Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 320/7052/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; проходження служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 01.05.2024. Зареєстровано: 02.05.2024. Забезпечено надання загального доступу: 03.05.2024.
Дата набрання законної сили: 30.04.2024
Номер судового провадження: A/855/17125/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/7052/23                                                                  Суддя (судді) першої інстанції: Щавінський В.Р.
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		  30 квітня 2024 року                                                                                            м. Київ
		          
		Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:  
		 
		Головуючого суддів                              Файдюка В.В.,
		суддів                                                     Кобаля М.І.,
		                                                              Мєзєнцева Є.І.,
		 
		При секретарі                                          Масловській К.І.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2023 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - відповідач), в якому просив суд:
		-          стягнути з Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на свою користь середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 2194029 грн 00 коп.
		Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 29.04.2016 ОСОБА_1 призначений на посаду начальника Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві. 17.10.2018 на підставі наказу Головного територіального управління юстиції у місті Києві № 5964/03 позивача переведено з посади начальника Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва на посаду начальника Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.08.2020 у справі № 640/18524/18, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 27.04.2021, визнано протиправним та скасовано наказ Головного територіального управління юстиції у місті Києві за № 5964/03 від 17.10.2018. Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві. Однак, станом на теперішній час відповідачем рішення суду не виконано. Окрім того, 23.04.2019 на підставі наказу Головного територіального управління юстиції у місті Києві №2277/03 позивача звільнено з посади начальника Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві. Отже, на переконання позивача, оскільки рішення суду, яке набрало законної сили 04.08.2020, не виконано, то він має право на виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи за період з 17.10.2018 по 04.08.2020.
		Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2023 року в задоволенні даного адміністративного позову - відмовлено.
		При цьому суд першої інстанції виходив з того, що постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.08.2020 у справі № 640/18524/18 про поновлення позивача на посаді начальника Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва не виконана, що сторонами у справі не заперечується, тобто, відповідач не поновив позивача на посаді начальника Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва відповідним наказом (розпорядженням) про допуск до роботи. За таких обставин, суд дійшов висновку, що оскільки позивач не поновлений на посаді начальника Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва, то позовні вимоги про стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 17.10.2018 по 04.08.2020 є передчасними.
		Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.
		Доводи апеляційної скарги аналогічні доводам позовної заяви.
		Зазначено, що Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.08.2020 у справі № 640/18524/18, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 27.04.2021, поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва.
		Таким чином, апелянт вважає, що саме, після прийняття вказаного судового рішення позивач має право на звернення до суду із позовом про стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
		24 листопада 2024 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) на апеляційну скаргу позивача, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
		30 квітня 2024 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
		Колегією суддів відмовлено у задоволенні цього клопотання, оскільки неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи. Суд апеляційної інстанції не визнавав обов`язковою участь у судовому засіданні сторін. 
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.
		Як вбачається із матеріалів даної справи, 29.04.2016 на підставі наказу Головного територіального управління юстиції у місті Києві №1231/03 ОСОБА_1 призначено на посаду начальника Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві.
		17.10.2018 на підставі наказу Головного територіального управління юстиції у місті Києві № 5964/03 ОСОБА_1 переведено з посади начальника Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва на посаду начальника Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві.
		Не погоджуючись із таким переведенням ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду.
		Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.08.2020 у справі № 640/18524/18, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 27.04.2021, визнано протиправним та скасовано наказ Головного територіального управління юстиції у місті Києві за № 5964/03 від 17.10.2018. Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві.
		Докази про поновлення позивача на посаді начальника Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва в матеріалах справи відсутні.
		23.04.2019 на підставі наказу Головного територіального управління юстиції у місті Києві №2277/03 звільнено ОСОБА_1 з посади начальника Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві.
		Позивач, вважаючи, що має право на стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 17.10.2018 по 04.08.2020, оскільки рішенням суду, яке набрало законної сили 04.08.2020, його поновлено на роботі, звернувся до суду з цим позовом.
		Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
		Згідно із частиною першою статті 3 та статтею 4 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
		Відповідно до частин першої і другої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
		При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
		Вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати, тобто виконувати трудову функцію.
		Вимушений прогул відбувається виключно за наявності вини роботодавця, який незаконно звільнив найманого працівника. Тому за цей час працівник, права якого були порушені роботодавцем, відповідно до державних гарантій має безумовне право на отримання заробітної плати, розмір якої обраховується згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100), і сама виплата, відповідно, названа середньою заробітною платою.
		Абзацом 3 пункту 2 Порядку №100 передбачено, що у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
		Згідно з пунктом 5 Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
		Відповідно до пункту 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
		У значенні статті 235 КЗпП України вимушеним прогулом є час, протягом якого працівник з вини роботодавця був позбавлений можливості працювати, виконувати трудові функції, обумовлені трудовим договором, тобто період з дня наступного за днем звільнення (незаконного переведення на іншу роботу) по день ухвалення судом рішення про поновлення на роботі.
		Отже, виплата середнього заробітку пов`язується з певним діянням роботодавця, наслідком яких стала неможливість працівника належним чином реалізувати своє право на працю.
		У постанові від 08 лютого 2022 року у справі №755/12623/19 Велика Палата Верховного Суду, досліджуючи питання природи середнього заробітку за час вимушеного прогулу, дійшла висновку, що вимушений прогул відбувається виключно за наявності вини роботодавця, який незаконно звільнив найманого працівника. Тому за цей час працівник, права якого були порушені роботодавцем, відповідно до державних гарантій має безумовне право на отримання заробітної плати, розмір якої обраховується згідно з Порядком №100, і сама виплата, відповідно, названа середньою заробітною платою. Працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення цього середнього заробітку без обмеження будь-яким строком згідно з частиною другою статті 233 КЗпП України та не позбавлений права після ухвалення судового рішення про поновлення його на роботі в подальшому звернутися до суду із позовом про стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначеного частиною другою статті 235 КЗпП України.
		Тобто, середній заробіток за час вимушеного прогулу входить до структури заробітної плати бо є заробітною платою.
		Отже, спір щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який виник у зв`язку з незаконним звільненням працівника, який був позбавлений можливості виконувати роботу не зі своєї вини, є трудовим спором, пов`язаним з недотриманням законодавства про працю та про оплату праці.
		Предметом позовних вимог у цій справі є стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 17.10.2018 по 04.08.2020.
		Як встановлено судом, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.08.2020 у справі № 640/18524/18 скасовано рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.11.2019. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного територіального управління юстиції у місті Києві за № 5964/03 від 17.10.2018.
		Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві.
		Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві.
		Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 17.10.2018 по 04.08.2020 є передчасними, а тому не підлягають задоволенню.
		В матеріалах справи міститься довідка Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 06.10.2021 року №369 про доходи ОСОБА_1 за серпень 2018 року та вересень 2019 року.
		Відповідно до вказаної довідки середньоденний заробіток позивача без врахування податків та зборів складає 598 грн 65 коп.
		Розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу, колегією суддів здійснювався наступним чином:
		10.2018 - 11 робочих днів (починаючи з 17.10.2018);
		11.2018 - 22 робочих дні;
		12.2018 - 20 робочих днів;
		01.2019 - 21 робочий день;
		02.2019 - 20 робочих днів;
		03.2019 - 20 робочих днів;
		04.2019 - 21 робочий день;
		05.2019 - 21 робочий день;
		06.2019 - 18 робочих днів;
		07.2019 - 23 робочих дня;
		08.2019 - 21 робочий день;
		09.2019 - 21 робочий день;
		10.2019 - 22 робочих дні;
		11.2019 - 21 робочий день;
		12.2019 - 21 робочий день;
		01.2020 - 21 робочий день;
		02.2020 - 20 робочих днів;
		03.2020 - 21 робочий день;
		04.2020 - 21 робочий день;
		05.2020 - 19 робочих днів;
		06.2020 - 20 робочих днів;
		07.2020 - 23 робочих дня;
		08.2020 - 2 робочі дні
		Разом - 450 робочих днів.
		Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу складає 598 грн 65 коп. * 450 = 269  392 грн. 50 коп.
		При цьому, колегія суддів зауважує, що посилання представника позивача на роз`яснення ТОВ «Аудит-Ейд» щодо середньоденної заробітної плати позивача в розмірі 6056 грн 67 коп є безпідставними. 
		Колегія суддів для розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу враховує довідку, видану Центральним міжрегіональним управління Міністерства юстиції (м.Київ) за підписом в.о. начальника Катерини Діброви та начальника управління - головного бухгалтера Світлани Кравець.
		При цьому, колегія суддів відхиляє твердження відповідача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, про пропуск позивачем строку на подачу позову.
		Дані правовідносини регулюються положеннями статті 233 КЗпП України, зокрема, частиною другою цієї статті (в редакції, яка набула чинності з 19 липня 2022 року) установлено, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
		Офіційне тлумачення положення указаної норми надав Конституційний Суд України у рішеннях від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 і №9- рп/2013.
		Так, у рішенні від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 (справа № 1-13/2013) Конституційний Суд України дійшов висновку, що в аспекті конституційного звернення, положення частини другої статті 233 КЗпП України у системному зв`язку з положеннями статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.
		Згідно з пунктом 2.1 мотивувальної частини вказаного рішення поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків.
		Крім того, на момент виникнення спірних правовідносин (04.08.2020 року) частина другої статті 233 КЗпП України діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком.
		Аналогічної правової позиції дійшов Верховний суд в постанові від 19 січня 2023 року по справі №460/17052/21.
		Зважаючи на обставини цієї справи у співвідношенні з правовим регулюванням спірних відносин, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково.
		Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
		Приписи п.п. 1, 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої підлягає скасуванню.
		Керуючись ст. ст. 240, 242, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України   суд,-
		 
		ПОСТАНОВИВ :
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
		Рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2023 року - скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольити частково.
		Стягнути з Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (пров. Музейний, 2-Д, м.Київ, 01001, ЄДРПОУ 43315602) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 269 392 грн 50 коп.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-331 КАС України.
		Повний текст рішення виготовлено 30 жовтня 2024 року.
		 
		Головуючий суддя:                                                                      В.В. Файдюк
		                     
		                     Судді:                                                                       М.І. Кобаль
		                                                                                                    
		                                                                                                           Є.І. Мєзєнцев

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...