Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 120/8976/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 02.05.2024. Зареєстровано: 04.05.2024. Забезпечено надання загального доступу: 06.05.2024.
Дата набрання законної сили: 02.05.2024
Номер судового провадження: К/990/6191/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		02 травня 2024 року 
		м. Київ
		справа №120/8976/23
		адміністративне провадження № К/990/6191/24
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
		суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,
		розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2024 року (судді: Сушко О.О., Мацький Є.М., Залімський І.Г.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,
		УСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог
		ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), у якому просив:
		визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно;
		зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року;
		зобов`язати військову частину НОМЕР_1 відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року за весь час затримки виплати, а саме за період з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення.
		Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
		Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2023 року адміністративний позов задоволено.
		Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року.
		Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно, враховуючи базовий місяць січень 2008 року, з урахуванням вже виплаченої суми.
		Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати, а саме за період з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати індексації.
		Не погодившись із прийнятим рішенням, 30 вересня 2023 року військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу.
		Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2023 року апеляційну скаргу залишено без руху та запропоновано скаржнику протягом п`яти днів з дня вручення копії цієї ухвали надати оригінал документа про сплату судового збору за подання апеляційної скарги.
		15 жовтня 2023 року військова частина НОМЕР_1 звернулась до Сьомого апеляційного адміністративного суду з клопотанням про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги у зв`язку з відсутністю коштів на сплату судового збору.
		Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2023 року продовжено військовій частині НОМЕР_1 строк для усунення недоліків апеляційної скарги та запропоновано скаржнику протягом п`яти днів з дня вручення цієї ухвали усунути виявлені недоліки.
		26 жовтня 2023 року військова частина НОМЕР_1 подала до Сьомого апеляційного адміністративного суду клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги у зв`язку з відсутністю коштів на сплату судового збору.
		Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2023 року апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2023 року повернуто апелянту.
		27 грудня 2023 року військова частина НОМЕР_1 вдруге подала апеляційну скаргу, до якої долучила заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2023 року. Вказану заяву військова частина НОМЕР_1 мотивувала тим, що вперше з апеляційною скаргою звернулася в межах строку на апеляційне оскарження, а також тим, була позбавлена можливості виконати вимоги ухвали апеляційного суду з підстав відсутності бюджетних асигнувань на сплату судового збору.
		Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 січня 2024 року визнано неповажними причини пропуску військової частини НОМЕР_1 строку на апеляційне оскарження; у задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження відмовлено.
		Іншою ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 січня 2024 року апеляційну скаргу залишено без руху та запропоновано скаржнику протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
		17 січня 2024 року військова частина НОМЕР_1 подала до Сьомого апеляційного адміністративного суду заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2023 року, в якій повторила свої доводи про те, що первинно звернулася з апеляційною скаргою в межах визначеного строку на апеляційне оскарження та була позбавлена можливості виконати вимоги ухвали апеляційного суду з підстав відсутності бюджетних асигнувань на сплату судового збору. Наголошувала, що звертаючись вдруге з апеляційною скаргою надала платіжне доручення на підтвердження сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
		Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2024 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2023 року на підставі пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
		Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, виходив з того, що тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин. Водночас оцінюючи наведені відповідачем підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції констатував, що відповідач не вказав підстав для поновлення строку апеляційного оскарження, які б ґрунтувались на наявності таких обставин.
		Суд апеляційної інстанції також відзначив, що на момент повторного звернення з апеляційною скаргою, відповідач надав до апеляційної скарги платіжну інструкцію на підтвердження сплати судового збору. Проте звернув увагу, що з моменту постановлення ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2023 року про повернення апеляційної скарги, до моменту повторного звернення з апеляційною скаргою 27 грудня 2023 року пройшло 1,5 місяці. В свою чергу, з моменту закінчення строку на апеляційне оскарження рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2023 року, а саме 12 жовтня 2023 року, пройшло понад два місяців до звернення з апеляційною скаргою вдруге, що не може вважатись незначним строком пропуску на звернення до суду.
		Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування
		Не погоджуючись з ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2024 року, Військова частина НОМЕР_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
		Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник зазначає, що вперше відповідач оскаржив в апеляційному порядку рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2023 року в межах строку, визначеного процесуальним законом, проте з підстав не усунення недоліків апеляційної скарги (неповною сплатою судового збору), суд апеляційної інстанції її повернув відповідачу.
		Вдруге апеляційну скаргу подав 23 грудня 2023 року, одночасно з апеляційною скаргою заявив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, обґрунтоване відсутністю коштів на сплату судового збору.
		Тобто вчинив усі можливі та залежні від нього процесуальні дії для вчасного подання апеляційної скарги. З огляду на це доводить, що зазначені ним причини пропуску строку на апеляційне оскарження не можна визнати неповажними.
		Наведеного суд апеляційної інстанції не врахував та дійшов передчасного висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України, чим обмежив право відповідача на апеляційне оскарження судового рішення.
		Позиція інших учасників справи
		Від позивача відзив на касаційну скаргу не надходив, що відповідно до  приписів частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України  не перешкоджає касаційному перегляду справи. 
		Рух касаційної скарги
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19 березня 2024 року (судді: Загороднюк А.Г., Єресько Л.О., Соколов В.М.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2024 року у справі №120/8976/23 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії.
		Ухвалою Верховного Суду (суддя: Загороднюк А.Г.) від 01 травня 2024 року призначено справу до розгляду.
		Джерела права та акти їхнього застосування, оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
		Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених  статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
		Статтею 129 Конституції України  однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
		Відповідно до пункту 6 частини п`ятої  статті 44 КАС України  учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
		Відповідно до частини першої статті 293 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Частиною першою статті 295 КАС України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Згідно з частиною другою статті 295 КАС України учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу (частина третя статті 295 КАС України).
		При цьому за приписами частини першої  статті 121 КАС України  суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
		Частиною третьою  статті 298 КАС України визначено, що  апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених  статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
		Відповідно до пункту 4 частини першої  статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження в разі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
		Тобто вказаною нормою закону однією з обставин, за яких суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, є визнання неповажними наведених скаржником підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження.
		Суд поновлює або продовжує процесуальний строк, якщо визнає поважною причину пропуску даного строку (при цьому поважність причин повинен доводити скаржник).
		Отже, у випадку пропуску строку на апеляційне оскарження підставами для прийняття апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами).
		Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
		Переконуючи у поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження відповідач зазначав, що вперше апеляційну скаргу на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2023 року подав з дотриманням процесуального строку на апеляційне оскарження, проте Сьомий апеляційний адміністративний суд її повернув унаслідок несплати відповідачем судового збору. Указував, що несплата коштів на сплату судового збору була обумовлена відсутністю коштів на сплату судового збору. Підкреслював, що звертаючись вдруге з апеляційною скаргою надав платіжну інструкцію на підтвердження сплати судового збору.
		У цьому контексті Верховний Суд зазначає, що відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів на сплату судового збору не є поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження, а обставини щодо сплати судового збору під час звернення з апеляційною скаргою вдруге 27 грудня 2023 року, тобто через півтора місяці після завершення строку на апеляційне оскарження, не є непереборними обставинами для своєчасного звернення до суду з апеляційною скаргою повторно. При цьому такі обставини є внутрішніми питаннями організації роботи відповідача, та не можуть бути підставою для поновлення пропущеного строку.
		У  статті 8 КАС України  закріплено принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, відповідно до якого, усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників судового процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
		Стаття 44 КАС України  передбачає обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, щодо сплати судового збору.
		З метою виконання процесуального обов`язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії. При цьому, особливості організації роботи в установі жодним чином не впливає на неухильність виконання своїх процесуальних обов`язків з урахуванням часу, необхідного для вирішення внутрішніх організаційних питань, пов`язаних з процедурою узгодження і проведення платежів (здійсненням видатків бюджету).
		Це стосується і суб`єктів владних повноважень, які фінансуються з Державного бюджету України, зокрема, в частині видатків на оплату судового збору, тому держава повинна створити належні фінансові можливості і заздалегідь передбачити відповідні кошти на вказані цілі у кошторисах установ, а особа, яка утримується за рахунок Державного бюджету України, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору.
		Отже, відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не можуть впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку.
		Така правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема, у постановах від 14 квітня 2022 року у справі № 420/3670/20, від 22 лютого 2023 року у справі № 560/1608/22, від 05 квітня 2023 року у справі № 300/8677/21, від 21 вересня 2023 року у справі №160/15387/22, від 20 листопада 2023 року у справі №120/18501/21-а, від 31 січня 2024 року у справі №240/19934/22, від 01 лютого 2024 року у справі № 520/7506/23.
		Та обставина, що відповідач звернувся вперше з апеляційною скаргою у строк (яку було залишено без руху та повернуто з підстав несплати судового збору) не є підставою уважати пропуск строку поважним, оскільки невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, адже не є такою, що не залежить від волі особи, яка її подає, і не надає такій особі права у будь-який необмежений після спливу строку апеляційного оскарження час реалізовувати право на оскарження судових рішень.
		Відповідно до практики Верховного Суду суд апеляційної інстанцій не обмежений повноваженнями щодо поновлення строку апеляційного оскарження в порядку, передбаченому частиною третьою  статті 295 КАС України, однак такі висновки не дають абсолютного права скаржнику на поновлення пропущеного процесуального строку, без поважних на те причин та відповідних підстав.
		Процесуальний строк звернення до суду покликаний забезпечувати принцип правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору. Вирішуючи питання про поновлення строку звернення до суду або апеляційного оскарження, суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск строку.
		Отже, у випадку пропуску строку на апеляційне оскарження підставами для прийняття апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами), тобто обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій, на чому також неодноразово наголошував Верховний Суд. За відсутності таких обставин, у суду будуть відсутні і підстави для поновлення процесуального строку.
		Водночас право на звернення до суду не є абсолютним, а здійснюється на підставах і в порядку, установлених законом. Кожний із процесуальних кодексів установлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур, та осіб, котрі можуть ініціювати їхнє вирішення. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу, що не є порушенням прав на справедливий судовий розгляд та ефективний засіб юридичного захисту, гарантованих статтями 6 та 13 Конвенції про захист прав особи й основоположних свобод (далі - Конвенція).
		Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене в статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (mutatis mutandis пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року в справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заяви №17160/06 та №35548/06; пункт 53 рішення ЄСПЛ від 08 квітня 2010 року в справі «Меньшакова проти України», заява №377/02).
		Зважаючи на те, що доводи касаційної скарги не виправдовують безпідставність порушення суб`єктом владних повноважень процесуальних строків, встановлених законом, для реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення, та не свідчать про поважність причин пропуску цього строку, Верховний Суд констатує, що висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі, передбачених частиною першою статті 299 КАС України, ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.
		Згідно з частиною першою  статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		З урахуванням викладеного, Суд уважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.
		Судові витрати
		З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.
		Ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2024 року у справі №120/8976/23 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Суддя-доповідач                                                                                          А.Г. Загороднюк
		судді                                                                                                              Л.О. Єресько
		                                                                                                                      В.М. Соколов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...