Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 905/2204/21 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин; пов’язані з правами на акції, частку у статутному капіталі.
Надіслано для оприлюднення: 06.05.2024. Зареєстровано: 06.05.2024. Забезпечено надання загального доступу: 07.05.2024.
Дата набрання законної сили: 25.04.2024
Номер судового провадження: 1545 Д

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		25 квітня 2024 року                                    м. Харків                        Справа № 905/2204/21  
		 
		          Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
		головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Білоусова Я.О. , суддя  Крестьянінов О.О.
		за участю секретаря Андерс О.К.
		за участю:
		від позивачів - Погрібної  С.О., ордери від 14.01.22 серії АР № № 1078692, 1078693, 1078694, 1078696, 1078697,  1078698  (в режимі відеоконференції);
		третьої особи - Гінінгера А.А., довіреність від 09.12.22 № 29, Чайкіної К.О., довіреність від 26.12.22 № 38 (в режимі відеоконференції);
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційні скарги позивачів - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 (вх. № 1545 Д/2-5) та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів, - Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча" (вх. № 1420 Х/2-5) на рішення господарського суду Донецької  області від 04.07.2023 (ухвалене у приміщенні господарського суду Донецької області суддею Говорун О.В., повний текст складено 13.07.2023 )  у справі № 905/2204/21
		за позовом:
		1. ОСОБА_1 , м. Львів
		2. ОСОБА_2 , с. Білогорівка Бучацького району Київської області
		3. ОСОБА_3 , м. Львів
		4. ОСОБА_4 , м. Львів
		5. ОСОБА_5 , м. Дніпро
		6. ОСОБА_6 , м. Київ
		до:
		1. Компанії "Barlenko LTD", 1066, Нікосія Кіпр
		2.  Компанії "Metinvest Managament B.V.", Нідерланди.
		3. ОСОБА_7 , м. Київ.
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів, - Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча", м. Запоріжжя
		про визнання права на справедливу компенсацію за примусово вилучені акції та солідарне стягнення грошових коштів, 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ОСОБА_1 (далі - позивач 1), ОСОБА_2 (далі - позивач 2), ОСОБА_3 (далі - позивач 3), ОСОБА_4 (далі - позивач 4), ОСОБА_5 (далі - позивач 5), ОСОБА_6 (далі - позивач 6) звернулись до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча", Компанії "Barlenko LTD", Компанії "Metinvest Managament B.V." про:
		-          визнання недійсним правочину щодо застосування до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 процедури обов`язкового продажу (примусового викупу) належних їм на праві власності акцій Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча" у відповідності до Публічної безвідкличної вимоги про придбання акцій в усіх власників акцій ПрАТ "ММК ім.Ілліча" від 19.03.2018;
		-          солідарне стягнення з Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча", Компанії "Barlenko LTD", Компанія "Metinvest Managament B.V." на користь ОСОБА_1 суму компенсації за вилучені акції ПрАТ "ММК ім..Ілліча" в розмірі 148328 грн, стягнути з ПрАТ "ММК ім.Ілліча" на користь ОСОБА_9 суми збитків за не отримані дивіденди, нараховані за результатами діяльності ММК ім.Ілліча у 2017, 2018, 2019, 2020 роках на загальну суму 20458,26 грн;
		- солідарне стягнення з Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча", Компанії "Barlenko LTD", Компанія "Metinvest Managament B.V." на користь ОСОБА_2 суму компенсації за вилучені акції ПрАТ "ММК ім.Ілліча" в розмірі 161226,08 грн, стягнути з ПрАТ "ММК ім.Ілліча" суми збитків за не отримані дивіденди нараховані за результатами діяльності ПрАТ "ММК ім.Ілліча" у 2017, 2018, 2019, 2020 роках на загальну суму 22237,24 грн;
		- солідарне стягнення з Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча", Компанії "Barlenko LTD", Компанія "Metinvest Managament B.V." на користь ОСОБА_3  суму компенсації за вилучені акції ПрАТ "ММК ім.Ілліча" в розмірі 171815,41 грн, стягнути з ПрАТ "ММК ім.Ілліча" суми збитків за не отримані дивіденди нараховані за результатами діяльності ПрАТ "ММК ім.Ілліча" у 2017, 2018, 2019, 2020 роках на загальну суму 23697,78 грн;
		- солідарне стягнення з Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча", Компанії "Barlenko LTD", Компанія "Metinvest Managament B.V." на користь ОСОБА_8 суму компенсації за вилучені акції ПрАТ "ММК ім.Ілліча" в розмірі 193471,30 грн, стягнути з ПрАТ "ММК ім.Ілліча" суми збитків за не отримані дивіденди нараховані за результатами діяльності ПрАТ "ММК ім.Ілліча" у 2017, 2018, 2019, 2020 роках на загальну суму 26684,69 грн;
		- солідарне стягнення з Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча", Компанії "Barlenko LTD", Компанія "Metinvest Managament B.V." на користь ОСОБА_5  суму компенсації за вилучені акції ПрАТ "ММК ім.Ілліча" в розмірі 247565,87 грн, стягнути з ПрАТ "ММК ім.Ілліча" суми збитків за неотримані дивіденди нараховані за результатами діяльності ПрАТ "ММК ім.Ілліча" у 2017, 2018, 2019, 2020 роках на загальну суму 34145,73 грн;
		- солідарне стягнення з Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча", Компанії "Barlenko LTD", Компанія "Metinvest Managament B.V." на користь ОСОБА_6 суму компенсації за вилучені акції ПрАТ "ММК ім.Ілліча" в розмірі 434273,42 грн, стягнути з ПрАТ "ММК ім.Ілліча" суми збитків за неотримані дивіденди нараховані за результатами діяльності ПрАТ "ММК ім.Ілліча" у 2017, 2018, 2019, 2020 роках на загальну суму 62709,02 грн.
		В обґрунтування позову позивачі послались на те, що примусовий викуп у них  акцій Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча" був здійснений з порушенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року ст.1 Першого протоколу до Конвенції, ст.41 Конституції України, ст.ст.3,13, 203, 215, 321 Цивільного кодексу України, Закону України "Про акціонері товариства".При цьому позивачі стверджують, що затверджена наглядовою радою Товариства ринкова вартість однієї акції в розмірі 0,08 грн є вочевидь несправедливою, оскільки суттєва занижена, а  вартість однієї акції в процедурі її примусового викупу  (сквіз-ауту),  на думку позивачів, має становити 2,441 грн., виходячи з даних Меморандуму про пропозицію, яка розміщена на офіційному сайті компанії Metinvest B.V. щодо вартості чистих активів Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча", яка для визначення справедливої вартості примусового викупу акцій має бути поділена на загальну кількість акцій Товариства.З урахуванням наведеного позивачі стверджували, що правочин щодо проведення процедури обов`язкового продажу акцій ПрАТ "ММК ім.Ілліча", є недійсним не лише у зв`язку його невідповідністю Конституції України, Конвенції  про захист прав людини та основоположних свобод, спеціальним нормам законодавства, але й на підставі загальних засад цивільного законодавства (п.6 ч.1. ст.3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (ч.3 ст.13 ЦК України). Також позивачі у зв`язку з недійсністю правочину просили стягнути збитки у вигляді недоотриманих дивідендів за 2018-2020 роки. Крім того, за аналогією закону позивачі просили стягнути з відповідачів санкції у вигляді подвійної справедливої ціни на підставі Директиви Європейського Парламенту та Ради щодо пропозицій про поглинання від 21.04.2004 2004/25/ЄС, а також нараховані на підставі ч. 2 статі 625 Цивільного кодексу України на суми компенсації за вилучені акції  3% річних та інфляційні втрати.
		Відповідно до ухвали Господарського суду Донецької області від 01.02.2023, провадження у справі №905/2204/21 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 в частині відповідача  - Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча" закрито; залучено до участі у справі співвідповідача - ОСОБА_7 .
		22.02.2023 ухвалою Господарського суду Донецької області залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів, - Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча".
		Заявою від 28.03.2023 (уточнена позовна заява) позивачі уточнили правове обгрунтування  позовних вимог, додатково пославшись на правові позиції  щодо застосування  до спірних правовідносин норм Закону України «Про акціонерні товариства»  щодо процедури сквіз-ауту, викладені в постановах Верховного Суду у справах №№ 910/2483/18, 905/1926/18, 908/3492/19, 914/1804/18, 908/137/18,905/671/19. У вказаній заяві позивачі зазначили, що розмір  справедливої компенсації ціни викуплених у позивачів в процедурі сквіз-ауту акцій має визначатись  не  на основі їх ринкової ціни, а майновим методом балансової вартості чистих активів, що дорівнює вартості акцій   у пакеті 100% акцій від статутного капіталу  Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча", з урахуванням чого затверджена наглядовою радою Товариства в процедурі сквіз-ауту ціна примусового викупу акцій  в розмірі 0,08 грн. є вочевидь несправедливою через її суттєве заниження,  з врахуванням показників звітності Товариства щодо вартості чистих активів, відображених  у його річній фінансовій звітності за 2017 рік, розділі «Регулярна інформація (XML) Агентства з розвитку інфраструктури фондового ринку  України (АРІФРУ),  Меморандумі про пропозицію, яка розміщена на офіційному сайті Компанії  "Metinvest B.V.".
		Також позивачі зазначили про наявність підстав для застосування у спірних правовідносинах до відповідачів санкції  у вигляді подвійного стягнення справедливої ціни примусово викуплених у позивачів акцій Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча" на підставі Директиви Європейського Парламенту та Ради щодо пропозицій про поглинання від 21.04.2004 2004/25/ЄС, за аналогією закону відповідно до  положень статті 8 Цивільного кодексу України, ч. 8 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи те, що передбачений статтею 65-2 Закону України «Про акціонерні товариства» механізм  обов`язкового продажу простих акцій на вимогу особи (осіб, які діють спільно), яка є власником пакета акцій (сквіз-аут), був введений  Законом України  «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня корпоративного управління  в акціонерних товариствах» від 23.03.2017  № 1983-VIII, який, як зазначено в пояснювальній записці до його проекту, спрямований на імплементацію вказаної Директиви, пунктом 27 якої передбачено, що держави - члени повинні запровадити санкції проти будь-якого порушення національних законів, що змінюють цю Директиву, тоді як позивачами доведено порушення  в інтересах Компанії  "Metinvest management B.V." проведеної процедури обов`язкового продажу (примусового викупу) акцій  Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча".
		       Крім цього позивачі зазначили, що протиправні дії Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча" в особі Наглядової ради полягали у визначенні  несправедливої ринкової вартості акцій Товариства з метою примусового викупу акцій у міноритарних акціонерів (позивачів), а протиправні дії відповідачів - Компанії "Barlenko LTD" та  Компанії "Metinvest Managament B.V.", які діяли спільно з Товариством, полягали  у застосуванні  до позивачів процедури примусового викупу акцій Товариства з порушенням Конвенції  про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року , ст. 1 до Першого протоколу  до Конвенції, Конституції України, Цивільного кодексу України, Закону України «Про акціонерні товариства», і  внаслідок зазначених дій позивачам завдано збитків у вигляді  неотримання ними сум різниці між справедливою вартістю примусово викуплених у них акцій Товариства та їх ринковою вартістю, за якою здійснено примусовий  викуп,  на які,  на підставі ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають нарахуванню  інфляційні втрати та 3% річних, а також у вигляді сум неотриманих дивідендів за 2020 рік. 
		28.03.2023 до суду від представника позивачів надійшла заява про зміну предмету позову в якій представник позивачів просить змінити предмет позову у справі №905/2204/21 та викласти позовні вимоги в наступній редакції:
		Визнати право ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на справедливу компенсацію за примусово вилучені акції Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" (ЄДРПОУ 00191129) та встановити її розмір на рівні подвійного розміру від 2 (дві) грн. 41 коп.
		Стягнути солідарно з гр. ОСОБА_7 , Компанії "BARLENCO LTD", реєстраційний номер: НЕ 221823 , Компанії "METINVEST MANAGЕMENT B.V.", номер в торговельному реєстрі Торгової палати Нідерландів: 67253598 на користь ОСОБА_1 суму збитків на загальну суму 168 786 (сто шістдесят вісім тисяч сімсот вісімдесят шість) грн. 26 коп..
		Стягнути солідарно з гр. ОСОБА_7 , Компанії "BARLENCO LTD", реєстраційний номер: НЕ 221823 , Компанії "METINVEST MANAGЕMENT B.V.", номер в торговельному реєстрі Торгової палати Нідерланді 67253598  на користь ОСОБА_2 суму збитків на загальну суму 183 463 (сто вісімдесят три тисячі чотириста шістдесят три) грн. 32 коп.
		Стягнути солідарно з гр. ОСОБА_7 , Компанії "BARLENCO LTD", реєстраційний номер: НЕ 221823 , Компанії "METINVEST MANAGЕMENT B.V.", номер в торговельному реєстрі Торгової палати Нідерландів: 67253598 на користь ОСОБА_3 суму збитків на загальну суму 195513 (сто дев`яносто п`ять тисяч п`ятсот тринадцять) грн. 19 коп.
		Стягнути солідарно з гр. ОСОБА_7 , Компанії "BARLENCO LTD", реєстраційний номер: НЕ 221823 , Компанії "METINVEST MANAGЕMENT B.V.", номер в торговельному реєстрі Торгової палати Нідерландів:67253598 на користь ОСОБА_4 суму збитків на загальну суму 220155 (двісті двадцять тисяч сто п`ятдесят п`ять) грн. 99 коп.
		Стягнути солідарно з гр. ОСОБА_7 , Компанії "BARLENCO LTD", реєстраційний номер: НЕ 221823 , Компанії "METINVEST MANAGЕMENT B.V.", номер в торговельному реєстрі Торгової палати Нідерландів: 67253598 на користь ОСОБА_5 суму збитків на загальну суму 281 711 (двісті вісімдесят одна тисяча сімсот одинадцять) грн. 60 коп.
		Стягнути солідарно з гр. ОСОБА_7 , Компанії "BARLENCO LTD", реєстраційний номер: НЕ 221823 , Компанії "METINVEST MANAGЕMENT B.V.", номер в торговельному реєстрі Торгової палати Нідерландів:  67253598 на користь ОСОБА_6 суму збитків на загальну суму 496 982 (чотириста дев`яносто шість тисяч дев`ятсот вісімдесят дві) грн. 42 коп.
		       Заява про зміну предмету позову була прийнята Господарським судом Донецької області та подальший розгляд справи судом вирішено здійснювати з урахуванням вимог, викладених у вказаній заяві.
		Рішенням Господарського суду Донецької  області від 04.07.2023 у справі № 905/2204/21, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 01.08.2023, позов задоволено частково.
		Визнано право ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ), ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 ), ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 ), ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_5 ), ОСОБА_5 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_6 ), ОСОБА_6 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_7 ) на отримання компенсації за примусово вилучені акції Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча" (ідентифікаційний код юридичної особи - 00191129) в розмірі 1,9 грн за 1 акцію.
		Стягнуто солідарно з Компанії "Barlenko LTD" ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер: НЕ 221823 ) та Компанії "Metinvest Managament B.V." (Nassaulaan 2 A, 2514JS s-Gravenhage, the Netherlands) (Нассаулан 2 А, 2514JS м.Гаага, Нідерланди, номер в торговельному реєстрі Торгової палати Нідерландів: 67253598) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) суму компенсації за примусово вилучені акції в розмірі  41860 (сорок одна тисяча вісімсот шістдесят) грн та витрати з оплати судового збору у розмірі 2897 (дві тисячі вісімсот дев`яносто сім) грн 90 коп.
		Стягнуто солідарно з Компанії "Barlenko LTD" (1066, Nicosia, Cyprus, Themistokli Dervi, 3 Julia House) (1066, Нікосія Кіпр, Фемістоклі Дерві , 3 Джулія Хаус , реєстраційний номер: НЕ 221823 ) та Компанії "Metinvest Managament B.V." (Nassaulaan 2 A, 2514JS s-Gravenhage, the Netherlands) (Нассаулан 2 А, 2514JS м.Гаага, Нідерланди, номер в торговельному реєстрі Торгової палати Нідерландів: 67253598) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 ) суму компенсації за примусово вилучені акції в розмірі 45500 грн (сорок п`ять тисяч п`ятсот) грн та витрати з оплати судового збору у розмірі 2952 (дві тисячі дев`ятсот п`ятдесят дві) грн 50 коп.
		Стягнуто солідарно з Компанії "Barlenko LTD" (1066, Nicosia, Cyprus, Themistokli Dervi, 3 Julia House) (1066, Нікосія Кіпр, Фемістоклі Дерві , 3 Джулія Хаус , реєстраційний номер: НЕ 221823 ) та Компанії "Metinvest Managament B.V." (Nassaulaan 2 A, 2514JS s-Gravenhage, the Netherlands) (Нассаулан 2 А, 2514JS м.Гаага, Нідерланди, номер в торговельному реєстрі Торгової палати Нідерландів: 67253598) на користь ОСОБА_3 ( АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 ) суму компенсації за примусово вилучені акції в розмірі 48488 (сорок вісім тисяч чотириста вісімдесят вісім) грн 44 коп. та витрати з оплати судового збору у розмірі 2997 (дві тисячі дев`ятсот дев`яносто сім) грн 33 коп.
		Стягнуто солідарно з Компанії "Barlenko LTD" (1066, Nicosia, Cyprus, Themistokli Dervi, 3 Julia House) (1066, Нікосія Кіпр, Фемістоклі Дерві , 3 Джулія Хаус , реєстраційний номер: НЕ 221823 ) та Компанії "Metinvest Managament B.V." (Nassaulaan 2 A, 2514JS s-Gravenhage, the Netherlands) (Нассаулан 2 А, 2514JS м.Гаага, Нідерланди, номер в торговельному реєстрі Торгової палати Нідерландів: 67253598) на користь ОСОБА_4 ( АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_5 ) суму компенсації за примусово вилучені акції в розмірі 54600 (п`ятдесят чотири тисячі шістсот) грн та витрати з оплати судового збору у розмірі 2445 (дві тисячі чотириста сорок п`ять) грн 25 коп.
		Стягнуто солідарно з Компанії "Barlenko LTD" (1066, Nicosia, Cyprus, Themistokli Dervi, 3 Julia House) (1066, Нікосія Кіпр, Фемістоклі Дерві , 3 Джулія Хаус , реєстраційний номер: НЕ 221823 ) та Компанії "Metinvest Managament B.V." (Nassaulaan 2 A, 2514JS s-Gravenhage, the Netherlands) (Нассаулан 2 А, 2514JS м.Гаага, Нідерланди, номер в торговельному реєстрі Торгової палати Нідерландів: 67253598) на користь ОСОБА_5 ( АДРЕСА_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_6 ) суму компенсації за примусово вилучені акції в розмірі 69866 (шістдесят дев`ять тисяч вісімсот шістдесят шість) грн 16 коп.  та вирати з оплати судового збору у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн.
		Стягнуто солідарно з Компанії "Barlenko LTD" (1066, Nicosia, Cyprus, Themistokli Dervi, 3 Julia House) (1066, Нікосія Кіпр, Фемістоклі Дерві, 3 Джулія Хаус , реєстраційний номер: НЕ 221823 ) та Компанії "Metinvest Managament B.V." (Nassaulaan 2 A, 2514JS s-Gravenhage, the Netherlands) (Нассаулан 2 А, 2514JS м.Гаага, Нідерланди, номер в торговельному реєстрі Торгової палати Нідерландів: 67253598) на користь ОСОБА_6 ( АДРЕСА_7 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_7 ) суму компенсації за примусово вилучені акції в розмірі 113131 (сто тринадцять тисяч сто тридцять одна) грн 84 коп та витрати з оплати судового збору у розмірі 3966 (три тисячі дев`ятсот шістдесят шість) грн 98 грн.
		       В задоволенні інших вимог відмовлено.
		    Закрито провадження в частині позовних вимог до відповідача 3 - ОСОБА_7 .
		     В обґрунтування часткового задоволення позовних вимог про стягнення  солідарно з Компанії "Barlenko LTD" та Компанії "Metinvest Managament B.V." суми компенсації за примусово вилучені акції, суд зазначив, зокрема, наступні мотиви.
		За змістом  статті 652 Закону України "Про акціонерні товариства", у процедурі примусового викупу акцій має бути визначена ціна обов`язкового продажу акцій, яка зазначається у публічній безвідкличній вимозі як ціна придбання акцій, тобто ціна, за якою власник домінуючого контрольного пакета акцій примусово вимагає від міноритарних акціонерів продати йому пакет акцій, і  одним із передбачених зазначеною нормою варіантів (показників), з урахуванням якого формується та визначається ціна придбання акцій, є ринкова вартість акцій товариства. Відповідно до ст.8 Закону України "Про акціонерні товариства"  ринкова вартість акцій  визначається на засадах незалежної оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність, а рішення про залучення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання ухвалюється наглядовою радою товариства, а тому при проведенні процедури сквіз-аут наглядова рада виконує надзвичайно важливу функцію, і саме від добросовісних, розумних дій наглядової ради при визначенні ринкової вартості акцій залежить захист інтересів всіх акціонерів. Затвердження наглядовою радою оцінки акцій не може бути лише формальним процесом в процедурі сквіз-аут, бо фактично від визначення справедливої вартості акцій залежить правомірність процедури. Тому дослідження обставин законності і обґрунтованості рішення наглядової ради про затвердження ринкової вартості акцій має істотне значення для вирішення цього спору, адже наявність певної недобросовісної поведінки з боку власника домінуючого контрольного пакета акцій (зокрема, опосередкованої рішеннями акціонерного товариства) може спричинити покладення на міноритарного акціонера, який не має можливості вплинути на визначення ціни акцій, непропорційного тягаря у зв`язку з примусовим відчуженням належних йому акцій.
		Разом з цим, надзвичайно стислі строки проведення оцінки ТОВ "Оціночний стандарт" та її затвердження Наглядовою радою третьої особи  ставлять під обґрунтований сумнів сумлінне виконання обов`язків наглядової ради до процедури встановлення ринкової вартості акцій, та не виключає суто формального ставлення наглядової ради до вказаної процедури;
		Оскільки ознакою домінуючого контрольного пакету акцій є наявність повного контролю над товариством з боку мажоритарного акціонера (його афілійованих осіб чи осіб, що діють з ним спільно на підставі угоди), то позивачі (колишні міноритарні акціонери) мають право вибору щодо відповідачів, адже вигоду від викупу акцій у міноритарних акціонерів отримує насамперед товариство, у якого суттєво знижуються витрати, а також мажоритарний акціонер, який отримує повний контроль над товариством. Мажоритарний акціонер може не бути покупцем акцій         у процедурі сквіз-аут, Законодавство України дозволяє виступати покупцем акцій у процедурі сквіз-аут не лише особі, яка є власником домінуючого контрольного пакету акцій, але й її афілійованим особам або уповноваженим особам, які не є афілійованими, а діють на підставі угоди. В цій справі покупцем акцій є особа, яка не була акціонером станом на дату примусового викупу, в той же час, Компанія Barlenсo LTD, Metinvest B.V. та Metinvest Menegment B.V. є афілійованими особами. Metinvest Menegment B.V. прямо володіє 99,32255% статутного капіталу ПРАТ "ММК ім. Ілліча". Компанії Metinvest B.V. належить 100% статутного капіталу Metinvest Menegment B.V. Тому відсутні підстави вважати, що саме покупець, який просто формально діяв у правовідносинах від імені групи пов`язаних / афілійованих осіб, отримав вигоду від набуття акцій за заниженою ціною. Акціонерне товариство, яке діяло під домінуючим контролем мажоритарного акціонера, покупець та афілійовані з ним особи становлять по суті єдину економічну групу, їх інтереси збігаються. Оскільки законодавство передбачає можливість викупу акцій у процедурі сквіз-аут мажоритарним акціонером      разом із групою міноритарних акціонерів          (афілійованих з ним осіб чи таких, що діють на підставі угоди), то така можливість створює потенційне підґрунтя для зловживань, адже покупцем акцій може виступити номінальна особа, яка не має значних активів, чи "технічна" юридична особа (спеціально створена чи придбана для участі у процедурі), які потім будуть ліквідовані чи не матимуть достатніх активів для того, щоб відповідати за зобов`язаннями.
		Вказане дає суду достатні підстави вважати, що компанія Barlenco Ltd могла бути використана       в процедурі сквіз-ауту мажоритарним акціонером як технічна юридична особа, що є достатньою підставою для застосування доктрини "підняття корпоративної завіси" щодо емітента та акціонерів разом з їх афілійованими особами та особами, які діяли спільно відповідно до укладеної угоди (підхід до них як до єдиної особи, нехтування самостійною правосуб`єктністю), дозволить суду запобігти можливим зловживанням правом щодо міноритарних акціонерів, захистити їх як слабку сторону у відносинах з емітентом та мажоритарним акціонером.
		За таких обставин, міноритарний акціонер може звертатися з позовом про визначення суми компенсації, стягнення збитків або неправомірної вигоди як до покупця, так і до його афілійованих осіб чи третіх осіб, які брали участь у придбанні пакету акцій міноритаріїв у процедурі сквіз-аут, кінцевого бенефіціарного власника, а також до емітента, а формальна юридична відокремленість вказаних осіб у цьому випадку не має значення, підлягає застосуванню доктрина "підняття корпоративної завіси", у зв`язку з  чим можливим є пред`явлення позивачами вимог про визначення суми компенсації до покупця пакету акцій міноритаріїв  - Компанії Barlenko LTD та Компанії  Metinvest Menegment B.V., як мажоритарного власника ПрАТ "ММК ім.Ілліча" та афілійованої з покупцем особи.
		Ціна примусово викуплених акцій має бути не лише ринковою, а й справедливою, що  означає, що така      ціна може бути вище ринкової, адже у особи без волі та бажання вилучають майно, яким вона володіла на праві власності і не планувала його відчужувати.
		Натомість, враховуючи висновки, викладені в постановах Верховного Суду  у складі Касаційного господарського суду   від 17.02.2021 у справі №905/1926/18 та  від  15.06.2022 у справі №905/671/19, а  також  постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.11.2020  у справі № 908/137, які за змістом ч.2 ст.315, ч.4 ст.236 ГПК мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин, при розрахунку справедливої (ринкової) вартості акцій при сквіз-аут має бути застосований      майновий метод оцінки (як єдиний або поряд з іншими), що випливає з ч.6     ст.9 Закону "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", національних стандартів оцінки майна (Національний стандарт №1 та Національний стандарт №3), при застосовуванні якого справедлива (ринкова) ціна однієї простої акції Товариства      має визначатися у складі пакету загальною кількістю 100% від статутного фонду (капіталу)      за формулою: "ринкова вартість чистих активів товариства поділена на загальну кількість простих акцій товариства", в той час як згідно зі звітом оцінювача (ТОВ «Оціночний стандарт», оцінка вартості однієї акції була здійснена не у 100% пакеті акцій, а у складі пакетів загальною кількістю 0,677% від статутного фонду і при цьому  була прийнята концепція ринкової вартості, заснована на використанні лише порівняльного підходу. Натомість вартість однієї акції, згідно з даними річної фінансової звітності третьої особи станом на 31.12.2017, за майновим методом (методом балансової вартості чистих активів) складає 1,9 грн. і саме така вартість базується на офіційній фінансовій звітності відповідача за 2017 рік і становить найменшу справедливу суму компенсації, а затверджена  рішенням від 14.03.2018 Наглядової ради третьої особи вартість акцій, визначена ТОВ "Оціночний стандарт", як ринкова в сумі 0,08 грн., є вочевидь несправедливою.
		При цьому, при  вирішенні питання щодо призначення експертизи у справі, судом враховано, що місцезнаходженням основних виробничих потужностей емітента є м. Маріуполь, Донецька область, яке є тимчасово окупованою територією України, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. Внаслідок активних бойових дій на території міста Маріуполь, майно ПрАТ "ММК ім.Ілліча" могло бути суттєво пошкоджено або знищено, що об`єктивно унеможливило проведення експертизи у справі з метою визначення ринкової вартості акцій із застосуванням майнового методу і переоцінкою активів за ринковою вартістю, а відтак призначення у справі експертизи є  недоцільним.
		Разом з цим, судом відхилено доводи позивача щодо визначення вартості однієї акції виходячи з розміру чистих активів третьої особи, який зазначений в Меморандумі про пропозицію від 19.04.2018, що розміщений на сайті Компанії Metinvest B.V. (https://metinvestholding.com/ua/investor/ebonds2023) та який стосується зареєстрованих 23.04.2018 Компанією Єврооблігацій у Нідерландах, зазначивши, що наданий позивачем вибірковий переклад на одному аркуші Меморандуму не відповідає вимогам законодавства  до фінансової звітності, не може вважатись документом на підставі якого можливо визначити активи, зобов`язання і власний капітал третьої особи, а відтак не може бути віднесений ані до фінансової звітності, ані до консолідованої фінансової звітності.
		Також суд зазначив про безпідставність вимог  про застосування до відповідачів за аналогією закону (ст.8 ЦК України, ч.10 ст.11 ГПК України) санкції у вигляді стягнення подвійної справедливої ціни, як це передбачено в ч.ч.6,7 ст.65-2 Закону України "Про акціонерні товариства", через те, що Директива ЄС щодо пропозицій про поглинання від 21.04.2004 №2004/25/ ЄС не може вважатись ані частиною національного законодавства, ані міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а тому не є актом цивільного законодавства, а відтак врегулювання відносин в цій справі в частині стягнення подвійної справедливої ціни не може бути здійснено на її підставі, при тому що законодавством України не встановлена відповідальність у виді стягнення подвійної справедливої ціни акцій за неналежне виконання учасниками вимог Закону України "Про акціонерні товариства" чи Закону 1983-VIII при здійсненні процедури сквіз-аут. 
		В обґрунтування висновку про закриття провадження  у справі в частині позовних вимог до 3-го відповідача - гр. ОСОБА_7 суд послався на те, що вказані вимоги заявлені до зазначеного співвідповідача не як до акціонера, а як до кінцевого бенефіціарного власника юридичних осіб, які приймали участь в процедурі сквіз-аут, що викликано невірним визначенням наглядовою радою третьої особи вартості акцій в процедурі їх примусового викупу, у зв`язку з чим позивачами не була отримана в повному обсязі справедлива компенсація за викуп їх акцій, а тому з урахуванням положень пунктів 1 та 3 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України, статті 167 Господарського кодексу України,   спір між позивачами (фізичними особами) та фізичною особою - ОСОБА_7 не може вважатись корпоративним та не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, що відповідно до п.1 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу  України є підставою для закриття  провадження у справі щодо зазначених позовних вимог.                       
		В обґрунтування відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення сум неотриманих дивідендів за 2020 рік, суд послався на те, що за змістом Закону України "Про акціонерні товариства", ст.961 ЦК України, ст.167 ГК України, право на отримання дивідендів належить виключно власнику акції - акціонеру, а враховуючи примусовий викуп у позивачів акцій в березні 2018 року, вони втратили статус акціонера третьої особи, а відтак і право на отримання дивідендів за 2020 рік.
		В обгрунтування відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення нарахованих на суму, яка визначена як різниця між фактично виплаченою сумою позивачам та справедливою компенсацією за акції, суд зазначив, що за змістом ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України, для сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також трьох процентів річних недостатньо лише факту виникнення грошового зобов`язання, а необхідним є також наявність  прострочення виконання грошового зобов`язання, наявність якого в даному випадку позивачем не доведено, враховуючи те, що розмір грошового зобов`язання покупця в процедурі сквіз-аут був визначений саме третьою особою внаслідок прийняття рішення про затвердження ринкової вартості однієї акції, виходячи з висновків, які були викладені у звіті про оцінку вартості акції, а тому станом на дату викупу відповідачі не могли передбачити як наявність спору щодо розміру вартості акції, так і будь-який інший розмір вартості акції, ніж той, який був затверджений рішенням третьої особи, і таке стягнення може свідчити про порушення принципу правової визначеності для покупця акцій, оскільки розмір його грошового зобов`язання перед міноритарними акціонерами міг виникнути лише виходячи з ціни акції, затвердженою емітентом.
		     В обгрунтування відмови в задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча" про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу суд послався на те, що  оскільки спір у даній справі виник внаслідок неправильних дій ПрАТ "ММК ім.Ілліча", які полягали у прийнятті рішення про затвердження вартості акції в явно заниженому розмірі, що стало підставою для звернення позивачів до суду за захистом своїх прав, та яка, згідно з цим рішенням, визнана обґрунтованою,  у зв`язку з чим, зазначені вище витрати, на підставі ч.9 ст. 129 ГПК України, покладаються на ПрАТ "ММК ім.Ілліча".    
		     Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча" подала на  рішення   господарського суду Донецької  області від 04.07.2023 у справі № 905/2204/21 до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на нез`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими,  неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить це рішення скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким в позові відмовити.
		      В обгрунтування апеляційної скарги третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів, послалась, зокрема, на передчасність висновку суду першої інстанції про доведеність заниження ринкової вартості акцій позивачів в процедурі їх примусового викупу, з огляду на те, що  така вартість відповідає їх ринковій вартості, яка у  відповідності  до ст.    8, 65-2 Закону «Про акціонерні товариства»,  положень Закону України «Про оцінку майна,майнових прав та професійну оціночну діяльність  в Україні» встановлена на засадах незалежної оцінки суб`єктом оціночної діяльності на підставі даних  звіту суб`єкта оціночної діяльності, тоді як  позивачем не надано  відповідні належні та допустимі  докази на підтвердження обставин заниження ринкової вартості акцій ІІрАТ "ММК ім.Ілліча", а наведено власний розрахунок вартості акцій на підставі формули «чистих активів», вартість яких є спірною.
		Також ІІрАТ "ММК ім.Ілліча" послалось на передчасність висновку суду першої інстанції  про наявність у позивача права звертатись з позовом до інших осіб, окрім заявника публічної вимоги щодо примусового викупу акцій у позивачів  - компанії Barlenko  LTD, зокрема, компанії  Metinvest Menegment B.V. ,  зважаючи на те, що  зобов`язаною особою з оплати вартості акцій в процедурі обов`язкового продажу акцій є заявник публічної вимоги,  який не є «технічною» особою, оскільки не був  ліквідований (припинений) та володіє достатніми активами для погашения вимог позивача, й відповідно, доктрина «підняття корпоративної завіси» не мала застосовуватись судом.
		Крім цього скаржник зазначив про те, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, оскільки з огляду на положення статті 76 Закону України «Про міжнародне приватне право»  спір у даній справі  між позивачами та нерезидентами - Компанією Barlenko  LTD, компанією Metinvest Menegment B.V.  про стягнення майна, збереженого без достатніх правових підстав,  не підсудний українськими судами та не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства Господарським судом Донецької області.
		   Скаржник наголошує, що законодавство України не застосовується до спірних правовідносин за участю нерезидентів - Компанії Barlenko  LTD та Компанії Metinvest Menegment B.V.
		    Разом з цим скаржник зазначив, що суд першої інстанції, частково визнавши за позивачами право на отримання  компенсації за вилучені акції із розрахунку  1,9 грн. за акцію, виходячи з вартості чистих активів,  та  стягнувши відповідні суми компенсації в  якості збитків, самостійно обравши підставу та предмет позову, вийшов за межі позовних вимог, внаслідок чого порушив принцип диспозитивності.  
		     Також скаржник зазначив про неправильне застосування судом першої інстанції при розгляді заяви ІІрАТ "ММК ім.Ілліча" про розподіл витрат на професійну правничу допомогу положень ч. 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, безпідставно пославшись на те, що спір у даній справі виник внаслідок неправомірних дій Товариства, оскільки судом не враховано того,  що в рамках обов`язкового продажу акцій Товариство здійснювало лише  затвердження ринкової вартості  акцій для цілей такого продажу на основі даних про їх ринкову вартість, визначених суб`єктом оціночної діяльності -ТОВ «Оціночний стандарт», правильність  виконання яким своїх зобов`язань з проведення відповідної оцінки встановлено  рішенням Господарського суду Донецької області від 08.11.2021 у справі № 905/643/21, і при цьому  розмір затвердженої Наглядовою радою Товариства ринкової вартості акцій  відповідно до  вимог ч. 3 статті 8 Закону України не відрізняється від їх вартості, що затверджена  суб`єктом оціночної діяльності більш ніж на 10 відсотків.
		    Крім цього ПрАТ «ММК ім. Ілліча послалось на те, що 1-й та 2-й відповідачі-нерезиденти: Компанія "Barlenko LTD", із місцезнаходженням в Кіпрі та Компанія "Metinvest Managament B.V.", із місцезнаходженням в Нідерландах не були повідомлені про розгляд справи  у встановлений спосіб з урахуванням вимог Конвенції про вручення судових та позасудових документів 1965 (Україна та Королівство Нідерланди є сторонами цієї Конвенції).
		Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.07.2023 для розгляду справи № 905/2204/21 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тарасова І.В., суддя Білоусова Я.О. , суддя Пуль О.А.
		    Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.08.2023 у справі № 905/2204/21 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою третьої особи,  яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів, - Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча" на рішення господарського суду Донецької  області від 04.07.2023 у справі № 905/2204/21 та призначено її до розгляду в судове засідання з повідомленням учасників справи  на  11.10.23 о 12:00 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №  104.
		          Позивачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6  подали на  рішення   господарського суду Донецької  області від 04.07.2023 у справі № 905/2204/21 до Східного апеляційного господарського суду спільну апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на  неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять це рішення скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог та в частині закриття провадження стосовно позовних вимог до відповідача 3 - ОСОБА_7 , та прийняти нове рішення, яким  задовольнити позовні вимоги, зазначені в позовній заяві  від 27.03.2023, а саме:
		- визнати право ОСОБА_1 (і.п.н. НОМЕР_2 ), ОСОБА_2 (і.п.н. НОМЕР_3 ), ОСОБА_3 (і.п.н. НОМЕР_4 ), ОСОБА_4 (і.п.н. НОМЕР_5 ), ОСОБА_5 (і.п.н. НОМЕР_6 ), ОСОБА_6 (і.п.н. НОМЕР_7 ) на справедливу компенсацію за примусово вилучені акції Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" (ЄДРПОУ 00191129) та встановити її розмір на рівні подвійного розміру від 2 (дві) грн. 441 коп.;
		- стягнути солідарно з гр. ОСОБА_7 , Компанії "BARLENCO LTD", реєстраційний номер: НЕ 221823 , Компанії "METINVEST MANAGЕMENT B.V.", номер в торговельному реєстрі Торгової палати Нідерландів: 67253598 на користь ОСОБА_1 (і.п.н. НОМЕР_2 ) суму збитків на загальну суму 168786 (сто шістдесят вісім тисяч сімсот вісімдесят шість) грн. 26 коп.;
		- стягнути солідарно з гр. ОСОБА_7 , Компанії "BARLENCO LTD", реєстраційний номер: НЕ 221823 , Компанії "METINVEST MANAGЕMENT B.V.", номер в торговельному реєстрі Торгової палати Нідерландів:67253598 на користь ОСОБА_2 (і.п.н. НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_2 (і.п.н. НОМЕР_3 ) суму збитків на загальну суму 183463 (сто вісімдесят три тисячі чотириста шістдесят три) грн. 32 коп.;
		- стягнути солідарно з гр. ОСОБА_7 , Компанії "BARLENCO LTD", реєстраційний номер: НЕ 221823 , Компанії "METINVEST MANAGЕMENT B.V.", номер в торговельному реєстрі Торгової палати Нідерландів: 67253598 на користь ОСОБА_3 (і.п.н. НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_3 (і.п.н. НОМЕР_4 ) суму збитків на загальну суму 195513 (сто дев`яносто п`ять тисяч п`ятсот тринадцять) грн. 19 коп;
		- стягнути солідарно з гр. ОСОБА_7 , Компанії "BARLENCO LTD", реєстраційний номер: НЕ 221823 , Компанії "METINVEST MANAGЕMENT B.V.", номер в торговельному реєстрі Торгової палати Нідерландів:67253598 на користь ОСОБА_4 (і.п.н. НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_4 (і.п.н. НОМЕР_5 ) суму збитків на загальну суму 220155 (двісті двадцять тисяч сто п`ятдесят п`ять) грн. 99 коп.;
		- стягнути солідарно з гр. ОСОБА_7 , Компанії "BARLENCO LTD", реєстраційний номер: НЕ 221823 , Компанії "METINVEST MANAGЕMENT B.V.", номер в торговельному реєстрі Торгової палати Нідерландів: 67253598 на користь ОСОБА_5 (і.п.н. НОМЕР_6 ) на користь ОСОБА_5 (і.п.н. НОМЕР_6 ) суму збитків на загальну суму 281711 (двісті вісімдесят одна тисяча сімсот одинадцять) грн. 60 коп.;
		    - стягнути солідарно з гр. ОСОБА_7 , Компанії "BARLENCO LTD", реєстраційний номер: НЕ 221823 , Компанії "METINVEST MANAGЕMENT B.V.", номер в торговельному реєстрі Торгової палати Нідерландів: 67253598 на користь ОСОБА_6 (і.п.н. НОМЕР_7 ) на користь ОСОБА_6 (і.п.н. НОМЕР_7 ) суму збитків на загальну суму 496 982 (чотириста дев`яносто шість тисяч дев`ятсот вісімдесят дві) грн. 42 коп.
		      В обгрунтування апеляційної скарги позивачі зазначили, зокрема,  про те, що,  дійшовши  правильного висновку про  наявність порушення права власності позивачів як міноритарних акціонерів в результаті примусового викупу у них акцій Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча" за ринковою вартістю, при визначенні справедливої вартості, суд першої інстанції виходив з показників  вартості чистих активів товариства, які  зазначені   в офіційній фінансовій звітності Товариства за 2017 рік, і які не є найвищими показниками такої вартості, оскільки відповідачі для різних цілей декларували різні показники вартості таких активів, після примусового вилучення  акцій у міноритарних акціонерів Товариства сплачували собі дивіденди, які більше ніж в 10 разів перевищували  ціну примусового викупу акцій ПрАТ «ММК ім. Ілліча». Зокрема, позивачі стверджують, що  для розрахунку справедливої вартості викуплених у позивачів акцій   суд безпідставно не взяв до уваги фінансові показники, складені  на підставі Міжнародних стандартів  фінансової звітності (МСФЗ), зазначені в Меморандумі  про пропозицію від 19.04.2018, що розміщений на офіційному сайті Компанії "Metinvest B.V.", та не прийняв жодного рішення стосовно заявленого позивачами  клопотання  від 28.03.2023 про витребування  доказів  стосовно дійсної вартості  ПрАТ «ММК ім. Ілліча».
		   Також позивачі зазначили про помилковість висновку суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення нарахованих  на різницю між фактично сплаченою сумою колишнім акціонерам та справедливої компенсації за примусовий викуп акцій інфляційних втрат та 3% річних.
		     В обгрунтування своєї незгоди з вказаним висновком суду першої інстанції позивачі послались на те, що зобов`язання з виплати справедливої вартості за примусово вилучені акції є грошовим, а Акціонерне товариство, яке діяло під домінуючим контролем мажоритарного акціонера, покупець та афілійовані  з ним особи становлять по суті єдину групу, а тому в процедурі сквіз-ауту діяли спільно, розуміючи  правову природу зобов`язання (в даному випадку завдання матеріальної шкоди особою, яка незаконно набула майно  або зберігла його у себе за рахунок іншої особи (ч. 4 ст. 1212 ЦК України), з чого  зрозумілим  є і  момент виникнення такого зобов`язаня, а саме: момент нанесення  позивачам такої шкоди (момент списання у позивачів примусово викуплених акцій - 12.04.2018).
		    Також позивачі зазначили про неправомірність відхилення судом першої інстанції доводів позивачів  про застосування до відповідачів за аналогією закону (ст.8 ЦК України, ч.10 ст.11 ГПК України) санкції у вигляді стягнення подвійної справедливої ціни, як це передбачено в ч.ч.6,7 ст.65-2 Закону України "Про акціонерні товариства", оскільки судом не враховано того, що стягнення зазначених санкцій  прямо передбачено  п. 27 Директиви, на виконання якої було імплементовано процедуру сквіз-ауту, а Закон України  «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня корпоративного управління  в акціонерних товариствах» від 23.03.2017  № 1983-VIII,  яким вводилась вказана процедура, був прийнятий в інтересах мажоритарного акціонеру, що апріорі порушує принцип верховенства права, право власності, захищене Першим протоколом  Конвенції  з прав людини і основоположних свобод, тому  міноритарний акціонер, який зазнав матеріальних та моральних втрат не тільки від мажоритарного акціонера, але й від Держави, має право  на усі компенсуючи його втратам виплати:1) за втрату власності без його вільного волевиявлення  та отримання повного відшкодування; 2) за неправомірну втрату власності  на підставі неякісного закону; 3) за неефективне  відновлення його порушених прав  власності протягом тривалого часу.  
		       Крім цього позивачі вказують на непослідовність викладених в оскаржуваному рішенні висновків суду першої інстанції щодо позовних вимог до ОСОБА_7 , оскільки спочатку суд з посиланням на викладені в постановах Верховного  Суду від 28.04.2021  у справі № 910/12591/18 та від 29.04.2022  у справі №  905/830/21 висновки,  зазначив в переліку осіб, до яких можливо звертатися  з позовом  про стягнення компенсації примусово викуплених акцій   кінцевого бенефіціарного власника, яким  у даному спорі є 3-й відповідач - ОСОБА_7 , а потім закрив провадження  до вказаного учасника справи, пославшись на те, що спір в частині позовних вимог позивачів-фізичних осіб  до 3-го відповідача - фізичної особи не віднесено до юрисдикції господарських судів, зокрема, не  є  корпоративним спором та належить до юрисдикції цивільних судів. Разом з цим, позивачі стверджують, що правовідносини між позивачами та  3-м відповідачем виникли не із земельних, сімейних, житлових та інших цивільних відносин, а саме з корпоративних відносин, а тому  у відповідності до положень статті  19 Цивільного процесуального кодексу України та статті 20 Господарського процесуального кодексу України, спір щодо доплати за примусово вилучені акції по значно заниженій ціні  має відноситись до  юрисдикції господарських судів.
		      Також в апеляційній скарзі позивачі зазначили, що вони погоджуються  з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у стягненні збитків у вигляді сум неотриманих дивідендів за 2020 рік, а в іншій частині збитків щодо компенсації сум справедливої вартості акцій разом із нарахованими на них  інфляційних втрат та 3% річних вважають ці вимоги такими, що підлягають задоволенню в поновму обсязі, зазначаючи при цьому, що ціна викуплених у позивачів акцій ПрАТ «ММК ім. Ілліча» - 2,441 грн. є найбільш справедливою ціною, відповідно до відомостей про вартість чистих активів Товариства, задекларованих  перед  всесвітньою спільнотою, а коефіцієнт 2 застосовано  в якості  відповідальності, передбаченої  на підставі ст. 8 Цивільного кодексу України, ч. 10 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, ч. 7 ст. 65 Закону України «Про акціонерні товариства», як подвійна ціна.  
		До апеляційної скарги додана заява про витребування доказів, за змістом якої заявники просять витребувати у ПрАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" та Компанії "Metinvest B.V." наступну інформацію: 
		- найменування, адресу реєстрації, електронну адресу компанії, яка готувала скаргу до ЄСПЛ щодо стягнення з Російської Федерації збитків за зруйновані та постраждалі через війну Російської Федерації проти України ПрАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" та ПрАТ "ММК ім.Ілліча";
		- найменування, адресу реєстрації, електронну адресу суб`єкта оціночної діяльності, який готував висновок щодо розміру збитків за зруйновані та постраждалі через війну Російської Федерації проти України ПрАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" та ПрАТ "ММК ім.Ілліча" з метою подання скарги до ЄСПЛ;
		- вихідні дані, які були надані суб`єкту оціночної діяльності для підготовки висновку щодо розміру збитків за зруйновані та постраждалі через війну Російської Федерації проти України ПрАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" та ПрАТ "ММК ім.Ілліча" з метою подання скарги до ЄСПЛ;
		- надати розрахунок довоєнної капіталізації промислових активів групи СКМ, зруйнованих та постраждалих через війну Російської Федерації проти України, зокрема ПрАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" та ПрАТ "ММК ім.Ілліча", які використані для подання скарги до ЄСПЛ.
		    В обгрунтування заяви позивачі послались, зокрема, на те, що Господарський суд першої інстанції не прийняв жодного рішення щодо заявленого позивачами клопотання про витребування зазначених доказів від 28.03.2023 щодо дійсної вартості активів ПрАТ «ММК ім. Ілліча», в якому, з урахуванням появи в процесі розгляду справи  нових доказів  було зазначено про необхідність встановлення за допомогою цих доказів дійсної вартості викуплених у позивачів акцій, з огляду на  наявність 5 показників ціни Акцій ПрАТ «ММК ім. Ілліча»  в процедурі їх обов`язкового викупу, які використовуються відповідачами  в залежності  від їх використання, а саме:
		     - 2 показника  ринкової вартості акцій ПрАТ «ММК ім. Ілліча»  в розмірі  0,0799 грн. за  акцію  та 0,0583 грн. за акцію (згідно  з уточненим звітом), визначені  суб`єктом оціночної діяльності -ТОВ «Оціночний стандарт» з метою проведення процедури обов`язкового продажу акцій вказаного Емітента (вказані показники надані до суду третьою особою, яка наполягає на їх застосуванні);
		     - 2 показника  власного капіталу ПрАТ «ММК ім. Ілліча», які офіційно задекларовані відповідачами за один і той же період, та які  використовуються  позивачами  для розрахунку справедливої вартості за формулою розрахунку показників «чисті активи»/балансова вартість вказаного Емітента, а саме : 23523163000 грн.: 12371260750 шт. акцій =1,9 грн. із розрахунку на одну акцію  та 1 076000 000 долл. США : 28,0672, грн. : 12371260750 шт  акцій  = 2,2441 грн. із розрахунку  за  1 акцію;
		      - на сторінці сайту Компанії Metinvest B.V. анонсовано подання кінцевим  бенефіціарним власником  ПрАТ «ММК ім. Ілліча»  -  гр. ОСОБА_7 скарги до ЄСПЧ та зазначено інформацію щодо того, що вартість збитків, завданих гр. Ахметову внаслідок знищення російськими  військовими заводу  в 10-20 разів більша ніж показники активів ПрАТ «ММК ім. Ілліча», задекларовані  у фінансовій звітності  та публічно опубліковані на сайті  smaida.gov.ua.
		       З огляду на наведене, позивачі стверджують, що дійсна вартість акцій ПрАТ «ММК ім. Ілліча» станом на час проведення процедури  обов`язкового викупу акцій ПрАТ «ММК ім. Ілліча» була щонайменше в 10 раз більшою аніж їх справедлива вартість, визначена позивачами  в позовній заяві за   показниками, що зазначені  у Меморандумі про пропозицію від 19.04.2018.   
		Ухвалою Східного апеляційного господарського  суду від 29.08.2023 у справі № 905/2204/21  відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивачів  на рішення Господарського суду Донецької  області від 04.07.2023 у справі № 905/2204/21, об`єднано її в одне апеляційне провадження для сумісного розгляду з апеляційною скаргою на  це рішення третьої особи,  яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів, - Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча" та призначено  до розгляду в судове засідання з повідомленням учасників справи  на  11.10.2023 о 12:00.
		12.09.2023 від позивачів надійшов відзив (вх. № 11002, вх. ел. пошти  13144) на апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча"  на рішення Господарського суду Донецької  області від 04.07.2023 у справі № 905/2204/21, згідно з яким вони просять залишити її без задоволення.
		25.09.2023 від Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча" надійшов відзив на апеляційну скаргу позивачів на рішення Господарського суду Донецької  області від 04.07.2023 у справі № 905/2204/21 (вх. № 11536), згідно з яким  просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції в  оскаржуваній позивачами частині залишити без змін.
		      Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.10.2023 у зв`язку з відпусткою судді Білоусової Я.О. для розгляду  справи № 905/2204/21 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тарасова І.В., суддя Крестьянінов  О.О., суддя Пуль О.А.
		   Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.10.2023 зупинено провадження у справі №905/2204/21 до закінчення перегляду Великою Палатою  Верховного Суду справи № 910/3831/22 та оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень повного тексту постанови  Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/3831/22 .
		   Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.03.2024 поновлено  провадження у справі 905/2204/21 за апеляційними  скаргами позивачів - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 (вх. № 1545 Д/2-5) та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів, - Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча" (вх. № 1420 Х/2-5) на рішення господарського суду Донецької  області від 04.07.2023 у справі № 905/2204/21 та їх розгляд призначено  на 25.04.2024  о 12:00 год., за адресою: 61058, м. Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, зал засідань № 104.
		      18.03.2024 від позивачів надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги  (вх. №  3896), в яких вони зазначили,зокрема, що   з врахуванням того, апеляційна скарга          у цій справі була подана   ще в липні 2023 року , в той час, коли не були ухвалені рішення, які є подібними із цією справою, просили при          ухваленні рішення у          цій справі врахувати висновки, викладені в постанові Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2024 у справі №910/8714/18, ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 02.08.2023 у справі №904/6760/21, постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2024 у          справі № 910/3831/22, постановах Касаційного господарського суду Верховного Суду від 17.07.2018 у справі          № 910/14972/17 та від 04.07.2018 у          справі          № 910/4947/18 та постанові Касаційного          господарського суду          Верховного Суду від           28.04.2021 у справі 910/12591/18.         
		      22.04.2024 від ПрАТ «ММК ім. Ілліча»  надійшли додаткові пояснення (вх. № 5615), в яких наведено правові позиції щодо складу відповідачів у подібних спорах, викладені в постановах Верховного Суду, місцевих  та апеляційних господарських судів, а також правові позиції стосовно вимог про солідарне стягнення  збитків або безпідставно набутого майна, а також викладені в постановах Верховного Суду правові позиції щодо стягнення  інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих на компенсацію справедливої вартості акцій, викуплених в процедурі їх обов`язкового продажу.
		     23.04.2024 від ПрАТ «ММК ім. Ілліча»  надійшли письмові пояснення (вх. № 5745), в яких він просить суд врахувати те, що з урахуваням встановленої положеннями ч.1 ст. 515, ч. 3 статті 656 Цивільного кодексу України прямої заборони  на заміну кредитора або продажу права вимоги  у зобов`язаннях особистого характеру, до ОСОБА_4 не перейшли права вимоги від ОСОБА_12 у спірному зобов`язанні щодо отримання компенсації вартості належних ОСОБА_12 примусово викуплених акцій  ПрАТ «ММК ім. Ілліча» на підставі  укладеного між вказаними особами договору про  відступлення права вимоги від 07.11.2021 та за цим Договором ОСОБА_12 , всупереч ч. 1 статті 514 Цивільного кодексу України, передано неіснуюче право вимоги на компенсацію вартості акцій, яке виникло лише після ухвалення оскаржуваного рішення у даній справі,  що свідчить про відсутність предмету спору в частині позовних вимог ОСОБА_4 до відповідачів у даній справі.
		    Перший та другий відповідачі в судове засідання представників не направили, про причини неявки суд не повідомили.
		    Щодо виконання апеляційним судом  обов`язку  з повідомлення вкзаних осіб, колегія суддів зазначає наступне.
		     Враховуючи що країною  місцезнаходженням 1-го відповідача -  Компанії "Barlenko LTD" є   Кіпр, а 2-го відповідача - Компанії "Metinvest Managament B.V."-Нідерланди, відтак застосуванню підлягає Конвенція про вручення судових та позасудових документів 1965 (Україна, Кіпр  та Королівство Нідерланди є сторонами цієї Конвенції). 
		     Відповідно до правового висновку викладеного Верховним Судом у постановах від 29.04.2022 у справі № 905/830/21, від 23.05.2022 у справі № 905/1060/21 в подібних правовідносинах за участю Компанії BARLENCO LTD та Компанії PRIVATE LIMITED LIABILITY COMPANY METINVEST B.V. (Приватна компанія з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ Б.В.») встановлено, що судові рішення, які згідно із вимогами        ГПК України      та ст. 10 Конвенції про вручення за кордоном судових або позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року (надалі - Конвенції) підлягають врученню вказаним компаніям можуть направлятись українською мовою через альтернативний канал, передбачений ст. 10(а) Конвенції, тобто шляхом надсилання безпосередньо поштою ухвали суду на адресу Компанії, що дозволить зберегти розумний баланс між приписами щодо належного повідомлення відповідачів та розгляду справи у розумні строки.
		   Поштові канали зв`язку - це відправка листів у вигляді звичайного поштового відправлення, рекомендованого листа та з повідомленням про вручення. Поштові канали таож можуть охоплювати відправку електронною поштою та іншими сучасними засобами електронної комунікації, якщо це передбачено національним законодавством.
		    Пунктом (а) ст. 10 Конвенції передбачено: якщо запитувана держава не заперечує, то ця Конвенція не обмежує можливості надсилати судові документи безпосередньо поштою особам, які перебувають закордоном.
		    Відповідно до інформації, розміщеної на офіційному сайті Гаазької конференції з міжнародного права (www.hcch.net) Королівство Нідерландів, як і Республіка Кіпр заявили, що вони не заперечують проти способів передачі документів, передбачених ст. 10(а) Конвенції. Суд має право обрати канал вручення документів з урахуванням вимог Конвенції. Основний та альтернативні канали є рівнозначними, тому суд з урахуванням принципу пропорційності (конкретних обставин справи) має обирати відповідний канал вручення документів.
		    Вимога щодо перекладу судових документів, яка міститься у ст. 5 Конвенції не поширюється на вручення документів поштовими каналами відповідно до ст. 10 (а) Конвенції (постанова ВС від 29.04.2022 у справі № 905/830/21).
		     Отже,  означеною Конвенцією передбачено застосування як рівнозначних основного та альтернативного каналів вручення, до яких, у стосунках з Нідерландами, віднесено, у тому числі, і безпосереднє надсилання судом кореспонденції отримувачу поштою. Колегія суддів, враховуючи правову позицію, викладену  у постанові Верховного Суду у справі №905/830/21 від 29.04.2022 щодо використання під час відправлення судом поштової кореспонденції альтернативного каналу вручення документів, дійшла висновку, що інтересам забезпечення розумного строку розгляду справи та уникнення невиправданих зволікань через застосування ускладненого механізму основного каналу вручення кореспондеції відповідає використання у цій справі саме альтернативного каналу -  шляхом надсилання безпосередньо на адресу місцезнаходження  1-го та 2-го Відповідачів  рекомендованим листом з повідомленням. 
		       За висновком суду, використання такого способу повідомлення вказаних Відповідачів  не може розцінюватися як обмеження прав останніх  щодо ефективного доступу до суду.
		    Апеляційним судом було встановлено, що  ухвали Східного апеляційного господарського суду від 29.08.2023,  якими  призначалось судове засідання на 11.10.2023 о 12:00 год. та о 12:30 год.  були надіслані відповідачам на повідомлені  позивачами в позовній заяві поштові адреси рекомендованими листами з повідомленням та отримані останніми, а також на електронну адресу, а саме:Компанії "Metinvest Managament B.V."- Gustav Mahlerplein 74 B,1032 MA, Amsterdam, Koninrijk der Nederlanden, Компанії "Barlenko LTD"-Themistokli Dervi, 3 Julia House, 1066, Nicosia, Cyprus /barlenco@metinvestholding.com. 
		      Натомість ухвала  Східного апеляційного господарського суду від 14.03.2024, якою   призначалося судове засідання 25.04.2024 о 12:00, спочатку була надіслана зазначеним Компаніям на вищенаведені адреси, що повідомлені в позовній заяві, а після повідомлення позивачами нової адреси  "Metinvest Managament B.V."- Зуідплейн 216, 1077 ХВ, вказана ухвала 11.04.2024 повторно направлено на зазначену нову адресу Компанії за поштовими квитанціями від 11.04.2024 № № НОМЕР_8 . Вказані ухвали отримані 1-м та 2-м відповідачами відповідно, 10.04.20204 та 23.04.2024.
		 Крім цього, інформація про постановлення Східним апеляційним господарським судом  ухвал від 14.03.2024 та призначені ними дати,  час та місце судових засідань була розміщена на офіційній вебсторінці сайту  Східного апеляційного господарського суду.     
		Враховуючи, що ухвали, якими призначалися дати судові засідання отримано першим та другим відповідачами, а другим відповідачем - Компанією "Metinvest Managament B.V." хоча й отримано ухвалу про призначення даного судового засідання 23.04.2024, тобто менше, ніж за 5 днів до судового засідання, але ним  не виконано встановлений ч. 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України обов`язок щодо повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження, колегія суддів вважає, що зазначені учасники належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.
		  При цьому колегія суддів враховує, що  згідно з практикою Європейського суду з прав людини сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів для того, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (див. mutatis mutandis, рішення у справі "Олександр Шевченко проти України" і "Трух проти України").
		Згідно з  п. 2 ч. 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, повторна  неявка учасника справи, якого належним чином повідомлено про судове засідання є підставою для розгляду справи за його відсутності незалежно від причин неявки. 
		Відповідно до  ч. ч. 12 статті 270  Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи
		       З огляду на наведене, справа розглядається за відсутністю 1-го та 2-го відповідачів. 
		   В судовому засіданні представник позивачів підтримала їх апеляційну скаргу та заперечила проти  доводів апеляційної скарги  третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів, - Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча".
		        Також представник позивачів підтримала заяву про витребування доказів.
		      Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів, - Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча" підтримав його апеляційну скаргу та заперечив проти доводів апеляційної скарги позивачів.
		      Також представник третьої особи заперечив проти задоволення  заяви позивачів  про витребування доказів, з тих підстав, що відомості, які можуть містити вказані докази,  не стосуються предмету спору, оскільки заявлені в позові суми компенсації справедливої вартості акцій визначені позивачами на  основі інших даних, а саме на підставі даних щодо вартості чистих активів ПрАТ «ім. Ілліча», які зазначено  у Меморандумі про пропозицію від        19.04.2018, а тому відповідні докази є неналежними. Крім цього представник третьої особи зазначив, що позивачами вже подавалось відповідне клопотання під час розгляду справи в суді першої інстанції, в задоволенні якого було відмовлено протокольною ухвалою, яка не оскаржена позивачами разом з рішенням суду. Також,  в порушення вимог ст. 81 Господарського процесуального кодексу України позивачами  в заяві про витребування доказів не вказано про вжиття заходів  для їх отримання самостійно та причини неможливості їх отримати самостійно.
		     Розглянувши зазначену заяву представника позивачів, колегія суддів відмовляє в її задоволенні за необгрунтованістю, з огляду на наступне.
		      Частиною 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
		        Як правомірно зазначив представник третьої особи  в обгрунтування своїх заперечень проти вказаної заяви,  відомості, які можуть містити вказані докази  не стосуються предмету спору, оскільки заявлені в позові суми компенсації справедливої вартості акцій визначені позивачами на основі інших даних, а саме на підставі даних щодо вартості чистих активів ПрАТ «ім. Ілліча», які зазначено  у Меморандумі про пропозицію від 19.04.2018 , в той час як за твердженням позивачів зазначені докази можуть підтвердити розмір справедливої вартості  акцій, який  щонайменше в 10 разів перевищує вартість акцій, з якої обчислено заявлені до стягнення суми компенсації недоплаченої справедливої вартості, а тому відповідні докази стосуються обставин, які виходять за межі предмету доказування у даній  справі, у зв`язку з чим  є неналежними в розумінні ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, що виключає необхдність   їх витребування. 
		   Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. 
		    Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. 
		      Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
		      Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційних скарг та відзивів на них,  заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи,  з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах, встановлених статтею 269 ГПК України, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, дійшла висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги третьої особи та часткове задоволення апеляційної скарги позивачів, виходячи з наступного.
		        Як вбачається з матеріалів справи, згідно з випискою про операції з цінними паперами за період з 12.04.2018 по 12.04.2018, ОСОБА_1 була власником акцій Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча" в кількості 23000 шт. (т.1 а.с.18).
		Згідно з випискою про операції з цінними паперами за період з 12.04.2018 по 12.04.2018, ОСОБА_2 був власником акцій Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча" в кількості 25000 шт. (т.1 а.с.19).
		Згідно з випискою з реєстру власників іменних цінних паперів на 02.11.2010, ОСОБА_13 є власником акцій Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча" в кількості 26642 шт. (т.1 а.с.20).
		ОСОБА_3 є спадкоємцем за законом після свого померлого сина - ОСОБА_13 (т.1 а.с.32).
		Згідно з випискою про операції з цінними паперами за період з 12.04.2018 по 12.04.2018, ОСОБА_12 була власником акцій Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча" в кількості 30000 шт. (т.1 а.с.21).
		07.11.2021 року між ОСОБА_12 та ОСОБА_4 укладений договір про відступлення права вимоги, відповідно до п.1.1 якого, ОСОБА_12 передає, а ОСОБА_4 приймає на себе усі права та обов`язки, що належать ОСОБА_12 як колишньому власнику простих іменних акцій Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча" у кількості 30000 штук.
		За змістом п.1.3 договору ОСОБА_4 набуває права звертатися до суду або інших компетентних органів в якості позивача/скаржника, укладати мирову угоду, звертатись до виконавчих органів з метою виконання рішень судів щодо стягнення компенсаційних сум (доплати до справедливої ціни, дивідендів, тощо) за належні ОСОБА_12 примусово вилучені акції Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча" відповідно до заявлених Компанією Barlenco LTD публічної безвідкличної вимоги про придбання акцій в усіх власників.
		В пункті 1.2 вказаного Договору, сторони погодили, що відповідно до ст.212 ЦК України виникнення цивільних прав та обов`язків сторін цього договору залежать від обставин щодо яких невідомо, наступлять вони чи ні. Цей договір діє з відкладальною умовою, якою є сплата ОСОБА_4  грошових коштів, які б належали ОСОБА_12 як власнику акцій Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча", якби не було укладено цього договору, на виконання судового рішення або на виконання мирової угоди за майбутнім спором щодо стягнення компенсаційних сум (доплати до справедливої ціни, дивідендів, тощо) за примусово вилучені акції Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча" відповідно до заявлених Компанією Barlenco LTD публічної безвідкличної вимоги про придбання акцій в усіх власників.
		Отже, сторонами в договорі чітко визначена відкладальна умова з наявністю якої у сторін виникають відповідні права та обов`язки за договором.
		Порядок проведення розрахунків за вказаним договором сторонами погоджений розділі 2 договору. Так, за передане право вимоги компенсаційних сум (доплати до справедливої ціни, дивідендів, тощо) за належні ОСОБА_12 примусово вилучені акції Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча" ОСОБА_4 сплачує ОСОБА_12 у випадку фактичного отримання грошових коштів 63% від примусово стягнутої/добровільно сплаченої суми компенсації (доплати до справедливої ціни, дивідендів, тощо) за належні ОСОБА_12 примусово вилучені акції Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча", за мінусом усіх понесених ОСОБА_4 судових витрат (сплаченого судового збору, витрат на правову допомогу, транспортних витрат і таке інше) сплачених обов`язкових податків та платежів.
		     Як зазначено вище,  23.04.2024 від ПрАТ «ММК ім. Ілліча» надійшли письмові пояснення (вх. № 5745), в яких він просить суд врахувати те, що з урахуванням встановленої положеннями ч.1 ст. 515, ч. 3 статті 656 Цивільного кодексу України прямої заборони  на заміну кредитора або продажу права вимоги у зобов`язаннях особистого характеру, до ОСОБА_4 не перейшли права вимоги від ОСОБА_12 у спірному зобов`язанні щодо отримання компенсації вартості належних ОСОБА_12 примусово викуплених акцій  ПрАТ «ММК ім. Ілліча» за укладеним між вказаними особами договором про відступлення права вимоги від 07.11.2021 та за цим Договором ОСОБА_12 всупереч ч. 1 статті 514 Цивільного кодексу України передано неіснуюче право вимоги на компенсацію вартості акцій, яке виникло лише після ухвалення оскаржуваного рішення у даній справі,  що на думку третьої особи, свідчить про відсутність предмету спору в частині позовних вимог ОСОБА_4 до відповідачів у даній справі.
		     Колегія суддів вважає зазначені доводи третьої особи безпідставними, з огляду на наступне.
		Як правомірно зазначив суд першої інстанції, враховуючи характер укладеного між сторонами договору від 07.11.2023, виходячи зі змісту наведених умов договору , погоджена сторонами відкладальна умова (сплата грошових коштів ОСОБА_4 )  стосується не всіх прав та обов`язків за цим договором, а лише розрахунків між сторонами, а тому, вочевидь від сплати ОСОБА_4 суми компенсації за примусово вилучені акції у ОСОБА_12 , зокрема за наслідком судового процесу, не може залежати виникнення у нього права на звернення до суду з метою стягнення такої суми, оскільки отримання ОСОБА_4 відповідних коштів в судовому порядку можливе лише як насідок реалізації ним права на звернення до суду з прийняттям судом відповідного рішення.
		Натомість передане ОСОБА_4 за вказаним Договором  право вимоги щодо сплати справедливої вартості акцій є вимогою про сплату ціни товару, яке виникло на час здійснення оплати першим відповідачем оплати акцій в спірній процедурі примусового викупу (сквіз-аут) на виконання відповідного одностороннього правочину з безвідкличної вимоги про викуп акцій, що мало місце до 12.04.2018.
		      При цьому колегія суддів зазначає, що за своєю економічною природою сутність боргу як певної грошової суми, яка на законних підставах має бути сплачена іншій особі, залишається незмінною на будь-яких етапах існування зобов`язання та не залежить (як і право вимоги кредитора) від того, чи зобов`язання виконується, чи мали місце обставини неналежного виконання зобов`язання, в той час як за своєю правовою природою судове рішення є засобом захисту прав або інтересів фізичних та юридичних осіб; за загальним правилом судове рішення забезпечує примусове виконання зобов`язання,        яке виникло з підстав, що існували до винесення судового рішення, але не породжує таке зобов`язання, крім випадків, коли положення норм чинного законодавства пов`язують виникнення зобов`язання саме з набранням законної сили рішенням суду; рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить у них ясність та визначеність (постанова Верховного суду України від 18.10.2017 № 910/8318/16, постанова Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021  № 320/51515/17)
		Крім цього твердження третьої особи щодо відступлення за вказаним договором ОСОБА_4 всупереч положень  статті 515  та ч. 3 статті 656 Цивільного кодексу України права вимоги, яке має особистий характер не ґрунтується  на чинному законодавству.
		Так, статтею 515 Цивільного кодексу України встановлено заборону  заміни кредитора  у певних зобов`язаннях, пов`язаних з особою кредитора, а ч. 3 статті 656 Цивільного кодексу України - на продаж права вимоги, яка має особистий характер.
		Колегія суддів зазначає, що права вимоги, які мають особистий характер, в тому числі пов`язані з особою кредитора, є такі права вимоги, які  ґрунтуються на особистих немайнових правах юридичної або фізичної особи, в той час як за вказаним Договором ОСОБА_4 відступлено саме майнове право вимоги оплати вартості акції як товару за справедливою ціною в процедурі примусового викупу акцій (сквіз-ауту). 
		Згідно з випискою про операції з цінними паперами за період з 12.04.2018 по 12.04.2018, ОСОБА_5 був власником акцій Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча" в кількості 38388 шт. (т.1 а.с.22).
		Згідно з випискою про операції з цінними паперами за період з 12.04.2018 по 12.04.2018, ОСОБА_6 був власником акцій Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча" в кількості 70500 шт. (т.1 а.с.23).
		Згідно з випискою про стан рахунку в цінних паперах, Метінвест ОСОБА_14 станом на 23.03.2017 був власником акцій Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча" в кількості 12287452297 шт., що складає 99,3226% частки в статутному капіталі (т.1 а.с.123, 128).
		Загальна кількість акцій Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча" становить 12371260750 (т.1 а.с.126).
		Отже, до набрання чинності Законом України №1983-VIIІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня корпоративного управління в акціонерних товариствах", домінуючий контрольний пакет акцій ПрАТ "ім.Ілліча" знаходився у власності Компанії  Metinvest Managament B.V.
		27.02.2018 між Компанією Metinvest B.V., Компанією Metinvest Managmenet B.V. та Компанією Barlenco LTD укладено договір, у відповідності до якого, враховуючи, що сторони цього договору є афілійованими особами в розумінні п.1 ч.1 ст.2 Закону України "Про акціонерні товариства", Компанія Barlenco LTD уповноважена вимагати від інших акціонерів продажу належних їм акцій Товариства шляхом надсилання до Товариства публічної безвідкличної вимоги про придбання акцій в усіх власників акцій Товариства та вчиняти всі інші дії відповідно до вимог та в порядку, визначеному ст.652 ЗУ "Про акціонерні товариства" та п.2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня корпоративного управління в акціонерних товариствах" (т.1 а.с.131-133). 
		01.03.2018 Компанією Barlenco LTD надіслано ПрАТ "ММК ім. Ілліча" повідомлення про намір скористатися правами, передбаченими статтею 652 ЗУ "Про акціонерні товариства", щодо обов`язкового продажу простих іменних акцій акціонерами Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча".
		У повідомленні зазначено, що кількість акцій Товариства, що належать афілійованим особам компанії Барленко ЛТД станом на дату направлення цього повідомлення: 
		- компанії Metinvest Management B.V. належить 12187452297 штук простих іменних акцій Товариства. Таким чином, компанія Metinvest Management B.V. прямо володіє 99,322555%  статуного капіталу ПрАТ "ММК IМ. IЛЛIЧА";
		- Компанії  Metinvest B.V. належить 100% статуного капіталу компанії Metinvest Management B.V. Таким чином, компанія Metinvest B.V. опосередковано володіє 99,322555% статутного капіталу ПрАТ "ММК IМ. IЛЛIЧА".
		Усіма вищезазначеними афілійованими особами та компанією Barlenco LTD укладений відповідний договір, згідно якого компанія Barlenco LTD виступає суб`єктом реалізації прав, статтею 652 ЗУ "Про акціонерні товариства" та п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №1983-VIII від 23.03.2017 (т.1 а.с.129-130).
		02.03.2018 третьою особою прийнято рішення про обрання ТОВ "Оціночний стандарт" оцінювачем ринкової вартості акцій товариства на дату отримання товариством повідомлення (т.1 а.с.157).
		05.03.2018 ТОВ "Оціночний стандарт" склало звіт, яким визначено ринкову вартість 1 (однієї) простої іменної акції Товариства станом на 2 березня 2018 року в розмірі 0,0799 грн у складі пакетів загальною кількістю 0,677% від статутного фонду (далі - Звіт) (т.1 а.с.158-204).
		07.03.2023 БАРЛЕНКО ЛТД уклало з ПАТ "ПУМБ" договір рахунку умовного зберігання (ескроу) №31/2017-3 (т.1 а.с.149-155). 
		12.03.2018 ПАТ "ПУМБ" відкрило рахунок умовного зберігання на БАРЛЕНКО ЛТД  (т.1 а.с.156).
		12.03.2018 Всеукраїнською громадською організацією "Всеукраїнська спілка експертів оцінювачів" складено рецензію на звіт про оцінку вартості однієї акції у складі пакетів загальною кількістю 0,677% від статутного фонд з метою реалізації права обов`язкового продажу простих іменних акцій акціонерами на вимогу особи (осіб, що діють спільно), яка є власником домінуючого контрольного пакета акцій) Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча", згідно з висновком якого звіт, що виконаний ТОВ "Оціночний стандарт", в цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, які не вплинули на достовірність оцінки (т.2 а.с.12-14).
		14.03.2018 третьою особою прийнято рішення про затвердження ринкової вартості однієї простої іменної акції ПРАТ "ММК ім.Ілліча" у розмірі 0,08 грн (т.2 а.с.11).
		19.03.2018 БАРЛЕНКО ЛТД надіслало третій особі Публічну безвідкличну вимогу про придбання акцій в усіх власників акцій ПрАТ "ММК IМ. IЛЛIЧА" (т.1 а.с.24-25).
		У вказаній вимозі зокрема завчається, що заявник вимоги прямо не володіє акціями ПРАТ "ММК IМ. IЛЛIЧА". Опосередковане володіння разом з афілійованими особами складає 12 287 452 297 шт. (99,322555%).
		Позивачам заявником безвідкличної вимоги були перераховані грошові кошти на рахунки ескроу у розмірі 1840 грн, 2000 грн, 2131,36 грн, 2400 грн, 3071,04 грн та 20818,16 грн відповідно, тобто виходячи з вартості однієї акції в розмірі 0,08 грн, яка за твердженням позивачів є несправедливою, оскільки суттєво занижена.
		Після перерахування зазначених грошових коштів позивачам заявником безвідкличної вимоги-першим відповідачем, 12.04.2018 акції ПРАТ "ММК ім.Ілліча", які належали позивачам, списані з відповідних рахунків в цінних паперах на користь Barlenko LTD як заявника безвідкличної вимоги про придбання акцій (т.2 а.с.15-16).
		      Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи, колегія суддів  зазначає наступне.
		      За положеннями частин 4, 5  Конституції України  ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених   законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.
		      Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених   законом   і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
		    Згідно зі  ст. 321 Цивільного кодексу України   право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою  статті 353 цього Кодексу.
		   Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити зазначеним нормам  Конституції України  та Конвенції.
		Вказані норми Конституції України, Конвенції та  ЦК України  визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення особи своєї власності.   
		При цьому зазначені норми припускають можливість винятку з цього загального правила за умови, коли позбавлення права власності перебачено законом, здійснюється в інтересах суспільства (з мотивів суспільної необхідності) та є пропорційним (зокрема передбачає компенсацію, відшкодування вартості майна).
		   Згідно з частиною другою  статті 124 Конституції України  юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
		    Відповідно до частини другої  статті 2 ГПК України  завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
		    Зазначеними приписами саме на суд покладено виконання позитивних зобов`язань держави щодо вирішення спорів між учасниками юридичного конфлікту, які виникають між ними у відносинах власності при реалізації належних їм правомочностей.                                      
		      Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» (в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) акція - іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені  ЦК України  та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств.
		      Виходячи із приписів статей 177, 194 Цивільного кодексу  України, акція є об`єктом права власності.
		   Україна, виконуючи обов`язки з адаптації її корпоративного законодавства до законодавства Європейського Союзу, запровадила інститути витіснення та примусового продажу (squeeze-out і sell-out).
		      Так, Верховна Рада України прийняла  Закон №1983-VIII, яким доповненоЗакон України «Про акціонерні товариства» статтею 65-2, що передбачає примусове відчуження міноритарними акціонерами належних їм акцій на вимогу власників домінуючого контрольного пакета акцій.
		      Відповідно ч. 4 ст. 65-2 Закону України «Про акціонерні товариства»  протягом 90 днів з дня подання повідомлення відповідно до частини другої цієї статті та за умови виконання нею дій, передбачених статтею 65 або 65-1 цього  Закону, особа, яка є власником домінуючого контрольного пакета акцій, або будь-яка її афілійована особа, або уповноважена особа має право надіслати до товариства публічну безвідкличну вимогу про придбання акцій в усіх власників акцій товариства. У разі подання до товариства публічної безвідкличної вимоги всі акціонери акціонерного товариства, крім осіб, що діють спільно із такою особою, та її афілійованих осіб, та саме товариство зобов`язані у безумовному порядку продати належні їм акції цього товариства заявнику вимоги.
		       При цьому у п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1983-VIII зазначено, що протягом двох років з дня набрання чинності цим  Законом  особа (особи, які діють спільно), яка станом на дату набрання чинності цим  Законом є прямо або опосередковано з урахуванням кількості акцій, що належать їй або її афілійованим особам, вже є власником домінуючого контрольного пакета акцій акціонерного товариства (далі - заявник вимоги), має право застосувати положення ст. 65-2 Закону України «Про акціонерні товариства»   виключно в порядку та на умовах, визначених у цьому пункті.
		     У процедурі примусового викупу акцій (сквіз-ауту) власник домінуючого контрольного пакета вимагає від міноритарних акціонерів продати йому акції шляхом виставлення та надсилання товариству публічної безвідкличної вимоги (ч.4 ст.65-2 Закону "Про акціонерні товариства").
		      У процедурі примусового викупу акцій має бути визначена ціна обов`язкового продажу акцій, яка зазначається у публічній безвідкличній вимозі як ціна придбання акцій, тобто ціна, за якою власник домінуючого контрольного пакета акцій примусово вимагає від міноритарних акціонерів продати йому пакет акцій.
		       Порядок визначення ціни вимоги у процедурі примусового викупу акцій врегульований у ч.5  ст.65-2 Закону "Про акціонерні товариства", відповідно до якої ціною обов`язкового продажу акцій визначається найбільша з наступних:
		     1) найвища ціна акції, за якою заявник вимоги, його афілійовані особи або треті особи, що діють спільно з ним, придбавали акції цього товариства протягом 12 місяців, що передують даті набуття домінуючого контрольного пакета акцій включно з датою набуття;
		     2) найвища ціна, за якою заявник вимоги, його афілійовані особи або треті особи, що діють спільно з ним, опосередковано набули право власності на акції цього товариства протягом 12 місяців, що передують даті набуття такою особою домінуючого контрольного пакета акцій товариства включно з датою набуття, за умови що вартість акцій товариства, які прямо або опосередковано належать такій юридичній особі, за даними її останньої річної фінансової звітності, становить не менше 90 відсотків загальної вартості активів такої юридичної особи;
		   3) ринкова вартість акцій товариства, визначена суб`єктом оціночної діяльності відповідно до  ст.8 цього Закону  станом на останній робочий день, що передує дню набуття заявником вимоги домінуючого пакета акцій товариства.
		       Тобто встановлений законом порядок визначення ціни придбання акцій для цілей зазначеної процедури передбачає обрання найвищого показника з трьох передбачених у цій нормі варіантів. Найвищий показник і є ціною придбання акцій. Вибір робить заявник вимоги, тоді як наглядова рада визначає ринкову вартість (надає цей показник для порівняння).
		    Таким чином, одним із передбачених зазначеною нормою варіантів (показників), з урахуванням якого формується та визначається ціна придбання акцій, є ринкова вартість акцій товариства.
		          Порядок визначення ринкової вартості майна акціонерного товариства, зокрема цінних паперів (акцій) встановлений у  ст.8 Закону "Про акціонерні товариства"   з урахуванням особливостей, передбачених у   ст.65-2 цього Закону.
		          Згідно зі  ст.8 Закону "Про акціонерні товариства"  ринкова вартість майна у разі його оцінки відповідно до цього  Закону, інших актів законодавства або статуту акціонерного товариства визначається на засадах незалежної оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність.
		      Рішення про залучення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання ухвалюється наглядовою радою товариства (у процесі створення товариства - зборами засновників або засновником особисто - у разі створення акціонерного товариства однією особою).
		         Ринкова вартість емісійних цінних паперів визначається суб`єктом оціночної діяльності:
		     1) для емісійних цінних паперів, які не перебувають в обігу на фондових біржах, - як вартість цінних паперів, визначена відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність;
		    2) для емісійних цінних паперів, що перебувають в обігу на фондових біржах, - як середній біржовий курс таких цінних паперів на відповідній фондовій біржі, розрахований такою фондовою біржею за останні три місяці їх обігу, що передують дню, станом на який визначається ринкова вартість таких цінних паперів;
		     у разі якщо цінні папери перебувають в обігу на двох і більше фондових біржах та їхній середній біржовий курс за останні три місяці обігу, що передують дню, станом на який визначається ринкова вартість таких цінних паперів, на різних біржах відрізняється, ринкова вартість цінних паперів визначається наглядовою радою (якщо створення наглядової ради не передбачено статутом акціонерного товариства - виконавчим органом товариства) в порядку, встановленому НКЦПФР;
		     3) для емісійних цінних паперів, що перебувають в обігу на фондових біржах, у разі якщо неможливо визначити ринкову вартість цінних паперів за останні три місяці їх обігу, що передують дню, станом на який визначається ринкова вартість таких цінних паперів, або у разі якщо законом передбачена можливість незастосування п.2 цієї статті, - як вартість цінних паперів станом на таку дату, визначена відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність.
		      Наглядова рада або загальні збори акціонерів, якщо утворення наглядової ради не передбачено статутом акціонерного товариства (у процесі створення товариства - установчими зборами), затверджує ринкову вартість майна (включно з цінними паперами), визначену відповідно до частин 1 і 2 цієї статті. Затверджена вартість майна не може відрізнятися більше ніж на 10 відсотків від вартості, визначеної оцінювачем. Якщо затверджена ринкова вартість майна відрізняється від вартості майна, визначеної відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність, наглядова рада або загальні збори акціонерів, якщо утворення наглядової ради не передбачено статутом акціонерного товариства (у процесі створення товариства - установчими зборами), повинна мотивувати своє рішення (ч.3 ст.8 Закону "Про акціонерні товариства").
		         Згідно з абз.2 ч.3  ст.65-2 Закону "Про акціонерні товариства"  товариство не пізніш як за 25 робочих днів з дня отримання повідомлення повинно затвердити ринкову вартість акцій товариства, визначену суб`єктом оціночної діяльності відповідно до  ст.8 цього Закону, та повідомити її особі, зазначеній у ч.1 цієї статті.
		       Відповідно до ч.1  ст.51 Закону "Про акціонерні товариства"  наглядова рада акціонерного товариства є колегіальним органом, що здійснює захист прав акціонерів товариства і в межах компетенції, визначеної статутом та цим Законом, здійснює управління акціонерним товариством, а також контролює та регулює діяльність виконавчого органу.
		       Згідно з ч.3  ст.92 ЦК  орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
		         Справедливість, добросовісність та розумність є загальними засадами цивільного права, закріпленими у ст.3 та інших статтях ЦК, яким мають відповідати дії будь-якого суб`єкта.
		          Наглядова рада як орган, створений для захисту інтересів акціонерів, має забезпечувати рівний захист всіх акціонерів товариства і рівне ставлення до них, незважаючи на розмір пакету акцій, який їм належить.
		          При проведенні процедури сквіз-аут наглядова рада виконує надзвичайно важливу роль - вона обирає суб`єкта оціночної діяльності і потім затверджує оцінку ринкової вартості акцій. Таким чином, саме від добросовісних, розумних дій наглядової ради при визначенні ринкової вартості акцій залежить захист інтересів всіх акціонерів.
		          Відповідно до   ст.53 Закону "Про акціонерні товариства"  наглядова рада обирається рішенням загальних зборів простим або кумулятивним голосуванням. Членом наглядової ради акціонерного товариства може бути лише фізична особа. До складу наглядової ради обираються акціонери або особи, які представляють їхні інтереси (далі - представники акціонерів), та / або незалежні директори.
		          Втім, те, що особа - член наглядової ради не є незалежним директором, не означає, що вона може діяти виключно в інтересах мажоритарного акціонера, бути лише його представником і діяти відповідно до наданих ним вказівок.
		       У Принципах корпоративного управління, затверджених рішенням НКЦПФР від 22.07.2014 №955, рекомендованих до застосування в акціонерних товариствах, містяться такі рекомендації, які відображають найкращі практики корпоративного управління:
		        -     товариство повинно забезпечити захист прав, законних інтересів акціонерів та рівне ставлення до всіх акціонерів незалежно від того, чи є акціонер резидентом України, від кількості акцій, якими він володіє, та інших факторів;
		      -    товариство має запровадити ефективні механізми захисту прав дрібних акціонерів від недобросовісних дій акціонерів - власників контрольного пакета акцій, вчинених ними особисто або третіми особами у їх інтересах (п.2.8);
		     -    якщо рішення можуть по-різному впливати на різні групи акціонерів, наглядова рада має однаково справедливо ставитись до всіх акціонерів; наглядова рада у своїй діяльності керується найкращими етичними стандартами та враховує інтереси зацікавлених осіб (п.3.1.2.);
		      -    з метою забезпечення незалежності наглядової ради до її складу доцільно включати незалежних членів, кількість яких складає принаймні 25 відсотків кількісного складу ради; незалежним вважається член наглядової ради, який не має будь-яких суттєвих ділових, родинних або інших зв`язків з товариством, членами його виконавчого органу або мажоритарним акціонером товариства і не є представником держави (п.3.1.12).
		       У коментарях до п.2.8 Принципів зазначено, що товариство має дбати про те, щоб рішення, які проводяться в життя контролюючими акціонерами, відповідали найкращим інтересам товариства та враховували інтереси дрібних (міноритарних) акціонерів; контролюючі акціонери не здійснюють дії, направлені на отримання зисків на шкоду товариству та іншим акціонерам; у разі зміни контролю над акціонерним товариством дрібним акціонерам надається можливість продати або вимагати викупу контролюючим акціонером або товариством належних їм акцій за справедливою (ринковою) ціною.
		       Велика  Палата Верховного Суду в постанові  від 15.06.2022 у справі № 905/671/19 наголосила, що затвердження наглядовою радою оцінки акцій не може бути лише формальним процесом в процедурі сквіз-аут, бо фактично від визначення справедливої вартості акцій залежить правомірність процедури.
		        В постанові  від 24.11.2020 у справі №908/137/18 Велика  Палата Верховного Суду звернула  увагу  на те, що дослідження обставин законності і обґрунтованості рішення наглядової ради про затвердження ринкової вартості акцій, яке ухвалюється відповідно до                   ст. 65-2 Закону "Про акціонерні товариства", має істотне значення для вирішення спору щодо стягнення  компенсації справедливої вартості примусово викуплених акцій, адже, як зазначила Велика Палата Верховного Суду, наявність певної недобросовісної поведінки з боку власника домінуючого контрольного пакета акцій (зокрема, опосередкованої рішеннями акціонерного товариства) може спричинити покладення на міноритарного акціонера, який не має можливості вплинути на визначення ціни акцій, непропорційного тягаря у зв`язку з примусовим відчуженням належних йому акцій.
		       Як правомірно зазначив суд першої інстанції, надзвичайно стислі строки проведення оцінки ТОВ "Оціночний стандарт" та її затвердження Наглядовою радою третьої особи  ставлять під обґрунтований сумнів сумлінне виконання обов`язків наглядової ради до процедури встановлення ринкової вартості акцій, та не виключає суто формального ставлення наглядової ради до вказаної процедури;
		Оскільки ознакою домінуючого контрольного пакету акцій є наявність повного контролю над товариством з боку мажоритарного акціонера (його афілійованих осіб чи осіб, що діють з ним спільно на підставі угоди), то позивач (колишній міноритарний акціонер) має право вибору щодо відповідача, адже вигоду від викупу акцій у міноритарних акціонерів отримує насамперед товариство, у якого суттєво знижуються витрати, а також мажоритарний акціонер, який отримує повний контроль над товариством. Мажоритарний акціонер може не бути покупцем акцій             у процедурі сквіз-аут, Законодавство України дозволяє виступати покупцем акцій у процедурі сквіз-аут не лише особі, яка є власником домінуючого контрольного пакету акцій, але й її афілійованим особам або уповноваженим особам, які не є афілійованими, а діють на підставі угоди. 
		В цій справі покупцем акцій є особа, яка не була акціонером станом на дату примусового викупу, в той же час, Компанія Barlenсo LTD, Metinvest B.V. та Metinvest Menegment B.V. є афілійованими особами. Metinvest Menegment B.V. прямо володіє 99,32255% статутного капіталу ПРАТ "ММК ім. Ілліча". Компанії Metinvest B.V. на лежить 100% статутного капіталу Metinvest Menegment B.V.Тому відсутні підстави вважати, що саме покупець, який просто формально діяв у правовідносинах від імені групи пов`язаних / афілійованих осіб, отримав вигоду від набуття акцій за заниженою ціною. Акціонерне товариство, яке діяло під домінуючим контролем мажоритарного акціонера, покупець та афілійовані з ним особи становлять по суті єдину економічну групу, їх інтереси збігаються.Оскільки законодавство передбачає можливість викупу акцій у процедурі сквіз-аут мажоритарним акціонером разом із групою міноритарних акціонерів  (афілійованих з ним осіб чи таких, що діють на підставі угоди), то така можливість створює потенційне підґрунтя для зловживань, адже покупцем акцій може виступити номінальна особа, яка не має значних активів, чи "технічна" юридична особа (спеціально створена чи придбана для участі у процедурі), які потім будуть ліквідовані чи не матимуть достатніх активів для того, щоб відповідати за зобов`язаннями.
		Вказане дає суду достатні підстави вважати, що компанія Barlenco Ltd могла бути використана             в процедурі сквіз-ауту мажоритарним акціонером як технічна юридична особа, що є достатньою підставою для застосування доктрини "підняття корпоративної завіси" щодо емітента та акціонерів разом з їх афілійованими особами та особами, які діяли спільно відповідно до укладеної угоди (підхід до них як до єдиної особи, нехтування самостійною правосуб`єктністю), дозволить суду запобігти можливим зловживанням правом щодо міноритарних акціонерів, захистити їх як слабку сторону у відносинах з емітентом та мажоритарним акціонером.
		Схожі за змістом висновки містяться у пунктах 5.22-5.23    постанови Верховного Суду від 28.04.2021 у справі 910/12591/18 та у постанові від 29.04.2022 у справі №905/830/21.
		      В постанові Верховного Суду у складі  суддів Палати  для розгляду  справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав  та цінних паперів Касаційного господарського суду викладено правову позицію щодо того, що надзвичайно стислі строки проведення оцінки суб`єктом оціночної діяльності( як і в даній справі- ТОВ "Оціночний стандарт") та її затвердження наглядовою радою акціонерного товариства (надзвичайна швидкість визначення ринкової вартості акцій) не є такою, що зумовлена вимогами закону, адже ч.3                   ст.65-2 Закону "Про акціонерні товариства"  надає наглядовій раді строк у  25  робочих                   днів на організацію проведення оцінки та затвердження ринкової вартості акцій.
		       Верховний Суд вважає це додатковим аргументом, який підтверджує несумлінне, поверхневе і суто формальне ставлення наглядової ради до процедури встановлення ринкової вартості акцій.
		За таких обставин, міноритарний акціонер може звертатися з позовом про визначення суми компенсації, стягнення збитків або неправомірної вигоди як до покупця, так і до його афілійованих осіб чи третіх осіб, які брали участь у придбанні пакету акцій міноритаріїв у процедурі сквіз-аут, кінцевого бенефіціарного власника, а також до емітента, а формальна юридична відокремленість вказаних осіб у цьому випадку не має значення, підлягає застосуванню доктрина "підняття корпоративної завіси", у зв`язку з  чим можливим є пред`явлення позивачами вимог про визначення суми компенсації до покупця пакету акцій міноритаріїв  - Компанії Barlenko LTD та Компанії Metinvest B.V., як мажоритарного власника ПрАТ "ММК ім.Ілліча" та афілійованої з покупцем особи.
		    Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.06.2022  у справі № 905/671/19.
		      Разом з цим, колегія суддів враховує, що у низці інших постанов Верховний Суд займає позицію, відповідно до якої "при проведенні сквіз-ауту   ціна має бути не лише ринковою, а й справедливою. Це означає, що така  ціна може бути вище ринкової, адже у особи без волі та бажання вилучають майно, яким вона володіла на праві власності і не планувала його відчужувати" (зокрема, у постановах Верховного Суду від 17.02.2021 у справі №905/1926/18, від 18.02.2021 у справі №908/3492/19, від 28.04.2021 у справі №910/12591/18).
		    У постанові від 04.03.2021 у справі №910/2483/18 Верховний Суд надав аналіз положенням чинного законодавства, зокрема,  Закону "Про акціонерні товариства", що стосуються порядку та способів визначення ціни придбання акцій, зокрема, для цілей процедур добровільного викупу акцій та примусового викупу акцій (сквіз-аут).
		        У цій справі Верховний Суд дійшов зокрема таких висновків щодо співвідношення понять ринкової та справедливої вартості:
		     -  "Закон України "Про акціонерні товариства"передбачає можливість викупу акцій мажоритарним акціонером у міноритарного акціонера. Для реалізації цієї можливості Закон передбачає три варіанти (процедури): 1) добровільний викуп акцій, 2) примусовий викуп акцій (процедура сквіз-ауту), 3) викуп акцій на вимогу міноритарних акціонерів (процедура сел-ауту);
		       -   процедура добровільного викупу акцій урегульована  статтею 65-1 Закону України "Про акціонерні товариства". У цій процедурі має бути визначена ціна придбання акцій, так звана ціна пропозиції. Вчинення дій, передбачених   статтею 65-1 цього Закону, зокрема і дій щодо визначення ціни пропозиції, є обов`язковим перед здійсненням процедури сквіз-ауту, що випливає із норм, закріплених у абзацах 1 та 4 частини четвертої статті 65-2 Закону;
		      -    процедура примусового викупу акцій (сквіз-аут) урегульована  статтею 65-2 Закону України "Про акціонерні товариства". У цій процедурі має бути визначена ціна обов`язкового продажу акцій, так звана ціна вимоги;
		      -      порядок визначення ціни придбання акцій для цілей усіх трьох зазначених процедур чітко встановлений законом, проте має певні відмінності. Однаковим для визначення ціни придбання акцій в усіх трьох процедурах є те, що Закон передбачає обрання найвищого показника з трьох передбачених у законі варіантів. Найвищий показник і є ціною придбання акцій. Одним із таких передбачених Законом варіантів (показників), з урахуванням якого формується та визначається ціна придбання акцій, є ринкова вартість акцій товариства;
		     -     порядок визначення ринкової вартості акцій встановлений у  статті 8 Закону України "Про акціонерні товариства", однак при її визначенні у процедурах добровільного викупу акцій та сквіз-ауту враховуються особливості, встановлені статтями 65 - 65-3 Закону (абзац 2 частини третьої статті 8 Закону).
		    -      у разі звернення міноритарного акціонера до суду з позовом про стягнення ціни придбання акцій у процедурі сквіз-ауту, яка на його думку є справедливою,                   посилаючись при цьому в обґрунтування позову  на порушення порядку визначення                   ринкової вартості акцій  товариства та на те, що визначена відповідачами  ринкова вартість акцій є несправедливою, суд має з`ясувати розмір ринкової вартості акцій товариства, що визначається у процедурі добровільного викупу акцій, передбаченій статтею 65-1 Закону, а також розмір ринкової вартості акцій, що визначається у процедурі сквіз-ауту, передбаченій статтею 65-2 Закону, встановити чи відрізняються ці розміри ринкової вартості акцій між собою та чи є різниця між ними істотною. Також суд має перевірити, чи правильно була визначена ринкова вартість акцій в обох процедурах. Тобто суди мають з`ясувати, чи є визначена кожною із сторін у справі ринкова вартість акцій товариства правильною та справедливою".
		             Водночас, в постанові від 15.06.2022  у справі № 905/671/19 , Верховний Суд у складі Палати  для розгляду справ  щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду зазначив, що   із наведених правових висновків не є повністю зрозумілим, як саме визначається справедлива вартість акцій, і як вона співвідноситься із ринковою вартістю, механізм визначення якої встановлений у  Законі "Про акціонерні товариства", зокрема у статтях  8   та   65-2  цього  Закону, у зв`язку з чим для забезпечення єдності судової практики щодо застосування статей   8,  65-2 Закону "Про акціонерні товариства", в цій постанові уточнив висновки, зроблені у вказаних вище постановах Верховного Суду, і зазначив, що поняття "справедлива вартість" означає не конкретну грошову суму (величину), а  дотримання емітентом (наглядовою радою) передбаченого законом порядку визначення ринкової вартості акцій, який передбачає необхідність  обрання найбільшої вартості, якщо ринкова вартість може бути розрахована за різними підходами та методами, та за відсутності вирішального впливу мажоритарного акціонера на рішення наглядової ради, яка обирає суб`єкта оціночної діяльності та затверджує ринкову вартість акцій, визначену таким суб`єктом. Наглядова рада може вважатися такою, що не знаходиться під впливом мажоритарного акціонера у випадку наявності у її складі незалежних директорів, які становлять більшість від такого складу на момент ухвалення рішення про затвердження ринкової вартості акцій.
		      При цьому Верховний Суд у складі Палати  для розгляду справ  щодо корпоративних спорів ,корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду в наведеній постанові зазначив наступну правову позицію.
		          Порядок визначення ціни вимоги у процедурі примусового викупу акцій визначений у ч.5 ст.65-2 Закону "Про акціонерні товариства", відповідно до якої ціною обов`язкового продажу акцій визначається  найбільша з таких:
		     1)   найвища ціна  акції, за якою заявник вимоги, його афілійовані особи або треті особи, що діють спільно з ним, придбавали акції цього товариства протягом 12 місяців, що передують даті набуття домінуючого контрольного пакета акцій включно з датою набуття;
		     2)     найвища ціна, за якою заявник вимоги, його афілійовані особи або треті особи, що діють спільно з ним, опосередковано набули право власності на акції цього товариства протягом 12 місяців, що передують даті набуття такою особою домінуючого контрольного пакета акцій товариства включно з датою набуття, за умови що вартість акцій товариства, які прямо або опосередковано належать такій юридичній особі, за даними її останньої річної фінансової звітності, становить не менше 90 відсотків загальної вартості активів такої юридичної особи;
		     3)   ринкова вартість акцій товариства, визначена суб`єктом оціночної діяльності                   відповідно до   ст.8 цього Закону  станом на останній робочий день, що передує дню набуття заявником вимоги домінуючого пакета акцій товариства.
		          Тобто при сквіз-ауті ціною викупу має бути не середня ринкова (біржова) ціна, а найбільша з існуючих на ринку та визначених експертом за допомогою різних методів, і саме така ціна має вважатися справедливою.
		            Верховний Суд відхилив аргументи відповідача про те, що саме справжня ринкова (біржова) вартость є справедливою (та вартість, за яку міноритарний акціонер міг реально продати на ринку свої акції), звернувши увагу на те, що Директива ЄС про поглинання, яка визначала як справедливу саме ціну, яка склалася на фондовому ринку, була розрахована на застосування до публічних компаній (товариств), акції яких знаходяться в обігу на організованих ринках. У країнах ЄС визначення ринкової ціни відбувається за умови розвиненого фондового ринку та наявності у таких товариствах значної кількості незалежних директорів у складі наглядової ради (що є вимогою всіх організованих ринків), що виступає запорукою забезпечення справедливої ціни.
		          В Україні фактично відсутній класичний фондовий ринок, на якому активно торгуються акції публічних компаній з розпорошеним корпоративним контролем.
		          Так, навіть у звіті про оцінку, підготовленому ТОВ "Оціночний стандарт" (так само як і у  звіті цього ж оцінювача в даній справі), вказано, що ринок акцій в Україні існує скоріше формально - враховуючи низьку ліквідність, капіталізацію і зацікавленість з боку населення; цивілізованого ринку акцій в Україні дотепер немає; український фондовий ринок катастрофічно недооцінений.
		             Таким чином, навіть незалежний оцінювач, обраний самим відповідачем, у Звіті про оцінку стверджує про відсутність в Україні ефективно функціонуючого фондового ринку, через що біржова ціна, про необхідність застосування якої стверджує відповідач, не є належним індикатором ринкової вартості акцій.
		          Більше того, акції міноритарних акціонерів часто не мають високої ціни саме на українському фондовому ринку через те, що міноритарні акціонери фактично відсторонені від ухвалення будь-яких управлінських рішень (не мають контролю), роками не отримують дивідендів, але змушені нести витрати, повязані із депозитарним обліком своїх акцій.
		            Отже, вартість акцій міноритарних акціонерів на фондовому ринку може наближатися до нуля (бути мінімальною). Такі акції не купують портфельні інвестори, але вони є надзвичано цікавими як предмет купівлі для контролюючого акціонера для зниження витрат товариства, зменшення  ризиків, а також отримання повного контролю над товариством.
		           Саме через те, що ціна акцій міноритарних акціонерів на фондовому ринку є зазвичай дуже низькою, особливого значення  для визначення справедливої вартості набуває проведення оцінки вартості акцій незалежним оцінювачем відповідно до вимог статей             8,  65-2 Закону "Про акціонерні товариства"   або шляхом проведення судової експертизи (якщо така вартість визначається судом).                                      
		       У постанові від 17.02.2021 у справі №905/1926/18,  Верховний Суд дійшов висновку, що при розрахунку справедливої (ринкової) вартості акцій при сквіз-ауті має бути застосований                   майновий метод оцінки (як єдиний або поряд з іншими), що випливає з ч.6  ст.9 Закону "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", національних стандартів оцінки майна (Національний стандарт №1 та Національний стандарт №3). При застосовуванні майнового підходу справедлива (ринкова) ціна однієї простої акції Товариства   має визначатися у складі пакету загальною кількістю 100% від статутного фонду (капіталу) за формулою: "ринкова вартість чистих активів товариства поділена на загальну кількість простих акцій товариства.
		         У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.11.2020 у справі №908/137/18 вказано, що при проведенні процедури примусового викупу акцій, належних міноритарним акціонерам (сквіз-ауту), останні перебувають у менш захищеному стані. Тому наявність певної недобросовісної поведінки з боку власника домінуючого контрольного пакета акцій (зокрема, опосередкованої рішеннями акціонерного товариства) може спричинити покладення на міноритарного акціонера, який не має можливості вплинути на визначення ціни акцій, непропорційного тягаря у зв`язку з примусовим відчуженням належних йому акцій. Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що запровадження нормативного регулювання, при якому, залежно від обраного способу визначення ціни акцій, їх вартість може відрізнятися в рази, не може гарантувати отримання міноритарним акціонером в усіх випадках справедливої компенсації за обов`язковий продаж акцій та, відповідно, дотримання у таких відносинах критерію пропорційності втручання у право власності.
		     У випадку проведення сквіз-ауту мажоритарний акціонер купує по суті не дрібні пакети акцій у окремих міноритарних акціонерів, які на ринку мають низьку ціну, можуть бути неліквідними, нецікавими для інших інвесторів (через відсутність будь-якого контролю, впливу на справи товариства, тривалу невиплату дивідендів), але мають значну вартість для мажоритарного акціонера, який шляхом сквіз-ауту швидким та зручним для себе способом викупає акції у всіх міноритаріїв без необхідності шукати кожного окремого власника і домовлятися з ним щодо умов індивідуальної угоди, на що звертає увагу скаржник у поясненнях.
		          Відтак в силу специфіки процедури сквіз-аут мажоритарний акціонер фактично купує не міноритарний пакет акцій як такий, а контроль над товариством в цілому (право на витискання міноритаріїв незалежно від їх волі та згоди), тому оцінці для визначення справедливої вартості 1 акції підлягає 100% пакет акцій акціонерного товариства, а не міноритарний пакет.                                      
		            У Національному стандарті №3 надається визначення корпоративної долі - це частина (пай, акція) господарського товариства, створеного на основі цілісного майнового комплексу. Отже, оцінка пакету акцій у 100% означає оцінку товариства як єдиного (цілісного) майнового комплексу.
		        Відповідно до п. 38 Національного стандарту №1 для проведення оцінки цілісного майнового комплексу використовуються такі основні методологічні підходи: майновий (метод вартості чистих активів і метод оцінки вартості ліквідації), порівняльний (метод ринку капіталу та метод ринкових угод), дохідний (дисконтування грошових потоків або дивідендів).
		        Саме застосування трьох різних підходів дозволяє отримати найбільш об`єктивний розрахунок ринкової вартості акцій. При чому розрахунки різними методами можуть давати різну ринкову вартість.
		         Національний стандарт №1 передбачає можливість застосування контрольної знижки. Контрольна знижка - зменшення вартості об`єкта оцінки через відсутність права контролю або їх меншого обсягу порівняно з вартістю об`єктів, які характеризуються правами контролю в більшому обсязі. У зв`язку з тим, що справедливою вважається найбільша ціна, а оцінка акції має здійснюватися у 100% пакеті, Верховний Суд доходить висновку, що контрольна знижка не підлягає застосуванню. У цій справі суди попередніх інстанцій дійшли протилежних висновків.
		      Усуваючи розбіжності у судовій практиці, Палата для розгляду  справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду  у наведеній постанові від 15.06.2022 у справі №  905/671/19  зазначила, що вважає за необхідне уточнити правові висновки щодо застосування статей  8  та  65-2 Закону "Про акціонерні товариства", які містяться у постановах від 16.02.2021 у справі №910/8714/18 та від 17.02.2021 у справі №905/1926/18 таким чином, що:
		     -    при визначенні ринкової (справедливої) вартості акцій оцінці підлягає 1 акція у 100% пакеті акцій (оцінка цілісного майнового комплексу товариства), а не у міноритарному пакеті,
		     - у зв`язку з цим має бути обов`язково застосований Національний стандарт №3, який передбачає застосування трьох методів оцінки, включно з майновим, а також Методика комплексних експертних досліджень визначення вартості акцій підприємств, зареєстрована в Міністерстві юстиції 29.01.2016 відповідно до Порядку ведення Реєстру методик проведення судових експертиз, затвердженого  наказом Міністерства юстиції України від 02.10.2008 №1666/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 02.10.2008 за №924/15615 (реєстраційний номер Методики 0.1.18);
		     - майновий метод оцінки має бути обов`язвково застосований поряд з іншими методами оцінки;
		    -  не підлягає застосуванню контрольна знижка, передбачена Національним стандартом №1.
		       У Методиці комплексних експертних досліджень визначення вартості акцій підприємств, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 29.01.2016, реєстраційний номер 0.1.18, вказано, що у багатьох випадках балансова вартість вважається самою консервативною оцінкою, і в цьому випадку вона може застосовуватися для            оцінювання нижньої межі вартості акцій.                   Автори методики також зазначають, що в Україні при оцінюванні акцій балансова вартість часто виступає на перший план, що пов`язано з відсутністю об`єктивної інформації для використання інших методів.
		         Формула, за якою проведено розрахунок позивачем, також передбачена Методикою комплексних експертних досліджень визначення вартості акцій підприємств, зареєстрована в Міністерстві юстиції 29.01.2016, реєстраційний номер 0.1.18 (розділ 3.6 "Визначення вартості акцій за балансовим методом").
		           Справедлива вартість акцій означає визначення найвищої вартості акцій за існуючими процедурами та методиками оцінки.
		      Ринкова вартість акцій, яка розрахована за майновим підходом (за формулою "балансова вартість чистих активів поділена на одну акцію") і яка базується на офіційній фінансовій звітності, складеній за Міжнародними стандартами фінансової звітності і підтвердженій незалежним аудитором, становить найменшу справедливу суму компенсації.
		     Відповідно до  ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; фінансова звітність - звітність, що містить інформацію про фінансовий стан та результати діяльності підприємства; консолідована фінансова звітність - фінансова звітність підприємства, яке здійснює контроль, та підприємств, які ним контролюються, як єдиної економічної одиниці.
		      Згідно зі  ст. 11 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підприємства зобов`язані складати фінансову звітність на підставі даних бухгалтерського обліку. Фінансова звітність підписується керівником (власником) підприємства або уповноваженою особою у визначеному законодавством порядку та бухгалтером або особою, яка забезпечує ведення бухгалтерського обліку підприємства. Відповідальність за своєчасне та у повному обсязі подання та оприлюднення фінансової звітності несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів.
		      Наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73  затверджено Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності».
		      У розділі 1 вказаного положення визначено, що норми цього Національного положення (стандарту) застосовуються до фінансової звітності і консолідованої фінансової звітності юридичних осіб (далі - підприємства) усіх форм власності (крім банків та бюджетних установ), які зобов`язані подавати фінансову звітність згідно із законодавством.
		     Терміни, що використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку, мають такі значення: баланс (звіт про фінансовий стан) - звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов`язання і власний капітал; власний капітал - різниця між активами і зобов`язаннями підприємства.
		    У розділі 2 Національного положення встановлено, що фінансова звітність складається з: балансу (звіту про фінансовий стан) (далі - баланс), звіту про фінансові результати (звіту про сукупний дохід) (далі - звіт про фінансові результати), звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до фінансової звітності. Баланс підприємства складається на кінець останнього дня звітного періоду.
		Таким чином баланс, як складовий елемент обов`язкової фінансової звітності підприємства відображає на певну дату його активи, зобов`язання і власний капітал та має відповідати зазначеним вище вимогам законодавства, зокрема, має бути підписаний керівником (власником) підприємства або уповноваженою особою у визначеному законодавством порядку та бухгалтером або особою, яка забезпечує ведення бухгалтерського обліку підприємства. Уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів за своєчасне та у повному обсязі подання та оприлюднення фінансової звітності несе відповідальність.
		Доданий до позовної заяви баланс станом на 31.12.2017 відповідає вказаним вище вимогам та правомірно оцінено  судом першої інстанції як належний доказ щодо розміру вартості чистих активів третьої особи, виходячи з розміру якого судом визначається вартість однієї акції.
		Відповідно до балансу (звіту про фінансовий стан) на 31.12.2017 власний капітал (чисті активи) ПрАТ "ММК ім.Ілліча" становив 23 523            163 000,0 грн (т.1 а.с.28).
		Крім того, в розділі "Регулярна інформація (XML)"  Агентства з розвитку інфраструктури фондового ринку України (АРІФРУ) (https://smida.gov.ua/db/emitent/year/xml/showform/116330/179/templ) розрахункова вартість чистих активів третьої особи складає 23523163 тис. грн.
		"Опис: Чисті активи за попереднiй та звiтний перiоди розраховуються як рiзниця мiж сумою необоротних активiв, оборотних активiв, витрат майбутнiх перiодiв та сумою довгострокових зобов`язань, поточних зобов`язань, забезпеченням наступних виплат i платежiв, доходiв майбутнiх перiодiв. Розрахунок вартостi чистих активiв здiйснено за Методичними рекомендацiями щодо визначення вартостi чистих активiв акцiонерних товариств, схваленими рiшенням ДКЦПФР вiд 17 листопада 2004 р. №485 (з урахуванням змiн показникiв фiнансової звiтностi). 
		Висновок: Вартiсть чистих активiв бiльша за суму статутного капiталу. Вартiсть чистих активiв ПРАТ "ММК IМ. IЛЛIЧА" вiдповiдає вимогам чинного законодавства (п. 3 ст. 155 Цивiльного кодексу України)".
		Виходячи з викладеного вище, суд першої інстанції правомірно визнав за можливе визначити вартість однієї акції на рівні 1,9 грн  (23 523 163 000,0 грн : 12 371 260            750 штук акцій) на підставі формули, викладеної у розділі 3.6. "Визначення вартості акцій за балансовим методом" Методики комплексних експертних досліджень визначення вартості акцій підприємств, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції 29.01.2016, реєстраційний номер 0.1.18.
		Разом з цим, звіт ТОВ «Оціночний стандарт», складений з порушеннями вимог законодавства,оскільки в порушення  вищенаведених вимог оцінка вартості однієї акції була здійснена не у 100% пакеті акцій, а у складі пакетів загальною кількістю 0,677% від статутного фонду і при цьому  була прийнята концепція ринкової вартості, заснованого на використання лише порівняльного підходу, у зв`язку з чим, Звіт що не може бути підставою визначення ринкової вартості акцій ПрАТ"ММК IМ. IЛЛIЧА"
		      Зважаючи на наведене, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, що враховуючи висновки, викладені в постановах Верховного Суду  у складі Касаційного господарського суду від 17.02.2021 у справі №905/1926/18 та  від  15.06.2022 у справі №905/671/19, а  також  постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.11.2020  у справі № 908/137/18, які за змістом ч.2 ст.315, ч.4 ст.236 ГПК мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин, при розрахунку справедливої (ринкової) вартості акцій при сквіз-аут має бути застосований                      майновий метод оцінки (як єдиний або поряд з іншими), що випливає з ч.6            ст.9 Закону "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", національних стандартів оцінки майна (Національний стандарт №1 та Національний стандарт №3), при застосовуванні якого справедлива (ринкова) ціна однієї простої акції Товариства            має визначатися у складі пакету загальною кількістю 100% від статутного фонду (капіталу)  за формулою: "ринкова вартість чистих активів товариства поділена на загальну кількість простих акцій товариства", в той час як згідно зі звітом оцінювача (ТОВ «Оціночний стандарт», оцінка вартості однієї акції була здійснена не у 100% пакеті акцій, а у складі пакетів загальною кількістю 0,677% від статутного фонду і при цьому  була прийнята концепція ринкової вартості, заснованого на використання лише порівняльного підходу. Натомість вартість однієї акції, згідно з даними річної фінансової звітності третьої особи станом на 31.12.2017, за майновим методом (методом балансової вартості чистих активів) складає 1,9 грн. і саме така вартість базується на офіційній фінансовій звітності відповідача за 2017 рік становить найменшу справедливу суму компенсації, а затверджена  рішенням від 14.03.2018 Наглядової ради третьої особи вартість акцій, визначену ТОВ "Оціночний стандарт", як ринкова - 0,08 грн., є вочевидь несправедливою
		     При цьому суд першої інстанції правомірно виходив  з того, що у цій справі він визначає не ринкову вартість акцій як таку, а суму справедливої компенсації, у значенні ч. 5  ст. 41 Конституції України, ч.3 ст.321 ЦК, ст.1 Протоколу 1 Конвенції, яку позивач мав би отримати за одну акцію в результаті примусового викупу його акцій відповідно до положень                   ст.65-2 Закону "Про акціонерні товариства".
		      Отже, як встановлено судом першої інстанції, ринкова вартість акцій розрахована порівняльним методом, становить 0,0799 грн,  позивач надав розрахунок вартості акцій, проведений майновим методом (методом балансової вартості чистих активів) - 1,9 грн.                                       
		    Разом з цим,  суд першої інстанції правомірно відхилив посилання  щодо того, що зазначений в Меморандумі про пропозицію від 19.04.2018, що розміщений на сайті Компанії Metinvest B.V. (https://metinvestholding.com/ua/investor/ebonds2023) та який стосується зареєстрованих 23.04.2018 Компанією Єврооблігацій у Нідерландах, зазначивши, що наданий позивачем вибірковий переклад на одному аркуші Меморандуму, на відміну від доданого до  позовної заяви балансу станом на 31.12.2017,   не відповідає вищенаведеним вимогам законодавства  до фінансової звітності, не може вважатись документом на підставі якого можливо визначити активи, зобов`язання і власний капітал третьої особи, а відтак не може бути віднесений ані до фінансової звітності, ані до консолідованої фінансової звітності.
		Також колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставність вимог  про застосування до відповідачів за аналогією закону (ст.8 ЦК України, ч.10 ст.11 ГПК України) санкції у вигляді стягнення подвійної справедливої ціни, як це передбачено в ч.ч.6,7 ст.65-2 Закону України "Про акціонерні товариства", через те, що Директива ЄС щодо пропозицій про поглинання від 21.04.2004 №2004/25/ ЄС не може вважатись ані частиною національного законодавства, ані міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а тому не є актом цивільного законодавства, а відтак врегулювання відносин в цій справі в частині стягнення подвійної справедливої ціни не може бути здійснено на її підставі та  законодавством України не встановлена відповідальність у виді стягнення подвійної справедливої ціни акцій за неналежне виконання учасниками вимог Закону України "Про акціонерні товариства" чи Закону 1983-VIII при здійсненні процедури сквіз-аут. 
		     14 червня 1994 року було укладено Угоду про партнерство і співробітництво між Україною і Європейськими співтовариствами та їх державами-членами. Угода передбачала процес зближення існуючого та майбутнього законодавства України із законодавством співтовариства. Україна зобов`язалася вживати заходи для забезпечення того, щоб її законодавство поступово було приведено у відповідність із законодавством співтовариства.
		       21 березня 2014 року підписано Угоду про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (далі - Угода). Ця Угода була ратифікована             Законом України від 16 вересня 2014 року № 1678-VII   і є невід`ємною частиною українського законодавства. Відповідно до статті 480 Угоди додатки і протоколи до цієї Угоди є її невід`ємною частиною.
		      Додатком XXXIV до глави 13 «Законодавство про заснування та діяльність компаній, корпоративне управління, бухгалтерський облік та аудит» розділу V «Економічне і галузеве співробітництво» Угоди передбачено, що Україна зобов`язується поступово наблизити своє законодавство до законодавства Європейського Союзу про заснування та діяльність компаній, корпоративне управління, бухгалтерський облік та аудит у встановлені додатком терміни. У цьому додатку наведено й Директиву про поглинання. Відповідно до графіка, зазначеного у додатку,   положення цієї Директиви повинні бути впроваджені протягом 4 років з дати набрання чинності цією Угодою. Таким чином, Україна відповідно до міжнародного договору взяла на себе зобов`язання з упровадження у своє законодавство положень Директиви про поглинання у строки, визначені в додатку XXXIV до Угоди.
		       Згідно з частиною третьою статті 249 Договору про заснування Європейської Спільноти директива є обов`язковою для кожної держави-члена, якій вона адресована, стосовно визначеного в ній результату, однак залишає державам вибір форми та засобів його досягнення. Директива покладає на держави-члени обов`язок видавати правові акти для досягнення результату, зазначеного в директиві (імплементувати директиву у внутрішнє законодавство). Отже, директиви не є актами, які безпосередньо регулюють відповідні відносини у державах-членах, таке регулювання запроваджується внаслідок імплементації директив у внутрішні правопорядки. Проте обов`язок України з імплементації Директиви про поглинання випливає не з Договору про заснування Європейської Спільноти, не з членства України в Європейському Союзі, а з ратифікованої                   Законом України від 16 вересня 2014 року № 1678-VII  Угоди, яка встановлює певні міжнародні зобов`язання України.
		      Аналогічна правова позиція щодо застосування директиви  у подібних правовідносинах викладена в пунктах 7.10.-7.12 постанови Великої Палати Верховного Суду  від 24.11.2020 у справі №  908/137/18.
		      Отже,  як правомірно зазначив суд першої інстанції,  позивачі мать право на отримання компенсації за 1 акцію у розмірі 1,9 грн, що дорівнює справедливій вартості однієї акції у пакеті акцій 100% від статутного капіталу ПрАТ "ММК ім. Ілліча".
		    Таким чином, знайшли  свої підтвердження доподи позивачів  про те, що обов`язковий  продаж належних їм акцій ПрАТ «ММК ім.. Ілліча»  було проведено із порушенням їх прав, що призвело до порушення критеріїв справедливості та пропорційності  втручання у права позивачів.
		      Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу, що при примусовому вилученні майна надзвичайно важливим є отримання  справедливої компенсації  до моменту  такого вилучення. У справі Bramelid and Malmstrom v. Swedwen (1982), де вперше постало питання щодо порушення прав власності вилученням акцій у процедурі сквіз-аут, Європейська комісія з прав людини вказала, що речення перше ст.1 Протоколу першого до Конвенції охоплює право власності на акції, незважаючи на їх комплексну природу. Комісія вказала, що в окремих випадках обов`язок передати своє майно іншій особі є допустимим. Такі випадки не суперечать ст.1 Протоколу першого Конвенції, проте в будь-якому разі необхідно гарантувати, що закон не створює нерівність сторін, за якої одна з них може бути свавільно та несправедливо позбавлена своєї власності на користь іншої. Питання примусового викупу акцій міноритаріїв було також            предметом скарги у справі Offerhaus and Offerhaus v. the Netherlands, заява №35730/97). ЄСПЛ рішенням від 16.01.2001 відмовив у допуску, але вказав, що, встановлюючи порушення ст.1 Протоколу першого, необхідно визначити, чи забезпечують засоби досягнення мети справедливий баланс інтересів. Ключовими для цього є умови компенсації, які не повинні створювати непропорційний тягар для міноритарних акціонеров.
		            Невиправдана затримка у виплаті компенсації є порушенням ст.1 Першого протоколу (з урахуванням різниці у обставинах справи    див. рішення ЄСПЛ у справах "Алмейда Гарретт, Машкареньяш Фалькао та інші проти Португалії" (ALMEIDA GARRETT, MASCARENHAS FALCAO AND OTHERS v. PORTUGAL            від 11.01.2000, п.54, заяви №29813/96 та №30229/96), "Чайковська і інші проти Польщі" (CZAJKOWSKA AND OTHERS v. POLAND від 13.07.2010, п.60, заява №16651/05). Навіть якщо в той час, коли суд розглядає справу, частина компенсації вже була виплачена, затримка у виплаті компенсації в повному обсязі залишається проблематичною ("Чайковська і інші проти Польщі" (CZAJKOWSKA AND OTHERS v. POLAND, від 13.07.2010, п.62, заява №16651/05)).
		           Отже, якщо акціонер вважає, що його права були порушені (він не отримав такої справедливої компенсації), то суд має сприяти поновленню відповідного права в максимально короткі строки.
		            Верховний Суд неодноразово зазначав, що акціонер є слабкою стороною у відносинах, які виникають при реалізації процедури сквіз-аут. Відмова акціонеру у задоволенні вимог і вирішення спору по суті через обрання ним неправильного способу захисту була б надмірним формалізмом та штучним звуженням існуючих способів захисту порушеного права.
		          ЄСПЛ у своїх рішеннях також неодноразово наголошував, що національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (з урахуванням різниці у обставинах справ            див. рішення ЄСПЛ у справі "Волчлі проти Франції" (WALCHLI v. FRANCE), від 26.07.2007, п.29, заява №35787/03). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення у справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" (PEREZ de RADA CAVANILLES v. SPAIN, від 28.10.1998, заява №28090/95).
		           Основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду для вирішення певного спірного питання і суд, у свою чергу, не повинен чинити правових чи практичних перешкод для реалізації цього права.
		    В пунктах  7.34, 7.35.7.36.  постанови  від 24.11.2020 у справі №  908/137/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що запровадження державою спеціальної процедури з примусового відчуження акцій на користь приватних осіб в будь-якому випадку має супроводжуватися встановленням гарантій захисту прав особи, яка позбавляється майна, і такі гарантії мають бути передбаченими саме у цій процедурі.
		  Втім зазначених гарантій для міноритарного акціонера законодавче регулювання спірних правовідносин не містить, а можливість міноритарного акціонера захистити свої права в загальному порядку, визначеному нормами ЦК України, у спосіб пред`явлення вимоги про стягнення з особи, на користь якої відбулося примусове відчуження акцій, грошових коштів у розмірі різниці між визначеною ціною у публічній безвідкличній вимозі та справедливою ціною таких акцій або ж у спосіб визнання недійсним зазначеного правочину,  не може вважатися достатньою гарантією захисту прав цього учасника, адже за таких обставин обов`язок доказування справедливої ціни викупу акцій буде здійснюватися вже після фактичної втрати слабшою, в цих відносинах, стороною права власності та супроводжуватись необхідністю понесення останньою значних витрат на проведення оцінки майна товариства, сплату судового збору, витрат на професійну правничу допомогу тощо.
		     Оскільки норма статті  65-2  Закону України «Про акціонерні товариства»  не визначає спеціальних способів захисту прав міноритарних акціонерів права та інтереси яких були порушені примусовим викупом акцій за ціною меншою за їх ринкову вартість, то особи, які вважають, що їх права та інтереси на акції були порушені вчиненням такого правочину, можуть самостійно обирати між визначеними нормативними приписами способами їх захисту. Звідси, обраний позивачами у цій справі спосіб захисту прав є таким, що відповідає приписам   статті 16 ЦК України,  статті 20 Господарського кодексу України.
		   У справі, що переглядається, метою позивача є визнання права на отримання справедливої компенсації за примусово вилучені акції. Саме це він розглядає як спосіб захисту своїх порушених прав та законних інтересів.
		      Відповідно до ч.1   ст.20 ГК, яка визначає способи захисту, права та законні інтереси суб`єктів господарювання і інших суб`єктів захищаються не лише шляхом стягнення збитків, а й, зокрема, шляхом  визнання наявності або відсутності прав.
		       Аналогічні положення містяться у  ст.16 ЦК, якою передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права,                   відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
		      Таким чином, спосіб захисту, обраний позивачами у вигляді визнання права на отримання компенсації за примусово вилучені акції, прямо передбачений   ст.20 ГК та ст.16 ЦК.
		      Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.11.2020 у справі №908/137/18 звертала увагу на недостатню якість законодавства щодо сквіз-аут, яка полягає, окрім іншого, у відсутності попереднього адміністративного чи судового контролю за процедурою сквіз-аут і, зокрема,ціною на акції, що примусово викупляються. Законодавство багатьох країн надає акціонерам можливість звертатися до регулятора чи до суду для визначення ціни на акції, щодо яких проводиться процедура сквіз-аут.
		      Враховуючи це, визнання судом права акціонера на справедливу компенсацію за примусово вилучені акції та встановлення її розміру є належним способом захисту, спрямованим на встановлення стану правової визначеності у відносинах між міноритарним акціонером, товариством і покупцем (мажоритарним акціонером).
		        Аналогічна правова позиція щодо належності зазначеного способу захисту викладена в постанові Верховного Суду  у складі Палати   для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду від  15.06.2022 у справі №  905/671/19.
		    Щодо питання належних відповідачів у подібних правовідносинах, колегія суддів зазначає, що вказане питання неодноразово поставало перед Верховним Судом у справах №908/137/18, №905/1926/18, №905/2291/19, №910/12591/18, №905/671/19, в яких доводи щодо того, що відповідачем має бути тільки заявник публічної вимоги вже були неоднократно відкинуті Верховним Судом, в тому числі Палатою для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанова Верховного Суду від 15.06.2022 р. у справі №905/671/19), Великою Палатою Верховного Суду (постанова від 20.11.2020 р. у справі №908/137/18).
		Зокрема, Верховний Суд  у прийнятих в зазначених справах  постановах дотримується позиції щодо того, що оскільки ознакою домінуючого контрольного пакету акцій є наявність повного контролю над товариством з боку мажоритарного акціонера (його афілійованих осіб чи осіб, що діють з ним спільно на підставі угоди), то позивач (колишній міноритарний акціонер) має право вибору щодо відповідача, адже вигоду від викупу акцій у міноритарних акціонерів отримує насамперед товариство, у якого суттєво знижуються витрати, а також мажоритарний акціонер, який отримує повний контроль над товариством. Мажоритарний акціонер може не бути покупцем акцій  у процедурі сквіз-аут.
		Законодавство України дозволяє виступати покупцем акцій у процедурі сквіз-аут не лише особі, яка є власником домінуючого контрольного пакету акцій, але й її афілійованим особам або уповноваженим особам, які не є афілійованими, а діють на підставі угоди.
		В цій справі покупцем акцій є особа, яка не була акціонером станом на дату примусового викупу, в той же час, Компанія Barlenсo LTD, Metinvest B.V. та Metinvest Menegment B.V. є афілійованими особами. Metinvest Menegment B.V. прямо володіє 99,32255% статутного капіталу ПРАТ "ММК ім. Ілліча". Компанії Metinvest B.V. на лежить 100% статутного капіталу Metinvest Menegment B.V.
		Домінуючий контрольний пакет акцій - пакет у розмірі 95 і більше відсотків простих акцій акціонерного товариства (п.3-1 ч.1  ст.2 Закону "Про акціонерні товариства"). Афілійовані одна щодо іншої особи (далі - афілійовані особи) - це юридичні особи, за умови, що одна з них здійснює контроль над іншою чи обидві перебувають під контролем третьої особи (п.1 ч.1  ст.2 Закону "Про акціонерні товариства"). Саме ця обставина - наявність домінуючого контрольного пакету акцій у групи осіб,що діяли на підставі договору, як раз і надала компанії Barlenco Ltd можливість провести процедуру сквіз-аут. Після примусового викупу акцій у міноритарних акціонерів покупець та його афілійовані особи володіли 100% акцій третьої особи. Відтак покупцем виступив не мажоритарний акціонер, а його афілійована особа.
		Тому відсутні підстави вважати, що саме покупець, який просто формально діяв у правовідносинах від імені групи пов`язаних / афілійованих осіб, отримав вигоду від набуття акцій за заниженою ціною. Акціонерне товариство, яке діяло під домінуючим контролем мажоритарного акціонера, покупець та афілійовані з ним особи становлять по суті єдину економічну групу, їх інтереси збігаються.
		Судом також враховано, що оскільки законодавство передбачає можливість викупу акцій у процедурі сквіз-аут мажоритарним акціонером  разом із групою міноритарних акціонерів  (афілійованих з ним осіб чи таких, що діють на підставі угоди), то така можливість створює потенційне підґрунтя для зловживань. Адже покупцем акцій може виступити номінальна особа, яка не має значних активів, чи "технічна" юридична особа (спеціально створена чи придбана для участі у процедурі), які потім будуть ліквідовані чи не матимуть достатніх активів для того, щоб відповідати за зобов`язаннями.
		Обмеження міноритарного акціонера у праві звертатися з позовом про визначення суми компенсації виключно до покупця акцій істотно обмежить можливості захисту ним своїх прав.
		Як правомірно зазначив суд першої інстанції, вказане дає суду достатні підстави вважати, що компанія Barlenco Ltd могла бути використана  в процедурі сквіз-аут мажоритарним акціонером як технічна юридична особа, що є достатньою підставою для застосування доктрини "підняття корпоративної завіси".
		Підняття корпоративної завіси щодо емітента та акціонерів разом з їх афілійованими особами та особами, які діяли спільно відповідно до укладеної угоди (підхід до них як до єдиної особи, нехтування самостійною правосуб`єктністю), дозволить суду запобігти можливим зловживанням правом щодо міноритарних акціонерів, захистити їх як слабку сторону у відносинах з емітентом та мажоритарним акціонером.
		За таких обставин, міноритарний акціонер може звертатися з позовом про визначення суми компенсації, стягнення збитків або неправомірної вигоди як до покупця, так і до його афілійованих осіб чи третіх осіб, які брали участь у придбанні пакету акцій міноритаріїв у процедурі сквіз-аут, кінцевого бенефіціарного власника, а також до емітента. Формальна юридична відокремленість вказаних осіб у цьому випадку не має значення, підлягає застосуванню доктрина "підняття корпоративної завіси".
		         «Підняття корпоративної завіси» щодо емітента та акціонерів, їх афілійованих осіб та осіб, які діяли спільно відповідно до укладеної угоди, кінцевого бенефїціарного власника, який має вирішальний вплив на компанію (підхід до них як до єдиної особи, нехтування самостійною правосуб`єктністю), дозволяє суду запобігти можливим зловживанням правом щодо міноритариих акціонерів, захистити їх як слабку сторону у відносинах, пов`язаних з обов`язковим продажем акцій в процедурі сквіз-аут.
		     Відповідно до практики ЄСПЛ підняття корпоративної завіси може відбуватися у випадках, коли учасник володіє значним пакетом акцій, який дозволяє йому одноосібно формувати волю юридичної особи, коли акціонер є активним, впливає на справи компанії, бере участь в оперативному управлінні (на відміну від акціонера, який не бере участі в управлінні компанією і лише очікує на дивіденди). Тобто в усіх тих випадках, коли компанія та акціонер нерозривно пов`язані між собою (ідентифікуються як одне ціле) і було б їх штучним відокремлення (з урахуванням відмінностей в обставинах справи див. рішення ЄСПЛ у справі "Альберт і інші проти Угорщини" (ALBERT AND OTHERS v. HUNGARY від 07.07.2020, пункти 138-157, заява №5294/14), у справі "Лекіч проти Словенії" (LEKIC v. SLOVENIA від 11.12.2018, заява №36480/07.
		       У рішенні ЄСГІЛ у справі «Ходорковський та Лєбєдєв проти Росії», Суд вказав, що у ситуаціях, коли товариство з обмеженою відповідальністю використовувалося лише як оболонка для шахрайських дій його власників або керівників, зняття корпоративної завіси може бути відповідним рішенням для захисту прав його кредиторів, в тому числі держави, що саме по собі не є неправильним [§ 877].
		«Кінцевий бенефіціарний власник» - фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив (контроль) на діяльність компанії, а саме: володіє часткою  не менше 25 %                   статутного капіталу компанії самостійно або через своїх пов`язаних осіб (фізичних або юридичних), або здійснює фактичний контроль незалежно від формального володіння.
		За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про  можливість пред`явлення позивачами вимог про визначення суми компенсації до покупця пакету акцій міноритаріїв  - Компанії Barlenko LTD та Компанії Metinvest Menegment B.V., як мажоритарного власника ПрАТ "ММК ім.Ілліча" та афілійованої з покупцем особи.
		       З огляду на наведені підстави, колегія суддів відхиляє доводи  ПрАТ «ММК ім. Ілліча» в апеляційній скарзі на передчасність висновку суду першої інстанції  про наявність у позивача права звертатись з позовом до інших осіб, окрім заявника публічної вимоги щодо примусового викупу акцій позивачів  - компанії BARLENCO LTD, зокрема, компанії METINVEST Menegment B.V. з посиланням на те, що зобов`язаною особою з оплати вартості акцій в процедурі обов`язкового продажу акцій є заявник публічної вимоги,  який не є «технічною» особою, оскільки не був  ліквідований (припинена) та володіє достатніми активами для погашения вимог позивача, й відповідно, доктрина «підняття корпоративної завіси» не мала застосовуватись судом.
		     Крім цього ПрАТ «ММК ім. Ілліча»  зазначило, що відповідно до ч.3  ст.96 Цивільного кодексу України  учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов`язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов`язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.  Абзацом 2 частини 2   статті 3 Закону України «Про акціонерні товариства»  передбачено, що до акціонерів не можуть застосовуватися будь-які санкції, що обмежують їх права, у разі вчинення протиправних дій товариством або іншими акціонерами. Обов`язковий продаж акцій ПрАТ «ММК ім. Ілліча»  проведений на підставі публічної безвідкличної вимоги Компанії BARLENCO LTD. Саме вказана особа виступає зобов`язаною у відносинах з оплати (компенсації вартості) акцій. Чинне законодавство прямо забороняє відповідальність акціонерів за дії інших акціонерів або акціонерного товариства, а тому Компанія Metinvest Menegment B.V. не може відповідати за дії Наглядової ради ПрАТ «ММК « ім. Ілліча» або Компанії Barlenco LTD.   
		    Однак, колегія суддів звертає увагу, що зазначені норми не підлягають застосуванню, оскільки стосуються правочинів товариства (ПрАТ «ММК ім. Ілліча») або його акціонерів, a Компанія Barlenco Ltd не була на момент подання повідомлення та публічної безвідкличної вимоги   і на час винесення оскражуваного рішення не є акціонером ПрАТ «ММК ім. Ілліча», що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи доказами, а процедура сквіз-аут не є правочином Товариства (ПрАТ «ММК ім. Ілліча»). 
		Щодо позовних вимог до 3-го відповідача - гр. ОСОБА_7 колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про наявність підстав для закриття провадження у справі в цій частині відповідно до п.1 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу  України, у зв`язку з тим, що відповідні вимоги не підлягають вирішенню в порядку господарського судочинства, а відповідний спір належить до юрисдикції цивільних судів.  
		    Позивачі визначили третім співвідповідачем  у даній справі фізичну особу, яка не має статусу підприємця, - гр. ОСОБА_7 .
		     Згідно з частиною 3  статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.
		   Підвідомчість визначається як коло справ, віднесених до розгляду і вирішення господарських судів у силу прямої вказівки закону. Підвідомчість визначає також властивості (характер) спірних правовідносин, у силу яких їх вирішення віднесене до компетенції господарського суду.
		   В основу визначення підвідомчості покладено два критерії: суб`єктний склад правовідносин   і характер діяльності суб`єктів (характер спірного правовідношення).
		       Відповідно до першого критерію господарський суд вирішує господарські спори, що виникають між підприємствами, організаціями (юридичними особами), а  також громадянами - суб`єктами підприємницької діяльності, а у випадках, передбачених чинним законодавством, може вирішувати спори і розглядати справи за участю державних та інших органів, а також громадян, які не є суб`єктами підприємницької діяльності.
		       Підвідомчість справ загальним і господарським судам визначається законодавством.
		     Відповідно до пункту 3 частини 1  статті 20 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
		    Частиною 6  статті 30 Господарського процесуального кодексу України  визначено, що спори, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі спори між  учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів, а також спори, що виникають з правочинів щодо корпоративних прав (крім акцій) в юридичній особі, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням юридичної особи.
		 Відповідно до  частин 1, 3  статті 167 Господарського кодексу України, корпоративними правами є права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до  закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.
		       Отже, корпоративним є спір щодо створення, діяльності, управління та припинення юридичної особи - суб`єкта господарювання, якщо стороною у справі є учасник (засновник, акціонер, член) такої юридичної особи, у тому числі й той, який вибув.
		     Справи, що виникають з корпоративних відносин - це, по-перше, спори між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), по-друге, спори між учасниками (засновниками, акціонерами) господарського товариства, що пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства та ґрунтуються на корпоративних правах, тобто на правах і правомочностях особи, передбачених законом і статутними документами, у зв`язку з наявністю у цієї особи частини в статутному фонді (майні) господарського товариства.
		      Таким чином, за змістом  статті 167 ГК України  ознаками корпоративних прав є те, що суб`єктом цих прав є особа, яка має частку в статутному фонді (майні) товариства та набула правомочностей, передбачених законом  та статутом товариства (організаційних та майнових).
		       Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2019 у справі № 757/39672/17-ц.
		     Як вбачається з позовної заяви, предметом спору у даній справі є вимога позивача про стягнення коштів внаслідок заниження ціни обов`язкового продажу акцій, який проведено на підставі публічної безвідкличної вимоги.
		     Позовні вимоги обґрунтовані тим, що обов`язковий продаж належних позивачу акцій за визначеною товариством ціною здійснено неправомірно, оскільки ціна обов`язкового продажу акцій товариства була суттєво заниженою, внаслідок чого позивач недоотримав всю вартість акцій у вигляді різниці між ціною викупу акцій та справедливою вартістю акцій.
		     У даному випадку позивач не є учасниками юридичної особи та не має на меті отримання акцій ПрАТ "ММК ім. Ілліча" з метою участі в управлінні та діяльності цієї юридичної особи, його вимоги спрямовані до відповідачів в тому числі і до гр. ОСОБА_7  (кінцевий бенефіціарний власник) саме як до боржників у зобов`язальних відносинах.
		    Оскільки заявлений позов не направлений на захист корпоративних прав позивача, суд вважає, що цей спір не містить ознак корпоративного.
		    Господарським процесуальним кодексом України   не передбачено розгляд спорів у справах, що виникають між фізичною особою та фізичною особою кінцевим бенефіціарним власником товариства.
		    З урахуванням наведеного, вирішення цього спору щодо вимог заявлених до гр. ОСОБА_7 має здійснюватися за нормами   Цивільного процесуального кодексу України.
		    Пунктом 1 частини 1  статті 231 Господарського процесуального кодексу України                   встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
		     Щодо солідарного стягнення з 1-го та 2-го відповідачів компенсації за примусово вилучені акції, колегія суддів погоджується  з висновком суду першої інстанції про їх задоволення  в частині сум, обчислених з розрахунку  1,9 грн. за 1 акцію,виходячи з наступних підстав.
		      Як зазначено вище, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що   позивачі мать право на отримання компенсації за 1 акцію у розмірі 1,9 грн, що дорівнює справедливій вартості однієї акції у пакеті акцій 100% від статутного капіталу ПрАТ "ММК ім. Ілліча".
		      Стаття 11 Цивільного кодексу України встановлює, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є,зокрема, завдання  майнової (матеріальної) шкоди.
		      Абзацем  8 ч. 2 статті 16 Цивільного кодексу України  серед способів  захисту цивільних прав та інтересів  судом  передбачено відшкодування  збитків  та інші способи  відшкодування  майнової шкоди.
		       Аналогічні положення містить  ч. 2 статті 20 господарського кодексу України.
		    Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання  з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.
		    Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.
		    Частиною 1    ст. 22 Цивільного кодексу України,  закріплено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
		Відповідно до ч. 2 цієї статті збитками є:
		1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
		2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
		    Згідно з частиною 3 цієї статті збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
		     Згідно із частиною другою статті 224, частиною першою статті 225 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною
		     В розумінні чинного законодавства  збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і що виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.
		      Збитки як правова категорія включають в себе й упущену (втрачену) вигоду (lucrum cessans), яка відрізняється від реальних збитків (damnum emergens) тим, що реальні збитки характеризують зменшення наявного майна потерпілого (проведені витрати, знищення і пошкодження майна тощо), а у разі упущеної вигоди наявне майно не збільшується, хоча і могло збільшитися, якби не правопорушення. Тобто упущена вигода відображає різницю між реально можливим у майбутньому потенційно отриманим майном та вже наявним майном.
		      Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
		      Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.    
		  Виходячи з наведених норм, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, завданих порушенням договірного зобов`язання потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (шкода); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою; вина правопорушника.
		      Протиправною у цивільному праві вважається поведінка (дії, бездіяльність), яка полягає у порушенні імперативні норм права або санкціонованих законом умов договору(порушення зобов`язання), внаслідок чого порушуються права іншої особи . 
		     Під збитками слід розуміти зменшення (не збільшення) майнової сфери потерпілого у вартісному вираженні.       
		     Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками полягає в тому, що збитки мають виступати об`єктивним наслідком протиправної поведінки заподіювача.При цьому причина (протиправна поведінка відповідача) повинна не тільки передувати збиткам (вибуттю майна із майнової сфери позивача), але й з необхідністю породжувати такий наслідок, тобто повинен бути не опосередкований,  а безпосередній  причинний зв''язок, при якому протиправна поведінка прямо (безпосередньо) породжує наслідок. 
		   Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.
		     Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення виключає відповідальність боржника за невиконання або неналежне виконання зобов`язань у вигляді відшкодування збитків.
		     При цьому, враховуючи положення статей 13,74 Господарського процесуального кодексу України, яка встановлює обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається  як на підставу своїх вимог  і заперечень та положення статті 614 Цивільного кодексу України, яка встановлює презумпцію вини порушника зобов`язання, позивач повинен довести наявність протиправної поведінки, шкоди та причинного зв`язку між протиправною поведінкою і шкодою, а відповідач- відсутність своєї вини у заподіянні збитків, наявність якої презюмується.
		    У спірних правовідносинах спільними діями наглядової ради акціонерного товариства,  заявником безвідкличної вимоги про викуп акцій - Компанії "Barlenko LTD", та мажоритарним акціонером Товариства - Компанією "Metinvest Managament B.V.", в інтересах якого здійснювався викуп акцій, позивачам завдано збитків  у вигляді неотриманого доходу(упущеної вигоди) - недоотриманих сум ціни товару (акцій), розмір яких визначається різницею між справедливою вартістю викуплених акцій (в даному випадку із розрахунку  1,9 грн. за акцію) та сплаченої позивачам  ціною викупу (в даному випадку із розрахунку 0,08 грн. за акцію), право на отримання якої правомірно визнано оскаржуваним рішенням.
		       При цьому  в даному випадку наявна  протиправна поведінка товариства в особі його органу (наглядової ради), яка полягає у діях із затвердження заниженої ринкової вартості акцій, що є вочевидь несправедливою, а також протиправна поведінка заявника вимоги щодо невиконання вимог статті 65-1 Закону України "Про акціонерні товариства", зокрема, визначення, правильної ціни придбання акцій, який діяв в інтересах мажоритарного акціонера Компанії.
		Разом з цим колегія суддів враховує, що, як зазначено вище,  Компанія Barlenсo LTD, Metinvest B.V. та Metinvest Menegment B.V. є афілійованими особами. Metinvest Menegment B.V. прямо володіє 99,32255% статутного капіталу ПРАТ "ММК ім. Ілліча". Компанії Metinvest B.V. на лежить 100% статутного капіталу Metinvest Menegment B.V. Тому відсутні підстави вважати, що саме покупець, який просто формально діяв у правовідносинах від імені групи пов`язаних / афілійованих осіб, отримав вигоду від набуття акцій за заниженою ціною. Акціонерне товариство, яке діяло під домінуючим контролем мажоритарного акціонера, покупець та афілійовані з ним особи становлять по суті єдину економічну групу, їх інтереси збігаються. Оскільки законодавство передбачає можливість викупу акцій у процедурі сквіз-аут мажоритарним акціонером  разом із групою міноритарних акціонерів                      (афілійованих з ним осіб чи таких, що діють на підставі угоди), то така можливість створює потенційне підґрунтя для зловживань, адже покупцем акцій може виступити номінальна особа, яка не має значних активів, чи "технічна" юридична особа (спеціально створена чи придбана для участі у процедурі), які потім будуть ліквідовані чи не матимуть достатніх активів для того, щоб відповідати за зобов`язаннями.
		       Вказане дає суду достатні підстави вважати, що Компанія Barlenco Ltd могла бути використана     в процедурі сквіз-ауту мажоритарним акціонером як технічна юридична особа, що є достатньою підставою для застосування доктрини "підняття корпоративної завіси" щодо емітента та акціонерів разом з їх афілійованими особами та особами, які діяли спільно відповідно до укладеної угоди (підхід до них як до єдиної особи, нехтування самостійною правосуб`єктністю), дозволить суду запобігти можливим зловживанням правом щодо міноритарних акціонерів, захистити їх як слабку сторону у відносинах з емітентом та мажоритарним акціонером.
		      Між цими діями та збитками є причинно-наслідковий зв`язок - у позивачів викуплені акції за несправедливою, вочевидь заниженою ціною, як наслідок, вони не отримали справедливу компенсацію за майно, яке було відчужено без їх волі, відповідно до вимог закону.
		     Відповідачі відсутність своєї вини у спричиненні збитків не довели.
		     Отже,  в даному випадку позивачам   завдано збитків взаємопов`язаним сукупними діями наглядової ради Акціонерного товариства, заявником вимоги- Компанія Barlenco Ltd та мажоритарним акціонером - Metinvest Menegment B.V. з єдністю наміру - викупу акцій у позивача за заниженою ціною.
		      Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правами фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдану майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч.І                   статті 1166 ЦК України). Особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим (ч. 1    ст. 1190 ЦК України).
		   Солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або    законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання (ст. 541 ЦК України). У разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (ч. 1     статті 543 ЦК України). Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі. Виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором (ч. 2, 4    статті 543 ЦК України).
		     Таким чином, якщо спільними діями або бездіяльністю учасників правовідносин з обов`язкового продажу акцій (сквіз-аут) спричиняється шкода іншим учасникам зазначених відносин (міноритарним акціонерам), то вони несуть відповідальність як солідарні боржники. Для виникнення солідарного обов`язку з відшкодування шкоди необхідно встановити, що особи діяли з єдністю наміру або заподіяли неподільну шкоду взаємопов`язаними сукупними діями. Спільною вважається шкода як неподільний результат неправомірних дій або бездіяльності двох і більше осіб. У заподіянні шкоди спільними діями має місце єдність дій заподіювачів, яка полягає у такому їх взаємозв`язку, при якому виключення хоча би однієї із цих дій із комплексу діянь співзаподіювачів не призводить до виникнення спільного шкідливого результату.
		    В данному ж  випадку, як зазначено вище,  позивачам  завдано збитків взаємопов`язаними сукупними діями відповідачів з єдністю наміру - викупу акцій у позивача за заниженою ціною, а тому, відповідно до ч. 1    ст. 1190 ЦК України    спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим. Відповідно до ч. 1    ст. 543 ЦК України    у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
		     Схожий правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 28.04.2021 у справі № 910/12591/18.
		      Розмір заподіяних позивача збитків у спірних правовідносинах  становить стягнуті судом першої інстанції в солідарному порядку з 1-го та 2-го відповідачів суми компенсації справедливої вартості акцій, розмір яких, як зазначено вище, правомірно визначено як  різниця між справедливою вартістю викуплених акцій (в даному випадку із розрахунку  1,9 грн. за акцію) та сплаченої позивачам  ціною викупу (в даному випадку із розрахунку 0,08 грн. за акцію), право на отримання якої правомірно визнано оскаржуваним рішенням, а саме:  
		         - на користь ОСОБА_1  -41860 грн.;  
		- на користь ОСОБА_2 -45500 грн.;
		- на користь ОСОБА_3 - 48488,44 грн.; 
		-на користь ОСОБА_4 -54600 грн. ;
		-на користь ОСОБА_5 -69866,16 грн.; 
		- на користь ОСОБА_6 - 113131,84 грн. 
		Отже, господарським судом першої інстанції правомірно стягнуто з 1-го та другого відповідачів в солідарному порядку на користь позивачів звищезазначені суми  компенсації вартості акцій.
		Колегія суддів відхиляє як такі, що не ґрунтуються на чинного  положеннях законодавства доводи ПрАТ «ММК  ім. Ілліча»  щодо того, що частково визнавши за позивачами право на отримання  компенсації за вилучені акції із розрахунку  1,9 грн. за акцію, виходячи з вартості чистих активів  та  стягнувши відповідні суми компенсації в  якості збитків, суд першої інстанції самостійно обрав підставу та предмет позову, а тому вийшов за межі позовних вимог, внаслідок чого порушив принцип диспозитивності.  
		      Відповідно до статі    статі 237 Господарського процесуального кодексу України, при ухваленні судового рішення суд не може виходити     за межі позовних вимог.
		            Виходячи з норм    Господарського процесуального кодексу України, такими межами є фактичні підстави позову-фактичні обставини, якими позивач обгрунтовує свои вимоги та предмет позову-матеріально-правова вимога щодо захисту порушеного права чи охоронюваного законом інтересу.
		              Натомість відповідно до п. 3 ч. 1 статті 237 Господарського процесуального кодексу України, при ухваленні рішення суд сам вирішує, яку правову норму належить застосовувати до спірних правовідносин та відповідно до    статті 236 цього Кодексу, вимога щодо законності рішення    передбачає його ухвалення відповідно до норм матеріального і процесуального права.
		             Тому правові підстави позову не входять    в межі позову, й відповідно суд при ухваленні рішеннязобов`язаний самостійно надати кваліфікацію спірним правовідносинам та не є обмеженим в застосуванні до цих відносин правовими нормами, на які послався позивач в позовній заяві.                                      
		    У постановах Великої Палати Верховного Суду від    04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) та    від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19) зроблено правовий висновок про те, що посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені в позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог. У зв`язку із цим суд, з`ясувавши при розгляді справи, що позивач послався не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує в рішенні саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.
		    Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. 
		      В постанові від 09.11.2016   у справі № 922/210/15 Верховний суд України висловив правову позицію, що, з`ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, суд самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.                   
		    В постановах  Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду  від 27.08.2019  у справі №  925/366/18 від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15, постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 23.10.2019 у справі № 761/6144/15-ц(провадження №  61-18064св18 постановах Великої Палати  Верховного Суду  від 12.06.2019  у справі №  487/10128/14-ц , від 04.12.2019  у справі № 917/1739/17,  викладено правову позицію, що зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування  позову не є визначальним при вирішенні  судом питання  про те, яким  законом слід керуватися при  вирішенні спору. Саме на суд  покладено обов`язок надати правову кваліфікацію спірним правовідносинам сторін, виходячи з фактів, встановлених  під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.Самостійне  застосування  судом при прийнятті  рішення саме  тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини сторін не призводить до зміни предмета та /або обраного позивачем способу захисту. У разі посилання позивача на  неправильні(невідповідні предмету позову) норми матеріального права, суд зобов`язаний застосувати відповідні норми, якими регулюються спірні правовідносини, відповідно до обраного позивачем предмета позову.Неправильна кваліфікація учасниками справи  спірних правовідносин не звільняє суд  від обов`язку застосувати для вирішення  спору належні норми.
		      Аналогічна правова позиція викладена також  в постановах   Великої Палати Верховного Суду  від 26.06.2019  у справі №  587/430/16-ц та від 08.06.2021 у  справі №  662/397/15-ц, а також у постановах Верховного  Суду від 06.11.2019 у справі №  905/2419/18 та  від 13.02.2020  у справі № 921/109/19.
		    Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що відповідно до принципу jura novit curia («суд знає закони») неправильна юридична кваліфікація сторонами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм.    Такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 вересня 2019 року у справі № 265/6582/16-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц.    У пункті 7.43 постанови від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що суд, з`ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.
		      В постанові від 08.06.2021 у  справі №  662/397/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у цивільному процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia» («суд знає закони»), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus ). Активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		       При вирішенні цивільного спору суд у межах своїх процесуальних повноважень та в межах позовних вимог, встановлює зміст (правову природу, права та обов`язки) правовідносин сторін, які випливають з встановлених обставин та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець вказує саме на «норму права», що є значно конкретизованим, а ніж закон. Більш того, виходячи з положень ЦПК України така функціональність суду носить імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходить своє відображення в судовому рішенні, зокрема в його мотивувальній і резолютивній частинах.
		      Тому, обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу novit curia.
		     При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови в позові, оскільки згідно з принципом jura novit curia неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм.
		        Тобто суд, з`ясувавши під час розгляду справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну їх правову кваліфікацію та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.
		     Згідно із прийнятою судом заявою про зміну предмету позову, позивачами  у складі предмету позову заявлено матеріально-правові вимоги, які сформульовано ними як стягнення  солідарно з відповідачів сум за примусово вилучені акції, без зазначення  у такому формулюванні правової природи відповідних сум, а тому самостійна кваліфікація судом  таких вимог не може вважатись виходом за межі позову.
		   Щодо вимог про стягнення нарахованих на суму, яка визначена як різниця між справедливою компенсацією за акції та фактично виплаченою сумою позивачам передбачених ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України інфляційних втрат та 3% річних, колегія суддів зазначає наступне.
		       В обгрунтування відмови в задоволенні зазначених позовних вимог суд зазначив, що за змістом ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України, для сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також трьох процентів річних недостатньо лише факту виникнення грошового зобов`язання, а необхідним є також наявність  прострочення виконання грошового зобов`язання, наявність якого в даному випадку позивачами не доведено, враховуючи те, що розмір грошового зобов`язання покупця в процедурі сквіз-аут був визначений саме третьою особою внаслідок прийняття рішення про затвердження ринкової вартості однієї акції, виходячи з висновків, які були викладені у звіті про оцінку вартості акції, а тому станом на дату викупу відповідачі не могли передбачити як наявність спору щодо розміру вартості акції, так і будь-який інший розмір вартості акції, ніж той, який був затверджений рішенням третьої особи, і таке стягнення може свідчити про порушення принципу правової визначеності для покупця акцій, оскільки розмір його грошового зобов`язання перед міноритарними акціонерами міг виникнути лише виходячи з ціни акції, затвердженою емітентом.
		     Колегія суддів не погоджується  з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступні мотиви.
		     Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		    Отже цією нормою передбачено  нарахування інфляційних втрат лише на грошове зобов`язання.
		      При цьому, стаття 625 входить до розділу I «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 Цивільного кодексу України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.
		     Відповідно до    ст. 610 Цивільного кодексу України   порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
		     Відповідно до п. 1    ст. 612 Цивільного кодексу України   боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
		      Згідно зі    ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.
		     Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
		      За змістом статей      509,    524,    533-535    і    625 Цивільного кодексу України    грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 22.09.20 у справі №  918/631/19,  від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18), від 07.02.2024  у справі № 910/3831/22.
		Як зазначено вище за своєю правовою природою зазначені суми компенсації справедливої вартості акцій є збитками у вигляді упущеної вигоди-неотриманим доходом, внаслідок недоплаченої  ціни товару (акцій) за правочином їх відчуження в процедурі сквіз-ауту.
		Так як обов`язок щодо виплати позивачам вартості акцій виражений в грошових одиницях України та передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредиторів , які мають право вимагати від боржників виконання цього обов`язку, вказане зобов`язання є грошовим.
		      Тобто правовідношення, в якому, у зв`язку із примусовим викупом в процедурі сквіз ауту   у миноритарних акціонерів належних їм акцій на користь мажоритарнго акціонера за несправедливою ринковою вартістю виникло зобов`язання з відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, з компенсації справедливої вартості таких акцій, є грошовим зобов`язанням, а тому на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої    статті 625 цього Кодексу.
		       При визначенні  моменту прострочення слід виходити з наступного.
		     У частині другій статті 625 ЦК України зазначено, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
		    За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.
		          З огляду на вказане можна зробити висновок, що з набранням чинності рішення суду про відшкодування шкоди у боржника виникає зобов"язання сплатити  точно визначений розмір шкоди, однак саме зобов"язання виникло між сторонами із заподіяння шкоди.
		          Колегія суддів вважає помилковим виснвку суду першої інстанції, що зобов"язання між сторонами виникло саме на підставі рішення суду. 
		          Отже грошове зобов"язання з відшкодування шкоди виникло між сторонами із заподіяння шкоди, а не з рішення суду. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 19.06.2019 у справі № 703/2718/16-ц, від 07.02.2024  у справі № 910/3831/22, ухвалі від  02.08.2023 у справі № 904/6760/21.
		      За змістом ч. 9   ст.   65-2 Закону України «Про акціонерні товариства»    заявник вимоги сплачує ціну акцій акціонерам шляхом перерахування грошових сум банківській установі, в якій заявником вимоги відкрито рахунок умовного зберігання (ескроу), бенефіціарами якого є акціонери, у яких придбаваються акції (їхні спадкоємці або правонаступники, або інші особи, які відповідно до законодавства мають право на отримання коштів). Заявник вимоги відкриває такий рахунок умовного зберігання (ескроу) не пізніше дати надсилання публічної безвідкличної вимоги.
		      З огляду на обставини, які встановлені вище, а саме те, що кошти є ціною товару (акцій) за правочином їх відчуження в процедурі сквіз-ауту, то й отримати вказані кошти позивачі мали у день сплати         першим відповідачем  на рахунок умовного зберігання ціни акцій акціонерам ПрАТ «ММК ім. Ілліча».
		    Таким чином моментом прострочення  грошового зобов`язання у спірних правовідносинах  є момент заподіяння шкоди, що мав місце в день  сплати першим відповідачем  на рахунок умовного зберігання ціни акцій акціонерам ПрАТ «ММК ім. Ілліча» за ціною, яка є нижче справедливої вартості акцій 
		       Разом з цим у матеріалах справи відсутні відомості щодо того, якою датою були перераховані зазначені грошові кошти, а позивачі та третя особа  у заявах по суті справи зазначають про те, що перерахування коштів відбулось  у квітні 2018 , після чого 12.04.2018 Національний депозитарій зарахував спірні акції на рахунок покупця-Компанії Barlenko LTD, з урахуванням чого, з огляду на  положення ч. 14 статті ст.        65-2 Закону України «Про акціонерні товариства», за якими таке перерахування коштів має  передувати  даті списання Національним депозитарієм викуплених акцій на рахунок покупця, позивачами правомірно, відповідно до принципу диспозитивності початок нарахування  інфляційних втрат та 3% річних здійснено за періоди прострочення, що мали місце  починаючи з 12.04.2018. 
		     Щодо солідарного стягнення зазначених сум, колегія суддів зазначає наступне.
		   Як зазначено вище, відповідно до ч.1    ст. 1190 Цивільного кодексу  України    особи, спільними діями    або бездіяльністю яких було завдано шкоди,    несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.
		   Здійснивши відповідний  перерахунок  3% річних та інфляційних втрат на вищенаведені  правомірно заявлені суми компенсації позивачам вартості акцій за заявлені періоди прострочення колегія суддів дійшла висновку про те, що стягненню з відповідачів пдлягають наступні суми:  
		     - на користь ОСОБА_1 - 9860,28 грн. інфляційних втрат  та 4483,03 3% річних;
		     - на користь ОСОБА_2 -10717,69 грн. інфляційних втрат та 4872,87 3% річних.
		    - на користь ОСОБА_3 -11421,53 грн. інфляційних втрат та 5192,86 грн. 3% річних.  
		     - на користь ОСОБА_4 -12861,23 грн. інфляційних втрат та 5847,44 грн. 3% річних.
		     - на користь ОСОБА_5 - 16457,19 грн. інфляційних втрат та 7482,37 грн. 3% річних.
		     - на користь ОСОБА_6 -26648,62 грн. інфляційних втрат та 12115,97 грн. 3% річних.
		    Щодо тверджень апелянта про непідсудність спору українським судам та непідсудність спору господарським судам в чаcтині вимог до , то колегія суддів зазначає наступне.
		    Відповідно до    ст. 75 Закону України «Про міжнародне приватне право»   підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися.
		    Відповідно до   ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди розглядають будь-які справи з іноземним елементом зокрема, у таких випадках:
		  1)   якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у   статті 77 цього Закону;
		 2)   якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача;
		   3)     у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України;
		   5)  якщо у справі про відшкодування шкоди позивач - фізична особа має місце проживання в Україні або юридична особа - відповідач - місцезнаходження в Україні;
		   7)  дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України.
		   Правочин обов`язкового продажу акцій за публічною безвідкличною вимогою від про придбання акцій ПрАТ "ММК ім.. Ілліча"  в усіх власників акцій в порядку, визначеному у п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону   №1983-VIII від 23.03.2017, було вчинено та виконано в Україні. Шкода заподіяна вказаним правочином на території України позивачам - резидентам, який має місцезнаходження в Україні.
		      Скаржник вважає, що законодавство України не поширюється на спірні правовідносини. Апелянт посилається на норму ч.1 ст. 51 Закону України «Про міжнародне приватне право», яка визначає, що до зобов`язань, що виникли внаслідок набуття, збереження майна без достатніх правових підстав, застосовується право держави, у якій такі дії мали місце.
		    Однак, в даному випадку , як зазначено вище, мало місце не набуття, збереження майна без достатніх правових підстав, а  заподіяння позивачам внаслідок узгоджених протиправних дій  першого  та другого відповідачів  збитків  у вигляді упущеної вимоги, на території України , оскільки акції ПрАТ «ММК ім. Ілліча», набуті Компанією BARLENCO LTD, Компанією Metsnvest Management B.V., обліковуються в депозитарній установі AT «ПУМБ» (місцезнаходження: вул. Андріївська, 4 м. Київ, Україна); грошові кошти в процедурі обов`язкового продажу акцій ПрАТ «ММК ім. Ілліча», виплачуються через рахунок умовного зберігання (ескроу), відкритий в AT «ПУМБ», компанії BARLENCO LTD та Metsnvest Management B.V. мають майно в Україні на рахунках, в грошових коштах та в цінних паперах в AT «ПУМБ», що підтверджується виписками AT «ПУМБ», наявними в матеріалах справи.
		    Отже, спір у справі №905/2204/21 за участю іноземних юридичних осіб підсудний господарським судам України і має вирішуватись за правом України.
		      Згідно із п. 4 ч. 1   ст. 20 ГПК України   до юрисдикції господарського суду відносяться спори з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових відносинах.
		     Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної в постанові від 14.12.2021 у справі № 905/2291/19 та в постанові Верховного Суду від 05.07.2022 у справі № 914/1804/18 публічна безвідклична вимога є одностороннім правочином примусового продажу акцій.
		    Отже, спір з правочину обов`язкового продажу акцій в процедурі сквіз-аут у справі №905/2204/21 є спором з правочину щодо акцій, який належить до юрисдикції господарського суду в силу прямої вказівки процесуального закону (п.4 ч. 1   ст. 20 ГПК України).
		    Аналогічні  висновки викладені в постанова Верховного Суду   у справах №908/137/18, №905/671/19, №905/1926/18, №905/1925/18, №906/453/19, 908/3492/19.
		     Стосовно заяви Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча" про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу», колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про відмову в її задоволенні, але з інших, наступних   підстав.
		Як було зазначено, первісно позов був заявлений до трьох відповідачів, одним з яких був ПрАТ "ММК ім.Ілліча".
		Під час розгляду справи, позивачем подана заява про відмову від позову в частині вимог до ПрАТ "ММК ім.Ілліча", яка прийнята судом. Провадження у справі в цій частині було закрито.
		Представником ПрАТ "ММК ім.Ілліча", на підставі ч.3 ст.130 ГПК України, була подана заява про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу.
		      В обгрунтування відмови в задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча" про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу суд послався на те, що  оскільки спір у даній виник внаслідок неправильних дій ПрАТ "ММК ім.Ілліча", які полягали  у прийнятті рішення про затвердження вартості акції в явно заниженому розмірі, що стало підставою для звернення позивачів до суду за захистом своїх прав та яка, згідно з цим рішенням, визнана обґрунтованою,  у зв`язку з чим, зазначені вище витрати, на підставі ч.9 ст. 129 ГПК України, покладаються на ПрАТ "ММК ім.Ілліча".    
		      Пункт 1 частини другої    статті 46 ГПК України    передбачає право позивача на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог).
		     Стаття 191 ГПК України   визначає, що позивач може відмовитися від позову на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
		      Відмова від позову - це одностороннє вільне волевиявлення позивача, спрямоване на відмову від судового захисту своєї вимоги і на закриття порушеного позивачем процесу. Відмова позивача від позову - це вияв принципу диспозитивності, тому ця дія здійснюється під контролем суду (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.11.2022 у справі №180/2161/19).
		      За результатами відмови позивача від позову суд, прийнявши таку відмову, закриває провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої     статті 231 ГПК України.
		      Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету (частина четверта   статті 231 ГПК України).
		      Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.06.2021 у справі №550/936/18 зазначила, що питання про стягнення (визначення, розподіл) судових витрат вирішується зазвичай при вирішенні питання про закінчення судового провадження, тобто при закритті провадження у справі, залишенні позову без розгляду чи вирішенні спору по суті з ухваленням рішення суду. Окремо питання про стягнення судових витрат вирішується у разі, якщо судом воно не вирішувалося при ухваленні відповідного судового рішення про закінчення розгляду справи.
		        Колегія суддів відзначає, що судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи (до такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у пункті 49 постанови від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц).
		     Стаття 123 ГПК України  визначає види судових витрат, до яких належать судовий збір та витрати, пов`язані з розглядом справи.
		Так, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (частина третя   статті 123 ГПК України).
		     Згідно з частинами першою-четвертою  статті 126 ГПК України   витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
		       Стаття 129 ГПК України    регламентує загальні правила розподілу судових витрат.
		    Положення статей    126,   129 ГПК України   є універсальними у правовідносинах при розподілі витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги адвоката, за результатами розгляду справи, що підтверджується сталою практикою Верховного Суду.
		      Разом з тим, у   статті 130 ГПК України   "Розподіл витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду" закріплений розподіл судових витрат, зокрема у разі закриття провадження у справі.
		      Згідно з частиною третьою   статті 130 ГПК України   у разі відмови позивача від позову, понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
		     Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 13.04.2023 у справі №904/1478/19 дійшла висновку, що у випадку відмови позивача від позову і закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої    статті 231 ГПК України   у відповідача згідно з першим реченням частини третьої   статті 130 ГПК України                   виникає право на відшкодування йому за рахунок позивача понесених витрат, до яких належить і судовий збір, і витрати, пов`язані з розглядом справи.
		   Отже, у випадку відмови позивача від позову, відповідач вправі заявити про відшкодування йому понесених витрат і це право закріплено, зокрема в частині третій                   статті 130 ГПК України.
		      Водночас механізм реалізації закріпленого у частині третій   статті 130 ГПК України                   права на відшкодування судових витрат, пов`язаних з розглядом справи (до яких належать, зокрема і витрати на професійну правничу допомогу), закріплений у частині п`ятій                   статті 130 ГПК України, відповідно до якої у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи,  внаслідок необґрунтованих дій позивача.
		      Отже, у випадку відмови позивача від позову і закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 231 ГПК України у відповідача згідно з частиною третьою                   статті 130 ГПК України   виникає право на відшкодування йому понесених витрат (і судового збору, і пов`язаних з розглядом справи), при цьому розподіл витрат, пов`язаних з розглядом справи, здійснюється у відповідності до вимог частини п`ятої    статті 130 ГПК України.
		      У контексті наведеного, колегія суддів звертається до сталої правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема у постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі №922/3787/17, від 09.07.2019 у справі №922/592/17, додатковій ухвалі Верховного Суду від 20.05.2021 у справі №910/14162/17, додатковій ухвалі Верховного Суду від 12.07.2021 у справі №903/254/20, де відзначено, що правовий аналіз статей   129,   130 ГПК України дає підстави для висновку, що у разі, зокрема закриття провадження у справі, суд зобов`язаний виходити з положень частини п`ятої    статті 130 ГПК України, оскільки вказана норма є спеціальною.
		     Отже, при застосуванні частини п`ятої   статті 130 ГПК України   судом має бути встановлена наявність/відсутність саме необґрунтованих дій позивача. Такі критерії встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин.
		       Тобто, стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи (зокрема витрат на професійну правничу допомогу), у разі закриття провадження у справі, можливе лише у випадку доведення стороною та встановлення судом необґрунтованості дій позивача.
		      Відтак відповідно до приписів частини п`ятої статті 130 ГПК України  для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, необхідно довести, а суду - встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема:
		- чи діяв позивач недобросовісно, пред`явивши позов;
		- чи систематично протидіяв правильному вирішенню спору;
		-чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача;
		     - чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.
		     Близька за змістом позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17, від 09.07.2019 у справі № 922/592/17, від 24.03.2021 у справі № 922/2157/20, від 21.01.2020 у справі № 922/3422/18, від 26.04.2021 у справі № 910/12099/17, від 19.04.2021 у справі № 924/804/20.
		       Колегія суддів враховує, що   ГПК України    не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак відповідно до висновків Верховного Суду (викладених у постановах від 16.02.2021 у справі №905/121/19, від 13.05.2021 у справі № 910/16777/20, від 15.09.2021 у справі №902/136/21, від 18.01.2022 у справі № 922/2017/17) очевидно, що під такими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду. Тобто, частина п`ята   статті 130 ГПК України   не встановлює конкретні критерії для оцінки дій позивача на предмет обґрунтованості/необґрунтованості, а тому такі встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин.
		      Разом з тим, Верховний Суд акцентував, що поняття "необґрунтованість дій позивача" не є тотожнім таким поняттям як "зловживання правом", "неправомірність дій" або ж "встановлення того, що спір виник внаслідок необґрунтованих дій позивача" (така правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 01.12.2022 у справі 922/2017/17).
		      Відповідно до положень статей   2,   4,   14,   130,   191 ГПК України   право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується, і ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
		  Відмова від позову за заявою позивача є практичною реалізацією принципу диспозитивності господарського судочинства, адже саме учаснику справи належить право розпоряджається своїми правами щодо предмета спорту на власний розсуд.
		      Подання позову (звернення позивача до суду за захистом порушеного права) у даній справі не може беззаперечно свідчити про необґрунтованість дій позивача та пред`явлення ним завідомо необґрунтованого позову чи зловживання процесуальними правами, адже доступ до суду є правом особи, гарантованим державою.
		      Так само   і сам по собі факт подання заяви/клопотання про залишення позову без розгляду, чи то відмову від позову у справі не підтверджує ані відсутність спору позивача з відповідачем, ані відсутність предмета спору, ані свідоме порушення позивачем охоронюваних законом прав та інтересів відповідача та не свідчить про наявність безумовних підстав для компенсації судових витрат відповідачу.
		     Надане законом право, зокрема на відмову від позову не  може автоматично свідчити про необґрунтованість дій позивача.
		    Разом з тим, колегія суддів враховує, що з матеріалів справи не вбачається, що позивачі від моменту звернення до суду із позовною заявою до закриття провадження у справі відносно ПрАТ «ММК ім. Ілліча» діяли недобросовісно, зловживали процесуальними правами, протидіяли вирішенню спору, чи мали на меті ущемлення прав та інтересів Товариства,  як і не встановленого судами обставин доведення Товариством  необґрунтованості дій позивачів, які призвели до закриття провадження у справі, надання доказів на підтвердження таких дій позивачів чи свідчень зловживання ними своїми процесуальними правами при поданні заяви про відмову від позову відносно Товариства, тощо.
		     Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо.
		     Обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень (частина перша   статті 74 ГПК України).
		     Поряд з тим, аргументованих обґрунтувань наведених вище обставин як і доказів на їх підтвердження, як свідчить зміст оскаржуваних судового рішення в цій частині  заява ПрАТ «ММК ім. Ілліча» не містить.
		     Отже, в даному випадку є недоведеним те, що закриття провадження у справі відносно ПрАТ «ММК ім. Ілліча» відбулось внаслідок необґрунтованих (недобросовісних) дій позивачів, а тому відсутні підстави для покладення на позивачів судових витрат на професійну правничу допомогу ПрАТ «ММК ім. Ілліча».   
		    Враховуючи, відсутність підстав для застосування частини п`ятої   статті 130 ГПК України                   до спірних правовідносин, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, інші доводи ПраТ «ММК ім. Ілліча»  не розглядаються, як такі, що не впливають на вказані висновку суду.
		    Аналогічна правова позиція щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу у подібних правовідносинах викладена  в постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 06.03.2024 у справі № 905/1840/21.
		    Щодо посилання  ПрАТ «ММК ім. Ілліча» на неналежне повідомлення 1-го та 2-го відповідачів про розгляд даної справи, колегія суддів зазначає наступне.
		     Як вже зазначалось в цій постанові,  враховуючи що країною  місцезнаходженням 1-го відповідача -  Компанії "Barlenko LTD" є   Кіпр, а 2-го відповідача - Компанії "Metinvest Managament B.V."- Нідерланди, відтак застосуванню підлягає Конвенція про вручення судових та позасудових документів 1965 (Україна,Кіпр  та Королівство Нідерланди є сторонами цієї Конвенції). 
		     Відповідно до правового висновку викладеного Верховним Судом у постановах від 29.04.2022 у справі № 905/830/21, від 23.05.2022 у справі № 905/1060/21 в подібних правовідносинах за участю Компанії BARLENCO LTD та Компанії PRIVATE LIMITED LIABILITY COMPANY METINVEST B.V. (Приватна компанія з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ Б.В.») встановлено, що судові рішення, які згідно із вимогами        ГПК України       та ст. 10 Конвенції про вручення за кордоном судових або позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року (надалі - Конвенції) підлягають врученню вказаним компаніям можуть направлятись українською мовою через альтернативний канал, передбачений ст. 10(а) Конвенції, тобто шляхом надсилання безпосередньо поштою ухвали суду на адресу Компанії, що дозволить зберегти розумний баланс між приписами щодо належного повідомлення відповідачів та розгляду справи у розумні строки.
		    Поштові канали зв`язку - це відправка листів у вигляді звичайного поштового відправлення, рекомендованого листа та з повідомленням про вручення. Поштові канали таож можуть охоплювати відправку електронною поштою та іншими сучасними засобами електронної комунікації, якщо це передбачено національним законодавством.
		    Пунтком (а) ст. 10 Конвенції передбачно, що якщо запитувана держава не заперечує, то ця Конвенція не обмежує можливості надсилати судові документи безпосередньо поштою особам, які перебувають закордоном.
		    Відповідно до інформації, розміщеної на офіційному сайті Гаазької конференції з міжнародного права (www.hcch.net) Королівство Нідерландів, як і Республіка Кіпр заявили, що вони не заперечують проти способів передачі документів, передбачених ст. 10(а) Конвенції. Суд має право обрати канал вручення документів з урахуванням вимог Конвенції. Основний та альтернативні канали є рівнозначними, тому суд з урахуванням принципу пропорційності (конкретних обставин справи) має обирати відповідний канал вручення документів.
		    Вимога щодо перекладу судових документів, яка міститься у ст. 5 Конвенції не поширюється на вручення документів поштовими каналами відповідно до ст. 10 (а) Конвенції (постанова ВС від 29.04.2022 у справі № 905/830/21).
		       Отже,  означеною Конвенцією передбачено застосування як рівнозначних основного та альтернативного каналів вручення, до яких, у стосунках з Нідерландами, віднесено, у тому числі і безпосереднє надсилання судом кореспонденції отримувачу поштою. Колегія суддів, враховуючи правову позицію, викладену  у постанові Верховного Суду у справі №905/830/21 від 29.04.2022 щодо використання під час відправлення судом поштової кореспонденції альтернативного каналу вручення документів, дійшла висновку, що інтересам забезпечення розумного строку розгляду справи та уникнення невиправданих зволікань через застосування ускладненого механізму основного каналу вручення кореспондеції відповідає використання у цій справі саме альтернативного каналу -  шляхом надсилання безпосередньо на адресу місцезнаходження  1-го та 2-го Відповідачів  рекомендованим листом з повідомленням. 
		      За висновком суду, використання такого способу повідомлення вказаних Відповідачів  не може розцінюватися як обмеження прав останніх  щодо ефективного доступу до суду.
		      Апеляційним судом було встановлено, що  як зазначено в оскаржуваному рішенні, суд повідомляв про розгляд цієї справи іноземних юридичних осіб (відповідачів) - Компанію "Barlenko LTD" та Компанію "Metinvest Managament B.V." шляхом надсилання безпосередньо поштою ухвали суду на адресу компаній українською мовою, а тому вони були належним чином повідомлені про розгляд справи.
		    При цьому колегія суддів враховує,  що згідно з практикою Європейського суду з прав людини сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів для того, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (див. mutatis mutandis, рішення у справі "Олександр Шевченко проти України" і "Трух проти України").
		     Натомість, як пояснив  в судовому засіданні представник позивачів, судами розглядалось велика кількість аналогічних справ за участю  Компанії "Barlenko LTD" та Компанії "Metinvest Managament B.V.", які жодного разу не приймали участь в судових засіданнях та не подавали процесуальні документи.
		      Відповідно до п. 2 ч. 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
		      Згідно з п. 4  ч. 1  статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
		   Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу  Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" необхідно залишити без задоволення, апеляційну скаргу позивачів задовольнити частково.
		    Враховуючи, що  судом першої інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального права , рішення Господарського суду Донецької  області від 04.07.2023 у справі № 905/2204/21  підлягає скасуванню в частині відмови  в  задоволенні позовних вимог про стягнення  солідарно з Компанії "Barlenko LTD" та Компанії "Metinvest Managament B.V." на користь: ОСОБА_1 - 9860,28 грн. інфляційних втрат  та 4483,03 3% річних;   ОСОБА_2 - 10717,69 грн. інфляційних втрат та 4872,87 3% річних; Дудикевича В.Б.-11421,53 грн. інфляційних втрат та 5192,86 грн. 3% річних; ОСОБА_5 - 16457,19 грн. інфляційних втрат та 7482,37 грн. 3% річних; ОСОБА_4 - 12861,23 грн. інфляційних втрат та 5847,44 грн. 3% річних; ОСОБА_6 - 26648,62 грн. інфляційних втрат та 12115,97 грн. 3% річних з  ухваленням нового рішення в цій частині про задоволення позовних вимог. В іншій частині рішення слід залишити без змін.
		      Згідно з частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.        
		     Згідно з абзацем б пункту 4 чатини 1 статті 282 Господарського процесуального кодексу  України, в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції має бути зазначено  новий розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення.
		                                   Витрати позивачів зі сплати судового збору за подання позовної заяви та  апеляційної скарги відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України підлягають покладенню на  сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		                       У задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча" про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити з мотивів викладених вище.
		      Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 129, 130, 269, п. 2 ч.1 ст. 275, п. 4 ч. 1 ст. 277, ст.ст. 281, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, суд,- 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		     Апеляційну скаргу  третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів, - Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" залишити без задоволення.
		Апеляційну скаргу позивачів - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 задовольнити частково.
		       Рішення Господарського суду Донецької  області від 04.07.2023 у справі № 905/2204/21 скасувати в частині відмови  в  задоволенні позовних вимог про стягнення  солідарно з Компанії "Barlenko LTD" та Компанії "Metinvest Managament B.V." на користь: ОСОБА_1 -9860,28 грн. інфляційних втрат  та 4483,03 3% річних;   ОСОБА_2 -10717,69 грн. інфляційних втрат та 4872,87 3% річних;, ОСОБА_3 -11421,53 грн. інфляційних втрат та 5192,86 грн. 3% річних; ОСОБА_5 -16457,19 грн. інфляційних втрат та 7482,37 грн. 3% річних; ОСОБА_4 -12861,23 грн. інфляційних втрат та 5847,44 грн. 3% річних; ОСОБА_6 -26648,62 грн. інфляційних втрат та 12115,97 грн. 3% річних та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.
		         В іншій частині рішення залишити без змін.
		Викласти резолютивну частину рішення Господарського суду Донецької  області від 04.07.2023 у справі № 905/2204/21 в наступній редакції:
		     " Позов задовольнити частково.
		Визнати право ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ), ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 ), ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 ), ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_5 ), ОСОБА_5 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_6 ), ОСОБА_6 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_7 ) на отримання компенсації за примусово вилучені акції Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча" (ідентифікаційний код юридичної особи - 00191129) в розмірі з розрахунку 1,9 грн за 1 акцію.
		       Стягнути солідарно з Компанії "Barlenko LTD" ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер: НЕ 221823 ) та Компанії "Metinvest Managament B.V." ( Zuidplein  216,1077          XV, Amsterdam, Nethelands, номер в торговельному реєстрі Торгової палати Нідерландів: 67253598) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) суму компенсації за примусово вилучені акції в розмірі  41860,  9860,28 грн. інфляційних втрат  та 4483,03 3% річних.
		Стягнути солідарно з Компанії "Barlenko LTD" (1066, Nicosia, Cyprus, Themistokli Dervi, 3 Julia House) (1066, Нікосія Кіпр, Фемістоклі Дерві, 3 Джулія Хаус , реєстраційний номер: НЕ 221823 ) та Компанії "Metinvest Managament B.V."  ( Zuidplein           216,           1077XV, Amsterdam, Nethelands, номер в торговельному реєстрі Торгової палати Нідерландів: 67253598) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 ) суму компенсації за примусово вилучені акції в розмірі 45500 грн , 10717,69 грн. інфляційних втрат та 4872,87 3% річних.
		Стягнути солідарно з Компанії "Barlenko LTD" (1066, Nicosia, Cyprus, Themistokli Dervi, 3 Julia House) (1066, Нікосія Кіпр, Фемістоклі Дерві, 3 Джулія Хаус , реєстраційний номер: НЕ 221823 ) та Компанії "Metinvest Managament B.V." ( Zuidplein           216,           1077XV, Amsterdam, Nethelands, номер в торговельному реєстрі Торгової палати Нідерландів: 67253598) на користь ОСОБА_3 ( АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 ) суму компенсації за примусово вилучені акції в розмірі 48488,44 грн., 11421,53 грн. інфляційних втрат та 5192,86 грн. 3% річних.  
		Стягнути солідарно з Компанії "Barlenko LTD" (1066, Nicosia, Cyprus, Themistokli Dervi, 3 Julia House) (1066, Нікосія Кіпр, Фемістоклі Дерві, 3 Джулія Хаус , реєстраційний номер: НЕ 221823 ) та Компанії "Metinvest Managament B.V."  ( Zuidplein           216,           1077          XV ,Amsterdam, Nethelands, номер в торговельному реєстрі Торгової палати Нідерландів: 67253598) на користь ОСОБА_4 ( АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_5 ) суму компенсації за примусово вилучені акції в розмірі 54600 грн., 12861,23 грн. інфляційних втрат та 5847,44 грн. 3% річних.
		Стягнути солідарно з Компанії "Barlenko LTD" (1066, Nicosia, Cyprus, Themistokli Dervi, 3 Julia House) (1066, Нікосія Кіпр, Фемістоклі Дерві, 3 Джулія Хаус , реєстраційний номер: НЕ 221823 ) та Компанії "Metinvest Managament B.V." ( Zuidplein           216,           1077          XV ,Amsterdam, Nethelands, номер в торговельному реєстрі Торгової палати Нідерландів: 67253598) на користь ОСОБА_5 ( АДРЕСА_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_6 ) суму компенсації за примусово вилучені акції в розмірі 69866,16 грн., 16457,19 грн. інфляційних втрат та 7482,37 грн. 3% річних.
		Стягнути солідарно з Компанії "Barlenko LTD" (1066, Nicosia, Cyprus, Themistokli Dervi, 3 Julia House) (1066, Нікосія Кіпр, Фемістоклі Дерві, 3 Джулія Хаус , реєстраційний номер: НЕ 221823 ) та Компанії "Metinvest Managament B.V."  ( Zuidplein 216, 1077 XV ,Amsterdam, Nethelands, номер в торговельному реєстрі Торгової палати Нідерландів: 67253598) на користь ОСОБА_6 ( АДРЕСА_7 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_7 ) суму компенсації за примусово вилучені акції в розмірі 113131,84 грн., 26648,62 грн. інфляційних втрат та 12115,97 грн. 3% річних.
		       В задоволенні інших позовних вимог відмовити.
		       Закрити провадження в частині позовних вимог до ОСОБА_7 .
		    Стягнути з Компанії "Barlenko LTD" (1066, Nicosia, Cyprus, Themistokli Dervi, 3 Julia House) (1066, Нікосія Кіпр, Фемістоклі Дерві, 3 Джулія Хаус , реєстраційний номер: НЕ 221823 ) на користь    ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) 2400,89 грн.  витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви.
		      Стягнути з  Компанії "Metinvest Managament B.V."  ( Zuidplein 216, 1077 XV,Amsterdam, Nethelands, номер в торговельному реєстрі Торгової палати Нідерландів: 67253598) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 )  2400,89 грн.витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви.
		     Стягнути з Компанії "Barlenko LTD" (1066, Nicosia, Cyprus, Themistokli Dervi, 3 Julia House) (1066, Нікосія Кіпр, Фемістоклі Дерві, 3 Джулія Хаус , реєстраційний номер: НЕ 221823 ) на користь   ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 ) 2510,97 грн.  витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви.
		       Стягнути з  Компанії "Metinvest Managament B.V."  ( Zuidplein 216, 1077          XV, Amsterdam, Nethelands, номер в торговельному реєстрі Торгової палати Нідерландів: 67253598) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 ) 2510,97 грн. витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви.
		      Стягнути з Компанії "Barlenko LTD" (1066, Nicosia, Cyprus, Themistokli Dervi, 3 Julia House) (1066, Нікосія Кіпр, Фемістоклі Дерві, 3 Джулія Хаус , реєстраційний номер: НЕ 221823 ) на користь   ОСОБА_3 ( АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 )  2601,35 грн.  витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви.
		      Стягнути з  Компанії "Metinvest Managament B.V."  ( Zuidplein 216, 1077XV, Amsterdam, Nethelands , номер в торговельному реєстрі Торгової палати Нідерландів: 67253598)  на користь ОСОБА_3 ( АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 )  2601,35 грн. витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви.
		     Стягнути з Компанії "Barlenko LTD" (1066, Nicosia, Cyprus, Themistokli Dervi, 3 Julia House) (1066, Нікосія Кіпр, Фемістоклі Дерві, 3 Джулія Хаус , реєстраційний номер: НЕ 221823 ) на користь   ОСОБА_4 ( АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_5 ) 1488,31 грн.     витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви.
		       Стягнути з  Компанії "Metinvest Managament B.V."  ( Zuidplein           216,           1077          XV, Amsterdam, Nethelands, номер в торговельному реєстрі Торгової палати Нідерландів: 67253598)  на користь ОСОБА_4 ( АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_5 ) 1488,31 грн. витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви.
		     Стягнути з Компанії "Barlenko LTD" (1066, Nicosia, Cyprus, Themistokli Dervi, 3 Julia House) (1066, Нікосія Кіпр, Фемістоклі Дерві, 3 Джулія Хаус , реєстраційний номер: НЕ 221823 ) на користь   ОСОБА_5 ( АДРЕСА_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_6 ) 1135 грн.    витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви.
		      Стягнути з  Компанії "Metinvest Managament B.V." ( Zuidplein 216, 1077          XV, Amsterdam, Nethelands, номер в торговельному реєстрі Торгової палати Нідерландів: 67253598)  на користь користь   ОСОБА_5 ( АДРЕСА_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_6 ) 1135 грн.  витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви.
		     Стягнути з Компанії "Barlenko LTD" (1066, Nicosia, Cyprus, Themistokli Dervi, 3 Julia House) (1066, Нікосія Кіпр, Фемістоклі Дерві, 3 Джулія Хаус , реєстраційний номер: НЕ 221823 ) на користь   ОСОБА_6 ( АДРЕСА_7 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_7 ) 4862,37 грн.  витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви.
		       Стягнути з  Компанії "Metinvest Managament B.V." ( Zuidplein 216,1077          XV ,Amsterdam, Nethelands, номер в торговельному реєстрі Торгової палати Нідерландів: 67253598)  на користь ОСОБА_6 ( АДРЕСА_7 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_7 ) 4862,37 грн. витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви
		      Відмовити в задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча" про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу».
		      Стягнути з Компанії "Barlenko LTD" (1066, Nicosia, Cyprus, Themistokli Dervi, 3 Julia House) (1066, Нікосія Кіпр, Фемістоклі Дерві, 3 Джулія Хаус , реєстраційний номер: НЕ 221823 ) на користь    ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) 1197,76 грн.  витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги .
		    Стягнути з  Компанії "Metinvest Managament B.V." ( Zuidplein 216, 1077          XV, Amsterdam, Nethelands          (Holland, номер в торговельному реєстрі Торгової палати Нідерландів: 67253598)  на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 )  1197,76 грн.  витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
		       Стягнути з Компанії "Barlenko LTD" (1066, Nicosia, Cyprus, Themistokli Dervi, 3 Julia House) (1066, Нікосія Кіпр, Фемістоклі Дерві, 3 Джулія Хаус , реєстраційний номер: НЕ 221823 ) на користь    ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 ) 1301,92  грн.  витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
		       Стягнути з  Компанії "Metinvest Managament B.V."  ( Zuidplein           216, 1077 XV, Amsterdam, Nethelands, номер в торговельному реєстрі Торгової палати Нідерландів: 67253598)  на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 ) 1301,92  грн.  витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
		       Стягнути з Компанії "Barlenko LTD" (1066, Nicosia, Cyprus, Themistokli Dervi, 3 Julia House) (1066, Нікосія Кіпр, Фемістоклі Дерві, 3 Джулія Хаус , реєстраційний номер: НЕ 221823 ) на користь    ОСОБА_3 ( АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 )  2601,35 грн.  1387,42 витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги. 
		      Стягнути з  Компанії "Metinvest Managament B.V." ( Zuidplein 216,1077          XV, Amsterdam, Nethelands, номер в торговельному реєстрі Торгової палати Нідерландів: 67253598)  на користь ОСОБА_3 ( АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 )  1387,42 витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
		       Стягнути з Компанії "Barlenko LTD" (1066, Nicosia, Cyprus, Themistokli Dervi, 3 Julia House) (1066, Нікосія Кіпр, Фемістоклі Дерві, 3 Джулія Хаус , реєстраційний номер: НЕ 221823 ) на користь   ОСОБА_4 ( АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_5 ) 1562,30 витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
		      Стягнути з  Компанії "Metinvest Managament B.V."  ( Zuidplein 216, 1077XV Amsterdam, Nethelands, номер в торговельному реєстрі Торгової палати Нідерландів: 67253598)  на користь ОСОБА_4 ( АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_5 ) 1562,30 витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
		      Стягнути з Компанії "Barlenko LTD" (1066, Nicosia, Cyprus, Themistokli Dervi, 3 Julia House) (1066, Нікосія Кіпр, Фемістоклі Дерві, 3 Джулія Хаус , реєстраційний номер: НЕ 221823 ) на користь   ОСОБА_5 ( АДРЕСА_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_6 ) 1702,50 витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
		    Стягнути з  Компанії "Metinvest Managament B.V." ( Zuidplein 216, 1077          XV, Amsterdam, Nethelands, номер в торговельному реєстрі Торгової палати Нідерландів: 67253598)  на користь користь   ОСОБА_5 ( АДРЕСА_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_6 ) 1702,50 витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
		     Стягнути з Компанії "Barlenko LTD" (1066, Nicosia, Cyprus, Themistokli Dervi, 3 Julia House) (1066, Нікосія Кіпр, Фемістоклі Дерві, 3 Джулія Хаус , реєстраційний номер: НЕ 221823 ) на користь   ОСОБА_6 ( АДРЕСА_7 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_7 ) 3612,93 витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
		    Стягнути з  Компанії "Metinvest Managament B.V." ( Zuidplein 216,1077 XV, Amsterdam, Nethelands, номер в торговельному реєстрі Торгової палати Нідерландів: 67253598)  на користь ОСОБА_6 ( АДРЕСА_7 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_7 ) 3612,93 витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
		      Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
		      Повний текст постанови складено 06.05.2024.
		 
		 
		Головуючий суддя                                                                    І.В. Тарасова
		 
		Суддя                                                                                           Я.О. Білоусова  
		 
		Суддя                                                                                           О.О. Крестьянінов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...