Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 750/1471/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Державна зрада.
Надіслано для оприлюднення: 07.05.2024. Зареєстровано: 07.05.2024. Забезпечено надання загального доступу: 08.05.2024.

Номер судового провадження: 1-кп/750/227/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42023132580000062

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 750/1471/24 
		Провадження № 1-кп/750/227/24 
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		07 травня 2024 року                                                                     м. Чернігів
		               Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:
		 
		судді (доповідача) ОСОБА_1 
		суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		з участю: секретаря ОСОБА_4 ,
		прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
		захисника адвоката ОСОБА_8 ,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові, в порядку спеціального судового провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia),  кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42023132580000062 від 22.03.2023 по обвинуваченню:
		ОСОБА_9 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Краснодон, Луганської області, громадянина України, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.111, ч.7 ст.111-1 КК України, 
		В С Т А Н О В И В :
		Згідно з Конституцією України, Україна є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і РФ 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
		Всупереч вказаним нормам міжнародного гуманітарного права президент Російської Федерації (далі - РФ) ОСОБА_10 , а також інші невстановлені на цей час досудовим розслідуванням представники влади РФ, діючи всупереч вимогам п.п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV), від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), спланували, підготували і розв`язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів збройних сил та інших воєнізованих формувань РФ на територію України.
		З огляду на викладене, з 20.02.2014 і дотепер між державами РФ та Україною триває збройний конфлікт міжнародного характеру, в якому російська федерація є ворогом України, кінцевою метою вказаного конфлікту є знищення України як держави і захоплення її територій, а участь громадян України у вказаному конфлікті на боці Російської Федерації або підконтрольних їй організацій «ДНР» чи «ЛНР» явно завдає шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України та є складовою частиною підривної діяльності Російської Федерації проти України.
		Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 27 січня 2015 року № 129-VIII Російську Федерацію визнано державою-агресором.
		22 лютого 2022 року президент Російської Федерації направив до ради федерації звернення про використання збройних сил Російської Федерації за межами Російської Федерації, яке було задоволено.
		24 лютого 2022 року, приблизно о 5 год. 00 хв., президент Російської Федерації оголосив про рішення розпочати повномасштабну військову агресію проти України та віддав відповідний наказ підрозділам збройних сил РФ про вторгнення на територію суверенної України.
		24.02.2022 Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено введення в Україні воєнного стану з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та продовжує діяти на сьогодні.
		Так, 24.02.2022, на виконання вищевказаних наказів, військовослужбовці збройних сил Російської Федерації, шляхом збройної агресії із застосуванням зброї, військової техніки та артилерії, з нанесенням ракетних та авіаційно-бомбових ударів по військовій та цивільній інфраструктурі, незаконно вторглись на територію України через державні кордони України в Донецькій, Запорізькій, Житомирській, Київській, Луганській, Сумській, Харківській, Херсонській та Чернігівській областях, та здійснили збройний напад на державні органи влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти військової та цивільної інфраструктури, які мають важливе народногосподарське та оборонне значення, після чого здійснили військову окупацію частини території України, в тому числі м. Старобільськ, Старобільського району, Луганської області .
		Відповідно до положень ч. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 (в редакції від 07.05.2022, далі за текстом - Закон №1207-VII), тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		Тимчасова окупація Російською Федерацією територій України, визначених ч. 1 ст. 3 вказаного Закону, незалежно від її тривалості, є незаконною і не створює для російської федерації жодних територіальних прав.
		Тимчасово окупованою територією, відповідно до п.7 ч.1 ст.1-1 Закону №1207-VII, є частини території України, в межах яких збройні формування рф та окупаційна адміністрація РФ встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування РФ встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації рф.
		Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією», Старобільська територіальна громада внесена до вказаного переліку територіальних громад, розташованих в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) з 28.02.2022.
		Після остаточної військової окупації частини міст Старобільського району Луганської області, представниками збройних формувань Російської Федерації фактично узурповано всі владні повноваження на тимчасово окупованій території громади шляхом збройного захоплення адміністративних будівель органів державної влади та місцевого самоврядування, встановлення інституту військових комендатур, запровадження тотального контролю та жорсткого управління у всіх сферах життєдіяльності громади, фактичної ліквідації приватної власності, свободи слова, пересування та волевиявлення, а також шляхом повсякденного залякування населення, застосування фізичного і психологічного впливу до окремих категорій суспільства та верств населення, в тому числі шляхом незаконного позбавлення волі діючих представників органів державної влади України та місцевого самоврядування. 
		Продовжуючи встановлення тотального контролю та розповсюджуючи свою владу на захоплених військових територіях Старобільського району Луганської області, представники збройних формувань РФ, діючи за підтримки місцевих колаборантів, окупаційної адміністрації та інших лояльних до держави-агресора верств місцевого населення із числа діючих та колишніх співробітників правоохоронних органів України, створили на тимчасово окупованій території Луганської області незаконний правоохоронний орган - «відділ міністерства внутрішніх справ Російської Федерації «ІНФОРМАЦІЯ_6» (мовою оригіналу - «отдел министерства внутренних дел российской федерации « ІНФОРМАЦІЯ_2 »), який розташовується за адресою: АДРЕСА_2 .
		У невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 09.03.2023, громадянин України ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи на території окупованого зс РФ м.Старобільськ, Старобільського району, Луганської області, діючи умисно, із власних корисливих та ідеологічних мотивів, з метою підтримання окупаційної влади, встановленої збройними формуваннями Російської Федерації, маючи проросійські погляди та критичне ставлення до діючої законної влади в Україні, усвідомлюючи протиправність своїх дій та бажаючи настання негативних наслідків, всупереч вимог діючого законодавства України, прийняв пропозицію невстановлених досудовим розслідуванням осіб, із числа представників окупаційної влади м.Старобільськ та добровільно зайняв посаду начальника у незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території м.Старобільськ, Старобільського району, Луганської області, підконтрольного окупаційній владі - «відділу міністерства внутрішніх справ Російської Федерації «ІНФОРМАЦІЯ_6» (мовою оригіналу - «отдел министерства внутренних дел Российской Федерации «ІНФОРМАЦІЯ_2»), за адресою: АДРЕСА_2 .
		У подальшому, ОСОБА_9 , перебуваючи на тимчасово окупованій території м. Старобільськ Луганської області, діючи умисно та виконуючи функціональні обов`язки в інтересах окупаційної влади на займаній посаді начальника «відділу міністерства внутрішніх справ Російської Федерації «ІНФОРМАЦІЯ_6» (мовою оригіналу - «отдел министерства внутренних дел российской федерации «ІНФОРМАЦІЯ_2»), які пов`язані із організацією діяльності по забезпеченню громадського правопорядку та безпеки, вчиняв протиправні дії в інтересах окупаційної влади, що здійснюються від імені та за стандартами держави-агресора на тимчасово окупованій території Старобільського району, Луганської області, реалізація яких, в свою чергу, забезпечує становлення та зміцнення окупаційної влади РФ шляхом утворення і функціонування незаконно створеного окупаційного правоохоронного органу РФ на окупованій території України.
		Також встановлено, що в ході розвитку подій, пов`язаних з військовою агресією Російської Федерації, за невстановлених в ході досудового розслідування обставин, проте не пізніше 09.03.2023, більш точну дату та час в ході досудового розслідування встановити не виявилось можливим, 
		 ОСОБА_9 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи громадянином України, проросійськи налаштованим, свідомо порушуючи свій конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни та достовірно знаючи про вищевказані обставини, які є загальновідомим фактом, так як висвітлювались в засобах масової інформації та на відкритих Інтернет-ресурсах, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, переслідуючи мету заподіяння шкоди суверенітету, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, діючи умисно, усвідомлюючи характер своїх злочинних дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки таких дій та бажаючи їх настання, добровільно зайняв посаду начальника у незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території м.Старобільськ Старобільського району, Луганської області, підконтрольному окупаційній владі - «відділу міністерства внутрішніх справ Російської Федерації «ІНФОРМАЦІЯ_6» (мовою оригіналу - «отдел министерства внутренних дел Российской Федерации «ІНФОРМАЦІЯ_2»), за адресою: АДРЕСА_2 .
		У подальшому, перебуваючи на території Луганської області, Старобільського району, м. Старобільськ, за невстановлених в ході досудового розслідування обставин, проте не пізніше 09.03.2023, більш точну дату та час в ході досудового розслідування встановити не виявилось можливим, ОСОБА_9 , перебуваючи на посаді начальника у незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території м. Старобільськ Старобільського району, Луганської області, підконтрольному окупаційній владі - «відділу міністерства внутрішніх справ Російської Федерації «ІНФОРМАЦІЯ_6» (мовою оригіналу - «отдел министерства внутренних дел Российской Федерации «ІНФОРМАЦІЯ_2»), за адресою: АДРЕСА_2 , на виконання вказівок представників країни - агресора, виконував службові обов`язки, пов`язані із організацією діяльності по забезпеченню громадського правопорядку та безпеки, вчиняв інші протиправні дії в інтересах окупаційної влади, що здійснюються від імені та за стандартами держави-агресора на тимчасово окупованій території Старобільського району, Луганської області, реалізація яких, в свою чергу, забезпечує становлення та зміцнення окупаційної влади РФ шляхом утворення і функціонування незаконно створеного окупаційного правоохоронного органу РФ на окупованій території України.
		Вчинивши вищезазначені дії, які виразились у зайнятті посади начальника у незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території м. Старобільськ Старобільського району, Луганської області, підконтрольному окупаційній владі - «відділу міністерства внутрішніх справ Російської Федерації «ІНФОРМАЦІЯ_6» (мовою оригіналу - «отдел министерства внутренних дел Российской Федерации «ІНФОРМАЦІЯ_2») та виконанні функціональних обов`язків на займаній посаді, ОСОБА_9 надав безпосередню допомогу державі-агресору - Російській Федерації, з якою Україна перебуває у стані збройного конфлікту, чим здійснив перехід на бік ворога в умовах воєнного стану.
		Вказаними діями, обвинувачений ОСОБА_9 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 7 ст. 111-1 КК України, тобто колабораційну діяльність, що виразилась у добровільному зайнятті громадянином України посади в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території, та кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст.111 КК України (державна зрада), тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній та економічній безпеці України, а саме у перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, вчиненому в умовах воєнного стану.
		Обвинувачений ОСОБА_9 , будучи обізнаним, що стосовно нього розпочато кримінальне провадження, винесено повідомлення про підозру, обвинувальний акт спрямовано до суду, у судові засідання не з`явився, не прибув на судові виклики без поважної причини більше як два рази. Повістки про виклик обвинуваченого ОСОБА_9 надсилались за місцем проживання останнього та публікувались відповідно до вимог ч.8 ст.135 та ст. 323 КПК України шляхом публікації в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження (газети «Голос України», «Урядовий кур`єр», а також шляхом розміщення повісток про виклик до суду на веб-сайті Офісу Генерального прокурора та на веб-сайті Деснянського районного суду м.Чернігова).
		Колегія суддів вважає, що наявні у справі документи свідчать про відмову ОСОБА_9 , який повинен знати про розпочате кримінальне провадження, від здійснення свого права предстати перед українським судом за діяння вчинені на території суверенної України, юрисдикцію якої над собою він не визнає, та захищати себе безпосередньо в такому суді, а так само свідчать про його наміри ухилитися від правосуддя держави Україна. Ухилення обвинуваченого від правосуддя суд оцінює як реалізацію останнім його невід`ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п. «g» п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.
		Суд на підставі ухвали колегії суду від 26 березня 2024 року в даному кримінальному провадженні здійснював спеціальне судове провадження, що відповідає вимогам ст. 323 КПК України. Обов`язкова участь захисника була забезпечена державою.
		Захисник обвинуваченого ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_8 здійснював активні дії, спрямовані на захист обвинуваченого, а саме був ознайомлений з матеріалами кримінального провадження, приймав участь у дослідженні доказів, у допиті свідка, виступав в судових дебатах. Так, під час судових дебатів захисник просив призначити обвинуваченому покарання в межах мінімальних розмірах, адже є вирогідність того, що обвинувачений міг здійснювати свої протиправні дії під тиском. 
		Винуватість ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч. 7 ст. 111-1, ч.2 ст.111 КК України, повністю доведена зібраними в ході досудового розслідування доказами, що були предметом дослідження під час судового розгляду.
		Зокрема, показаннями допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_11 , який пояснив, що з обвинуваченим ОСОБА_9 знайомий по роботі у м.Краснодон Луганської області. ОСОБА_9 на час їх знайомства займав посаду начальника відділу протидії злочинам, пов`язаних із незаконним обігом наркотичних речовин Краснодонського ВМ Управління МВС України в Луганській області. З якого часу вони були знайомі не пам`ятає. Останній раз бачив обвинуваченого до вторгнення Російської Федерації в Україну в 2014 році. У 2014 році, коли працівників поліції було переведено у м.Северодонецьк, а потім до м.Дніпро, то ОСОБА_9 залишився працювати у м.Краснодон. При повторному вторгненні РФ в Україну у 2022 році ОСОБА_9 працював вже у АДРЕСА_2 . На посади в правоохоронних органах, створених незаконно, окупаційна влада почала призначати у 2022 році. На сайтах так званих ДНР та ЛНР у 2022 році зазначалось, що ОСОБА_9 займає посаду начальника поліції м.Старобільськ Луганської області. Про зайняття ним посади також було відомо від друзів, знайомих. Де зараз перебуває ОСОБА_9 йому не відомо. Знає, що ОСОБА_9 був прихильником влади РФ, чекав її появи на території України. Також вважає, що жодного тиску з боку окупаційної влади на ОСОБА_9 не було, він доюровільно зайняв посаду в правоохоронному органі окупаційної влади. 
		Окрім того, за фактом вчинення  ОСОБА_9  кримінальних правопорушень, передбачених ч.7 ст.111-1, ч.2 ст.111 КК України, його винуватість доводиться наступними оголошеними та проаналізованими в судовому засіданні матеріалами кримінального провадження, а саме:
		- витягом з ЄРДР від 22.03.2023 (номер кримінального провадження №42023132580000062, дата реєстрації 22.03.2023) з правовою кваліфікацією кримінального правопорушення ч. 7 ст. 111-1 КК України, згідно якого 21.03.2023 до Старобільської окружної прокуратури Луганської області надійшли матеріали Старобільського РВ 3 управління ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях щодо неправомірної діяльності громадянина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який в період дії воєнного стану приєднався до складу окупаційних структур РФ та добровільно був призначений на посаду начальника т.зв. «Відділу Міністерства внутрішніх справ Російської Федерації «ІНФОРМАЦІЯ_6»;
		- постановою Генерального прокурора ОСОБА_12  від 19.12.2023 про визначення підслідності кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 К України, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42023132580000062 від 22.03.2023 стосовно ОСОБА_9 , згідно якої визначено підслідність за СВ УСБУ в Чернігівській області;
		- повідомленням № 211-116 н/т про протиправне діяння, що містить ознаки злочину 1 відділу ГВ КР УСБУ в Чернігівській області, а саме у діях громадянина ОСОБА_9 вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України;
		- витягом з ЄРДР від 12.01.2024 (номер кримінального провадження №22024270000000011, дата реєстрації 12.01.2024) з правовою кваліфікацією кримінального правопорушення ч. 2 ст. 111 КК України, згідно якого громадянин України ОСОБА_9 перейшов на бік ворога в період збройного конфлікту та надає допомогу країні-агресору у вчиненні дій на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України в умовах воєнного стану;
		- повідомленням про початок досудового розслідування від 12.01.2024 у кримінальному провадженні №22024270000000011;
		- постановою заступника начальника відділу Чернігівської обласної прокуратури ОСОБА_5 про об`єднання матеріалів досудового розслідування від 15.01.2024, а саме матеріалів досудового розслідування №42023132580000062 від 22.03.2023 за підозрою ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, та матеріалів досудового розслідування №22024270000000011 від 12.01.2024. Об`єднаному провадженню присвоєно номер №42023132580000062;
		- протоколом огляду Інтернет-сторінки від 12.05.2023, проведеного за участю спеціаліста (додаток до протоколу диск DVD-R). Оглядом встановлено, що предметом такого є інформація, розміщена у відкритому доступі у мережі Інтернет. За посиланням « ІНФОРМАЦІЯ_3 » розміщено веб-сторінку Інтернет-ресурса « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (Скріншоти №1-4) під заголовком « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». Зазначений веб-ресурс розміщує матеріали у формі витягів із офіційних реєстрів держави-агресора РФ щодо реєстрації та діяльності юридичних осіб усіх форм власності, у тому числі утворених окупаційною владою на території Луганської області «державних установ» установ та організацій. На вказаній веб-сторінці зазначено, що громадянин України ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 09.03.2023 обіймає посаду начальника окупаційної псевдоправоохоронної структури «Відділ міністерства внутрішніх справ Російської Федерації «ІНФОРМАЦІЯ_6» (мовою оригіналу - « ІНФОРМАЦІЯ_4 »);
		- протоколом огляду Інтернет-сторінки від 29.05.2023, проведеного за участю спеціаліста (додаток до протоколу диск DVD-R). Оглядом встановлено, що предметом такого є інформація, розміщена у відкритому доступі у мережі Інтернет. За посиланням «ІНФОРМАЦІЯ_7» у мессенджері «Telegram» виявлено загальнодоступний новинний канал « ІНФОРМАЦІЯ_5 » (Скріншот №1). Згідно публікації, громадянин України ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 09.03.2023 обіймає посаду начальника окупаційної псевдоправоохоронної структури «Відділ міністерства внутрішніх справ Російської Федерації «ІНФОРМАЦІЯ_6» (мовою оригіналу - « ІНФОРМАЦІЯ_4 »). Крім того, наявне забраження ОСОБА_9 із підписом, на якому зазначено його прізвище та ім`я, а також що він обіймає посаду «начальника Краснодонського ГРУВД «МВС» т.зв. «ЛНР» (мовою оригіналу - «начальник Краснодонского ГРУВД МВД ЛНР»);
		- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 23.05.2023, відповідно до якого свідок ОСОБА_11 на фотознімку під номером №3 впізнав особу як ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з яким особисто знайомий з 2012 року у зв`язку із виконанням своїх службових обов`язків у лавах МВС України та неодноразово бачив його. Відповідно до довідки до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 23.05.2023 на фотознімку №3 зображений громадянин ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
		- відповіддю Старобільського РВ 3 управління ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях від 29.01.2024 щодо виконання доручення за №74/12/385 від 26.01.2024, відповідно до якої за результатами проведених заходів встановлено, що ОСОБА_9 у період з 2012 по 2014 рік проходив службу у лавах органів Міністерства внутрішніх справ України, а саме на посаді начальника відділу протидії злочинам, пов`язаних із незаконним обігом наркотичних речовин Краснодонського ВМ Управління МВС України в Луганській області та мав спеціальне звання - майор міліції;
		- випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб № ЮЭ9965-24-8283659 25.01.2024(далі мовою оригіналу) - Отдел министерства внутренних дел Российской Федерации «ІНФОРМАЦІЯ_2», место нахождения: АДРЕСА_2 ; дата регистрации: 09.03.2023; начальник: ОСОБА_13 ;
		- відповіддю Заступника Керівника Офісу Президента ОСОБА_14 №43-01/99 від 19.01.2024 згідно якої на розгляд Комісії при Призедентові України з питань громадянства матеріали щодо припинення громадянства України ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно з поданою ним заявою або внаслідок втрати громадянства України не надходили.
		Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дослідивши всі обставини кримінального провадження, які знайшли підтвердження належними та допустимими доказами, дослідженими під час судового розгляду, та які у своїй сукупності є достатніми та взаємопов`язаними, прийшов до висновку про доведеність поза розумним сумнівом вини обвинуваченого ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.111, ч.7 ст.111-1 КК України.
		Зібрані в ході досудового слідства докази колегія суддів вважає такими, які відповідно до ч. 1 ст. 86 КПК України отримані в порядку, встановленому КПК України, є належними та допустимими.
		Судом не встановлено таких доказів, на яких ґрунтується доказування вини обвинуваченого ОСОБА_9 , які були б отримані внаслідок істотного порушення прав і свобод людини.
		Вина ОСОБА_9 повністю підтверджується, як письмовими матеріалами даної справи так і показами свідка ОСОБА_11 , який після демонстрації йому скріншоту фотографії, яка міститься в протоколі огляду інтернет-сторінки від 29.05.2023 (а.с.138-144), показав, що особою, зображеною на скріншоті №2, є ОСОБА_9 .
		Суд вважає, що покази вказаного свідка мають істотне значення для правильного вирішення справи, а саме часу, місця, способу вчинення кримінальних правопорушень та особи, яка їх вчинила, вони є логічними, послідовними, повними, конкретними та такими, що узгоджуються між собою та з іншими дослідженими судом доказами. Не довіряти показам вказаного свідка у суду немає підстав, оскільки обставин, що вони оговорюють обвинуваченого судом не встановлено.
		При цьому слід зауважити, що версія сторони захисту щодо відсутності доказів добровільності ОСОБА_9 у вчиненні ним протиправних дій, які йому інкримінуються, об`єктивно спростовується сукупністю вищевказаних доказів, покладених судом в обґрунтування винуватості обвинуваченого. В матеріалах провадження відсутні будь-які об`єктивні дані, які б давали обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_9 вчиняв вказані дії, перебуваючи під безпосереднім психічним впливом або фізичним примусом, тощо. Жодних доводів, які б давали підстави вважати вищезазначені докази недостовірними чи недопустимими, стороною захисту під час судового розгляду не наведено.
		Таким чином, проаналізувавши наведені обставини, колегія суддів, об`єктивно дослідивши та оцінивши всі зібрані та перевірені у судовому засіданні докази в їх повній сукупності, прийшла до переконання про доведеність «поза розумним сумнівом» винуватості обвинуваченого ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень та кваліфікує його дії за ч. 7 ст. 111-1 КК України, як колабораційна діяльність, що виразилась у добровільному зайнятті громадянином України посади в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території, та за ч.2 ст. 111 КК України, як державна зрада, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України, а саме перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, вчиненому в умовах воєнного стану.
		Окрім цього, суд бере до уваги те, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини ( ч. 5 ст. 9 КПК України).
		Зважаючи на положення, закріплені у ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», судом враховується позиція Європейського суду з прав людини, відображену у п. 175 рішення від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
		На підставі досліджених судом доказів, суд приходить до висновку, що діяння, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_9 , мали місце, ці діяння містять склад кримінальних правопорушень, передбачених ч. 7 ст. 111-1, ч.2 ст.111 КК України, обвинувачений винний у їх вчиненні та підлягає покаранню.
		Відповідно до ст. 66 КК України обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_9 , судом не встановлено.
		Відповідно до ст. 67 КК України обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_9 , судом не встановлено.
		Суд при призначенні ОСОБА_9 покарання враховує вимоги ч. 2 ст. 61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, що відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
		При цьому судом встановлено, що дане кримінальне провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) відповідає загальним засадам кримінального провадження, з урахуванням особливостей, встановлених законом. Стороною обвинувачення використані всі передбачені законом можливості для дотримання прав обвинуваченого, зокрема, права на захист, на доступ до правосуддя, таємницю спілкування, невтручання у приватне життя.
		При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_9 , суд відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, характер вчинених дій останнього, що направлені на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній, інформаційній безпеці України, особу винного. 
		За таких обставин, дотримуючись принципу співмірності та індивідуалізації покарання, враховуючи ступінь тяжкості та суспільну небезпеку скоєних кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого, відсутність пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого  ОСОБА_9 без ізоляції його від суспільства є неможливим, а тому йому слід призначити покарання за санкціями частин статей обвинувачення, зокрема: за ч.2 ст.111 КК України у виді позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна, за ч.7 ст.111-1 КК України у виді позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади або займатися діяльністю в органах державної влади та місцевого самоврядування, з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна. У відповідності до вимог ч. 1 ст.70 КК України ОСОБА_9 слід призначити покарання за вчинені кримінальні правопорушення шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим та призначити йому покарання у виді позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади або займатися діяльністю в органах державної влади та місцевого самоврядування, з конфіскацією усього належного йому на праві власності майна.
		Призначення вказаного покарання ОСОБА_9 на переконання суду, є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним та іншими особами кримінальних правопорушень, а також буде відповідати загальним засадам кримінального провадження, тяжкості скоєного, обставинам кримінальних правопорушень, особі обвинуваченого, а також не тільки меті покарання, а й меті правосуддя, невід`ємною частиною якого є справедливість та верховенство права.
		Також колегія суддів вважає застосувати до обвинуваченого додаткове покарання у вигляді позбавлення спеціального звання - майор міліції. 
		Підстав для обрання більш м`якого покарання колегія не знаходить. 
		За змістом статей 369, 374 КПК України у разі визнання особи винуватою, у мотивувальній та резолютивній частинах вироку зазначається рішення щодо заходів забезпечення, в тому числі запобіжних заходів до набрання вироком законної сили, та мотиви його ухвалення.
		Арешт на майно : транспортний засіб «ВАЗ 2101», 1974 року випуску, р.н. НОМЕР_1 , № кузова НОМЕР_2 , та квартиру за реєстраційним номером НОМЕР_3 , загальною площею 55,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , накладений відповідно до ухвали слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 23.01.2024 скасувати після вирішення питання про конфіскацію майна.
		Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обраний відносно ОСОБА_9 відповідно до ухвали слідчого судді Деснянського районного суду м.Чернігов від 23.01.2023, суд вважає, слід залишити без змін до набрання вироком законної сили. 
		У кримінальному провадженні процесуальні витрати відсутні. 
		Керуючись ст.ст. 368, 373-374, 376, 392-395 КПК України, суд 
		 
		У Х В А Л И В :
		 
		ОСОБА_9 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.111, ч.7 ст.111-1 КК України і призначити йому покарання:
		- за ч.7 ст.111-1 КК України у виді позбавлення волі на строк 14 (чотирнадцять) років з позбавленням права обіймати будь-які посади в правоохоронних органах, органах державної влади, органах місцевого самоврядування України на строк 15 (п`ятнадцять) років та з конфіскацією майна, що належить йому на праві власності;
		- за ч.2 ст.111 КК України у виді позбавлення волі на строк 15 (п`ятнадцять) років, з конфіскацією майна, що належить йому на праві власності. 
		На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_9 покарання у вигляді позбавлення волі на строк 15 (п`ятнадцять) років з позбавленням права обіймати будь-які посади в правоохоронних органах, органах державної влади, органах місцевого самоврядування України на строк 15 (п`ятнадцять) років та з конфіскацією майна, що належить йому на праві власності. 
		На підставі ст. 54 КК України позбавити ОСОБА_9  спеціального звання -майор міліції. 
		Строк відбування призначеного покарання обчислювати з моменту фактичного затримання ОСОБА_9 у порядку виконання цього вироку, після набрання ним законної сили.
		Строк додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати будь-які посади в правоохоронних органах, органах державної влади, органах місцевого самоврядування України обчислювати з моменту відбуття основного покарання.
		Арешт на майно : транспортний засіб «ВАЗ 2101», 1974 року випуску, р.н. НОМЕР_1 , № кузова НОМЕР_2 , та квартиру за реєстраційним номером НОМЕР_3 , загальною площею 55,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , накладений відповідно до ухвали слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 23.01.2024 - скасувати після вирішення питання про конфіскацію майна. 
		Транспортний засіб «ВАЗ 2101», р.н. НОМЕР_1 , № кузова НОМЕР_2 , та квартиру за реєстраційним номером НОМЕР_3 , загальною площею 55,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , конфіскувати в дохід держави, як майно, яке є власністю ОСОБА_9 . 
		Забобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обраний стосовно ОСОБА_9 , ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 січня 2024 року, залишити в силі до набрання вироком законної сили.
		На вирок може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду через Деснянський районний суд м. Чернігова протягом 30 днів з дня його проголошення.
		Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а в разі подання апеляційної скарги - після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, якщо вирок суду не скасований.
		Копія вироку негайно після його проголошення вручається захиснику обвинуваченого та прокурору.
		                                С У Д Д І :          
		ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...