Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 748/2091/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку; Порушення законів та звичаїв війни.
Надіслано для оприлюднення: 02.05.2024. Зареєстровано: 02.05.2024. Забезпечено надання загального доступу: 07.05.2024.

Номер судового провадження: 1-кп/748/63/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22022270000000062

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Провадження № 1-кп/748/63/24
		Єдиний унікальний № справи 748/2091/23
		 
		 
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		02 травня 2024 рокум. Чернігів
		Чернігівський районний суд Чернігівської області в складі: 
		головуючого судді ОСОБА_1 ,
		за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 2202227000000062 від 29 серпня 2022 року по обвинуваченню 
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця селища Яя, Яйського району, Кемеровської області, російської федерації, громадянина російської федерації, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.438 КК України
		за участю прокурора ОСОБА_4 ,
		захисника ОСОБА_5 ,
		В С Т А Н О В И В :
		24 жовтня 1945 року набув чинності Статут Організації Об`єднаних Націй, підписаний 26 червня 1945 року, яким фактично створено Організацію Об`єднаних Націй (далі - ООН).
		До складу ООН входять Україна, російська федерація та ще 49 країн-засновниць, а також інші країни світу.
		Відповідно до частини 4 статті 2 Статуту ООН, усі Члени вказаної організації утримуються в своїх міжнародних відносинах від погрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним із Цілями Об`єднаних Націй.
		Декларацією Генеральної Асамблеї ООН № 36/103 від 09 грудня 1981 року про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав та резолюціями: № 2131 (ХХ) від 21 грудня 1965 року, що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав та про захист їх незалежності та суверенітету; № 2625 (XXV) від 24 жовтня 1970 року, що містить Декларацію про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН; № 2734 (ХХV) від 16 грудня 1970 року, що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки, та № 3314 (ХХІХ) від 14 грудня 1974 року, що містить Визначення агресії, - установлено, що жодна з держав не має права здійснювати інтервенцію чи втручання у будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні та зовнішні справи інших держав. Цими ж міжнародними документами закріплено обов`язок держав: утримуватися від озброєної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації, здійснення сприяння, заохочення чи підтримки сепаратистської діяльності; не допускати на власній території навчання, фінансування та вербовки найманців чи засилання таких найманців на територію іншої держави.
		Крім того, у статтях 1-5 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 14 грудня 1974 року № 3314 (ХХІХ) серед іншого визначено, що ознаками агресії є застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної недоторканності чи політичної незалежності іншої держави, застосування збройної сили державою в порушення Статуту ООН.
		Будь-яке з наступних діянь, незалежно від оголошення війни, кваліфікується як акт агресії:
		- вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не мала, яка є результатом такого вторгнення або нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави або частини її;
		- бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави;
		- блокада портів або берегів держави збройними силами іншої держави;
		- напад збройними силами держави на сухопутні, морські або повітряні сили, або морські та повітряні флоти іншої держави;
		- застосування збройних сил однієї держави, що знаходяться на території іншої держави за угодою з приймаючою державою, у порушення умов, передбачених в угоді, або будь-яке продовження їх перебування на такій території після припинення дії угоди;
		- дія держави, яка дозволяє, щоб її територія, яку вона надала в розпорядження іншої держави, використовувалася цією іншою державою для здійснення акту агресії проти третьої держави;
		- засилання державою або від імені держави збройних банд, груп, іррегулярних сил або найманців, які здійснюють акти застосування збройної сили проти іншої держави, які мають настільки серйозний характер, що це є рівносильним наведеним вище актам, або її значна участь у них.
		У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року (далі - Декларація) вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.
		Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.
		Незалежність України визнали держави світу, серед яких і РФ.
		Згідно з пунктами 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05 грудня 1994 року РФ, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтвердили Україні своє зобов`язання згідно з принципами Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01 серпня 1975 року поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України, зобов`язалися утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони, або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом ООН. 
		Відповідно до опису і карти державного кордону, які є додатками до Договору між Україною та російською федерацією про українсько-російський державний кордон від 28 січня 2003 року (ратифікований Російською Федерацією 22 квітня 2004 року), територія Автономної Республіки Крим (далі - АР Крим), м. Севастополя, Донецької і Луганської областей відноситься до території України.
		Статтями 1, 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. 
		Статті 3, 28 Конституції України передбачають, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню. 
		Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
		Статтею 73 Конституції України визначено, що виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України.
		Відповідно до статей 132-134 Конституції України територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території. До складу України входять: Автономна Республіка Крим, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області, міста Київ та Севастополь. Місто Севастополь має спеціальний статус, Автономна Республіка Крим (далі - АР Крим) є невід`ємною складовою частиною України і в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її відання.
		Відповідно до вимог ч. 1, ч. 2 ст. 2 Женевської Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949, ратифікованої Указом Президії Верховної Ради Української РСР «Про ратифікацію Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року про захист жертв війни» від 03.07.1954 (далі - Конвенція), ця Конвенція застосовується до всіх випадків оголошеної війни чи будь-якого іншого збройного конфлікту, що може виникнути між двома чи більше Високими Договірними Сторонами, навіть якщо одна з них не визнає стану війни. Конвенція також застосовується до всіх випадків часткової або цілковитої окупації Високої Договірної Сторони, навіть якщо ця окупація не натрапляє на жодний збройний спротив.
		Згідно ст. 3 Конвенції з особами, які не беруть активної участі в бойових діях, у тому числі з особами зі складу збройних сил, що склали зброю, а також із тими, хто hors de combat* унаслідок хвороби, поранення, затримання чи з будь-якої іншої причини, поводяться гуманно, без будь-якої ворожої дискримінації, причиною якої слугують раса, колір шкіри, релігія чи вірування, стать, походження чи майновий стан чи будь-які інші подібні критерії.
		Із цією метою є забороненими й залишатимуться забороненими будь-коли та будь-де такі діяння стосовно зазначених вище осіб:
		a) насилля над життям й особистістю, зокрема всі види вбивств, завдання каліцтва, жорстоке поводження й тортури;
		b) захоплення заручників;
		c) наруга над людською гідністю, зокрема образливе та принизливе поводження;
		d) засудження та застосування покарання без попереднього судового рішення, винесеного судом, який створено належним чином і який надає судові гарантії, визнані цивілізованими народами як необхідні.
		Згідно ч. 1 ст. 4 зазначеної Конвенції, особами, що перебувають під захистом цієї Конвенції, є ті, хто в будь-який момент та за будь-яких обставин опиняються, у разі конфлікту чи окупації, під владою сторони конфлікту або окупаційної держави, громадянами яких вони не є.
		У разі збройного конфлікту, який не має міжнародного характеру й виникає на території однієї з Високих Договірних Сторін, кожна сторона конфлікту зобов`язана застосовувати як мінімум такі положення:
		Відповідно до ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 6 зазначеної Конвенції, вона повинна застосовуватися з самого початку будь-якого конфлікту або окупації, зазначених у статті 2-й цієї Конвенції. На території сторін конфлікту застосування Конвенції припиняється після загального припинення бойових дій. На окупованій території застосування цієї Конвенції припиняється через рік після загального припинення бойових дій.
		Згідно зі ст. 27 вказаної Конвенції, особи, що перебувають під захистом, мають право за будь-яких обставин, на особисту повагу, повагу до своєї честі, права на сім`ю, їхніх релігійних переконань та обрядів, звичок та звичаїв. До них завжди слід ставитися гуманно й захищати їх, зокрема, від будь-якого акту насильства чи залякування, від образ та цікавості натовпу.
		Жінки потребують особливого захисту від будь-якого зазіхання на їхню честь, і, зокрема, захисту від зґвалтування, примушування до проституції чи будь-якої іншої форми посягання на їхню моральність.
		З урахуванням положень стосовно здоров`я, віку та статі, сторона конфлікту, під владою якої є особи, що перебувають під захистом, має право поводитися з усіма ними однаково, без жодної дискримінації, зокрема стосовно раси, релігії або політичних переконань.
		Проте сторони конфлікту повинні застосовувати до осіб, що перебувають під захистом, таких заходів контролю чи безпеки, які будуть визнані за необхідні під час ведення війни.
		Крім того, ст. 32 Конвенції визначає, що високі Договірні Сторони спеціально дають згоду на те, що їм забороняється застосування будь-яких заходів, які можуть завдати фізичних страждань або призвести до знищення осіб, що перебувають під захистом, які є під їхньою владою. Ця заборона поширюється не лише на вбивства, тортури, тілесні покарання, калічення та медичні чи наукові досліди, які не викликані потребою лікування особи, що перебуває під захистом, а й на будь-яке інше брутальне поводження з боку як цивільних, так і військових властей.
		У ст. 147 Конвенції зазначається, що серйозні порушення, про які йдеться в попередній статті, становлять такі порушення, що охоплюють такі дії, якщо їх здійснено проти осіб або власності, які перебувають під захистом цієї Конвенції: умисне вбивство, тортури або нелюдяне поводження, зокрема біологічні експерименти, які умисно спричинять великі страждання чи серйозні травми тілу чи здоров`ю, нелегальна депортація чи переведення або нелегальне ув`язнення особи, що перебуває під захистом, примушення особи, що перебуває під захистом, служити в збройних силах ворожої держави, або умисне відбирання в особи, що перебуває під захистом, прав на справедливий і офіційний судовий процес, рекомендований цією Конвенцією, захоплення полонених і широкомасштабне руйнування і привласнення власності, не виправдане воєнною необхідністю, і здійснюване незаконним чином і безцільно.
		Статтею 6 Закону України «Про правонаступництво України» від 12 вересня 1991 року Україна підтверджує свої зобов`язання за міжнародними договорами, укладеними Українською РСР до проголошення незалежності України.
		Додатковий протокол до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 8 червня 1977 року. (Протокол ратифіковано із заявою Указом Президії Верховної Ради УРСР N 7960-XI ( 7960-11 ) від 18.08.89 )
		Крім того, статтею 51 визначено, що цивільне населення й окремі цивільні особи користуються загальним захистом від небезпек, що виникають у зв`язку з воєнними операціями. З метою здійснення цього захисту, на доповнення до інших застосовуваних норм міжнародного права, за всіх обставин слід додержувати таких норм.
		Цивільне населення як таке, а також окремі цивільні особи не повинні бути об`єктом нападів. Заборонено акти насильства чи загрози насильства, що мають головною метою тероризувати цивільне населення.
		Цивільні особи користуються захистом, передбаченим цим розділом, за винятком окремих випадків і на такий період, поки вони беруть безпосередню участь у воєнних діях.
		Заборонено напади на цивільне населення або на окремих цивільних осіб у порядку репресалій.
		Присутність або пересування цивільного населення або окремих цивільних осіб не повинні використовуватись для захисту певних пунктів або районів від воєнних дій, зокрема у спробах захистити воєнні об`єкти від нападу або прикрити воєнні дії, сприяти чи перешкодити їм. Сторони, що перебувають у конфлікті, не повинні направляти пересування цивільного населення або окремих цивільних осіб з метою спробувати захистити воєнні об`єкти від нападу чи прикрити воєнні операції.
		Будь-яке порушення цих заборон не звільняє сторони, що перебувають у воєнному конфлікті, від їх правових зобов`язань щодо цивільного населення й цивільних осіб, у тому числі від зобов`язань вживати запобіжних заходів, передбачених у статті 57.
		Також, статтею 52 визначено, що цивільні об`єкти не повинні бути об`єктом нападу або репресалій. Цивільними об`єктами є всі ті об`єкти, які не є воєнними об`єктами, як вони визначені в пункті 2.
		Напади повинні суворо обмежуватися об`єктами. Що стосується об`єктів, то воєнні об`єкти обмежуються тими об`єктами, які через свій характер, розміщення, призначення або використання вносять ефективний вклад у воєнні дії і повне або часткове руйнування, захоплення чи нейтралізація яких за існуючих у даний момент обставин дає явну воєнну перевагу.
		У разі сумніву в тому, чи не використовується об`єкт, який звичайно призначений для цивільних цілей, наприклад, місце відправлення культу, житловий будинок чи інші житлові будови або школа, для ефективної підтримки воєнних дій, передбачається, що такий об`єкт використовується в цивільних цілях.
		Крім того, статтею 75 Додаткового протоколу І встановлено, що тією мірою, якою їх торкається ситуація, зазначена у статті 1 цього Протоколу, з особами, які перебувають під владою сторони, що бере участь у конфлікті, і не користуються сприятливим ставленням згідно з Конвенціями (995_151, 995_152, 995_153, 995_154) або згідно з цим Протоколом, за всіх обставин поводяться гуманно, і вони, як мінімум, користуються захистом, передбаченим у цій статті, без будь-якої несприятливої різниці, заснованої на ознаках раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії чи віросповідання, політичних або інших переконань, національного чи соціального походження, майнового стану, народження чи іншого статусу або на яких-небудь інших подібних критеріях. Кожна сторона має з повагою ставитися до особи, честі, переконань та релігійних обрядів усіх таких осіб.
		Заборонені й будуть залишатися забороненими в будь-який час і в будь-якому місці такі дії, незалежно від того, чиняться вони представниками цивільних чи воєнних органів:
		a) насильство над життям, здоров`ям і фізичним та психічним станом осіб, зокрема:
		a.1) вбивство;
		a.2) катування всіх видів - фізичні чи психічні;
		a.3) тілесні покарання;
		a.4) каліцтво;
		b) знущання над людською гідністю, зокрема, принижуюче й образливе поводження, примус до проституції чи непристойне посягання в будь-якій його формі;
		c) взяття заручників;
		d) колективне покарання; і
		e) погрози вчинити будь-яку з вищезазначених дій.
		Будь-яка особа, що піддається арешту, затриманню або інтернуванню за дії, пов`язані зі збройним конфліктом, має бути невідкладно проінформована зрозумілою їй мовою про причини вжиття таких заходів, за винятком випадків арешту або затримання за кримінальні правопорушення. Такі особи повинні бути звільнені у найкоротший строк і в будь-якому разі, як тільки обставини, що виправдовують арешт, затримання чи інтернування, стали недійсними.
		Упродовж 2013 року у зв`язку з демократичними процесами, які відбувалися на території України, у представників влади російської федерації та службових осіб з числа керівництва збройних сил російської федерації (далі - зс рф), досудове розслідування та судовий розгляд щодо яких здійснюється в інших кримінальних провадженнях, виник злочинний умисел на вчинення протиправних дій, спрямованих на порушення суверенітету і територіальної цілісності України, зміну меж її території та державного кордону на порушення порядку, встановленого Конституцією України.
		Мотивами зазначеного умислу стали євроінтеграційний курс розвитку України, підготовка до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії та їхніми державами-членами, які були розцінені представниками влади і зс рф як безпосередня загроза економічним та геополітичним інтересам РФ, що сприятиме втраті впливу над політичними процесами в Україні та позбавить контролю над її економічною діяльністю, призведе до поглиблення співпраці України з Організацією Північноатлантичного договору з метою досягнення критеріїв, необхідних для набуття членства у цій організації та можливої денонсації угод щодо тимчасового розташування Чорноморського флоту рф на території України - в АР Крим та м. Севастополі .
		Свою злочинну мету співучасники з числа представників влади та зс рф вирішили досягти шляхом розв`язання та ведення агресивної війни проти України з використанням підпорядкованих підрозділів і військовослужбовців зс рф, у тому числі дислокованих на підставі міжнародних угод на території АР Крим і м. Севастополя , а також залучення до виконання злочинного плану інших осіб, у тому числі громадян України та рф, створення і фінансування не передбачених законом збройних формувань та вчинення інших злочинів.
		При цьому вони усвідомлювали, що такі протиправні дії призведуть до порушення суверенітету і територіальної цілісності України, незаконної зміни меж її території та державного кордону, заподіяння значних матеріальних збитків та інших тяжких наслідків, передбачали і прагнули їх настання.
		З метою реалізації вказаного умислу впродовж 2013 року на території рф службові особи генерального штабу зс рф, на виконання наказів та під безпосереднім керівництвом представників влади та службових осіб зс рф, досудове розслідування та судовий розгляд щодо яких здійснюється в інших кримінальних провадженнях, розробили злочинний план, яким передбачалося досягнення військово-політичних цілей рф, які, на думку співучасників, були прямо пов`язані з необхідністю незаконної окупації та подальшої анексії АР Крим, м. Севастополя та південно-східних регіонів України та, поряд із застосуванням політичних, дипломатичних, економічних та інформаційних заходів, використання протестного потенціалу населення південно-східних регіонів України для організації сепаратистських референдумів, спрямованих на порушення територіальної цілісності України.
		Ураховуючи, що територія АР Крим та м. Севастополя мала найбільше військово-стратегічне значення для представників влади та зс рф серед інших територій України, які були об`єктом їх злочинного посягання, а також те, що на вказаній території дислокувалися підрозділи чорноморського флоту російської федерації (далі - чф рф), це сприяло найбільш прихованому використанню регулярних військ зс рф поряд з іншими елементами гібридної війни, а тому ведення гібридної війни проти України співучасники злочинного плану вирішили розпочати на території півострова Крим.
		Для ефективної реалізації плану вирішено залучити військовослужбовців зс рф, співробітників інших силових відомств рф, представників влади, інших громадян рф та України. Крім того, з цією ж метою, представниками влади рф створено та озброєно іррегулярні незаконні збройні формування, озброєні банди та групи найманців, якими керували офіцери спецслужб і зс рф.
		Так, починаючи з 20 лютого 2014 року для реалізації вищезазначеного умислу, з метою блокування та захоплення адміністративних будівель і ключових об`єктів військової та цивільної інфраструктури для забезпечення військової окупації та подальшої анексії рф території АР Крим і м. Севастополя , на територію суверенної держави Україна, а саме АР Крим і м. Севастополь, здійснено вторгнення військовим, морським та повітряним транспортом окремих підрозділів зс рф.
		У подальшому військовослужбовцями зс рф здійснено захоплення будівель центральних органів влади АР Крим та встановлено контроль над їхньою діяльністю з метою забезпечення прийняття вигідних та необхідних для рф рішень. Крім того здійснено блокування автошляхів, захоплення аеропортів та транспортних підприємств, військових частин ЗС України, пошкодження та знищення військового майна, що має важливе оборонне значення для України.
		Відтак всупереч міжнародному правопорядку, з нехтуванням державного суверенітету та територіальної цілісності України, починаючи з 20 лютого 2014 року, представниками влади рф і службовими особами зс рф розпочато збройне вторгнення регулярних військ рф на територію України з метою зміни меж території та державного кордону України, на порушення порядку, встановленого Конституцією України, та військової окупації території АР Крим і м. Севастополя .
		Також представниками влади і зс рф вчинялися дії щодо зміни меж території та державного кордону України на іншій території України.
		Так, вказаними особами у березні - квітні 2014 року організовувалися та проводилися антиурядові протестні акції, найбільш масові з яких - у Луганській, Донецькій, Харківській, Дніпропетровській, Запорізькій, Миколаївській, Херсонській та Одеській областях з метою поширення сепаратистських проросійських гасел та здійснення силового захоплення адміністративних будівель органів державної влади для послідуючої організації незаконних референдумів, спрямованих на порушення територіальної цілісності України.
		З метою гарантованого досягнення указаних цілей та створення видимості того, що в Україні триває внутрішній конфлікт, представники влади та зс рф вирішили створити на її території терористичні організації, які поряд із основною функцією - здійснення терористичної діяльності, створювали враження діяльності в межах Донецької та Луганської областей опозиційних сил, які нібито від імені та за цілковитої підтримки місцевого населення відстоюють їх право на самовизначення та незалежність, що прямо суперечить Конституції України та нормам міжнародного права.
		Так, під безпосереднім керівництвом та контролем невстановлених на цей час представників влади та зс рф, 07 квітня 2014 року на території Донецької області України створено терористичну організацію «Донецька народна республіка» (далі - «ДНР»), а 27 квітня 2014 року на території Луганської області України - терористичну організацію «Луганська народна республіка» (далі - «ЛНР»), у складі яких утворені незаконні збройні формування, які функціонують і по теперішній час.
		Контроль та координація діяльності цих терористичних організацій, як і їх фінансове та матеріальне забезпечення, у тому числі зброєю, боєприпасами, військовою технікою, здійснюється представниками влади та зс рф.
		Основними завданнями учасників указаних терористичних організацій є насильницьке повалення конституційного ладу, захоплення державної влади в Україні, зміна меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, шляхом застосування зброї, вчинення терористичних актів - здійснення вибухів, підпалів та інших дій, які створюють небезпеку для життя та здоров`я людини, загрозу заподіяння значної майнової шкоди та настання інших тяжких наслідків.
		Незаконні збройні формування терористичних організацій «ДНР» і «ЛНР», іррегулярні збройні формування рф та військовослужбовці зс рф чинять збройний опір Україні у відновленні територіальної цілісності та забезпеченні правопорядку, при цьому учасники політичного блоку вказаних терористичних організацій, за підтримки та сприяння представників влади рф під виглядом органів державної влади, створили окупаційні адміністрації російської федерації, які забезпечують подальшу окупацію та здійснюють управління вказаними територіями на місцевому рівні.
		Оскільки окупація АР Крим і м. Севастополя, частини Донецької і Луганської областей України не принесла бажаних результатів у вигляді встановлення впливу над політичними та економічними процесами в Україні, відмови України від співпраці з Організацією Північноатлантичного договору з метою досягнення критеріїв, необхідних для набуття членства у цій організації, та відмови від євроінтеграційного курсу розвитку країни, вищим політичним і військовим керівництвом рф вирішено перейти до наступного етапу збройної агресії проти України, розв`язаної ще з лютого 2014 року, а саме до повномасштабного вторгнення на територію України із застосуванням ЗС та інших військових формувань рф.
		З листопада 2021 року представники влади та зс рф, з метою підготовки до повномасштабного нападу на Україну, організували перекидання підрозділів зс рф та інших військових формувань рф до кордонів України, що пояснювалося запланованими спільними російсько-білоруськими навчаннями «Союзна рішучість-2022», які розпочалися 10 лютого 2022 року.
		Станом на 8 лютого 2022 року вздовж усього кордону з Україною з боку рф, Республіки Білорусь та тимчасово окупованих територій України зосереджено 140 тис. військових рф, включаючи повітряний та морський компонент.
		З метою створення приводів для ескалації воєнного конфлікту і здійснення спроби виправдання своєї агресії перед громадянами російської федерації та світовою спільнотою, представниками влади та зс рф розроблено окремий план, який передбачав вчинення дій, спрямованих на введення в оману і залякування громадян рф та мешканців тимчасово окупованих територій України, а також вчинення провокацій, які полягали у імітації нападів і вогневих ударів, вчинених нібито підрозділами ЗС України по території рф та тимчасово окупованим територіям України. 
		Одночасно із зазначеним передбачалося визнання керівництвом рф «Донецької народної республіки» і «Луганської народної республіки» незалежними державами та отримання від них звернення з запитом про надання військової підтримки, яка викликана нібито агресією Збройних Сил України.
		На виконання зазначених намірів, 15 лютого 2022 року Державна дума російської федерації звернулася до президента російської федерації з проханням визнати незалежність «самопроголошених Донецької та Луганської народних республік». 
		18 лютого 2022 року керівниками російських окупаційних адміністрацій на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей повідомлено про проведення евакуації місцевого населення тимчасово окупованих територій України до Ростовської області, що пояснювалося вигаданими застереженнями про те, що Збройні Сили України мають намір атакувати тимчасово окуповані території та здійснити їх силове повернення під контроль України.
		19 лютого 2022 року вказаними особами було оголошено так звану загальну мобілізацію жителів тимчасово окупованих територій Донецької та Луганської областей.
		21 лютого 2022 року керівники російських окупаційних адміністрацій на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей звернулися до президента російської федерації з проханням визнати незалежність так званих Донецької та Луганської народних республік.
		В цей же день, президент російської федерації скликав позачергове засідання Ради безпеки російської федерації, де обговорено питання щодо доцільності визнання незалежності Донецької та Луганської народних республік.
		Службові особи з числа вищого керівництва рф, які входять до складу Ради безпеки рф, публічно підтримали звернення Державної думи рф та заявили про необхідність визнання президентом рф незалежності «Донецької народної республіки» та «Луганської народної республіки».
		Цього ж дня президент російської федерації підписав указ про визнання незалежності Донецької народної республіки та Луганської народної республіки.
		22 лютого 2022 року президент російської федерації підписав з керівниками російських окупаційних адміністрацій на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей договори про дружбу, співробітництво та взаємну допомогу, які в той же день ратифіковані Державною думою та радою федерації рф. 
		В цей же день президент російської федерації, реалізуючи злочинний план, з метою надання видимості законності дій по нападу на Україну, направив до ради федерації рф звернення про використання збройних сил рф за межами рф, яке було задоволено.
		23 лютого 2022 року керівники російських окупаційних адміністрацій на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей звернулися до президента російської федерації з проханням надати допомогу у відбитті надуманої ними воєнної агресії «українського режиму щодо населення» так званих Донецької та Луганської народних республік.
		24 лютого 2022 року о 5 годині президент російської федерації оголосив рішення про початок військової операції в Україні.
		У подальшому, цього ж дня, зс рф, які діяли за наказом керівництва рф і зс рф, віроломно здійснено пуски крилатих та балістичних ракет по аеродромам, військовим штабам і складам ЗС України та цивільним об`єктам, а також підрозділами зф та інших військових формувань рф здійснено широкомасштабне вторгнення на територію суверенної держави Україна.
		У період із 5 години 24 лютого 2022 року та до цього часу підрозділи зс та інших військових формувань рф здійснюють спроби окупації українських міст, які супроводжуються бойовим застосуванням авіації, артилерійськими та ракетними ударами, а також застосуванням броньованої техніки та іншого озброєння. При цьому вогневі удари здійснюються по об`єктам, які захищені нормами міжнародного гуманітарного права, чим розпочали активну фазу ведення агресивної війни проти України. 
		Крім того співучасники з числа представників влади рф та зс рф, розпочавши 24.02.2022 року вторгнення на територію України, прийняли рішення про вчинення дій спрямованих на окупацію території України.
		У зв`язку з чим, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.22 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. 
		Надалі, Указом Президента України «Пропродовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 №133/2022 в Україні продовжено строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України «Пропродовження строку дії воєнного стану в Україні» від 18.04.2022 № 259/2022 продовжено строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України «Пропродовження строку дії воєнного стану в Україні» від 17.05.2022 №341/2022 в Україні продовжено строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 12 серпня 2022 року № 573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-IX, продовжено дію воєнного стану на 90 діб. Указом Президента України від 07листопада 2022 року № 757/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 16 листопада 2022 року № 2738-IX, продовжено дію воєнного стану на 90 діб. Указом Президента України від 06 лютого 2023 року № 58/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 07 лютого 2023 року № 2916-IX, продовжено дію воєнного стану на 90 діб.
		Для реалізації злочинного наміру щодо спроб окупації території України, серед інших був залучений військовий підрозділ зс рф, в якому проходить службу військовослужбовець рф ОСОБА_3 , а саме військова частина № НОМЕР_1 - 74-ї омсбр російської федерації.
		24.02.2022 року військовослужбовці 74-ї окремої мотострілкової бригади збройних сил російської федерації (військова частина НОМЕР_1 ), в складі якої перебував ОСОБА_3 , зайняли с. Сибереж Чернігівського району Чернігівської області , де перебували до 01.04.2022.
		02.03.2022 року близько 13 год. 00 хв. ОСОБА_3 , військовослужбовець 74-ї окремої мотострілкової бригади збройних сил російської федерації (військова частина НОМЕР_1 ), в порушення вимог ст.ст. 27, 32, 147 Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949 та ст.ст. 51, 75 Додаткового протоколу до Женевської конвенції від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 8 червня 1977 року, розуміючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, усвідомлюючи, що ОСОБА_6  та ОСОБА_7  є цивільними особами, які перебувають під захистом та не становили для нього загрозу, з метою залякування та заподіяння тілесних ушкоджень, перебуваючи  на ділянці місцевості поблизу приватного будинку, за адресою:  АДРЕСА_3 , який не є військовим об`єктом, здійснив напад на ОСОБА_6  та ОСОБА_7 , здійснивши декілька пострілів з вогнепальної зброї невстановленого зразка в сторону потерпілих. У результаті таких дій ОСОБА_3 спричинено тілесні ушкодження ОСОБА_6 у вигляді поранення м`яких тканин верхньої третини правого плеча. Дане ушкодження спричинено дією осколка, що утворився від вибуху боєприпасу - стріляною частиною оболонки кулі проміжного патрона калібру 5,45 мм (5,45х39) і відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.
		Таким чином,  ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем зс рф, вчинив напад на цивільних осіб ОСОБА_7 та ОСОБА_6 та спричинив останній тілесні ушкодження, чим порушив вимоги ст.ст. 27, 32 Женевської Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949 та ст.ст. 51, 75 Додаткового протоколу до Женевської конвенції від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 8 червня 1977 року. 
		Своїми діями, що виразилися у інших порушеннях законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, ОСОБА_3 вчинив кримінальне првопорушення, передбачене ч.1 ст.438 КК України. 
		Відповідно до положень ч.5 ст.374 КПК України, у разі ухвалення вироку за наслідками кримінального провадження, у якому здійснювалося спеціальне досудове розслідування або спеціальне судове провадження (in absentia), суд окремо обґрунтовує, чи були здійснені стороною обвинувачення всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав ОСОБА_3 , як підозрюваного та обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя з урахуванням здійснення спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження.
		Приймаючи рішення щодо проведення спеціального досудового розслідування та проведення судового розгляду за процедурою in absentia, враховувалося, що інкриміноване обвинуваченому кримінальне правопорушення та його поведінка підпадали під вимоги, зазначені у ч.2 ст.297-1 КПК України. Положення закону щодо здійснення спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження не визнані неконституційними і є такими, що узгоджуються зі стандартами, визначеними у Резолюції (75) 11 Комітету Міністрів Ради Європи щодо критеріїв, які регламентують провадження, що здійснюється за відсутності обвинуваченого. Так, відповідно до рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи важливою умовою застосування спеціального досудового розслідування та спеціального судового розгляду є те, щоб під час спеціального досудового розслідування або спеціального судового провадження було забезпечено процесуальні права та гарантії осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, зокрема, право обвинуваченого бути поінформованим належним чином про дату слухання справи та про своє право на законне чи інше представництво в суді.
		На виконання доручення СВ УСБУ в Чернігівській області на проведення слідчих (розшукових) дій Ріпкинським РВ УСБУ в Чернігівській області в ході проведення оперативно-розшукових заходів встановлено, що військовослужбовець 74-ї окремої мотострілкової бригади зс рф ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 01.04.2022 після завершення активної фази бойових дій на території Чернігівської області був передислокований на територію російської федерації, а саме в місце постійної дислокації військової частини, в якій він проходить службу (військова частина № НОМЕР_1 , АДРЕСА_4 ), де і перебуває на даний час.
		За повідомленням командира військової частини НОМЕР_3 громадянин росії ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в полоні не перебуває. Інформація про загибель даної особи в Головному управлінні розвідки Міністерства оборони України відсутня.
		Згідно повідомлення філії Чернігівської дирекції АТ «Укрпошта» від 11.05.2023 року з 24.02.2022 року припинене приймання всіх видів міжнародних поштових відправлень, адресованих до російської федерації.
		Повістки про виклик ОСОБА_3 , повідомлення його про підозру, повідомлення про початок здійснення спеціального досудового розслідування надсилались та публікувались відповідно до вимог КПК України шляхом публікування на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора та на стадії судового розгляду - на офіційному веб-сайті Чернігівського районного суду Чернігівської області, а також у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - у газеті «Урядовий кур`єр» в рубриці «Оголошення». Будь-які клопотання від обвинуваченого на адресу суду не надходили.
		Дорученням Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Чернігівській області від 19 квітня 2023 року адвоката ОСОБА_5 уповноважено у межах процесуальних прав і обов`язків, визначених ст. 46, 47 КПК України, забезпечити безоплатну вторинну правову допомогу ОСОБА_3 .
		Ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду міста Чернігова від 10 травня 2023 року надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування за ч.1 ст.438 КК України стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 , котрий був оголошений у розшук.
		Після постановлення ухвали слідчого судді, якою надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування стосовно ОСОБА_3 , відповідно до вимог ч. 4 ст. 46 КПК України, ст. 42 КПК України, п. 8 ч. 2 ст. 52 КПК України та ч. 2 ст. 297-5 КПК України реалізацію його прав здійснював захисник, який отримав необхідні процесуальні документи, знайомився з матеріалами кримінального провадження.
		З огляду на зазначене, орган досудового розслідування вживав всіх можливих передбачених КПК України заходів для виклику та розшуку ОСОБА_3 щоб забезпечити останнім можливість безпосередньо та через обраних захисників реалізовувати права підозрюваного на стадії досудового розслідування.
		Згідно з ухвалою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 5 грудня 2023 року відносно ОСОБА_3 здійснювалось спеціальне судове провадження. У судовому засіданні приймала участь захисник ОСОБА_5 , котра була захисником і на стадії досудового розслідування та обізнана з матеріалами кримінального провадження від початку здійснення спеціального досудового розслідування.
		При цьому, судом також вживалися заходи для виклику обвинуваченого для забезпечення доступу до правосуддя, у зв`язку із чим на кожне судове засідання останній викликався у порядку ст. 323 КПК України. Повістки про виклик опубліковані у газеті «Урядовий кур`єр» та його електронній версії на сайті https://ukurier.gov.ua/uk/about/ у розділі «Оголошення: виклики в суд», а також на офіційному сайті Чернігівського районного суду Чернігівської області.
		Захисник обвинуваченого здійснювала активні дії, спрямовані на захист обвинуваченого, приймала участь у допиті потерпілих, свідків та дослідженні доказів, виступала у дебатах.
		Враховуючи наведене, суд вважає, що стороною обвинувачення та судом вживалися достатні заходи щодо дотримання прав обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя, з урахуванням здійснення спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження.
		У судовому засіданні були допитані потерпілі та свідки.
		Потерпілий ОСОБА_7 суду пояснив, що він мешкає в с.Сибереж Чернігівського району разом з ОСОБА_6 24 лютого 2022 року в село в`їхали російські військові. 2 березня 2022 року не було світла, то вони зі співмешканкою вирішили піти до його матері, яка мешкає у цьому ж селі. Близько 13 години вони побачили двох військових з червоними пов`язками, один був у балаклаві, інший з відкритим обличчям і у шапці. Він почув постріли і побачив, що той, що у шапці з автоматом у руках. Вони з ОСОБА_8 впали на землю. Той, що стріляв, підійшов до них, каже "живі" та пішов. Вони з ОСОБА_8 поповзли кущами. Коли вони прийшли до його матері, то побачив, що у ОСОБА_8 куртка у крові. Виявилося, що її поранено у руку. Зверталися до фельдшера, той порадив обробляти рану, але рана не загоювалася, то вони звернулися до лікарні в смт Ріпки, де у ОСОБА_8 витягнули кулю з руки. Постріли здійснював той військовий, що був у шапці, автомат був у нього в руках, а той, котрий у балаклаві був, у нього автомат весь час висів за спиною. 
		Потерпіла ОСОБА_6 у судовому засіданні пояснила, що вони з ОСОБА_7 співмешкають в с.Сибереж Чернігівського району. 24 лютого 2022 року в село зайшли російські військові. 2 березня 2022 року близько 13 години вони з чоловіком йшли до матері останнього. Побачили двох військових російської федерації з червоними пов`язками та зі зброєю, один з них був у балаклаві. Один з цих військових здійснив у їх сторону постріли та поранив її у плече. Вони з ОСОБА_9 впали на землю та поповзли до кущів. Той, що стріляв, був без балаклави та у шапці, підійшов до них, вона подумала, що добивати підійшов. Він каже "а, живі", після цього військові пішли. Вони з ОСОБА_9 піднялися та пішли до його матері. Коли прийшли до матері ОСОБА_9 , виявилося, що у неї поранення та рука в крові. Наступного дня вона пішла до місцевого лікаря, той обробив поранення, призначив перев`язки. Рана не загоювалася і вона поїхала до лікарні в смт Ріпки, там з рани дістали кулю.
		Свідок ОСОБА_10 суду пояснила, що потерпілий ОСОБА_7 є її сином. Вона мешкає в с.Сибереж Чернігівського району , у цьому ж селі живе її син зі співмешканкою ОСОБА_6 . З 24 лютого 2022 року село перебувало під окупацією російських військових, через село йшло дуже багато російської військової техніки. 2 чи 3 березня 2022 року вона була дома, у післяобідній час до неї прибігли її син ОСОБА_9 та ОСОБА_8 . Вони були перелякані і у ОСОБА_8 була кров на куртці. ОСОБА_9 розповів, що вони йшли по селу та побачили двох російських військових, один з яких був у балаклаві. Один з цих військових здійснив постріли, після цього вони прибігли до неї. Коли ОСОБА_8 зняла куртку, то на правому передпліччі була рана. ОСОБА_8 сказала, що рана від пострілу. За два дні рана не гоїлася, вона казала ОСОБА_8 йти до лікаря. Вони сходили, місцевий лікар сказав, що кулі в рані немає, призначив перев`язки. Пререв`язки не допомагали, то коли приїхали лікарі з волонтерами до села, ті після огляду ОСОБА_8 повідомили, що у руці є куля і рекомендували звернутися до лікарні. Після цього ОСОБА_8 поїхала до лікарні в смт Ріпки, там дістали кулю. 
		Свідок ОСОБА_11 суду пояснив, що він працює фельдшером екстреної медичної допомоги та медицини катастроф. 4 березня 2022 року до нього звернулася ОСОБА_6 у зв`язку із вогнепальним пораненням у плече. Він оглянув рану, кулі не виявив, обробив поранення. Зі слів ОСОБА_6 близько двох діб тому в неї стріляли російські військові.
		Заслухавши пояснення потерпілих та свідків, які узгоджуються з дослідженими у судовому засіданні доказами, зібраними в ході досудового розслідування, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, приходить до висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_3  у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
		Так, 29 серпня 2022 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості за № 2202227000000062 про кримінальне правопорушення з правовою кваліфікацією за ч.1 ст.438 КК України за фактом поранення з вогнепальної зброї одним із військовослужбовем зс рф місцевої жительки ОСОБА_6 2 березня 2022 року під час окупації с.Сибереж Чернігівського району Чернігівської області. 
		На виконання доручення слідчого на проведення слідчих (розшукових) дій Ріпкинським РВ УСБ України з`ясовано, що при опитуванні в якості свідка ОСОБА_6 встановлено, що остання в ході перегляду соціальних сторінок військовослужбовців зс рф, а саме в мережі «Одноклассники», натрапила на соціальну сторінку, яка була підписана як « ОСОБА_12 ». Під час перегляду фотографій вказаного профілю вона впізнала військовослужбовця зс рф, який стріляв в неї 02.03.2022 року в с. Сибереж Чернігівського району Чернігівської області . В ході подальших розшукових заходів встановлено власника вказаної соціальної сторінки в соціальній мережі «Одноклассники», яким є громадянин рф ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець сел. Яя Яйського району Кемеровської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з`ясовано паспортні дані та номер телефону. ОСОБА_3 є військовослужбовцем 74-ї окремої мотострілецької бригади зс рф (в/ч НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ), механік водій танка Т-72, єфрейтор.
		Ріпкинським РВ УСБ України отримано витяг з федеральної міграційної служби рф стосовно громадянина рф ОСОБА_3 . 
		Як вбачається з відповіді заступника командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_4 " від 17 листопада 2022 року, в період з 24.02.2022 року по 28.03.2022 року в с. Сібереж Чернігівського району зосередження конкретного підрозділу противника не відмічалось. Натомість, противник в складі БТГр 74 омсбр 41 А Центрального ВО, БТГр 80 тп 90 тд Центрального ВО в ході наступу здійснював переміщення підрозділів по автомобільній дорозі Ріпки, Рівнопілля, в тому числі через с. Сібереж.
		РВ УСБУ в Чернігівській області на проведення слідчих (розшукових) дій отримано відповідь з ІНФОРМАЦІЯ_5 стосовно військовослужбовця зс рф ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме відомості щодо військового звання, місця проходження служби, підрозділу, займаної посади та інше. Зокрема, надано копію посвідчення від 16 травня 2017 року класного спеціаліста зс рф ОСОБА_3 з фотокарткою останнього, де зазначено кваліфікацію військовослужбовця ОСОБА_3 - механік-водій танка Т-72 3 клас; копію картки обліку доз опромінення ОСОБА_3 ; копію картки обліку тілесних оглядів єфрейтора ОСОБА_3 . 
		З медичної карти стаціонарного хворого № 947 вбачається, що ОСОБА_6 була госпіталізована 28 квітня 2022 року до хірургічного відділення КНП "Ріпкинська ЦЛ", де у неї було здійснено видалення стороннього тіла з м`яких тканин у ділянці плеча.
		Як вбачається з висновку експерта № 360 від 29 вересня 2022 року, згідно до даних наданої на експертизу медичної документації у ОСОБА_6 виявлено тілесне ушкодження у вигляді поранення м`яких тканин верхньої третини правого плеча з наявністю стороннього тіла в м`яких тканинах. Дане ушкодження спричинене дією осколка (згідно протоколу операції та рентгенобстеження), що утворився від вибуху боєприпасу і відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я. Висловитись щодо конкретної дати утворення вищевказаного тілесного ушкодження не надається можливим через відсутність об`єктивних судово-медичних даних, однак не виключаю можливості його утворення 02.03.2022 року.
		Згідно протоколу огляду речей та документів від 10 жовтня 2022 року та фототаблиці до протоколу слідчим було проведено огляд предмету, зовні схожого на кулю, ймовірно калібру 5,45 мм, мідного кольору, частково деформованого, який був вилучений з правого передпліччя потерпілої ОСОБА_6 .
		Висновком експерта № СЕ-19/125-22/7993-БЛ від 2 листопада 2022 року встановлено, що наданий потерпілою ОСОБА_6 предмет, зовні схожий на кулю, є частиною оболонки кулі. Надана на дослідження частина оболонки кулі, є частиною боєприпасу - стріляною частиною оболонки кулі проміжного патрона калібру 5,45 мм (5,45х39). На ведучій поверхні частини оболонки кулі, наявні чотири сліди від полів нарізів, правого нахилу, що придатні для ідентифікації зброї з якої вона стріляна. Частина оболонки кулі, надана на дослідження, стріляна з нарізної зброї з чотирма полями нарізів калібру 5,45 мм (5,45x39), канал ствола якої має середній ступінь зносу. Встановити вид та модель зброї, з якої стріляна надана на дослідження частина оболонки кулі, не представляється можливим,у зв`язку з тим, що сліди від контакту з поверхнею каналу ствола зброї на частині оболонки кулі пошкоджені і деформовані внаслідок попадання в перешкоду, що унеможливлює визначити точну ширину та кут нахилу полів нарізів.
		21 вересня 2022 року за участю потерпілої ОСОБА_6  було проведено слідчий експеримент, котрий зафіксований відповідним протоколом та доданим до протоколу відеозаписом слідчої дії. Під час слідчого експерименту потерпіла розповіла та показала господарство, де вона перебувала перед тим, як піти з ОСОБА_7 до матері останнього 2 березня 2022 року, яким шляхом вони йшли і де зустріли військових рф. Потерпіла також вказала на місце, куди вони з ОСОБА_7 впали після пострілу, та показала, куди підійшов військовий рф. Після цього потерпіла пояснила, по якій дорозі з місця події пішли військові рф, та пішли вони з ОСОБА_7 
		22 лютого 2023 року слідчий експеримент також був проведений і за участю ОСОБА_7 . ОСОБА_7 роповів та на місці події показав, 02.03.2022 він разом зі своєю співмешканкою ОСОБА_6 вирішили піти на обід до його матері - ОСОБА_10 . Як тільки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вийшли з подвір`я, то він разом із ОСОБА_6 помітили, що зі сторони вул. Набережної йшли зі зброєю двоє військовослужбовців зс рф. Коли вказані військовослужбовці побачили ОСОБА_13 та ОСОБА_6 то зупинилися від них близько за 20 метрів, при цьому один із військовослужбовців зс рф без попередження зарядив автомат та вистрілив у їх бік. ОСОБА_6 закричала та сказала ОСОБА_7 , що куля влучила в її руку. ОСОБА_7 разом з ОСОБА_6 впали в найближчі чагарники щоб перечекати небезпеку, однак через пару хвилин вони побачили, як в їх сторону йшов військовослужбовець зс рф, який перед цим стріляв. Вказаний військовослужбовець зс рф підійшов до них близько на 2 метри, крикнув іншому військовослужбовцю «живые», після чого разом з іншим військовослужбовцем пішов по вулиці Набережна. Після того, як військовослужбовці зс рф повернули праворуч на перехресті по вулиці Набережна, ОСОБА_7 разом з ОСОБА_6 через земельні ділянки односельців побігли до матері ОСОБА_7 .
		Згідно з протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками № 1 від 12 вересня 2022 року, фототаблиці до протоколу та довідки до фототаблиці потерпіла ОСОБА_6 серед наданих фотознімків впізнала ОСОБА_3 як військовослужбовця зс рф, який 02.03.2022 року перебував в с. Сибере ж Чернігівського району Чернігівської області та вистрелив у неї.
		Згідно з протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками № 2 від 12 вересня 2022 року, фототаблиці до протоколу та довідки до фототаблиці потерпілий (на той час свідок) ОСОБА_14 серед наданих фотознімків впізнав ОСОБА_3 як військовослужбовця зс рф, який 02.03.2022 року вистрелив у ОСОБА_6 , після чого підходив до них з потерпілою ближче.
		У судовому засіданні потерпілі зазначали, що військовослужбовця зс рф, що стріляв по ним та поранив потерпілу, вони гарно роздивилися та запам`ятали, бо він близько підходив до них, та коли слідчий показував чотири фотокартки з різними обличчями, то вони впевнено впізнали того, котрий здійснив постріл. 
		Відповідно до протоколу огляду місця події від 12 квітня 2023 року та відеозапису слідчої дії до протоколу було оглянуто ділянку місцевості біля приватного будинку за адресою: АДРЕСА_3 . Перед початком огляду потерпілий ОСОБА_7 повідомив, що на вказаній ділянці місцевості 02.03.2022 року перебували двоє військовослужбовців зс рф, які стріляли в нього та ОСОБА_6 . 
		В ході огляду ділянки не виявлено будь-якої перешкоди, в котру могла влучити та зрикошетити куля, перед тим як потрапити в ОСОБА_6 , що свідчить про цілеспрямованість пострілів, здійснених ОСОБА_3 в сторону потерпілих, котрі є цивільними особами та йшли селом у справах.
		Згідно інформації, наданої Ріпкинським РВ УСБУ в Чернігівській області, в ході проведення слідчих (розшукових) дій встановити іншого військовослужбовця, який перебував разом з ОСОБА_3 на місці події 02.03.2022, не вдалося за можливе.
		Сторона обвинувачення, на яку покладено тягар доведення висунутого обвинувачення, подала суду істотні докази стосовно обставин порушення законів та звичаїв війни обвинуваченим ОСОБА_3 .
		Доводи захисника щодо відсутності належних та допустимих доказів винуватості ОСОБА_3 у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення спростовуються наведеними вище доказами. Зокрема, потерпілі у судовому засіданні категорично зазначили, що бачили обличчя чоловіка, що в них стріляв, бо він близько підходив до них. Щодо того, що саме ОСОБА_3 здіснив постріл, то потерпілі пояснили, що саме він тримав зброю в руках під час пострілу, а у іншого військовослужбовця, що був у балаклаві, зброя висіла за спиною і в руках він її не тримав.
		Таким чином, суд, дотримуючись вимог ст.94 КПК України, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, вважає доведеною винуватість ОСОБА_3 у порушенні законів та звичаїв війні, а саме у інших порушеннях законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та його дії органом досудового розслідування правильно кваліфіковані за ч.1 ст.438 КК України. 
		Відповідно до ст.50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
		Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
		Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
		Згідно з ч.1 ст.65 КК України суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Як передбачено ч.2. ст.65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
		Вирішуючи питання про призначення покарання ОСОБА_3 , у відповідності до ст. 65 КК України  враховуючи характер, ступінь тяжкості вчиненого злочину та суспільну небезпеку скоєного, встановлені відомості про особу винного, його вік, відсутність пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин, суд дійшов висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі у межах санкції ч.1 ст.438 КК України, що в даному випадку є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень.
		Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
		Речовий доказ частину оболонки кулі, яка є частиною боєприпасу - стріляною частиною оболонки кулі проміжного патрона калібру 5,45 мм необхідно знищити. 
		Запобіжний захід у цьому кримінальному провадженні обвинуваченому не обирався.
		Строк відбування покарання обвинуваченому слід рахувати із моменту його затримання у порядку виконання цього вироку.
		На підставі викладеного, керуючись ст.370, 371, 373, 374 КПК України, суд
		У Х В А Л И В :
		ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.438 КК України, та призначити йому покарання у виді одинадцяти років позбавлення волі.
		Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з дня його фактичного затримання.
		Речовий доказ частину оболонки кулі, яка є частиною боєприпасу - стріляною частиною оболонки кулі проміжного патрона калібру 5,45 мм - знищити.
		Стягнути з  ОСОБА_3 1510 (одна тисяча п`ятсот десять) грн 24 коп. процесуальних витрат. 
		На вирок може бути подана апеляція до Чернігівського апеляційного суду через Чернігівський районний суд Чернігівської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
		Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити прокурору та захиснику.
		Повідомлення про ухвалений вирок опублікувати на офіційному веб-сайті суду, в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора, де і здійснювались публікації повісток про виклик обвинувачених протягом всього судового розгляду.
		 
		Суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...