Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 607/7357/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку; Виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, глорифікація її учасників.
Надіслано для оприлюднення: 03.05.2024. Зареєстровано: 03.05.2024. Забезпечено надання загального доступу: 06.05.2024.
Дата набрання законної сили: 04.06.2024
Номер судового провадження: 1-кп/607/1361/2024
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22023210000000134

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		03.05.2024  Справа №607/7357/24 Провадження №1-кп/607/1361/2024
		Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області 
		в складі:
		головуючого    судді     ОСОБА_1 
		               за участю секретаря с/з     ОСОБА_2 
		 
		розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду у м. Тернополі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22023210000000134 від 12 вересня 2023 року про обвинувачення 
		 
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українки, громадянки України, уродженки м. Енергодар Запорізької області, неодруженої, на утриманні одна неповнолітня дитина, зареєстрованої в АДРЕСА_1 та проживаючої в АДРЕСА_2 , не судимої,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 436-2 КК України, за участі 
		прокурора          ОСОБА_4 
		обвинуваченої         ОСОБА_3 
		захисника             адвоката ОСОБА_5 
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		В 2009 році за розпорядженням уряду російської федерації міністерством транспорту російської федерації створено автономну некомерційну організацію «Транспортная дирекция Олимпийских игр» (AHO «ТДОИ»). З травня 2014 року автономну некомерційну організацію «Транспортная дирекция Олимпийских игр» перейменовано в автономну некомерційну організацію «Единая транспортная дирекция (АНО «ЕТД»)».
		Одним із основних видів діяльності АНО «ЕТД» є розвиток мультимодальних перевезень з використанням різних видів транспорту із застосуванням технології «єдиного» квитка на території російської федерації з метою покращення транспортної доступності регіонів, у тому числі туристичних територій. АНО «ЕТД» запроваджує механізм «єдиного» квитка для покращення транспортної логістики регіону. Це дозволяє пасажиру гарантовано спланувати свою подорож та безперешкодно дістатися до точки призначення.
		Так, після тимчасової окупації збройними силами країни-агресора Автономної Республіки Крим та м. Севастополь, з метою створення умов для подальшого утвердження анексії Кримського півострова, АНО «ЕТД» у 2014 році розробило систему доставки пасажирів з різних регіонів російської федерації до Криму та м. Севастополь з використанням «єдиного» квитка на залізничному, повітряному, морському та автомобільному транспорті.
		При цьому, у 2011 році громадянка України обвинувачена ОСОБА_3 зайняла посаду головного спеціаліста відділу супроводу проектів та моніторингу об`єктів транспортної інфраструктури автономної некомерційної організації «Транспортная дирекция Олимпийских игр», яку обіймала до 2013 року.
		Надалі, у період з 2013 по 2018 рік, тобто під час окупації збройними силами російської федерації Автономної Республіки Крим, обвинувачена ОСОБА_3 займала посаду головного спеціаліста відділу міжвідомчої взаємодії Управління із зовнішніх зв`язків автономної некомерційної організації «Единая транспортная дирекция (АНО «ЕТД»)».
		В подальшому, у період з 2018 по 2021 рік обвинувачена ОСОБА_3 займала посаду головного спеціаліста відділу закупівель та обліку майна автономної некомерційної організації «Единая транспортная дирекция (АНО «ЕТД»)».
		Після цього, у 2021 році обвинувачена ОСОБА_3 зайняла посаду заступника начальника відділу транспортного забезпечення великих спортивних заходів автономної некомерційної організації «Единая транспортная дирекция (АНО «ЕТД»)». Вказану посаду обвинувачена ОСОБА_3 займала як мінімум до травня 2023 року. У свою чергу, до посадових повноважень останньої, як службової особи АНО «ЕТД» входило: контроль логістики по сухопутному, залізничному і морському сполученню з Кримським півостровом, тимчасово окупованою територією Донецької, Луганської, Запорізької, Херсонської областей та іншими суб`єктами російської федерації; участь у погодженні плану підготовки та проведення спортивних заходів на території російської федерації; участь у погодженні схем транспортного забезпечення спортивних заходів; контроль за виконанням термінів плану заходів; підготовка до матеріалів для участі в організаційних та координаційних штабах проведення спортивних заходів; взаємодія з учасниками великих спортивних заходів на федеральному та регіональному рівнях; підготовка звітів про участь у великих спортивних заходах для наглядової ради Дирекції. 
		При цьому, вищезазначені повноваження обвинуваченої ОСОБА_3 були розповсюдженні на тимчасово окуповані збройними силами держави-агресора території України, а саме АР Крим, Донецьку, Луганську, Запорізьку та Херсонську області. 
		Окрім того, обвинуваченій ОСОБА_3 було відомо, що 24.10.1945 набув чинності Статут Організації Об`єднаних Націй, підписаний 26.06.1945, яким фактично створено Організацію Об`єднаних Націй (далі - ООН).
		До складу ООН увійшли Союз Радянських Соціалістичних Республік (правонаступником якого з 1991 року є російська федерація), Українська Радянська Соціалістична Республіка (правонаступницею якої з 1991 року є Україна) та ще 49 держав-засновниць, а згодом до вказаної міжнародної організації прийняті інші держави світу.
		Відповідно до частини 4 статті 2 Статуту ООН всі члени ООН утримуються в їх міжнародних відносинах від загрози силою або її застосування проти територіальної недоторканості або політичної незалежності будь-якої держави. 
		Декларацією Генеральної Асамблеї ООН від 21.12.1965 «Про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав, про убезпечення їх незалежності і суверенітету» закріплено, що держави не мають права втручатися прямо чи опосередковано з якої б то не було причини у внутрішні та зовнішні справи іншої держави. 
		Кожна держава має невід`ємне право обирати свою політичну, економічну, соціальну та культурну систему без втручання в будь-якій формі з боку будь-якої іншої держави. Декларацією Генеральної Асамблеї ООН від 09.12.1981 «Про неприпустимість інтервенції і втручання у внутрішні справи держав» закріплено, що держави не мають права здійснювати інтервенцію або втручання в будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні чи зовнішні справи інших держав.
		Декларацією Генеральної Асамблеї ООН від 24.10.1970 «Про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН» закріплено принцип, згідно з яким держави утримуються в своїх міжнародних відносинах від силових погроз або застосування сили, як проти територіальної цілісності або політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином несумісним з цілями ООН. Така загроза силою або її застосування є порушенням міжнародного права і Статут ООН. 
		Кожна держава зобов`язана утримуватися від загрози силою або її застосування з метою порушення існуючих міжнародних кордонів іншої держави або у якості засобу вирішення міжнародних суперечок, в тому числі територіальних суперечок, і питань, що стосуються державних кордонів. Крім того, у статтях 1-5 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 14.12.1974 №3314 (XXIX) серед іншого визначено, що ознаками агресії є: застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної недоторканності чи політичної незалежності іншої держави; застосування збройної сили державою в порушення Статуту ООН.
		Будь-яке з наступних діянь, незалежно від оголошення війни, кваліфікується як акт агресії: вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, хоч би який тимчасовий характер вона не мала, що є результатом такого вторгнення або нападу або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави або її частини; бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави; блокада портів або берегів держави збройними силами іншої держави; напад збройними силами держави на сухопутні, морські чи повітряні сили чи морські та повітряні флоти іншої держави; застосування збройних сил однієї держави, що знаходяться на території іншої держави за угодою з державою, що приймає, порушуючи умови, передбачені в угоді або будь-яке продовження їх перебування на такій території після припинення дії угоди; дія держави, яка дозволяє, щоб її територія, яку вона надала у розпорядження іншої держави, використовувалася цією іншою державою для здійснення акту агресії проти третьої держави; засилання державою або від імені держави збройних банд, груп, іррегулярних сил або найманців, які здійснюють акти застосування збройної сили проти іншої держави, що мають настільки серйозний характер, що це рівносильно наведеним вище актам, або її значну участь у них.
		Жодні міркування будь-якого характеру, будь то політичного, економічного, військового чи іншого характеру не можуть бути виправданням агресії.
		Крім того, принципи суверенної рівності, поваги прав, притаманних суверенітету, незастосування сили або загрози силою, непорушності кордонів, територіальної цілісності держав, мирного врегулювання суперечок та невтручання у внутрішні справи держав були закріплені також у Заключному акті Наради з безпеки та співробітництва 01.08.1975, який був підписаний СРСР, правозаступником якого є російська федерація.
		Статтями 1 і 2 III Конвенції про відкриття військових дій від 18.10.1907, що вступила в дію 26.01.1910 і 07.03.1955 визнана СРСР, правонаступником якого є російська федерація, передбачено, що військові дії між державами не повинні починатися без попереднього та недвозначного попередження у формі або мотивованого оголошення війни, або ультиматуму з умовним оголошенням війни. Про існування стану війни має бути негайно повідомлено нейтральним державам, і він матиме для них дійсну силу лише після отримання повідомлення. 
		У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 (далі - Декларація) зазначено, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту та неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.
		24.08.1991 Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки було схвалено Акт проголошення незалежності України, яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. 
		Відповідно до зазначеного документу, територія України є неподільною та недоторканною. Незалежність України визнано значною кількістю держав світу, серед яких і російська федерація. Відповідно до пунктів 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки, у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994 російська федерація, Сполучене Королівство Великобританії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтвердили Україні свої зобов`язання згідно з принципами Заключного акту співробітництву в Європі від 01.08.1975 поважати незалежність, суверенітет та існуючі кордони України, зобов`язалися утримуватися від загрози силою або її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що жодна їхня зброя ніколи не використовуватиметься проти України, крім цілей самооборони, або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом ООН.
		31.05.1997 відповідно до положень Статуту ООН та зобов`язань згідно із Заключним актом Наради з безпеки та співробітництва в Європі, Україна та російська федерація уклали Договір про дружбу, співпрацю та партнерство між Україною та російською федерацією (ратифікований Законом України від 14.01.1998 №13/98-ВР та федеральним законом російської федерації від 02.03.1999 № 42 - ФЗ). Відповідно до статей 2-3 зазначеного Договору, російська федерація зобов`язалася поважати територіальну цілісність України, підтвердила непорушність існуючих між ними кордонів і зобов`язалася будувати відносини одна з одною на основі принципів взаємної поваги, суверенної рівності, територіальної цілісності, непорушності кордонів, мирного врегулювання спорів, незастосування сили або погрози силою, у тому числі економічні та інші способи тиску, права народів вільно розпоряджатися своєю долею, невтручання у внутрішні справи, дотримання прав людини та основних свобод, співробітництва між державами, сумлінного виконання взятих міжнародних зобов`язань, а також інших загальновизнаних норм міжнародного права.
		Відповідно до опису та карти державного кордону, які є додатками до Договору між Україною та російською федерацією про українсько-російський державний кордон від 28.01.2003 (ратифікований російською федерацією 22 квітня 2003 року), територія Автономної Республіки Крим, м. Севастополя, Донецької та Луганської областей належить до території України.
		Статтями 1 - 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенного незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною та недоторканною.
		Згідно з статтею 5 Конституції України, носієм суверенітету та єдиним джерело влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
		Право визначати та змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народу і не може бути узурповане державою, її органами чи посадовими особами. Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно дотримуватися Конституції України та законів України, не посягати на права та свободи, честь та гідність інших людей.
		Статтею 73 Конституції України визначено, що виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України.
		У відповідності до статей 132 - 134 Конституції України територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території. До складу України входять: Автономна Республіка Крим, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано - Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області, міста Київ та Севастополь. Місто Севастополь має спеціальний статус, Автономна Республіка Крим (далі - АР Крим) є невід`ємною складовою України та в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її ведення.
		Незважаючи на викладене, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, в порушення зазначених вище міжнародних нормативно-правових актів, 27.02.2014, на виконання наказів вищого керівництва російської федерації, російські військовослужбовці без розпізнавальних знаків, захопили й заблокували Верховну Раду Криму і Раду Міністрів Криму та інші адміністративні будівлі, аеропорти в Сімферополі й Севастополі, установи зв`язку, засоби масової інформації тощо.
		01.03.2014, рада федерації російської федерації підтримала звернення президента російської федерації володимира путіна про дозвіл на застосування збройних сил російської федерації на території України. Надалі, 16.03.2014, відбувся незаконний так званий «референдум про статус Криму», наслідком якого стала незаконна окупація Автономної Республіки Крим російською федерацією.
		Водночас, протягом березня 2014 року, у Донецьку та Луганську проходили мітинги проросійських сил, що супроводжуються захопленнями адміністративних приміщень і нападами на прихильників єдності України. Так, наслідком вказаних подій, у квітні 2014 року проросійські сили проголосили так звану «Декларацію про суверенітет Донецької народної республіки» та «Декларацію про суверенітет Луганської народної республіки».
		В подальшому, 11.05.2014, відбулися незаконні так звані «референдуми» «про суверенітет Донецької народної республіки» та «про суверенітет Луганської народної республіки», на якому, за російськими даними, більшість проголосувала за так звану «незалежність» «Донецької народної республіки» та «Луганської народної республіки», яку в подальшому було проголошено. У свою чергу, «Донецька народна республіка» та «Луганська народна республіка» були визнані терористичними організаціями на території України. 
		Надалі, 22.02.2022 президент російської федерації, реалізуючи злочинний план направлений на насильницьку зміну меж території та кордонів України, порушення порядку, встановленого Конституцією України, направив до ради федерації звернення про використання збройних сил російської федерації за межами російської федерації, яке було задоволене.
		24.02.2022 о 5 годині президент російської федерації оголосив рішення про початок військової операції в Україні.
		Того ж дня, близько 05 год. 10 хв. збройними силами російської федерації, що діяли за наказом керівництва російської федерації та збройних сил російської федерації, здійснено запуск крилатих та балістичних ракет по аеродромах, військових штабах, складах, підрозділах Збройних Сил України та інших військових формувань. Після чого, тоді ж, війська російської федерації незаконно ввійшли сухопутним шляхом на територію суверенної держави України.
		Таким чином, дії російської федерації проти України, які тривають з 24.02.2022 і до цього часу підпадають під всі пункти, передбачені ст. 3 Резолюції 3314, а тому їх слід кваліфікувати саме як акт агресії проти України.
		24.02.2022 Законом України № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 та на всій території України введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022, який в подальшому був неодноразово продовжений та безперервно триває до цього часу.
		У період з 24.02.2022 і по цей час триває окупація частини території України відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженим наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 (зі змінами від 13.01.2023 року №14).
		Відповідно до положень ч. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 (в редакції від 07.05.2022, далі за текстом - Закон №1207-УІІ), тимчасово окупована російською федерацією територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		Тимчасова окупація російською федерацією територій України, визначених частиною першою статті 3 цього Закону, незалежно від її тривалості, є незаконною і не створює для російської федерації жодних територіальних прав.
		Тимчасово окупованою територією, відповідно до п.7 ч.І ст.1-1 Закону №1207-УІІ, є частини території України, в межах яких збройні формування російської федерації та окупаційна адміністрація російської федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування російської федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації російської федерації.
		При цьому, не пізніше 19.07.2022 у громадянки України обвинуваченої ОСОБА_3 , яка тривалий час проживала на території російської федерації, в тому числі з 2014 року, тобто з моменту тимчасової окупації території України, виник злочинний умисел, спрямований на визнання правомірною тимчасової окупації частини території України.
		Реалізовуючи свій злочинний умисел, 19.07.2022, обвинувачена ОСОБА_3 , знаючи достовірно, що російська федерація, яка визнана країною-агресором, окупувала частину території України, як посадова особа автономної некомерційної організації «Единая транспортная дирекция» створеної за розпорядженням уряду російської федерації міністерством транспорту російської федерації, усвідомлюючи свої злочинні дії, із використанням особистого акаунту месенджера «WhatsApp», зареєстрованого за її номером телефону НОМЕР_1 , відправила колезі по відділу, громадянину російської федерації ОСОБА_6 повідомлення наступного змісту: «Просим представить информацию в Минстрой России о действующих и перспективных логистических цепочках, определяющих механизмы доставки строительных ресурсов и оборудования до строительных площадок, а также о грузовом транспортном каркасе, грузовых дворах и сортировочных площадках (существующих и возможных к размещение) в Южном и Центральном Федеральных округах, а также Донецкой Народной Республики и Луганской Народной Республики, в срок до 14 июля 2022 года», і тим самим визнала правомірною тимчасову окупацію Донецької та Луганської областей.
		Надалі, 10.10.2022, обвинувачена ОСОБА_3 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу на визнання правомірною окупації частини території України, із використанням особистого акаунту месенджера «WhatsApp», зареєстрованого за її номером телефону НОМЕР_1 , відправила вищезазначеному колезі по відділу два повідомлення для використання у роботі із зазначенням даних посадових осіб в незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим, а саме: «Заместитель Министра, руководитель Межведомственной рабочей группы ОСОБА_7 , ОСОБА_8 транспорта Республики Крым, заместитель председателя Межведомственной рабочей группы», «Директор Департамента транспорта и развития дорожно-транспортной инфраструктуры города Севастополя  член Правительства Севастополя, руководитель регионального штаба Иено ОСОБА_9 » та вказала їх контактні дані, і тим самим визнала правомірною тимчасову окупацію Автономної Республіки Крим.
		При цьому, обвинуваченій ОСОБА_3 було відомо, що російська федерація з 2014 і по даний час здійснює тимчасову окупацію частини території України - Автономну Республіку Крим.
		В подальшому, у жовтні 2022 року, обвинувачена ОСОБА_3 , продовжуючи визнання правомірною окупацію частини території України, як посадова особа автономної некомерційної організації «Единая транспортная дирекция», усвідомлюючи свої злочинні дії, підготувала проект документу, в якому зазначила: «в настоящее время организовано транзитное следование грузовых транспортных средств в колоннах и в самостоятельном порядке по альтернативному пути следования через территории Херсонской и Запорожской областей, Донецкой Народной Республики из Республики Крым в Ростовскую область и в обратном направлении», і тим самим визнала правомірною тимчасову окупацію Донецької, Луганської, Херсонської та Запорізької областей.
		При цьому, обвинуваченій ОСОБА_3 було відомо, що російська федерація станом на жовтень 2022 року тимчасову окупувала частину території України, а саме: Донецької, Луганської, Херсонської та Запорізької областей.
		Вказаними діями обвинувачена ОСОБА_3 вчинила кримінальне правопорушення передбачене ч.1ст. 436-2 КК України, тобто визнання правомірної тимчасової окупації частини території України.
		27березня 2024 року між прокурором відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_4 та обвинуваченою ОСОБА_3 , в присутності захисника обвинуваченої адвоката ОСОБА_5 була укладена угода про визнання винуватості, відповідно до положень якої обвинувачена ОСОБА_3  розкаялася, визнала вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч.1 ст. 436-2 КК України, за обставин, викладених в обвинувальному акті, критично оцінює свою поведінку.
		Вказаною угодою визначено покарання, яке повинна понести ОСОБА_3 , за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 436-2 КК України у виді двох років позбавлення волі із звільненням від відбування покарання з випробуванням на підставі ч.2 ст.75 КК України з урахуванням наявності обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини, за яких він вчинений, та особу ОСОБА_3 , яка щиро розкаялася у вчиненому кримінальному правопорушенні, активно сприяла розкриттю злочину, раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася, на утриманні у неї перебуває неповнолітня дитина, а також остання перерахувала грошові кошти у розмірі 100000 гривень на спеціальний рахунок для збору коштів на підтримку Збройних Сил України. Крім того під час вирішення питання про укладення угоди враховані наступні обставини, а саме: повернення ОСОБА_3 03.06.2023 на території України, після повномасштабного військового вторгнення російської федерації, тобто після 24.02.2022; загибель рідного брата ОСОБА_3  ОСОБА_10 навідника 1 парашутно-десантного відділення 3 парашутно-десантного взводу 12 парашутно-десантної роти 3 парашутно-десантного батальйону військової частини НОМЕР_2 , 21.07.2023 у зв`язку із виконанням обов`язків військової служби по відсічі збройної агресії російської федерації.
		Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченої  відсутні.
		В угоді передбачені наслідки укладання та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання.
		Прокурор в підготовчому судовому засіданні підтримав угоду про визнання винуватості, просить суд визнати винуватою ОСОБА_3 , у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.436-2 КК України, призначивши останній покарання визначене угодою.
		У підготовчому судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 , беззастережно визнала свою вину, підтвердила свою згоду на призначення узгодженого покарання, а також те, що цілком розуміє свої права, які передбачені ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, характер обвинувачення, щодо якого вона визнала себе винною, вид покарання, що буде застосоване до неї, у разі затвердження угоди.
		Захисник обвинуваченої ОСОБА_3  адвокат ОСОБА_5 підтримав умови угоди та підтвердив добровільність укладення такої його підзахисною.
		Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.
		Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 314КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду.
		Відповідно до п.2ч.1ст.468КПК України в кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
		Згідно абз. 2 ч. 4 ст.469КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів. 
		Відповідно до абз. 5 ч. 4 ст.469КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди
		У підготовчому судовому засіданні встановлено, що обвинувачена ОСОБА_3 , обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 436-2 КК України, яке відповідно до статті 12КК України відноситься до категорії нетяжких злочинів.
		Судом встановлено, що обвинувачена ОСОБА_3 , цілком розуміє відмову від здійснення прав, передбачених абзацами 1 та 4 п. 1 ч. 4 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч.2 ст.473 КПК України, характер обвинувачення та вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до неї у разі затвердження угоди судом.
		Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені угодою. 
		Також судом встановлено, що умови даної угоди про визнання винуватості відповідають вимогам КПК та КК України.
		При призначенні покарання та можливості звільнення обвинуваченої ОСОБА_3 відвідбування покаранняз випробуванням на підставі ст.75 КК України, суд враховує ступінь тяжкості скоєного кримінальногоправопорушення, особу винної, яка раніше не судима, обставини, що пом`якшують покарання - визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, на утриманні у ОСОБА_3 перебуває одна неповнолітня дитина, а також остання перерахувала грошові кошти у розмірі 100 000 гривень на спеціальний рахунок для збору коштів на підтримку Збройних Сил України, про що свідчить квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки АТ КБ «ПриватБанк» №0.0.3552151346.1 від 26.03.2024, долучена до матеріал кримінального провадження. 
		Крім того під час вирішення питання про можливість затвердження угоди про визнання винуватості, суд враховує те, що ОСОБА_3 03.06.2023 повернулася на території України, після повномасштабного військового вторгнення російської федерації, тобто після 24.02.2022, також у останньої 21.07.2023 загинув рідний брат ОСОБА_10 який займав посаду навідника 1 парашутно-десантного відділення 3 парашутно-десантного взводу 12 парашутно-десантної роти 3 парашутно-десантного батальйону військової частини НОМЕР_2 , у зв`язку із виконанням обов`язків військової служби по відсічі збройної агресії російської федерації.
		Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку про можливість затвердження укладеної між прокурором відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_4 та обвинуваченою ОСОБА_3 , в присутності захисника обвинуваченої адвоката ОСОБА_5 угоди про визнання винуватості і призначення обвинуваченій узгодженої сторонами міри покарання за ч. 1 ст. 436-2 КК України із звільненням обвинуваченої ОСОБА_3 відвідбування покаранняз випробуванням та встановленняміспитового строку. Крімтого з метою забезпечення належної поведінки обвинуваченої у період дії іспитового строку на останню слід покласти передбачені п. п. 1, 2 ч. 1, п.2 ч.3 ст. 76 КК України обов`язки, які на думку суду будуть необхідні і достатні для її виправлення та попередження вчиненню нею нових кримінальних правопорушень у майбутньому.
		Крім цього, суд вважає, що підлягає скасуванню арешт накладений ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 листопада 2023 року (справа №607/21576/23) на майно вилучене 31 жовтня 2023 року під час обшуків за адресою місця реєстрації та місця проживання ОСОБА_11 , а саме: смартфон марки «Apple», моделі 6s ІМЕІ НОМЕР_3 з сім-картою номеру мобільного телефону НОМЕР_1 ; ноутбук «Hewlett-Packard Company» модель «HP ProBook 450 Gl» із зарядним пристроєм; флеш-носій s/n 5809362840 марки «Transcend» об`ємом 4 GB; копію трудової книжки серії НОМЕР_4 на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на шести аркушах; флеш-носій у вигляді пластикової картки на якій містяться записи, які розпочинаються «Special economic zone...», 1 од.; флеш-носій у вигляді пластикової картки на якій міститься герб «минтранспорта рф» та написом «итоговая расширенная колегія 5 апреля 2017», 1 од.; оптичний диск марки «Pringo» типу DVD-R, 1 од.; оптичний диск марки «Verbatim» типу DVD+R, 1 од.; блокнот в обкладинці білого кольору із написами «Write some letters make a word» у якому містяться записи виконані рукописним способом і починаються з слів «мне 35 лет», 1 од.; блокнот білого кольору на обкладинці якого містяться написи виконані маркером червоного кольору з 1 аркушем на якому міститься рукописний запис «*210478 enter» та гербом минтранспорт рф, 1 - од.; аркуш паперу формату А 4 на якому міститься кольорова копія паспорта громадянина рф « ОСОБА_12 », 1 арк.; аркуші паперу на яких містяться записи виконані машинописним способом, 4 арк.; 2 клаптики паперу на яких містяться записи виконані рукописним способом із зазначенням електронних пошт; паспорт громадянина рф виданий на ім`я ОСОБА_3 № НОМЕР_5 , 1 од.; паспорт громадянина рф виданий на ім`я ОСОБА_3 № НОМЕР_6 , 1 од.; паспорт громадянина рф виданий на ім`я ОСОБА_3 № НОМЕР_7 , 1 од.; страхове посвідчення рф видане на ім`я ОСОБА_3 № НОМЕР_8 , 1 од., що належить громадянці України ОСОБА_3 , та передане у кімнату для зберігання речових доказів УСБ України в Тернопільській області, оскільки на даний час відпала необхідність у застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження.
		Окрім цього, у кримінальному провадженні наявні речові докази, а саме:
		- смартфон марки «Apple», моделі 6s ІМЕІ НОМЕР_3 з сім-картою номеру мобільного телефону НОМЕР_1 ; ноутбук «Hewlett-Packard Company» модель «HP ProBook 450 Gl» із зарядним пристроєм; флеш-носій s/n 5809362840 марки «Transcend» об`ємом 4 GB; флеш-носій у вигляді пластикової картки на якій містяться записи, які розпочинаються «Special economic zone...», 1 од.; блокнот в обкладинці білого кольору із написами «Write some letters make a word» у якому містяться записи виконані рукописним способом і починаються з слів «мне 35 лет», 1 од., що знаходяться у кімнаті для зберігання речових доказів УСБ України в Тернопільській області, які на думку суду слід повернути власнику майна ОСОБА_3 ;
		- копію трудової книжки серії НОМЕР_4 на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на шести аркушах; флеш-носій у вигляді пластикової картки на якій міститься герб «минтранспорта рф» та написом «итоговая расширенная колегія 5 апреля 2017», 1 од.; оптичний диск марки «Pringo» типу DVD-R, 1 од.; оптичний диск марки «Verbatim» типу DVD+R, 1 од.; блокнот білого кольору на обкладинці якого містяться написи виконані маркером червоного кольору з 1 аркушем на якому міститься рукописний запис «*210478 enter» та гербом минтранспорт рф, 1 - од.; аркуш паперу формату А 4 на якому міститься кольорова копія паспорта громадянина рф « ОСОБА_12 », 1 арк.; аркуші паперу на яких містяться записи виконані машинописним способом, 4 арк.; 2 клаптики паперу на яких містяться записи виконані рукописним способом із зазначенням електронних пошт; паспорт громадянина рф виданий на ім`я ОСОБА_3 № НОМЕР_5 , 1 од.; паспорт громадянина рф виданий на ім`я ОСОБА_3 № НОМЕР_6 , 1 од.; паспорт громадянина рф виданий на ім`я ОСОБА_3 № НОМЕР_7 , 1 од.; страхове посвідчення рф видане на ім`я ОСОБА_3 № 163-32-754 68, 1 од., що знаходяться у кімнаті для зберігання речових доказів УСБУ в Тернопільській області, які на думку суду слід залишити при матеріалах кримінального провадження;
		після набрання вироком законної сили.
		Також,у кримінальномупровадженні єпроцесуальні витратиза проведення судової комп`ютерно - технічної експертизи №СЕ-19/120-23/11761-КТ від 16.11.2023 в сумі 4 780,00 грн. (чотири тисячі сімсот вісімдесят гривень 00 копійок), судової лінгвістичної семантико-текстуальної експертизи №116/24-22 від 28.02.2024 в сумі 15145, 60 грн. (п`ятнадцять тисяч сто сорок п`ять гривень шістдесят копійок), а всього на загальну суму 19925,60 грн. (дев`ятнадцять тисяч дев`ятсот двадцять п`ять гривень шістдесят копійок), які суд вважає слід стягнути із ОСОБА_3 в користь держави, оскільки такі витрати виникли при проведенні експертних досліджень в межах даного кримінального провадження.
		Керуючись наведеним, а також ст.ст. 370, 373, 374, 474, 475, 476 КПК України, суд 
		 
		У Х В А Л И В:
		Затвердити укладену між прокурором відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_4 та обвинуваченою ОСОБА_3 , в присутності захисника обвинуваченої адвоката ОСОБА_5 , угоду про визнання винуватості від 27 березня 2024 року.
		Обвинувачену ОСОБА_3 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 436-2 КК України, та призначити їй узгоджене сторонами покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.
		На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку на 1 (один) рік.
		Згідно п.п.1,2ч.1,п.2ч.3ст.76КК Українипокласти на ОСОБА_3  наступні обов`язки:
		- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
		- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
		- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
		Контроль за поведінкою засудженої ОСОБА_3 покласти на орган пробації за місцем проживання засудженої. 
		Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 листопада 2023 року (справа №607/21576/23) на вилучене 31 жовтня 2023 року під час обшуків за адресою місця реєстрації та місця проживання ОСОБА_11 майно, а саме: смартфон марки «Apple», моделі 6s ІМЕІ НОМЕР_3 з сім-картою номеру мобільного телефону НОМЕР_1 ; . ноутбук «Hewlett-Packard Company» модель «HP ProBook 450 Gl» із зарядним пристроєм; флеш-носій s/n 5809362840 марки «Transcend» об`ємом 4 GB; копію трудової книжки серії НОМЕР_4 на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на шести аркушах; флеш-носій у вигляді пластикової картки на якій містяться записи, які розпочинаються «Special economic zone...», 1 од.; флеш-носій у вигляді пластикової картки на якій міститься герб «минтранспорта рф» та написом «итоговая расширенная колегія 5 апреля 2017», 1 од.; оптичний диск марки «Pringo» типу DVD-R, 1 од.; оптичний диск марки «Verbatim» типу DVD+R, 1 од.; блокнот в обкладинці білого кольору із написами «Write some letters make a word» у якому містяться записи виконані рукописним способом і починаються з слів «мне 35 лет», 1 од.; блокнот білого кольору на обкладинці якого містяться написи виконані маркером червоного кольору з 1 аркушем на якому міститься рукописний запис «*210478 enter» та гербом минтранспорт рф, 1 - од.; аркуш паперу формату А 4 на якому міститься кольорова копія паспорта громадянина рф « ОСОБА_12 », 1 арк.; аркуші паперу на яких містяться записи виконані машинописним способом, 4 арк.; 2 клаптики паперу на яких містяться записи виконані рукописним способом із зазначенням електронних пошт; паспорт громадянина рф виданий на ім`я ОСОБА_3 № НОМЕР_5 , 1 од.; паспорт громадянина рф виданий на ім`я ОСОБА_3 № НОМЕР_6 , 1 од.; паспорт громадянина рф виданий на ім`я ОСОБА_3 № НОМЕР_7 , 1 од.; страхове посвідчення рф видане на ім`я ОСОБА_3 № НОМЕР_8 , 1 од., що належить громадянці України ОСОБА_3 , та передане у кімнату для зберігання речових доказів УСБ України в Тернопільській області.
		Речові докази у кримінальному провадженні: 
		- смартфон марки «Apple», моделі 6s ІМЕІ НОМЕР_3 з сім-картою номеру мобільного телефону НОМЕР_1 ; ноутбук «Hewlett-Packard Company» модель «HP ProBook 450 Gl» із зарядним пристроєм; флеш-носій s/n 5809362840 марки «Transcend» об`ємом 4 GB; флеш-носій у вигляді пластикової картки на якій містяться записи, які розпочинаються «Special economic zone...», 1 од.; блокнот в обкладинці білого кольору із написами «Write some letters make a word» у якому містяться записи виконані рукописним способом і починаються з слів «мне 35 лет», 1 од., що знаходяться у кімнаті для зберігання речових доказів УСБ України в Тернопільській області, повернути власнику майна ОСОБА_3 ;
		- копію трудової книжки серії НОМЕР_4 на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на шести аркушах; флеш-носій у вигляді пластикової картки на якій міститься герб «минтранспорта рф» та написом «итоговая расширенная колегія 5 апреля 2017», 1 од.; оптичний диск марки «Pringo» типу DVD-R, 1 од.; оптичний диск марки «Verbatim» типу DVD+R, 1 од.; блокнот білого кольору на обкладинці якого містяться написи виконані маркером червоного кольору з 1 аркушем на якому міститься рукописний запис «*210478 enter» та гербом минтранспорт рф, 1 - од.; аркуш паперу формату А 4 на якому міститься кольорова копія паспорта громадянина рф « ОСОБА_12 », 1 арк.; аркуші паперу на яких містяться записи виконані машинописним способом, 4 арк.; 2 клаптики паперу на яких містяться записи виконані рукописним способом із зазначенням електронних пошт; паспорт громадянина рф виданий на ім`я ОСОБА_3 № НОМЕР_5 , 1 од.; паспорт громадянина рф виданий на ім`я ОСОБА_3 № НОМЕР_6 , 1 од.; паспорт громадянина рф виданий на ім`я ОСОБА_3 № НОМЕР_7 , 1 од.; страхове посвідчення рф видане на ім`я ОСОБА_3 № 163-32-754 68, 1 од., що знаходяться у кімнаті для зберігання речових доказів УСБУ в Тернопільській області, залишити при матеріалах кримінального провадження №22023210000000134 від 12 вересня 2023 року;
		після набрання вироком законної сили.
		Стягнути із ОСОБА_3 процесуальні витрати за проведення судової комп`ютерно - технічної експертизи №СЕ-19/120-23/11761-КТ від 16.11.2023 в сумі 4 780,00 грн. (чотири тисячі сімсот вісімдесят гривень 00 копійок), судової лінгвістичної семантико-текстуальної експертизи №116/24-22 від 28.02.2024 в сумі 15145, 60 грн. (п`ятнадцять тисяч сто сорок п`ять гривень шістдесят копійок), а всього на загальну суму 19925,60 грн. (дев`ятнадцять тисяч дев`ятсот двадцять п`ять гривень шістдесят копійок) в користь держави.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не подано. У разі її подання вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. 
		Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України, до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. 
		Захисник має право отримати копію вироку в суді.
		Роз`яснити учасникам провадження, що згідно з статтею 476 КПК України, у разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення цього кримінального правопорушення.
		Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до відповідальності за ст.389-1 КК України.
		 
		 
		 
		 
		 
		  Головуючий суддяОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...