Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 337/7230/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Колабораційна діяльність.
Надіслано для оприлюднення: 07.05.2024. Зареєстровано: 07.05.2024. Забезпечено надання загального доступу: 08.05.2024.
Дата набрання законної сили: 07.06.2024
Номер судового провадження: 1-кп/337/187/2024
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22023080000001675

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		07 травня 2024 року
		Справа № 337/7230/23
		Номер провадження 1-кп/337/187/2024
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		07 травня 2024 року Хортицький районний суд міста Запоріжжя
		у складі судді ОСОБА_1 
		за участю секретарів судового засідання - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 
		сторін кримінального провадження:
		прокурорів - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 
		захисника - ОСОБА_6 
		       розглянувши в порядку спеціального судового провадження (in absentia), у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Запоріжжя кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.10.2023 року № 22023080000001675 за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Токмака, Пологівського району Запорізької області, громадянина України, українця, розлученого, офіційно не працюючого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , який не є особою, щодо якого здійснюється особливий порядок кримінального провадження відповідно до ст. 480 КПК України, раніше не судимий,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України,
		ВСТАНОВИВ:
		Відповідно до Конституції України - Україна є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і РФ 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
		Всупереч вказаним нормам міжнародного гуманітарного права Президент РФ ОСОБА_8 та інші невстановлені представники влади РФ, діючи всупереч вимогам п.п. 1,2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (XXV) від 21.12.1965 № 2131 (XX), від 14.12.1974 №3314 (XXIX), спланували, підготували і розв`язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, та віддали відповідні накази на вторгнення підрозділів ЗС РФ на територію України з метою її незаконного збройного захоплення та подальшої військової окупації.
		Президент Російської Федерації 22 лютого 2022 року направив до ради федерації звернення про використання збройних сил Російської Федерації за межами Російської Федерації, яке було задоволено.
		Приблизно о 5 годині 00 хвилин 24 лютого 2022 року президент Російської Федерації оголосив про рішення розпочати повномасштабну військову агресію проти України та віддав відповідний наказ підрозділам збройних сил РФ про вторгнення на територію суверенної України.
		24.02.2022 на виконання наказів вищого військового керівництва військовослужбовці збройних сил Російської Федерації шляхом збройної агресії із застосуванням зброї, військової техніки та артилерії, з нанесенням ракетних та авіаційно-бомбових ударів по військовій та цивільній інфраструктурі, незаконно вторглись на територію Україну через державні кордони України в Донецькій, Запорізькій, Житомирській, Київській, Луганській, Сумській, Харківській, Херсонській та Чернігівській областях, та здійснили збройний напад на державні органи влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти військової та цивільної інфраструктури, які мають важливе народногосподарське та оборонне значення, після чого здійснили військову окупацію частини території України, у тому числі і міста Токмак Пологівського району Запорізької області , яке було фактично захоплено та окуповано, починаючи з 26.02.2022.
		З метою відсічі військовій агресії, починаючи з 24.02.2022 Указами Президента України у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено введення в Україні воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався. 
		Починаючи з 26.02.2022 територія Токмацької міської територіальної громади Пологівського району Запорізької області по теперішній час є тимчасово окупованою територією представниками збройних формувань держави-агресора РФ, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією».
		Тимчасова окупація Російською Федерацією територій України, визначених частиною першою статті 3 цього Закону, незалежно від її тривалості, є незаконною і не створює для Російської Федерації жодних територіальних прав.
		Тимчасово окупованою територією, відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 1-1 Закону №1207-VII, є частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації.
		Так, ОСОБА_7 , приблизно не пізніше серпня 2022 року, перебуваючи на тимчасово окупованій території міста Токмак Токмацької міської територіальної громади Пологівського району Запорізької області, прийняв пропозицію від невстановлених під час досудового розслідування осіб із числа представників окупаційної влади держави-агресора та добровільно зайняв посаду першого заступника голови у незаконному органі влади, окупаційній адміністрації держави-агресора РФ, мовою оригіналу - «Военно-гражданской администрации г. Токмак Запорожской области», пов`язану з виконанням організаційно- розпорядчих функцій, створеному на тимчасово окупованій території Токмацької міської територіальної громади за місцем фактичного розташовується: Запорізька область, Пологівський район, м. Токмак, вул. Революційна, буд. 45 .
		Також, відповідно до п. 6 ч. 1 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» № 1207-VIІ від 15 квітня 2014 року передбачено, що окупаційна адміністрація Російської Федерації - сукупність державних органів і структур російської федерації, функціонально відповідальних за управління тимчасово окупованими територіями та підконтрольних Російській Федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних повноважень на тимчасово окупованих територіях та які виконували чи виконують властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування функції на тимчасово окупованій території України, в тому числі органи, організації, підприємства та установи, включаючи правоохоронні та судові органи, нотаріусів та суб`єктів адміністративних послуг.
		Усвідомлюючи протиправність своїх дій та бажаючи настання негативних наслідків, обіймаючи зазначену посаду, пов`язану із виконанням організаційно- розпорядчих функцій, ОСОБА_7 , здійснює свою протиправну діяльність в інтересах окупаційної влади держави-агресора Російської Федерації, з метою підтримання окупаційної влади у м. Токмак Токмацької міської територіальної громади Пологівського району Запорізької області .
		       Ухвалою Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 7 лютого 2024 року кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.111-1 КК України, визначено здійснювати у спеціальному судовому провадженні відповідно до ч.3 ст.323 КПК України, у відсутності обвинуваченого.
		       Отже, судовий розгляд у межах даного кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченого ОСОБА_7 (in absentia), який показань суду не надавав та будь-яких клопотань від останнього на адресу суду також не надходило.
		       Відповідно до ч. 2 ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у частині першій цієї статті, з урахуванням особливостей, встановлених законом.
		       Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (ч.3 ст. 323 КПК України) суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надав особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченого як учасника кримінального провадження, яке відбувається за його відсутності, сприяв забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченого була застосована належна правова процедура в контексті приписів ст. 2 КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом. Саме ці особливості вимагали від суду прискіпливої оцінки кожного доказу, поданого стороною обвинувачення, оскільки поріг вимогливості до доказування у даному випадку є підвищеним.
		       Водночас, дане кримінальне провадження здійснювалось за обов`язковою участю захисника - адвоката ОСОБА_6 , що був забезпечений державою з Південно-Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги.
		       Повістки про виклик обвинуваченого в судові засідання здійснювався у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, а саме у газеті «Урядовий кур`єр» та на веб-сайті Хортицького районного суду м. Запоріжжя ( ІНФОРМАЦІЯ_3 інформація про процесуальні документи надсилались та публікувались відповідно до вимог ст. 323 КПК України.
		       При цьому, на своє глибоке переконання, суд вважає, що наявні у справі документи свідчать про відмову ОСОБА_7 , який в свою чергу, маючи відповідний життєвий досвід, повинен був знати про розпочате кримінальне провадження та здійснення свого права предстати перед українським судом та захищати себе безпосередньо в такому суді, та так само свідчить про наявність у нього наміру ухилитись від кримінальної відповідальності. В той же час, ухилення обвинуваченого ОСОБА_7 від правосуддя, суд оцінює як реалізацію останнім його невід`ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п.«g» п.3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), та як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.
		Захисник ОСОБА_6 у судовому засіданні зазначила, що не мала можливості зв`язатися з обвинуваченим та з`ясувати в нього правову позицію щодо пред`явленого обвинувачення. Водночас, захисник належним чином приймала участь у реалізації права на захист обвинуваченого під час судового розгляду та висловив свою позицію з приводу недоведеності вини останнього у даному кримінальному провадженню, посилаючись на те, що факт зайняття посаду в незаконно утвореному окупаційною владою органі та добровільність дій її підзахисного, який перебував на окупованій території є сумнівною, у повному обсязі дослідженими у судовому засіданні доказами не підтверджена, тому її підзахисний підлягає виправданню, оскільки сукупними доказами не підтверджений склад злочину, наявний в діях його підзахисного.
		       Відповідно до ст.ст. 84-85 КПК України, доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставини, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
		       Судом визнано загальновідомим і таким, що не потребує доказуванню в межах даного провадження, що тимчасова окупація з боку РФ частини території України, яка розпочалася із збройного конфлікту, викликаного російською військовою агресією, починаючи з 20 лютого 2014 року та повномасштабного вторгнення РФ на територію України 24 лютого 2022 року, а також анексія з боку РФ частини території України є загально відомими фактами, які за хронологією подій: а) констатовані нормативними, хоча і засудженими з точки зору міжнародного права, актами РФ, а також «нормативними актами» самопроголошених суб`єктів на території України, законність яких не визнається державою Україна, проте прийнятих судом у даному випадку до уваги, оскільки вирішується питання про відповідальність за вчинення кримінального правопорушення, внаслідок якого були прийняті такі акти; б) встановлені національними нормативно-правовими актами, які є обов`язковими для застосування на території України; в) засуджені міжнародними актами колективного реагування, - а відтак ці факти не потребують окремого судового доказування.
		       При цьому, винуватість ОСОБА_7 у скоєнні кримінального правопорушення, вчиненого за обставин, викладених в обвинувальному акті, підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів, наданих стороною обвинувачення.
		       Так, свідок ОСОБА_9 суду пояснив, що до окупації він мешкав у м.Токмак, виїхав з окупованої території у серпні 2022. Його батько разом працював з ОСОБА_7 на одному заводі, особисто він з обвинуваченим не спілкувався. Він бачив його з ОСОБА_10 та іншими громадянами, які активно підтримували окупаційну владу. Коли його утримували на підвалі, то батько звертався до нього, ходив у будівлю «ВЦА м.Токмак», що створена окупаційною владою, просив ОСОБА_7 сходити до ОСОБА_11 , щоб його випустили, але той віднісся зухвало, нічим не допоміг. ОСОБА_7 він добре знає візуально, бачив його у приміщенні військової адміністрації м.Токмак, він є заступником ОСОБА_12 , який є головою ВЦА. Під час досудового слідства він впізнав особу ОСОБА_7 за наданими фотознімками. Раніше, до окупації ОСОБА_7 у Токмацькій раді займав посаду в комунальній службі з благоустрою. Вважає, що посаду першого заступника голови ВЦА вій зайняв добровільно, без жодного примусу, з власних проросійських поглядів, бо виглядав впевнено, не пригнічено, щасливо та радісно.
		       Свідок ОСОБА_13 суду пояснив, що він є мешканцем м.Токмака. ОСОБА_7 він знає як мешканця м.Токмака. До вторгнення військ РФ ОСОБА_7 при бувшому мері займав посаду в адміністрації, пов`язану з нерухомістю. З окупованої території він виїхав 20 вересня 2022 року. У травні 2022 року вже працювала військова адміністрація, на приміщенні висів триколор, українська символіка була знята, на територію приміщення ВЦА поширювався пропускний режим через шлагбаум за пропусками, туди пройти мали лише ті, хто підтримував окупаційну владу, інші старалися там не ходити. Одного разу він бачив, як ОСОБА_7 проходив через шлагбаум до ВЦА. Особливо він його не розглядав, бо затримуватися біля приміщення ВЦА було небезпечно, там стояв БТР та було багато військових. Однак, він примітив, що ОСОБА_7 заходив до ВЦА без примусу, впевнено, йшов на роботу, надаючи пропуск. Також його знайомий ОСОБА_14 повідомив, що ОСОБА_7 перейшов на бік окупаційної влади, працює в адміністрації, але яку саме він обійняв посаду йому достеменно невідомо. Мешканці казали, що він є першим заступником ОСОБА_12 , бо їх часто бачили разом. 
		       Свідок ОСОБА_15 суду пояснила, що вона обіймає посаду начальника відділу культури Такмацької міської ради, з окупації виїхала 27 березня 2022 року. Між нею та ОСОБА_7 існували службові відносини, бо на той час обвинувачений у мерії обіймав посаду керівника комунальної власності, а вона представляла бібліотецьку громаду. Крім того, їхні діти ходили в один клас. ОСОБА_7 має доньку ОСОБА_16 , 1999 року народження. Вже у м.Запоріжжі вона моніторила інформацію у Телеграм-каналі стосовно мешканців м.Токмака, тому нею були виявлені публікації, на яких ОСОБА_7 представляли як першого заступника мера м.Токмака. Також про це факт їй розповідали спільні знайомі. Восени усі органи окупаційної влади були сформовані, ВЦА розмістилася у колишньому Центрі зайнятості, адресу вона не пам`ятає. Вважає, що ОСОБА_7 почав співпрацювали з окупаційною владою за власним волевиявленням, без жодного примусу. 
		       Свідок ОСОБА_17 у судовому засіданні пояснила, що вона є начальником управління комунальної власності Токмацької міської ради, з окупації виїхала 27 вересня 2022 року. До початку військових дій ОСОБА_7 обіймав посаду керівника управління комунальної власності Токмацької міської ради, а вона була його заступником. Напочатку військових дій ОСОБА_7 поводився занепокоєно, не знав, як йому слід вчинити, можливо, йому і погрожували. Але потім його поведінка змінилася. У серпні 2022 року йому запропонували посаду у ВЦА, точну назву посади вона не знає, це було для нього підвищенням, тому він погодився. Також він особисто казав їй, що якщо у неї виникне бажання працювати в окупаційних органах, то він буде радий бачити її поруч. У ОСОБА_7 рідний брат у Донецьку, він бачив перспективу «руського миру», висловлювався, що Росія прийшла надовго, а в Україні йому немає чого робити. 
		За змістом Протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 27 липня 2023 року, свідок ОСОБА_18 з чотирьох фотознімків схожих осіб чоловічої статті, на світлині під № 2 за загальним зовнішнім виглядом впізнав ОСОБА_7 , як особу, що зайняла посаду першого заступника голови т.зв. «Військово-цивільної адміністрації м.Токмак. 
		За змістом Протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 27 липня 2023 року, свідок ОСОБА_15 з чотирьох фотознімків схожих осіб чоловічої статті, на світлині під № 2 за загальним зовнішнім виглядом впізнав ОСОБА_7 , як особу, що зайняла посаду першого заступника голови т.зв. «Військово-цивільної адміністрації м.Токмак.
		За змістом Протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 2 серпня 2023 року, свідок ОСОБА_19 з чотирьох фотознімків схожих осіб чоловічої статті, на світлині під № 2 за загальним зовнішнім виглядом впізнав ОСОБА_7 , як особу, що зайняла посаду першого заступника голови т.зв. «Військово-цивільної адміністрації м.Токмак.
		За змістом Протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 3 серпня 2023 року, свідок ОСОБА_17 з чотирьох фотознімків схожих осіб чоловічої статті, на світлині під № 2 за загальним зовнішнім виглядом впізнав ОСОБА_7 , як особу, що зайняла посаду першого заступника голови т.зв. «Військово-цивільної адміністрації м.Токмак.
		За змістом Протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 11 серпня 2023 року, свідок ОСОБА_13 з чотирьох фотознімків схожих осіб чоловічої статті, на світлині під № 2 за загальним зовнішнім виглядом впізнав ОСОБА_7 , як особу, що зайняла посаду першого заступника голови т.зв. «Військово-цивільної адміністрації м.Токмак.
		За змістом Протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 11 серпня 2023 року, свідок ОСОБА_20 з чотирьох фотознімків схожих осіб чоловічої статті, на світлині під № 2 за загальним зовнішнім виглядом впізнав ОСОБА_7 , як особу, що зайняла посаду першого заступника голови т.зв. «Військово-цивільної адміністрації м.Токмак.
		За змістом Протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 15 серпня 2023 року, свідок ОСОБА_21 з чотирьох фотознімків схожих осіб чоловічої статті, на світлині під № 2 за загальним зовнішнім виглядом впізнав ОСОБА_7 , як особу, що зайняла посаду першого заступника голови т.зв. «Військово-цивільної адміністрації м.Токмак.
		За змістом Протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 18 вересня 2023 року, свідок ОСОБА_22 з чотирьох фотознімків схожих осіб чоловічої статті, на світлині під № 2 за загальним зовнішнім виглядом впізнав ОСОБА_7 , як особу, що зайняла посаду першого заступника голови т.зв. «Військово-цивільної адміністрації м.Токмак.
		Отже, із показів допитаних у судовому засіданні свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_17 та із змісту досліджених Протоколів пред`явлення особи для впізнання за фотознімками вбачається, що особа ОСОБА_7 була особисто відома свідкам ОСОБА_18 , ОСОБА_15 , ОСОБА_19 , ОСОБА_17 , ОСОБА_13 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , тому за зовнішнім виглядом вони змогли впізнати його на пред`явлених фотознімках та повідомити, що він займав посаду першого заступника голови т.зв. «Військово-цивільної адміністрації м.Токмак.
		Відповідно до Протоколу огляду від 21 серпня 2023 року під час слідчої дії була оглянута публікація в Телеграм-каналі з « ІНФОРМАЦІЯ_4 » за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_5 », де виявлено публікацію від 8 березня 2023 року з наступним текстом : (мовою оригіналу) «Руководитель Токмакского отделения партии «Единая Россия», глава ВГА г. ОСОБА_23 и 1-й замглавы ОСОБА_24 посетили ветеранов, чтобы поздравить их с Международным женским днем, вручить им цветы и гуманитарные наборы..." . Також 23 лютого 2023 року виявлено публікацію з наступним текстом : (мовою оригіналу) « ОСОБА_25 поздравили с 23 февраля Руководитель Токмакского отделения партии «Единая Россия», глава ВГА г. ОСОБА_23 и его ОСОБА_26 ОСОБА_27 посетили ветеранов, чтобы поздравить их с Днем защитника отечества и вручить им гуманитарные наборы...". Скріншоти зазначених публікацій відображені у Протоколі слідчої дії. Під час слідчої дії здійснювалася архівація винайденої інформації.
		Диск з відеозаписом винайденої та оглянутої інформації був досліджений у судовому засіданні. 
		Таким чином, оглянутою інформацією, яка наявна у Телеграм-каналі з « ІНФОРМАЦІЯ_4 » за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_5 », висвітлено діяльність незаконного органу влади окупаційної адміністрації держави-агресора РФ, який мовою оригіналу має назву « ІНФОРМАЦІЯ_6 », а також активну участь обвинуваченого ОСОБА_7 , з посиланням на займану ним посаду -першого заступника глави ВЦА- ОСОБА_10 .
		       Відповідно до Протоколу про результати проведення негласної слідчої дії -зняття інформації з електронних інформаційних систем від 3 серпня 2023 року у ході проведення негласної слідчої дії встановлено обліковий запис електронної поштової скриньки «ІНФОРМАЦІЯ_7», якою користується ОСОБА_10 , у розділі «відправлені» встановлено наявність листування з іншими особами, яке становить обмін тестовими повідомленнями, стосовно робочих питань діяльності ВЦА м.Токмак, серед листування винайдений файл, що містить відомості про Департамент, у тому числі про заступників голів за напрямком та керівників відділів ВЦА м.Токмак, де наявні наступні відомості щодо обвинуваченого -(мовою оригіналу): «первый заместитель главы военно-гражданской адміністрації г.Токмак ОСОБА_7 , НОМЕР_1 , НОМЕР_2 », а також в листуванні виявлені відомості про нарахування заробітної платні за листопад 2022 року, де зазначено, що ОСОБА_7 , як першому заступнику голови ВЦА нараховано заробітну платню у розмірі 280 тис.руб., а також відомість за грудень 2022 року відповідно до якої ОСОБА_7 , як першому заступнику голови ВЦА нараховано до виплати 36250 руб, . табель обліку робочого часу за листопад 2022 року, грудень 2022 року , де наявний облік часу першого заступника голови ВЦА м.Токмак Запорізької області ОСОБА_7 . 
		       Таким чином, в результаті проведення негласної слідчої дії -зняття інформації з електронних інформаційних систем було виявлено інформацію щодо діяльності « ІНФОРМАЦІЯ_6 » (мовою оригіналу), обрання обвинуваченим ОСОБА_7 посади першого заступника голови ВЦА м.Токмак Запорізької області ОСОБА_7 та отримання ним заробітної платні за виконану роботу. 
		Інших доказів в ході судового розгляду сторонами, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, визначених КПК України надано не було. При цьому, суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження створив їм необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.
		       За результатами судового розгляду, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом, оцінивши досліджені докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, дійшов до наступного.
		       Наразі такий факт, як окупація певної території України та створення на них окупаційних адміністрацій є загальновідомим.
		       Водночас законодавчим органом влади, вживаються всі заходи щодо визнання, утому числі і на міжнародному рівні РФ - державою-агресором. Так, зокрема Резолюцією Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй "Агресія проти України" A/RES/ES-11/1 від 2 березня 2022 року, визнано, що Росія вчинила агресію України, порушивши базові норми ООН, і якою від російської федерації вимагається припинити збройну агресію проти України, включаючи також деокупацію Криму та Донбасу, негайно, повністю та безумовно вивести всі свої збройні сили з території України в межах її міжнародно визнаних кордонів.
		       Також у проміжному рішенні Міжнародного суду Організації Об`єднаних Націй від 16 березня 2022 року, відповідно до якого на найвищому юридичному рівні констатовано факт вторгнення Росії на територію України, відзначаючи, що збройна агресія Російської Федерації розпочалася з неоголошених і прихованих вторгнень на територію України підрозділів збройних сил та інших силових відомств Російської Федерації, а також шляхом організації та підтримки терористичної діяльності, а 24 лютого 2022 року переросла в повномасштабне збройне вторгнення на суверенну територію України. Крім того, відповідними наказами Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України «Про затвердження Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)» м. Токмак є окупованою територією.
		       Свідки ОСОБА_9 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_17 кожен окремо, повідомили відомі їм обставини вчинення ОСОБА_7 злочину, а саме розповіли про те, що обвинувачений ОСОБА_7 за власним волевиявленням зайняв посаду першого заступника голови ВЦА м.Токмак Запорізької області. Допитані свідки пояснили, що несприятливих відносин з обвинуваченим не мають, підстави його обговорювати відсутні. У суду немає підстав сумніватися в достовірності показів свідків, ці покази підтверджують обставини, які підлягають доказуванню по даному кримінальному провадженню.
		       З матеріалів кримінального провадження не вбачається підстав вважати, що свідки, показання яких узгоджуються з іншими доказами по даному кримінальному провадженню, оговорюють обвинуваченого по даному кримінальному провадженню, або є зацікавленими в результатах розгляду. Всі свідчення надавалися під присягою.
		Крім того, зазначені покази свідків відповідають письмовим доказам, наданим стороною обвинувачення на підтвердження провини обвинуваченого, що досліджені судом у судовому засіданні, не містять суттєвих суперечок, які б виправдовували обвинуваченого.
		       Оцінюючи письмові докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність доказів, з точки зору достатності та взаємозв`язку із показаннями свідків, суд вважає, що досліджені докази відповідають вимогам передбаченим ст. 85-87 КПК України, і в повному обсязі доводять вину обвинуваченого у вчиненні злочину, за наведених у вироку обставинах.
		       Порушень процесуального закону щодо відкриття кримінального провадження, його руху, повноважень сторони обвинувачення на всіх стадіях процесу судом не виявлено.
		       Окрема увага судом приділена руху провадження в контексті перевірки належності доказів, які подала сторона обвинувачення. Процесуальні докази, наведені у вироку, прямо підтверджують той факт, що досліджені в судовому засіданні докази, які суд визнав належними та допустимими, зібрані у встановленому законом порядку та жодного сумніву у своїй законності та правдивості не викликають. Відтак, подані стороною докази збиралися стороною обвинувачення в належний спосіб.
		       Отже, судом не встановлено даних, які б свідчили, що зібрані докази по даному кримінальному провадженню отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод обвинуваченого через допущені порушення кримінального процесуального закону у ході досудового розслідування, і оцінивши докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні злочину, за наведених у вироку обставин, доведена у повному обсязі.        
		Факт створення незаконного органу «Военной гражданской администрации г. Токмак Запорожской области» (мовою оригіналу) з місцем дислокації на тимчасово окупованій території, навіть за відсутності офіційних документів про створення, підтверджується зібраними у ході досудового розслідування та безпосередньо дослідженими у судовому засіданні письмовими доказами та показами свідків, наданими у судовому засіданні.
		       При цьому, на своє глибоке переконання, суд вважає, що обвинувачений безумовно усвідомлював факт окупації та агресії з боку РФ та створення окупаційною владою незаконних органів, свідомо, умисно, добровільно за власним волевиявленням, виключно з меркантильних спонукань, будучи громадянином України зайняв посаду, що пов`язана з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, у незаконному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території, - в окупаційній адміністрації держави-агресора «Военной гражданской администрации г. Токмак Запорожской области» (мовою оригіналу), адже суду не надано жодного доказу, що ОСОБА_7 виконував покладені окупаційною владою обов`язки, перебуваючи на посаді незаконно утвореного органу окупаційної влади, під безпосереднім впливом або фізичного примусу, внаслідок якого не міг керувати своїми вчинками (йдеться про катування - в розумінні ст. 127 КК, тобто спричинення сильного фізичного болю, побої, мучення тощо з певною метою); або психічного примусу, за сукупності таких умов: такі дії цієї особи були необхідними для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожувала їй чи охоронюваним законом правам її або інших осіб, або суспільним інтересам чи інтересам держави; саме цю небезпеку в даній обстановці не можна було усунути іншими засобами та при цьому не було спричинено більш значної шкоди, ніж відвернена шкода; або, хоча шкода була і більш значною, але внаслідок сильного душевного хвилювання, викликаного небезпекою, особа не могла оцінити відповідність заподіяної шкоди цій небезпеці. Шкала видів заподіяної шкоди відсутня та не доведена суду, але колегія суддів переконлива в тому, що шкода життю людини завжди є більш значною, ніж шкода, не пов`язана з посяганням на життя людини; при цьому життя однієї людини не може цінуватися вище, ніж життя іншої.
		       Докази того, що ОСОБА_7 примушували до зайняття посади в незаконно утвореному окупаційною владою органі, створеному на тимчасово окупованій території, за встановлених вище судом обставин, відсутні. Правові підстави вважати, що встановлені обставини вчинення ОСОБА_7 зазначених вище дій не є кримінальним правопорушенням, у суду відсутні. Лише самого факту добровільного зайняття громадянином України однієї із посад в незаконних органах, створених на тимчасово окупованій території, достатньо для кваліфікації відповідних дій за частиною 5 ст. 111-1 КК України. Адже суспільна небезпечність їх є очевидною: особа допомагає агресору створити вертикаль незаконних органів влади та приймає участь в реалізації та підтримки рішень та дій держави-агресора. Саме така вертикаль органів влади є основою функціонування державного механізму загалом.
		При цьому мотив вчиненого жодним чином не впливає на кваліфікацію діяння, оскільки мета і мотив злочину - це факультативні ознаки суб`єктивної сторони злочину, які вимагають свого встановлення лише у тих випадках, коли про це прямо зазначено у законі (в диспозиції статті Особливої частини КК) або коли вони однозначно випливають із змісту злочину.
		       Також суд враховує і те, що обвинувачений ОСОБА_7 , маючи достатній рівень освіти, спеціальних знань і життєвого досвіду, не міг не розуміти незаконності вчинених ним дій та можливості завдати своїми умисними діями шкоди державі Україна, між тим, заходів, спрямованих на виїзд з тимчасово окупованої території України, обвинувачений не вживав, та фактично приймав участь в реалізації та підтримки рішень та дій держави-агресора. Отже, на глибоке переконання суду, сукупність зазначених обставин дає підстави стверджувати про добровільність дій обвинуваченого, його свідомий вибір та власне волевиявлення щодо зайняття посади у незаконному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території, безпосередньої участі в реалізації рішень та дій держави-агресора та окупаційної адміністрації держави-агресора.
		       Суд вважає винуватість ОСОБА_7 у скоєні злочину доведеною і кваліфікує його дії за ч.5 ст.111-1 КК України - колабораційна діяльність, тобто добровільне зайняття громадянином України посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора.
		Відповідно до вимог ст.65 КК України, яка передбачає загальні засади призначення покарання і через які реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, суд, призначаючи покарання у кожному конкретному випадку має дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
		Згідно п.1 постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення кримінального покарання» призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
		При обранні виду та розміру покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке у відповідності до ст.12 КК України відносяться до особливо тяжкого злочину, сукупність усіх характеризуючих обвинуваченого даних, характер, ступінь його суспільної небезпеки.
		        ОСОБА_7 на обліках у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, раніше до кримінальної відповідальності не притягався, за віком є військовозобов`язаним, вчинив злочин в умовах воєнного стану, одружений, неповнолітніх дітей немає.
		Обставини, які пом`якшують покарання ОСОБА_7 відповідно до ст. 66 КК України - відсутні.
		       Обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_7 відповідно до ст. 67 КК України -вчинення злочину в умовах воєнного стану.
		Приймаючи до уваги характер, ступінь тяжкості та суспільну небезпеку скоєного ОСОБА_7 кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, відсутність пом`якшуючих та наявність обтяжуючих покарання обставин, суд вважає, що обвинуваченому необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі строком у межах санкції встановленої ч.5 ст.111-1 КК України, з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що надають публічні послуги, із застосуванням додаткового покарання у виді конфіскації майна. Підстав для застосування положень ст. 69 КК України суд не вбачає. Таке покарання на переконання суду буде необхідним та достатнім для виправлення та ресоціалізації ОСОБА_7 , повернення його до нормального життя, та попередження вчинення ним та іншими особами кримінальних правопорушень.
		       При цьому суд враховує правові висновки, викладені у постанові колегії Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 22.05.2018 року по справі №753/18479/16-к (провадження №51-520км18) та постанові колегії Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 21.06.2022 року по справі №171/869/21 (провадження №51-838км22) в частині можливості призначення додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, в тому числі і до осіб, які на час вчинення зазначеного кримінального правопорушення не займали офіційно певні посади та не займалися офіційно певною діяльністю, з огляду на положення, передбачені ст. 55 КК України.
		       Підстав для зміни застосованого на досудовому слідстві запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строк дії якого необхідно продовжити до набрання вироком законної сили, суд не вбачає.
		       Початок строку відбування покарання слід обраховувати з моменту звернення вироку до виконання, тобто із дня фактичного затримання обвинуваченого ОСОБА_7 
		Цивільний позов не заявлявся. Речові докази і процесуальні витрати по справі відсутні.
		       Керуючись ст.ст. 349, 368, 370, 374, 376 КПК України, суд -
		УХВАЛИВ:
		ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, і призначити покарання у вигляді восьми років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, в органах, що надають публічні послуги на строк п`ятнадцять років з конфіскацією всього належного йому майна. 
		       Дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 продовжити до набрання цим вироком законної сили.
		       Строк відбуття основного покарання слід рахувати з моменту затримання ОСОБА_7 на виконання цього вироку.
		       Строк додаткового покарання у вигляді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, в органах, що надають публічні послуги слід рахувати з моменту відбуття основного покарання.
		       Копію вироку після проголошення негайно вручити учасникам розгляду справи.
		       Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду протягом 30 діб з моменту його проголошення.
		 
		Суддя : ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...