Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 333/8394/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них; завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Надіслано для оприлюднення: 03.05.2024. Зареєстровано: 03.05.2024. Забезпечено надання загального доступу: 06.05.2024.
Дата набрання законної сили: 31.05.2024
Номер судового провадження: 2/333/978/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 333/8394/23
		2/333/978/24
		 
		 
		РІШЕННЯ
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		17 квітня 2024 року м. Запоріжжя
		   Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого - судді Ковальової Ю.В., секретар судового засідання  Дондик О.Ю., 
		   розглянувши увідкритому засіданніцивільну справуза позовом  ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ковальов Дмитро Валерійович до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону, Державної Казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює досудове розслідування, та прокуратури,
		   за участі: 
		   представника позивача  ОСОБА_2 ,
		   представника відповідача  ОСОБА_3 ,
		представників відповідача  ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
		представника відповідача  ОСОБА_6 ,
		в с т а н о в и в:
		І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ.
		Позивач звернувся до суду з позовною заявою про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органу, що здійснює досудове розслідування та прокуратури.
		Позовна заява мотивована тим, що позивач незаконно перебував під слідством з 27.02.2022 по 03.11.2022, що позбавляло його можливості вести нормальний і звичний спосіб життя, а також призвело до душевних переживань, втрати авторитету серед оточення, погіршення стану здоров`я, руйнування професійних планів, негативного впливу на честь, гідність та його ділову репутацію.
		Враховуючи те, що 03 листопада 2022 року керівником Криворізької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону судове рішення виконане та винесено постанову про закриття кримінального провадження на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України, тобто у зв`язку з відсутністю в діянні ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, позивач вважає, що відповідно до вимог Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» в нього виникло право на відшкодування моральної шкоди, яка була йому завдана незаконними діями та рішеннями органу досудового розслідування та прокуратури про притягнення до кримінальної відповідальності. Вказує, що вчинення протиправних дій відносно особи саме по собі тягне моральні страждання та переживання саме у зв`язку з порушенням передбачених законодавством прав. Однак, ці страждання суттєво збільшуються, коли права особи обмежуються саме правоохоронними органами, які покликані ці права захищати, та ще й у відношенні діючого офіцера Служби безпеки України, патріота своєї країни, в період війни. 
		Позивач на початку досудового розслідування саме за повідомленням співробітників Служби безпеки України був безпідставно затриманий та поміщений до установи виконання покарань. Це сталося наступного дня після того, як позивач на цивільному автомобілі виїхав з окупованого міста Мелітополь та, ставлячи саме державні інтереси вище власних, вивіз з окупації керівника апарату міської ради зі службовими документами Мелітопольської місцевої ради та документи Народного депутата України ОСОБА_7 , які не повинні були потрапити до рук ворога. При цьому дружина позивача з двома малолітніми доньками вимушена була залишитись в окупації і їх життя були піддані смертельному ризику та прямій небезпеці. Протиправність дій органу досудового розслідування на початку слідства, бездіяльність керівництва УСБУ в Запорізькій області, а також судові обмеження волі та пересування позивача в період з 27 лютого 2022 року до 15 березня 2022 року зробили неможливою термінову евакуацію родини позивача з окупованої російськими військами території Мелітопольського району, що також спричинило позивачу суттєві та тривалі моральні страждання. Весь вказаний період часу позивач спілкувався з дружиною телефоном, внаслідок чого чітко розумів, що щодня, постійно, його дружина та доньки перебувають у смертельній небезпеці та можуть бути затримані окупаційними військами чи співробітниками ФСБ росії, що призведе до шантажу позивача як співробітника СБУ, до фізичних та моральних знущань над дружиною а дітьми, а вірогідніше за все і до їхньої смерті. 
		У зв`язку з вказаними обставинами, моральні страждання позивача є більш ніж суттєвими не тільки через загрозу власному життю та життю родини, а й внаслідок обвинувачення позивача як офіцера СБУ, патріота, який у перші дні війни, не рахуючись з особистими інтересами та власним життям і життям своєї родини, займався виключно заходами з захисту своєї країни та протидії ворогу, одразу після виїзду з окупації був безпідставно, на підставі сфальсифікованих доказів, звинувачений у вчиненні особливо тяжкого злочину, поміщений під варту та підданий тривалому кримінальному переслідуванню протягом восьми місяців поспіль.
		Враховуючи, що компенсація моральної шкоди відбувається на емоційному рівні людської свідомості, розмір такої компенсації повинен бути достатнім, щоб викликати у потерпілого, або дозволити йому отримати у майбутньому позитивні емоції такої глибини і сили, які здатні у повному обсязі компенсувати, врівноважити ті негативні відчуття і переживання, в яких полягає моральна шкода. Позивач достатньо поважає себе як людину та офіцера, вважає себе гідним того, щоб його права дотримувались іншими членами суспільства, тим більше правоохоронними органами. Він оцінює завдану моральну шкоду в розмірі 1198,8 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент ухвалення судом рішення у справі, що складає на час подання позову 7 792 200 грн., обґрунтованість якого беззаперечно підтверджується Висновком судово-психологічної експертизи № 10213 від 18 вересня 2023 року. 
		Таким чином, просить стягнути на свою користь 1198,8 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент ухвалення судом рішення у справі, а саме, як зазначено представником в судовому засіданні, - 9590400грн.
		ІІ. ЗАЯВИ (КЛОПОТАННЯ) УЧАСНИКІВ СПРАВИ.
		Представником відповідача- Головногоуправління Національноїполіції вДніпропетровській області 20.10.2023 подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позовні вимоги відповідач не визнає з наступних підстав. Вказує, що позивачем не надано до суду доказів про те, що саме органами досудового розслідування останньому спричинено моральну шкоду у розмірі 7 792 200 грн. Крім того, наданий позивачем висновок експертизи вважають таким, що не має заздалегідь встановленої сили та має оцінюватися разом з іншими доказами; крім того у ньому зазначено про можливий орієнтовний розмір грошової компенсації за завдані страждання, що є оціночним та суб`єктивним критерієм визначення такого розміру експертом; розрахунки грошової компенсації за спричинену моральну шкоду є лише науково- практичною рекомендацією для визначення характеру і ступеня моральних страждань; визначення розміру такого відшкодування становить предмет оціночної діяльності суду; необхідності застосування засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості та справедливості. Згаданий висновок базується, зокрема на поясненнях близьких до позивача осіб, які не приводилися до присяги та не несуть відповідальності за відповідні пояснення. Звертають увагу суду, що Позивачем не подано жодного доказу на підтвердження факту понесення позивачем страждань внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (обставини, що передбачені ч.6 ст.4 Закон 266/94-ВР).Також вказують, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення. Просять відмовити в позові в повному обсязі.
		Представником відповідача- Територіальногоуправління Державногобюро розслідувань,розташованого умісті Мелітополі 27.10.2023 подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позовні вимоги відповідач не визнає з наступних підстав. Вказує, що враховуючи відсутність матеріально-правових правовідносин між позивачем та відповідачем, відсутність окремих, чітких та обґрунтованих позовних вимог, які стосуються ТУ ДБР у м. Мелітополі, а також відсутність доказів або посилань на докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до ТУ ДБР у м. Мелітополі, вимоги позивача є необґрунтованими та безпідставними, а ТУ ДБР у м. Мелітополі є неналежним відповідачем в рамках даної справи. Вказують, що в позовній заяві позивач зазначає період перебування під судом та слідством, а саме з 27.02.2022 року по 03.11.2022 року. Однак, фактично кримінальне провадження закрито 26.07.2022 року Постановою Керівника Криворізької Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону. Тому фактичний строк перебування під слідством необхідно рахувати з 27.02.2022 року по 26.07.2022 року. Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», з 01.01.2023 року установлено мінімальну заробітну плату в розмірі 6700,00 грн. Відповідно, гарантований державою мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди становить 33053,33 грн. Висновок експерта № 10213 від 18.09.2023 року, який покладений в основу позовних вимог позивача, не є належним доказом з огляду на те, що в ньому зазначено орієнтовний можливий розмір грошової компенсації за завдану моральну шкоду загалом та не вказано розміру й ступенів тяжкості за кожну із незаконних процесуальних дій органів досудового слідства та прокуратури, суду, яку завдано позивачу. В Методиці 14.1.75. зазначено, що «висновок психологічного дослідження за цією Методикою має орієнтовний (ймовірний) характер». Це означає, що означена Методика не несе в собі конкретики і точності визначення. Разом з тим, суд не може спиратися на припущення. Що стосується витрат на правничу допомогу в розмірі 750000 грн. зазначають, що позивачем не надано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та розрахунку здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. В будь-якому випадку, при визначенні розміру відшкодування позивачу витрат на юридичну допомогу підлягає застосуванню принцип співмірності, ціни, зазначені в акті, не відповідають принципу співмірності. Просять відмовити в позові в повному обсязі.
		Представником відповідача- ДержавноїКазначейської службиУкраїни 30.10.2023 подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позовні вимоги відповідач не визнає з наступних підстав. Вказує, що Державна казначейськаслужба Україниє учасникомсудового процесу посправах провідшкодування шкодилише узв`язку зтим,що здійснює виконання судовихрішень потаких справахвідповідно донаданих повноважень. Державна казначейськаслужба Українижодним чиномне порушувалаправ позивача,і небула учасникомспірних правовідносинміж позивачемта правоохоронними органами. Таким чином,позивачем сформованопозовну вимогу,визначивши стягнення коштів зДержавної казначейськоїслужби Україниза рахунокДержавного бюджету України,з порушеннямнорм матеріальногоправа. Позивачемне зазначеноу позовіі,відповідно,не доведено,що визначенийдо стягненнярозмір моральноїшкоди -7792200,00грн,не приведедо йогобезпідставного збагачення. Оскільки висновокексперта носитьрекомендаційний характер,позивачем не доведено,що заявленийдо стягненнярозмір моральноїшкоди,який вирахуваноне у відповідності доположень ЗаконуУкраїни №266/94-ВР,не приведедо його безпідставного збагачення,то,враховуючи виьцевикладенівисновки ВерховногоСуду, позовна вимогапро стягненняморальної шкодиу розмірі7792200,00грн неможе підлягати задоволенню. Також зазначає, що в обґрунтування заявленої позовної вимоги щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, позивачем небуло наданоакту приймання-передавання юридичних послуг. Зауважують,що вматеріалах справинаявний лишедоговір від06.02.2023 № б/нПро наданняправової допомогита актвід 22.09.2023Про прийняття- передачу наданихпослуг,без додаванняплатіжних документів,що свідчатьпро понесення ОСОБА_1 таких витрат,у зв`язкуз чим,враховуючи вищевказані висновки ВерховногоСуду,не можепідлягати задоволеннювимога щодостягнення витрат на правову допомогу. Просять відмовити в позові в повному обсязі.
		Представником відповідача- Спеціалізованоїпрокуратури у сферіоборони Південногорегіону 02.11.2023 подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позовні вимоги відповідач не визнає з наступних підстав. Вказує, що позивач, усупереч вимогам чинного законодавства, державу Україну в якості відповідача до участі у справі № 333/8394/23 не залучив, що вказує на те, що позов пред`явлено до неналежного відповідача і є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову. Безпідставними знаходять міркування позивача про те, що висновок експерта за результатами проведення судово-психологічної експертизи від 18.09.2023 № 10213 є належним та допустимим доказом розміру заявленої до стягнення суми моральної шкоди. Так, ст. 110 ЦПК України визначено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. З висновку експерта від 18.09.2023 № 10213 випливає, що експертом був розрахований можливий грошовий еквівалент компенсації за завдані страждання позивачу. Так, п. 2 висновку зазначено, що такий можливий грошовий еквівалент компенсації за завдані страждання позивачу становить 1198,8 мінімальних заробітних плат, розмір яких визначається рівнем розміру мінімальної заробітної плати, прийнятої в Україні на момент винесення рішення суду. Період перебування ОСОБА_1 під слідством почався з дня повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, тобто 28.02.2022, а завершився днем винесення постанови про закриття кримінального провадження відносно нього, тобто 25.07.2022. З огляду на те, що постанова про закриття кримінального провадження була скасована 04.10.2022 слідчим суддею Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя та винесена постанова керівником Криворізької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону про закриття кримінального провадження на підставі п.2 ч. 1 ст. 284 КПК України 03.11.2022, термін перебування під слідством був поновлений з 04.10.2022 та відповідно завершився 03.11.2022. Таким чином, досудове розслідування кримінального провадження відносно ОСОБА_1 тривали з 28.02.2022 по 25.07.2022, з 04.10.2022 по 03.11.2022, тобто 6 місяців. Однак, експерт при складання висновку врахував термін перебування позивача під слідством упродовж 8 місяців та 7 днів, у той час як фактично цей строк склав 6 місяців. Відповідно до Закону України ?Про державний бюджет України на 2023 рік»? мінімальна заробітна плата у місячному розмірі з 1 січня становить 6700 гривень. Отже, з урахуванням вимог Закону про порядок відшкодування шкоди,розмір відшкодування позивачу моральної шкоди складає 40 200 грн. (6 міс. х 6700 грн). Сума в розмірі 7 792 200 грн визначена позивачем без належного обгрунтування. ОСОБА_1 не надано будь-яких доказів щодо необхідності застосування додаткових зусиль для нормалізації життєвих зв`язків і відновлення стосунків з оточуючими людьми, як і доказів втрати чи погіршення таких зв`язків. Тобто, позивачем не надано належних та допустимих доказів завдання їй моральної шкоди у розмірі більшому, ніж передбачено законодавством до відшкодування. Тому, в даному випадку, вважають, що відсутні причини для збільшення розміру компенсації моральної шкоди та визначення його в розмірі 7 792 200 грн, оскільки вказане може призвести до неправомірного збагачення. Також вказують на відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, що є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Просять відмовити в позові в повному обсязі.
		Представник позивача всудовому засіданніпідтримав позовнівимоги вповному обсязі,надав заявущодо обґрунтуванняпозовних вимог,в якійзазначено наступне. Твердження представника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону про те, що прокуратура є неналежним відповідачем у справі не відповідає дійсності, оскільки під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1 . процесуальне курівництво здійснювала саме Криворізька спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Південного регіону. Оскільки ця прокуратура не є юридичною особою, а є тільки структурним підрозділом Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону, то саме Спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Південного регіону є належним відповідачем у справі. Ці обставини фактично підтверджені у судовому засіданні і самим представником прокуратури, і наданою до матеріалів позову копією постанови прокурора про закриття кримінального провадження. З твердженням представника ТУ ДБР, розташованого в місті Мелітополі про те, що ТУ ДБР не є належним відповідачем у справі не можна погодитись, оскільки саме ТУ ДБР, розташоване в м.Мелітополі, здійснювало досудове розслідування у кримінальному провадженні. З твердженням представника Державної казначейської служби України про те, що ДКСУ не є належним відповідачем у справі не можна погодитись, оскільки саме ДКСУ є уповноваженим органом держави Україна, в якому відкритий казначейський рахунок для відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок неправомірних дій правоохоронних органів. Сама по собі ДКСУ дійсно не вчиняло відносно позивача жодних процесуальних дій у кримінальному провадженні, однак є єдиним уповноваженим органом держави, в якому відкритий такий казначейський рахунок. Це підтвердила в судовому засіданні сама представниця ДКСУ, а також підтверджено позовною вимогою про відшкодування шкоди позивачу саме за рахунок Державного бюджету України, а не будь-яким іншим способом чи за рахунок будь-якої іншої особи. Зазначив, що описаними в позовній заяві обставинами, підтвердженими матеріалами кримінального провадження та іншими доданими до позовної заяви письмовими доказами беззаперечно підтверджено як наявність, так і розмір завданої позивачу моральної шкоди у зв`язку з вчиненням відносно нього дій кримінально-правового характеру. Жодна з описаних у позовній заяві обставин, підтверджених письмовими доказами, представниками відповідачів не оспорені. Розмір шкоди також повністю підтверджений наданим суду висновком судової психологічної експертизи № 10213 від 18 вересня 2023 року. Також письмовими доказами, доданими до позовної заяви, повністю підтверджується розмір судових витрат позивача, які він поніс та очікує понести у зв`язку з розглядом справи. В сукупності ці докази повністю обґрунтовують заявлені позивачем вимоги. Представник же відповідача свої твердження в частині завищення розміру позовних вимог та судових витрат позивача не послався на жоден доказ. Ним не заявлені клопотання про призначення повторної експертизи з визначених законом підстав та не наведені жодні контррозрахунки чи інші аргументи на підтвердження своїх доводів.
		Також вказує, що посилання представника ДКСУ на останній абзац статті 8 Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік» не можуть бути прийняті судом до уваги з огляду на наступне. Дійсно, статтею 8 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено з 1 січня 2024 року мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі: з 1 січня - 7100 гривень, з 1 квітня - 8000 гривень; у погодинномурозмірі:з 1січня -42,6гривні,з 1квітня -48гривень.Також зазначенанорма передбачаєнововведення взаконодавстві,яким визначено розмірмінімальної заробітноїплати,який застосовуєтьсяяк розрахунковавеличина дляобчислення виплатза рішеннямисуду,на рівні1600гривень.Норма набралачинності 01січня 2024року,тобто післязвернення позивачадо судуу ційсправі. Однак, відповідно до ст.8 Конституції України Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми КонституціїУкраїни єнормами прямоїдії.Звернення досуду длязахисту конституційнихправ ісвобод людиниі громадянинабезпосередньо напідставі КонституціїУкраїни гарантується. Відповідно до ст.58 Конституції України закони таінші нормативно-правовіакти немають зворотноїдії вчасі,крім випадків,коли вонипом`якшуютьабо скасовуютьвідповідальність особи. Мінімальна заробітна плата  це встановлена державою державна соціальна гарантія, обов`язкова на всій території України для оплати праці найманих працівників. Мінімальна заробітна плата не є і не може бути окремо визначеною розрахунковою величиною для обчислення будь-яких виплат. 
		При зверненні до суду розмір відшкодування за матеріалами позову та експертизи був визначений виходячи з розміру встановленого законодавством розміру мінімальної заробітної плати 6400 грн. та становив 7 792 200 грн. 00 коп. На сьогоднішній день виходячи з встановленого законодавством розміру мінімальної заробітної плати 8000 грн. ціна позову становить 9590400 грн. 00 коп. Однак, у зв`язку з прийняттям в ЗУ «Про Державний бюджет України на 2024 рік» останнього абзацу статті 8, який прямо суперечить Конституції України, розмір відшкодування у цій справі повинен становити 1918080 грн. 00 коп., що є в рази меншим від передбаченого законодавством відшкодування не тільки на сьогодні, а й на момент звернення позивача до суду у цій справі.
		Просить врахувати ці пояснення при вирішенні спору у цій цивільній справі та стягнути за рахунок Державного бюджету України на користь позивача грошові кошти в розмірі 1198,8 мінімальних заробітних плат, розмір якої визначається рівнем розміру мінімальної заробітної плати, прийнятої в Україні на момент ухвалення рішення суду у цій справі (на момент подання цієї заяви сума відшкодування становить 9590 400 (дев`ять мільйонів п`ятсот дев`яносто тисяч чотириста) гривень на відшкодування моральної шкоди, з розрахунку розміру мінімальної заробітної плати 8000 грн. 00 коп.
		Також зазначив, що моральні страждання позивача підсилюються ще й тим, що 07 березня 2022 року слідчим суддею Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області при зміні запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 у вигляді застави на особисте зобов`язання, сума внесеної застави без залучення та згоди власника грошових коштів, була направлена на потреби оборони, що також є прямим грубим порушенням законодавства та створило додаткові ускладнення з поновленням права як заставодавця, так і ОСОБА_1 , в інтересах якого застава була внесена. 
		Представник відповідача- Головногоуправління Національноїполіції вДніпропетровській області в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду справи. 
		Представник відповідача- Територіальногоуправління Державногобюро розслідувань,розташованого умісті Мелітополі в судовому засіданні заперечив проти задоволення позову за обставинами, викладеними у відзиві. 
		Представник відповідача- ДержавноїКазначейської службиУкраїни в судовому засіданні заперечила проти задоволення позову за обставинами, викладеними у відзиві. Крім того, зазначила наступне. Так, статтею 8 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено з 1 січня 2024 року мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі: з 1 січня - 7100 гривень, з 1 квітня - 8000 гривень; у погодинному розмірі: з 1 січня - 42,6 гривні, з 1 квітня - 48 гривень. Також зазначена норма передбачає нововведення в законодавстві, яким визначено розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, на рівні 1600 гривень. Норма набрала чинності 01 січня 2024 року, тобто розмір відшкодування у цій справі з урахуванням висновку експерта може становити максимум 1918080 грн. 00 коп., а не 9590400 грн, як заявлено позивачем.
		Представник відповідача- Спеціалізованоїпрокуратури у сферіоборони Південногорегіону в судовому засіданні заперечив проти задоволення позову за обставинами, викладеними у відзиві.
		ІІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.
		Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 02.10.2023 відкрито провадження у цивільній справі та справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.
		Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 30.11.2023 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті. 
		ІV. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН.
		Як вбачається з матеріалів кримінального провадження № 42022041630000018 від 27.02.2022, що містяться на електронному носії, наданому позивачем та переглянутому в судовому засіданні, 27 лютого 2022 року керівником Криворізької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42022041630000018 було внесено відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.408 КК України. Згідно Витягу з ЄРДР 27 лютого 2022 року приблизно об 11 годині 00 хвилин майор ОСОБА_1 , колишній начальник Мелітопольського МВ УСБУ в Запорізькій області, будучи військовослужбовцем СБ України за контрактом, перебуваючи у розпорядженні начальника Управління СБ України в Запорізькій області, будучи залученим до виконання військових обов`язків, перебуваючи у місті Запоріжжя, в умовах воєнного стану самовільно залишив місце проходження служби, після чого останнього було виявлено на території м.Кривий Ріг Дніпропетровської області. Досудове розслідування кримінального провадження доручене Криворізькому районному управлінню поліції ГУНП в Дніпропетровській області, процесуальне керівництво здійснювалось Криворізькою спеціалізованою прокуратурою у військовій та оборонній сфері Південного регіону.
		28 лютого 2022 року о 16 годині 40 хвилин у вказаному кримінальному провадженні позивач ОСОБА_1 був затриманий в якості підозрюваного керівником Криворізької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону. Того ж дня керівником Криворізької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону позивачу ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.408 КК України  дезертирства, тобто самовільного залишення місця служби з метою ухилитися від військової служби, вчиненого в умовах воєнного стану.
		01 березня 2022 року слідчим суддею Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області за результатами розгляду клопотання керівника Криворізької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону відносно ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Криворізька установа виконання покарань № 3» на строк 60 днів, тобто до 01 квітня 2022 року. Цим же судовим рішенням визначений розмір застави 744300 грн. 00 коп.
		03 березня 2022 року визначений суддею розмір застави був внесений на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Дніпропетровській області, що підтверджується платіжним дорученням № 711 та листом ТУ ДСА України в Дніпропетровській області № 661/22 від 03 березня 2022 року.
		07 березня 2022 року слідчим суддею Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області запобіжний захід відносно ОСОБА_1 у вигляді застави був замінений на особисте зобов`язання. Цією ж ухвалою слідчого судді Савченко М.В. зобов`язаний постійно перебувати у Міжрегіональному центрі професійної підготовки звільнених у запас військовослужбовців за адресою АДРЕСА_1 . Також зазначеною ухвалою слідчого судді сума внесеної застави була направлена на потреби оборони.
		15 березня 2022 року за клопотанням ОСОБА_1 слідчим суддею місце перебування позивача було змінене на АДРЕСА_2 .
		25 липня 2022 року за результатами проведеного досудового розслідування кримінальне провадження було закрите керівником Криворізької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону на підставі п.3 ч.1 ст.284 КПК України, тобто у зв`язку з тим, що органом досудового розслідування не встановлені достатні докази для доведення винуватості ОСОБА_1 в суді і вичерпані можливості їх отримати.
		ОСОБА_1 не погодився з зазначеним вище рішенням прокурора та оскаржив постанову про закриття кримінального провадження в суді з мотивів невідповідності підстав закриття кримінального провадження фактичним обставинам, встановленим за результатами досудового розслідування.
		04 жовтня 2022 року слідчим суддею Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя постанова про закриття кримінального провадження скасована та прокурор зобов`язаний закрити кримінальне провадження на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України.
		03 листопада 2022 року керівником Криворізької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону судове рішення виконане та винесено постанову про закриття кримінального провадження на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України, тобто у зв`язку з відсутністю в діянні ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення.
		Виходячи з викладеного, в період часу з 28 лютого 2022 року до 03 листопада 2022 року до позивача були застосовані заходи кримінально-правового характеру, тобто позивач перебував під слідством.
		V. МОТИВИ СУДУ ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА. 
		Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено безумовне право на відшкодування моральної шкоди у розмірах і порядку, встановленому в ньому, у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення.
		Сукупність зазначених умов є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
		Завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду (частина друга статті 1 Закону).
		Згідно з ч. 1 ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
		Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
		За правилами п. 2 ч. 2 ст. 1167 ЦК України якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт, то моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.
		Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18 сформульовано висновок про те, що статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними й передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Утім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків. Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкодиє наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою,і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України (пункти 6.11-6.13).
		При цьомуприрода такого зв`язку має бути пряма, тобто дії відповідача мають завдавати шкоду позивачеві як conditio sine qua non ("умова, без якої не може бути") (постанова Верховного Суду від 30.11.2022 у справі № 910/10501/19).
		Відповідно до ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» від 01.12.1994 р. № 266/94-ВР (далі  Закону) підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадянина.
		Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 2 зазначеного Закону право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.
		Відповідно до ч. 5 ст. 9, ч. 1 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ст. 38 Декларації прав і свобод людини та громадянина, ч. 5 ст. 5 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожен, хто став жертвою арешту, затримання, засудження, має право на відшкодування шкоди.
		За приписами п. 14 ч. 1 ст. 3 КПК України притягнення до кримінальної відповідальності  це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.
		Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому ст. 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок не встановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень. Обвинуваченим (підсудним) є особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду в порядку, передбаченому ст. 291 цього Кодексу.
		У ч. 1 ст. 278 КПК України визначено, що письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
		На підставі системного аналізу наведених норм права, суд дійшов висновку, що період перебування під слідством та судом у спірних правовідносинах має бути обрахований за час, починаючи від 28.02.2022 року по 03.11.2022 року, тобто з моменту повідомлення позивачу про підозру у вчиненні кримінального правопорушення до закриття кримінального провадження, у зв`язку з відсутністю в діянні ОСОБА_8 складу кримінального правопорушення.
		Моральна шкода підлягає майновому відшкодуванню з обрахуванням відповідно до тривалості періоду такого незаконного перебування під слідством з обов`язковою прив`язкою до мінімального розміру заробітної плати, оскільки це передбачено законом.
		Щодо оцінки обґрунтованості вимог про відшкодування моральної шкоди, слід зазначити наступне.
		Конституція України, як основний закон, закріплює в Україні засади державної політики, спрямованої, насамперед, на забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя.
		Стаття 3 Конституції України визначає, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
		Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.
		Як принцип всієї практичної діяльності держави, всіх її органів та посадових осіб за статтею 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість функціонування держави, їх утвердження і забезпечення і є головним обов`язком держави.
		На забезпечення ефективного захисту прав та свобод людини направлені норми Конституції України про розповсюдження юрисдикції судів на всі правовідносини, які виникають у державі, а також на відшкодування моральної та матеріальної шкоди, як результат порушених прав фізичних та юридичних осіб.
		Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України).
		Відшкодування шкоди - один з найважливіших інститутів сучасної правової науки. У законодавстві України передбачено два види шкоди, що підлягає відшкодуванню - шкоду матеріальну і шкоду моральну.
		Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України).
		Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
		Відповідно до пункту 5 ст. 3 Закону громадянинові відшкодовується моральна шкода у наведених в статті 1 цього Закону випадках.
		Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, Європейського суду з прав людини від 12 липня 2007 року).
		За приписами частин п`ятої, шостої статті 4 Закону, відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
		Вимоги частин 2 та 3 статті 23 ЦК України передбачають, що моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		При визначенні розміру моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, суд повинен визначити страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
		Розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
		Такий висновок суду відповідає аналогічним правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 04.06.2018 р. у справі № 489/2492/17 (провадження № 61-8890св18), від 13.06.2018 р. у справі № 464/6863/16 (провадження № 61-10293св18, від 21.06.2018 р. у справі № 205/119/17 (провадження № 61-24700св18), від 25.07.2018 р. у справі № 607/14493/16-ц (провадження № 61-12051св18).
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) сформульовано висновок, що законодавець визначив мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі.
		Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
		Суд визнає доведеними позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди за період з 28.02.2022 року 03.11.2022 року, адже очевидним є той факт, що отримання повідомлення про підозру, тримання під вартою, незаконне притягнення до кримінальної відповідальності призвело до порушення нормальних життєвих зв`язків позивача, вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
		Суд знаходитьаргументованими доводипозивача,що такіподії призвелидо душевнихпереживань,втрати авторитетусеред оточення,глобальних змінйого життєвогоукладу,інших негативнихнаслідків моральногохарактеру.Так, внаслідок застосованихдо позивачазаходів кримінально-правовогохарактеру укримінальному провадженніта процесуальнихобмежень йоговолі тапересування,під безпосереднюзагрозу булопоставлене життяйого дружинита двохмалолітніх доньок.Організація евакуаціїродини позивачаз окупованоїтериторії Мелітопольськогорайону булаздійснена самимпозивачем тільки07квітня 2022року,коли дружинапозивача здвома малолітнімидоньками,одна зяких булановонародженою,на приватномуавтомобілі,сама керуючиавтомобілем,виїхала зокупованої територіїМелітопольського районув м.Запоріжжя.При цьомуна шляхупрямування черезвизначений найнебезпечнішийшлях дружиназ дітьмипозивача всеж такипопала підворожий обстріл,що становилопряму небезпекуїхнім життям. 
		Суд погоджується з доводами позивача, що у зв`язкуз вказанимиобставинами моральністраждання позивачає більшніж суттєвимине тількичерез загрозувласному життюта життюродини,а йвнаслідок обвинуваченняпозивача якофіцера СБУ,патріота,який уперші днівійни,не рахуючисьз особистимиінтересами тавласним життямі життямсвоєї родини,займався виключнозаходами ззахисту своєїкраїни тапротидії ворогу,одразу післявиїзду зокупації бувбезпідставно звинуваченийу вчиненніособливо тяжкогозлочину,поміщений підварту тапідданий триваломукримінальному переслідуваннюпротягом восьмимісяців поспіль. У зв`язку з кримінальним переслідуванням ОСОБА_1 також не отримував заробітну плату, у зв`язку з чим вимушений суттєво змінювати своє життя в організації побуту та матеріального забезпечення родини, позичати грошові кошти у знайомих з метою оплати житла як внутрішньо переміщені особи, забезпечення родини продуктами харчування, гігієни та побуту. Всі описані обставини також спричиняли протягом тривалого часу позивачу суттєві моральні страждання та необхідність постійних додаткових змін укладу життя.
		Згідно з ч. 2, 3 ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Тобто Законом передбачено, що розмір відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом повинен визначатися судом із врахуванням мінімального розміру заробітної плати.
		Викладене дає підстави для висновку, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що є чинним на час розгляду справи, при цьому визначений законом розмір відшкодування є тим мінімальним розміром, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, вправі застосувати й більший розмір відшкодування.
		Згідно із правовим висновком, викладеним Верховним Судом України у постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-2203цс15, відповідно до частини третьої статті 13 Закону відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом, при цьому суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що діє на час розгляду справи.
		З урахуванням засад виваженості, розумності та справедливості суд може збільшити розмір відшкодування, обмеження максимального розміру моральної шкоди Закону не передбачено.
		Відповідно до статті 8 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено з 1 січня 2024 року мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі: з 1 січня - 7100 гривень, з 1 квітня - 8000 гривень; у погодинному розмірі: з 1 січня - 42,6 гривні, з 1 квітня - 48 гривень. Також зазначена норма передбачає нововведення в законодавстві, яким визначено розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, на рівні 1600 гривень. Норма набрала чинності 01 січня 2024 року.
		Разом з тим, при визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди суд вважає за можливе відступити від встановленого ст.13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» мінімального розміру відшкодування такої шкоди та визначити розмір відшкодування за період перебування позивача під слідством, виходячи з 1198,8 мінімальних заробітних плат, приймаючи в якості доказу нанесення моральної шкоди ОСОБА_1 висновок експерта ТОВ «Незалежний інститут судових експертиз» №10213 від 18.09.2023 року за результатами проведеної судово-психологічної експертизи на підставі Договору про надання правової допомоги б/н від 06.02.2023 про проведення судово-психологічної експертизи з питань щодо встановлення факту спричинення страждань ОСОБА_1 та визначення грошового еквіваленту їх компенсації та відповідно до вимог ст.106 ЦПК. 
		Відповідно до вказаного Висновку, ситуація перебування під слідством у кримінальному провадженню № 42022041630000018 є психотравмувальною для ОСОБА_1 .. За умов ситуації, яка досліджується, ОСОБА_1 завдані страждання (моральна шкода). Можливий грошовий еквівалент компенсації за завдані ОСОБА_1 страждання становить 1198,8 мінімальних заробітних плат, розмір якої визначається рівнем розміру мінімальної заробітної плати, прийнятої в Україні на момент винесення рішення суду.
		Суд такожпогоджується зорієнтованим еквівалентомкомпенсації моральнихстраждань,заподіяних ОСОБА_1 відповідно дозазначеного Висновкуекспертизи,тобто врозмірі у розмірі1918080грн.та вважає,з урахуваннямвищевикладеного, буде співмірним глибині фізичних та душевних страждань, завданих позивачу при викладених ним обставинах.
		Таким чином, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог на суму 1918080грн.
		Суд відхиляєдоводи відповідачів пронедоведеністьпричинного зв`язокміж поведінкоювідповідачів тазаподіяною шкодоюта проненалежність відповідачів,оскільки Законом передбачено безумовне право на відшкодування моральної шкоди у розмірах і порядку, встановленому в ньому, у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення.
		Сукупність зазначених умов є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу. Так, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду (частина друга статті 1 Закону про відшкодування шкоди). Право на відшкодування шкоди в розмірах і порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках, зокрема: закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати (стаття 2 Закону про відшкодування шкоди).
		Статтею 43 Бюджетного кодексу України установлено, що при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.
		Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 7, ч. 2 ст. 23 Бюджетного кодексу України бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями, які встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.
		Відповідно до Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 № 215, Казначейство у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства, а також дорученнями Кабінету Міністрів України і Міністра фінансів (п. 2).
		Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначений Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845.
		Статтею 25 Бюджетного кодексу України установлено, що Державна казначейська служба України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Списання грошових коштів проводиться держказначейством з відповідного казначейського рахунку.
		Відповідно до п. 3 Порядку рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).
		Згідно з п. 35 Порядку Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень.
		В Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України і управління наявними коштами Державного бюджету України, зокрема безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду входить до компетенції Державного казначейської служби України. Державна казначейська служба України не є розпорядником коштів Державного бюджету України.
		Таким чином, моральна шкода підлягає стягненню з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку, що відповідає заявленим позовним вимогам.
		Крім того, суд зауважує,що твердженняпредставника Спеціалізованоїпрокуратури увійськовій таоборонній сферіПівденного регіонупро те,що прокуратурає неналежнимвідповідачем усправі невідповідає дійсності,оскільки підчас здійсненнядосудового розслідуванняу кримінальномупровадженні відносно ОСОБА_1 .процесуальне курівництвоздійснювала самеКриворізька спеціалізованапрокуратура увійськовій таоборонній сферіПівденного регіону.Оскільки цяпрокуратура неє юридичноюособою,а єтільки структурнимпідрозділом Спеціалізованоїпрокуратури увійськовій таоборонній сферіПівденного регіону,то самеСпеціалізована прокуратурау військовійта обороннійсфері Південногорегіону,яка відповіднодо п.2Наказу Генеральногопрокурора від05.02.2020№ 66(іззмінами,внесеними наказомГенерального прокуроравід 17.03.2023№ 74)перейменована уСпеціалізовану прокуратуруу сферіоборони Південногорегіону (направах обласноїпрокуратури)без зміниідентифікаційного кодуюридичної особив Єдиномудержавному реєстріюридичних осіб,фізичних осіб-підприємців тагромадських формувань є належним відповідачем у справі (відносно чого винесено ухвалу в судовому засіданні 20.03.2024 без видалення в нарадчу кімнату).
		Вирішуючи питання про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача витрат на правову допомогу, суд доходить висновку, що наявні у матеріалах справи докази не у повному обсязі доводять реальність та обґрунтованість витрат на правову допомогу.
		Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		Пунктом 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Частиною 3 ст. 141 ЦПК України передбачено, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
		Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
		Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
		Відповідно до Розділу 5 Договору про надання правової допомоги від 06.02.2023 (гонорар адвоката), гонорар погоджується за взаємною угодою сторін та на момент підписання цього договору складає 750000,00 грн. 
		У акті від 22.09.2023 про прийняття-передачу наданих послуг зазначено, що до складу наданих послуг входить; вивчення наданих Клієнтом документів та консультація Клієнта з перспективності звернення до суду-500000грн., замовлення за рахунок Клієнта експертизи визначення розміру моральної шкоди-60000 грн., підготовка позовної заяви та подання документів до суду- 140000 грн., участь Адвоката в судовому процесі незалежно від кількості судових засідань-50000 грн.
		За змістом частин 5-6 статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
		Відповідачі в своїх відзивах зазначали, що витрати, які поніс позивач на оплату послуг адвоката не є співмірними із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на виконання робіт. 
		Суд враховує, що при визначенні суми відшкодування витрат за надання правничої допомоги суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставіст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України, від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових витрат та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
		Суд враховує, що з врахуванням складності справи та обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); реального часу, необхідного для виконання таких послуг, суд приходить до висновку, що заявлені витрати за надання правничої допомоги в розмірі 750000,00 грн. частково відповідають критеріям реальності адвокатських витрат (дійсності, необхідності) та розумності їхнього розміру.
		Отже, на підставі наведеного, суд приходить до висновку про наявність правових підстав, передбачених ч.5ст.137 ЦПК України, для зменшення витрат на професійну правничу допомогу, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати за надання правничої допомоги на загальну суму 25000,00 грн.
		Що стосується вимоги про відшкодування позивачу витрат на оплату вартості проведеної експертизи в розмірі 28000 грн, суд не вбачає підстав для її задоволення з огляду на її недоведеність.
		Так, як вбачається з договору № 011/02-23 про надання послуг з проведення експертизи між ОСОБА_2 , що представляє інтереси ОСОБА_1 та ТОВ «Незалежний інститут судових експертиз», вартість послуг складає 28000 грн . 
		Також в справі наявний рахунок-фактура на оплату експертних послуг від 10.02.2023 на вказану суму та акт надання послуг № 169 від 18.09.2023.
		Однак, доказу сплати вартості експертних послуг в розмірі 28000 грн., незважаючи на обговорення даного питання в судових засіданнях, позивачем суду не надано.
		Також відсутні посилання на квитанцію чи інші докази оплати у вище перелічених документах. В акті надання послуг № 169 від 18.09.2023 йде посилання в якості розрахункового документа на рахунок на оплату покупцю від 10.02.2023.
		Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України судовий збір компенсується за рахунок держави.
		На підставі викладеного, та керуючись ст. 4, 5, 12, 13, 16, 19, 81, 82,141, 263-265, 267, 273, 274, 354, 355 ЦПК України, суд
		В и р і ш и в :
		Позовну заяву  ОСОБА_1 ,в інтересахякого дієадвокат КовальовДмитро Валерійовичдо Головногоуправління Національноїполіції вДніпропетровській області,Територіального управлінняДержавного бюророзслідувань,розташованого умісті Мелітополі,Спеціалізованої прокуратуриу сфері оборониПівденного регіону,Державної Казначейськоїслужби Українипро відшкодуванняморальної шкоди,завданої фізичнійособі незаконнимидіями органу,що здійснюєдосудове розслідування,та прокуратури  задовольнити частково.
		Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства та прокуратури грошові кошти в сумі 1918080 (один мільйон дев`ятсот вісімнадцять тисяч вісімдесят) гривень, 00 коп. 
		Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати на надання правової допомоги у розмірі 25000 (двадцять п`ять тисяч )гривень 00 коп.
		В решті позову - відмовити.
		Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення шляхом подання апеляційної скарги в Комунарський районний суд міста Запоріжжя.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
		Позивач:  ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_4 .
		Відповідач: Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області, ЄДРПОУ 40108866, юридична адреса: 49101, м. Дніпро, вул. Троїцька, 20а.
		Відповідач: Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Мелітополі, ЄДРПОУ 42348993, юридична адреса: 72316, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Індустріальна, 89.
		Відповідач: Спеціалізована прокуратура у сфері оборони Південного регіону, ЄДРПОУ 38296363, юридична адреса: 65012, м. Одеса, вул. Пироговська, 11.
		Відповідач: Державна Казначейська служба України, ЄДРПОУ 37567646, юридична адреса: 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6.
		Повний текст рішення складено 30.04.2024.
		 
		Суддя Ю.В. Ковальова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...