Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 201/13445/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них.
Надіслано судом: 02.05.2024. Зареєстровано: 03.05.2024. Забезпечено надання загального доступу: 06.05.2024.
Дата набрання законної сили: 03.06.2024
Номер судового провадження: 2/201/709/2024

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		№ 201/13445/23
		провадження 2/201/709/2024
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		01 травня 2024 року Жовтневий районний суд
		м. Дніпропетровська
		у складі: головуючого
		судді Антонюка О.А.
		з секретарем Могиліною Д.О.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська в м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини, 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ОСОБА_1 01 листопада 2023 року звернувся до суду з позовом до відповідача Київської міськради про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини. Позовні вимоги не змінювалися, не доповнювалися і не уточнювалися. Позивач в своєму позові та з представником посилаються на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_2 , що залишила заповіт на своє спадкове майно. Позивач хотів своєчасно подати заяву в нотаріальну контору про прийняття спадщини, але своєчасно випадково цього не зробив, тривалий час не міг прийти до нормального стану, було оголошено обмеження в пересуванні через повномасштабне вторгнення російської федерації в Україну, хворіє і лікується, звертався до суду з заявою про встановлення факту смерті матері на тимчасово окупованій території і рішенням суду ця заява була задоволена, рішення набрало законної сили, потрібно оформлювати багато документів, збіг тяжких сімейних обставин, не є фахівцем в галузі права та спочатку отримала не вірну консультацію стосовно спадщини, необхідно було багато часу для оформлення документів спадщини після смерті матері саме в цей час, тому термін для подання заяви в нотаріальну контору про прийняття вказаної спадщини не навмисно пропустив; спадщину прийняв фактично: якийсь час доглядав матір, мешкав з нею, поховав і дотримувався всіх ритуальних обрядів та звичаїв. Звернувся до приватного нотаріуса з заявою про прийняття спадщини за законом, але листом-роз`ясненням нотаріуса від 21 квітня 2023 року було роз`яснено строки звернення і відмовлено в видачі свідоцтва про прийняття спадщини за законом через пропуск 6-місячного терміну для подачі заяви по прийняття спадщини. Вважає, що термін для подачі заяви про прийняття спадщини пропущений з поважних причин: повномасштабне вторгнення росіян, тяжка втрата близької людини, важкий стан, хвороба, відсутність відомостей, не мав змоги своєчасно зібрати необхідні документи для подачі заяви, не обізнаність, оформлення інших документів. Повинно бути враховано також і те, що позивач фактично прийняв спадщину, піклувався про матір та майно і це все, що йому залишилося від рідної матері. Враховуючи наведене, позивач просив фактично визнати поважними причини пропуску строку для прийняття спадщини і надати додатковий термін для подачі в нотаріальну контору заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , задовольнивши позовні вимоги у повному обсязі.
		   Представник відповідача Київської міської ради з позовом фактично погодився, вказавши на поважність причин пропуску позивачем строку для подачі заяви про прийняття спадщини; не заперечував проти викладених в позові обставин, просив розглянути справу по закону за наявними матеріалами.
		   Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сахова М.А. та/або її представник в судове засідання не з`явився, про день та час слухання справи повідомлявся, не заперечують проти спірного питання, їх права та інтереси не зачіпаються, фактично просили справу розглянути без них за наявними матеріалами та рішення винести на розсуд суду. 
		   З`ясувавши думку сторін, нотаріуса, оцінивши добуті та представлені докази, перевіривши матеріали справи, суд вважає позов обґрунтованим та підлягаючим задоволенню.
		Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
		Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. 
		Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. 
		Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
		Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
		   В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 разом зі своєю матір`ю ОСОБА_2 мешкали в м. Маріуполі, Донецької області, де і була зареєстрована ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Маріуполі ОСОБА_2 померла. Поховання матері позивача відбулося на території України на тимчасово окупованій території в м. Маріуполі.
		На момент смерті ОСОБА_2 була зареєстрована сама за адресою: АДРЕСА_1 . Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, до складу якої увійшла квартира ( АДРЕСА_2 . 
		05 жовтня 2010 року ОСОБА_2 склала заповіт, відповідно до якого все належне їй майно, де б воно не знаходилося та з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що вона за законом на день смерті мала право, у тому числі належну їй частку квартири АДРЕСА_3 заповідала сину, ОСОБА_1 . 
		З метою оформлення спадкових прав, позивач ОСОБА_1 , який є спадкоємицем за заповітом та єдиним спадкоємицем першої черги після смерті своєї померлої матері ОСОБА_2 , в квітні 2023 року звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сахової М.А., однак, листом від 21 квітня 2023 року за №71/02-31 позивачу було роз`яснено, що заява ОСОБА_1 про прийняття спадщини та заповітом від ІНФОРМАЦІЯ_2 після померлої матері  ОСОБА_2 була отримана та зареєстрована в Журнал реєстрації вхідних документів за вх. № 72 від 21 квітня 2023 року та в Книгу обліку і реєстрації спадкових справ. Спадкова справа після померлої не заводилася. Нотаріусом в листі роз`яснено зміст ст. 1268-1270, 1272-1273 ЦК України, згідно якої термін для прийняття спадщини складає шість місяців, згідно п. З Постанови КМУ «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» № 164 від 28 лютого 2022 року зі змінами, згідно якого перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на чотири місяці. 
		ОСОБА_1 своєчасно не звернувся до нотаріуса, через те, що тривалий час не міг прийти до нормального стану, було оголошено обмеження в пересуванні через повномасштабне вторгнення російської федерації в Україну, хворіє і лікується, звертався до суду з заявою про встановлення факту смерті матері на тимчасово окупованій території і рішенням суду ця заява була задоволена, рішення набрало законної сили, потрібно оформлювати багато документів, збіг тяжких сімейних обставин, не є фахівцем в галузі права та спочатку отримала не вірну консультацію стосовно спадщини, необхідно було багато часу для оформлення документів спадщини після смерті матері саме в цей час, тому термін для подання заяви в нотаріальну контору про прийняття вказаної спадщини не навмисно пропустив; спадщину прийняв фактично: якийсь час доглядав матір, мешкав з нею, поховав і дотримувався всіх ритуальних обрядів та звичаїв.
		Вказані обставини перешкоджали вчасно подати заяву про прийняття спадщини, а тому пропуск строку для прийняття спадщини позбавляє позивачку можливості прийняти спадщину через нотаріальну контору і потребує визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини. Отже, надання позивачеві додаткового строку для прийняття спадщини не порушить права та свободи інших осіб.
		Позови спадкоємця про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини поширюються правила виключної підсудності і вони пред`являються за місцем знаходження майна або основної його частини, якщо такі позови виникають із приводу нерухомого майна.
		Відповідно до н. 42 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» передбачено, що виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Згідно з положеннями статті 181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них. переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК): про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370. 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
		Підсудність справи визначена згідно положень ч. 1 ст. 30 ЦПК України та Розпорядженням Голови Верховного Суду від 06 березня 2022 року № 1/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» територіальна підсудність судових справ Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області визначена за Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська.
		Таким чином спір, що виник між сторонами має предметом встановлення наявності поважних причин для пропуску строку для прийняття спадщини та визначення додаткового строку для прийняття спадщини та має виключну підсудність, тобто повинен розглядатись за місцем знаходження нерухомого майна та відповідно до Розпорядженням Голови Верховного Суду від 06 березня 2022 року № 1/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану», а саме за адресою: АДРЕСА_1 (адреса квартири за заповітом) - на території Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська.
		Предметом спору є визначення додаткового строку для прийняття спадщини, а тому відповідачами у справі мають бути спадкоємці, які прийняли спадщину, а при відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом - відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
		Зараз йому (позивачу) рекомендовано звернутися з вказаним питанням до суду для визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщині після смерті матері з метою подальшого вирішення вказаних ним (спадкових) питань. Іншим шляхом вирішити вказане неможливо. На підтвердження цього факту про смерть матері та право спадкувати є і інші документи та для їх впорядкування та вирішення питань про стосунки та з майном потрібно довести вказані обставини. Тому для упорядкування документів і вирішення питань з майном заявник вимушений був звертатися до суду з позовом. 
		Суд вважає вимоги позову підлягаючими задоволенню, виходячи з наступного.
		Стаття 15 ЦК України передбачає право на захист цивільних прав та інтересів: «1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання…». 
		Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Судом з`ясовано, що дійсно ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача - ОСОБА_2 . Після смерті матері відкрилася спадщина, яка складається з 1/2 частки квартири, розташованої за вдресою АДРЕСА_1 . Позивач є єдиним спадкоємцем першої черги за померлою.
		31 квітня 2023 року позивач звернувся до приватного нотаріуса і дізнався, що фактично пропустив строк прийняття спадщини, про що нотаріусом було складено відповідного листа. Позивач пропустив строк прийняття спадщини з поважних причин, в зв`язку з чим виникла необхідність звернення до суду з цією позовною заявою.
		Строк прийняття спадщини пропущений позивачем з поважних причин, оскільки спадкодавець - мати позивача, померла на території, яка на теперішній час є окупованою російською федерацією, на час смерті матері - березень 2022 року, остання мешкала в м. Маріуполь, де велись активні бойові дії, отримати одразу свідоцтво про смерть було неможливо, в зв`язку з чим позивач вимушений був доводити факт смерті матері через суд, на що також був витрачений час.
		Рішенням суду було задоволено заяву ОСОБА_1 та встановлено факт смерті на тимчасово окупованій території України громадянки України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , стать - жіноча, місце народження:м. Маріуполь Донецької області, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Маріуполь Донецької області, де і проживала у віці 86 років. Рішення суду підлягає негайному виконанню, набрало законної сили та Оболонським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 25 серпня 2022 року видано свідоцтві про смерть серії НОМЕР_1 від 25 серпня 2022 року, відповідний актовий запис № 848.
		Отже, свідоцтво про смерть було отримано позивачем лише 25 серпня 2022 року, однак після цього позивач не міг вчасно звернутись до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, оскільки російською федерацією з жовтня 2022 року до теперішнього часу здійснювались періодичні масовані ракетні обстріли території України та міста Київ, де мешкає позивач, в зв`язку з чим останній багато часу проводив в бомбосховищах та укриттях. Відключення світла та нестабільні, в зв`язку з цим, роботи нотаріальних контор також ускладнили звернення позивача до нотаріуса у строк, визначений законом.
		Викладене свідчить про те, що позивач мав об`єктивні перешкоди для реалізації свого права на прийняття спадщини, в зв`язку з чим наявні підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.    
		Відповідно до ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
		Згідно ч. 1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
		Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
		Таким чином, позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно ч. 1 ст. 1223 ЦК України, є спадкоємцем за заповітом та спадкоємцем першої черги після смерті своєї матері ОСОБА_2 , відповідно до ст. 1261 ЦК України.
		З метою оформлення спадкових прав, позивач ОСОБА_1 , який є спадкоємцем за заповітом та єдиним спадкоємцем першої черги після смерті своєї померлої матері ОСОБА_2 , в квітні 2023 року звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сахової М.А., однак, листом від 21 квітня 2023 року за №71/02-31 позивачу було роз`яснено, що заява ОСОБА_1 про прийняття спадщини та заповітом від ІНФОРМАЦІЯ_2 після померлої матері  ОСОБА_2 була отримана та зареєстрована в Журнал реєстрації вхідних документів за вх. № 72 від 21 квітня 2023 року та в Книгу обліку і реєстрації спадкових справ. Спадкова справа після померлої не заводилася. Нотаріусом в листі роз`яснено зміст ст. 1268-1270, 1272-1273 ЦК України, згідно якої термін для прийняття спадщини складає шість місяців, згідно п. З Постанови КМУ «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» № 164 від 28 лютого 2022 року зі змінами, згідно якого перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на чотири місяці. Зауважено, що Постанова Верховного Суду України від 25 січня 2023 року справа № 676/47/21, провадження № 61 -8014св22, визнала п. З Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану № 164» від 28 лютого 2022 року, як такий, що не підлягає застосуванню. Порядок звернення до суду ОСОБА_1 було роз`яснено.
		ОСОБА_1 своєчасно не звернувся до нотаріуса, через те, що тривалий час не міг прийти до нормального стану, було оголошено обмеження в пересуванні через повномасштабне вторгнення російської федерації в Україну, хворіє і лікується, звертався до суду з заявою про встановлення факту смерті матері на тимчасово окупованій території і рішенням суду ця заява була задоволена, рішення набрало законної сили, потрібно оформлювати багато документів, збіг тяжких сімейних обставин, не є фахівцем в галузі права та спочатку отримала не вірну консультацію стосовно спадщини, необхідно було багато часу для оформлення документів спадщини після смерті матері саме в цей час, тому термін для подання заяви в нотаріальну контору про прийняття вказаної спадщини не навмисно пропустив; спадщину прийняв фактично: якийсь час доглядав матір, мешкав з нею, поховав і дотримувався всіх ритуальних обрядів та звичаїв.
		Вказані обставини перешкоджали вчасно подати заяву про прийняття спадщини, а тому пропуск строку для прийняття спадщини позбавляє позивачку можливості прийняти спадщину через нотаріальну контору і потребує визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини. Отже, надання позивачеві додаткового строку для прийняття спадщини не порушить права та свободи інших осіб.
		Позови спадкоємця про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини поширюються правила виключної підсудності і вони пред`являються за місцем знаходження майна або основної його частини, якщо такі позови виникають із приводу нерухомого майна.
		П. З Постанови КМУ «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану № 164 від 28 лютого 2022 року зі змінами (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), згідно якого перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на чотири місяці.
		Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (закон). Якщо суб`єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов`язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України (частина друга статті 4 ЦК України).
		Актами цивільного законодавства України є також постанови Кабінету Міністрів України. Якщо постанова Кабінету Міністрів України суперечить положенням цього Кодексу або іншому закону, застосовуються відповідні положення цього Кодексу або іншого закону (частина четверта статті 4 ЦК України).
		Відповідно до ч. 1. 5 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
		Пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суперечить статтям 1270, 1272 ЦК України, а тому не підлягає застосуванню.
		Крім того, як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 24 постанови «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7 додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини, не може перевищувати шестимісячного строку, встановленого ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини.
		Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.
		Стаття 1 Першого протоколу до конвенції закріплює захист власності і встановлює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
		Згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або ілюзорних прав, а прав практичних та ефективних (рішення від 9 жовтня 1979 року в справі Ейрі (пункт 24), рішення від 30 травня 2013 року в справі «Наталія Михайленко проти України» (пункт 32). У розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції «майном» визнаються активи, включаючи права вимоги, стосовно яких заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» на отримання можливості ефективно здійснити майнове право (рішення ЄСПЛ у справі «Стретч проти Сполученого Королівства» (пункт 32). «Законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (рішення у справі «Копецький проти Словаччини» (Kopecky v. Slovakia).
		Отже, враховуючи принцип автономного тлумачення понять, застосований в практиці Європейського суду, отримане (хоча і не оформлений належним чином) спадкове майно охоплюється поняттям "майно" в розумінні ст. 1 Першого протоколу.
		Також суд враховує рішення ЄСПЛ у справі «Маркс проти Бельгії» від 13 червня 1979 року, ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які по своїй суті є гарантом права власності, оскільки визнають право будь-якої особи на безперешкодне користування своїм майном.
		Крім того, позивач ОСОБА_1 є єдиним спадкоємицею за заповітом після смерті своєї матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Маріуполі Донецької області та була зареєстрованою сама за адресою: АДРЕСА_1 . Отже, надання позивачу ОСОБА_1 додаткового строку для прийняття спадщини не порушить права та свободи інших осіб.
		За загальним правилом положення про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).
		Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
		Після звернення позивача до нотаріуса йому було повідомлено у листі-роз`ясненні про відмову у вчиненні нотаріальної дії, оскільки він пропустив строк для подачі заяви про прийняття спадщини і цей строк можливо продовжити лише в судовому порядку.
		Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
		За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
		Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними.
		Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17, а також у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16 (провадження № 61-6700св19), від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18 (провадження № 61-10136св19), від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18 (провадження № 61/21447св19).
		Отже, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
		Разом з тим Пленум Верховного Суду України у пункті 24 постанови № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз`яснив, що, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
		Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема:    1) тривала хвороба спадкоємців: 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.
		У встановлений законом шестимісячний строк позивач не звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини у зв`язку із поважними причинами: у зв`язку з несприятливими обставинами, а саме - тривалий час не міг прийти до нормального стану, було оголошено обмеження в пересуванні через повномасштабне вторгнення російської федерації в Україну, хворіє і лікується, була необхідність звернення до суду і судом винесене рішення, потрібно оформлювати багато документів (в тому числі звертатися до суду і встановлювати факт смерті матері на тимчасово окупованій території), збіг тяжких сімейних обставин, не є фахівцем в галузі права та спочатку отримав не вірну консультацію стосовно спадщини, необхідно було багато часу для оформлення документів спадщини після смерті матері саме в цей час.
		А тому, у встановлений законом для прийняття спадщини 6 місячний строк, заявник не мав можливості звернутися до нотаріальної контори з відповідною заявою. 
		Крім того, позивач спадщину прийняв фактично: доглядав матір, мешкав з нею, поховав і дотримувався всіх ритуальних обрядів та звичаїв, а тому вважає поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини. Коли він звернувся до нотаріуса з заявою, йому пояснили, що ним було пропущено встановлений законом шестимісячний строк для прийняття спадщини, тому нотаріус надав йому не постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії (неможливість оформлення спадщини), а лист-роз`яснення, де роз`яснив, що йому необхідно звернутися до суду, щоб продовжити строк для подання заяви про прийняття спадщини. В іншому порядку крім судового, це питання вирішити неможливо.
		Отже позивач пропустив строк для подання заяви на прийняття спадщини через об`єктивні перешкоди і відсутність реальної можливості (необхідність звернення до суду, відсутність документів, оформлення і видачу яких здійснює лише нотаріальна контора, карантин, хворобу і інш.).
		У відповідності до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або
		за законом. Відповідно до ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народженні живими після відкриття спадщини.
		В силу ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), яке може здійснюватися за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
		Відповідно до ст. 1220-1221,1223 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою, і саме з нього виникає право на спадкування, а місцем відкриття - є останнє місце проживання спадкодавця.
		Згідно із ст. 1268-1270 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. При цьому прийняття спадщини з умовою чи із застереженням не допускається. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має особисто подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
		Згідно ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини; якщо виникнення у особи права на спадщину залежить від неприйняття спадщини або відмови в його прийнятті іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється в три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття.
		Як вбачається із положень ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Відповідно до ст. 1272 ЦК України визначено наслідки пропущення строку для прийняття спадщини, зокрема, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України , не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
		Позивач пропустив встановлений строк для прийняття спадщини, тому вправі звернутися до суду з позовом для визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини.
		Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку для прийняття спадщини на підставі ч. З ст. 1272 ЦК України, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому слід керуватися тим, що поважними причини у разі, коли спадкоємець не знав про відкриття спадщини, не міг прийняти спадщину у зв`язку з хворобою, перебуванням у безпорадному стані, знаходження у тривалому відрядженні, за кордоном, тощо.
		У позивача причини пропуску строку на прийняття спадщини після смерті матері були об`єктивно непереборними та поважними, а факт пропуску строку для прийняття спадщини не є підставою для усунення від спадкування. Отже строк на прийняття спадщини, передбачений ст. 1270 ЦК України був пропущений з поважних причин.
		   Після звернення до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, останній зобов`язаний був сам зібрати і перевірити надавані та офіційно витребувані ним самим документи для вирішення питання про видачу свідоцтва про право на спадщину, а не перекладати тягар надання, збору документів і доказів на заявника, тим більше, що вказані документи в основному знаходяться в електронних реєстрах, доступ до яких має саме нотаріус, а не заявник. 
		Статтею 1268 ЦК України встановлено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
		Згідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Відповідно до ст. 1218, 1220 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини, тобто на момент смерті спадкодавця, і не припинилися внаслідок його смерті.
		Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Відповідно до ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Згідно ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
		Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Згідно зі ст. 392 ЦК України власник майна може подати позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється чи не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документів, які б посвідчували його право власності.
		Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
		При таких обставинах, у відповідності до ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
		Суд не може прийняти до уваги можливе заперечення сторони відповідача проти позову, оскільки вони свідчать про не обізнаність в питаннях пропуску строку позивачем для подання заяви про прийняття спадщини, про причини та обставини вказаного. 
		Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. 
		Судом роз`яснені сторонам права і обв`язки, можливість надання документів та витребування доказів, але вони цим не скористалися і наполягали на розгляді справи за наявними матеріалами. Позивач же є сином померлої ОСОБА_2 і претендує на спадщину після смерті матері.
		В силу ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
		Згідно з п. 4.15 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року за № 296/5, «Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.».
		Згідно зі ст. 55 Конституції України, «Права і свободи людини і громадянина захищаються судом. … Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.». Виходячи з передбаченого ст. 8 Конституції України принципу верховенства права, наведені норми Конституції України надають людині можливість будь-якими незабороненими законом засобами самому захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
		Ст. 15 ЦК України також передбачає право кожної особи на захист своїх цивільних прав та інтересів у разі їх порушення, невизнання або оспорювання, а ст. 16 цього ж кодексу  право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, вказуючи в якості одного зі способів захисту цивільних прав та інтересів визнання права. Ст. 392 ЦК України також передбачено право власника майна на пред`явлення позову про визнання його права власності.
		Застосовуючи вищенаведені норми права до спірних правовідносин, оскільки іншим порядком, крім судового, неможливо захистити спадкові права та законні інтереси позивача, останній і вважав необхідним звернутися до суду з цими позовними вимогами, які він вважає законними та обґрунтованими.
		Згідно зі ст. 129 Конституції України, обов`язковість судового рішення є однією з основних засад судочинства. У ст. 129-1 Конституції України вказано, що судове рішення є обов`язковим до виконання.
		Вимоги до доказів встановлені ст. 77 ЦПК України, якою встановлено, що письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.
		У відповідності до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
		Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. За приписами ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		Відповідно до ч. 3, 6 ст. 13 ЦК України «Межі здійснення цивільних прав»: не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом. 
		Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції (995_004) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
		Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), № 4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
		Згідно ст. 82 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
		Вирішення даної цивільної справи та прийняття відповідного обґрунтованого по ній рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов`язки сторін. Всі ці складові могли бути з`ясовані лише в ході доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ЦПК, всебічне і повне з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин.
		Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
		Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу. Слід також зазначити, що відповідач в разі наявності труднощів щодо витребування доказів по справі, відповідно до статті 84 ЦПК України, міг би скористатися своїм процесуальним правом та звернутися до суду з відповідним клопотанням про витребування доказів. Але в даному разі цього зроблено не було. 
		Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності.
		Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об`єктивні підстави вважати, що позов підлягає задоволенню.
		Не може суд прийняти до уваги позицію стосовно не погодження з положеннями позовних вимог, оскільки вона спростовується вищенаведеним і нічим об`єктивно не підтверджується.
		З урахуванням вказаного суд вважає, що є достатньо законних та обґрунтованих підстав для визнання строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , пропущений позивачем ОСОБА_1 , таким, що був пропущений з поважної причини, встановивши позивачу додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини за законом після смерті матері  ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , достатній для подання заяви про прийняття спадщини, в розмірі 2 (двох) місяців, починаючи з моменту набрання законної сили рішення суду, права та охоронювані законом інтереси інших осіб не порушуються, іншим передбаченим законом шляхом поновити порушене право позивача на спадщину немає можливості.
		Отже суд вважає можливим визнати причини пропуску терміну позивачем для подачі заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті спадкодавця поважними, а тому йому потрібно надати додатковий строк для подачі вказаної заяви.
		Таким чином позовні вимоги знайшли своє підтвердження в ході судового засідання і підлягають задоволенню в повному обсязі.
		На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 8, 19, 21, 41, 55, 58, 124, 129, 129-1 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 15, 16, 321, 328, 392, 1217, 1218, 1220, 1223, 1226, 1258, 1259, 1261-1265, 1268-1270, 1272, 1282 ЦК України, ст. 46 Закону України «Про нотаріат», ст. 4, 5, 18, 43, 49, 76-81, 84, 89, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд 
		 
		ВИРІШИВ:
		   Позовну заяву задовольнити.
		Визнати строк для подачі заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , пропущений позивачем ОСОБА_1 , таким, що був пропущений з поважної причини.
		Встановити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини за законом після смерті матері  ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , достатній для подання заяви про прийняття спадщини, в розмірі 2 (двох) місяців, починаючи з моменту набрання законної сили рішення суду.
		Рішення може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд протягом 30 днів з дня проголошення рішення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.
		   Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.
		 
		Суддя

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...