Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 620/8125/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них; загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них; осіб, звільнених з публічної служби.
Надіслано судом: 02.05.2024. Зареєстровано: 03.05.2024. Забезпечено надання загального доступу: 06.05.2024.

Результат оскарження 18.06.2024 Шостий апеляційний адміністративний суд: скасовано ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції
Номер судового провадження: ПВР/620/295/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		У Х В А Л А
		 
		30 квітня 2024 року ЧернігівСправа № 620/8125/23
		 
		Чернігівський окружний адміністративний суд:
		під головуванням судді Соломко І.І.,
		за участю секретаря Лавровської В.І.,
		представника позивача Воронкової О.І.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду заяву представника позивача ОСОБА_1 про накладення штрафу на Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, 
		 
		У С Т А Н О В И В:
		У провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду перебуває справа № 620/8125/23.
		05.03.2024 до суду від позивача надійшла заява в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України.
		22.03.2024 ухвалою суду задоволено заяву позивача та встановлено судовий контроль за виконанням рішення суду. 
		09.04.2024 від Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області надійшов звіт, у якому зазначено, що відповідачем виконано рішення суду у справі №620/8125/23, враховуючи мотивувальну та резолютивну частину рішення суду. Розмір пенсії позивача станом на 01.03.2023 становить 73883,25 грн (з урахуванням індексації за 2023 рік 1500,00 грн). Виплата заборгованості буде здійснено в межах бюджетних асигнувань виділених на цю мету.
		Представником заявника подано заперечення на звіт відповідача від 09.04.2024, в яких зазначено, що судове рішення по даній справі відповідачем не виконано, оскільки індексація за 2023 рік повинна становити 14148,54 грн, проте відповідач обмежив її розмір до 1500,00 грн. Просить встановити новий строк для виконання рішення суду та накласти штраф на керівника в сумі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
		Ухвалою суду від 22.04.2024 розгляд питання про накладення штрафу призначено у судовому засіданні на 30.04.2024. 
		30.04.2024 представник позивача у судовому засіданні просив задовольнити заяву про накладення штрафу з мотивів, наведених у запереченнях, та накласти на керівника відповідача штраф у сумі 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. 
		Представник ГУ ПФУ в м. Києві в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про розгляд справи.
		Ухвала суду від 22.04.2024 та повістка про виклик направлена на адресу відповідача через підсистеми «Електронний суд», що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 24.04.2024.
		Відповідно до частини четвертої статті 382 КАС України питання про накладення штрафу вирішується за клопотанням позивача або за ініціативою судді у судовому засіданні з повідомленням сторін. Неприбуття у судове засідання сторін, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду цього питання.
		Отже, враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд питання про накладення штрафу, то його неприбуття в судове засідання не перешкоджає розгляду цього питання
		Дослідивши матеріали справи, суд встановив таке. 
		Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.08.2023 у справі №620/8125/23 визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві у нарахуванні та виплаті ОСОБА_2 , починаючи з 01.03.2022 та з 01.03.2023 пенсії в проіндексованому розмірі. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві нарахувати та виплатити ОСОБА_2 , починаючи з 01.03.2022 та з 01.03.2023 індексацію пенсії без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням виплачених сум, та правової оцінки, наданої судом у рішенні. Рішення суду набрало законної сили 15.01.2024.
		При цьому суд зазначає, що у мотивувальній частині вказаного судового рішення, підсумовуючи нормативно-правові акти дійшов висновку про вчинення протиправною бездіяльність щодо виплати позивачу пенсії у проіндексованому розмірі без обмеження максимальним розміром. Отже, у наведений спосіб суд захистив права позивача.
		Разом з тим, з наданого до звіту про виконання судового рішення у справі №620/8125/23 розрахунку, розмір індексації пенсії станом на 01.03.2023 становить 1500,00 грн (71820*0,1970), що свідчить про невиконання відповідачем даного рішення суду в повному обсязі.
		Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд зазначає таке.
		 Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
		Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
		Також, Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, у пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
		Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 7 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).
		На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
		Схожі висновки Конституційний Суд України зробив у рішеннях від 1 березня 2023 року у справі № 2-р(ІІ)/2023 (щодо рівноправності сторін під час судового контролю за виконанням судового рішення) та від 19 квітня 2023 року у справі № 4-р(ІІ)/2023 (щодо особових даних у судовому рішенні).
		Відповідно до частини першої, другої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України.
		Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
		Відповідно до статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.
		Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
		Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, установлену законом.
		Аналогічні положення містяться у статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
		Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.
		Зазначені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 23 квітня 2020 року у справі №560/523/19, від 1 лютого 2022 року у справі 420/177/20 та від 18 травня 2022 року у справа №140/279/21.
		Подібний підхід застосований Верховним Судом у постанові від 26 січня 2021 року у справі №611/26/17, в якій Суд зазначив, що обов`язковість судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантовано статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтями 129, 129-1 Конституції України, статтями 2, 14, 370 КАС України та статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Обов`язковість судового рішення означає, що таке рішення буде виконано своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб, визначений судом) та у повному обсязі (у точній відповідності до приписів мотивувальної та резолютивної частин рішення).
		Також суд зазначає, що в адміністративному судочинстві обов`язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов`язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов`язковості судового рішення.
		Вищенаведені висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 1 лютого 2022 року у справі №420/177/20 та ухвалах від 26 січня 2021 року у справі №611/26/17, від 7 лютого 2022 року у справі №200/3958/19-а, від 24 липня 2023 року у справі №420/6671/18 та від 1 травня 2023 року у справі № 520/926/21.
		Важливість виконання судового рішення також підкреслюється тим, що вказане питання включено до Стратегії розвитку системи правосуддя та конституційного судочинства на 2021 - 2023 роки, затвердженою Президентом України від 11 червня 2021 року № 231/2021, в якій зазначено, що основними проблемами, які зумовлюють необхідність подальшого удосконалення організації функціонування судової влади та здійснення правосуддя, є, зокрема, неналежне виконання судових рішень, неефективність механізмів судового контролю за виконанням судових рішень.
		Крім того, згідно з параграфом 4 Національної стратегії у сфері прав людини, затвердженої Указом Президента України від 24 березня 2021 року № 119/2021, до стратегічних цілей підвищення гарантій захисту прав людини віднесено, зокрема, наявність ефективних механізмів виконання судових рішень.
		Також, як зазначено у пункті 1 розділу ІІ Рекомендацій Rec(2003)16, Комітету Міністрів Ради Європи (КМРЄ) «Щодо виконання рішень адміністративних і судових органів у сфері адміністративного права» (on the execution of administrative and judicial decisions in the field of administrative law), держави-члени мають забезпечити виконання судових рішень в межах розумного строку; вони мають уживати всіх необхідних заходів згідно з законом з метою надання цим рішенням повної сили; у разі, якщо адміністративний орган не виконує судового рішення, слід передбачити відповідну процедуру, що дозволяє домагатися виконання такого рішення, зокрема за допомогою судової заборони або пені (coercive fine).
		Відповідно до пункту 55 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (КРЄС) «Щодо якості судових рішень» (on the quality of judicial decisions) з метою забезпечення ефективності правосуддя, усі країни повинні мати процедури забезпечення виконання рішень.
		З метою забезпечення виконання судового рішення статтею 382 КАС України передбачено дві форми судового контролю за виконанням судового рішення: 1) зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення суду; 2) накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
		Так, згідно з положеннями частин першої-третьої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Половина суми штрафу стягується на користь позивача, інша половина - до Державного бюджету України.
		Отже, судом можуть бути вжиті заходи реагування у зв`язку із невиконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подачі звіту та накладення штрафу на особу, відповідальну за виконання рішення суду. При цьому для прийняття судом звіту суб`єкта владних повноважень необхідним є встановлення виконання відповідним суб`єктом судового рішення у повному обсязі та у спосіб, визначений таким рішенням.
		У даному випадку суд констатує по суті відмову відповідача від виконання рішення суду у справі №620/8125/23 , відверте ігнорування рішення суду та його тривале невиконання всупереч вимогам статті 129-1 Конституції України щодо обов`язковості судових рішень, що, крім іншого, підриває авторитет судової влади в частині обов`язковості виконання судових рішень, що вже неодноразово ставало предметом розгляду Європейського суду з прав людини.
		Внаслідок невиконання рішення суду відповідачем по суті ставиться під сумнів сама сутність існування судової влади.
		Відсутність фінансування прийнятих Державою на себе зобов`язань, у даному випадку - щодо пенсійного забезпечення, не може бути виправданням з боку Держави невиконання рішення суду та відмови людині у захисті (реалізації) її порушених прав.
		Такі обставини, в силу положень частини другої статті 382 КАС України, є самостійною і достатньою підставою для накладення штрафу.
		Також суд звертає увагу на те, що невиконання рішення суду, яке набрало законної, не можуть бути виправданням з боку Держави (в особі ГУ ПФУ в м. Києві) невиконання рішення суду та бути аргументом наявності поважних причин його невиконання, тим більше - у сфері гарантованого Конституцією Україні соціального захисту (ст. 46), якою, крім іншого, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (ст. 3).
		Отже, враховуючи невиконання рішення суду у даній справі та те, що такого роду поведінка Держави (ГУ ПФУ) є усталеною у відносинах (тривале невиконання судових рішень), суд приходить до висновку про наявність достатніх підстав для накладення на керівника ГУ ПФУ в м. Києві штрафу за невиконання у повному обсязі рішення суду у даній справі.
		Прожитковий мінімум для працездатних осіб у 2024 році становить 3028,00 грн.
		У даному випадку, враховуючи всі наведені обставини у сукупності, суд, керуючись внутрішнім переконанням, дійшов висновку накласти штраф на керівника ГУ ПФУ в м. Києві, розмір якого за наведених обставин має складати  60560,00 грн., який є достатнім для спонукання ГУ ПФУ в особі керівника вжити заходів по реальному виконанню рішення суду у справі № 620/8125/23.
		Керуючись ст. ст. 227, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд 
		У Х В А Л И В:
		У прийняті звіту Головного управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві від 09.04.2024 відмовити.
		Заяву представника позивача ОСОБА_1 про накладення штрафу на керівника Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві у розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб задовольнити частково.
		Визнати таким, що рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.08.2023 у справі № 620/8125/23 не виконано Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві у повному обсязі.
		Накласти на керівника Головного управління Пенсійного фонду в м. Києві (вул.Бульварно-Кудрявська, буд.16,м.Київ,04053 код ЄДРПОУ 42098368) штраф у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а саме: 60560,00 гривень за невиконання у повному обсязі рішення суду у даній справі.
		Штраф стягнути:
		- 30280 (тридцять тисяч двісті вісімдесят) гривень на користь Державного бюджету України.
		Стягувачем є Державна судова адміністрація України (код ЄДР 26255795; адреса: 01021, м. Київ, вул. Липська, 18/5);
		- 30280 (тридцять тисяч двісті вісімдесят) гривень на користь позивача - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 рнокпп НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
		Дана ухвала є виконавчим документом.
		З наступного дня після набрання ухвалою законної сили на суму заборгованості без додаткового рішення суду нараховується пеня у розмірі трьох відсотків річних з урахуванням індексу інфляції (ч. 6 ст. 382 КАС України).
		Строк пред`явлення виконавчого документу до виконання становить: для ДСА України - три місяці з дня набрання нею законної сили, а саме - до 31.07.2024, з урахуванням п. 10-2 Розділу XIII Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону № 2129-IX від 15.03.2022) для позивача - три роки до 01.05.2027.
		У задоволенні решти заяви відмовити.
		Відповідно до ч. 7 ст. 382 КАС України сплата штрафу не звільняє від обов`язку виконати рішення суду.
		Відповідно до вимог ч. 7 ст. 382 КАС України зобов`язати ГУ ПФУ в м. Києві подати наступний звіт про виконання рішення суду протягом місяця з дня отримання даної ухвали.
		Копію ухвали суду надіслати особам, які беруть участь у справі, а примірник ухвали - ДСА України.
		Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення.
		Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі. 
		Повний текст ухвали виготовлено 02.05.2024. 
		 
		Суддя І.І. Соломко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...