Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 750/2854/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення); Самовільне залишення військової частини або місця служби.
Надіслано для оприлюднення: 30.04.2024. Зареєстровано: 30.04.2024. Забезпечено надання загального доступу: 01.05.2024.

Номер судового провадження: 1-кп/750/59/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 62022100150000159

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 750/2854/23 
		Провадження № 1-кп/750/59/24 
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		29 квітня 2024 року м. Чернігів
		       
		Деснянський районний суд міста Чернігова в складі: 
		головуючого - судді                                - ОСОБА_1 ,
		при секретарі судового засідання                - ОСОБА_2 , 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чернігові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62022100150000159 від 04.06.2022, по обвинуваченню:
		ОСОБА_3 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки Чернігівської області, Семенівського району, с. Машеве, українки, громадянки України, з професійно-технічною освітою, не працюючої, одруженої, має на утриманні малолітню дитину, раніше не судимої, зареєстрованої за адресою:   АДРЕСА_1 ,
		у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. НОМЕР_8 КК України (в редакції Закону України № 194-V111 від 12.02.2015), 
		з участю прокурора         - ОСОБА_4 ,
		захисника - ОСОБА_5 ,
		обвинуваченої - ОСОБА_3 , 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Органом досудового розслідування ОСОБА_3 обвинувачується у злочині, передбаченому ч.5 ст. НОМЕР_8 КК України (в редакції Закону України Закону № 194-V111 від 12.02.2015), тобто у самовільному залишенні військової частини військовослужбовцем (крім строкової служби), в умовах воєнного стану, вчиненому за наступних обставин: 
		Відповідно ст. 1 Закону України «Про правовий режим військового стану» та ст. 1 Закону України «Про оборону України» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
		24.02.2022 Президентом України, у зв`язку з повномасштабним наступом військ російської федерації на Україну видано Указ «Про введення воєнного стану» № 64/2022, затверджений Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022, у зв`язку з чим з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 на всій території України почав діяти воєнний стан.
		Статтею 17 Конституції України визначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
		Відповідно до ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон) військову служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
		Згідно з вимогами ст. 24 Закону початком проходження військової служби вважається день зарахування до списків особового складу військової частини - для громадян прийнятих на військову службу за контрактом.
		23.09.2021 ОСОБА_3 добровільно уклала контракт строком на 3 роки, зі Збройними Силами України в особі начальника Національного військового медичного клінічного центру « ІНФОРМАЦІЯ_2 » генерал-майора медичної служби ОСОБА_6 та взяла на себе обов`язки проходити військову службу у Збройних Силах України протягом строку дії контракту на всій території України, свято і неухильно додержуватися Конституції України та Законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів (начальників).
		Наказами начальника НОМЕР_8 військового госпіталю № 1-РС від 15.02.2018 та № 32 від 15.02.2018 військовослужбовця військової служби за контрактом ОСОБА_3 зараховано до списків особового складу НОМЕР_8 військового госпіталю (військової частини НОМЕР_1 ), поставлено на всі види забезпечення та призначено на посаду медичної сестри отоларингологічного відділення НОМЕР_8 військового госпіталю (на 200 ліжок) ІНФОРМАЦІЯ_2 ».
		Під час проходження військової служби за контрактом молодший сержант ОСОБА_3 відповідно до положень Військової присяги та вимог ст.ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України , ст.ст. 1,3,4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов`язана свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий прапор своєї частини, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених за посадою.
		24.02.2022 близько 06.00 год. у зв`язку з повномасштабним наступом військ російської федерації на Україну по оголошеній бойовій тривозі ОСОБА_3 прибула до НОМЕР_8 військового госпіталю-військової частини НОМЕР_1 , розташованої за адресою: АДРЕСА_2 .
		Близько 09 год. 00 хв. 24.02.2022 військовослужбовець військової служби за контрактом військової служби за контрактом військової частини НОМЕР_1 молодший сержант ОСОБА_3 , достовірно знаючи, що вона є військовослужбовцем і повинна проходити військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , а також про відсутність правових підстав для розірвання контракту зі Збройними Силами України, грубо порушуючи встановлений у Збройних Силах України порядок проходження військової служби, будучи зобов`язаною бездоганно і неухильно дотримуватися порядку несення військової служби, упродовж встановленого законом строку, винувати службові обов`язки та завжди бути готовим до захисту держави і виконувати свій військовий обов`язок, в порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, п.п. 1,2 ст. 1, п.4 ст. 2 та ч.5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1,3,4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, з особистих мотивів, з метою тимчасового ухилення від військової служби, в умовах воєнного стану, незаконно припинила виконувати свій конституційний обов`язок по захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України та самовільно залишила НОМЕР_8 військовий госпіталь - військову частину НОМЕР_1 , розташовану за адресою: АДРЕСА_2 .
		В період з 16.03.2022 по 20.03.2022 ОСОБА_3 перебувала на амбулаторному лікуванні у зв`язку з хворобою дитини ОСОБА_7 .
		В період з 24.02.2022 по 03.06.2022 ОСОБА_3 перебувала у АДРЕСА_3 .
		03.06.2022 молодший сержант ОСОБА_3 прибула до НОМЕР_8 військового госпіталю -військова частина НОМЕР_1 та заявила про себе.
		Так, молодший сержант ОСОБА_3 внаслідок самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 - НОМЕР_8 військового госпіталю в період з 24.02.2022 по 15.03.2022 та з 21.03.2022 по 03.06.2022 обов`язки військової служби не виконувала, будь-яких заходів для повернення на службу та продовження несення відповідних обов`язків у зазначені періоди часу не вживала, а займалась особистими справами не пов`язаними з проходженням військової служби.                  В судовому засіданні обвинувачена  ОСОБА_3 свою вину за пред`явленим їй обвинуваченням за ч.5 ст. 407 КК України повністю не визнала та показала, що у вересні 2021 року вона вийшла з декретної відпустки працювати у військовому госпіталі військової частини НОМЕР_1 на посаді медсестри отоларингологічного відділення мала військове звання молодший сержант. Її дитина пішла у садочок і дуже часто хворіла у зв`язку з чим вона також часто була на лікарняному. Останній раз була на лікарняному в лютому 2022 року і вийшла з лікарняного 23.02.2022. 24.02.2022 біля 03 чи 04 години їй зателефонував чоловік, повідомив, що почалася війна, щоб вона збирала речі і телефонувала у військовий госпіталь безпосередньому керівнику, щоб дізнатися, що їй робити. Вона почала дзвонити в.о. старшої медсестри відділення ОСОБА_8 , але та не взяла трубку. Через 5 хвилин ОСОБА_8 перетелефонувала, сказала, що війна і що всіх збирають по тривозі. Вона завезла дитину до сестри і поїхала в госпіталь. В госпіталь вона прибуло о 06:00 чи о 06:30. Там вже знаходилися її співробітники. Вона підійшла до ОСОБА_8 і стала питати, що у неї трирічна дитина, а чоловік військовий і виконує завдання. ОСОБА_8 відповіла, що не знає, що робити і щоб вона підійшла до начальника відділення ОСОБА_9 . В цей час їй зателефонувала сестра і повідомила, щоб вона забрала свою доньку, бо вони будуть виїжджати з міста та у її доньки почався невротичний стан. Запитавши у ОСОБА_9 , що їй робити в такій ситуації, той відповів, що не знає. Тоді вона пішла у відділ кадрів до ОСОБА_10 , щоб попитати, можливо були якісь розпорядження, що робити в такій ситуації. Вона пояснила ОСОБА_10 , що чоловік знаходиться на військовій службі і його не має в місті, а сестра буде виїжджати і просить, щоб вона забрала дитину, а їй нікуди подіти дитину. ОСОБА_10 відповів, що якщо вона згодна, то вона буде звільнена і щоб вона їхала та евакуювала дитину. Вона погодилася і попитала можливо потрібно написати рапорт. Нащо ОСОБА_10 сказав, що не потрібно і вона буде звільнена і щоб вона знаходилася на зв`язку. Вона повернулася у відділення, доповіла ОСОБА_8 про розмову з ОСОБА_10 . Після чого обидві пішли до ОСОБА_9 . Вона доповіла ОСОБА_9 , що ходила до ОСОБА_10 і що той відповів, що вона буде звільнена. Нащо ОСОБА_9 відповів: «Так, добре їдьте. З дитиною тут не місце». Вона пішла у роздягальню, збирати речі та перевдягатися. Потім підійшли ОСОБА_8 зі ОСОБА_9 та ще були її співробітники. ОСОБА_9 повідомив, що вона звільняється і хай збирає речі, бо з дитиною тут не місце і все. Зібравши речі вона пішла. Коли проходила через пропускний пункт у неї спитали про те куди вона йде. Вона відповіла, що її відпустили ОСОБА_10 і ОСОБА_9 . Вони перетелефонували з пропускного пункту, кому конкретно вона не знає, порозмовляли і потім сказали, що добре і відкрили двері. Вона пішла до сестри. На той час вона була впевнена, що її звільнили. Сестра виїжджала до родичів чоловіка. Вона розуміла, що не може залишатися в м. Чернігові і прийняла рішення їхати з ними. Вони поїхали в АДРЕСА_3 . По дорозі чоловік сестри телефонував своїм знайомим і дізнався, що всі мости взірвані, тому повернутися вона не могла. Пропадав телефонний зв`язок. Десь 28.02.2022 через село стали їхати російські танки. В цей період чи на початку березня їй зателефонував ОСОБА_10 .. Вона доповіла, де вона знаходиться і повідомила, що їх оточили російські танки. Він сказав, що якщо їй буде хтось телефонувати і питати, то щоб вона відповідала, що звільнена 24.02.2022, але щоб вона не переживала і коли все скінчиться, то вона вийде на роботу і буде працювати, як і раніше. Вона сходила у селищну раду, повідомила хто вона і ким працює. Вони сказали, що добре і все. Її дитина знову захворіла на початку березня, але вона підручними ліками змогла її підлікувати. 15.03.2022 їй знову зателефонував ОСОБА_10 і сказав, щоб вона з`явилася у госпіталь, бо буде так, що вона самовільно залишила госпіталь. Нащо вона відповіла, що не може прибути, бо їх оточили російські танки і всі мости взірвані. ОСОБА_10 сказав, що не знає, що їй робити. Вона почала телефонувати ОСОБА_8 і повідомила про ситуацію. ОСОБА_8 відповіла, що не знає, що їй робити і підійшла зі своїм телефоном до ОСОБА_9 . Йому вона також пояснила свою ситуацію. ОСОБА_9 відповів, що не знає, що їй робити, але їй потрібно приїхати. На цьому розмова скінчилася. В цей день чи 16.03.2022 у дитини почалася висока температура, рвота, діарея, вона відмовлялася їсти. Вони завезли дитину в лікарню до м. Мена, де лікар призначила лікування, але препаратів не було. Пізніше під`їхали знайомі її сестри: жінка з двома дітьми. У неї з`явилася можливість виїхати, бо її чоловік домовлявся з якимись волонтерами. Вона прийняла рішення їхати з дитиною. Її разом з дитиною вивезли до м. Броди, Львівської області. По приїзду вона телефонувала ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , але ті не відповідали. Десь 28.03.2022 вона побачила повідомлення від ОСОБА_10 , щоб вона вийшла на зв`язок. Зателефонувавши йому, він повідомив, що не знає, що їй робити, бо командир буде відкривати кримінальне провадження. Вона пояснила, де вона знаходиться і що до міста не заїде, бо там взірвали міст, а якщо заїде, то їй нікуди буде подіти дитину і потрібно брати з собою. На цьому розмова скінчилася. І потім від неї вже не брали слухавку. Пізніше їй вдалося додзвонитися ОСОБА_9 , якому вона також повідомила про ситуацію і що не може прибути до частини. Нащо ОСОБА_9 відповів, що він нічого не вирішує і щоб вона телефонувала ОСОБА_10 . Коли вона пробувала телефонувати ОСОБА_10 , той вже не брав трубку. Хвороба дитини продовжувалася, дитина перестала говорити. Вона звернулася до лікарні. Психіатр-невропатолог поставив діагноз і надав їй довідку по догляду за дитиною. Коли її чоловік додзвонився до Київського госпіталю, пояснив ситуацію, що вона не може приїхати до м. Києва та відправив вказану довідку. Начальник відділу кадрів ОСОБА_51 відповів, що гаразд і щоб вона залишалася стільки часу скільки потрібно. Коли дитина трохи адаптувалася, пролікувалася, то вони приїхали в кінці травня 2022 року в Київський госпіталь. Там пояснили, що спочатку вона повинна прибути до м. Чернігова і подати рапорт про подальше проходження служби. На початку червня вона приїхала до м. Чернігова, але у госпіталь її не пустили, вийшли юрист ОСОБА_11 та ОСОБА_10 .. Вони вручили їй наказ від 12.04.2022 про те, що вона переведена в розпорядження Київського госпіталю. Вона попросила юриста передати свій рапорт, але той його порвав. Вони поїхали до м. Києва. У госпіталі вона написала два рапорти про подальше проходження служби та на декретну відпустку по догляду за дитиною до шести років. Вони зареєстрували рапорти і від юриста дізналися, що відносно неї відкритих кримінальних проваджень не має. Наступного дня їй зателефонували і повідомили, що відносно неї відкрите кримінальне провадження. Свідок  ОСОБА_9 , який обіймає посаду начальника отоларингологічного відділення НОМЕР_8 військового госпіталю (військової частини НОМЕР_1 ), в судовому засіданні показав, що в займаній посаді працює з травня 2021 року. На той час ОСОБА_3 перебувала в декреті і вийшла з декрету у кінці 2021 року. Станом на час російської агресії ОСОБА_3 працювала медсестрою отоларингологічного відділення та являлася військовослужбовцем та його підлеглою. Крім нього, ОСОБА_3 підпорядковувалася старшій медсестрі, заступникам та командиру військового госпіталю. 24.02.2024 о 04 годині весь особовий склад військового госпіталю був піднятий по тривозі у зв`язку з початком вторгнення. Він відразу ж прибув по тривозі і займався штатною роботою. По тривозі до госпіталю прибув майже весь особовий склад. В цей час зранку почали поступати поранені. ОСОБА_3 підійшла до нього і сказала, що написала рапорт і буде звільнятися з госпіталю. Він відповів, що добре та звільняйся і вона пішла. Це розмова в загальних рисах дослівно він не пам`ятає. Чи був хтось під час цієї розмови поруч він не знає. Потім він дізнався, що рапорту на звільнення не було, про що він доповів керівництву. Він не пам`ятає чи зверталася ОСОБА_3 до нього за дозволом покинути госпіталь. Розподіл обов`язків здійснювала старша медична сестра та він давав вказівки, якщо поступали поранені в ручному режимі. Персонал повинен був знаходитися в межах госпіталю. 24.02.2024 вранці та ввечері здійснювався облік персоналу. Він доповів командиру про відсутність ОСОБА_3 . Спілкувався з ОСОБА_10 і командиром. Тоді ОСОБА_10 повідомив, що рапорту від ОСОБА_3 не було. Через декілька днів через старшу медсестру ОСОБА_12 чи оперативну медсестру ОСОБА_8 виходили на телефонний зв`язок з ОСОБА_3 , але та відмовилася повернутися на службу. Він особисто не зв`язувався з ОСОБА_3 . Він не пам`ятає чи зверталася до нього ОСОБА_3 , що їй потрібно евакуювати дитину. Чи доповідала ОСОБА_8 та ОСОБА_3 він не пам`ятає. Він не пам`ятає чи казав він ОСОБА_3 : «Добре, їдьте. З дитиною тут не місце». Йому надсилав повідомлення в месенджерах її чоловік з погрозами. Він не пам`ятає, що обвинувачена дослівно сказала, пам`ятає про рапорт на звільнення. Він не вважав, що в в його компетенції з`ясовувати, де перебуває обвинувачена, тому і не телефонував. Чи мав він телефонну розмову з телефону ОСОБА_8 з ОСОБА_3 про причини неможливості її прибуття не пам`ятає. ОСОБА_3 йому не телефонувала. Повідомлення від ОСОБА_3 в месенджерах йому не надходили. 
		Свідок  ОСОБА_10 , який обіймає посаду начальника адміністративного відділення військової частини НОМЕР_1 , в судовому засіданні показав, що молодший сержант ОСОБА_3 з 2016 року проходить військову службу за контрактом на посаді молодшої сестри отоларингологічного відділення військового госпіталю. Безпосереднім керівником обвинуваченої є начальник відділення ОСОБА_9 24.02.2024 близько 05:00 була оголошена бойова тривога. Оповіщення проводиться командиром підрозділу по телефону. Добирався він до військового госпіталю приблизно годину. По прибуттю до госпіталю зайшов в кабінет командира. Близько 09:00 старші офіцері зібралися у клубі. Командир довів про запровадження воєнного стану, наказ про перехід на казармений режим, необхідність перебувати у госпіталі та приймати поранених. О 05:00 почали надходити перші поранені. Йому телефонували жінки, які хотіли звільнитися зі служби. Він повідомляв, що підстав для такого звільнення не має. Хто конкретно телефонував він не знає. Особисто ОСОБА_3 24.02.2022 він не бачив і не спілкувався з нею з приводу вивозу її дитини. Дозволу ОСОБА_3 залишити військову частину він не надавав. 25.02.2024 він отримав рапорт від ОСОБА_9 про відсутність ОСОБА_3 з 10:00 24.02.2024. Він зареєстрував рапорт і віддав начальнику. Було проведено службове розслідування за фактом відсутності ОСОБА_3 . В документах службового розслідування зазначається, що ОСОБА_3 відсутня близько місяця. Намагалися зв`язуватися з нею. Обвинувачена телефонувала 1-2 рази. Чи казала вона, що перебуває в окупованому селі він не пам`ятає. Йому відомо, що склад сім`ї ОСОБА_3 становить, крім неї, чоловік-військовослужбовець та дитина. З 12.04.2022 ОСОБА_3 була виведена в розпорядження до Київського госпіталю, але не переведена. Йому повідомили, коли вона з`явилася 03.06.2022. Але її не пустили, бо був наказ про виведення її в розпорядження і рекомендували їй звернутися до ВСП. 
		Свідок  ОСОБА_11 , який виконує обов`язки юрисконсульта військової частини НОМЕР_1 , в судовому засіданні показав, що військовослужбовець молодший сержант ОСОБА_3 обіймала посаду медичної сестри ЛОР відділення. 25.02.2022 начальник адміністративного відділення повідомив командира про рапорт начальника ЛОР відділення про відсутність на службі обвинуваченої. Почекали декілька днів. Командир призначив службове розслідування за результатами якого прийнято рішення повідомити ВСП, яке в подальшому повідомило про внесення вказаний відомостей до ЄРДР та повідомила Київський госпіталь. У ОСОБА_3 не було законних підстав на відсутність у військовій частині, жодних наказів, дозволів не було. З 24.02.2022 командир повідомив начальників відділень, що почалася війна та всі переходять на казармений режим. Начальники відділень довели вказану інформацію до підлеглих. Він зустрів ОСОБА_3 з чоловіком. Обвинувачена мала намір звернутися з рапортом про бажання продовжити службу. Він повідомив, що про СЗВЧ повідомили Київ і ті вирішують. В службовому розслідуванні він участі не приймав. Йому відомо, що чоловік у ОСОБА_3 є військовослужбовцем.
		Свідок  ОСОБА_13 , який обіймає посаду начальника НОМЕР_8 військового госпіталю (військової частини НОМЕР_1 ), в судовому засіданні показав, що 24.02.2022 о 04:00 по тривозі був піднятий весь особовий склад військового госпіталю. Всі зібралися. Він оголосив командирам функціональних підрозділів про широкомасштабне вторгнення. Ніхто не мав права відпускати підлеглих. Основним завданням було медичне забезпечення поранених, які почали надходити о 05:00. Командири функціональних підрозділів довели вказану інформацію до підлеглих. 25.02.2022 з рапорту начальника ЛОР відділення він дізнався, що 24.02.2024 о 10:00 військовослужбовець медична сестра ЛОР відділення ОСОБА_3 покинула військову частину. 25.02.2022 він призначив службове розслідування. За результатами службового розслідування документи були скеровані до правоохоронних органів і до вищого госпіталю. Йому не відомо, щоб ОСОБА_3 зверталася до когось з рапортом про звільнення, про відпустку, залишення військової частини або дитини у військовій частині. Йому відомо, що чоловік ОСОБА_3 є військовослужбовцем і що обвинувачена перебувала у декретній відпустці. Свідок  ОСОБА_12 , яка обіймає посаду старшої медичної сестри офтальмологічного відділення військової частини НОМЕР_1 , в судовому засіданні показала, що до 24.02.2022 вона була прикомандирована до військової частини в м. Ічня. Повернулася до військової частин НОМЕР_1 в другій половині дня 24.02.2022. З письмовим наказом про необхідність перебування у госпіталі та перехід на казармений режим вона не ознайомлювалася, але усно їй повідомили про це. Їй відомо, що у ОСОБА_3 чоловік є військовослужбовцем та є дитина. Поранені почали поступати в госпіталь на 2-3 день. Після 24.02.2022 в госпіталі перебували ОСОБА_14 та ОСОБА_15 з дітьми, ОСОБА_16 з онукою. 
		Свідок  ОСОБА_17 , яка обіймає посаду медсестри кардіологічного кабінету терапевтичного відділення військової частини НОМЕР_1 , в судовому засіданні показала, що станом на 24.02.2022 вона виконувала обов`язки медсестри ЛОР відділення, а ОСОБА_9 був її безпосереднім керівником. До 24.02.2022 вона була знайома з ОСОБА_3 приблизно два місяці. Їй відомо, що накази можуть бути в усній та письмовій формі. Був випадок коли вона вимагала надати їй письмовий наказ, але ОСОБА_13 відмовив їй у грубій формі. До 24.02.2022 вони служили з ОСОБА_3 в одному відділенні Про її склад сім`ї відомо, що чоловік - військовослужбовець та маленька дитина. Керівники знають про стан сім`ї ОСОБА_3 та те, що дитина у неї хвороблива і часто ОСОБА_3 перебувала на лікарняних. Безпосередній керівник знає про лікарняні. 24.02.2022 на початку 06:00 їй зателефонувала т.в.о. старшої медичної сестри ОСОБА_8 та повідомила про тривогу. Вона прибула до військової частини близько 06 години заступником помічника чергового по військовій частині, перевдягнулася і пішла до начальника попитати, що робити. Проходячи повз оглядову , вона почула розмову між ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та ОСОБА_3 про те, що остання звільняється, збирає речі і йде до дитини. Пізніше про це розповідав ОСОБА_9 у ЛОР відділенні в присутності інших працівників. Потрапити і вийти з території госпіталю можна було лише з дозволу керівництва. Ці накази дублювалися і їй і охоронцю на воротах. Вийти без дозволу ОСОБА_3 не могла. Черговий телефонує і перепитує наявність дозволу у керівництва. Її особисто разом з донькою, якій було 10 років виганяли з території госпіталю начальник, замполіт, замісник командира і казали, що вона повинна піти з дитиною. Їй забороняли водити дитину в столову. Вона змушена була віддавати свою порцію дитині. 04.03.2022 вона подзвонила в кабінет ОСОБА_9 Замполіт та інші в грубій формі наказали, щоб вона писала рапорт і йшла з дитиною, казали, що є наказ ОСОБА_19 забрати дітей з госпіталю. Натомість діти ОСОБА_20 та онука ОСОБА_16 знаходилися на території госпіталю і до них претензій не було. Діти «наближених» осіб перебували в госпіталі до останнього часу. 11.03.2022 начальник відділення казав, що усі будуть ходити по змінах на чергування. До 11:00 сказав, що вивільняються місця і щоб пішли по домівках, а приходили на чергування. 13.03.2022 у неї було чергування. 11.03.2022 зателефонувала ОСОБА_8 і сказала, що наказ командира не виходити і знаходитися вдома, евакуйовувати дитину. ОСОБА_9 це саме казав. На той час її чоловік воював. 12.03.2022 вона зателефонувала і дізналася, що через 40 хвилин вивозять дітей, вони з донькою добігли до моста і переправили дитину до свекрухи в Короп. Але пізніше в поліції їй пояснили, що відносно неї відкрили кримінальне провадження за СЗВЧ. Зазначає, що рапорти військовослужбовців у госпіталі на пряму не реєструвалися. Рапорти повинні були проходити через ОСОБА_21 , яка перебувала у фактичних відносинах з командиром. 
		Свідок  ОСОБА_22 , який є чоловіком обвинуваченої ОСОБА_3 та станом на 24.02.2022 являвся офіцером військової частини НОМЕР_2 ГУР МО, в судовому засіданні показав, що станом на 24.02.2022 він не перебував з дружиною разом. 23.02.2022 він був на виїзді і працював за 700 км від м. Чернігова. 24.02.2022 о 03:00 він дізнався про вторгнення, про що повідомив дружині по телефону та сказав, щоб вона збирала речі, документи і по тривозі з`явилася в госпіталь, щоб дізнатися, які механізми звільнення. Зі слів дружини йому стало відомо, що вона підійшла до ОСОБА_9 , а той до ОСОБА_10 і повідомив, що її відпускають і щоб брала дитину і рятувала. Наголошує, що до 24.02.2022 у нього конфліктів з ОСОБА_13 не було, а виникли, коли той став погрожувати. Підтверджує, що його дитина народилася в м. Житомирі, має хворобливий стан здоров`я. В «телеграмі» він спілкувався з ОСОБА_10 , який повідомляв, що все з дружиною нормально, дружину перевели у Київський госпіталь. 03.06.2022 їх з дружиною не пускали до Чернігівського госпіталю. Вийшов ОСОБА_11 з наказом та повідомив, що все нормально і що дружина служить у м. Києві. Це ж саме підтвердив і ОСОБА_10 Приїхали у військовий госпіталь в м. Києві. Там перевірили і не виявили відкритих кримінальних проваджень. Був висновок, що дитина потребує догляду, готувався наказ на декрет дружини. Наступного дня від юриста госпіталю ОСОБА_23 вони дізналися, що відкрите кримінальне провадження. Поїхали до м. Чернігова, щоб з`ясувати, що сталося. ОСОБА_11 не прийняв рапорт його дружини про подальше проходження військової служби.
		Свідок  ОСОБА_24 , яка станом на 24.02.2022 працювала лаборантом лабораторного відділення військової частини НОМЕР_1 , в судовому засіданні показала, що накази безпосереднім керівником можуть надаватися як усні так і письмові. З ОСОБА_3 вона знайома по службі, відносини виключно робочі. Їй відомо, що у ОСОБА_3 чоловік-військовий та дитина хвороблива, бо обвинувачена часто ходила на лікарняний. 24.02.2022 їй зателефонувала медсестра і повідомила про тривогу. Вона прибула до госпіталю приблизно о 06:00. Близько 07:00 в госпіталі вона бачила ОСОБА_3 . Письмових наказів про заборону залишати військову частину не було. Коли її змусили звільнитися через дитину, то їй казали, що ОСОБА_25 вже звільнена. Спочатку їй дозволили перебувати у госпіталі з дитиною, а потім стали виганяти з дитиною. Дозволили перебувати з дітьми ОСОБА_16 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 . А їй та ОСОБА_29 заборонили перебувати з дітьми та відвідувати столову. Причиною таких дій є те, що вона є свідком у кримінальному провадженні щодо командира військової частин НОМЕР_1 ОСОБА_13 щодо оформлення медичних карток на «мертвих душ». 02.03.2022 їй запропонували звільнитися, виганяли її дитину. Щодня виказували їй, що її донька повинна бути виведена за межі військової частини. 09.03.2022 її дитина була виведена, а вона 12.03.2022 мешкала в лабораторії. Дівчата з ЛОР відділення казали, що ОСОБА_3 звільнилася.
		Свідок  ОСОБА_30 , яка працює медсестрою офтальмологічного кабінету військової частин НОМЕР_1 , в судовому засіданні показала, що 24.02.2022 о 05:30 їй зателефонували і повідомили про тривогу. О 06:10 - 06:20 вона прибула по тривозі до госпіталю. Перші поранені почали надходити зранку. Близько 08:00 їх зібрав начальник ЛОР відділення ОСОБА_9 та пояснив, що воєнні дії і що вони повинні виконувати обов`язки, приймати поранених. ОСОБА_3 бачила лише зранку 24.02.2022 і більше не бачила. Їй невідомо чи зверталася ОСОБА_3 до командира про звільнення. Куди далі поділася обвинувачена їй невідомо. Нікому відлучатися не можна було і лише з дозволу командира. 24.02.2022 її діти залишалися разом з чоловіком вдома.
		Свідок  ОСОБА_8 , яка працює операційною медсестрою, в судовому засіданні показала, що 24.02.2022 о 05:30 їй повідомили про тривогу. О 06:00-06:10 вона прибула до військового госпіталю. Перші поранені були десь о 05:00. Збори особового складу проводив начальник відділення ОСОБА_9 , який пояснив, що почалася війна, працюємо в режимі бойової готовності. Під час цього була присутня ОСОБА_3 . Про факт звільнення ОСОБА_3 ОСОБА_9 їй не повідомляв. ОСОБА_3 не зверталася до неї про звільнення або залишення військової частини. Після 09:00 вона її не бачила. 25.02.2022 від ОСОБА_9 їй стало відомо, що ОСОБА_3 покинула військову частину. З ОСОБА_3 до ОСОБА_10 вони не ходили. В цей день вона була в.о. старшої медсестри. Їй відомо, що у ОСОБА_3 є неповнолітня дитина, з якою обвинувачена перебувала на лікарняному та чоловік-військовослужбовець. Вони не ходили з ОСОБА_3 до ОСОБА_9 з приводу евакуації її дитини і не розмовляли про це. 24.02.2022 ОСОБА_3 їй не телефонувала, а вона телефонувала їй лише 24.02.2022 і все.
		Свідок  ОСОБА_31 , яка працює старшою операційною медсестрою хірургічного відділення військової частини НОМЕР_1 , в судовому засіданні показала, що 24.02.2022 о 05:20 їй зателефонували і повідомили про тривогу. Прибула о 05:50. Начальник хірургічного відділення доводив, що війна і що необхідно працювати. Залишати військову частину було не можна. Перші поранені прикордонники поступили о 05:50. Про залишення військової частини ОСОБА_3 вона дізналася під час суду. 
		Свідок  ОСОБА_32 , яка працює начальником ПРК військової частини НОМЕР_1 , в судовому засіданні показала, що 24.02.2022 о 05:00 вона дізналася про тривогу і прибула до госпіталю о 05:30. Начальник рентгенологічного відділення доводила про казармене положення, що всі перебувають на місцях і чекають поранених. Перші поранені о 06:10. Про можливість звільнення ніхто не доводив. Пропускний режим з території госпіталю здійснюється наступним чином: черговий питає чи має звільнення військовослужбовець і телефонує начальнику відділення і з`ясовує чи наданий дозвіл на залишення військової частини. Вона забрала власну дитину в госпіталь, бо хоч і воєнний об`єкт, але дитина при ній. Перебувала дитина 2 тижні до 16-17.03.2022, коли її забрав батько і відвіз в с. Срібне. Під підпис з наказом не знайомили. Начальник військової частини надав згоду на залишення дитини. ОСОБА_33 була з дитиною, ще ОСОБА_27 , ОСОБА_16 можливо ще хтось, але вона не знає.
		Свідок  ОСОБА_34  в судовому засіданні показав, що він знайомий з ОСОБА_3 , яка являється подругою його дружини. Влітку 2023 року до нього підійшов раніше незнайомий ОСОБА_13 і спитав, чому він фотографує військових, які прийшли в суд. Він заперечив і показав свій телефон, в якому нічого не було. ОСОБА_13 став казати навіщо він підтримує ОСОБА_3 , почав лити бруд на неї та її чоловіка, казати що в них непорядна сім`я. Він пояснив, що прийшов до суду не в справі ОСОБА_3 , а в іншій справі.
		Свідок  ОСОБА_35 , який є товаришем чоловіка обвинуваченої ОСОБА_3 , в судовому засіданні показав, що йому зателефонував товариш ОСОБА_36 і попросив підтримати дружину в суді, бо командир військової частини приводить з собою масовку, яка атакує ОСОБА_25 . Тому в червні 2023 року він перебував в суді. Він бачив, як ОСОБА_13 підійшов до раніше незнайомого йому ОСОБА_37 і казав, що вони підтримують негарну людину, якби не ОСОБА_36 , то цього всього не було, справу можна було зам`яти.
		Свідок  ОСОБА_38 , яка працює операційною медсестрою у військовій частині НОМЕР_1 , в судовому засіданні показала, що 24.02.2022 о 05:00 їй зателефонували і вона з`явилася по тривозі у госпіталь. Приблизно о 07:00 чи 08:00 були присутні начальник відділення ОСОБА_9 , старша медсестра ОСОБА_8 , а ОСОБА_12 була в командировці в м. Ічня. Їй відомо, що у ОСОБА_3 чоловік воєнний і є дитина. 24.02.2022 ОСОБА_3 прийшла пізніше всіх, бо ні з ким було залишити дитину. Вона була розгублена. ОСОБА_3 пішла до ОСОБА_9 , а потім до ОСОБА_10 .. Коли повернулася, то сказала, що її звільнять сьогодні, бо є підстави. Це всі чули. ОСОБА_8 і ОСОБА_9 казали, що якщо її все влаштовує, її звільнять, може збиратися і вона вільна. 24.02.2022 всі були по відділеннях. Після 24.02.2022 діти працівників були в сховищі і іноді в столовій. З тих кого знає, то це одна онучка ОСОБА_16, інша дитина ОСОБА_29 , інших не знає. В березні їх почали відпускати додому. До воєнного і під час воєнного стану був суворий пропускний режим. Покинути госпіталь можна було з дозволу керівництва, черговий телефонує керівнику, який надавав дозвіл і перепитував про його наявність, бо без дозволу вийти не можна. Через 1,5 місяці хтось казав, що ОСОБА_3 не звільнилася, але перебуває на посаді. ОСОБА_8 це підтвердила. Вважає, що ОСОБА_3 випустили з території госпіталю, бо відповідно була згода керівництва. Стороною обвинувачення в обґрунтування доведеності винуватості обвинуваченої ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст. НОМЕР_8 КК України надані наступні досліджені в судовому засіданні докази:
		повідомлення про вчинення кримінального правопорушення від 02.04.2022, згідно якого начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 звернувся до П`ятого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві з приводу встановлення факту самовільного залишення молодшим сержантом ОСОБА_3 в період з 24.02.2022 по 02.04.2022 військової частини в умовах воєнного стану;
		протокол огляду від 04.12.2022 з додатками, згідно якого слідчим був оглянутий диск CD-R, який є додатком до протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 22.09.2022, на якому зафіксовані телефонні з`єднання абонента мобільного зв`язку ПрАТ «Київстар» НОМЕР_3 ОСОБА_3 за період з 24.02.2022 по 02.06.2022, в ході аналізу яких встановлено, що у період з 01:18 24.02.2022 по 10:29 24.02.2022 вказаний абонент перебував в межах дії базових станцій ПрАТ «Київстар» в м. Чернігові та виходив на сеанси зв`язку в районі Чернігівського військового госпіталю (військова частина НОМЕР_1 ) за адресою: АДРЕСА_2 ; о 10:29 24.02.2022 вказаний абонент виходить на зв`язок в районі дії базової станції ПрАТ «Київстар» за адресою: Чернігівська область, Менський район, с. Макошине, власна вежа на території сільради та продовжує знаходитися в районі м. Мена Чернігівської області до 08:32 21.03.2022; в подальшому абонент починає рух з території м. Мена через територію Бахмацького, Бобровицького, Ніжинського та Козелецького району Чернігівської області, Київська область, Житомирська область, Рівненська область та Львівська область; об 11:23 26.03.2022 абонент виходить на зв`язок в районі дії базової станції ПрАТ «Київстар» за адресою: Львівська область, м. Броди, вул.Стефаника, 8, щогла на даху, де перебуває до 24.05.2022 та починає рух до м. Бровари, Київської області, де виходить на зв`язок в районі дії базової станції ПрАТ «Київстар» о 12:47 28.05.202 та продовжує там перебувати до 01.06.2022;
		протокол огляду від 17.01.2023 з додатками, згідно якого слідчим був оглянутий диск CD-R, який є додатком до протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 16.01.2023, на якому зафіксовані телефонні з`єднання абонента мобільного зв`язку ТОВ «Лайфселл» НОМЕР_4 ОСОБА_3 за період з 24.02.2022 по 02.06.2022, в ході аналізу яких встановлено, що у період з 06:33 24.02.2022 вказаний абонент перебував у зоні дії базової станції за адресою: АДРЕСА_4 , а о 07:37 24.02.2022 в зоні дії базової станції за адресою: АДРЕСА_5 , що перебувають в зоні знаходження військової частини НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2 ; 12.03.2022 вказаний абонент починає виходити на зв`язок в зоні дії базової станції за адресою: АДРЕСА_3 та перебуває там до 18.03.2022; з 23.03.2022 по 27.05.2022 вказаний абонент виходить на зв`язок в зоні дії базових станцій за адресами: АДРЕСА_6 та АДРЕСА_7 ; з 27.05.2022 цей абонент здійснює пересування з Львівської області до м. Чернігів; з 28-29.05.2022 абонент перебуває у м. Чернігові та в подальшому повертається до м. Бровари, Київської області та інколи виходить на зв`язок в зоні дії базових станцій в м. Києві до 02.06.2022;
		копія рапорту начальника отоларингологічного відділення від 25.02.2022 про відсутність молодшого сержанта ОСОБА_3 24.02.2022 з 10:00 та 25.02.2022 на службі;
		копія витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 25.02.2022 № 48 про призначення службового розслідування по факту відсутності на службі молодшого сержанта ОСОБА_3 ;
		копія акту службового розслідування від 24.03.2022, згідно якого комісія військової частини НОМЕР_1 дійшла висновку, що з 24.02.2022 молодший сержант ОСОБА_3 самовільно залишила військову частину;
		копія витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 24.03.2022 № 52 про результати проведення службового розслідування по факту відсутності на службі молодшого сержанта ОСОБА_3 ;
		витяг із наказу начальника НОМЕР_8 військового госпіталю від 15.02.2018 № 1-РС, згідно якого призначено солдата запасу ОСОБА_3 медичною сестрою отоларингологічного відділення НОМЕР_8 військового госпіталю (на 200 ліжок) Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» (на 1100 ліжок);
		витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 15.02.2018 № 32, згідно якого солдата ОСОБА_3 з 15.02.2018 зарахувати до списків особового складу частини та на всі види забезпечення і вважати, що з 15.02.2018 справи та посаду медичної сестри отоларингологічного відділення прийняла та приступила до виконання службових обов`язків за посадою;
		витяг із наказу начальника Національного військово-медичного клінічного центру « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (на 1100 ліжок) від 30.12.2021 № 33-РС, згідно якого старшого солдата ОСОБА_3 призначено медичною сестрою отоларингологічного відділення НОМЕР_8 військового госпіталю (на 200 ліжок);
		витяг із наказу начальника Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» (на 1100 ліжок) від 18.01.2022 № 2-РС, згідно якого старшому солдату ОСОБА_3 присвоєно військове звання «молодший сержант»;
		витяг із наказу начальника Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» (на 1100 ліжок) від 12.04.2022 № 52-РС, згідно якого молодшого сержанта ОСОБА_3 увільнено від займаної посади і зараховано у розпорядження начальника Національного військово-медичного клінічного центру « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (на 1100 ліжок);
		витяг із наказу начальника Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» (на 1100 ліжок) від 22.10.2021 № 24-РС, згідно якого прийнято рішення про укладення нового контракту про проходження військової служби зі старшим солдатом ОСОБА_3 , медичною сестрою отоларингологічного відділення НОМЕР_8 військового госпіталю (на 200 ліжок), строком на 3 роки з 15.11.2021 до 15.11.2024;
		контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу, укладений з ОСОБА_3 строком на 3 роки, набирає чинності з 15.11.2021;
		службова характеристика молодшого сержанта ОСОБА_3 , яка за час проходження служби в займаній посаді характеризується виключно позитивно;
		відповідь Менського міського голови від 26.07.2022, згідно якого ОСОБА_3 та її дитина ОСОБА_7 з 24.02.2022 по 24.03.2022 проживали за адресою: АДРЕСА_8 , за усною домовленістю з власницею житла ОСОБА_39 ;
		відповідь генерального директора КНП «Менська центральна ПМСД» від 29.06.2022 з копіями журналу реєстрації листків непрацездатності та медичної картки амбулаторного хворого, згідно яких ОСОБА_3 зверталася за медичною допомогою з приводу захворювання своєї дитини ОСОБА_40 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; за результатами огляду дитини, видана довідка № 41 про тимчасову непридатність особи рядового та начальницького складу на ім`я ОСОБА_3 по догляду за хворою дитиною з 16.03.2022 до 20.03.2022;
		копія відповіді директора КНП «Бродівська ЦМЛ» від 30.06.2022. згідно якої 14.04.2022 на прийом до лікаря - психіатра дитячого звернулася ОСОБА_3 з дитиною ОСОБА_7 , 2018 року народження, при огляді дитини та медичної документації (записів в амбулаторній картці, дитина спостерігалася психіатром в м. Чернігів з приводу психічного розладу) та після об`єктивного обстеження встановлено діагноз: емоційно - лабільний розлад (астенічний) органічного генезу. (F06.6). Інші уточнені ектрапірамідні та рухові порушення. G25.8. Видано довідку № 177 по індивідуальному догляду за дитиною терміном на 1 рік;
		копії історії розвитку дитини, копія довідки за результатами проведення службової перевірки щодо медичних підстав видачі довідки про потребу у домашньому догляді дитини ОСОБА_7 2018 р.н. в умовах КНП «Бродівська ЦМЛ», згідно якої комісія лікарів дійшла висновку, що педіатрична ЛКК КНП «Бродівська ЦМР» мала медичні підстави для видачі дитині «Довідки про потребу дитини (дитини-інваліда) у домашньому догляді» (ф. №080-1\о) терміном на 1 рік;
		копія відповіді медичного директора КНП «Сімейна поліклініка» Чернігівської міської ради від 09.08.2022 № 01-14\459, згідно якої до лікаря-педіатра мати ОСОБА_3 з дитиною ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 зверталася неодноразово з приводу профілактичного щеплення та гострих респіраторних захворювань у дитини, матері надавались медичні висновки про тимчасову непрацездатність. Останнє звернення до КНП «Сімейна поліклініка» ЧМР 22.02.2022 одужання після хвороби;
		витяг із наказу начальника Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» (на 1100 ліжок) від 23.06.2022 № 103-РС, згідно якого молодшому сержанту ОСОБА_3 призупинено військову службу та виключено зі списків особового складу Збройних Сил України з 07.06.2022;
		відповідь командира військової частини НОМЕР_5 від 07.10.2022, згідно якої майор ОСОБА_22 проходить військову службу у вказаній частині;
		довідка медичного центру «Вета-Плюс» ТОВ «Вета -Плюс», згідно якої ОСОБА_7 має діагноз: F06.6 - Органічний емоційний лабільний (астенічний) розлад. Синдром нейро-рефлекторної збудливості, астен-невротичний синдром. Вроджена дисплазія правого кульшового суглобу. Затримка формування лівого кульшового суглобу. Перебуває на «Д» обліку дитячого невролога, дитячого ортопеда-травматолога, педіатра;
		рішення ЛКК № 122\22 від 02.11.2022, довідка № 42 про потребу дитини (дитини-інваліда) у домашньому догляді від 02.11.2022, згідно яких за станом здоров`я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 потребує домашнього режиму та догляду матері. 
		Спростовуючи доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.НОМЕР_8 КК України, стороною захисту надані наступні докази:
		копію свідоцтва про шлюб Серії НОМЕР_6 , згідно якого 01.06.2017 ОСОБА_41 та ОСОБА_22 зареєстрували шлюб;
		копію свідоцтва про НОМЕР_7 , згідно якого ОСОБА_7 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 та батьками якої є ОСОБА_3 та ОСОБА_22 ;
		копію посвідчення офіцера, згідно якого ОСОБА_22 перебуває на військовій службі в ЗСУ;
		копію роздруківки телефонних з`єднань та смс-повідомлень ОСОБА_3 з абонентами підписаними, як « ОСОБА_42 », « ОСОБА_43 », « ОСОБА_44 », «ОСОБА_52» за період березень -квітень 2022;
		копію довідки від 11.04.2022, згідно якої ОСОБА_3 та її дитина ОСОБА_7 в період з 24.02.2022 по 24.03.2022 перебували на території громади в селі Куковичі Корюківського району Чернігівської області;
		відповідь першого заступника голови Чернігівської обласної державної адміністрації від 04.08.2022, згідно якої у період з 24.02.2022 по 30.03.2022 пасажирські перевезення відповідно до укладених Чернігівською обласною державною адміністрацією договорів про організацію перевезень на автобусних маршрутах загального користування транспортним сполученням м. Чернігів та селом Куковичі, Корюківського району, Чернігівської області не здійснювались;
		копію рапорту ОСОБА_3 від 03.06.2022 на адресу командира військової частини НОМЕР_1 з проханням вирішити питання про подальше проходження нею військової служби;
		копію рапорту ОСОБА_3 від 06.06.2022 на адресу начальника Національного військово-медичного клінічного центру « ІНФОРМАЦІЯ_2 » з проханням вирішити питання про подальше проходження нею військової служби;
		копію медичної картки амбулаторного хворого ОСОБА_7 в КУ «Житомирська обласна дитяча клінічна лікарня», згідно якої 26.10.2018 встановлений діагноз: дисплазія правого к\с; затримка формування лівого к\с; 17.12.2018, 29.01.2019, 13.02.2019, 14.04.2022 тощо неврапотолог діагноз: синдром рухових розладів викликаний гіпоксично-травматичним ураженням ЦНС, синдром ліквородинамічних та рухових порушень внаслідок перинатального ураження ЦНС, субепітуальна зовнішня псевдо кіста зліва, мінімальна зовнішня гідроцефалія, поведінково-емоційний розлад, синдром підвищеної нервозності, розлад сну, органічний емоційний лабільний розлад, неврозоподібний стан з енкопрезом, поведінково-протесні реакції);
		копію довідки № 177 про потребу дитини (дитини-інваліда) у домашньому догляді від 14.04.2022, згідно яких за станом здоров`я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 потребує домашнього режиму та догляду матері;
		довідку за результатами опитування із застосуванням поліграфа ОСОБА_3 від 15.11.2022, згідно якої свідчення останньої про те, що вона отримувала усний дозвіл від начальника кадрів госпіталю на залишення місця несення служби 24.02.2022 для евакуації дитини є достовірними; свідчення ОСОБА_3 про те, що вона залишила місце несення служби задля збереження життя дитини, є достовірними; свідчення ОСОБА_3 про те, що вона не прибула на службу до червня місяця, оскільки в госпіталі їй сказали, що її вивели за штат і їхати до них непотрібно, є достовірними; свідчення ОСОБА_3 про те, що її дитина має серйозні проблеми зі здоров`ям і їй потрібен постійний догляд, є достовірними; 
		копії довідок про реєстрацію місця проживання особи від 18.12.2019, згідно яких обвинувачена ОСОБА_3 разом з донькою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 23.10.2018 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_9 ;
		копію направлення від 21.05.2023, згідно якого ОСОБА_7 встановлений діагноз: вроджена вада розвитку товстого кишечника; доліхосигма (Q43.89), поєднана із синдромом Пайера з вираженим порушенням моторно - евакуаторної функції товстої кишки та кологенного колостазу; вторинний коліт; не виключається ректальна форма хвороби Гіршпрунга, та остання направлена з КНП «Житомирська обласна дитяча клінічна лікарня» Житомирської обласної ради до Національної дитячої спеціалізованої лікарні «ОХМАТДИТ»;
		копію відповіді командира тактичної групи «ІНФОРМАЦІЯ_5» від 28.06.2023, згідно якої майор ОСОБА_22 відповідно до бойового розпорядження Головнокомандувача ЗСУ від 30.12.2022 № 10014 з 01.01.2023 і по теперішній час приймає безпосередню участь у бойових діях (забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії) в районі ведення воєнних (бойових) дій в Донецькій області;
		копію відповіді начальника Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» від 28.11.2022, згідно якої встановлено порушення командиром військової частини НОМЕР_1 пункту 9 розділу 111 Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608 (зі змінами), у зв`язку з чим направлено лист-доповідь на адресу Командування Медичних сил ЗСУ для вжиття заходів дисциплінарного впливу. 
		Оцінюючи досліджені в судовому засіданні докази, перевіривши доводи сторони обвинувачення та сторони захисту, суд вважає, що винуватість обвинуваченої ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого їй злочину є недоведеною і така підлягає виправданню, з наступних підстав.
		У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України «Про введення воєнного стану» № 64/2022, затвердженого Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022, на всій території України з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 почав діяти воєнний стан.
		24.02.2022 приблизно з 05:00 до 07:00 по бойовій тривозі був зібраний особовий склад НОМЕР_8 військового госпіталю (військова частина НОМЕР_1 ) для забезпечення надання медичної допомоги пораненим, які повинні були надходити до госпіталю. 
		Відповідно до витягів із наказів начальника Національного військово-медичного клінічного центру « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (на 1100 ліжок) від 30.12.2021 № 33-РС, начальника Національного військово-медичного клінічного центру « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (на 1100 ліжок) від 18.01.2022 № 2-РС, начальника Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» (на 1100 ліжок) від 12.04.2022 № 52-РС, начальника Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» (на 1100 ліжок) від 22.10.2021 № 24-РС, контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу, укладений з ОСОБА_3 строком на 3 роки, набирає чинності з 15.11.2021, станом на 24.02.2022 молодший сержант ОСОБА_3 проходила військову службу за контрактом на посаді медичної сестри отоларингологічного відділення НОМЕР_8 військового госпіталю (на 200 ліжок).
		Як і всі інші військовослужбовці, обвинувачена ОСОБА_3 прибула зранку 24.02.2022 по бойовій тривозі до НОМЕР_8 військового госпіталю. 
		З обвинувального акту вбачається, що стороною обвинувачення ОСОБА_3 висунуте обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України (в редакції Закону № 194-V111 від 12.02.2015), тобто у самовільному залишенні місця служби військовослужбовцем (крім строкової служби), в умовах воєнного стану.
		З об`єктивної сторони даний склад злочину полягає у залишенні в будь -який час військовослужбовцем території військової частини або місця служби, без дозволу відповідного командира (начальника), в умовах воєнного стану. 
		За твердженням обвинуваченої ОСОБА_3 в суді, 24.02.2022 вона з дозволу начальника адміністративного відділення ОСОБА_10 та подальшого дозволу начальника ЛОР відділення ОСОБА_9 залишила територію військової частини НОМЕР_1 з метою евакуювати власну дитину - доньку ОСОБА_45 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка мала і продовжує мати хворобливий стан здоров`я. Ці твердження обвинуваченої підтвердили в судовому засіданні свідок ОСОБА_38 , яка вказала, що в її присутності свідки ОСОБА_8 і ОСОБА_9 казали ОСОБА_22 , що якщо її все влаштовує, її звільнять, може збиратися і вона вільна; свідок ОСОБА_24 , яка вказала, що дізналася від дівчат з ЛОР відділення про звільнення ОСОБА_3 ; свідок ОСОБА_46 , яка вказала, що 24.02.2022 в оглядовій чула розмову між ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та ОСОБА_3 про те, що остання звільняється, збирає речі і йде до дитини та пізніше про це розповідав ОСОБА_9 у ЛОР відділенні в присутності інших працівників; свідок ОСОБА_22 , який підтвердив, що його дружина ОСОБА_3 йому повідомила, що вона підійшла до ОСОБА_9 , а той до ОСОБА_10 і повідомив, що її відпускають і щоб брала дитину і рятувала. Побічно наведені доводи обвинуваченої ОСОБА_3 підтверджуються і тією обставиною, що НОМЕР_8 військовий госпіталь (військова частина НОМЕР_1 ) є військовим режимним об`єктом, який має особливий пропускний режим і за показаннями свідків: ОСОБА_46 , ОСОБА_32 , ОСОБА_38 вихід з території госпіталю можливий лише з дозволу керівництва (командира), наявність якого перевіряє черговий на пропускному пункті, телефонуючи відповідному керівникові (командиру). Отже, якщо обвинувачена ОСОБА_3 безперешкодно покинула територію військового госпіталю, то відповідний дозвіл від керівництва (командира) був нею отриманий. Підтвердженням наведених міркувань можуть слугувати і результати опитування обвинуваченої ОСОБА_3 з використанням поліграфу на стадії досудового розслідування. І хоча використання поліграфу в кримінальному процесуальному кодексі прямо не передбачено, але суд приймає до уваги поширеність використання опитування за допомогою поліграфу у багатьох сферах соціальної діяльності людини, включаючи і державний сектор, високу вірогідність достовірності показників за результатами такого опитування, а також ту обставину, що опитування обвинуваченої ОСОБА_3 з використанням поліграфу на стадії досудового розслідування здійснювалося за ініціативою сторони обвинувачення незацікавленою збоку сторони захисту службовою особою ГУНП в Чернігівській області і отримані за результатами такого опитування відповіді на питання, хоча і не мають самостійного доказового значення, але в сукупності з іншими належними та допустимими доказами наведеними вище, ставлять під обгрунтований сумнів доведеність висунутого ОСОБА_3 обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України. Так, відповідно до довідки за результатами опитування із застосуванням поліграфа ОСОБА_3 від 15.11.2022, свідчення останньої про те, що вона отримувала усний дозвіл від начальника кадрів госпіталю на залишення місця несення служби 24.02.2022 для евакуації дитини є достовірними.
		Одночасно з цим суд відмічає, що свідок ОСОБА_9 , який обіймає посаду начальника отоларингологічного відділення НОМЕР_8 військового госпіталю (військової частини НОМЕР_1 ) та станом на 24.02.2022 був безпосереднім керівником обвинуваченої ОСОБА_3 , під час допиту в суді надавав суперечливі та непереконливі показання в частині самовільного залишення нею військового госпіталю, коливався у відповідях на поставлені питання, зокрема, він зміг пригадати що ОСОБА_3 підійшла до нього і сказала, що написала рапорт і буде звільнятися з госпіталю, а він відповів, що добре та звільняйся і вона пішла. Але вказаний свідок не зміг пригадати чи зверталася до нього ОСОБА_3 , що їй потрібно евакуювати дитину; чи доповідали йому ОСОБА_8 та ОСОБА_3 про це; чи казав він ОСОБА_3 : «Добре, їдьте. З дитиною тут не місце». А його показання в частині того, що він не мав телефонних розмов та переписки в месенджерах з ОСОБА_3 не відповідають фактичних обставинам справи. Оскільки, як вбачається з протоколу огляду від 04.12.2022, згідно якого був оглянутий диск CD-R, який містить інформацію про телефонні з`єднання абонента ПрАТ «Київстар» ОСОБА_3 НОМЕР_3 , встановлено, що 08.04.2022 з абонентом ОСОБА_9 ( НОМЕР_9 ) малися 2 СМС-повідомлення та 1 вихідний дзвінок. Як вбачається з наданої стороною захисту роздруківки телефонних з`єднань та СМС - повідомлень, 08.04.2022 о 10:12 ОСОБА_3 надіслала ОСОБА_9 смс - повідомлення наступного змісту: «Бажаю здоров`я, це ОСОБА_3 , я жива знаходжусь з дитиною в безпечному місці, на зв`язок виходжу», відповідь 08.04.2022 о 10: 53 такого змісту: «Радий, що у Вас все добре. По можливості зв`яжіться з ОСОБА_47 ». 
		За таких обставин, показання свідка ОСОБА_9 , який не зміг пригадати в суді важливих для кримінального провадження обставин щодо того чи надавав він дозвіл ОСОБА_3 евакуювати дитину, не можуть бути взяті до уваги, як безспірний доказ того, що обвинувачена ОСОБА_3 самовільно покинула військовий госпіталь. Посилання свідка ОСОБА_9 на те, що надавати дозвіл військовослужбовцям на залишення військової частини не в його компетенції не впливає на вказані оцінки суду. Оскільки, з кримінально - правової точки зору, не є принциповим, чи мав станом на 24.02.2022 начальник ЛОР відділення ОСОБА_9 повноваження надавати дозвіл на залишення місця служби обвинуваченій ОСОБА_3 , головним в цьому є те, що він являвся по відношенню до останньої безпосереднім начальником. 
		В свою чергу до показань свідків ОСОБА_10 та свідка ОСОБА_8 , які в судовому засіданні категорично заперечували факт наявності дозволу у ОСОБА_3 покинути розташування військового госпіталю, суд відноситься критично і не бере їх в цій частині до уваги, оскільки, по -перше, вказані особи перебувають в службовій залежності від ініціатора кримінального провадження - начальника НОМЕР_8 військового госпіталю ОСОБА_13 , і по-друге, вказані твердження цих свідків спростовуються не лише показаннями самої обвинуваченої ОСОБА_3 , але й показаннями свідків ОСОБА_38 , ОСОБА_24 , ОСОБА_46 , ОСОБА_22 , даних ними в суді і на додаток ще й результатами опитування обвинуваченої ОСОБА_3 з використанням поліграфу на стадії досудового розслідування від 15.11.2022, згідно яких свідчення ОСОБА_3 про те, що вона отримувала усний дозвіл від начальника кадрів госпіталю на залишення місця несення служби 24.02.2022 для евакуації дитини є достовірними.
		Також суд не може взяти до уваги результати службового розслідування, викладені в копії акту службового розслідування від 24.03.2022, згідно яких комісія військової частини НОМЕР_1 дійшла висновку, що з 24.02.2022 молодший сержант ОСОБА_3 самовільно залишила військову частину, як беззаперечний доказ винуватості обвинуваченої ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України, оскільки з копії відповіді начальника Національного військово-медичного клінічного центру « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 28.11.2022 вбачається, що командиром військової частини НОМЕР_1 допущені порушення пункту 9 розділу 111 Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608 (зі змінами), у зв`язку з чим направлено лист-доповідь на адресу Командування Медичних сил ЗСУ для вжиття заходів дисциплінарного впливу. З суб`єктивної сторони самовільне залишення військової частини характеризується прямим умислом. За своєю юридичною природою інкримінований обвинуваченій ОСОБА_3 злочин полягає в ухиленні від несення обов`язків військової служби шляхом самовільного залишення військової частини або місця несення служби протягом певного проміжку часу.
		З досліджених в судовому засіданні доказів сторони обвинувачення та сторони захисту суд не вбачає підстав вважати, що залишення ОСОБА_3 військової частини НОМЕР_1 було пов`язано з її наміром тимчасово ухилитися від виконання обов`язків військової служби.
		Через широкомасштабну військову агресією Російської Федерації проти України всі державні ресурси були кинуті на відсіч ворогу. У такому випадку питання сім`ї, дитинства, материнства і батьківства, охорона яких відповідно до положень ст.ст.24, 51 Конституції України, ст. 6 Закону України «Про охорону дитинства» тощо в мирний час забезпечувалися та гарантувалися державою, за умов воєнного стану цілком повністю опинилися на плечах батьків, ще складніше доводилося і доводиться обом батькам -військовослужбовцям, які виховують неповнолітню дитину, яка має хворобливий стан здоров`я до категорії яких безумовно відноситься родина ОСОБА_3. Розуміючи необхідність підтримання сім`ї, материнства, батьківства та дитинства військовослужбовців, законодавець виправив вказану ситуацію, запровадивши відповідні зміни до статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», згідно підпункту «г» пункту третього частини п`ятої цієї статті слідує, що контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби навіть під час мобілізації і воєнного стану, через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати службу): у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дитиною, що підтверджується відповідним медичним висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я; один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років. Отже, за наявності чинності вказаних змін до законодавства 24.02.2022 обвинувачена ОСОБА_3 мала б принаймні одну підставу для звільнення з військової служби, оскільки вони обидва з чоловіком військослужбовці та виховують малолітню дитину. В подальшому до наведеної підстави додалася і друга, а саме: необхідність здійснення постійного догляду за хворою дитиною, що підтверджується відповідним медичним висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я. 
		Під час допиту обвинуваченої ОСОБА_3 в суді, остання вказала, що після розмови зі свідками ОСОБА_10 та свідком ОСОБА_9 , які надали дозвіл покинути військовий госпіталь вважала, що вона звільнена з військової служби з 24.02.2022. При цьому про факт звільнення ОСОБА_3 зазначили і свідки: ОСОБА_38 , ОСОБА_24 , ОСОБА_46 , які чули від ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , що ОСОБА_3 звільнена. Оскільки обвинувачена ОСОБА_3 небезпідставно вважала, що вона звільнена із ЗСУ, тому в її діях відсутній прямий умисел на самовільне залишення військової частини або місця несення служби з метою ухилитися від виконання обов`язків військової служби протягом певного проміжку часу.
		Навіть якщо допустити версію сторони обвинувачення за якої ОСОБА_3 залишила місце несення служби без дозволу начальника (командира), то і в такому разі в діях ОСОБА_3 відсутній прямий умисел на самовільне залишення військової частини або місця несення служби з метою ухилитися від виконання обов`язків військової служби протягом певного проміжку часу, виходячи з наступного. 
		Станом на 24.02.2022 обвинувачена ОСОБА_3 опинилася перед складним життєвим вибором, між необхідністю, як військовослужбовцю ЗСУ виконувати вимоги ст.ст. 17, 65 Конституції України, п.п. 1,2 ст. 1, п.4 ст. 2 та ч.5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України щодо бездоганного і неухильного порядку несення військової служби або ж виконувати обов`язки матері щодо забезпечення безпечних умов для життя та здоров`я своєї малолітньої дитини - доньки ОСОБА_48 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . При цьому з введенням на території України воєнного стану, відповідно до приписів статті 64 Конституції України не підлягають обмеженню права і свободи, зокрема, передбачені статтями 24, 51 Конституції України щодо підтримки сім`ї, материнства, батьківства та дитинства, а також положення статті 27 Конституції України щодо права кожного захищати життя та здоров`я інших людей від протиправних посягань. 
		З аналізу наданих стороною захисту медичних документів вбачається, що з самого народження і до теперішнього часу, донька обвинуваченої - ОСОБА_45 має хворобливий стан здоров`я (дисплазія правого к\с; затримка формування лівого к\с; синдром рухових розладів викликаний гіпоксично-травматичним ураженням ЦНС, синдром ліквородинамічних та рухових порушень внаслідок перинатального ураження ЦНС, субепітуальна зовнішня псевдо кіста зліва, мінімальна зовнішня гідроцефалія, поведінково-емоційний розлад, синдром підвищеної нервозності, розлад сну, органічний емоційний лабільний розлад, неврозоподібний стан з енкопрезом, поведінково-протесні реакції), вроджена вада розвитку товстого кишечника; доліхосигма (Q43.89), поєднана із синдромом Пайера з вираженим порушенням моторно - евакуаторної функції товстої кишки та кологенного колостазу; вторинний коліт; не виключається ректальна форма хвороби Гіршпрунга, та відповідно до довідок № 42 та № 177 є дитиною (дитиною -інвалідом), яка потребує домашнього режиму та догляду матері. Сім`я обвинуваченої ОСОБА_3 складається з трьох осіб: її, малолітньої доньки та чоловіка-військовослужбовця, який з перших днів війни виконує обов`язки військової служби поза межами м. Чернігова. У кримінальному провадженні відсутні докази того, що обвинувачена ОСОБА_3 мала когось з родичів в м. Чернігові, на кого можна було б залишити дитину та продовжувати виконувати обов`язки військової служби, як і відсутні докази того, що керівництвом військового госпіталю вживалися належні заходи для надання допомоги обвинуваченій ОСОБА_3 у вирішенні питання з її донькою ОСОБА_49 . За наявності активної фази бойових дій в Чернігівській області, неможливості залишити дитину за місцем служби у військовій частині НОМЕР_1 , зважаючи на хворобливий стан дитини та відсутність родичів в м. Чернігові, обвинувачена ОСОБА_3 прийняла рішення евакуювати дитину з АДРЕСА_3 . Перебуваючи в оточенні російськими військами, обвинувачена ОСОБА_3 повернутися до м. Чернігова не могла, як через військову агресію, так і через відсутність транспортного міжміського сполучення та взірвані мости. Але як вбачається з трафіку телефонних з`єднань за наявності першої ліпшої можливості вона телефонувала до військового госпіталю і повідомляла про місце свого перебування, зокрема, відповідно до протоколів огляду від 04.12.2022 та від 17.01.2023, згідно яких були оглянуті диски CD-R, які містять інформацію про телефонні з`єднання абонентів ПрАТ «Київстар» ОСОБА_3 НОМЕР_3 та ТОВ «Лайфселл» ОСОБА_3 НОМЕР_4 , 04.03.2022 малися телефонні з`єднання з ОСОБА_10 та ОСОБА_12 , 15.03.2022 телефонні з`єднання з ОСОБА_10 та ОСОБА_8 , 05.04.2022 телефонні дзвінки ОСОБА_12 , 08.04.2022 телефонні та смс -з`єднання зі ОСОБА_9 тощо. В свою чергу з довідки за результатами опитування із застосуванням поліграфа ОСОБА_3 від 15.11.2022, свідчення останньої про те, що вона залишила місце несення служби задля збереження життя дитини, є достовірними.
		За таких обставин, в судовому засіданні є недоведеною версія сторони обвинувачення про те, що обвинувачена ОСОБА_3 залишила військову частину НОМЕР_1 добровільно з метою тимчасового ухилення від військової служби, а не вимушено з метою виконання свого материнського обов`язку щодо забезпечення безпечних умов для життя та здоров`я власної дитини, яка має хворобливий стан здоров`я, потребує домашнього режиму і догляду матері, за відсутності родичів в м. Чернігові, яким можна було б залишити власну дитину, оскільки обвинувачена не є місцевою мешканкою, а її чоловік з перших днів виконує обов`язки військової служби в лавах ЗСУ. 
		За змістом частин другої, третьої та четвертої статті 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи. 
		Відповідно до ч.3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення в ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
		Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь - яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
		Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом законодавець вимагає, щоб будь - який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і є єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів установлених у суді , - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винуватою за пред`явленим обвинуваченням. Тобто, дотримуючись засад змагальності, та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений статтею 92 КПК, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення. Отже, провівши судове слідство у відповідності до положень ч.1 ст. 337 КПК України, згідно яких судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, дослідивши докази сторони обвинувачення та докази сторони захисту, суд дійшов висновку, що стороною обвинувачення не доведено поза розумним сумнівом, що в діянні обвинуваченої ОСОБА_3 наявний склад злочину, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України (в редакції Закону України № 194-V111 від 12.02.2015), а відтак обвинувачена підлягає виправданню. 
		Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні. Заходи забезпечення кримінального провадження в тому числі і запобіжні заходи не застосовувалися. 
		Питання про долю речових доказів необхідно вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд,-
		 
		У Х В А Л И В:
		 
		ОСОБА_3 визнати невинуватою та виправдати в пред`явленому обвинуваченні за ч.5 ст.407 КК України (в редакції Закону № 194-V111 від 12.02.2015) за недоведеності в її діянні даного складу злочину.
		Речові докази: диск CD-R з інформацією ПрАТ «Київстар» щодо деталізації телефонних з`єднань абонента НОМЕР_3 за період з 24.02.2022 по 02.06.2022, диск CD-R з інформацією ТОВ «Лайфселл» щодо деталізації телефонних з`єднань абонента НОМЕР_4 за період з 24.02.2022 по 02.06.2022, які зберігаються в матеріалах кримінального провадження, - зберігати в матеріалах кримінального провадження. 
		На вирок може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення тридцятиденного строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		 
		 
		 
		 
		Суддя                                          ОСОБА_50

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...