Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 726/1862/23 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 01.05.2024. Забезпечено надання загального доступу: 01.05.2024.
Дата набрання законної сили: 18.04.2024
Номер судового провадження: 51-650км24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023262020002238

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		18 квітня 2024 року
		м. Київ
		справа № 726/1862/23 
		провадження № 51-650 км 24
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого                                    ОСОБА_1 ,
		суддів                                              ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 
		 
		за участю:
		секретаря судового засідання     ОСОБА_4 ,
		прокурора                                   ОСОБА_5 ,  
		захисника                                    ОСОБА_6 ,
		в режимі відеоконференції:
		засудженого                                ОСОБА_7 ,
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого                  ОСОБА_7 , потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_9 на вирок Садгірського районного суду м. Чернівці від 11 жовтня 2023 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 18 грудня 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за                                                                      № 12023262020002238, за обвинуваченням 
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Михальча Сторожинецького району Чернівецької області, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого, 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.   
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами 
		першої та апеляційної інстанцій обставини
		 
		Вироком Садгірського районного суду м. Чернівці від 11 жовтня 2023 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України і призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 (два) роки. 
		 
		Вирішено питання речових доказів та процесуальних витрат у провадженні. 
		 
		Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 18 грудня 2023 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни. 
		 
		Згідно з вироком суду, ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за те, що він, 19 червня 2023 приблизно о 23:20 год, керуючи вантажним автомобілем марки «Mercedes-Benz Actros» номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись в темну пору доби із включеним ближнім світлом фар в м. Чернівці, по вул. Хотинській, яка освітлювалась міським електроосвітленням, зі сторони вул. Калинівської в напрямку вул. П. Ткачука, проїжджаючи будинок №56 вказаної вулиці, порушив вимоги п. 10.1, 1.5, 2.3 (б, д) Правил дорожнього руху України, а саме перед виконанням маневру правого повороту, проявив самовпевненість і неуважність до дорожньої обстановки, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеку іншим учасникам руху, при цьому маючи об`єктивну можливість вчасно виявити велосипедиста ОСОБА_10 , який рухався в попутному напрямку вздовж правого краю дороги на велосипеді марки «Comanche-Prairie» та допустив наїзд на останнього.
		 
		Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди водій велосипеда ОСОБА_10 помер.  
		 
		Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
		Засуджений ОСОБА_7 в своїй касаційній скарзі просить змінити вирок та ухвалу судів першої і апеляційної інстанцій та звільнити його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, а також не застосовувати додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами. В обґрунтування своїх вимог зазначає, що визнав свою вину та щиро кається у скоєному, вибачився перед потерпілими, повністю відшкодував заподіяну шкоду і вони жодних претензій до нього не мають, вчинений ним злочин відноситься до необережних, а тому просить застосувати  відносно нього інститут звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.
		У аналогічних за змістом та вимогами касаційних скаргах потерпілі                  ОСОБА_8 та ОСОБА_9 також просять змінити вирок суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в частині призначеного покарання і звільнити засудженого від відбування покарання з випробуванням на підставі                    ст. 75 КК України. Вважають, що з огляду на наявні в справі дані про особу ОСОБА_7 , а також його щирого каяття і вибачення перед ними за скоєне, повне відшкодування заподіяної шкоди, у суду є достатньо підстав для застосування положень ст. 75 КК України. Крім того, зазначають, що з огляду на те, що ОСОБА_7 працює водієм, просили не позбавляти його права керування транспортними засобами.  
		Під час касаційного розгляду засуджений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_6 підтримали подану касаційну скаргу та просили її задовольнити. Погодились також з доводами касаційних скарг потерпілих та просили їх задовольнити. 
		Позиції інших учасників судового провадження
		Під час касаційного розгляду прокурор вважала, що підстав для задоволення касаційних вимог засудженого та потерпілих немає, а тому просила їх залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без зміни. 
		Мотиви Суду
		Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. 
		Винуватість ОСОБА_7 в інкримінованому йому кримінальному  правопорушенні, доведеність обвинувачення та правильність кваліфікації дій за ч. 2 ст. 286 КК України, в касаційній скарзі не оспорюються.
		Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд при виборі покарання зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Згідно зі ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
		Як убачається зі справи, суд першої інстанції, ухвалюючи вирок щодо ОСОБА_7 при призначенні покарання врахував тяжкість вчиненого злочину, який класифікується як тяжкий та є необережним, дані про особу винного, який є особою молодого віку, раніше судимим не був, одружений та на час розгляду справи в суді його дружина ОСОБА_11 була вагітною, працює на посаді водія, за місцем роботи та проживання характеризувався позитивно, на спеціальних обліках не перебуває. Визнав обставинами, які пом`якшують покарання: визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, часткове відшкодування шкоди одній із потерпілих.
		При призначенні покарання суд першої інстанції врахував і те, що під час вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_7 не допускав перевищення швидкості в межах населеного пункту та не перебував у стані алкогольного сп`яніння. Більше того, згідно з дослідженим у судовому засіданні висновком експертизи № СЕ-19/126-23/5926-ІТ від 19.07.2023 експертом встановлено, що в даній дорожньо-транспортній обстановці, в діях водія ОСОБА_10 вбачається невідповідність вимогам пункту 13.3 ПІДР, що з технічної точки зору, перебуває в причинному зв`язку з настанням даної дорожньо-транспортної пригоди.
		Водночас, суд виснував, що хоча ОСОБА_7 і вчинив кримінальне правопорушення з необережності, однак, відповідно до ст. 12 КК України, таке кримінальне правопорушення належить до тяжких злочинів, внаслідок його протиправних дій настала смерть потерпілого. Тяжкі наслідки у виді смерті людини є непоправними і не можуть бути компенсовані відшкодуванням шкоди у матеріальній формі, а тому не знайшов підстав для застосування положень                      ст. 75 КК України. 
		Апеляційний суд, переглядаючи справу за апеляційними скаргами засудженого, а також потерпілої ОСОБА_9 , яка не погодилася з призначеним                ОСОБА_7 покаранням та просила звільнити його від відбування покарання з випробуванням, залишив апеляційні вимоги зазначених учасників без задоволення. 
		Проте колегія суддів не погоджується з наведеними висновками судів попередніх інстанції про неможливість звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України та вважає обґрунтованими вимоги касаційних скарг засудженого та потерпілих в цій частині. 
		Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.
		Так, з матеріалів справи вбачається, що вчинений ОСОБА_7 злочин є тяжким, проте відноситься до необережних. Засуджений повністю визнав свою вину, щиро розкаявся у скоєному, вибачився перед потерпілими та повністю відшкодував заподіяну їм шкоду. Під час досудового слідства активно сприяв розкриттю злочину та в ході судового розгляду визнав пред`явлене йому обвинувачення і погодився на розгляд справи в порядку ст. 349 КПК України, без дослідження доказів. За наявності обставин, які пом`якшують покарання та з визнанням яких судом першої інстанції, повністю погоджується колегія суддів, зважаючи на відсутність обставин, які обтяжують покарання, а також з огляду на позицію потерпілих у цій справі, які жодних претензій до ОСОБА_7 не мають та звернулися з власними касаційними скаргами з проханням застосування інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням до останнього, колегія суддів приходить до висновку про наявність достатніх підстав для задоволення касаційних скарг та застосування ст. 75 КК України. В зв`язку з чим вирок та ухвала щодо ОСОБА_7 підлягають зміні в цій частині. При цьому, зважаючи на те, що колегія суддів не знаходить підстав для незастосування додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, касаційні скарги підлягають задоволенню частково.  
		Керуючись статтями 433, 434, 436 - 438, 441, 442 КПК України, Суд
		ухвалив:
		Касаційні скарги засудженого ОСОБА_7 , потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_9 задовольнити частково.
		Вирок Садгірського районного суду м. Чернівці від 11 жовтня 2023 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 18 грудня 2023 року щодо ОСОБА_7 в частині призначеного покарання змінити. 
		На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки. Покласти на ОСОБА_7 обов`язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації. 
		Звільнити ОСОБА_7 з-під варти. 
		В решті судові рішення залишити без зміни.
		Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.       
		Судді:
		 
		 
		ОСОБА_1                                    ОСОБА_2                                           ОСОБА_12

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...