Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 500/3637/17 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності; Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою.
Надіслано для оприлюднення: 02.05.2024. Зареєстровано: 03.05.2024. Забезпечено надання загального доступу: 07.05.2024.

Номер судового провадження: 1-кп/946/48/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42017161020000043

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Єдиний унікальний № 500/3637/17 
		Провадження № 1-кп/946/48/24 
		 
		У К Р А Ї Н А
		ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		_________________________________________________________________________________________________
		ВИРОК
		Іменем України
		 
		02 травня 2024 року                                                         м. Ізмаїл
		Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області 
		у складі: головуючого - судді                         ОСОБА_1 ,
		за участю: секретаря судового засідання          ОСОБА_2 ,
		розглянув у м. Ізмаїлі Одеської області у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за №42017161020000043, за обвинуваченням
		ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Новосвітлівка Веселинівського району Миколаївської області, громадянина України, одруженого, з вищою освітою, військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України (далі - КК),
		ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Ізмаїл Одеської області (далі - м. Ізмаїл), громадянина України, одруженого, з вищою освітою, працюючого уповноваженим з антикорупційної діяльності в ПрАТ «УДП», проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК,
		сторона обвинувачення: прокурори ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
		сторона захисту: обвинувачені ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , захисники ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
		 
		Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним
		1. Капітан поліції ОСОБА_3 , будучи керівником структурної одиниці органу державної влади - начальником міжрайонного відділу №4 (м. Ізмаїл) управління захисту економіки в Одеській області Департаменту захисту економіки Національної поліції (далі - МВ №4 УЗЕ в Одеській області ДЗЕ НП), тобто службовою, яка займає відповідальне становище, діючи за попередньою змовою групою осіб зі старшим оперуповноваженим МВ №4 УЗЕ в Одеській області ДЗЕ НП капітаном поліції ОСОБА_4 , тобто службовою особою, на яких покладено обов`язки із протидії порушення правил ведення господарської діяльності, у тому числі незаконного обігу підакцизної групи товарів чи підроблених марок акцизного збору, за що передбачена адміністративне та кримінальна відповідальність, будучи обізнаними про коло осіб, які займаються незаконним обігом підакцизної групи товарів чи підроблених марок акцизного збору, вирішили умисно, з корисливих мотивів схиляти осіб, які займаються незаконним обігом підакцизної групи товарів, на систематичне надання їм неправомірної вигоди.
		Так, на виконання попередньої домовленості, досягнутої 08.03.2017 між ОСОБА_9 та ОСОБА_4 , 17.03.2017 приблизно о 17:30 год. відбулась зустріч біля Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області по вул. Клушина у м. Ізмаїлі Одеської області (далі - м. Ізмаїл) між ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_9 , в ході якої ОСОБА_3 та ОСОБА_4 поцікавилися у ОСОБА_9 , чи продовжує він здійснювати незаконне транспортування, зберігання та збут підакцизної групи товарів (тютюнових та алкогольних виробів), на що ОСОБА_9 відповів, що він і зустрівся з ними, щоб вислухати умови, за яких він зможе надалі здійснювати вказану незаконну діяльність. А ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , у свою чергу зазначили, що пізніше повідомлять про умови, на яких він, ОСОБА_9 , зможе продовжувати здійснювати вказану незаконну діяльність.
		Далі, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його наслідки та бажаючи їх настання, маючи протиправний умисел на систематичне одержання неправомірної вигоди, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, 17.03.2017 приблизно о 20:00 год. ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_3 , перебуваючи в автомобілі «Peugeot 406» державний номер НОМЕР_2 навпроти магазину «Продукти 24», розташованому по АДРЕСА_3 , повідомив ОСОБА_9 про умови, які висунув його начальник - ОСОБА_3 , та повідомив про необхідність систематичного надання йому та ОСОБА_3 неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів у розмірі 4 000 грн за невчинення ним та ОСОБА_3 дій, а саме не створення перешкод та сприяння в здійсненні незаконного транспортування, зберігання та збуту підакцизної групи товарів (тютюнових та алкогольних виробів), не притягнення до встановленої законом відповідальності за правопорушення у сфері господарської діяльності, а також повідомив, що він та ОСОБА_3 будуть сприяти у здійсненні незаконної діяльності ОСОБА_9 шляхом повідомлення про всі відомі їм у зв`язку з їх службовою діяльністю перевірки правоохоронними та контролюючими органами в межах територіальної відповідальності та не притягнуть його та клієнтів, яких він ( ОСОБА_9 ) обслуговує, до встановленої законом відповідальності за правопорушення в сфері господарської діяльності, тобто ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_3 , висловив прохання про систематичне щомісячне надання неправомірної вигоди йому та ОСОБА_3 за сприяння у здійсненні незаконної діяльності ОСОБА_9 .
		У той же день та у тому ж місці, приблизно о 20:20 год., ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_3 , одержав від ОСОБА_9 неправомірну вигоду для себе та ОСОБА_3 у виді грошових коштів у сумі 3 000 грн, у зв`язку з відсутністю повної суми коштів у ОСОБА_9 , за невчинення ним та ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_9 дій з використанням наданої їм влади та службового становища.
		Далі, 01.04.2017 приблизно о 20:10 год. ОСОБА_3 , діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_4 , перебуваючи біля складських приміщень, розташованих по АДРЕСА_4 , знову висловив ОСОБА_9 прохання про систематичне надання йому та ОСОБА_4 неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів у розмірі по 4 000 грн щомісяця за невчинення ним та ОСОБА_4 дій з використанням наданої їм влади та службового становища, підтвердивши раніше досягнуту домовленість.
		Після цього, 12.04.2017 приблизно о 20:15 год., продовжуючи реалізацію кримінально протиправного плану, на виконання попередньо узгодженої домовленості про одержання коштів, погодивши завчасно час і місце зустрічі, ОСОБА_4 прибув за адресою: АДРЕСА_3 , біля магазину «Продукти-24», де зустрівся з ОСОБА_9 в автомобілі останнього марки «Peugeot 406» державний номер НОМЕР_2 , де ОСОБА_9 передав, а ОСОБА_4 , маючи кримінально протиправний умисел на систематичне одержання неправомірної вигоди, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_3 , одержав від ОСОБА_9 для себе та ОСОБА_3 неправомірну вигоду у виді грошових коштів у сумі 4 000 грн за невчинення ним та ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_9 дій з використанням наданої їм влади та службового становища, а саме за не створення перешкод та сприяння в здійсненні незаконного транспортування, зберігання та збуту підакцизної групи товарів (тютюнових та алкогольних виробів), а також за не притягнення до встановленої законом відповідальності за правопорушення у сфері господарської діяльності.
		2. Своїми діями ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 368 КК, а саме прохання службової особи, яка займає відповідальне становище, надати неправомірну вигоду, а також одержання такої вигоди для себе, за невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням наданої їй влади та службового становища, вчинені за попередньою змовою групою осіб.
		Своїми діями ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 368 КК, а саме прохання службової особи надати неправомірну вигоду, а також одержання такої вигоди для себе, за невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням наданої їй влади та службового становища, вчинені за попередньою змовою групою осіб.
		 
		Частина статті КК, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винними у вчиненні якого визнаються обвинувачені
		3. Кримінальний кодекс України
		«Стаття 368. Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою
		1. Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання службовою особою неправомірної вигоди, а так само прохання надати таку вигоду для себе чи третьої особи за вчинення чи невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, - 
		…
		3. Діяння, передбачене частиною першою або другою цієї статті, предметом якого була неправомірна вигода у великому розмірі або вчинене службовою особою, яка займає відповідальне становище, або за попередньою змовою групою осіб, або повторно, або поєднане з вимаганням неправомірної вигоди, -
		карається позбавленням волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.»
		 
		Докази на підтвердження встановлених судом обставин
		4. Обставини вчинення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 кримінального правопорушення встановлені судом шляхом дослідження сукупності доказів, обсяг дослідження яких був визначений судом з урахуванням думок учасників судового провадження в порядку, передбаченому ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), у відповідності до засад кримінального провадження, передбачених ст.ст. 22, 26 КПК, таких як диспозитивність, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		5. Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_3 вину у висунутому обвинуваченні не визнав та пояснив, що у квітні 2017 року відбувся обшук, як згодом з`ясувалося за заявою ОСОБА_9 , у якого він та ОСОБА_4 , начебто, вимагали грошові кошти. На той час він перебував на посаді начальника управління відділу економіки у м. Ізмаїлі, в його обов`язки входило виявлення злочинів та будь-яких правопорушень, в тому числі й адміністративних. Зоною його діяльності були Ізмаїльський, Кілійський, Ренійський та Болградський райони Одеської області. В його підпорядкуванні, як у начальника, знаходилося п`ять осіб, у тому числі, й ОСОБА_4 . Як саме він познайомився з ОСОБА_9 не пам`ятає, проте останній дуже часто надавав йому інформацію стосовно багатьох правопорушень, зустрічалися вони, можливо, декілька разів протягом року. ОСОБА_9 розвозив продукти харчування, і деколи розвозив цигарки по магазинам, тобто займався незаконною діяльністю, за що був притягнутий до кримінальної відповідальності. З 2017 року ініціатором зустрічей був ОСОБА_9 , до цього при необхідності, якщо вони знали про те, що ОСОБА_9 володіє якоюсь інформацією, то вони зв`язувалися з ним особисто. Зустрічі відбувалися як в службовому кабінеті, так і в місті. Згідно службової інструкції, співробітники їх відділу можуть мати по одному інформатору, з яким вони співпрацюють, знаходять варіанти для їх наближення, встановлюють довіру. Кожен із його співробітників мав отримувати інформацію самостійно, жодних доручень він їм не давав, крім того, ніякої пропозиції щодо неправомірної вигоди він не висловлював. Якщо отримана інформація не стосувалася їх органу, вона передавалася у відповідні підрозділи, які й займалися її вирішенням. У ОСОБА_9 ніхто із його співробітників, у тому числі, він сам, грошові кошти не вимагав, тому під час обшуку він навіть подумати не міг, щоб ОСОБА_9 написав заяву відносно них. У його практиці такого не було, але виявлені та вилучені грошові кошти за місцем проживання ОСОБА_4 , начебто як неправомірна вигода, могли бути підкинуті у приміщення.
		6. Обвинувачений ОСОБА_4 вину у висунутому обвинуваченні також не визнав, заперечивши при цьому свою причетність до злочину, та відмовився від дачі показань.
		7. Незважаючи на невизнання вини обвинуваченими ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , їх вина у вчиненні кримінального правопорушення, наведеного у формулюванні обвинувачення, визнаного судом доведеним, у повному обсязі підтверджується доказами, що були досліджені під час судового розгляду.
		8. Так, свідок ОСОБА_9 під час судового розгляду пояснив, що десять - дванадцять років тому (показання надавалися 19.12.2023) він займався контрабандою цигарок, тому він познайомився з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , робота яких була пов`язана саме з економічними питаннями, тому він вирішив з ними співпрацювати, щоб мати право у своєму районі продавати товари без ліцензії, оскільки раніше з податкової поліції його притягували до кримінальної відповідальності за реалізацію підакцизних товарів. Усі зустрічі відбувалися у м. Ізмаїлі, де саме точно він не пам`ятає. Одного разу він спілкувався з ОСОБА_4 стосовно роботи, він тоді запропонував останньому співпрацювати, оскільки на той час було в його інтересах, щоб він давав гроші за невтручання в його діяльність. Востаннє він зустрівся з ОСОБА_4 на вул. Чехова, тоді ж він й передав у своєму автомобілі марки «PEUGEOT» одноразовий платіж за свою діяльність, а саме грошові кошти у сумі близько 1 500 - 2 000 грн номіналом по 200 грн. Кому саме призначалися гроші він не знав. Передача грошових коштів відбувалася за взаємною згодою, на той час він сам запропонував надати гроші. Згодом, він звернувся із заявою до Білгород-Дністровської військової прокуратури відносно ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_10 , який у 2010 році ініціював його притягнення до кримінальної відповідальності. Він звернувся саме до Білгород-Дністровської прокуратури, оскільки в м.Ізмаїлі всі один одного знають. Після цього випадку він припинив свою діяльність, оскільки його затримали співробітники СБУ, які в ході обшуку вилучили весь товар. Загалом з ОСОБА_4 він зустрічався декілька разів. Чи надавав він згоду на його залучення до негласних слідчих (розшукових) дій він не пам`ятає. Лише одного разу при зустрічі з ОСОБА_4 у нього був прихований в області шиї мікрофон, який він отримав у військовій прокуратурі, а також він записував на свій телефон момент передачі грошових коштів ОСОБА_4 . 
		9. 25.11.2016 були внесені відомості до ЄРДР за №42016161020000099 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК, за фактом систематичного вимагання та отримання службовими особами правоохоронних органів неправомірної вигоди від громадян за невчинення в їх інтересах дій з використанням наданої цим особам влади та службового становища (т. 1 а.п. 77).
		10. Посиланням сторони захисту на те, що не зрозуміло, чи існували взагалі обставини, які могли бути підставою для внесення відомостей до ЄРДР, оскільки стороною обвинувачення не надано суду жодного документу, який був би підставою для внесення відповідних відомостей до ЄРДР, суд не приймає до уваги, адже відповідно до ч. 1 ст. 214 КПК, слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин, зобов`язаний внести відповідні відомості до ЄРДР не тільки після отримання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення, а й після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення. При цьому ані вказана норма, ані будь-яка інша норма КПК не визначає форму самостійного виявлення слідчим, прокурором з будь-якого джерела обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, тому фіксація такого виявлення у формі внесення відповідних відомостей до ЄРДР повністю відповідає положенням КПК.
		11. Крім того, враховуючи, що на стадії внесення відомостей до ЄРДР обставини вчинення певного кримінального правопорушення, якщо взагалі невідомі, то відомі в досить обмеженому обсязі, у зв`язку з чим відсутність точної інформації про кримінальне правопорушення з докладним описом його обставин на стадії внесення відомостей до ЄРДР не викликає жодних сумнівів та не суперечить положенням чинного КПК. Встановлення конкретних обставин кримінального правопорушення як раз і є завданням досудового розслідування, яке відповідно до ч. 3 ст. 214 КПК неможливо розпочати та заборонено здійснювати без внесення відповідних відомостей до ЄРДР.
		12. Здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке були внесені до ЄРДР за №42016161020000099, окрім як за ч. 3 ст. 368 КК, також і за ч. 2 ст. 369, ст. 204 КК, не має відношення до кримінального провадження відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , оскільки останні не обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 369, ст. 204 КК, а тому ці обставини виходять за межі висунутого їм обвинувачення і відповідно до ст. 337 КПК не можуть бути предметом судового розгляду. Крім того, попередня кримінально-правова кваліфікація, до повідомлення особі про підозру, може змінюватися в залежності від конкретних відомих обставин на ранній стадії досудового розслідування. Визначальним у цьому випадку є те, щоб кримінально-правова кваліфікація не була штучно завищена з метою створення формальних підстав для проведення негласних слідчих (розшукових) дій (далі - НСРД).
		13. Суд погоджується з доводами сторони захисту про відсутність підстав для попередньої кваліфікації кримінального правопорушення за кваліфікуючою ознакою вимагання неправомірної вигоди, що передбачена ч. 3 ст. 368 КК, у зв`язку з тим, що протиправні дії були пов`язані з отриманням незаконного прибутку від незаконного виготовлення, зберігання, транспортування та збуту контрабандних підакцизних товарів та фальсифікованих алкогольних виробів.
		14. Зокрема, у ході виконання комплексу слідчих (розшукових) заходів у кримінальному провадженні №42016161020000099 від 25.11.2016, на підставі доручення військового прокурора Білгород-Дністровського гарнізону від 29.11.2016 (т. 1 а.п. 92 - 93), Управлінням Служби безпеки України в Одеській області (далі - УСБУ в Одеській області) було отримано та частково задокументовано непоодинокі факти протиправної діяльності, у тому числі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , з ознаками злочину, пов`язаного з отриманням незаконного прибутку від незаконного виготовлення, зберігання, транспортування та збуту контрабандних підакцизних товарів та фальсифікованих алкогольних виробів, що вбачається з відповідного листа на ім`я військового прокурора Білгород-Дністровського гарнізону (т. 1 а.п. 99 - 102).
		15. Але, разом з цим, відомості до ЄРДР були внесені не тільки за кваліфікуючою ознакою вимагання, що передбачена ч. 3 ст. 368 КК, а й за кваліфікуючою ознакою вчинення кримінального правопорушення за попередньою змовою групою осіб, що також передбачена ч. 3 ст. 368 КК. На це, зокрема, вказує те, що відомості були внесені до ЄРДР за фактом систематичного отримання неправомірної вигоди саме службовими особами правоохоронних органів, тобто не одною, а декількома, а також наведена в листі УСБУ в Одеській області інформація (т. 1 а.п. 99 - 102).
		16. Крім того, відповідно ж до заяви ОСОБА_9 від 01.02.2017 на ім`я військового прокурора Білгород-Дністровської гарнізону, співробітники правоохоронних органів, зокрема, співробітник податкової поліції ОСОБА_10 , співробітники управління захисту економіки ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , вимагають у нього грошові кошти у розмірі 100 доларів США, 500 грн, 800 грн щомісячно за не притягнення його до встановленої законодавством відповідальності за продаж підакцизних товарів без належних документів (т. 1 а.п. 97). Дані цієї заяви також вказують на те, що кримінальне правопорушення вчинялось не однією особою, а декількома. 
		17. Саме тому, на думку суду, в органу досудового розслідування на початковому етапі були відповідні підстави для попередньої кваліфікації кримінального правопорушення за ч. 3 ст. 368 КК, як мінімум за кваліфікуючою ознакою вчинення кримінального правопорушення за попередньою змовою групою осіб. Тому суд не погоджується зі стороною захисту про те, що прокурор діяв свавільно при попередній кваліфікації кримінального правопорушення на стадії внесення відомостей до ЄРДР та про штучне її завищення.
		18. На підставі погоджених прокурором клопотань слідчого від 09.02.2017 (т. 3 а.п. 6 - 9, а.п. 10 - 13) слідчим суддею Апеляційного суду Одеської області ухвалами від 09.02.2017 за вих. №1047/т та №1046/т у кримінальному провадженні, відомості про яке були внесені до ЄРДР за №42016161020000099, були надані дозволи на проведення негласних слідчих (розшукових) дій відносно відповідно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а саме зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж - телефонів мобільного зв`язку з сім-карткою оператора мобільного зв`язку ПрАТ «Київстар» № НОМЕР_3 , який використовується ОСОБА_3 , телефонів мобільного зв`язку з сім-карткою оператора мобільного зв`язку ПрАТ «Київстар» № НОМЕР_4 , який використовується ОСОБА_4 , аудіо-, відеоконтролю за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у транспортних засобах, інших місцях, що не є житлом чи іншим володінням особи, що відвідуються останніми для проведення зустрічей, візуальне спостереження за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , у тому числі з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження, у публічно доступних місцях, строком на два місяці, тобто до 08.04.2017 (т. 3 а.п. 101 - 103, 104 - 106).
		19. А на підставі клопотань прокурора від 05.04.2017 (т. 3 а.п. 21 - 24, 25 - 28) слідчим суддею Апеляційного суду Одеської області ухвалами від 05.04.2017 за вих. №2621/т та №2619/т були надані такі ж дозволи на продовження проведення таких же негласних слідчих (розшукових) дій відносно відповідно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 строком ще на один місяць, тобто до 04.05.2017 (т. 3 а.п. 92 - 94, 95 - 97).
		20. Виконання вказаних ухвал слідчий та прокурор доручили співробітникам УСБУ в Одеській області, що вбачається з відповідних доручень слідчого від 09.02.2017 (т. 3 а.п. 14 - 15) та прокурора від 05.04.2017 (т. 3 а.п. 29).
		21. Крім того, на підставі погодженого прокурором клопотання слідчого від 01.03.2017 (т. 3 а.п. 16 - 19) слідчим суддею Апеляційного суду Одеської області від 02.03.2017 за вих. №1707/т був наданий дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій відносно ОСОБА_4 , а саме зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж - телефонів мобільного зв`язку з сім-карткою оператора мобільного зв`язку ТОВ «Lifecell» НОМЕР_5 , який використовується ОСОБА_4 (т. 3 а.п. 98 - 100). Виконання цієї ухвали прокурор доручив співробітникам УСБУ в Одеській області, що вбачається з відповідного доручення від 02.03.2017 (т. 3 а.п. 20).
		22. Відповідно до протоколу проведення негласної слідчої (розшукової) дії у виді аудіо-, відеоконтролю за особою від 23.03.2017 з додатками - аудіо-, відеозаписами на DVD-R диску №65/27/297т від 09.03.2017, що були відтворені під час судового розгляду (т. 2 а.п. 141), 08.03.2017 о 13:16 год. ОСОБА_9 у телефонній розмові з ОСОБА_4 домовилися про зустріч біля будівлі Ізмаїльського міськрайонного центру зайнятості. Далі, о 13:25 год. після того, як транспортний засіб, в якому перебував ОСОБА_9 , зупинився та до автомобілю сів ОСОБА_4 , між ОСОБА_9 та ОСОБА_4 відбулася розмова, під час якої ОСОБА_4 домовився з ОСОБА_9 про необхідність зустрітися втрьох разом і з ОСОБА_3 для того, щоб обговорити певні питання. У ході розмови ОСОБА_4 повідомляє ОСОБА_9 про те, що до нього дійшли чутки про те, що ОСОБА_9 , начебто, почав співробітничати з працівниками СБУ для того, щоб задокументувати одержання ОСОБА_4 та ОСОБА_3 хабаря, а також про те, що ОСОБА_9 почав, начебто, співпрацювати з начальником карного розшуку Зайцевим. У відповідь ОСОБА_9 зазначив, що лише один раз просив якогось хлопця заспокоїти дільничного Гросу, оскільки ОСОБА_3 на його прохання, обіцяючи щось зробити, так і нічого не зробив (т. 2 а.п. 115 - 118).
		23. З протоколів проведення негласних слідчих (розшукових) дій у виді аудіо-, відеоконтролю за особою від 23.03.2017 з додатками - аудіо-, відеозаписи на DVD-R диску №65/27/299т від 17.03.2017, що були відтворені під час судового розгляду (т. 2 а.п. 140), вбачається, що 17.03.2017 о 17:00 год. автомобіль під керуванням ОСОБА_9 припаркувався біля адміністративної будівлі Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області. Далі, о 17:04 год. ОСОБА_9 вийшов зі свого автомобіля та направився у напрямку суду, де зустрівся з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . У ході розмови ОСОБА_3 поцікавився у ОСОБА_9 щодо справи відносно нього про незаконне транспортування, зберігання та збуту підакцизної групи товарів, на що ОСОБА_9 повідомив, що справа йде до завершення. Далі, у ході розмови на питання про те, чи продовжує ОСОБА_9 здійснювати незаконне транспортування, зберігання та збут підакцизної групи товарів, останній відповів, що він і зустрівся з ними, щоб вислухати умови, при яких він зможе надалі здійснювати вказану діяльність. Вони також поговорили про чоловіка на ім`я ОСОБА_11 , який також займається аналогічною діяльністю, після чого домовилися про зустріч пізніше, коли ОСОБА_9 і мали повідомити про умови, на яких він зможе продовжувати здійснювати свою діяльність. Після цього ОСОБА_9 сів у свій автомобіль та поїхав. Далі, у той же день, о 19:57 год. ОСОБА_9 , перебуваючи у своєму транспортному засобі, відповів по телефону щодо свого місцезнаходження. О 19:58 год. автомобіль зупинився, відкрилися двері та почалася розмова між ОСОБА_9 та ОСОБА_4 , в ході якої останній повідомив ОСОБА_9 про те, що ОСОБА_3 сказав вислухати його пропозиції, після чого за ініціативою ОСОБА_4 чоловіки почали домовляються про суму грошових коштів, які має надавати ОСОБА_9 за не створення ОСОБА_4 та ОСОБА_3 перешкод та сприяння в здійсненні незаконного транспортування, зберігання та збуту підакцизної групи товарів. При цьому, ОСОБА_4 назвав свою суму у розмірі по 2 000 грн з одного району, посилаючись на начальника ОСОБА_3 , а на заперечення ОСОБА_9 запропонував останньому підбурити своїх клієнтів під гарантії, що їх чіпати не будуть. ОСОБА_4 також попередив ОСОБА_9 , щоб з його боку не було ніяких підстав, на що останній відповів, що він не зацікавлений нікого закладати, а хоче лише нормально працювати, особливо після минулих проблем. Також, у ході розмови, ОСОБА_9 повідомив ОСОБА_4 , що не зможе передати йому половину з обумовленої раніше суми грошових коштів, яку вказав ОСОБА_3 , ОСОБА_9 у відповідь на репліку ОСОБА_4 запропонував надати ще 2 000 грн під час цієї зустрічі, оскільки стільки не взяв із собою, а ОСОБА_4 вказує, що ОСОБА_9 надав вже 1 000 грн, на що ОСОБА_9 відповідає, що знає. Далі ОСОБА_4 на прохання ОСОБА_9 . погоджується, щоб цього місяця ОСОБА_9 надав 3 000 грн, а з наступного місяця надав стільки, скільки вказав ОСОБА_3 , у відповідь на що ОСОБА_9 . погоджується, посилаючись на те, що у нього немає іншого виходу, після цього запитав, чи вистачає коштів, так наче він передав 3 000 грн (т. 2 а.п. 119 - 124, 125 - 137).
		24. З контексту вказаної розмови чітко випливає, що ОСОБА_4 діяв не тільки від свого імені, а й від імені ОСОБА_3 , посилаючись на те, що саме ОСОБА_3 , як начальник, встановив суму коштів, які ОСОБА_9 має щомісяця надавати їм з ОСОБА_4 за не створення ними перешкод та сприяння в здійсненні незаконного транспортування, зберігання та збуту підакцизної групи товарів. Також внаслідок цієї зустрічі відбулася передача ОСОБА_9 ОСОБА_4 грошових коштів у сумі 3 000 грн, на що вказує відповідна розмова, характерна саме при передачі коштів, а також відповідні рухи та поведінка чоловіків.
		25. Про те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 діяли групою осіб за попередньою змовою між собою щодо висловлення прохання ОСОБА_9 надати неправомірну вигоду, а також щодо її одержання ОСОБА_4 також у складі групи осіб за попередньою змовою з ОСОБА_3 достеменно та однозначно свідчать й дані протоколу проведення негласних слідчих (розшукових) дій у виді аудіо-, відеоконтролю за особою від 03.04.2017 з додатками - аудіо, відеозаписи на DVD-R диску №65/27/300 від 03.04.2017, що був відтворений під час судового розгляду (т. 2 а.п. 142). Так, згідно даним цього проколу та аудіо-, відеозаписів, 01.04.2017 по вул. Гагаріна в м. Ізмаїлі відбулась зустріч між ОСОБА_9 та ОСОБА_3 , в ході якої ОСОБА_3 назвав суму грошових коштів, а саме по 4 000 грн, які має сплачувати ОСОБА_9 кожного місяця ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за не створення ними перешкод, а також за сприяння в здійсненні незаконного транспортування, зберігання та збуту підакцизної групи товарів. Також ОСОБА_3 визначив термін сплати коштів - після 10 числа щомісяця (т. 2 а.п. 138 - 140).
		26. Вказані негласні слідчі (розшукові) дії відповідно до наведених протоколів від 23.03.2017 та від 03.04.2017 (т. 2 а.п. 115 - 118, 119 - 124, 125 - 137, 138 - 140) були проведені у формі аудіо-, відеоконтролю за особою, що є відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 258, ст. 260 КПК різновидом втручання у приватне спілкування, яке у свою чергу є самостійним видом негласної слідчої (розшукової) дії, окремої і незалежної від такої слідчої (розшукової) дії як контроль за вчиненням злочину. Втручання у приватне спілкування відповідно до ст. 260 КПК проводиться виключно на підставі ухвали слідчого судді і для її проведення, на відмінну від такої НСРД як контроль за вчиненням злочину, наявність постанови прокурора не вимагається.
		27. Разом з цим, відповідно до ч. 8 ст. 271 КПК, якщо при проведенні контролю за вчиненням злочину виникає необхідність тимчасового обмеження конституційних прав особи, воно має здійснюватися в межах, які допускаються Конституцією України, на підставі рішення слідчого судді згідно з вимогами цього Кодексу. Це означає, що якщо під час проведення контролю за вчиненням злочину виникне необхідність втрутитися у приватне спілкування шляхом проведення аудіо-, відеоконтролю особи, то обов`язковим є отримання відповідного рішення слідчого судді.
		28. Саме тому при проведенні вказаних окремих НСРД у виді втручання у приватне спілкування в формі аудіо-, відеоконтролю за особою у даному кримінальному провадженні прокурором не виносилася постанова про проведення контролю за вчиненням злочину, а наведені НСРД були проведені на підставі відповідних ухвал слідчого судді. У той період, коли проводилися вказані НСРД у виді аудіо-, відеоконтролю за особою, а саме 08.03.217, 17.03.2017, 01.04.2017, така НСРД як контроль за вчиненням злочину не проводилася, тому відповідна постанова й не могла існувати. Проведення окремих самостійних видів НСРД без одночасного їх проведення з такою НСРД як контроль за вчиненням злочину не є порушенням положень КПК, і повністю відповідає його положенням. 
		29. Тому посилання сторони захисту на те, що наведені протоколи НСРД в формі аудіо-, відеоконтролю за особою від 23.03.2017 та від 03.04.2017 (т. 2 а.п. 115 - 118, 119 - 124, 125 - 137, 138 - 140) є недопустимими доказами у зв`язку з тим, що вони були проведені без постанови прокурора про контроль за вчиненням злочину, суд відкидає як такі, що не відповідають положенням чинного законодавства.
		30. Відповідно до постанови від 12.04.2017, прокурором було прийнято рішення про проведення контролю за вчиненням злочину ОСОБА_3 та ОСОБА_4 шляхом спеціального слідчого експерименту з 12.04.2017 до 04.05.2017 (т. 3 а.п. 30 - 32). Відповідно до п. 3 резолютивної частини цієї постанови, а також згідно дорученню від 12.04.2017 (т. 3 а.п. 33) виконання вказаної постанови про контроль за вчиненням злочину було доручено працівникам УСБУ в Одеській області.
		31. При цьому суд не погоджується з позицією сторони захисту щодо того, що вказана постава прокурора є недопустимим доказом, адже оцінювати з погляду допустимості можна лише докази, тобто фактичні дані, на підставі яких встановлюються наявність чи відсутність фактів та обставин, важливих для ухвалення рішення. Самі по собі процесуальні рішення, такі як постанови і доручення, ухвалені під час досудового розслідування, судові рішення, витяги з ЄРДР, а також змагальні документи (клопотання, заяви, скарги тощо) не можуть оцінюватися з погляду допустимості, оскільки не є доказами у значенні статті 84 КПК. На цьому наголосив Верховний Суд (далі - ВС) у п.п. 28, 29 постанови від 13.06.2023 у справі №520/2703/17, а також у п. 20 постанови ВС від 23.05.2023 у справі №758/5719/16-к.
		32. Крім того, суд не погоджується з твердженнями сторони захисту про те, що вказана постанова прокурора від 12.04.2017 про проведення контролю за вчиненням злочину ОСОБА_3 та ОСОБА_4 шляхом спеціального слідчого експерименту не відповідає положенням КПК, зокрема п. 5 ч. 1 ст. 251, оскільки у постанові зазначені передбачені вказаною нормою відомості, а саме про те, що проведення спеціального слідчого експерименту доручено співробітникам УСБ України в Одеській області. Вказана норма (п. 5 ч. 1 ст. 251 КПК) не містить імперативних вимог щодо того, що в постанові прокурора має бути вказане конкретне прізвище, ім`я та по батькові особи чи осіб, яким саме доручається виконання постанови. Якби законодавець закріпив би обов`язок зазначення конкретного прізвища, імені та по батькові оперативного працівника чи працівників у постанові, то про це неодмінно було би чітко вказано у п. 5 ч. 1 ст. 251 КПК, як, наприклад, це чітко вказано в п. 1 ч. 1 ст. 164 КПК щодо зазначення в ухвалі слідчого судді, суду про тимчасовий доступ до речей і документів прізвища, імені та по батькові особи, якій надається право на такий доступу, або ж в п. 4 ч. 2 ст. 291 КПК щодо зазначення в обвинувальному акті прізвища, імені, по батькові та займаної посади слідчого, прокурора.
		33. Вказівка прокурором конкретного прізвища, імені та по батькові оперативного працівника чи працівників, яким доручається проведення негласної слідчої (розшукової) дії є також неможливим з огляду на те, що за змістом чинного законодавства оперативні працівники не є підпорядкованими прокурору, і хоча вони й зобов`язані виконувати його вказівки та доручення, але прокурор не уповноважений організовувати роботу оперативних підрозділів замість їх начальників. Тому з огляду на це, а також з точного змісту п. 5 ч.1 ст. 251 КПК, прокурору достатньо лише вказати в постанові особи (осіб) якого саме оперативного підрозділу будуть проводити негласну слідчу (розшукову) дію, а вже безпосередній начальник цього оперативного підрозділу в межах своєї компетенції уповноважений персонально визначати виконавців.
		34. Посилання сторони захисту на постанову ВС від 06.11.2019 у справі №748/3070/15-к є нерелевантним, оскільки у цій постанові ВС погодився з висновком суду першої інстанції щодо порушення вимог п. 5 ч. 1 ст. 251 КПК, у зв`язку з тим, що в постанові про проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контролю за вчиненням злочину - були відсутні відомості про конкретних осіб, які будуть проводити НСРД, а була вказівка щодо доручення проведення оперативної закупки особі, яка буде підібрана ВБНОН УМВС України в Чернігівській області, що не є тотожним ситуації у цій справі, оскільки в постанові від 12.04.2017 у цьому провадженні прокурор доручив проведення контролю за вчиненням злочину співробітникам конкретного оперативного підрозділу, а саме УСБ України в Одеській області. Тобто в ситуації, описаній у постанові ВС від 06.11.2019 у справі №748/3070/15-к, прокурор самостійно не доручив проведення НСРД працівникам конкретного оперативного підрозділу, а саме ВБНОН УМВС України в Чернігівській області, а доручив цьому оперативному підрозділу не провести цю НСРД, а лише підібрати третю особу, яка буде проводити цю НСРД, що дійсно не відповідає п. 5 ч. 1 ст. 251 КПК, а у розглядуваному провадженні прокурор доручив виконання проведення контролю за вчиненням злочину співробітникам конкретного оперативного підрозділу, а саме УСБ України в Одеській області.
		35. Більше того, як зазначив ВС у постанові від 07.12.2022 у справі №385/619/16, прокурор, доручаючи оперативному підрозділу відповідно до ст. 36 КПК проведення негласної слідчої (розшукової) дії, не уповноважений визначати конкретного працівника оперативного підрозділу, оскільки це є виключною компетенцією керівника уповноваженого оперативного підрозділу, який проводить такі дії на підставі відповідного доручення.
		36. Тому суд вважає, що зміст постанови прокурора від 12.04.2017 про проведення контролю за вчиненням злочину повністю відповідає вимогам п. 5 ч. 1 ст. 251 КПК, а також іншим положенням цієї статті та ст.ст. 110, 271 КПК.
		37. Під час виконання вказаної постанови та доручення прокурора про проведення контролю за чиненням злочину від 12.04.2017, відповідно до протоколу огляду та вручення грошових коштів від 12.04.2017, у період з 15:30 до 16:10 год. у присутності двох понятих були оглянуті ініціативно надані особисті грошові кошти ОСОБА_9 у сумі 4 000 грн, а саме дві купюри номіналом по 500 грн та двадцять купюр номіналом по 200 грн, з фіксацією їх серій та номерів та з долученням до протоколу їх фотокопій, посвідчених підписами понятих. У подальшому оглянуті грошові кошти були передані ОСОБА_9 для участі в негласних слідчих діях та отримання доказів кримінально протиправної діяльності, пов`язаної з отриманням неправомірної вигоди співробітниками ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за не створення перешкод у здійсненні ОСОБА_9 комерційної діяльності. Дані цього протоколу посвідчені також і підписом свідка ОСОБА_9 (т. 1 а.п. 109 - 115).
		38. Як вказав ВС у постанові від 23.09.2022 у справі №552/3066/17, у матеріалах кримінального провадження має міститися інформація про походження грошових коштів, які використовувалися під час контролю за вчиненням злочину. Ці кошти можуть бути як отримані зі спеціальних фондів органів правопорядку, так і надані особисто заявниками.
		39. При цьому слід звернути увагу, що чинним КПК не передбачено можливість використання особистих коштів заявника виключно на підставі рішення (постанови) прокурора або слідчого.
		40. Тому наявність у цьому кримінальному провадженні постанови прокурора від 12.04.2017 (т. 3 а.п. 30 - 32) про проведення контролю за вчиненням злочину, у якій він доручає оперативним співробітникам використовувати заздалегідь ідентифіковані (помічені) грошові кошти у ході проведення спеціального слідчого експерименту, а також вказаного протоколу огляду та вручення грошових коштів від 12.04.2017, в якому зазначено, що були оглянуті та ідентифіковані ініціативно надані особисті грошові кошти ОСОБА_9 у сумі 4 000 грн, виключає обґрунтовані сумніви в законності походження коштів для використання під час оперативної закупки. Ці обставини також свідчать і про те, що оперативні працівники під час виконання доручення прокурора про проведення спеціального слідчого експерименту діяли виключно в межах цього доручення. Тому суд не погоджується з доводами сторони захисту щодо того, що процесуальні дії щодо залучення грошових коштів ОСОБА_9 були вчинені з порушенням норм КПК.
		41. Відповідно ж до даних протоколу від 13.04.2017 (т. 1 а.п. 127 - 132) та додатку у виді відеозапису, що безпосередньо був відтворений під час судового розгляду (т. 3 а.п. 91), під час обшуку домоволодіння АДРЕСА_2 , проведеного в період часу з 21:05 год. 12.04.2017 до 02:06 год. 13.04.2017 на підставі ухвали слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 11.04.2017 (т. 1 а.п. 124 -126), у присутності понятих був проведений обшук будинку, який на праві власності належить ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , та в якому водночас проживають ОСОБА_4 та ОСОБА_14 . За наслідками обшуку в будинку було виявлено та вилучено 100 доларів США, певні речі та документи, у тому числі речі (штани синього кольору та куртку синього кольору), в які обвинувачений ОСОБА_4 був одягнений у той вечір, при цьому за допомогою лампи із ультрафіолетовим світінням знизу правої кишені куртки ОСОБА_4 було виявлено характерне світіння жовто-зеленого кольору. Крім того, в споруді з дровами, інструментом та будівельними матеріалами, яка прилягає до банного приміщення, у кінці кімнати на полиці виявлено пластикову банку білого кольору з шурупами, новим вимикачем та прикритими залізною банкою грошовими коштами: 20 купюр номіналом по 200 грн та 2 купюри номіналом по 500 грн, на яких виявлено жовто-зелене світіння. При цьому серії та номера 2 купюр номіналом по 500 грн та 12 з 20 купюр номіналом по 200 грн, тобто у сумі 4 000 грн, співпали із серіями та номерами 2 купюр номіналом по 500 грн та 12 купюр номіналом по 200 грн, зафіксованих відповідно до протоколу огляду та вручення грошових коштів від 12.04.2017, що були вручені свідку ОСОБА_9 . Враховуючи, що серія та номер кожної купюри є унікальними, то очевидним є те, що грошові кошти у сумі 4 000 грн із виявлених 5 000 грн у споруді, прилеглій до банного приміщення за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_4 , є саме тими грошовими коштами, що були передані свідком ОСОБА_9 обвинуваченому ОСОБА_4 .
		42. При цьому суд не погоджується з думкою сторони захисту про те, що обшук був проведений з порушенням положень ст. 233 КПК, у зв`язку з тим, що грошові кошти були вилучені під час обшуку приміщення, на обшук якого дозволу суду не було, оскільки ухвалою слідчого судді був наданий дозвіл на проведення обшуку лише житла. Як було вище зазначено, обшук за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_4 був проведений на підставі ухвали слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 11.04.2017 (т. 1 а.п. 124 -126), якою був наданий дозвіл на проведення обшуку житла обвинуваченого, під яким відповідно до ч. 2 ст. 233 КПК слід розуміти будь-яке приміщення, яке знаходиться у постійному чи тимчасовому володінні особи, незалежно від його призначення і правового статусу, та пристосоване для постійного або тимчасового проживання в ньому фізичних осіб, а також всі складові частини такого приміщення. Враховуючи, що банне приміщення, до якого прилягала споруда, де були відшукані грошові кошти, є складовою частиною житла, дозвіл на проведення обшуку якого був наданий слідчим суддею у встановленому КПК порядку, то обшук вказаної споруди, де були виявлені грошові кошти, був проведений з дотриманням положень чинного КПК. Про те, що споруда, в якій були виявлені грошові кошти, та яка прилягала до банного приміщення є складовою частиною житла свідчить і та обставина, що в цьому приміщенні знаходиться піч, яка опалює банне приміщення, що вбачається з переглянутого під час судового розгляду відеозапису (т. 3 а.п. 91). Тому без цієї споруди є неможливим використання банного приміщення будинку, а банне приміщення, у свою чергу, призначене для задоволення гігієнічних потреб особи, а тому є складовою житла.
		43. Суд також не погоджується з посиланням сторони захисту на те, що відеозапис обшуку, що записаний на USB-флеш носії є недопустимим доказом, оскільки не є оригіналом. Відповідно до ч. 3 ст.99 КПК, сторона кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, зобов`язані надати суду оригінал документа. Оригіналом документа є сам документ, а оригіналом електронного документа - його відображення, якому надається таке ж значення, як документу. 
		44. Як неодноразово вказував ВС у своїх постановах, матеріальний носій - лише спосіб збереження інформації, який має значення тільки тоді, коли електронний документ виступає речовим доказом. Головною особливістю електронного документа є відсутність жорсткої прив`язки до конкретного матеріального носія. Один і той же електронний документ (відеозапис) може існувати на різних носіях. Усі ідентичні за своїм змістом примірники електронного документа можуть розглядатися як оригінали та відрізнятися один від одного тільки часом та датою створення (постанови від 26.01.2021 у справі №236/4268/18, від 19.08.2021 у справі №756/8124/19).
		45. Отже, долучені до матеріалів провадження USB-флеш носій (а також інші носії, у тому числі DVD-R диски та MicroSD картки) з відеозаписами слідчих дій були виготовлені у зв`язку з необхідністю надання інформації, яка має значення у кримінальному провадженні та є самостійним джерелом доказу, похідним від інформації, що зберігається на комп`ютері (технічному засобі запису (відеокамері)) в електронному вигляді у виді файлів. Таким чином, записаний на носій інформації (USB-флеш носій, оптичний диск, MicroSD картку) електронний файл у вигляді відеозапису є оригіналом (відображенням) електронного документа (п. 42 постанови ВС від 26.01.2021 у справі №236/4268/18).
		46. На цих підставах суд відхиляє цей довід сторони захисту.
		47. Також є неприйнятними й доводи сторони захисту щодо того, що відеозапис обшуку не є безперервним, а складається з декількох частин, оскільки такі посилання не ґрунтуються на законі. Так, ч. 10 ст. 236 КПК передбачено обов`язкове фіксування за допомогою аудіо- та відеозапису обшуку житла чи іншого володіння особи на підставі ухвали слідчого судді, але цією нормою не передбачено, що таке фіксування має бути безперервним. Обов`язкове фіксування технічними засобами шляхом здійснення безперервного відеозапису передбачене лише у випадку проведення обшуку або огляду житла чи іншого володіння особи, обшуку особи під час воєнного стану без залучення понятих, якщо їх залучення є об`єктивно неможливим або пов`язано з потенційною небезпекою для їхнього життя чи здоров`я (абз. 3 п. 1 ч. 1 ст. 615 КПК, яка, до речі, не існувала на момент проведення обшуку житла ОСОБА_4 ), а також під час проведення деяких інших слідчих дії (окрім обшуку або огляду житла чи іншого володіння особи) також без залучення понятих, незалежно від правового режиму воєнного стану (ч. 7 ст. 223 КПК). А як вбачається з досліджуваного протоколу обшуку від 13.04.2017, обшук житла обвинуваченого ОСОБА_4 був проведений із залученням двох понятих, до того ж, під час обшуку слідчий попереджував про зупинення відеозапису та вказував про причини цього, а після його відновлення слідчий зазначав також і про це. Крім того, відшукання предмета кримінального правопорушення, а саме грошових коштів на полиці у пластиковій банці білого кольору в споруді з дровами, інструментом та будівельними матеріалами, яка прилягає до банного приміщення, відбулося саме під час безперервної відеофіксації обшуку спочатку вказаного банного приміщення, а потім вже прилеглої споруди, де знаходилися грошові кошти, що мають значення для даного кримінального провадження, що чітко вбачається з переглянутого безпосередньо судом відеозапису під час судового розгляду (т. 3 а.п. 91). На відеозаписі також чітко зафіксовано, що слідчий увійшов у споруду, де були виявлені кошти, коли перед цим там ніхто не знаходився, і до пластикової банки білого кольору, в якій знаходилися кошти, ніхто не наближався, а першим її взяв у руки саме слідчий, нічого туди не клавши, та тільки виявив в цій банці заздалегідь ідентифіковані грошові кошти. Тому у суду не виникає жодних сумнівів у достовірності зафіксованих у протоколі обшуку та на відеозаписі обставин відшукання заздалегідь ідентифікованих грошових коштів саме у пластиковій банці білого кольору на полиці в споруді, яка прилягає до банного приміщення за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_4 . Ці обставини повністю спростовують посилання сторони захисту на те, що грошові кошти були підкинуті у те місце, де вони були виявлені.
		48. Отже, суд не вбачає будь-яких істотних порушень вимог чинного законодавства під час обшуку житла ОСОБА_4 та визнає дані відповідного протоколу обшуку з додатком до нього у виді відеозапису допустимим доказом. 
		49. Про те, що за місцем проживання ОСОБА_4 були виявлені саме ті грошові кошти, які були передані останньому свідком ОСОБА_9 , свідчать також і дані протоколу огляду місця події від 12.04.2017 (т.1 а.п. 116 - 120) та відеозапису, переглянутого безпосередньо під час судового засідання (т. 3 а.п. 91), згідно яким в період часу з 20:25 до 21:03 год. перед воротами будинку АДРЕСА_2 ОСОБА_4 було запропоновано добровільно видати неправомірну вигоду, яку він отримав від ОСОБА_9 , на що останній відмовився та сказав, що ніякої неправомірної вигоди він не отримував. І хоча під час просвічування рук ОСОБА_4 за допомогою лампи із ультрафіолетовим світінням, характерного світіння не виявлено, але разом з цим під правою кишенею брюк ОСОБА_4 було виявлено характерне світіння жовто-зеленого кольору. Як було вище зазначено, таке ж світіння було виявлено під час обшуку і під правою кишенею куртки ОСОБА_4 , яка також була одягнута на ньому у вечір події. Це свідчить про те, що обвинувачений ОСОБА_4 клав заздалегідь ідентифіковані грошові кошти, що були йому надані ОСОБА_9 та що були згодом виявлені за місцем проживання ОСОБА_4 , у кишені своїх брюк та куртки. Під час цієї слідчої дії ОСОБА_4 також добровільно видав свій мобільний телефон «Samsung» чорного кольору.
		50. Відповідно до даних висновку експерта №1188-Х від 26.06.2017, на поверхні фрагменту марлевого тампону зі змивом «з-під карману» правої штанини синього кольору та на поверхні куртки синього кольору біля правого карману виявлені сліди спеціальної хімічної речовини (люмінофору) з люмінесценцією зелено-жовтого кольору.
		За даними цього ж висновку, сліди спеціальної хімічної речовини (люмінофору) з люмінесценцією зелено-жовтого кольору виявлені також і на поверхні 2 (двох) грошових купюр номіналом по 500 грн кожна з серійними номерами: ЗЗ 8473076, ЗЗ 3157476, та на поверхні 20 (двадцяти) грошових купюр номіналом по 200 грн кожна з серійними номерами: ЕЕ 1718458, ЄЦ 7465072, УФ 7024438, ВВ 3886191, СВ 4803677, КЗ 6442517, УЛ 8852149, ЄФ 541191, ХЄ 6959632, ВЗ 6476371, ВГ 5952229, ПБ 2903000, ВА 7336835, КК 2113737, УР 5395202, УЛ 4275557, ПЗ 1206612, ВБ 1692508, АД 0957674, УЛ 3839973, вилучених за місцем проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 , в білій пластиковій банці з шурупами на полиці у технічному приміщенні у дворі (т. 2 а.п. 183 - 196).
		51. Суд не погоджується з доводами сторони захисту про те, що вказаний протокол огляду місця події від 12.04.2017, під час якого було виявлено характерне світіння під правою кишенею брюк обвинуваченого ОСОБА_4 , є недопустимим доказом з посиланням на п. 3 ч. 2 ст. 87 КПК, а саме у зв`язку з, начебто, порушенням права обвинуваченого ОСОБА_4 на захист. Сторона захисту, зазначаючи, що на відеозаписі зафіксовано порушення права обвинуваченого на захист, передбаченого ст. 20 КПК, не вказала в чому саме полягає таке порушення. Затримання обвинуваченого ОСОБА_4 перед початком проведення слідчої дії, а саме огляду, не є порушенням положень КПК та права на захист особи.
		52. Відсутність захисника під час здійснення огляду рук та одягу обвинуваченого ОСОБА_4 , а також під час проведення обшуку, в ході якого був вилучений одяг обвинуваченого та заздалегідь ідентифіковані грошові кошти, не є такою обставиною, що зумовлює недопустимість результатів такого огляду та обшуку, а також висновку експертизи матеріалів, речовин і виробів №1188-Х від 26.06.2017 через порушення права на захист, оскільки сліди на одязі обвинуваченого містять інформацію, зміст якої не залежить від волі особи, в якої вони відбираються. Також не залежало від волі обвинуваченого ОСОБА_4 безпосередньо на момент проведення обшуку й відшукання за місцем його проживання заздалегідь ідентифікованих грошових коштів, які він поклав на місце, де вони були виявлені, ще до початку проведення відповідної слідчої дії, а також наявність на цих коштах слідів спеціальної хімічної речовини (люмінофору) з люмінесценцією зелено-жовтого кольору. Подібний висновок зроблений ВС у постанові від 25.06.2019 у справі №423/1766/16 щодо відібрання зразків крові, яка у подальшому була предметом експертного дослідження, у особи без участі захисника.
		53. Суд також не погоджується з твердженнями сторони захисту щодо невірного зазначення дати, часу та місця затримання обвинуваченого ОСОБА_4 в протоколі його затримання від 13.04.2017, що, начебто, є порушенням ч. 4 ст. 208 КПК та тягне недопустимість доказів відповідно до ч. 1 ст. 87 КПК. Так, відповідно до протоколу затримання від 13.04.2017, ОСОБА_4 був затриманий 12.04.2017 о 20:25 год. у АДРЕСА_2 , тобто перед початком проведення огляду місця події (т. 1 а.п. 176 - 180). Ці ж обставини вбачаються і з переглянутого під час судового розгляду відеозапису огляду місця події (т. 3 а.п. 91) відповідно до протоколу від 12.04.2017 (т. 1 а.п. 116 - 120). Це свідчить про те, що у протоколі затримання від 13.04.2017 згідно ч. 5 ст. 208 КПК чітко вказані достовірні дата, час та місце затримання обвинуваченого ОСОБА_4 . Тому посилання сторони захисту про невірне зазначення вказаних відомостей не відповідають дійсності.
		54. Вилучений під час огляду місця події 12.04.2017 мобільний телефон «SAMSUNG Galaxy J5», що належить ОСОБА_4 , був оглянутий згідно відповідного протоколу від 24.04.2017. Так, під час огляду встановлено, що у зазначеному мобільному телефоні у журналі дзвінків містяться відомості про вхідні та вихідні дзвінки від абонента НОМЕР_6 , який записаний як « ОСОБА_15 »: один вихідний дзвінок 07.04.2017 о 18:00 год. тривалістю 23 сек., три вхідних дзвінки 12.04.2017 о 17:12 год. тривалістю 49 сек., о 20:04 год. тривалістю 6 сек., о 20:21 год. тривалістю 13 сек., а також один вихідний дзвінок 12.04.2017 о 19:40 год. тривалістю 9 сек. (т. 2 а.п. 203 - 205).
		55. Ці дані повністю співпадають з даними протоколу про проведення негласних слідчих (розшукових) дій шляхом зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 14.05.2017 з додатком у виді DVD-R диску №65/27/318 від 11.05.2017, зміст якого був відтворений під час судового розгляду, згідно яким 12.04.2017 ОСОБА_4 у телефонному режимі чотири рази зв`язувався з ОСОБА_9 , а саме о 17:12 год., о 19:40 год., о 20:04 год. та о 20:21 год., та о 17:12 год. домовився про зустріч тоді, коли він ( ОСОБА_4 ) буде вдома, о 19:40 год. ОСОБА_4 , зателефонувавши ОСОБА_9 , повідомив, що він вже дома, на що ОСОБА_9 відповів, що незабаром приїде після того, як перевдягнеться. А при телефонному дзвінку о 20:04 год. ОСОБА_9 повідомив ОСОБА_4 про те, що під`їде через дві хвилини, на що ОСОБА_4 відповів, що зараз же вийде. Після цього при телефонному дзвінку о 20:21 год. ОСОБА_9 повідомив ОСОБА_4 про те, що він, на його думку, щось не додав йому, оскільки у нього залишились купюри, а ОСОБА_4 повідомив, що подивиться та набере його (т. 2 а.п. 156 - 159).
		56. Про те, що ОСОБА_9 надав грошові кошти обвинуваченому ОСОБА_4 12.04.2017 свідчать також і дані протоколу про проведення негласних слідчих (розшукових) дій у виді аудіо-, відеоконтролю за особою від 11.05.2017 з додатками - аудіо-, відеозаписами на DVD-R диску №65/27/309т від 14.04.2017 (т. 2 а.п. 149), згідно яким 12.04.2017 о 19:11 год. до автомобіля ОСОБА_9 зайшов обвинувачений ОСОБА_4 , після чого під час їх розмови о 19:15 год. ОСОБА_9 перерахував та надав грошові кошти ОСОБА_4 , які останні взяв та вийшов з автомобіля. При цьому ОСОБА_9 та ОСОБА_4 обговорювали питання передачі ще від деяких осіб грошових коштів у сумі по 400 грн, і із суті розмови випливає, що ці питання також обговорювалися з обвинуваченим ОСОБА_3 - як обвинуваченим ОСОБА_4 , так і свідком ОСОБА_9 (т. 2 а.п. 145 - 148).
		57. Отже, із сукупності наведених даних негласних слідчих (розшукових) дій випливає те, що ОСОБА_9 надав ОСОБА_4 неправомірну вигоду у сумі 4 000 грн 12.04.2017 у період часу з 20:06 год. до 20:21 год., хоча в обвинувальному акті вказаний інший час, а саме приблизно о 19:15 год., що не узгоджується з протоколом огляду від 24.04.2017 мобільного телефону «SAMSUNG Galaxy J5», що належить ОСОБА_4 (т. 2 а.п. 203 - 205), а також з даними протоколу про проведення негласних слідчих (розшукових) дій шляхом зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 14.05.2017 з додатком у виді DVD-R диску №65/27/318 від 11.05.2017 (т. 2 а.п. 156 - 159) про телефонні з`єднання 12.04.2017 ОСОБА_4 з ОСОБА_9 о 17:12 год., о 19:40 год., о 20:04 год. та о 20:21 год. На думку суду, сторона обвинувачення вказала в обвинувальному акті час отримання ОСОБА_4 від ОСОБА_9 грошових коштів на підставі наведеного протоколу про проведення негласних слідчих (розшукових) дій у виді аудіо-, відеоконтролю за особою від 11.05.2017 з додатками - аудіо-, відеозаписами на DVD-R диску №65/27/309т від 14.04.2017 (т. 2 а.п. 145 - 148), у яких час передачі грошових коштів зафіксований з похибкою на одну годину, а саме о 19:15 год. На думку суду, дані з мобільного телефону обвинуваченого у сукупності з даними негласної слідчої (розшукової) дії у виді зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, що надані оператором мобільного зв`язку, є більш надійними та автентичними з огляду на їх автоматичну синхронізацією з мережею Інтернет. Вказане дає підстави зробити висновок про те, що у протоколі про проведення негласних слідчих (розшукових) дій у виді аудіо-, відеоконтролю за особою від 11.05.2017 з додатками - аудіо-, відеозаписами час отримання ОСОБА_4 від ОСОБА_9 грошових коштів зафіксований на одну годину раніше. З урахуванням цього, якщо вважати, що події відбувалися на одну годину пізніше, то дані протоколу про проведення негласних слідчих (розшукових) дій у виді аудіо-, відеоконтролю за особою від 11.05.2017 з додатками - аудіо-, відеозаписами повністю співпадають з іншими дослідженими судом доказами та свідчать про те, що ОСОБА_4 сів в автомобіль ОСОБА_9 о 20:11 год. після того, як о 20:04 год. ОСОБА_9 по телефону повідомив йому, що буде через дві хвилини, та отримав від ОСОБА_9 неправомірну вигоду у виді грошових коштів саме о 20:15 год., а не о 19:15 год., у зв`язку з цим формулювання обвинувачення підлягає уточненню в цій частині.
		58. Досліджені докази свідчать про те, що обвинувачений ОСОБА_4 після отримання грошових коштів від ОСОБА_9 , а саме після 20:15 год. вийшов з автомобіля ОСОБА_9 та не був затриманий відразу на місці отримання коштів. Про це свідчить, у тому числі телефонний дзвінок ОСОБА_9 . ОСОБА_4 о 20:21 год. про те, що він, начебто, не додав ОСОБА_4 деякі купюри. Обставини справи вказують не те, що ОСОБА_4 був затриманий через деякий час біля його будинку, а саме о 20:25 год., що вбачається з протоколу його затримання, з протоколу огляду місця події та з відеозапису. Враховуючи, що передача коштів відбулася неподалік від його будинку, то у нього було достатньо часу (близько 10 хвилин) для того, щоб приховати грошові кошти у своєму житлі та вимити свої руки. Натомість у ОСОБА_4 явно було недостатньо часу для того, щоб перевдягнутися та випрати свій одяг, в якому він був одягнутий у момент отримання грошових коштів. Саме з цим суд пов`язує відсутність слідів спеціальної хімічної речовини (люмінофору) з люмінесценцією зелено-жовтого кольору на руках обвинуваченого ОСОБА_4 та їх наявність на вилучених за місцем його проживання грошових коштах та на його одязі, а також те, що грошові кошти були відшукані не безпосередньо у обвинуваченого ОСОБА_4 , а у його житлі.
		59. Вилучення разом з ідентифікованими грошовими коштами 4 000 грн ще неідентифікованих 1 000 грн купюрами номіналом по 200 грн суд пов`язує з тим, що грошові кошти були вилучені не одразу після їх отримання, а через деякий час, коли ОСОБА_4 встиг їх заховати у своєму житлі, а це свідчить про те, що обвинувачений ОСОБА_4 додав до отриманих від ОСОБА_9 власні кошти. Враховуючи, що ці неідентифіковані кошти були виявлені в одному стосі в пластиковій банці разом з ідентифікованими коштами, отриманими ОСОБА_4 від ОСОБА_9 , то саме у зв`язку з цим на них також були виявлені сліди спеціальної хімічної речовини (люмінофору) з люмінесценцією зелено-жовтого кольору.
		60. З даних протоколу про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії шляхом зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 12.05.2017 з додатком у виді DVD-R диску №65/27/283, зміст якого був відтворений під час судового розгляду, випливає, що ОСОБА_3 у телефонному режимі зв`язувався з ОСОБА_4 з приводу зустрічі з ОСОБА_9 , при цьому ОСОБА_4 цікавився у ОСОБА_3 чи перебуває він у місті та коли зручно зустрітися з ОСОБА_9 (т. 2 а.п. 150 - 155).
		61. Згідно з протоколом про проведення негласних слідчих (розшукових) дій шляхом зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 14.05.2017 з додатком у виді DVD-R диску №65/27/316 від 11.05.2017, зміст якого був відтворений під час судового розгляду, ОСОБА_4 у телефонному режимі двічі, а саме 31.03.2017 та 07.04.2017, зв`язувався з ОСОБА_9 , а також один раз 07.04.2017 з іншою особою, під час яких ОСОБА_4 попередив ОСОБА_9 та іншу особу, щоб вони були обережними, оскільки до міста приїхали нацгвардійці, які здійснюють патрулювання міста (т. 2 а.п. 160 - 163).
		62. А з даних протоколу про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії шляхом зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 13.05.2017 з додатком у виді DVD-R диску №65/27/282, зміст якого був відтворений під час судового розгляду, випливає, що ОСОБА_4 у телефонному режимі неодноразово 18.02.2017 в період часу з 11:58 до 12:07, а також о 16:45 год. телефонував на різні номери мобільних телефонів та попереджував співрозмовників про проведення перевірок дільничними по району, зазначаючи, щоб в магазинах не здійснювався продаж підакцизних товарів. Також зафіксовано як ОСОБА_4 у телефонному режимі домовлявся 08.03.2017 та 11.03.2017 з ОСОБА_9 та з ОСОБА_3 про зустрічі, що співвідноситься з даними інших протоколів негласних слідчих (розшукових) дій у виді аудіо-, відеоконтролю особи, що були вище наведені судом (т. 2 а.п. 164 - 180).
		63. Дані наведених протоколів про результати проведення негласної слідчих (розшукових) дій шляхом зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 14.05.2017 та від 13.05.2017 з додатками у виді DVD-R дисків свідчать про те, що ОСОБА_4 систематично вживав заходи щодо не створення перешкод, прикриття та сприяння в здійсненні незаконного транспортування, зберігання та збуту підакцизної групи товарів з метою непритягнення до встановленої законом відповідальності за правопорушення у сфері господарської діяльності, як свідка ОСОБА_9 , так і інших невстановлених осіб. Ці обставини виключають наявність провокації з боку правоохоронних органів, що мало би наслідком недопустимість доказів, отриманих на підставі проведення НСРД, а свідчать про пасивну поведінку органів досудового розслідування, яка не підбурювала обвинувачених до вчинення злочину.
		64. Про відсутність провокації також свідчать і вище проаналізовані дані НСРД, зміст яких вказує про те, що як обвинувачений ОСОБА_4 , так і обвинувачений ОСОБА_3 були вільними у своїй поведінці, активно брали участь у переговорах щодо сплати та розміру неправомірної вигоди, яку їм мав надавати систематично щомісячно свідок ОСОБА_9 , встановлюючи за власною ініціативою її розмір та строки сплати.
		65. У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини (зокрема, у справах «Баннікова проти Російської Федерації» від 04.11.2010, «Вєсєлов та інші проти Російської Федерації» від 02.10.2010, «Матановіч проти Хорватії» від 04.04.2017, «Раманаускас проти Литви» від 20.02.2018) розробив критерії для того, щоб відрізняти провокування вчинення злочину, яке суперечить ст. 6 Конвенції, від дозволеної поведінки під час законних таємних методів у кримінальних розслідуваннях. Зокрема, у випадку визнання заяви про підбурювання такою, що не є явно необґрунтованою, для визнання доказів допустимими суду належить з`ясувати, чи було слідство «по суті пасивним», чи був би злочин вчинений без втручання влади, чи мало місце з боку влади спонукання особи до вчинення злочину, наприклад, прояв ініціативи у контактах з особою, повторні пропозиції, незважаючи на початкову відмову особи, наполегливі нагадування, підвищення ціни вище середньої; вагомість причин проведення оперативної закупки, чи були у правоохоронних органів об`єктивні дані про те, що особа була втягнута у злочинну діяльність і ймовірність вчинення нею злочину була суттєвою. При цьому тягар доведення того, що підбурення не було, покладається на сторону обвинувачення.
		66. Вплив правоохоронного органу на хід подій з використанням НСРД у вигляді контролю за вчиненням злочину, коли цей орган лише приєднується до протиправної діяльності, а не ініціює її, повинен розцінюватися не як провокація, а як таємна робота, що не містить ознак зловживань з огляду на обов`язок правоохоронних органів протидіяти злочинам.
		67. За відсутності ознак послідовного цілеспрямованого схиляння до кримінального правопорушення та наявності інформації про самостійну попередню підготовку винного до його вчинення сам по собі факт відповідної пропозиції не дає достатніх підстав для висновку, що звернення конкретної особи мало вирішальний вплив на формування злочинного наміру та що в іншому випадку злочин не було би вчинено.
		68. Як неодноразово вказував ВС у своїх постановах, підбурювання з боку правоохоронних органів має місце тоді, коли відповідні працівники цих органів або особи, які діють за їхніми вказівками, не обмежуються пасивним розслідуванням, а з метою встановлення злочину, тобто отримання доказів і порушення кримінальної справи, впливають на суб`єкта, схиляючи його до вчинення злочину, який в іншому випадку не був би вчинений (постанова ВС від 30.01.2024 у справі №725/1375/19).
		69. У вказаній постанові від 30.01.2024 у справі №725/1375/19 ВС також зазначив, що наявність у особи судимостей, а також співпраця з органами розслідування в інших кримінальних провадженнях, самі по собі не свідчать про наявність провокації. НСРД, у тому числі, контроль за вчиненням злочину, можуть проводитися і штатними працівниками правоохоронного органу, тому багаторазова участь у таких операціях не може свідчити про наявність провокації.
		70. Тому суд не погоджується з позицією захисту щодо того, що мала місце провокація злочину, у зв`язку з тим, що свідок ОСОБА_9 , начебто, знаходився під контролем правоохоронних органів, оскільки він займався незаконною діяльністю щодо придбання, перевезення та збуту підакцизних товарів, адже співпраця з правоохоронними органами з метою пом`якшення своєї власної відповідальності за певні правопорушення не суперечить чинному законодавству та не може свідчати про наявність провокації. Про це свідчить, зокрема, запровадження законодавцем інституту здійснення кримінального провадження на підставі угод про визнання винуватості, за умовами яких особа може взяти на себе обов`язки щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою (ст. 472 КПК). Крім того, штатні працівники правоохоронних органів, які також можуть брати участь у НСРД в якості конфідентів (агентів), так само мають особисту зацікавленість в досягненні успішного результату щодо документування злочину, але це не позбавляє їх можливості також брати участь у НСРД.
		71. Також сам по собі той факт, що свідок ОСОБА_9 звернувся із заявою до правоохоронних органів про вчинення кримінального правопорушення та був залучений до проведення НСРД вже після внесення відповідних відомостей до ЄРДР, не має вирішального значення для висновку про наявність чи відсутність провокації. При вирішенні питання про наявність або про відсутність провокації також не має вирішального значення і можлива допомога з боку правоохоронних органів заявнику у складанні письмової заяви про вчинення злочину.
		72. Посилання сторони захисту на те, що у зв`язку з перебуванням ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на посадах співробітників Департаменту захисту економіки, в їх повноваження не входило вирішення питань щодо притягнення до відповідальності за порушення податкового законодавства, спростовується даними проведеного на підставі ухвали слідчого судді від 11.04.2017 (т. 1 а.п. 136 - 138) обшуку відповідно до протоколу від 13.04.201 автомобіля марки «Toyota Camry» державний номер НОМЕР_7 , яким користувався обвинувачений ОСОБА_4 (т. 1 а.п. 139 - 143). Під час обшуку у салоні вказаного автомобіля було виявлено та вилучено наказ т.в.о. начальника Управління захисту економіки в Одеській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України від 24.01.2017 №11 «Про організацію проведення заходів з протидії кримінальним правопорушенням у сфері обігу спирту, лікеро-горілчаних виробів» на 1 арк. та план проведення оперативно-профілактичних заходів з протидії незаконному обігу спирту та лікеро-горілчаних виробів в Україні, затвердженого вказаним наказом, які були оглянуті, що підтверджується відповідним протоколом від 24.04.2017 (т. 1 а.п. 144) та долучені до матеріалів кримінального провадження (т. 1 а.п. 145 - 150). Відповідно до вказаних документів саме Управлінню захисту економіки ДЗЕ НПУ було доручено проведення певних заходів з протидії правопорушенням у сфері обігу спирту та лікеро-горілчаних виробів на початку 2017 року.
		73. Крім того, здійснення превентивної та профілактичної діяльності, спрямованої на запобігання вчиненню правопорушень; вжиття заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припинення виявлених кримінальних та адміністративних правопорушень відповідно до ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» віднесено до основних повноважень поліції, а ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , як поліцейські, відповідно до ч. 1 ст. 18 вказаного Закону зобов`язані неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини.
		74. Тому ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в силу наведених нормативно-правових актів та наказу т.в.о. начальника Управління захисту економіки в Одеській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України від 24.01.2017 №11 були не тільки уповноважені, а й зобов`язані, як поліцейські Управління захисту економіки в Одеській області, вживати відповідні заходи щодо виявлення та припинення кримінальних та адміністративних правопорушень у сфері незаконного обігу підакцизних товарів, зокрема спирту, лікеро-горілчаних виробів.
		75. Відповідно до усталеної судової практики для встановлення факту провокації злочину визначальним є з`ясування питань: чи були дії правоохоронних органів активними, чи мало місце з їх боку спонукання особи до вчинення злочину, наприклад прояв ініціативи у контактах з особою, повторні пропозиції, незважаючи на початкову відмову особи, наполегливі нагадування; чи було би скоєно злочин без втручання правоохоронних органів.
		76. Але, як було вище наведено, досліджені докази у цьому провадженні свідчать про те, що дії правоохоронних органів були пасивними, ініціативу у контактах проявляли як обвинувачені, так і свідок ОСОБА_9 , з боку якого були відсутні повторні пропозиції чи наполегливі нагадування, а також обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_3 жодного разу не висловлювали відмову свідку ОСОБА_9 у сприянні йому у незаконній діяльності за грошову винагороду, а, навпаки, саме обвинувачені брали активну участь при організації зустрічей зі свідком ОСОБА_9 , обговорюючи дату, встановлювали суму коштів, яку ОСОБА_9 мав би їм сплачувати систематично щомісячно. Усі обставини свідчать про те, що злочин був би скоєний ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у будь-якому разі, незалежно від втручання правоохоронних органів.
		77. Враховуючи викладене, суд вважає відсутньою провокації у цьому кримінальному провадженні.
		78. Також сторона захисту вказує на те, що у матеріалах провадження відсутні письмова згода ОСОБА_9 до конфіденційного співробітництва та постанова прокурора про залучення ОСОБА_9 до конфіденційного співробітництва.
		79. ВС у п. 25 постанови від 23.05.2023 у справі №758/5719/16-к зазначив, що залучення до конфіденційного співробітництва є не слідчою або розшуковою дією, а однією із організаційних умов проведення слідчих або розшукових дій. Стаття 275 КПК, дозволяючи використовувати конфіденційне співробітництво для розслідування злочинів, не передбачає форму, у якій має відбуватися залучення таких осіб. Враховуючи характер конфіденційного співробітництва, орган розслідування сам визначає форми і способи його організації з урахуванням потреб розслідування, необхідності запобігти розголошенню факту і деталей такого співробітництва тощо.
		80. Отже, оскільки КПК не містить вимоги щодо оформлення у формі постанови рішення про залучення особи до участі в НСРД, а також наявність її письмової згоди на це, тому їх відсутність у матеріалах провадження не є підставою для визнання результатів НСРД недопустимим доказом.
		81. У подальшому, після проведення усіх слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні, відомості про яке були внесені до ЄРДР за №42016161020000099, а також після повідомлення ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про підозру за ч. 3 ст. 368 КК (13.04.2017 та 30.05.2017 відповідно), постановою прокурора військової прокуратури Білгород-Дністровського гарнізону від 29.06.2017 з кримінального провадження №42016161020000099 від 25.11.2016 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 369, ч. 3 ст. 204 КК, були виділені в окреме провадження матеріали за підозрою ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК, яке було зареєстровано в ЄРДР за №42017161020000043 від 29.06.2017 (т. 3 а.п. 34 - 48). Відповідні відомості також були внесені до ЄРДР за №42017161020000043 (т. 1 а.п. 70). При цьому підставою для виділення матеріалів кримінального провадження відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 368 КК слугувало те, що було зібрано достатньо доказів для складання обвинувального акту відносно них та з метою забезпечення розумного строку кримінального провадження. 
		82. Далі, у той же день, а саме 29.06.2017 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри (т. 3 а.п. 49 - 58, 59 - 68), було повідомлено про проведення негласних слідчих (розшукових) дій (т. 3 а.п. 69, 70), повідомлено про завершення досудового розслідування (т. 3 а.п. 71 - 72, 76 - 77) та надано доступ до матеріалів досудового розслідування (т. 3 а.п. 84 - 86, 87 - 89). У той же день був складений, затверджений та вручений обвинуваченим обвинувальний акт, а також направлений до суду (т. 1 а.п. 1 - 15, 26, 27).
		83. Отже, як вбачається з наведених документів у рамках виділеного кримінального провадження, відомості про яке були внесені до ЄРДР за №42017161020000043, не було проведено жодної слідчої (розшукової) дії і всі вони, у тому числі НСРД, були проведенні під час розслідування кримінального провадження, відомості про яке були внесені до ЄРДР за №42016161020000099, за підозрою ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у вчиненні того ж самого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК, матеріали щодо якого були виділені в окреме провадження за №42017161020000043.
		84. Відповідно до ч. 1 ст. 257 КПК, якщо в результаті проведення негласної слідчої (розшукової) дії виявлено ознаки кримінального правопорушення, яке не розслідується у даному кримінальному провадженні, то отримана інформація може бути використана в іншому кримінальному провадженні тільки на підставі ухвали слідчого судді, яка постановляється за клопотанням прокурора.
		85. Таким чином, ця норма встановлює не безумовну можливість використання отриманої в результаті проведення негласної слідчої (розшукової) дії інформації в іншому кримінальному провадженні виключно на підставі ухвали слідчого судді, а тільки у тому випадку, коли в результаті проведення негласної слідчої (розшукової) дії виявлено ознаки іншого кримінального правопорушення, яке не розслідується у кримінальному провадженні, у якому проводяться НСРД.
		86. Це означає, що вказана норма не містить заборони використання в іншому, виділеному, кримінальному провадженні, інформації, що була отримання в результаті проведення негласної слідчої (розшукової) дії до виділення матеріалів про кримінальне правопорушення, яке розслідувалось до виділення матеріалів в окреме провадження.
		87. Вказаний висновок суду відповідає висновку ВС, викладеному у постанові від 10.12.2020 у справі №751/602/18, згідно якому, якщо постановою про виділення матеріалів досудового розслідування з матеріалів кримінального провадження виділено матеріали досудового розслідування, у тому числі докази, отримані в результаті негласних слідчих (розшукових) дій, в окреме кримінальне провадження, а в результаті їх проведення виявлено ознаки кримінального правопорушення, яке розслідується в даному кримінальному провадженні, на підставі ст. 257 КПК використання цих матеріалів у виділеному кримінальному провадженні не потребує отримання ухвали слідчого судді.
		88. Саме тому суд відкидає як такі що не ґрунтуються на законі твердження сторони захисту про неможливість використання у виділеному кримінальному провадженні №42017161020000043 матеріалів НСРД, що були отримані під час розслідування кримінального провадження №42016161020000099, оскільки у кримінальне провадження №42017161020000043 були виділені матеріали з кримінального провадження №42016161020000099 про те ж саме кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 368 КК, відносно тих самих осіб ( ОСОБА_4 та ОСОБА_3 ), що розслідувалось у кримінальному провадженні №42016161020000099, і у зв`язку з розслідуванням якого і були проведені всі НСРД.
		89. Суд не погоджується з доводами сторони захисту і про те, що стороною обвинувачення було порушено вимоги ч. 3 ст. 252 КПК, оскільки усі протоколи слідчих (розшукових) дій були складені та передані прокурору з порушення закріпленого у вказаній нормі 24-годинного строку.
		90. Але в цьому аспекті слід звернути увагу на таке. За приписами ч. 1 ст. 252 КПК фіксація ходу і результатів НСРД повинна відповідати загальним правилам фіксації кримінального провадження, передбаченим цим Кодексом. За результатами проведення НСРД складається протокол, до якого в разі необхідності долучаються додатки. Відомості, які вносяться до протоколу, визначені у статтях 104, 252 КПК.
		91. Відповідно до ч. 3 ст. 252 КПК, протоколи про проведення НСРД з додатками не пізніше ніж через 24 години з моменту припинення НСРД передаються прокурору.
		92. Водночас, згідно з висновком щодо застосування норм права, викладеним у постановах ВС від 08.04.2020 у справі № 263/15845/2019 та від 18.07.2023 у справі №192/1350/19, процесуальні строки поділяються на строки реалізації права та строки виконання обов`язку. Їх недотримання спричиняє різні правові наслідки. Закінчення строків реалізації права призводить до втрати можливості з боку носія цього права ним скористатися. Закінчення строку виконання обов`язку не спричиняє його припинення. Обов`язкова дія повинна бути виконана і після закінчення строку, крім випадків, коли виконання обов`язку призведе до порушення процесуальних прав учасників провадження.
		Оскільки складення протоколу за результатами проведення НСРД та направлення його прокурору є обов`язком працівника оперативного підрозділу, то пропущення ним строку виконання обов`язку не спричиняє його припинення. Допущене перевищення визначеного кримінальним процесуальним законом строку, порушує порядок кримінального процесу, невід`ємною складовою якої є встановлені законом строки передачі прокурору протоколу про проведення НСРД. Втім, таке порушення не має істотного впливу на права підозрюваного, зокрема й на захист, і, з огляду на це, не містить ознак істотного порушення кримінального процесуального закону. Допущене порушення може впливати на оперативність досудового розслідування і своєчасність прийняття рішень прокурором задля його забезпечення у встановлені процесуальні строки.
		93. Тому порушення вимог ч. 3 ст. 252 КПК при складанні протоколів про проведення НСРД саме по собі ще не може свідчити про необхідність визнання недопустимими результатів цих НСРД.
		94. Разом з тим, з огляду на приписи п. 1 ч. 2 ст. 87 КПК (згідно з якими суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов) та зміст ст. 249 КПК (якою регламентовано питання строку дії ухвали слідчого судді про дозвіл на проведення НСРД), у даному випадку особливу увагу слід приділяти перевірці дотримання визначених за ухвалою слідчого судді строків проведення НСРД під час отримання відомостей про кримінальне правопорушення та особу, яка його вчинила (власне самого втручання у приватне спілкування або іншого тимчасового обмеження конституційних прав особи задля отримання відповідних доказів).
		95. Водночас, як убачається з матеріалів кримінального провадження, на підставі ухвал слідчого судді Апеляційного суду Одеської області від 09.02.2017, від 02.03.2017 та від 05.04.2017 про надання дозволу на проведення НСРД (т. 3 а.п. 20, 92 - 94, 95 - 97, 101 - 103, 104 - 106, ) здійснювався аудіо-, відеоконтроль осіб із застосуванням технічних засобів, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж стосовно ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , а саме в період з 08.03.2017 до 12.04.2017, тобто в межах строку, визначеного вказаними ухвалами слідчого судді. Також був дотриманий строк проведення такої негласної слідчої (розшукової) дії як контроль за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту, дозвіл на проведення якої був наданий постановою прокурора від 12.04.2017 на строк з 12.04.2017 до 04.05.2017 (т. 3 а.п. 30 - 32), оскільки з відповідного матеріалів судового провадження ця слідча (розшукова) дія була розпочата 12.04.2017 та закінчена 13.04.2017.
		96. Отже, під час проведення вказаних НСРД отримання відомостей про кримінальне правопорушення та осіб, які його вчинили, шляхом втручання у приватне спілкування відбувалось у строки визначені відповідними ухвалами слідчого судді Апеляційного суду Одеської області про надання дозволу на проведення цих НСРД, тобто за попереднього дозволу суду та з дотриманням його суттєвих умов, що вказує на відсутність істотних порушень прав людини і основоположних свобод при здійснені вказаних слідчих (розшукових) та процесуальних дій.
		97. Що стосується посилань сторони захисту на невнесення окремих відомостей до ЄРДР про факт отримання неправомірної вигоди 12.04.2017, що, начебто, є порушенням ч. 3 ст. 214 КПК та тягне недопустимість усіх доказів за цим фактом, то слід зазначити таке.
		98. Якщо в одній статті (частині статті) Особливої частини КК передбачені різні за своїм змістом діяння (ст. 368 КК), їх вчинення в різний час не утворює повторності злочинів у випадках, коли такі діяння охоплювалися єдиним умислом особи. За наявності єдиного умислу вчинені особою діяння стають елементами одного злочину (прийняття пропозиції, обіцянки, одержання неправомірної вигоди, прохання надати таку вигоду тощо) та утворюють собою склад одного і того ж кримінального правопорушення, що кваліфікується за ч. 1 ст. 368 КК, а у випадку наявності відповідних підстав і за відповідними кваліфікованими та особливо кваліфікованими складами, передбаченими у тому числі за ч. 3 ст. 368 КК. При цьому злочин вважається закінченим з моменту вчинення будь-якого із таких діянь.
		99. Крім того, положеннями ч. 2 ст. 32 КК визначено, що повторність відсутня при вчиненні продовжуваного злочину, який складається з двох або більше тотожних діянь, об`єднаних єдиним наміром. Отже, продовжуваний злочин це діяння, ознаки якого передбачені однією статтею або частиною статті КК і складаються з двох або більше тотожних злочинних дій, що мають єдиний злочинний намір (єдиний умисел та загальну мету) і утворюють у своїй сукупності єдиний злочин. Можливість кваліфікації кількох діянь як одного продовжуваного злочину залежить від конкретних обставин того чи іншого кримінального провадження.
		100. У розглядуваному кримінальному провадженні, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 наряду з їх обвинуваченням у вчиненні декількох альтернативних тотожних діянь (прохання надати неправомірну вигоду, її одержання), маючи кримінально протиправний умисел на систематичне одержання неправомірної вигоди, їх дії додатково кваліфіковані також і за ознакою повторності щодо другого висловлення прохання надати неправомірну вигоду та щодо другого випадку її одержання, що мала місце 12.04.2017. 
		101. Однак сукупність досліджені у цьому кримінальному провадженні доказів, зокрема, матеріали НСРД, що детально були наведені вище, достеменно свідчать про те, що обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_3 із самого початку, а саме ще 17.03.2017, висловили через ОСОБА_4 прохання ОСОБА_9 надавати їм систематично неправомірну вигоду, а саме по 4 000 грн щомісячно. Після цього у той же день ОСОБА_9 надав першу частину грошових коштів у розмірі лише 3 000 грн, у зв`язку з відсутністю у нього повної суми із визначеного йому обвинуваченими щомісячного розміру. У подальшому при наступних розмовах та зустрічах, зокрема, 01.04.2017, обвинувачені через ОСОБА_3 підтвердили раніше визначену суму грошових коштів, а саме у розмірі 4 000 грн, які має сплачувати ОСОБА_9 кожного місяця ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за не створення ними перешкод, а також за сприяння в здійсненні незаконного транспортування, зберігання та збуту підакцизної групи товарів. Також у той же день ОСОБА_3 визначив і термін щомісячної сплати коштів - після 10 числа кожного місяця (т. 2 а.п. 138 - 140). Показання свідка ОСОБА_9 в цій частині, щодо того, що він надав лише один раз грошові кошти у сумі близько 1 500 - 2 000 грн, а також про те, кому саме вони призначались, він не знав, спростовуються наведеними дослідженими даними НСРД. Такі дещо неточні показання свідка ОСОБА_9 суд пов`язує із значним часом, що минув з моменту подій, що відбувалися у березні - квітні 2017 року, до моменту його допиту в суді, а саме до 19.12.2023, тобто ОСОБА_9 давав показання про обставини, що мали місце 6 років та 8 місяців тому. В цілому ж, показання ОСОБА_9 співвідносяться із зафіксованими під час проведення НСРД даними, і відрізняються лише щодо кількості передач грошових коштів та їх суми, і ці відмінності суд пов`язує з тривалим часом, що минув, а також з можливою добросовісною помилкою ОСОБА_9 щодо надання ним грошових коштів обвинуваченим лише одного разу під час контролю за вчиненням злочину з боку правоохоронних органів, бо надання ОСОБА_9 неправомірної вигоди під контролем правоохоронних органів дійсно відбулося лише один раз - 12.04.2017.
		102. Усі наведені обставини чітко свідчать про те, що висловлюючи прохання ОСОБА_9 про надання щомісячно по 4 000 грн в якості неправомірної вигоди та отримуючи таку вигоду декілька разів, обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_3 фактично вчинили одиничний продовжуваний злочин, який складається з декількох тотожних діянь, об`єднаних єдиним наміром, направленим на систематичне одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_9 . За таких обставин повторність в діях обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_3 відсутня, і їх дії були зайво кваліфіковані стороною обвинувачення за цією ознакою. У зв`язку з викладеним, суд у силу ч. 3 ст. 337 КПК з метою ухвалення справедливого судового рішення, вважає за можливе вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, та виключити з правової кваліфікації кваліфікуючу ознаку «повторно», оскільки це покращує становище обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .
		103. Положення ст. 214 КПК не містять вимог про внесення до ЄРДР за окремим порядковим номером відомостей про вчинення кожного із тих діянь, що охоплюються єдиним умислом особи та/або передбачені відповідною диспозицією як альтернативні форми виявлення суспільно небезпечного діяння, а за правилами кваліфікації кваліфікуються як одиничний продовжуваний злочин та як такі, що не утворюють повторності кримінальних правопорушень. На це звернув увагу ВС у постанові від 22.03.2023 у справі №161/1921/20, на яку сторона захисту також зробила посилання при аргументації своєї позиції.
		104. Тому в аспекті реалізації приписів ст. 214 КПК, з огляду на особливості юридичної конструкції і кваліфікації конкретного цього кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК, суд не вбачає в цьому провадженні порушення вимог кримінального процесуального закону під час виявлення і фіксації ознак цього злочину. У зв`язку з цим у усі докази, здобуті під час проведення досудового розслідування за одною реєстрацією в ЄРДР в порядку ст. 214 КПК є допустимими.
		105. Оцінці усіх доводів сторони захисту суд враховує сталу практику Верховного Суду, який неодноразово зазначав, що не будь-яке формальне недотримання вимог кримінального процесуального закону під час отримання доказу автоматично спричиняє визнання його недопустимим. Натомість закон зобов`язує суд дати оцінку доказу з точки зору його допустимості з урахуванням того, чи було допущене порушення КПК істотним та яким чином воно перешкоджало забезпеченню та реалізації прав і свобод особи (постанови від 01.12.2020 у справі № 318/292/18, від 01.11.2022 у справі № 344/2995/15-к).
		106. Також ВС зазначав, що, якщо доказ визнається недопустимим з посиланням на ч. 1 ст. 87 КПК, суд має зазначити, наслідком порушення якого саме фундаментального права або свободи стало отримання цього доказу та хто саме зазнав такого порушення. Обґрунтовуючи наявність такого порушення, суд має послатися на конкретні норми Конституції та/або міжнародних договорів, якими гарантуються ці права і свободи, і за потреби на практику відповідних органів, уповноважених тлумачити ці норми, і має обґрунтувати, чому він вважає порушення фундаментального права або свободи настільки істотним, щоб зумовити визнання доказу недопустимим. За наявності процесуальних порушень порядку отримання доказів визнавати їх недопустимими слід лише тоді, коли вони: прямо та істотно порушують права і свободи людини; та/або надають підстави для сумнівів у достовірності отриманих фактичних даних, які не видалося за можливе усунути в ході судового розгляду (постанови від 08.10.2019 у справі № 639/8329/14-к, від 06.07.2021 у справі № 720/49/19).
		107. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 31.08.2022 у справі №756/10060/17 ще раз підтвердила обґрунтованість такого підходу і дійшла висновку, що невідповідність тим чи іншим вимогам закону нівелює доказове значення відомостей, одержаних у результаті відповідних процесуальних дій, не в будь-якому випадку, а лише в разі, якщо вона призвела до порушення прав людини і основоположних свобод або ж ставить під сумнів походження доказів, їх надійність і достовірність.
		108. Заявляючи клопотання про визнання доказів недопустимим у цьому кримінальному провадженні, посилаючись на певні порушення вимог кримінального процесуального законодавства, що вище були детально проаналізовані судом, сторона захисту не зазначила, в чому саме полягало порушення прав людини і основоположних свобод. Такі не було встановлено й судом. Порядок проведення слідчих (розшукових) дій у цьому кримінальному провадженні також на поставив під сумнів походження здобутих доказів, їх надійність та достовірність.
		109. Отже, аналіз вищезазначених доказів дає підстави суду зробити висновок, що кожний з наведених доказів є належним, допустимим та достовірним. У сукупності усі вищезазначені докази є взаємопов`язаними та достатніми для висновку про те, що ОСОБА_3 , будучи начальником міжрайонного відділу №4 (м. Ізмаїл) Управління захисту економіки в Одеській області, тобто службовою особою, яка відповідно до Примітки 2 до ст. 368 КК займає відповідальне становище, та ОСОБА_4 , будучи старшим оперуповноваженим (за рахунок посади заступника начальника) міжрайонного відділу №4 (м. Ізмаїл) Управління захисту економіки в Одеській області, тобто службовою особою, діючи за попередньою змовою групою осіб, поза розумним сумнівом висловили прохання надати та одержали неправомірну вигоду для себе за невчинення ними в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням наданої їм влади та службового становища, тобто вчинили кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 368 КК, у зв`язку з чим суд, діючи в межах висунутого обвинувачення згідно обвинувального акту, кваліфікує їх дії відповідним чином, але без кваліфікуючої ознаки «повторно».
		 
		Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання
		110. Обставин, які відповідно до ст. 66 КК пом`якшують покарання обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , суд не вбачає.
		111. Стороною обвинувачення не зазначено в обвинувальному акті про наявність обставин, які відповідно до ст. 67 КК обтяжують покарання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , та які відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 91, ч. 1 ст. 92 КПК підлягають доказуванню саме прокурором. В силу положень ст. 337 КПК суд позбавлений можливості додатково встановлювати та враховувати обставини, які обтяжують покарання обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та які в обвинувальному акті не зазначені, а також які прокурором не доказувалися, оскільки це погіршить становище обвинувачених.
		 
		Мотиви призначення покарання
		112. При призначенні покарання обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , суд у відповідності до ст. 65 - 68 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винних, обставини, що пом`якшують та обтяжують їх покарання, а також характер та ступінь участі кожного з них у вчиненні кримінального правопорушення.
		113. Як зазначено в ч. 2 ст. 50 КК, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
		114. Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
		115. Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.
		116. За формальною класифікацією, передбаченою ст. 12 КК, в залежності від санкції статі обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вчинили умисний тяжкий корупційний злочин. 
		117. Водночас, як обставина, що має враховуватися судом при призначенні покарання, ступінь тяжкості злочину є оціночною ознакою, яка визначає межі судової дискреції.
		118. Суд враховує те, що склад вчиненого ОСОБА_3 та ОСОБА_4 кримінального правопорушення відноситься кваліфікованого, тобто до складу злочину з обтяжуючими обставинами, при цьому у обвинуваченого ОСОБА_3 є наявними дві обставини, що впливають на кваліфікацію вчиненого злочину.
		119. З урахуванням вказаних обставин, а саме відомостей про осіб обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , їх позитивної характеристики, наявності у них на утриманні дітей, того, що вони вперше притягуються до кримінальної відповідальності, те, що у обвинувачених відсутні обставини, що пом`якшують та обтяжують їх покарання, а також значного часу, що минув, після вчинення злочину, а саме більше семи років, суд дійшов висновку, що у відповідності до вимог КК та передбачених ним санкцій виправлення та перевиховання обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 можливе з призначенням їм покарання за ч. 3 ст. 368 КК у виді позбавлення волі у нижніх межах санкції. Суд вважає, що в даному випадку таке покарання, як позбавлення волі у нижніх межах санкції, буде достатнім, таке покарання повністю досягне мети його застосування та призведе до позитивних змін в особистості обвинувачених, які створять у них готовність до самокерованої правослухняної поведінки, у зв`язку з чим суд не вбачає необхідності призначати покарання у виді позбавлення волі на більший строк.
		120. Водночас, враховуючи, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вчинили корупційне кримінальне правопорушення, а також зміст ст.ст. 69, 75 КК, суд констатує про неможливість застосування положень вказаних статей у даному випадку.
		121. Обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 також підлягають призначенню додаткові обов`язкові покарання у виді позбавлення права обіймати посади в правоохоронних органах та у виді конфіскації всього майна, оскільки вони винили умисний тяжкий корисливий корупційний злочин, обіймаючи посади в органах Національної поліції. Крім того, враховуючи, що обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вчинили вказаний тяжкий корупційний злочин, не тільки обіймаючи посади в органах Національної поліції, а й у зв`язку з обійманням цих посад, маючи при цьому спеціальні звання «капітан поліції», то досягненню мети застосування покарання сприятиме також призначення кожному ще й додаткового покарання, передбаченого ст. 54 КК, у виді позбавлення спеціального звання «капітан поліції».
		 
		Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухвалені вироку
		122. Судом встановлено, що ОСОБА_16 у даному кримінальному провадженні не затримувався та під вартою не тримався, ухвалою слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 01.06.2017 відносно нього був застосований запобіжний захід у виді домашнього арешту із забороною залишати житло в нічний час, строк якого на теперішній час сплив. 
		123. Судом також встановлено, що ОСОБА_4 у даному кримінальному провадженні був затриманий 12.04.2017, що підтверджується відповідним протоколом від 13.04.2017 (т. 1 а.п. 176 - 180), ухвалою слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 14.04.2017 відносно нього був заснований запобіжний захід у виді тримання під вартою з визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у сумі 128 000 грн. Після цього 18.04.2017 ОСОБА_4 був звільнений з-під варти, у зв`язку внесенням ОСОБА_14 застави в розмірі 128 000 грн (т. 1 а.п. 232), яка була повернута їй ухвалою суду від 07.05.2018 (т. 2 а.п. 29 - 30).
		124. Оскільки суд дійшов висновку про призначення обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі, яке вони мають відбувати реально, з метою виконання вироку, забезпечення виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов`язків, а також запобіганню спробам обвинувачених ухилитися від суду, ризик чого значно підвищується в умовах введеного в Україні воєнного стану, обвинуваченим слід застосувати запобіжні заходи у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили, для чого їх слід взяти під варту в залі суду. 
		125. З урахуванням того, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вчинили злочин за цим вироком протягом березня - квітня 2017 року, то їм слід зарахувати строк попереднього ув`язнення в строк покарання у виді позбавлення волі з моменту затримання та взяття під варту, а саме з 02.05.2024 до набрання вироком законної сили, виходячи з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, відповідно до ч. 5 ст. 72 КК (в редакції Закону України №838-VIII від 24.12.2015). З такого ж розрахунку також слід зарахувати й строк тримання під вартою ОСОБА_4 з з 12.04.2017 до 18.04.2017.
		126. У силу ч. 2 ст. 124 КПК з обвинувачених мають бути стягнуті на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта для проведення судової експертизи речовин хімічних виробництв та спеціальних хімічних речовин №1188-Х від 26.06.2017 в сумі 3 463,60 грн. При визначені частки, яка має бути стягнута з кожного обвинуваченого, суд враховує те, що обвинувачені вчинили кримінальне правопорушення за попередньою змовою групою осіб, та вважає за доцільне розподілити процесуальні витрати порівну на кожного обвинуваченого, тобто по 1 731,80 грн.
		127. Питання про арешт майна та про долю речових доказів слід вирішити у відповідності до положень ч. 4 ст. 174, ч. 9 ст. 100 КПК. 
		Керуючись ст.ст. 369 - 371, 373 - 375, ч. 15 ст. 615 КПК, суд -
		 
		ухвалив:
		1. ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах на строк три роки, з конфіскацією всього майна та на підставі ст. 54 КК з позбавленням спеціального звання «капітан поліції».
		2. Застосувати ОСОБА_3 запобіжний захід у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили, взявши його під варту в залі суду.
		3. Строк покарання ОСОБА_3 у виді позбавлення волі обчислювати з моменту його затримання та взяття під варту, а саме з 02.05.2024, зарахувавши йому таким чином згідно ч. 5 ст. 72 КК (в редакції Закону України №838-VIII від 24.12.2015) строк попереднього ув`язнення в строк покарання у виді позбавлення волі з 02.05.2024 до набрання вироком законної сили, виходячи з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
		4. ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах на строк три роки, з конфіскацією всього майна та на підставі ст. 54 КК з позбавленням спеціального звання «капітан поліції».
		5. Застосувати ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили, взявши його під варту в залі суду.
		6. Строк покарання ОСОБА_4 у виді позбавлення волі обчислювати з моменту його затримання та взяття під варту, а саме з 02.05.2024, зарахувавши йому таким чином згідно ч. 5 ст. 72 КК (в редакції Закону України №838-VIII від 24.12.2015) строк попереднього ув`язнення в строк покарання у виді позбавлення волі з 12.04.2017 до 18.04.2017 та з 02.05.2024 до набрання вироком законної сили, виходячи з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
		7. Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати на залучення експерта для проведення судової експертизи у сумі 1 731,80 грн (одна тисяча сімсот тридцять одна гривня 80 коп.).
		8. Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати на залучення експерта для проведення судової експертизи у сумі 1 731,80 грн (одна тисяча сімсот тридцять одна гривня 80 коп.).
		9. З набранням вироком законної сили скасувати арешт, накладений на підставі ухвали слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 14.04.2017, та:
		- мобільний телефон «Samsung» чорного кольору ІМЕІ: НОМЕР_8 , НОМЕР_9 ; спортивні штани синього кольору із трьома білими полосами з обох сторін, на яких під час просвічування лампою із ультрафіолетовим випромінюванням під кишенею з правої сторони виявлене світіння жовто-зеленого кольору, службове посвідчення ОСОБА_4 , флеш-носій білого кольору, картку «ПриватБанк» № НОМЕР_10 , флеш-носій SP 8 Gb, картки «ПриватБанк» №№ НОМЕР_11 , НОМЕР_12 , НОМЕР_13 , спортивну куртку синього кольору із трьома білими полосами на обох рукавах, на яких під час просвічування лампою із ультрафіолетовими випромінюванням під карманом з правої сторони виявлене світіння жовто-зеленого кольору, - повернути обвинуваченому ОСОБА_4 ;
		- наказ № 11 від 24.01.2017 «Про організацію проведення заходів з протидії кримінальним правопорушенням у сфері обігу спирту, лікеро-горілчаних виробів» на 1 арк. та план проведення оперативно-профілактичних заходів з протидії незаконному обігу спирту та лікеро-горілчаних виробів в Україні на 4 арк., - залишити в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання;
		- гладкоствольну рушницю ИЖ-18 №639931, гладкоствольну рушницю ТОС 34Р №9038534 - вважати повернутими власнику ОСОБА_13 та поновити його право розпорядження;
		- предмет неправомірної вигоди - 2 (дві) купюри номіналом по 500 (п`ятсот) грн серії: ЗЗ 8473076, ЗЗ 3157446 та 15 (п`ятнадцять) купюр номіналом по 200 (двісті) грн серії: ХЄ 6959632, ЄЦ 7465072, УЛ 3839973, ВБ 1692508, УФ 7024438, ЕЕ 1718458, АД 0957674, ВВ 3886191, ПЗ 1206612, ВА 7336835, УЛ 4275557, СВ 4803677, ЄФ 5411917, ПБ 2903000, УЛ 8852149, - повернути власнику ОСОБА_9 .
		10. Арешт, накладений на підставі ухвали слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 14.04.2017 на 5 (п`ять) купюр номіналом по 200 грн та на 1 купюру номіналом 100 (сто) доларів США серії LB 25200837 C залишити без змін з метою виконання вироку в частині конфіскації всього майна ОСОБА_4 , а з набранням вироком законної сили звернути їх в дохід держави в якості виконання вироку в частині конфіскації всього майна ОСОБА_4 .
		11. Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченими ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які перебувають під вартою, - в той самий строк з моменту вручення їм копії вироку.
		12. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення Одеським апеляційним судом.
		13. Вирок в частині застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після його проголошення, доручити його виконання в цій частині прокурору та відділу в м.Ізмаїлі Управління СБУ в Одеській області.
		14. Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді, а обвинуваченим та прокурору вручити копію вироку негайно після його проголошення.
		15. Під час судового провадження судом застосовувалися Правила організації ефективного кримінального судочинства, які введені в дію рішенням Ради суддів України № 14 від 28.02.2020, з якими можна ознайомитись на сайті Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_3 у розділі «Громадянам», вкладка «Проект «Суд, громадяни, суспільство, держава: співпраця заради змін», а також у секретаря судового засідання.
		 
		СУДДЯ
		Ізмаїльського міськрайонного суду                                           ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...