Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 369/7419/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:; визнання незаконним акта, що порушує право власності на земельну ділянку.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 03.05.2024. Забезпечено надання загального доступу: 03.05.2024.
Дата набрання законної сили: 24.04.2024
Номер судового провадження: 61-5139ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Ухвала
		 
		24 квітня 2024 року 
		м. Київ
		 
		справа № 369/7419/20
		провадження № 61-5139свп23
		 
		Верховний Суд у складі суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		судді-доповідача - Петрова Є. В., 
		суддів Грушицького А. І., Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Литвиненко І. В., Олійник А. С., Пророка В. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М.,                
		 
		розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на постанову Київського апеляційного суду від 23 лютого 2023 року в складі колегії суддів: Матвієнко Ю. О., Мельника Я. С., Гуля В. В., 
		 
		у справі за позовом прокурора Київської області, який діє в інтересах держави в особі Чабанівської селищної ради Фастівського району Київської області до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Фастівської районної державної адміністрації, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 про визнання недійсними наказу, розпоряджень та витребування землі з чужого незаконного володіння,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Стислий виклад позиції позивача
		 
		У червні 2020 року прокурор Київської області, який діє в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, 
		Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 про визнання недійсними наказу, розпоряджень та витребування землі з чужого незаконного володіння.
		 
		Позов мотивував тим, що розпорядженням Київської обласної державної адміністрації від 26 червня 2009 року № 529 вилучено з постійного користування Дослідницького господарства «Чабани» (далі - ДГ «Чабани») земельну ділянку площею 9 га, розташовану в межах Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області, та змінено її цільове призначення на «землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення». Розпорядженням Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 03 вересня 2009 року № 1103 земельну ділянку з кадастровим номером 3222457400:03:002:0074 та площею 9 га передано в довгострокову оренду ТОВ «Рей-Марк», на підтвердження чого укладено договір оренди землі від 08 вересня 2009 року. 
		 
		У подальшому, на підставі рішення Господарського суду Київської області 
		від 20 жовтня 2014 року в справі № 911/897/13, яке набрало законної сили, договір оренди земельної ділянки був розірваний, а земельна 
		ділянка - повернута у власність держави. 
		 
		Вказував, що в жовтні 2017 року прокуратура під час здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні виявила, що на підставі наказу Головного управління Держземагентства у Київській області від 13 січня 2014 року № КИ/3222457400:03:002/00012139 у власність ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства передано земельну ділянку площею 1,4843 га з кадастровим номером 3222457400:03:002:5033, який 27 січня 2014 року зареєстрував за собою право власності на неї.
		 
		У подальшому ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу                        від 31 липня 2014 року № 1105 відчужив зазначену земельну ділянку на користь ОСОБА_4 , який здійснив її поділ, внаслідок чого утворились дві земельні ділянки з кадастровими номерами: 3222457400:03:002:5089 площею 0,4843 га; 3222457400:03:002:5088 площею 1,0 га.
		 
		У подальшому, ОСОБА_4 на підставі договорів купівлі-продажу від 19 липня 2018 року відчужив земельні ділянки з кадастровими номерами: 3222457400:03:002:5089, 3222457400:03:002:5088 на користь ОСОБА_1 та  ОСОБА_5 , які набули їх у спільну часткову власність по 1/2 частці кожний.
		 
		На замовлення ОСОБА_1 розроблено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок з кадастровими номерами: 3222457400:03:002:5089 та 3222457400:03:002:5088, цільове призначення яких змінюється із земель - для ведення особистого селянського господарства на землі для індивідуального садівництва, в адміністративних межах Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області, який затверджено розпорядженнями Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 07 березня 2019 року № 165 та № 166.
		 
		Таким чином, у спільній частковій власності ОСОБА_1 та ОСОБА_5 відповідно до даних Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень перебувають земельні ділянки з кадастровими номерами: 3222457400:03:002:5089 площею 0,4843 га; 3222457400:03:002:5088 
		площею 1,0 га, з цільовим призначенням - для індивідуального садівництва, в адміністративних межах Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області.
		 
		Зазначав, що відповідно до інформації, викладеної в листі 
		КДП «Київгеоінформатика», та доданих до нього картографічних матеріалів, земельна ділянка з кадастровим номером 3222457400:03:002:5033 повністю відведена за рахунок та накладається на земельну ділянку з кадастровим номером 3222457400:03:002:0074 площею 9 га, яка перебувала в оренді                   ТОВ «Рей-Марк» та мала цільове призначення «землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення». 
		 
		Тому прокурор вважав, що наказ Головного управління Держземагентства у Київській області № КИ/3222457400:03:002/00012142 від 13 січня 2014 року суперечить вимогам статей 20, 116, 122 ЗК України, оскільки розпорядження землями промисловості не відноситься до компетенції Головного управління Держземагентства у Київській області, що свідчить про те, що він прийнятий  неуповноваженим органом з перевищенням своїх повноважень, у зв`язку з чим вказаний наказ підлягає визнанню недійсним. Крім того, зазначав, що при передачі Головним управлінням Держземагентства у Київській області спірної земельної ділянки у приватну власність порушено порядок зміни її цільового призначення.
		 
		Посилаючись на те, що наказом Головного управління Держземагентства у Київській області № КИ/3222457400:03:002/00012142 від 13 січня 2014 року щодо відведення у власність спірної земельної ділянки та розпорядженнями Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 07 березня 2019 року № 165 та № 166 щодо поділу земельної ділянки та зміни їх цільового призначення порушено інтереси Київської обласної державної адміністрації як власника цих земельних ділянок, прокурор просив суд ухвалити рішення, яким: 
		 
		- визнати поважними причини пропуску позовної давності для звернення до суду з цим позовом та поновити його;
		 
		- визнати недійсним наказ Головного управління Держземагентства у Київській області від 13 січня 2014 року № КИ/3222457400:03:002/00012139 про передачу у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 1,4843 га з кадастровим номером 3222457400:03:002:5033, розташованої в адміністративних межах Чабанівської сільської ради; 
		 
		- визнати недійсним розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 07 березня 2019 року № 165 щодо зміни цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 3222457400:03:002:5089 із земель для ведення особистого селянського господарства на землі для індивідуального садівництва; 
		 
		- визнати недійсним розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 07 березня 2019 року № 166 в частині зміни цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 3222457400:03:002:5088 із земель для ведення особистого селянського господарства на землі для індивідуального садівництва; 
		 
		- витребувати на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації з незаконного володіння у вигляді спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_5 земельну ділянку з кадастровим номером 3222457400:03:002:5089, площею 0,4843 га, вартістю 129 280,00 грн, та земельну ділянку з кадастровим номером 3222457400:03:002:5088, площею 1,0 га, вартістю 266 943,00 грн, які розташовані в адміністративних межах Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області.
		 
		Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області                          від 03 грудня 2021 року замінено учасників справи на їх правонаступників, а саме: позивача Київську обласну державну адміністрацію на Чабанівську селищну раду Фастівського району Київської області (далі - Чабанівська селищна рада), відповідача Києво-Святошинську районну державну адміністрацію Київської області на Фастівську районну державну адміністрацію Київської області.
		 
		Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		Києво-Святошинський районний суд Київської області рішенням від 23 червня 2022 року відмовив у задоволенні вимог прокурора Київської області.
		 
		Своє рішення місцевий суд мотивував тим, що Головне управління  Держземагентства у Київській області на момент прийняття оскаржуваного наказу не було наділене необхідним обсягом повноважень на передання спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_3 , адже земельна ділянка не відносилась до земель сільськогосподарського призначення, а тому вважав обґрунтованими доводи прокурора про те, що наказ Головного управління Держземагентства у Київській області не відповідає вимогам закону та підлягає визнанню незаконним.
		 
		Поряд із цим суд зазначив, що як в разі пред`явлення позову особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою, уповноваженою на це особою, позовна давність починає обчислюватися з моменту, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідалася або могла довідатися особа, право якої порушене, чи прокурор, уповноважений звернутися до суду в інтересах держави за захистом такого права, якщо прокурор довідався чи міг довідатися про порушення права або про особу, яка його порушила, раніше, ніж особа, право якої порушене.
		 
		Суд зазначив, що моментом, коли Київська обласна державна адміністрація, могла довідатися про порушення своїх прав, є дата прийняття оскаржуваного наказу Держземагентства, а саме 13 січня 2014 року, оскільки Київська обласна державна адміністрація на той момент була уповноваженим державою органом на розпорядження землями промисловості, що перебувають у державній власності, у зв`язку з чим зобов`язана була знати про стан своїх майнових прав. Місцевий суд уважав, що Київська обласна державна адміністрація в силу своїх функціональних прав та обов`язків, в тому числі щодо здійснення контролю за станом та порядком виділення земельних ділянок на відповідних територіях, могла та повинна була дізнатися про невідповідність оспорюваного наказу вимогам законодавства з моменту його прийняття. Тому суд першої інстанції зробив висновок, що перебіг позовної давності в цій справі розпочався 13 січня 2014 року та сплив 14 січня 2017 року.
		 
		Також суд зазначив, що станом на 13 січня 2014 року органи прокуратури були наділені повноваженнями прокурорського нагляду за додержанням законодавства при прийнятті актів органами влади, у тому числі Головного управління Держземагентства у Київській області, у зв`язку з чим також могли та мали об`єктивну можливість довідатися про порушення прав держави з моменту прийняття оспорюваного наказу Держземагентства. Тому за висновком суду в будь-якому випадку позовна давність повинна була відраховуватися з 13 січня 2014 року.
		 
		Оскільки з позовом прокурор звернувся в червні 2020 року суд першої інстанції дійшов висновку про пропуск позовної давності, що з урахуванням поданої ОСОБА_1 заяви про застосування наслідків спливу позовної давності є підставою для відмови в задоволенні позову.
		 
		Київський апеляційний суд постановою від 23 лютого 2023 року апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури задовольнив частково.
		 
		Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 червня 2022 року скасував та постановив у справі нове судове рішення, яким позов прокурора Київської області, який діє в інтересах держави в особі Чабанівської селищної ради, задовольнив частково.
		 
		Витребував на користь держави в особі Чабанівської селищної ради з незаконного володіння у вигляді спільної часткової власності ОСОБА_1 , розмір частки 1/2, та ОСОБА_5 , розмір частки 1/2, земельну ділянку з кадастровим номером 3222457400:03:002:5089, площею 0,4843 га, вартістю 129 280,00 грн, та земельну ділянку з кадастровим номером 3222457400:03:002:5088, площею 1,0 га, вартістю 266 943,00 грн, які розташовані в адміністративних межах Чабанівської селищної ради.
		 
		У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
		 
		Стягнув у рівних частинах з ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на користь Київської обласної прокуратури судовий збір за подачу позовної заяви та апеляційної скарги в сумі 36 750,00 грн, по 18 375,00 грн з кожного.
		 
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позовна давність за позовом, пред`явленим в інтересах держави, може відраховуватись лише з одного моменту - дати реальної обізнаності (або можливості бути обізнаним) уповноваженого органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, який реалізує відповідне цивільне право, про наявність порушення права держави, та про особу порушника. Обізнаність будь-якої іншої особи або органу про наявність порушення прав держави не може свідчити про початок перебігу позовної давності, оскільки останні не мають права на позов у його матеріальному розумінні та не можуть звернутись до суду з метою відновлення чи захисту порушеного цивільного права держави або її законного інтересу.
		 
		Апеляційний суд зазначив, що обчислення позовної давності у випадку звернення прокурора до суду з позовом в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, здійснюється з дня, коли саме цей орган довідався або міг довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. У такому випадку дата прокурорської перевірки не має значення для визначення початку перебігу позовної давності. Позовна давність має розпочинати свій відлік не з моменту прийняття органом державної влади розпоряджень, що порушують права позивача, а з моменту, коли дані про порушення були або об`єктивно могли бути виявлені.
		 
		Апеляційний суд не погодився з висновком суду першої інстанції про пропуск позивачем позовної давності, вказавши на те, що Київська обласна державна адміністрація, правонаступником якої є Чабанівська селищна рада, в інтересах якої прокурор подав позов, дізналася про порушення своїх прав у жовтні 2017 року, коли прокурор подав позов в аналогічній справі № 369/11064/17. Суд визнав безпідставним посилання суду першої інстанції на обізнаність позивача про порушення прав держави з моменту винесення Головним управлінням Держземагентства у Київській області оскаржуваного наказу - 13 січня 2014 року, оскільки матеріали справи не містять доказів направлення цього наказу після його постановлення та отримання позивачем.  Крім того, суд зазначив, що навіть за умови обізнаності позивача про існування цього наказу, із змісту самого наказу неможливо встановити факт порушення законодавства при його видачі та дійти висновку про порушення прав держави при його винесенні.
		 
		Вирішуючи питання по суті заявлених прокурором Київської області позовних вимог, апеляційний суд виходив з того, що спірна земельна ділянка, яка передана у власність ОСОБА_3 , відноситься до земель промисловості, а тому Головне управління Держземагентства у Київській області з перевищенням своїх повноважень, в порушення вимог статей 116, 118, 122 ЗК України, передало у власність спірну земельну ділянку, а тому спірна земельна ділянка підлягає поверненню державі шляхом її витребування із володіння останніх набувачів - ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , оскільки в цьому випадку спірна земельна ділянка вибула з власності держави поза волею належного розпорядника землі та за відсутності її вини.
		 
		Відмовлячи у задоволенні позовних вимог в частині визнання незаконними та скасування рішень органів виконавчої влади, апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що задоволення вказаних вимог не є ефективним способом захисту в цій справі та не поновить прав позивача, оскільки ефективним є саме витребування спірної земельної ділянки від останніх набувачів. 
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		 
		11 квітня 2023 року ОСОБА_1 , через представника ОСОБА_2 , засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 23 лютого 2023 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		 
		Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		 
		Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року в справі № 362/44/17, від 04 грудня 2018 року в справі № 910/18560/16, від 21 серпня 2019 року в справі № 911/3681/17, у постанові Верховного Суду від 24 листопада 2020 року в справі № 914/207/18 
		(пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував, що про порушення прав держави прокурор дізнався в квітні 2017 року при здійсненні процесуального керівництва в кримінальному провадженні 
		№ 42017110000000158, про що він неодноразово зазначав при розгляді численних подібних справ у судах першої інстанції, зокрема в справах                         № 369/9012/18, № 369/3477/20. Наполягав на тому, що Київська обласна державна адміністрація як орган, уповноважений на представництво інтересів держави в спірних правовідносинах, мала об`єктивну можливість дізнатися про порушення прав держави з моменту прийняття оспорюваного наказу Держземагентства.
		 
		Також, зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував відзив Чабанівської селищної ради та доводів відповідача про неналежне представництво прокурором інтересів цієї ради.
		 
		Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
		 
		Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи до суду касаційної інстанції не надходили.
		 
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 24 травня 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Києво-Святошинського районного суду Київської області. 
		 
		У липні 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 12 грудня 2023 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження.
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 лютого 2024 року справу передано
		на розгляд Третьої палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Згідно з частиною першою статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї ж палати або у складі такої палати.
		 
		Тлумачення наведеної норми процесуального права свідчить про те, що на розгляд палати може бути передана справа, якщо в аналогічній (подібній) справі колегією суддів цієї ж палати викладено інший висновок щодо застосування норми права. Подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за їхніми елементами: суб`єктами, об`єктами та змістом (правами й обов`язками суб`єктів правовідносин). 
		 
		Верховний Суд у складі Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що у цій справі відсутній предмет (об`єкт) для розгляду справи палатою, а справа підлягає поверненню на розгляд колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду. 
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Передаючи справу на розгляд Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду посилається на наявність підстав для відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше прийнятій постанові Верховного Суду від 26 січня 2022 року у складі іншої колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 369/11060/17 (провадження № 61-6576св21).
		 
		Так, колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вказує на помилковість висновку щодо необхідності здійснювати відлік позовної давності з моменту пред`явлення прокурором позову в іншій справі, в якій суд також установив факт обізнаності Київської обласної державної адміністраціїпро порушення прав держави в аналогічних правовідносинах з моменту прийняття оспорюваного наказу Держземагентства 13 січня 2014 року.
		 
		Разом із тим, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 26 січня 2022 року в справі з подібними правовідносинами № 369/11060/17 (провадження № 61-6576св21) за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до Києво-Святошинської районної державної адміністрації, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , про визнання недійсними розпоряджень та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння, погодився з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для застосування позовної давності.
		 
		Так у вказаній справі суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, мотивував своє рішення тим, що спірна земельна ділянка лісогосподарського призначення незаконно вибула із власності держави на підставі розпоряджень, прийнятих неуповноваженим органом та за відсутності погодження органу виконавчої влади з питань лісового господарства. Водночас, прокурор мав об`єктивну можливість довідатися про порушення прав Київської обласної державної адміністраціїз моменту прийняття оспорюваних розпоряджень, однак звернувся до суду з позовом зі спливом позовної давності. 
		 
		Апеляційний суд переглядаючи справу, дійшов висновку, що позовну давність прокурор не пропустив, оскільки Київська обласна державна адміністраціяне була учасником спірних правовідносин щодо зміни цільового призначення земельних ділянок, передачі у приватну власність земель лісогосподарського призначення та подальшого їх відчуження на підставі цивільно-правових угод. Доказів інформування Київської обласної державної адміністрації про видачу оскаржуваних розпоряджень Києво-Святошинської районної державної адміністрації відповідачами суду не надано. Єдиним доказом поінформованості Київської обласної державної адміністраціїпро порушення інтересів держави із зазначенням конкретних порушень є факт отримання нею копії позовної заяви з додатками разом з ухвалою про відкриття провадження у справі від 11 жовтня 2017 року. Таким чином, досліджуючи питання перебігу позовної давності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що перебіг позовної давності розпочався за всіма вимогами з часу, коли прокурору стало відомо про необхідність захисту прав та інтересів держави у спірних правовідносинах, тобто лише у 2017 році за результатами системного аналізу інформації виробничого об`єднання «Укрдержліспроект» від 18 вересня 2017 року № 459, Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства від 12 вересня 2017 року № 04-36/1814, що підтвердили незаконне відведення у власність спірних земельних ділянок державного лісового фонду. Отже, апеляційний суд виходив з того, що, пред`явивши позов 11 жовтня 2017 року, позивач не пропустив позовну давність.
		 
		Верховний Суд у складі іншої колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного погодився з такими висновками суду апеляційної інстанції.
		 
		Перевіривши підстави та мотиви, зазначені в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду 
		від 21 лютого 2024 року про передачу справи на розгляд палати, до якої входить колегія суддів, Третя судова палата Касаційного цивільного суду складі Верховного Суду вважає, що у цій справі відсутній предмет (об`єкт) для розгляду справи палатою, а справа підлягає поверненню на розгляд колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду з огляду на таке.
		 
		Колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складіВерховного Суду у постанові від 24 січня 2024 року у справі 
		№ 369/7429/20 (провадження № 61-10837св23) вказала про те, що «посилання апеляційного суду на необхідність здійснювати відлік перебігу позовної давності в справі, яка переглядається, з моменту пред`явлення прокурором позову в іншій справі, в якій суд також установив факт обізнаності Київської обласної державної адміністрації про порушення прав держави в аналогічних правовідносинах з моменту прийняття оспорюваного наказу Держземагентства 13 січня 2014 року, є помилковим».
		 
		Отже, під час розгляду цієї справи, може виникнути питання щодо відступу від висновку, викладеного у постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складіВерховного Суду, що знаходиться поза межами повноважень Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
		 
		З урахуванням наведеного Третя судова палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважає, що у цій справі відсутній предмет (об`єкт) для розгляду справи палатою, оскільки розгляд судом справи, в якій відсутній функціонал (компетенційні повноваження) для палати, може свідчити про розгляд справи судом, який не встановлений законом. 
		 
		Ураховуючи наведене, Верховний Суд у складі Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що справа підлягає поверненню на розгляд колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у зв`язку відсутністю предмета (об`єкта) для перегляду.
		 
		Керуючись статтями 403, 404 ЦПК України, Верховний Суд 
		у складі Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		Повернути справу № 369/7419/20 за позовом прокурора Київської області, який діє в інтересах держави в особі Чабанівської селищної ради Фастівського району Київської області до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Фастівської районної державної адміністрації, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 про визнання недійсними наказу, розпоряджень та витребування землі з чужого незаконного володіння на розгляд колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
		 
		Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню 
		не підлягає.
		 
		 
		Суддя-доповідач                                                                       Є. В. Петров
		 
		Судді:                                                                                       А. І. Грушицький 
		                                                                                                
		  В. М. Ігнатенко 
		 
		  С. О. Карпенко
		 
		  І. В. Литвиненко 
		                                                                                                
		  А. С. Олійник
		 
		  В. В. Пророк
		 
		  В. В. Сердюк
		 
		  І. М. Фаловська
		 
		Відповідно до частини третьої статті 415 ЦПК України ухвалу оформила суддя Фаловська І. М.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...