Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 644/4161/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Колабораційна діяльність.
Надіслано для оприлюднення: 06.05.2024. Зареєстровано: 06.05.2024. Забезпечено надання загального доступу: 07.05.2024.

Номер судового провадження: 1-кп/644/65/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023221100000309

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Суддя ОСОБА_1 .
		 
		Справа № 644/4161/23 
		Провадження № 1-кп/644/65/24 
		06.05.2024
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		В И Р О К
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		6 травня 2024 року         м. Харків
		Орджонікідзевський районний суд м. Харкова у складі:
		головуючого судді - ОСОБА_1 , 
		з участю секретаря - ОСОБА_2 
		за участю прокурора - ОСОБА_3 
		захисника обвинуваченого-адвоката ОСОБА_4 ,
		обвинуваченого - ОСОБА_5 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні суду кримінальне провадження за обвинувальним актом, внесеним до ЄРДР за №12023221100000309 від 01.02.2023 року за обвинуваченням: 
		- ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт.Дворічна Харківської області, громадянина України, з вищою освітою, холостого, має на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 військовозоб`язаного, не працюючого, проживаючого в АДРЕСА_1 , раніше не судимого:. 
		- в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5ст.111-1 КК України,
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		На території України з 05 години 30 хв. 24 лютого 2022 року був введений воєнний стан відповідно Указу Президента України та №64/2022 від 24.02.2022 року та Закону України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" за №2102-ІХ від 24.02.2022р. у зв`язку з військовою агресію російської федерації проти України, який було неодноразово продовжено. Відтак, воєнний стан в Україні діє з 24.02.2022 року по теперішній час.
		Відповідно до Закону України №2265-IX від 22.05.2022 «Про заборону пропаганди російського нацистського тоталітарного режиму, збройної агресії російської федерації як держави-терориста проти України, символіки воєнного вторгнення російського нацистського тоталітарного режиму в Україну» визначено, що російська федерація є державою-терористом.
		Відповідно до п.6ст.1-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» окупаційна адміністрація російської федерації- сукупність державних органів і структур російської федерації, функціонально відповідальних за управління тимчасово окупованими територіями та підконтрольних російській федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних повноважень на тимчасово окупованих територіях та які виконували чи виконують властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування функції на тимчасово окупованій території України, в тому числі органи, організації, підприємства та установи, включаючи правоохоронні та судові органи, нотаріусів та суб`єктів адміністративних послуг.
		Відповідно до п.7ст.1-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована російською федерацією територія України - це частина території України, в межах яких збройні формування російської федерації та окупаційна адміністрація російської федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування російської федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації російської федерації.
		Після незаконного вторгнення на територію України та окупації частини території України, представниками збройних сил та інших державних органів російської федерації створено незаконні органи влади та окупаційні адміністрації, зокрема, на території Куп`янського району Харківської області з встановленням контролю над життєдіяльністю вказаного населеного пункту.
		Після незаконного вторгнення на територію України збройних сил російської федерації та окупації Куп`янського району Харківської області, тобто після 24 лютого 2022 року, у громадянина України ОСОБА_5 виник протиправний умисел, направлений на колабораційну діяльність з державою-агресором- російською федерацією, а саме на добровільне зайняття громадянином України посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованих територіях.
		З цією метою, ОСОБА_5 25 липня 2022 року, більш точний час органом досудового розслідування не встановлений, перебуваючи на території Куп`янського району Харківської області, діючи умисно та усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, добровільно надав згоду представнику так званої « Военно-гражданской администрации Купянского района Харьковской области» на призначення на посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій у незаконну органі влади, створеному на тимчасово окупованій території Харківської області, а саме на посаду «исполняющего обязанности помощника начальника управления (сельский) Двуречанского территориального управления Военно-гражданской администрации Купянского района Харьковской области» при окупаційній адміністрації держави-агресора, створеної на тимчасово окупованій території України. Згода на призначення на посаду в окупаційному органі влади виразилася в підписанні заяви від 25.ж07.2022 року на ім`я так званого «И.о. Главы Военно- гражданской администрации Купянского района Харьковской области ОСОБА_7 »
		Так, ОСОБА_5 25 липня 2022 року, перебуваючи за адресою по АДРЕСА_2 , добровільно зайняв посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій у незаконному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території Харківської області.
		Наказом так званого «И.о. Главы Военно- гражданской администрации Купянского района Харьковской области» ОСОБА_7 від 25.07.2022 року №378/лс ОСОБА_5 був призначений на посаду «исполняющего обязанности помощника начальника управления (сельский) Двуречанского территориального управления Военно-гражданской администрации Купянского района Харьковской области», на якій останній виконував наступні функціональні обов`язки, а саме вирішував соціально-побутові питання мешканців АДРЕСА_1 , давав розпорядження з благоустрію населеного пункту, займався організацією по забезпеченню населення села дровами та видачою грошових коштів у розмірі 10000 російських рублів, після чого збирав відомості про отримання зазначених коштів.
		Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 винними себе не визнав та повідомив суду, що коли відбулося повномасштабне вторгнення рф на територію України він опинився на тимчасово окупованій території сел. Дворічна. На початку вторгнення він працював ветеринарним лікарем та лікував тварин на території Дворічанської територіальної громади, за що люди розраховувалися хто чим міг, за що і жила його сім`я. На окупованій території перестали працювали банки, пропав зв`язок, закрилися аптеки, ціни в магазинах збільшилися в декілька разів, були виставлені численні блокпости, де окупанти вели себе зухвало, перевіряли документи,автомобілі, затримували людей. Наприкінці червня, на початку липня, окупанти почали змушувати людей займати керівні посади, щоб запустити управління на тимчасово окупованій території Дворічанської ОТГ. На початку липня до нього приїжджала представник окупаційної влади, жінка, яка пропонувала зайняти керівну посаду в новоствореному міністерстві сільського господарства, а приблизно 13 липня 2022 року, до нього додому приїхали військові рф, повезли в комендатуру, де нанесли тілесні ушкодження та повідомили, що йому потрібно буде працювати на них. Окупанти йому повідомили, що потрібно буде очолити одну з сільських рад, де люди опинилися на межі виживання, так як більш ніж півроку не отримували гуманітарну допомогу. Побувавши в комендатурі він зрозумів, що військові рф можуть щось зробити з його рідними , оскільки вони висловлювали погрози сім`ї та під тиском сказали, що до нього приїде ОСОБА_8 , яка очолила окупаційну адміністрацію, та скаже де він повинен буде працювати. Після цього 20 липня 2022 року до нього приїхала ОСОБА_8 та сказала, що він повинен поїхати в с.Кам`янка, де йому потрібно видати гуманітарну допомогу. Коли він перебував в с. Кам`янка, до нього приходили місцеві мешканці та повідомляли, що вже тривалий час вони вимушені виживати в окупації, їдять одну кукурудзу, не має ліків та їм потрібна була допомога. Також обвинувачений зазначив, що представник окупаційної комендатури ОСОБА_9 , передав йому грошові кошти в російській валюті, надав письмові відомості і змусив їхати до с.Кам`янка та видавати російські рублі у розмірі 10 тис. рублів. Кошти обвинувачений видав 43 мешканцям с. Кам`янка під підпис, по 10 тис. рублів. Кошти у розмірі 430 тисяч рублів ОСОБА_10 доставляв до с. Кам`янка на службовому автомобілі, який належить Кам`янській сільській раді . Автомобіль йому в користування передав ОСОБА_9 та сказав, що потрібно заповнювати путівки для перетину блокпостів. Також він надав техталон на автомобіль, паливо також в автомобіль заправляв ОСОБА_9 .
		Обвинувачений пояснив, що будь-яких документів по працевлаштуванню на посаду він не підписував, а підписав тільки чисті пусті листки, оплату за свою роботу не отримував, його дії були під примусом, крім того, вони були направлені лише на вирішення соціально-побутових проблем населення на окупованій території сільської ради. В його підпорядкуванні в сільраді нікого не було, а ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які працювали в сільраді виконували розпорядження ОСОБА_9 та ОСОБА_44, а не його. Проводити рефендум він відмовився, евакуюватися не було коштів через росію, виїхати на підконтрольну територію України не було можливості, так як не випускали.
		Після деокупації він з сім`єю виїхав до Полтавської області.
		Не дивлячись на те, що обвинувачений не визнав своєї вини, його винуватість в інкримінованому йому злочині підтверджується сукупністю зібраних та досліджених в судовому засіданні доказів, а саме:
		- показаннями свідка ОСОБА_13 , який пояснив, що працював старостою шести населених пунктів, в тому числі і села Кам`янка Купянського району Харківської області, в якому і проживав на момент повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну. 24.02.2022 року село було окуповане, свої обов`язки він виконував до 01.06.2022 року від імені української влади, возив в село хліб та медикаменти, які видавала голова Двурічанської адміністраціїї ОСОБА_14 . В подальшому ОСОБА_14 відмовилася співпрацювати з окупантами, її кинули до катівні. Він також перестав виконувати свої обов`язки. Йому декілька разів пропонували окупаційна влада зайняти посаду старости, однак він відмовився з ними співпрацювати. Першого разу йому пропонувала зайняти посаду старости в с.Кам`янка ОСОБА_15 , яка незаконно очолила Дворічанську територіальну громаду замість ОСОБА_14 .. Він просто приїхав і сказав їй, що працювати на окупаційну владу не буде, і не дивлячись на вмовляння ОСОБА_15 категорично відмовився. Після цього до нього декілька разів приходили співробітники фсб російської федерації, проводили обшуки та наполягали працювати з окупаційною владою та продовжувати виконувати обов`язки старости але вже в окупаційній владі, на що він відмовився. Після його відмови до нього будь-яких заходів примусу не було застосовано. А старостою с.Кам`янка було призначено окупаційною владою ОСОБА_5 , який до цього праював ветеринарним лікарем в сел.Дворічна. та представили на площі в селі десь у липні 2022 року. ОСОБА_5 приїзджав на роботу в сільраду на службовому автомобілі сільради сел.Кам`янка Жигулі білого кольору, який був в його ОСОБА_13 користуванні раніше і який він віддав разом з документами після окупації Турбабі. В підпорядкуванні ОСОБА_5 в сільраді була бухгалтер ОСОБА_16 . Після деокупації села в вересні 2022 року у зв`язку з активними бойовими діями він виїхав з села, а в березні-квітні 2023 року приїхав по місцю своєї роботи в сільраду, де знайшов документи, які свідчать про виконання обов`язків в незаконно створеному органі окупаційної влади ОСОБА_5 , а саме довідки, видані ОСОБА_5 , заяви на його ім`я, шляхові листи. Про це він повідомив державну прикордонну службу і видав всі документи, які знайшов в приміщенні сільради в селі Кам`янка.
		-Свідок ОСОБА_17 підтвердив, що під час окупації села Кам`янка Купянського району Харківської області десь під осінь 2022 року звертався до нового голови сільської ради села, з питанням щодо безкоштовної видачі дров. Новий голова був в кабінеті сільраді, поводився вільно.
		-Свідок ОСОБА_18 пояснив суду, що проживав в АДРЕСА_1 на день повномасшабного вторнення російської федерації в Україну 24.02.2022 року, коли в село заїхали російські війська і воно з того часу було окуповане. Пояснив, що до 24.02.2022 року сільським головою села був ОСОБА_13 , але після окупації села сільська рада не працювала. Сільська рада стала працювати влітку 2022 року після призначення окупаційною владою сільськім головою ОСОБА_5 , який приїзжав в село та до свого місця роботи в сільраді на автомобілі Жигулі білого кольору, яким раніше користувався голова сільради ОСОБА_13 . Він особисто звертався до ОСОБА_5 , як до так званого голови їх сільради з заявою щодо підключення газу . ОСОБА_5 разом з ним приїздили до нього додому, оглядав прилеглу територію та повідомив, як можно оформити підключення газу до домоволодіння.
		-Свідок ОСОБА_20 пояснила, що була мешканкою села Кам`янка Куп`янського району Харківської області на момент повномасшабного вторгнення російської федерації в Україну. 24.02.2022 року в їх село вже зайшли російські військові та їх техніка, село було окуповане. Староста ОСОБА_13 продовжував проживати під час окупації на території села, але свої обов`язки при окупаційній владі не виконував, сільрада була закрита. Влітку 2022 року вона він односельця ОСОБА_21 дізналася, що головою їх сільради окупаційною владою призначений ОСОБА_5 , який став виконувати ці обов`язки та приїжджати за місцем роботи в сільраду села Кам`янка на автомобілі Жигулі , яким раніше користувався ОСОБА_13 . Вона приходила в сільраду на прийом до ОСОБА_5 з питанням щодо підключення її домогосподарства до газової мережі, на що ОСОБА_5 просив прийти її чоловіка і написати заяву, що і зробив її чоловік ОСОБА_18 . Також свідок пояснила, що ОСОБА_5 видавав їй, як і іншим мешканцям села по 10000 російських рублів за відомостями, в якій вона розписувалася.
		- Свідок ОСОБА_22 також пояснив, що станом на 24.02.2022 року проживав в АДРЕСА_1 під час окупації обов`язки сільського голови став виконувати ОСОБА_5 , який приїзжав на роботу в сільраду на автомобілі, особисто видавав мешканцям села, в тому числі і йому російські рублі в сумі по 10000 рублів в сільраді під розпис у відомостях. До початку російського вторгнення сільським головою був ОСОБА_13 , який продовжував жити в їх селі, вільно пересуватися по селу, але виконувати обов`язки сільського голи в окупаційній владі відмовився.
		- Свідок ОСОБА_23 - мати обвинуваченого пояснила суду, що проживала разом з сином ОСОБА_5 та його неповнолітнім сином, а її онуком в АДРЕСА_1 . Після повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну 24 лютого 2022 року в селище заїхали військові російської федерації, йшла техніка і селище , як і Куп`янський район Харківської області були окуповані. Після окупації до нього приїжджала жінка з м.Куп`янська і пропонувала працювати, але син спочатку відмовлявся. Але в подальшому, щоб забезпечити сім`ю йому треба було йому працювати і тому він декілька разів ходив у адміністрацію селища Дворічна питати щодо роботи. З літа 2022 року ОСОБА_5 на автомобілі почав їздити на роботу в якесь село, допомагав там людям, видавав гроші - по 10000 російських рублів, вирішував питання постачання води та доставку людей до лікарні. Зазначає, що син робив добру справу, допомагав людям, окрім того, заробляв кошти на сім`ю, так як один виховує неповнолітнього сина, якого слід було возити на тренування до спортивної шкоди в м.Куп`янськ через вісім блокпостів.
		- заявою ОСОБА_5 від 25.07.2022 року, адресованою «и.о. Главы Военно-гражданской администрации Купянского района Харьковской области ОСОБА_7 » про прийом на посаду так званого«исполняющего обязанности помощника начальника управления (сельский) Двуречанского территориального управления Военно-гражданской администрации Купянского района Харьковской области» ( т.2а.с.55)
		-згодою на обробку персональних даних від імені ОСОБА_5 за його підписом- «согласие на обработку персональных даных» (т.2а.с.56)
		-Наказом №378/лс від 25.07.2022 року так званого «и.о. Главы Военно-гражданской администрации Купянского района Харьковской области ОСОБА_7 » про призначення ОСОБА_5 на посаду «исполняющего обязанности помощника начальника управления (сельский) Двуречанского территориального управления Военно-гражданской администрации Купянского района Харьковской области» (т.2а.с.57)
		- особовою карткою працівника «личная карточка работника» ОСОБА_5 за його підписом з доданими копіями паспорта, ідентифікаційного коду та дипломів (т.2а.с.58-65)
		- відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи №20 від 12.03.2024 року підписи на заявлении від імені ОСОБА_5 від 25.07.2022 року, в документі « согласие на обработку персональных даных» та в «личной карточке работника» виконані самим ОСОБА_5 ( т.2 а..105-111).
		- Довідками виданими ОСОБА_5 мешканцям громади с.Кам`янка Купянського району Харківської області у період тимчасової окупації Куп`янського району, підписані обвинуваченим, які датовані різними днями серпня 2022 року. Напроти підпису обвинуваченого зазначено посаду: «Исполняющего обязанности помощника начальника Двуречанского территориального управления» (т.1а.с.193-224)
		- «Путевыми листами служебного легкового автомобиля», який підписаний обвинуваченим. В шляховому листу зазначено, що ОСОБА_5 01.08.2022 прийняв службовий автомобіль марки «ВАЗ 2107». Маршрут: «Двуречная-Камянка-Двуречная», «Камянка-Тополи-Камянка» (т..1 а.с.225-226)
		-протоколом від 10.04.2023 року  огляду документів - довідок, виданих ОСОБА_5 мешканцям громади с.Кам`янка Купянського району Харківської області у період тимчасової окупації Куп`янського району, підписані обвинуваченим, які датовані різними днями серпня 2022 року. Напроти підпису обвинуваченого зазначено посаду: «Исполняющего обязанности помощника начальника Двуречанского территориального управления» та « ОСОБА_24 листа служебного легкового автомобиля», який підписаний обвинуваченим, які були добровільно видані свідком ОСОБА_25 оперативному співробітнику загону з оперативно-розшукової діяльності головного оперативно-розшукового відділу 3 прикордонного загону (т.1а.с.227-229), які були визнані речовими доказами постановою слідчого від 10.04.2023 року ( т.1а.с.230-231).
		-відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи №47 від 05.06.2023 року підписи від імені ОСОБА_5 на довідках №16, 17 от 24.08.2022 року ОСОБА_26 , № 25,26 від 31.08.2022 року ОСОБА_27 , № 32,33 від 31.08.2022 року ОСОБА_28 , №27.28 від 31.08.2022 року Перепелице Ирине Ивановне, №38.39 від 02.09.2022 року ОСОБА_29 , №36.37 від 02.09.2022 року ОСОБА_30 , та в «путевом листке» виконані самим ОСОБА_5 (т.2 а.с.8).
		Посилання сторони захисту на відсутність у діяннях обвинуваченого таких обов`язкових ознак складу кримінального правопорушення, як добровільність зайняття посади та на те, що дана посада не пов`язана з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, спростовується дослідженими у судовому засідання доказами та показаннями свідків.
		За частиною 5 ст. 111-1 КК, серед іншого, передбачена відповідальність за добровільне зайняття громадянином України посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора.
		Окупаційна адміністрація російської федерації це сукупність державних органів і структур російської федерації, функціонально відповідальних за управління тимчасово окупованими територіями та підконтрольних російській федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних повноважень на тимчасово окупованих територіях та які виконували чи виконують властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування функції на тимчасово окупованій території України, в тому числі органи, організації, підприємства та установи, включаючи правоохоронні та судові органи, нотаріусів та суб`єктів адміністративних послуг (п. 6 ст. 1-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод та правовий режим на  тимчасово окупованій території України»).
		У складі цього правопорушення важливим для кваліфікації є місце його вчинення - тимчасово окупована територія України.
		У кримінальному праві добровільним вважається діяння, яке вчинено при можливості вибрати декілька варіантів поведінки, з урахуванням сукупності обставин, які можуть виключати кримінальну протиправність за приписами статей 39, 40 КК, однак які у даному кримінальному провадженні відсутні.
		Організаційно-розпорядчі обов`язки - це обов`язки зі здійснення керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності.
		Так ОСОБА_5 мав у своєму прямому підпорядкуванні щонайменше дві особи, які також виконували функціональні обов`язки у с. Кам`янка, а саме: ОСОБА_11 (бухгалтер) та ОСОБА_31 . Про існування в підпорядкуванні працівників повідомили свідки у судовому засіданні, та зазначили, що вказані особи виконували розпорядження ОСОБА_5 , які останній видавав на тимчасово окупованій території з вказівки окупаційної адміністрації держави агресора. 
		ОСОБА_5 не оспорює той факт, що в сільській раді працювали ці особи, виконувалися обов`язки секретаря, виготовлялися та видавалися довідки. 
		Про те, що ОСОБА_5 при окупаційній владі в сел.Кам`янка видавав довідки, роздавав гуманітарну допомогу жителям повідомив свідок захисту ОСОБА_32 зі слів самого ОСОБА_5 .
		Стороною захисту не оспорюється достовірність виданих та підписаних ОСОБА_5 довідок мешканцям села Кам`янка та щодо шляхового листа на автомобіль, як і користування службовим автомобілем.
		Адміністративно-господарські обов`язки - це обов`язки з управління чи розпорядження державним, колективним або приватним майном.
		ОСОБА_5 було ввірено велику кількість грошей для видачі мешканцям с. Кам`янка (понад 430 тисяч російських рублів), службовий автомобіль, тому він був матеріально відповідальною особою та міг розпоряджатися ввіреним йому майном. Що підтверджує наявність даних функцій.
		Доводи захисту стосовно того, що ОСОБА_5 зайняв посаду «Исполняющего обязанности помощника начальника управления (сельский) Двуречанского территориального управления Военно-гражданской администрации Купянского района Харьковской области» у структурі окупаційної адміністрації держави-агресора, що створена представниками держави-агресора рф на тимчасово окупованій території Куп`янського району Харківської області, не добровільно, а через фізичний та психічний примус з боку окупаційних військ країни-терориста рф, суд вважає необгрунтованими.
		Так, показаннями свідків ОСОБА_33 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_20 підтверджується саме добровільне зайняття ОСОБА_5 зазначеної посади та за відсутності фізичного чи психічного примусу. Зокрема, свідки повідомили суду, що обвинувачений більше місяця обіймав посаду у структурі окупаційної адміністрації держави-агресора, та не відмовився від неї до де окупації тимчасово окупованої території. З цих показань вбачається відсутність факту примушування з боку окупантів займати відповідну посаду.
		Свідки зі сторони захисту ОСОБА_34 і ОСОБА_32 не були очевидцями того, що обвинуваченому погрожували представники окупаційного органу влади, всі повідомлені факти про погрози та спричинення тілесних ушкоджень обвинуваченому їм відомі зі слів самого обвинуваченого, який міг таким чином виправдовувати свої неправовірні дії перед другом та товаришем. Тілесних ушкоджень у ОСОБА_5 свідки не бачили. Свідок ОСОБА_34 повідомив суду про те, що під час окупації опасався возити свого сина до м.Купянська на тренування через те, що потрібно було їздити через блокпости, однак ОСОБА_5 систематично возив свого сина і його ( ОСОБА_35 сина) на тренування, не дивлячись на наявність декількох блокпостів з військовими держави-агресора по дорозі туди та назад. Крім того, мати обвинуваченого у судовому засіданні повідомила, що ОСОБА_5 декілька разів ходив до окупаційної адміністрації та запитував про наявність роботи так як у нього закінчувалися гроші для існування, а також необхідно було возити сина на тренування до іншого населеного пункту, що також потребувало грошових коштів.
		Вказівки сторони захисту про застосування до обвинуваченого психічного та фізичного примусу не є конкретизованими. Зокрема, захист не зазначає, у чому саме полягав фізичний примус, та не називає будь-яких осіб, які здійснювали на обвинуваченого тиск і за яких обставин.
		Крім того, показання свідків та матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_5 весь час зайняття посади перебував під психічним примусом понад 1 місяць. 
		На підставі викладеного можна стверджувати, що ОСОБА_5 , опинившись в окупації внаслідок захоплення насильницьким незаконним способом території Куп`янського району представниками держави-агресора рф, добровільно зайняв зазначену вище посаду.
		ОСОБА_5 особисто ходив до новоствореної так званої «військово-цивільної адміністрації Куп`янського району Харківської області», брав участь в управлінні житлово-комунального господарства с. Кам`янка Куп`янського району Харківської області, мав у своєму підпорядкуванні щонайменше 2 особи, розпоряджався значними готівковими коштами (430000 рублів рф) та використовував службовий автомобіль.
		Про добровільність зайняття ОСОБА_5 вказаної посади в незаконно створеному органі влади свідчить також той факт, що на пропозицію проводити референдум в селі Кам`янка ОСОБА_5 відмовився і його відмова не потягла будь-яких негативних наслідків для нього, про що він сам пояснив судові.
		Більш того, його мати свідок ОСОБА_36 , з якою він проживає однією сім`єю, стверджувала суду, що обвинувачений таким чином в селі Кам`янка допомагав людям, які залишилися в окупації.
		Відтак обвинувачений тривалий час обіймав керівну посаду в органі створеному окупаційною адміністрацією, за весь час обіймання посади не вчиняв жодних дій, які могли б свідчити про те, що посада зайнята під примусом (не добровільно). Окупанти надавали обвинуваченому значні готівкові кошти, службовий автомобіль, які ОСОБА_5 відповідально використовував більше одного місяця. З показань обвинуваченого та свідків встановлено, що він мав бажання активно використовувати свої керівні повноваження на займаній посаді та виконувати управлінські функції з благоустрою с. Кам`янка та впровадження нового політичного режиму, який намагалися організувати незаконні збройні та воєнізовані формування на тимчасово окупованій території України. 
		Щодо доводів захисту з приводу отримання письмових доказів в непроцесуальний спосіб і відповідно, визнання їх недопустимими суд зазначає наступне. 
		Заперечення полягали в тому, що ці письмові докази, а саме заява ОСОБА_13 від 02.04.2023 року про добровільну видачу документів на 34 аркушах ( довідок з заявами, копіями паспортів, кодів мешканців с.Кам`янка, а також шляховий листок з підписами ОСОБА_5 ) отримано в непроцесуальний спосіб, а саме не шляхом проведення слідчих дій.
		Суд не погоджується з такими твердженнями захисту.
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, стороні обвинувачення ці письмові докази добровільно надав свідок ОСОБА_13 , який був допитаний в суді і підтвердив цей факт.
		Суд зазначає, що в разі, коли особа добровільно надає стороні обвинувачення письмові докази, що мають значення для встановлення обставин кримінального провадження, то у такому випадку відсутня необхідність цій стороні вживати заходів забезпечення кримінального провадження, передбачених гл. 15 КПК, за умови, що надання таких документів не порушує прав сторони захисту, гарантії якої закріплені цією главою.
		Стосовно недопустимості письвоих доказів, які були отримані прокурором 07.02.2024 року від заступника начальника Куп`янської районної військової адміністрації ОСОБА_37 , а саме наказ про призначення ОСОБА_5 на посаду, заяву ОСОБА_5 про прийом на роботу,, особову картку з додатками на 8 аркушах, документ з назвою «согласие на обработку персональних данных», то вони не були визнані очевидно недопустими з належним обгрунтуванням мотивів в ухвалі суду від 08.02.2024 року і з цих же підстав не визнаються недопустими.
		Захист також вказував на те, що кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5  у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК, усупереч приписам ч. 7 ст. 214 КПК не передавалося слідчим органам служби безпеки для здійснення досудового розслідування. Вважає, що слідчі органу поліції не уповноважені здійснювати досудове розслідування зазначеного провадження.
		Однак, з таким твердженням також неможно погодитися, адже, досудове розслідування здійснюється відповідно до правил підслідності, установлених у ст. 216 КПК.
		Слідчі органів безпеки здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених, зокрема, ст. 111-1 КК.
		Згідно з ч. 5 ст. 36 КПК Генеральний прокурор, керівник обласної прокуратури, їх перші заступники та заступники своєю вмотивованою постановою мають право доручити здійснення досудового розслідування будь-якого кримінального правопорушення іншому органу досудового розслідування, у тому числі слідчому підрозділу вищого рівня в межах одного органу, у разі неефективного досудового розслідування. Забороняється доручати здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення, віднесеного до підслідності Національного антикорупційного бюро України, іншому органу досудового розслідування.
		Відповідна постанова Генерального прокурора, керівника обласної прокуратури, їх перших заступників та заступників про доручення здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення іншому органу досудового розслідування має відповідати вимогам ст. 110 КПК, у тому числі бути вмотивованою, надавати обґрунтоване пояснення щодо фактичних та юридичних підстав прийнятого рішення.
		За постановою прокурора Куп`янської окружної прокуратури Харківської області від 09.02.2023 підслідність у кримінальному провадженні №12023221100000309 була визначена за слідчим відділом Управління служби безпеки України в Харківській області.
		У зв`язку з тим, що фактична чисельність слідчого відділу Управління служби безпеки України в Харківській області становить 25 слідчих, які розслідують 3500 воєнних злочинів та злочинів проти основ національної безпеки, що свідчить про велике навантаження на одного слідчого вказаного органу досудового розслідування та на об`єктивну неможливість здійснення ним досудового розслідування в умовах воєнного стану, керівник обласної прокуратури ОСОБА_38 постановою від 29.03.2023 з метою забезпечення вимог статей 2, 28 КПК щодо швидкого, повного, неупередженого та ефективного розслідування, а також з метою оптимізації навантаження для належного функціонування слідчого безпеки доручив слідчим Куп`янського РВП ГУНП в Харківській області здійснювати досудове розслідування у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_5 .
		Таким чином, досудове розслідування у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_5 здійснювалося уповноваженим органом. 
		 
		Стосовно доводів захисту про те, що слідча Куп`янського РВП ГУНП ОСОБА_39 , яка відібрала зразки підписів у обвинуваченого для проведення почеркознавчої експертизи, начебто, не була в постанові про призначення групи слідчих, яка була відкрита стороні захисту, зазначаю наступне.
		Застосування належної юридичної процедури є не самоціллю, а важливою умовою досягнення результатів кримінального судочинства, визначених законодавцем як пріоритетні, - захисту особи, суспільства та держави від злочинних посягань, охорони прав і свобод людини, забезпечення оперативного й ефективного розкриття кримінальних правопорушень і справедливого судового розгляду.
		Невідповідність тим чи іншим вимогам закону нівелює доказове значення відомостей, одержаних у результаті відповідних процесуальних дій, не в будь-якому випадку, а лише в разі, якщо вона призвела до порушення прав людини і основоположних свобод або ж ставить під сумнів походження доказів, їх надійність і достовірність. Адже для прийняття законного й обґрунтованого рішення суд має отримувати максимально повну інформацію щодо обставин, які належать до предмета доказування, надаючи сторонам у змагальній процедурі достатні можливості перевірити й заперечити цю інформацію.
		В основі встановлених кримінальним процесуальним законом правил допустимості доказів лежить концепція, відповідно до якої в центрі уваги суду повинні знаходитися права людини і виправданість втручання в них держави незалежно від того, яка саме посадова особа обмежує права.
		На користь відповідного висновку свідчить зміст ст. 87 КПК, якою визначено критерії недопустимості засобів доказування у зв`язку з недотриманням законного порядку їх одержання. Згідно з частиною першою цієї статті недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, одержаній унаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
		З наведеного слідує, що імперативною законодавчою забороною використовувати результати процесуальних дій як докази охоплюються випадки, коли недотримання процедури їх проведення призвело до порушення конвенційних та/або конституційних прав і свобод людини - заборони катування й нелюдського поводження (ст. 3 Конвенції, ч. 1 ст. 28 Конституції України), прав підозрюваного, обвинуваченого на захист, у тому числі професійну правничу допомогу (п. "с" ч. 3 ст. 6 Конвенції, ст. 59 Конституції України), на участь у допиті свідків (п. "d" ч. 3 ст. 6 Конвенції), права людини на повагу до свого приватного життя, недоторканність житла (ст. 8 Конвенції), на відмову давати показання щодо себе, членів своєї сім`ї та близьких родичів (ч. 1 ст. 63 Конституції України).
		 
		З огляду на зазначене суд, вирішуючи питання про вплив порушень порядку проведення процесуальних дій на доказове значення отриманих у їх результаті відомостей, повинен насамперед з`ясувати вплив цих порушень на ті чи інші конвенційні або конституційні права людини, зокрема встановити, наскільки процедурні недоліки "зруйнували" або звузили ці права або ж обмежили особу в можливостях їх ефективного використання.
		Виходячи з наведеного суд може визнати дані висновку експертизи недопустимими доказами лише за умови, якщо призначення експертизи слідчим, який не входить до складу визначеної у кримінальному провадженні слідчої групи призвела до порушення прав і свобод людини, гарантованих Конвенцією або Конституцією України. У разі визнання даних висновку експерта недопустимими доказами у зв`язку з призначенням експертизи таким слідчим, суд у кожному випадку повинен аргументувати, які саме конвенційні чи конституційні права і свободи підозрюваного, обвинуваченого або інших осіб були знівельовані, звужені чи обмежені та в чому це виразилося.
		В даній постанові ВС констатував, що висновки експерта проведені за постановою слідчого, якого не було в групі слідчих, не можуть бути визнані судом недопустимими доказами, якщо не буде конкретизовано, які саме конвенційні права було порушено внаслідок цього.
		Зважаючи на те, що слідча ОСОБА_40 лише відібрала зразки підписів ОСОБА_5 для проведення почеркознавчої експертизи, була включена до групи слідчих в даному кримінальному провадженні, то невікриття однієї з постанов про її призначення до групи прокурорів не вплинуло на порядок збирання доказів по даному кримінальному провадженню і не тягне за собою визнання недопустимим висновку почеркознавчої експертизи. 
		Разом з тим, суд визнає недопустимим доказом заяву на отримання дров ОСОБА_41 з копіями документів з супровідною заявою на ім`я слідчої СВ Куп`янського РВ ГУНП в Харківській області ОСОБА_42 , оскільки ця супровідна заява до письмових документів не е містить дати, вона не зареєстрована в установленому законом порядку, тобто неможливо встановити час та спосіб отримання цих письмових документів органом досудового розслідування, а відтак і всі подальші процесуальні документи та докази щодо саме заяви ОСОБА_43 ( протоколи огляду, висновок почеркознавчої експертизи) суд визнає недопустимим і не посилається на них як докази , однак на висновок суду про винуватість ОСОБА_5 ці обставини не впливають.
		Таким чином, суд оцінивши та проаналізувавши належні та допустимі докази в їх сукупності приходить до висновку, що вина ОСОБА_5 повністю доведена та кваліфікує його дії за ч.5ст.111-1 КК України,- добровільне зайняття громадянином України посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території.
		Дослідженням даних про особу обвинуваченого встановлено, що він раніше не судимий, має вищу освіту, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, має на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає з сином та матірью- пенсіонеркою.
		Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого судом не встановлено.
		Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого суд визнає вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.
		При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд зазначає таке..
		Відповідно до ч.ч.2,3 ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
		ОСОБА_5 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків, діючи умисно, всупереч інтересам територіальної громади, а також інтересам держави України, злочинно, використовуючи свої знання, активно допомагала представникам збройних формувань та окупаційній владі рф у запровадженні нового окупаційного політичного режиму на території селища, зайнявши посаду пов`язану з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями.
		З цією метою ОСОБА_5 співпрацював із представниками збройних формувань держави-агресора на території Дворічанської територіальної громади Куп`янського району Харківської області, допомагав представникам збройних формувань на виконання незаконних вказівок представників збройних формувань держави-агресора та вчиняв інші дії, які підривають національну безпеку України, становлять безпосередню загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності, конституційному ладу України.
		На даний час триває збройна агресія російської федерації проти України, яка призвела до численних людських жертв, як серед військовослужбовців та правоохоронців, так і серед цивільного населення, окупації Автономної Республіки Крим і частини Донецької, Луганської, Харківської, Запорізької та Херсонської областей, значних економічних втрат для нашої країни. В той же час низка громадян України здійснюють допомогу (пособництво) рф у здійсненні агресивних дій, розгортанні збройного конфлікту проти України, включаючи різні форми підтримки збройних формувань та окупаційних адміністрацій держави-агресора та інші дії, які мають бути кваліфіковані як пособництво державі-агресору.
		Колабораційна діяльність як явище підриває національну безпеку України та становить безпосередню загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності, конституційному ладу та іншим національним інтересам України, тому особи, які допомагали окупаційним військам повинні нести за собою відповідальність, встановлену законом.
		    З урахуванням ступеню тяжкості злочину, яке відповідно до ст..12 КК України є тяжким злочином, враховуючи значний ступень суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченого, приймаючи до уваги  відсутність пом`якшуючої та наявність обтяжуючої його покарання обставин, суд вважає, щопокарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції, передбаченої ст..111-1 ч.5 КК України, але не в максимальному її розмірі буде необхідним та достатнім покаранням для виправлення обвинуваченого та попередження здійснення ним нових злочинів.
		Невизнання своєї вини обвинуваченим є правом на свій захист і не може бути враховане судом при призначенні йому покарання в максимальному розмірі інкримінованої статті.
		Відповідно до ч.5 ст.111-1 КК України передбачено додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певного діяльністю на строк від десяти до п`ятнадцяти років.
		Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певного діяльністю призначається в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) КК України (2341-14), за якою підсудний визнаний винним, а якщо воно нею не передбачене, - в межах, установлених ст.55 КК України. Та обставина, що до постановлення вироку підсудний вже не обіймав посаду або не займався діяльністю, з якими було пов`язане вчинення злочину, не є перешкодою для застосування цього покарання.
		У Постанові Верховного Суду від 02.02.2022 по справі №344/16025/18 зазначено, що рішення суду про позбавлення права займатись певною діяльністю має бути чітко і ясно сформульовано в резолютивній частині вироку для того, щоб не виникало жодних сумнівів під час його виконання. Якщо в санкції статті Особливої частини КК України визначено характер посади або вид (рід) діяльності, то формулювання покарання у вироку має точно відповідати змісту цієї санкції. Якщо ж покарання у санкції зазначене в загальній формі (наведене у формулюванні, що використовується у ст.55 КК України), суд повинен конкретизувати правову заборону і точно зазначити (описати, окреслити) у вироку характер та коло тих посад або вид (рід) тієї діяльності, права обіймати які чи займатися якою він позбавляє засудженого. Більш того, покарання має формулюватися таким чином, щоб засуджений не мав права обіймати зазначені у вироку посади або займатись забороненою діяльністю в будь-якій галузі або займатись такою діяльністю, які за змістом (характером) і обсягом повноважень є аналогічними тим, з якими було пов`язане вчинення кримінального правопорушення.
		Як встановлено судом ОСОБА_5 під час окупації зайняв посаду «исполняющего обязанности помощника начальника управления (сельский) Двуречанского территориального управления Военно-гражданской администрации Купянского района Харьковской области» та виконував організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції в сільській раді АДРЕСА_1 , а тому суд призначає додаткове покарання у вигляді заборони займати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування та органах, що надають публічні послуги, а також додаткове покарання у вигляді конфіскації майна, належного на праві власності ОСОБА_5 .
		Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 до набрання чинності вироком слід залишити той же з метою виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків, визначених цим вироком..
		Доля речових доказів вирішується судом в порядку ст.100 КПК України.
		Судові витрати в сумі 16176 грн. 08к.. за проведення Українським науково-дослідним інститутом спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України судово-почеркознавчих експертиз покладаються на обвинуваченого.
		 
		Керуючись ст.ст.373-374 КПК України, суд-
		 
		У Х В А Л И В :
		 
		ОСОБА_5 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого  ч.5 ст.111-1 КК України та призначити йому покарання у вигляді  позбавлення волі   в кримінально-виконавчій установі   строком на  7 ( сім) років з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування та органах, що надають публічні послуги строком на десять років та конфіскацією всього, належного йому на праві власності, майна.
		Строк відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з моменту фактичного затримання - 11 травня 2023 року, зарахувавши в строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення в СІЗО.
		Запобіжний захід відносно ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою до набрання законної сили вироком залишити той же.
		Стягнути з ОСОБА_5 на користь Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України судові витрати за проведення судово-почеркознавчих експертиз в сумі 16176 (шістнадцять тисяч сто сімдесят шість) грн. 08к..
		Речові докази- документи на 34 аркушах- зберігати в матеріалах даного кримінального провадження.
		Копію вироку вручити прокурору, обвинуваченому негайно після його проголошення.
		На вирок може бути подана апеляційна скарга до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через районний суд, а обвинуваченим- в той же строк з моменту отримання копії вироку.
		 
		 
		 
		Суддя         ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...