Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 344/5363/24 : Справи про адмінправопорушення (з 01.01.2019); Адміністративні правопорушення, що посягають на громадський порядок і громадську безпеку; Булінг (цькування) учасника освітнього процесу.
Надіслано для оприлюднення: 30.04.2024. Зареєстровано: 30.04.2024. Забезпечено надання загального доступу: 01.05.2024.
Дата набрання законної сили: 17.06.2024
Результат оскарження 17.06.2024 Івано-Франківський апеляційний суд: залишено постанову суду першої інстанції без змін
Номер судового провадження: 3/344/2631/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 344/5363/24 
		Провадження № 3/344/2631/24 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		29 квітня 2024 року м. Івано-Франківськ
		 
		Суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Руденко Д.М., розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительки АДРЕСА_1 , за ч.5 ст. 173-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення, - 
		В С Т А Н О В И В: 
		 
		Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 205707 від 01.03.2024 року, 01.03.2024 року близько 13 год. 00 хв. в м. Івано-Франківську, по вул. Південний бульвар, 24, директор ліцею № 4 ОСОБА_1 не повідомила у встановленому законом порядку уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про випадок булінгу (цькування) учасника освітнього процесу ОСОБА_2 , 2011 року народження, чим вчинила правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.5 ст. 173-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
		ОСОБА_1 в судовому засіданні вину у вчиненому не визнала, вважає що в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 173-4 КУпАП немає, оскільки вона вжила всі заходи реагування на випадок булінгу, передбачені законом, та 22.02.2024 року в усній формі повідомила інспектора ювенальної превенції ВП РУП в Івано-Франківській області, який закріплений за територією, на якій розташований ліцей №4 Івано-Франківської міської ради, про факт булінгу.
		Захисник Івасишин З.З., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , зазначила, що матеріали адміністративної справи зібрано з порушеннями вимог КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення складено з порушенням строку, передбаченим КУпАП, у зв`язку з чим, просила суд провадження в справі закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 173-4 КУпАП.
		Суд, вислухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
		Відповідно до ч.1 ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
		Так, у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД № 205707 від 01.03.2024 року зазначено, що дане правопорушення вчинено ОСОБА_1 01.03.2024 року, однак у судовому засіданні встановлено, що керівник навчального закладу ОСОБА_1 20.02.2024 року отримала усне повідомлення про випадок булінгу від матері потерпілого та керівника класу, а 22.02.2024 року матір потерпілого ОСОБА_2 надала письмову заяву про порушення прав та законних інтересів її сина внаслідок булінгу в школі.
		Тобто, керівнику навчального закладу ОСОБА_3 про даний факт було двічі відомо, а саме 20.02.2024 року та 22.02.2024 року.
		Вищенаведене доводиться: даними з копії листа директора Департаменту освіти та науки, де зазначено, що під час зустрічі класний керівник ОСОБА_4 надала додаткові пояснення про те, що особисто, в усній формі, повідомила директора закладу освіти ОСОБА_1 про можливий факт булінгу (цькування) 20.02.2024 року близько 12 год. 00 хв.; копією письмових пояснень класного керівника ОСОБА_4 , яка особисто зазначила, що 20.02.2024 року повідомила директору ОСОБА_1 про те, що громадянка ОСОБА_5 хоче з нею поспілкуватись стосовно цькування однокласниками її сина ОСОБА_2 ; DVD-R диском, на якому знаходиться відеозапис розмови ОСОБА_1 з матір`ю потерпілого ОСОБА_2 20.02.2024 року, де матір потерпілого зазначає, що її сина ображають у школі; усними та письмовими поясненнями ОСОБА_1 про те, що 22.02.2024 року матір потерпілого прийшла до школи та принесла письмову заяву щодо вчинення булінгу стосовно її сина ОСОБА_2 , яка була зареєстрована у встановленому порядку.
		Згідно п. 2 Розділу ІІ «Порядку реагування на випадки булінгу (цькування)», затвердженого Наказом Міністерства освіти та науки України 28.12.2019 року № 1646, керівник закладу освіти у разі отримання заяви або повідомлення про випадок булінгу (цькування): невідкладно у строк, що не перевищує однієї доби, повідомляє територіальний орган (підрозділ) Національної поліції України, принаймні одного з батьків або інших законних представників малолітньої чи неповнолітньої особи, яка стала стороною булінгу (цькування).
		Таким чином, вказане правопорушення не могло мати місце 01.03.2024 року, як зазначено у протоколі.
		Відповідно до положень, зазначених у статтях 254, 255 Кодексу України про адміністративні правопорушення, протокол про адміністративне правопорушення це - офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння (діянь), яке (які) містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого Кодексом України про адміністративні правопорушення, є найважливішим джерелом доказів у справах про адміністративні правопорушення.
		Відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.
		Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
		Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що деякі справи про адміністративні правопорушення за своєю суттю мають кримінальний характер та повністю підпадають під гарантії статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення у справі «Надточій проти України», рішення у справі «Гурепка проти України»).
		З наведеного слідує, що протокол про адміністративне правопорушення є не тільки джерелом доказів у справі, але й актом обвинувачення у вчиненні конкретного адміністративного правопорушення.
		Протокол про адміністративне правопорушення є офіційним документом і до нього висуваються певні вимоги. Обов`язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей покладається на особу, яка його складає та не може бути перекладено на суд.
		З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що зазначений протокол щодо ОСОБА_1 за ч.5 ст.173-4 КУпАП, складений у такий спосіб, який завідомо унеможливлює притягнення особи до відповідальності. 
		Водночас суд не може вийти за межі такого обвинувачення або уточнити в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунути певні розбіжності або неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення, оскільки в такому випадку суд перебиратиме на себе функції сторони обвинувачення, чим порушить принцип рівності сторін і вимоги змагальності процесу. За таких обставин особа буде позбавлена можливості захищатися від висунутого проти неї обвинувачення перед незалежним судом. Навпаки, вона буде змушена захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується.
		Аналогічні висновки надані Європейським судом з прав людини у справі «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.).
		Тому, наявний в матеріалах справи протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 205707 від 01.03.2024 року не є підтверджуючим доказом скоєння даного адміністративного правопорушення, складений всупереч вимог ст.ст. 251, 256 КУпАП, зокрема не відповідає дійсним обставинам справи, не в повній мірі розкрито суть правопорушення, без зазначення свідків, які б могли підтвердити чи спростувати наведене у протоколі, без зазначення будь-яких суб`єктивних даних, які б вказували на ознаки вчинення ОСОБА_1 01.03.2024 року адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 173-4 КУпАП.
		Практика Європейського суду з прав людини, зокрема в рішенні по справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, встановлює, що при оцінці доказів необхідно керуватись критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення повинно випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. Тобто усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Відповідно до ч.3 ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		В той же час, у справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06 грудня 1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
		За таких обставин, встановлюючи, у відповідності до ст. 251 КУпАП, наявність чи відсутність адміністративного правопорушення в діях особи, щодо якої складено протокол, та даючи оцінку фактичним даним, наявним в матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд вважає, що докази вчинення ОСОБА_1 01.03.2024 року правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 173-4 КУпАП, у справі відсутні.
		Відповідно до п.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.
		На підставі викладеного, керуючись п.1 ст. 247, ст.ст. 283, 284 КУпАП, суд - 
		П О С Т А Н О В И В :
		 
		Провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.5 ст. 173-4 КУпАП - закрити в зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. 
		Постанова може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду через Івано-Франківський міський суд протягом десяти днів з дня її винесення.
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя Дмитро РУДЕНКО

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...