Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 310/2210/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 30.04.2024. Забезпечено надання загального доступу: 30.04.2024.
Дата набрання законної сили: 28.02.2024
Номер судового провадження: 61-18045ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		28 лютого 2024 року
		м. Київ
		Справа № 310/2210/21
		Провадження № 61-18045св23
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - головуючого судді Крата В. І., судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. - розглянув у порядку письмового провадження справу
		за участю 
		скаржника - ОСОБА_1 (далі - скаржник)
		старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) Білана Дмитра Геннадійовича (далі - державний виконавець)
		за касаційною скаргою скаржника, інтереси якого представляє адвокат Гончаренко Наталія Андріївна (далі - адвокат), 
		на постанову Запорізького апеляційного суду від 22 листопада 2023 року, прийняту колегією суддів у складі Маловічко С. В., Бєлки В. Ю., Гончар М. С.
		у справі за позовом ОСОБА_2 (далі - стягувачка) до скаржника про зміну розміру аліментів.
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		(1) Вступ
		1.           У 2010 році суд стягнув із батька дитини аліменти на її утримання у твердій грошовій сумі, а у 2021 році змінив їхній розмір на частину від усіх доходів батька та видав новий виконавчий лист. Із лютого 2022 року до березня 2023 року виникла заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищив суму відповідних платежів за один рік. Тому через наявність цього боргу державний виконавець у липні 2023 року наклав на батька дитини штраф.
		2.           Постанову про накладення штрафу та вимогу державного виконавця до роботодавця батька про подальше виконання постанови про звернення стягнення на доходи боржника останній оскаржив до суду. Просив визнати ці постанову та вимогу неправомірними і зобов`язати державного виконавця усунути порушення шляхом скасування його постанови про накладення штрафу та вимоги у частині визначення суми до погашення. Обґрунтував скаргу тим, що заборгованість з лютого 2022 року до березня 2023 року виникла не з вини батька дитини, а через обставини непереборної сили: вторгнення російської федерації на територію України, тимчасову окупацію території, де знаходилося виконавче провадження, а також те, що лише у липні 2022 року Міністерство юстиції України врегулювало питання щодо передання виконавчих проваджень із тимчасово окупованої території у Запорізькій області в Одеську.
		3.           Суд першої інстанції скаргу задовольнив. Погодився з аргументами батька дитини. Вказав, що з квітня до серпня 2023 року боржник погасив 82 016,50 грн боргу, з яких 50 702,00 грн сплатив із квітня до кінця червня того року.
		4.           Апеляційний суд скасував ухвалу суду першої інстанції й ухвалив нове рішення про відмову у задоволенні скарги. Обґрунтував тим, що вина боржника у несплаті аліментів і виникненні заборгованості не є критеріями для вирішення питання про накладення на нього штрафу. Єдиним таким критерієм є наявність заборгованості. Оскільки вона існувала станом на 31 березня 2023 року у сумі 51 338,36 грн, то державний виконавець мав підставу для накладення штрафу на батька дитини. Крім того, вказав, що нарахування заборгованості за аліментами відбувається з моменту подання виконавчого документа до примусового виконання, а не з моменту передання виконавчого провадження із тимчасово окупованої території у Запорізькій області до органу виконання судового рішення в Одеській.
		5.           Із постановою апеляційного суду батько дитини не погодився. У касаційній скарзі стверджував, що на час накладення на нього штрафу боргу за аліментами вже не було, а самостійно, поза виконавчим провадженням перерахувати кошти на погашення боргу він не міг. Крім того, вважав, що державний виконавець безпідставно стягнув штраф у дохід держави, а не матері дитини як стягувачки аліментів.
		6.           Верховний Суд мав відповісти, зокрема, на питання про те, чи обґрунтовано державний виконавець стягнув штрафза наявність заборгованості зі сплати аліментів на користь держави, а не стягувачки. Відповідь на це питання негативна. Вказаного достатньо для задоволення касаційної скарги та залишення в силі ухвали суду першої інстанції.
		(2) Зміст скарги на дії державного виконавця
		7.    2 серпня 2023 року скаржник звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця, в якій просив: 
		7.1.       Визнати неправомірною постанову про накладення штрафу від 14 липня 2023 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_4 щодо примусового виконання виконавчого листа, виданого 9 вересня 2021 року Бердянським міськрайонним судом Запорізької області (далі - постанова про накладення штрафу).
		7.2.       Визнати неправомірною вимогу державного виконавця від 14 липня 2023 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_4 у частині погашення 10 267,67 грн (далі - вимога державного виконавця).
		7.3.       Зобов`язати державного виконавця усунути порушення шляхом скасування постанови про накладення штрафу та скасування вимоги від 14 липня 2023 року у частині визначення суми до погашення - 10 267,67 грн.
		8.    Мотивував скаргу так:
		8.1.       Вторгнення російської федерації на територію України та зупинення функціонування державних органів на території міста Бердянська Запорізької області підпадають під поняття непереборної сили (частина перша статті 617 Цивільного кодексу України). Тому скаржник не має нести відповідальність, передбачену частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII).
		8.2.       Передання виконавчих проваджень із тимчасово окупованої території урегулювали у липні 2022 року. Проте виконавче провадження №46922473 до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відразу не передали. Тому заборгованість за аліментами, яка виникла з 1 лютого 2022 року до 31 березня 2023 року, у розмірі 51 338,36 грн виникла не з вини скаржника.
		(3) Зміст ухвал суду першої інстанції та постанов апеляційного суду
		9.           27 вересня 2023 року Жовтневий районний суд м. Запоріжжя постановив ухвалу, згідно з якою скаргу задовольнив: визнав неправомірними та скасував постанову про накладення штрафу і вимогу державного виконавця від 14 липня 2023 року у частині погашення суми 10 267,67 грн у виконавчому провадженні № НОМЕР_4 щодо примусового виконання виконавчого листа № 310/2210/21, виданого 9 вересня 2021 року Бердянським міськрайонним судом Запорізької області. Мотивував так:
		9.1.       Через повномасштабне вторгнення російської федерації на територію України частина Запорізької області є тимчасово окупованою. Згідно з наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 (зі змінами та доповненнями) м. Бердянськ Бердянської міської територіальної громади є тимчасово окупованим російською федерацією з 27 лютого 2022 року.
		9.2.       Заборгованість зі сплати аліментів за період з лютого 2022 року до березня 2023 року виникла не з вини скаржника, а через об`єктивні обставини, які не залежали від його волі (введення воєнного стану в Україні та припинення функціонування державних органів на тимчасово окупованих територіях).
		9.3.       Скаржник сплатив 82 016,50 грн аліментів за період із квітня до серпня 2023 року.
		10.        4 жовтня 2023 року Жовтневий районний суд м. Запоріжжя постановив ухвалу, згідно з якою виправив описку у мотивувальній і резолютивній частинах ухвали від 27 вересня 2023 року щодо зазначення про поновлення пропущеного строку на подання скарги.
		11.        22 листопада 2023 року Запорізький апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 27 вересня 2023 року скасував; скаргу на дії державного виконавця залишив без задоволення; стягнув зі скаржника на користь Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 2 684,00 грн судового збору. Мотивував постанову так:
		11.1.    Наявність або відсутність вини боржника, її ступеня у несплаті аліментів і виникненні заборгованості не є критеріями для вирішення питання про накладення штрафу відповідно до частини чотирнадцятої статті 71 Закону № 1404-VIII. Державний виконавець не зобов`язаний, накладаючи штраф, перевіряти причини, через які боржник не сплачував аліменти або сплачував їх несвоєчасно чи неповністю.
		11.2.    Скаржник міг виконувати рішення суду про стягнення аліментів без виконавчого провадження у будь-який інший спосіб: самостійно перераховувати стягувачці, відраховувати їй через роботодавця на відкритий в органах Державної казначейської служби рахунок Бердянського відділу Державної виконавчої служби у Бердянському районі Запорізької області.
		11.3.    Не відповідає чинному законодавству твердження про те, що відлік строку для нарахування заборгованості за аліментами та відповідного штрафу на цю заборгованість починається з дня передання виконавчого провадження до іншого органу виконавчої служби (з огляду на що на день такого передання річний строк нібито тільки розпочався, і заборгованість не дорівнює річному розміру). За змістом Закону № 1404-VIII та Інструкції з організації примусового виконання рішень початок такого виконання пов`язаний із винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження, а не постанови про передання та прийняття виконавчого провадження, які були прийняті згідно з пунктом 4 розділу V «Порядок передачі документів та виконавчих проваджень» і розділу ХV вказаної Інструкції.
		11.4.    Згідно з постановою про накладення штрафу державний виконавець наклав на скаржника штраф відповідно до частини чотирнадцятої статті 71 Закону № 1404-VIII за накопичену станом на 31 березня 2023 року заборгованість зі сплати аліментів у сумі 51 338,36 грн. Ця заборгованість дійсно існувала. Тому державний виконавець мав підстави для вжиття такого заходу.
		12.        20 грудня 2023 року Запорізький апеляційний суд прийняв додаткову постанову, згідно з якою відмовив скаржнику у стягнення 6 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
		(4) Зміст вимог касаційної скарги
		13.        18 грудня 2023 року скаржник через адвоката сформував у системі «Електронний суд» касаційну скаргу. Просить скасувати постанову апеляційного суду від 22 листопада 2023 року (повне судове рішення складене 27 листопада 2023 року) та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції від 27 вересня 2023 року.
		14.        26 грудня 2023 року скаржник через адвоката сформував у системі «Електронний суд» клопотання про зміну чи доповнення касаційної скарги. Просив:
		-                  поновити йому строк для подання доповнень до касаційної скарги на постанову апеляційного суду; 
		-                  поновити пропущений процесуальний строк для подання доказів; 
		-                  розглянути касаційну скаргу з урахуванням цих доповнень; 
		-                  приєднати до матеріалів справи: додаткову постанову апеляційного суду від 20 грудня 2023 року з протоколом перевірки підпису, акт приймання-передачі наданих послуг № 5 від 22 грудня 2023 року, рахунок б/н від 22 грудня 2023 року, платіжну інструкцію № @2PL026342 від 26 грудня 2023 року; 
		-                  у разі скасування постанови апеляційного суду здійснити новий розподіл судових витрат і стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеси) витрати скаржника на правову допомогу: 6 000,00 грн - у суді апеляційної інстанції, 4 000,00 грн - у суді касаційної інстанції.
		(5) Зміст ухвал суду касаційної інстанції
		15.        5 січня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою скаржника з доповненнями до неї. Вказав, що підстави касаційного оскарження визначені в абзаці шостому частини другої статті 389 ЦПК України (неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права).
		16.        19 лютого 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою призначив справу до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.
		АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		17.        Скаржник мотивував касаційну скаргу так:
		17.1.    У постанові апеляційний суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 2610/27695/2012 та Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 травня 2023 року у справі № 521/10385/22 (штраф на підставі частини чотирнадцятої статті 71 Закону № 1404-VIIIслід стягувати на користь стягувача аліментів, а не держави), від 11 травня 2022 року у справі № 2-430/09 (для застосування частини чотирнадцятої статті 71 Закону № 1404-VIII суд має встановити наявність такої заборгованості на час винесення постанови про накладення штрафу та суму, з якою пов`язане визначення розміру штрафу).
		17.2.    Відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування введених у зв`язку з воєнним станом змін до Закону № 1404-VIII у подібних правовідносинах.
		17.3.    Суд апеляційної інстанції не врахував: введення в Україні воєнного стану; припинення органами державної виконавчої служби на тимчасово окупованій території виконання судових рішень; перебування скаржника до липня 2022 року на тимчасово окупованій території та неможливість оплати ним аліментів до моменту передання виконавчого провадження відповідному органу на підконтрольній Україні території; відсутність вини скаржника у виникненні заборгованості зі сплати аліментів; відсутність заборгованості на момент винесення постанови про накладення штрафу.
		(2) Позиції інших учасників справи
		17.4.    26 січня 2024 року державний виконавець подав відзив на касаційну скаргу, в якій просив залишити постанову апеляційного суду без змін. Мотивував так:
		17.5.    Інформація про відкриті рахунки органів Державної виконавчої служби у Запорізькій області розміщена на офіційному вебсайті Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпра). Згідно з інформацією із ПТК «Клієнт казначейства - Казначейство» (СДО) депозитний рахунок НОМЕР_1 з 10 грудня 2018 року відкритий і на нього продовжують надходити кошти.
		17.6.    Частина чотирнадцята статті 71 Закону № 1404-VIII не передбачає необхідність врахування ступеня вини боржника, який прострочив сплату аліментів. Він має виконувати рішення суду про стягнення аліментів та обов`язок утримувати дитину.
		17.7.    Скаржник помилково вважає, що строк виникнення заборгованості зі сплати аліментів слід обчислювати з 14 березня 2023 року, тобто із дня передання виконавчого провадження до іншого органу Державної виконавчої служби, а не з моменту пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання у 2015 році.
		17.8.    Підставою для застосування штрафу є наявність заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, а не за період їх несплати. Скаржник помилково вважає, що пункт 10-2 розділу ХІІІ Закону № 1404-VIIIзастосовний для переривання строку розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, передбаченого частиною чотирнадцятою статті 71 Закону № 1404-VIII.
		17.9.    В автоматизованій системі відсутній окремий шаблон постанови про накладення штрафу у порядку статті 71 Закону № 1404-VIII. Тому наявність технічної/граматичної помилки у певній частині цієї постанови не є підставою для її скасування.
		17.10. Відсутність заборгованості у сумі 51 338,36 грн на момент прийняття вказаної постанови 14 липня 2023 року не є перешкодою для накладення штрафу, адже до погашення борг зі сплати аліментів існував у розмірі, який перевищує суму відповідних платежів за один рік.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		(1) Межі розгляду справи у суді касаційної інстанції
		18.        5 січня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою скаржника із доповненням до неї на підставі останнього абзацу частини другої статті 389 ЦПК України.
		19.        Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
		20.        З огляду на вказаний припис Верховний Суд за загальним правилом переглядає оскаржені судові рішення у межах тих доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставами для відкриття касаційного провадження.
		(2) Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанцій
		(2.1) Чи обґрунтовано державний виконавець стягнув штраф за наявність заборгованості зі сплати аліментів на користь держави, а не їхнього стягувача?
		21.        Скаржник просив визнати неправомірною постанову про накладення штрафу, вважаючи, що вона суперечить положенням Закону № 1404-VIII. Суд першої інстанції задовольнив скаргу, тоді як апеляційний суд це рішення скасував і відмовив у задоволенні скарги, оскільки, на його думку, достатньою підставою для накладення штрафу є факт прострочення сплати аліментів, а не наявність вини боржника.
		22.        Скаржник у касаційній скарзі, зокрема, стверджував, що суд апеляційної інстанції не врахував висновку, сформульованого у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 2610/27695/2012 та Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 травня 2023 року у справі № 521/10385/22, згідно з яким штраф на підставі частини чотирнадцятої статті 71 Закону № 1404-VIII слід стягувати на користь стягувача аліментів, а не держави. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду із цим аргументом скаржника погоджується.
		23.        За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 20 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів (абзац перший частини чотирнадцятої статті 71 Закону № 1404-VIII).
		24.        Суми штрафів, передбачених цією частиною, стягуються з боржника у порядку, передбаченому цим Законом, і перераховуються стягувачу (абзац п`ятий частини чотирнадцятої статті 71 Закону № 1404-VIII).
		25.        Суди першої та апеляційної інстанцій встановили:
		25.1.    На виконанні у державного виконавця перебуває виконавче провадження № НОМЕР_4, відкрите на підставі виконавчого листа № 310/2210/21, який видав Бердянський міськрайонний суд Запорізької області, про стягнення аліментів зі скаржника на користь стягувачки на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - у розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму і не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно до досягнення нею повноліття, починаючи з 30 липня 2021 року (до 30 липня 2021 року розмір аліментів складав 590,00 грн, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку).
		25.2.    14 березня 2023 року державний виконавець на підставі наказу Міністерства юстиції України № 2869/5 від 8 липня 2022 року «Про визначення органу державної виконавчої служби, який здійснюватиме примусове виконання рішень» (зі змінами, внесеними наказом № 182/5 від 11 січня 2023 року) та на виконання доручення Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) № 10715/26-40 від 20 лютого 2023 року виніс постанови про передання та про прийняття виконавчого провадження № НОМЕР_4.
		25.3.    5 квітня 2023 року державний виконавець виніс постанову у виконавчому проваджені № НОМЕР_4 про звернення стягнення на доходи боржника. Згідно з цією постановою зобов`язав здійснювати відрахування із суми доходів боржника відповідно до вимог чинного законодавства, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, у розмірі 50 % доходів щомісяця до погашення загальної суми заборгованості за виконавчим провадженням, яка станом на 28 лютого 2023 року складала 43 414,07 гривень (UAH), а після її погашення - у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку до її повноліття.
		25.4.    14 липня 2023 року державний виконавець виніс постанову про накладення на скаржника штрафу у розмірі 10 267,67 грн через заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищував суму відповідних платежів за 1 рік.
		25.5.    14 липня 2023 року державний виконавець скерував вимогу до роботодавця скаржника про погашення заборгованості зі сплати аліментів. Згідно з цією вимогою зобов`язав здійснювати відрахування із суми доходів боржника відповідно до вимог чинного законодавства, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, у розмірі 50 % доходів щомісяця до погашення загальної суми заборгованості за виконавчим провадженням, яка станом на 30 червня 2023 року складала 25 412,95 гривень (UAH), а після її погашення - у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку до її повноліття. Мотивував тим, що державний виконавець обчислив поточний розмір заборгованості зі сплати аліментів, врахував штраф, виконавчий збір, мінімальні та додаткові витрати виконавчого провадження, які стягуються з боржника.
		25.6.    Станом на 31 січня 2022 року не було боргу зі сплати аліментів (переплата складала 1 266,27 грн). Сукупний розмір заборгованості з моменту відкриття виконавчого провадження склав 51 338,36 грн. Вона виникла за період із лютого 2022 року до березня 2023 року. Впродовж квітня - серпня 2023 року боржник сплатив 82 016,50 грн.
		25.7.    Згідно з довідкою Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області від 5 липня 2023 року із заробітної плати боржника за період квітня - червня 2023 року для погашення заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні № НОМЕР_4 перерахували 50 702,00 грн.
		25.8.    Із карток скаржника в АТ КБ «Приватбанк» 12 червня 2023 року для погашення боргу за аліментами списали 197,70 грн, 19 червня 2023 року - 13 442,29 грн.
		26.        Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду погоджується із аргументом скаржника про те, що штраф за невиконання судового рішення про стягнення аліментів, передбачений частиною чотирнадцятою статті 71 Закону № 1404-VIII, перераховується на користь стягувача аліментів. Тоді як штраф, про який йде мова у частині другій статті 74 Закону № 1404-VIII, стосується випадків покладення на боржника відповідальності за невиконання рішення. Його стягнення проводиться на користь держави, а постанову про накладення такого штрафу можна оскаржити до адміністративного суду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 2610/27695/2012 та Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 травня 2023 року у справі № 521/10385/22).
		27.        Згідно з пунктом 2 постанови про накладення штрафу кошти слід було перерахувати на рахунок держави в особі Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеси); код ЄДРПОУ 43315529, IBAN  НОМЕР_2 в АТ «Укрексімбанк, м. Київ. Тобто всупереч абзацу п`ятому частини чотирнадцятої статті 71 Закону № 1404-VIII. Тому вимога скарги щодо постанови про накладення штрафу є обґрунтованою.
		28.        Верховний Суд також погоджується із висновком суду першої інстанції щодо задоволення вимоги скарги про визнання неправомірною та скасування вимоги державного виконавця у частині визначення суми боргу до погашення з урахуванням розміру штрафу за несплату аліментів.
		29.        З огляду на викладенеобґрунтованим є твердження скаржника у касаційній скарзі про неправильне застосування апеляційним судом норм права. Тому постанову цього суду слід скасувати та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції про задоволення скарги.
		(3) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		(3.1) Щодо суті касаційної скарги
		30.        Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині (пункт 4 частини першої статті 409 ЦПК України).
		31.        Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону (стаття 413 ЦПК України).
		32.        Ураховуючи висновок про обґрунтованість заявленої у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що оскаржену постанову апеляційного суду слід скасувати та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
		33.        За загальним правилом у судовому рішенні суд має розглянути всі заявлені вимоги, а також вирішити інші, зокрема процесуальні, питання. Неповнота чи невизначеність висновків щодо заявлених у справі вимог, а також невирішення окремих процесуальних питань, зокрема про розподіл судових витрат, є підставами для ухвалення додаткового судового рішення. Останнє - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти. Додаткове рішення не може змінити суті основного або містити висновки про права й обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені у судовому засіданні. Тобто додаткове рішення є невід`ємною частиною основного. У разі скасування останнього, ухвалене додаткове рішення втрачає силу (див., зокрема, постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 червня 2018 року у справі № 756/4441/17, Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23 грудня 2021 року у справі № 925/81/21, від 9 лютого 2022 року у справі № 910/17345/20, від 15 лютого 2023 року у справі № 911/956/17 (361/6664/20), від 7 березня 2023 року у справі № 922/3289/21, Великої Палати Верховного Суду від 5 липня 2023 року у справі № 904/8884/21).
		34.        Беручи до уваги те, що постанову апеляційного суду від 22 листопада 2023 року слід скасувати, то і додаткову постанову апеляційного суду від 20 грудня 2023 року також належить скасувати.
		(3.2) Щодо судових витрат
		35.        26 грудня 2023 року скаржник доповнив касаційну скаргу на постанову апеляційного суду. Просив у разі скасування його постанови провести новий розподіл судових витрат і стягнути з Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеси) витрати скаржника на правову допомогу:
		-                  6 000,00 грн - за надану у суді апеляційної інстанції (підтверджує договір про надання правової допомоги № 22 від 24 липня 2023 року (т. 1, а. с. 22), додаткова угода № 1 до договору про надання правової допомоги № 22 від 24 липня 2023 року (т. 1, а. с. 23), акт приймання передачі наданих послуг № 4 від 27 листопада 2023 року (т. 2, а. с. 11), рахунок від 27 листопада 2023 року (т. 2, а. с. 12), платіжна інструкція від 27 листопада 2023 року № 0.0.3329193327.1 (т. 2, а. с. 13));
		-                  4 000,00 грн - за надану у суді касаційної інстанції (підтверджує договір про надання правової допомоги № 22 від 24 липня 2023 року (т. 1, а. с. 22), акт приймання передачі наданих послуг № 5 від 22 грудня 2023 року (т. 3, а. с. 56), рахунок від 22 грудня 2023 року (т. 3, а. с. 57), платіжна інструкція від 26 грудня 2023 року № @2PL026342 (т. 3, а. с. 58)).
		36.        Судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника (стаття 452 ЦПК України).
		37.        У суді апеляційної інстанції державний виконавець просив відмовити у задоволенні заяви скаржника про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на правову допомогу у вказаному суді лише тому, що цей суд скасував ухвалу суду першої інстанції та відмовив скаржникові у задоволенні його скарги на дії державного виконавця. Заперечень щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, неспівмірності такого розміру зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом, і обсягом наданих ним послуг державний виконавець не висловив (т. 2, а. с. 24-26). У відзиві на касаційну скаргу теж відсутні заперечення як щодо оскарження додаткової постанови апеляційного суду від 20 грудня 2023 року, так і щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, надану у суді касаційної інстанції.
		38.        З огляду на висновок щодо суті касаційної скарги та відсутність заперечень державного виконавця стосовно стягнення зазначених судових витрат на професійну правничу допомогу у судах апеляційної та касаційної інстанцій і їхнього розміру ці витрати, а також 536,80 грн витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги слід покласти на Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеси).
		Керуючись статтями 400, 409, 413, 416, 418, 419, 452 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 
		п о с т а н о в и в:
		1.           Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
		2.           Постанову від 22 листопада 2023 року та додаткову постанову від 20 грудня 2023 року Запорізького апеляційного суду скасувати; залишити в силі ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 27 вересня 2023 року.
		3.           Стягнути з Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеси) (адреса: вул. Приходська, 58, м. Запоріжжя, Запорізька обл., 69095; ідентифікаційний код 43315529) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) відшкодування 536,80 грн судового збору за подання касаційної скарги, а також 6 000,00 грн і 4 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у судах апеляційної та касаційної інстанцій відповідно.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Головуючий В. І. КратСудді Д. А. Гудима   І. О. Дундар  Є. В. Краснощоков  М. М. Русинчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...