Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 759/24004/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; дорожнього руху, транспорту та перевезення пасажирів, з них.
Надіслано для оприлюднення: 30.04.2024. Зареєстровано: 01.05.2024. Забезпечено надання загального доступу: 02.05.2024.
Дата набрання законної сили: 30.04.2024
Номер судового провадження: A/855/5607/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 759/24004/23                                                     Суддя першої інстанції: Петренко Н.О.
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		  30 квітня 2024 року                                                                                            м. Київ
		          
		Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
		головуючого судді          - Шведа Е.Ю.,
		суддів                    - Голяшкіна О.В., Заїки М.М., 
		при секретарі                     - Левкович А.С.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у апеляційну скаргу ОСОБА_1 на проголошене у відкритому судовому засіданні об 11 годині 50 хвилин рішення Святошинського районного суду міста Києва від 29 лютого 2024 року, дата складання повного тексту якого не зазначена, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
		 
		В С Т А Н О В И Л А:
		У грудні 2023 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Святошинського районного суду міста Києва з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - Відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про скасування постанови за справою про адміністративне правопорушення від 02.11.2023 №985 та закриття провадження у справі.
		Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 29.02.2024 позов залишено без задоволення.
		При цьому суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 було відомо про необхідність прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 25.10.2023, однак Позивач без поважних причин відповідний обов`язок не виконав. Крім того, суд підкреслив, що бронювання ОСОБА_1 не є поважною причиною неприбуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
		Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.
		Свою позицію обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не було враховано наявність у Позивача відстрочки від призову, що унеможливлює вручення особі «мобілізаційної» повістки. Зазначає, що матеріалами справи не підтверджується факт вручення ОСОБА_1 повістки, а також ознайомлення його із змістом протоколу про адміністративне правопорушення. Наголошує, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувався із суттєвим порушенням процедури, без належного повідомлення Позивача, а до повноважень ІНФОРМАЦІЯ_3 не належить вирішення питання про дійсність відстрочки від призову. 
		Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.04.2024 відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції, які надійшли 18.04.2024.
		У відзиві на апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_2 просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. 
		В обґрунтування своїх доводів зазначає, що судом правильно встановлено, що Позивач, будучи належним чином повідомлений про необхідність прибуття до Відповідача 25.10.2023, не з`явився без поважних причин, а відтак постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності прийнята правомірно. Підкреслює, що бронювання Позивача відбулося з грубим порушенням законодавства, а відтак є недійсним. 
		Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.04.2024 справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 30.04.2024.
		У судовому засіданні представник Позивача доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд її вимоги задовольнити повністю з викладених у ній мотивів і підстав.
		Представник Відповідача наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
		Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.
		Як було встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , номер військово-облікової спеціальності 084, військове звання старший солдат, наказом Мінекономіки про бронювання військовозобов`язаного від 11.07.2023 №7843 надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації строком на 6 місяців до 10.01.2024 (а.с. 84).
		За результатами проходження військово-лікарської комісії Позивача було визнано придатним до військової служби, що підтверджується копією довідки від 23.10.2023 №25/11903 (а.с. 58).
		Матеріали справи свідчать, що 24.10.2023 ІНФОРМАЦІЯ_2 було складено повістку на ім`я ОСОБА_1 , якою зобов`язано останнього 25.10.2023 з`явитися до районного центру комплектування та соціальної підтримки (а.с. 52).
		Від отримання цієї повістки Позивач відмовився, про що посадовою особою Відповідача у присутності свідків складено о 14 годині 40 хвилин акт від 24.10.2023 про відмову від підпису при отриманні повістки (а.с. 50).
		У вказаному акті зафіксовано, зокрема, що ОСОБА_1 близько 14:40 в кабінеті №205 відмовився власно і вголос від отримання повістки при свідках. Текст повістки про виклик Позивача на 25.10.2023 на 09:00 зачитаний останньому вголос при свідках.
		У подальшому офіцером мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_5 складно рапорт від 25.10.2023, яким начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 повідомлено про те, що військовозобов`язаний ОСОБА_1 був оповіщений 24.10.2023 і викликаний для призову на військову службу за мобілізацією до ІНФОРМАЦІЯ_5 на 09:00 25.10.2023, але за викликом в зазначений час не з`явився (а.с. 53).
		Листом від 26.10.2023 Відповідачем на адресу Позивача було направлено повідомлення від 25.10.2023 №10р/8352 про те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 210 КпАП України, призначено на 07.11.2023 о 10:30 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 51).
		Після прибуття ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_5 головним спеціалістом командування було складено 02.11.2023 відносно Позивача протокол про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 210-1 КпАП України (а.с. 48-49). У вказаному протоколі зафіксовано, що ОСОБА_1 повісткою начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 був викликаний до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, однак у визначений день Позивач не з`явився, про причини неявки не повідомив. Військовозобов`язаний оповіщений 24.10.2023 належним чином. Своїми діями, як зазначено в указаному протоколі, ОСОБА_1 порушив обов`язок, встановлений ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» - з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах. Відтак, за висновками протоколу, військовозобов`язаний ОСОБА_1 порушив законодавство про мобілізацію під час дії правового режиму особливого періоду. 
		Із змісту протоколу вбачається, що розгляд справи про адміністративне правопорушення призначено на 02.11.2023 о 12:15 в кабінеті №110, Позивачу роз`яснено ст. 63 Конституції України та його права і обов`язки, передбачені ст. 268 КпАП України. Крім того, ОСОБА_1 надано пояснення.
		За результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 полковником ОСОБА_2 прийнято постанову від 02.11.2023 №985 за справою про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 за порушення обов`язку, встановленого ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 210-1 КпАП України, та накладено на нього штраф у розмірі 3  400 грн (а.с. 47).
		На підставі встановлених вище обставин, виходячи з системного аналізу приписів ст. ст. 5, 210-1, 251, 280, 283, 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КпАП України), ст. ст. 1, 3, 35, 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також ряду підзаконних актів, суд першої інстанції прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог з огляду на підтвердження матеріалами справи факту вчинення Позивачем правопорушення.
		З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на таке.
		Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.
		У статті 7 КпАП України передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
		Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
		Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
		Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
		Відповідно до ст. 9 КпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
		Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
		Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
		Згідно ст. 152 КпАП України порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
		Статтею 1 Закону України «Про оборону України» визначено, що особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
		Так, згідно Указу Президента України №303/2014 від 17.03.2014 «Про часткову мобілізацію» було прийнято рішення про оголошення та проведення часткової мобілізації, а отже з цього періоду в Україні діє особливий період.
		Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» від 24.02.2022 №2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан. З цієї дати діє воєнний стан, а тому як правильно зауважив суд першої інстанції, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію є підставою для притягнення до відповідальності саме за ч. 2 ст. 210-1 КпАП України.
		Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
		З аналізу вищезазначених норм вбачається обов`язок громадян з`явитися, зокрема, до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
		Матеріали справи свідчать, начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 24.10.2023 було складено повістку про виклик ОСОБА_1 на 25.10.2023 за адресою Онискевича, 1 (а.с. 52). Від отримання цієї повістки 24.10.2023 Позивач відмовився, у зв`язку з цим уповноваженою особою Відповідача у присутності свідків було складено акт від 24.10.2023 про відмову від підпису при отриманні повістки, в якому також вказано про те, що текст повістки було зачитано військовозобов`язаному вголос (а.с. 50).
		Викладене, з урахуванням встановленого матеріалами справи факту перебування ОСОБА_1 у ІНФОРМАЦІЯ_6 24.10.2023, дає підстави погодитися з висновками суду першої інстанції про те, що Позивач був обізнаний про необхідність з`явитися до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки 25.10.2023. Разом з тим, обов`язку з`явитися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у визначений день, передбаченого ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ОСОБА_1 не виконав.
		Колегією суддів враховується, що абзацом 3 частини 9 статті 29 указаного Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що поважними причинами неприбуття чи несвоєчасного прибуття військовозобов`язаного чи резервіста до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України) для призову на збори в пункт і в строк, установлені його керівником, які підтверджені відповідними документами, визнаються перешкоди стихійного характеру, сімейні обставини та інші поважні причини, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.
		Перелік поважних причин неприбуття чи несвоєчасного прибуття військовозобов`язаного чи резервіста для призову на збори затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.07.2010 №673.
		Водночас, будь-яких належних і допустимих доказів на підтвердження існування поважних причин неприбуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 , передбачених указаною постановою Уряду України, ОСОБА_1 не надано.
		Посилання Апелянта на те, що наказом Мінекономіки від 11.07.2023 №7843 йому було надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації строком на 6 місяців до 10.01.2024, а відтак у Відповідача були відсутні правові підстави для вручення Позивачу повістки, колегія суддів у площині цього спору відхиляє, оскільки, як правильно підкреслив суд першої інстанції, бронювання військовозобов`язаного не звільняє останнього від обов`язку з`явитися до збірного пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах.
		У розрізі наведеного судовою колегією враховується, що приписи ст. 251 КпАП України визначають, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
		Відповідно до ст. 252 КпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
		Згідно ст. 280 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		За правилами ч. ч. 1-3 ст. 283 КпАП України розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
		Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
		Як було правильно встановлено судом першої інстанції, наявними у матеріалах справи документами підтверджується факт неприбуття військовозобов`язаного до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк, зазначені в отриманій ним повістці керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що утворює у собі склад правопорушення, передбачений ч. 2 ст. 210-1 КпАП України, що належним чином відображено в оскаржуваній постанові.
		Доводи апеляційної скарги про порушення Відповідачем порядку та процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, колегія суддів вважає помилковими з огляду на таке.
		Відповідно до ст. 278 КпАП України орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
		Матеріали справи свідчать, що під час складання протоколу від 02.11.2023 про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 було роз`яснено його права та обов`язки, а також повідомлено про дату, час та місце розгляду справи 02.11.2023. При цьому, особисто надавши пояснення, що містяться у протоколі, Позивач не подавав заяви чи клопотання, зокрема, про відкладення розгляду справи, у зв`язку з чим її розгляд 02.11.2023 здійснювався Відповідачем правомірно.
		Твердження Апелянта про те, що всупереч повідомлення від 25.10.2023 №10р/8352, розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувся 02.11.2023, а не 07.11.2023, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки із змісту вказаного повідомлення (а.с. 51) вбачається, що воно стосується розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 210 КпАП України. Водночас, як було встановлено раніше, оскаржуваною постановою притягнуто Позивача до відповідальності за ч. 2 ст. 210-1 КпАП України, а тому повідомлення від 25.10.2023 №10р/8352 ОСОБА_1 помилково ототожнює з повідомленням про розгляд справи про адміністративне правопорушення, постанова в якій є предметом оскарження у справі №759/24004/23.
		Таким чином, з урахуванням встановлених у цій справі обставин суд апеляційної інстанції погоджується з позицією суду першої інстанції про документальне підтвердження факту вчинення Позивачем адміністративного правопорушення, що виключає можливість стверджувати про існування підстав для скасування оскаржуваної постанови.
		Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
		Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду не спростовують.
		Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
		Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Колегія суддів із висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
		Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 271, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -  
		 
		ПОСТАНОВИЛА:
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Святошинського районного суду міста Києва від 29 лютого 2024 року - без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України.
		 
		 
		Головуючий суддя                                                                      Е.Ю. Швед 
		 
		Судді                                                                                  О.В. Голяшкін 
		 
		                                                                                          М.М. Заїка
		 
		Повний текст постанови складено 30 квітня 2024 року.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...