Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 380/12153/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо; забезпечення права особи на доступ до публічної інформації.
Надіслано судом: 30.04.2024. Зареєстровано: 01.05.2024. Забезпечено надання загального доступу: 01.05.2024.
Дата набрання законної сили: 30.04.2024
Номер судового провадження: К/990/31052/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		УХВАЛА
		 
		30 квітня 2024 року 
		м. Київ
		 
		справа № 380/12153/20
		адміністративне провадження № К/990/31052/23  
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача Рибачука А.І.,
		суддів: Загороднюка А.Г.,  Олендера І.Я.,  Коваленко Н.В.,  Смоковича М.І.,  Ханової  Р.Ф.,  Мельник-Томенко Ж.М., 
		розглянувши у порядку письмового провадження в суді касаційної інстанції адміністративну справу № 380/12153/20
		за позовом ОСОБА_1 до Окружного адміністративного суду міста Києва (далі - ОАСК) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито
		за касаційною скаргою ОАСК
		на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.07.2023, постановлену у складі колегії суддів: судді-доповідача Носа С. П., суддів Кухтея Р. В., Шевчук С. М.,
		ВСТАНОВИВ:
		І. РУХ СПРАВИ
		1. 20.12.2020  ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому  просив:
		визнати протиправною бездіяльність ОАСК, яка полягає у ненаданні інформації на запит від 11.10.2020;
		зобов`язати ОАСК негайно надати запитувану інформацію.
		2. Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 23.02.2021 відмовив у задоволенні позовних вимог.
		3. Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 10.06.2021 скасував рішення суду першої інстанції, ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив частково: 
		зобов`язав ОАСК повторно розглянути запит ОСОБА_1 від 11.10.2020, з урахуванням висновків суду;
		у задоволенні інших позовних вимог - відмовив.
		4. 11.12.2022  ОСОБА_1 звернувся до Восьмого апеляційного адміністративного суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням постанови цього суду від 10.06.2021 у справі № 380/12153/20.
		5. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.01.2023 зобов`язано ОАСК протягом тридцятиденного строку з моменту отримання ухвали подати до Восьмого апеляційного адміністративного суду звіт про виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.06.2021 у справі № 380/12153/20.
		6. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.04.2023 відмовлено у прийнятті звіту Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.02.2023 № 03-16/11265/23 про виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.06.2021 у справі № 380/12153/20; зобов`язано ОАСК подати до Восьмого апеляційного адміністративного суду звіт про виконання постанови цього суду від 10.06.2021 у справі № 380/12153/20 протягом місяця з дня отримання цієї ухвали.
		7. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.07.2023 на голову ліквідаційної комісії ОАСК ОСОБА_2. накладено штраф у розмірі 53   680, 00 грн за невиконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.06.2021 у справі № 380/12153/20 та за неподання звіту про її виконання:
		половину штрафу у розмірі 26   840, 00 грн стягнуто на користь ОСОБА_1 , а іншу половину у розмірі 26   840, 00 грн - на користь Державного бюджету України;
		попереджено голову ліквідаційної комісії ОАСК - ОСОБА_2. про те, що відповідно до частини шостої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) з наступного дня після набрання цим судовим рішенням законної сили на суму заборгованості без додаткового рішення суду нараховується пеня у розмірі трьох відсотків річних з урахуванням індексу інфляції;
		встановлено ОАСК новий строк для подання до Восьмого апеляційного адміністративного суду звіту про виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.06.2021 у справі №380/12153/20 - протягом тридцяти днів з моменту отримання копії цієї ухвали;
		попереджено голову ліквідаційної комісії ОАСК - ОСОБА_2. про те, що відповідно до частини сьомої статті 382 КАС України сплата штрафу не звільняє від обов`язку виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.06.2021 у справі № 380/12153/20 і подання звіту про її виконання;
		роз`яснено, що повторне невиконання цього обов`язку тягне за собою застосування наслідків, установлених частинами першою та другою статті 382 КАС України, але розмір нового штрафу при цьому збільшується на суму штрафу, який було або мало бути сплачено за попередньою ухвалою.
		8. 11.09.2023 ОАСК звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення  норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.07.2023 в частині накладення на голову ліквідаційної комісії ОАСК ОСОБА_2. штрафу у розмірі     53   680, 00 грн за невиконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.06.2021 у справі № 380/12153/20 та за неподання звіту про її виконання. 
		9. Верховний Суд ухвалою від 12.10.2023 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
		10. 01.02.2024 до Верховного Суду надійшла справа № 380/12153/20 за вищевказаним позовом.
		11. Ухвалою від 06.02.2024  Верховний Суд у складі колегії суддів дійшов висновку про необхідність відступити від висновку Верховного Суду, викладеного у судових рішеннях (зокрема, у справі № 361/2109/17, у якій ухвалою від 23.10.2020 було відкрито касаційне провадження за скаргою на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2020 про накладення штрафу за неподання звіту та у справі № 420/177/20, у якій ухвалою від 16.08.2021 було відкрито касаційне провадження за скаргою на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23.06.2021 про накладення штрафу у порядку, передбаченому статтею 382 КАС України), у яких зазначено, що за своєю правовою природою накладення судом штрафу за невиконання рішення суду у порядку, передбаченому статтею 382 КАС України (у порядку судового контролю) є заходом процесуального примусу, передбаченого статтею 144 КАС України, через який у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду немає єдиного підходу до застосування статей 328, 382 КАС України в контексті можливості касаційного оскарження судових рішень суду апеляційної інстанції про накладення штрафу, ухвалених в межах процедури судового контролю, передбаченої статтею 382 КАС України, та відповідно до частини другої статті 346 КАС України вирішив передати справу                   № 380/12153/20 на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду. 
		12. Ухвалою судді Верховного Суду від 29.04.2024 справу призначено до розгляду об`єднаною палатою в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
		ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
		13. Львівським окружним адміністративним судом розглядався спір, у якому           ОСОБА_1 просив визнати протиправною бездіяльність ОАСК, яка полягає у ненаданні інформації на запит ОСОБА_1 від 11.10.2020 та зобов`язати ОАСК негайно надати запитувану інформацію.
		Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23.02.2021 відмовлено у задоволенні позовних вимог.
		Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 10.06.2021 скасував рішення суду першої інстанції, ухвалив нове судове  рішення, яким позов задовольнив частково: 
		зобов`язав ОАСК повторно розглянути запит ОСОБА_1 від 11.10.2020, з урахуванням висновків суду;
		у задоволенні інших позовних вимог - відмовив.
		11.12.2022 ОСОБА_1 звернувся до Восьмого апеляційного адміністративного суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням постанови цього суду від 10.06.2021 у справі № 380/12153/20.
		Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.01.2023 зобов`язано ОАСК протягом тридцятиденного строку з моменту отримання ухвали подати до Восьмого апеляційного адміністративного суду звіт про виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.06.2021 у справі № 380/12153/20.
		На виконання зазначеної вище ухвали ОАСК подав звіт від 09.02.2023 №03-16/11265/23, у якому, зокрема, зазначив, що на виконання постанови суду апеляційної інстанції від 10.06.2021 ОАСК повторно розглянуто запит позивача від 11.10.2020 з урахуванням висновків, вказаних у мотивувальній частині цієї постанови апеляційного суду, а саме ним здійснено прямо співставлення інформації, запитуваної ОСОБА_1 з інформацією, яка надавалась Національному антикорупційному бюро України по кожному із шести запитуваних питань, а саме, чи кожне із питань запиту тотожне змісту інформації, що надавалась на вимогу Національного антикорупційного бюро України, після чого зроблено висновок про неможливість надання запитуваної інформації, оскільки запитувана інформація  становить собою  відомості досудового розслідування, яка без дозволу слідчого або прокурора не може бути розголошена, а також про стан здоров`я осіб, що є таємницею, про що ОСОБА_1 було повідомлено листом від 09.02.2023 № 03.2-07/11173/23.
		Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.04.2023 було відмовлено у прийнятті звіту ОАСК від 19.02.2023 № 03-16/11265/23 про виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.06.2021 у цій справі; встановлено новий строк в порядку судового контролю за виконанням зазначеної постанови суду першої інстанції шляхом зобов`язання ОАСК подати до Восьмого апеляційного адміністративного суду звіт про виконання цієї постанови апеляційного суду протягом місяця з дня отримання цієї ухвали.
		24.04.2023 ОАСК отримав ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду  від 06.04.2023.
		01.05.2023 ОАСК подав до Восьмого апеляційного адміністративного суду заяву про роз`яснення його ухвали від 06.04.2023 у справі № 380/12153/20, а також просив продовжити граничний строк подання звіту, визначений цією ухвалою, на строк достатній для здійснення зазначеного роз`яснення судового рішення у справі                     № 380/12153/20, отримання судового рішення за наслідком здійснення роз`яснення судового рішення, ознайомлення з ним, можливого його оскарження учасниками справи та для підготовки можливого звіту.
		Ухвалами Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.05.2023 відмовлено у задоволенні заяви ОАСК про роз`яснення ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.04.2023; продовжено строк для подачі звіту про виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.06.2021 до 03.06.2023 включно.
		Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.07.2023 на голову ліквідаційної комісії ОАСК ОСОБА_2. накладено штраф у розмірі 53 680, 00 грн за невиконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.06.2021 у справі № 380/12153/20 та за неподання звіту про її виконання:
		половину штрафу у розмірі 26 840, 00 грн стягнуто на користь ОСОБА_1 , а іншу половину у розмірі 26 840, 00 грн - на користь Державного бюджету України;
		попереджено голову ліквідаційної комісії ОАСК - ОСОБА_2. про те, що відповідно до частини шостої статті 382 КАС України з наступного дня після набрання цим судовим рішенням законної сили на суму заборгованості без додаткового рішення суду нараховується пеня у розмірі трьох відсотків річних з урахуванням індексу інфляції;
		встановлено ОАСК новий строк для подання до Восьмого апеляційного адміністративного суду звіту про виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.06.2021 у справі № 380/12153/20 - протягом тридцяти днів з моменту отримання копії цієї ухвали;
		попереджено голову ліквідаційної комісії ОАСК - ОСОБА_2. про те, що відповідно до частини сьомої статті 382 КАС України сплата штрафу не звільняє від обов`язку виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.06.2021 у справі № 380/12153/20 і подання звіту про її виконання;
		роз`яснено, що повторне невиконання цього обов`язку тягне за собою застосування наслідків, установлених частинами першою та другою статті 382 КАС України, але розмір нового штрафу при цьому збільшується на суму штрафу, який було або мало бути сплачено за попередньою ухвалою.
		ІІІ. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ  
		14. Постановляючи ухвалу від 20.07.2023  в частині накладення на голову ліквідаційної комісії ОАСК штрафу, Восьмий апеляційний адміністративний суд виходив з того, що відповідачем так і не було виконано постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.06.2021, якою ОАСК було зобов`язано повторно розглянути запит ОСОБА_1 від 11.10.2020, оскільки суд апеляційної інстанції вважав, що лист-відповідь від 09.02.2023 № 03.2-07/11173/23, яким ОАСК відмовив у задоволенні запиту ОСОБА_1 від 11.10.2020 за наслідками його повторного розгляду, не може вважатися виконанням зазначеної вище постанови суду апеляційної інстанції. 
		Восьмий апеляційний адміністративний суд також констатував, що ОАСК не виконав вимоги ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.04.2023 щодо необхідності повторно подати звіт про виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.06.2021, у зв`язку із чим суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав, передбачених частиною другою статті 382 КАС України для накладення на керівника відповідача штрафу.
		IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
		15. В обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкових висновків як про невиконання його постанови від 10.06.2021, так і про неподання звіту на виконання ухвали від 06.04.2023.
		Скаржник доводить, що постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.06.2021 на нього не було покладено обов`язку задовольнити запит позивача, а тому лист-відповідь від 09.02.2023 № 03.2-07/11173/23, складений за наслідками його повторного розгляду по суті з мотивами, через які надати запитувану інформацію неможливо, не може вважатися невиконанням судового рішення у справі.
		Скаржник також зазначає, що підготував повторний письмовий звіт про виконання судового рішення, проте помилково надіслав його на електронну пошту суду першої інстанції. Водночас його зміст був оголошений суду усно під час судового засідання. Посилаючись на те, що КАС України не встановлює вимог до звіту про виконання судового рішення, скаржник доводить, що у суду апеляційної інстанції не було підстав стверджувати, що ОАСК не виконав вимог ухвали від 06.04.2023 у частині подання звіту.
		16. Позивач правом подати відзив на касаційну скаргу не скористався.
		V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		17. Ключовим у цій справі є питання можливості касаційного оскарження судового рішення суду апеляційної інстанції про накладення штрафу, ухваленого в межах процедури судового контролю, визначеної статтею 382 КАС України.
		18. З цього приводу Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду вважає необхідним вказати наступне.
		19. Частина перша статті 55 Конституції України містить загальну норму, якою визначено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Це означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.
		20. Згідно із пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
		21. Наведеним конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України від 02.06.2016   № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів»  (далі - Закон № 1402-VIII).
		22. Відповідно до частини першої статті 36 Закону № 1402-VIII  Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
		23. За правилами пункту 1 частини другої статті 36 Закону № 1402-VIII Верховний Суд здійснює правосуддя як суд касаційної інстанції в порядку, встановленому процесуальним законом.
		24. Таким процесуальним законом для Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду є КАС України, який визначає його юрисдикцію та повноваження, встановлює порядок здійснення судочинства, у тому числі як суду касаційної інстанції в адміністративних справах, яким відповідно до статті 327 цього Кодексу, є Верховний Суд.
		25. Згідно із частиною першою статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. 
		26. Тож право на касаційне оскарження судових рішень закріплено у Конституції України (пункт  8 частини першої статті 129 Основного Закону), у Законі № 1402-VIII (частина перша статті 14), у  КАС України (зокрема у частині першій статті 13).
		27. Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод      1950 року (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
		28. Водночас Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21.12.2010 у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заяви № 17160/06 та    № 35548/06).
		29. Право на касаційне оскарження регламентоване положеннями статті 328 КАС України, доступно певному колу суб`єктів, визначеному частиною першою цієї статті, та щодо певних судових рішень, які можуть бути оскаржені до суду касаційної інстанції (частини друга і третя).
		30. Зокрема, згідно з частиною третьою статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
		31. Тож, частиною третьою статті 328 КАС України встановлено вичерпний перелік ухвал суду апеляційної  інстанції, які можуть бути оскаржені у касаційному порядку.
		32. Серед таких ухвал, поміж інших, є ухвала суду апеляційної інстанції  про накладення штрафу в порядку процесуального примусу.
		33. Такий інструмент як  заходи процесуального примусу регламентований Главою 9 КАС України, згідно із частиною першою статті 144 якого заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.
		34. Одним із видів заходів процесуального примусу є штраф (пункт 5 частини першої статті 145 КАС України).
		35. Відповідно до частини першої статті 149 КАС України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках:
		1) невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу;
		2) зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству;
		3) неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин суб`єктом владних повноважень;
		4) використання під час процедури врегулювання спору за участю судді портативних, аудіотехнічних пристроїв, а також здійснення фото- і кінозйомки, відео-, звукозапису.
		36. Тобто, метою застосування судом заходів процесуального примусу є спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.
		37. Закріплення заходів процесуального примусу в окремій главі КАС України має неабияке значення, тому що надає суду реальні інструменти для впливу на осіб, які порушують встановлені в суді правила. Додержання встановленого порядку в судовому засіданні створює необхідні умови для нормальної роботи суду та всіх учасників адміністративного процесу, сприяє дослідженню доказів і, як наслідок, забезпечує реалізацію прав, свобод та інтересів усіх зацікавлених осіб.
		38. Отже, заходи процесуального примусу в адміністративному процесі - це способи примусового впливу на учасників процесу з метою забезпечення повного, об`єктивного та неупередженого вирішення адміністративних справ, а також підтримання певного порядку у судовому засіданні та під час їх розгляду, які є відмінними від засобів забезпечення виконання судового рішення як завершальної стадії судового провадження.
		39. Тож, повертаючись до предмету оскарження відповідачем до суду касаційної інстанції у цій справі - ухвали суду апеляційної інстанції про накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу в порядку судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах відповідно до статті 382 КАС України, Верховний Суд вважає за необхідне вказати на те, що в переліку судових рішень, які можуть бути оскаржені в касаційному порядку, визначеному в частині третій  статті 328 КАС України немає ухвали суду апеляційної  інстанції про накладення штрафу та будь-яких інших ухвал з інших питань судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, постановлених судом відповідно до статті 382 цього Кодексу.
		40. Верховний Суд наголошує на тому, що судовий захист та поновлення прав, свобод, інтересів особи, що зазнали порушення внаслідок ухвалення рішень, учинення дій або бездіяльності органами публічної влади, їх посадовими і службовими особами, неможливий без забезпечення виконання судового рішення, ухваленого на користь особи.
		41. Конституція України містить приписи з питань виконання судових рішень, зокрема: визначає обов`язковість судового рішення як одну з основних засад судочинства (пункт 9 частини другої статті 129); установлює, що судове рішення є обов`язковим до виконання (друге речення    частини першої    статті 129-1); покладає на державу обов`язок забезпечити виконання судового рішення у визначеному законом порядку (частина друга    статті 129-1).
		42. Тож, виконання судового рішення є невідокремним складником права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
		43. Окрім того, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 15.05.2019                         № 2-р(II)/2019 зазначав, що  обов`язкове виконання судового рішення є доконечною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та поновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; визначений у законі порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам «верховенства права» (правовладдя) та справедливості, гарантувати конституційне право на судовий захист.
		44. У свою чергу, Європейський суд із прав людини так само наголосив на тому, що право на справедливий суд, гарантоване кожному пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби «національна юридична система дозволяла, щоб остаточне, зобов`язальне судове рішення залишалось таким, що не породжує юридичних наслідків на шкоду одній зі сторін. Не можна припустити, щоб пункт 1 статті 6 Конвенції ґрунтовно описував процесуальні гарантії, що їх надано учасникам судового процесу, а саме: справедливий, прилюдний і швидкий розгляд справи, не захищаючи виконання судових рішень; якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до суду та здійснення судочинства, це означало б привести до стану, несумісного з принципом правовладдя, що його Договірні держави зобов`язалися додержувати, ратифікувавши Конвенцію» [рішення у справі «Шмалько проти України/Shmalko v. Ukraine» від 20.07.2004  (заява № 60750/00), § 43].
		45. З наведеного слідує та це узгоджується і юридичною позицією, викладеною Конституційним Судом України у рішенні від  01.03.2023 № 2-р(II)/2023 у зазначеній вище справі, що, виходячи із конституційного принципу верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та вимоги утвердження й забезпечення права особи на судовий захист в адміністративному судочинстві, держава зобов`язана забезпечити обов`язкове виконання судового рішення, ухваленого на користь особи, задля реального захисту та поновлення її прав, свобод, інтересів, що зазнали порушення внаслідок ухвалення рішень, учинення дій або бездіяльності органами публічної влади, їх посадовими і службовими особами. 
		46. У Рекомендації Rec(2003)16 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо виконання рішень адміністративних і судових органів у ділянці адміністративного права, ухваленій 09.09.2003, наголошено: «Держави-члени мають забезпечити, щоб адміністративні органи виконали судові рішення в межах розумного строку. Для того, щоб надати цим рішенням цілковитої ефективності, ці органи повинні вжити всіх потрібних заходів відповідно до приписів актів права» (пункт II. 1.a); «у випадках невиконання адміністративним органом судового рішення має бути встановлено відповідну процедуру, завдяки якій це рішення буде виконано, зокрема, за допомогою судової заборони або накладення штрафу (coercivefine)» (пункт II.l.b).
		47. Таким чином, Верховний Суд зазначає, що судовий контроль за виконанням судового рішення є щонайпершим елементом в юридичному механізмі забезпечення виконання судового рішення, особливо в разі, коли таке судове рішення ухвалено на користь особи в юридичному спорі супроти органів публічної влади, їх посадових і службових осіб, який має бути дієвим, а не ілюзорним юридичним механізмом забезпечення виконання судового рішення, який дозволить особі, на користь якої ухвалено судове рішення, домогтися його виконання, щоб реально захистити та поновити права, свободи та інтереси, що зазнали порушення внаслідок ухвалення рішень, учинення дій або бездіяльності органами публічної влади, їх посадовими і службовими особами.
		48. Проте, якщо звертатися саме до інституту судового контролю у межах адміністративного судочинства, який є специфічним у порівняні із іншими судовими юрисдикціями, то варто зазначити, що вказана процедура полягає у здійсненні судом саме контролюючої функції відносно суб`єкта владних повноважень за дотриманням ним принципу обов`язковості судового рішення.
		49. Водночас порядок, процедура та умови застосування судового контролю у межах адміністративного судочинства визначені статтею 382 КАС України, за правилами частини першої якої суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
		50. З аналізу зазначених норм законодавства слідує, що КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій, пов`язаних з його виконанням. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.
		51. Законодавець фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що для суб`єкта владних повноважень передбачив у своєму рішенні адміністративний суд.
		52. Правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль.
		53. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина друга статті 382 КАС України).
		54. Згідно із частиною шостою статті 382 КАС України ухвала суду про накладення штрафу, що набрала законної сили, направляється для виконання до державної виконавчої служби. З наступного дня після набрання ухвалою законної сили на суму заборгованості без додаткового рішення суду нараховується пеня у розмірі трьох відсотків річних з урахуванням індексу інфляції.
		55. Сплата штрафу не звільняє від обов`язку виконати рішення суду і подати звіт про його виконання. Повторне невиконання цього обов`язку тягне за собою застосування наслідків, установлених частинами першою і другою цієї статті, але розмір нового штрафу при цьому збільшується на суму штрафу, який було або мало бути сплачено за попередньою ухвалою (частина сьома статті 382 КАС України).
		56. Аналіз наведеного вище свідчить про те, що застосування до відповідача  у справі (суб`єкта владних повноважень не на користь якого ухвалено рішення суду) штрафу  за неподання ним до суду звіту про виконання рішення суду або неналежне його виконання як міри відповідальності за таку поведінку, є додатковим запобіжником для реального захисту та поновлення прав, свобод та інтересів, що зазнали порушення внаслідок ухвалення рішень, учинення дій або бездіяльності органами публічної влади, їх посадовими і службовими особами, що змусило позивача вирішувати спір у судовому порядку, а надання такому суб`єкту владних повноважень права додаткового оскарження судового рішення про накладення на нього, в порядку статті                          382 КАС України, штрафу, яке за своєю суттю є засобом ефективного виконання уже ухваленого судового рішення, не сумісне із завданнями адміністративного судочинства та не відповідає його меті, що визначені у статті 2 КАС України та із принципом верховенства права.
		57. Також об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначає, що накладення судом штрафу за невиконання рішення суду у порядку, передбаченому статтею 382 КАС України (у порядку судового контролю), очевидно не є заходом процесуального примусу, передбаченого статтею 144 КАС України, оскільки судовий контроль як інструмент ефективного виконання судових рішень та заходи процесуального примусу мають різну правову природу, зокрема, підстави застосування, мету та коло осіб, до яких вони можуть бути застосовані.
		58. З урахуванням наведеного об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про необхідність відступити від висновку Верховного Суду, викладеного у судових рішеннях (зокрема, у справі № 361/2109/17, у якій ухвалою від 23.10.2020 було відкрито касаційне провадження за скаргою на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2020 про накладення штрафу за неподання звіту та у справі № 420/177/20, у якій ухвалою від 16.08.2021 було відкрито касаційне провадження за скаргою на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23.06.2021 про накладення штрафу у порядку, передбаченому статтею               382 КАС України), у яких зазначено, що за своєю правовою природою накладення судом штрафу за невиконання рішення суду у порядку, передбаченому статтею 382 КАС України (у порядку судового контролю) є заходом процесуального примусу, передбаченого статтею 144 КАС України, в контексті можливості касаційного оскарження судових рішень суду апеляційної інстанції про накладення штрафу, ухвалених в межах процедури судового контролю, передбаченої статтею 382 КАС України, та дійшла висновку про те, що ухвали суду апеляційної  інстанції про накладення штрафу та ухвали з інших питань судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, постановлених судом відповідно до статті 382 цього Кодексу не підляють касаційному оскарженню.
		59. За загальним правилом, відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
		60. Відтак, застосовуючи наведені вище правові висновки об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про те, що оскільки оскаржуване у цій справі судове рішення не може бути переглянуте Верховним Судом як судом касаційної інстанції в адміністративних справах у порядку, визначеному Главою        2 розділу ІІІ КАС України, то згідно з частиною другою статті 339 цього Кодексу касаційне провадження підлягає закриттю як помилково відкрите.
		Керуючись статтями 339, 345  Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,  
		ПОСТАНОВИВ:
		Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Окружного адміністративного суду міста Києва на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.07.2023 про накладення штрафу в порядку судового контролю, постановлену у справі                    № 380/12153/20 за позовом ОСОБА_1 до Окружного адміністративного суду міста Києва про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії.
		Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
		 
		СуддіА.І. Рибачук А.Г. Загороднюк   І.Я.Олендер   Н.В. Коваленко   М.І. Смокович   Р.Ф. Ханова   Ж.М. Мельник-Томенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...