Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 346/5305/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку; Виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, глорифікація її учасників.
Надіслано для оприлюднення: 07.05.2024. Зареєстровано: 07.05.2024. Забезпечено надання загального доступу: 08.05.2024.
Дата набрання законної сили: 06.06.2024
Номер судового провадження: 1-кп/346/198/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12022096180000122

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 346/5305/22 
		Провадження № 1-кп/346/198/24
		 
		В И Р О К
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		06 травня 2024 року м. Коломия
		 
		Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області, у складі головуючого - судді ОСОБА_1 , секретар судового засідання: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , за участю прокурора: ОСОБА_6 , обвинуваченого: ОСОБА_7 , його захисника: ОСОБА_8 , потерпілого: ОСОБА_9 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні зали судових засідань суду, обвинувальний акт по кримінальному провадженню №12022096180000122, в якому ОСОБА_7 (який народився  ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Микитинці Косівського району Івано-Франківської області; громадянин України; РНОКПП: НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ; не одружений; судимість погашена; на обліку у лікаря-нарколога чи лікаря-психіатра, не перебуває; офіційно не працевлаштований) обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 125 та частиною 1 статті 436-2 Кримінального кодексу України,
		сторонами та іншими учасниками кримінального провадження №12022096180000122 є: з боку обвинувачення - прокурор: ОСОБА_6 , з боку захисту  обвинувачений: ОСОБА_7 , його захисник: ОСОБА_8 , потерпілий: ОСОБА_9 ,
		в с т а н о в и в :
		 
		Щодо обвинувачення.
		 
		1. 02 червня 2022 року, близько 13год00хв., ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуваючи в АДРЕСА_3 , де, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, вчинив словесний конфлікт із ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителем АДРЕСА_4 . У подальшому, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, ОСОБА_7 маючи на меті завдати шкоду здоров`ю ОСОБА_9 , узяв до рук металевий предмет у вигляді гайкового ключа та завдав ним два удари: один в ділянку обличчя (ніс), другий - в голову ОСОБА_9 , внаслідок чого спричинив останньому, відповідно до висновку судово-медичної експертизи тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми зі струсом головного мозку, перелому кісток носу, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, а також садно в ділянці спинки носа, яке відноситься до легких тілесних ушкоджень.
		Таким чином, ОСОБА_7 вчинив умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 125 КК України.
		 
		2. Статтями 1 та 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. 
		Відповідно до статті 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. А згідно зі статтею 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 №1932-XII, збройна агресія - застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України.
		У статтях 1-5 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН № 3314 (ХХІХ) від 14.12.1974 серед іншого визначено, що ознаками агресії є: застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної недоторканності чи політичної незалежності іншої держави; застосування збройної сили державою в порушення Статуту ООН. Будь-яке з наступних діянь, незалежно від оголошення війни, кваліфікується як акт агресії: вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не мала, яка є результатом такого вторгнення або нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави або частини її; бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави; блокада портів або берегів держави збройними силами іншої держави; напад збройними силами держави на сухопутні, морські або повітряні сили, або морські та повітряні флоти іншої держави; застосування збройних сил однієї держави, що знаходяться на території іншої держави за угодою з приймаючою державою, у порушення умов, передбачених в угоді, або будь-яке продовження їх перебування на такій території після припинення дії угоди; дія держави, яка дозволяє, щоб її територія, яку вона надала в розпорядження іншої держави, використовувалася цією іншою державою для здійснення акту агресії проти третьої держави; засилання державою або від імені держави збройних банд, груп, іррегулярних сил або найманців, які здійснюють акти застосування збройної сили проти іншої держави, які мають настільки серйозний характер, що це є рівносильним наведеним вище актам, або її значна участь у них. Жодні міркування будь-якого характеру, чи то політичного, економічного, військового чи іншого характеру, не можуть слугувати виправданням агресії.
		Декларацією Генеральної Асамблеї ООН № 36/103 від 09.12.1981 про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав та резолюціями № 2131 (ХХ) від 21.12.1965, що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав та про захист їх незалежності та суверенітету, № 2625 (XXV) від 24.10.1970, що містить Декларацію про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН, № 2734 (ХХV) від 16.12.1970, що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки, № 3314 (ХХІХ) від 14.12.1974, що містить визначення агресії, установлено, що жодна з держав не має права здійснювати інтервенцію чи втручання у будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні та зовнішні справи інших держав. Цими ж міжнародними документами закріплено обов`язок держав: утримуватися від озброєної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації, здійснення сприяння, заохочення чи підтримки сепаратистської діяльності; не допускати на власній території навчання, фінансування та вербовки найманців чи засилання таких найманців на територію іншої держави. 
		У відповідностідо ГлавиІ п.2п.п.42 «Інструкції про порядок виконання норм міжнародного гуманітарного права у Збройних Силах України», затвердженої наказом Міністерства оборони України від 23.03.2017 № 164, воєнна окупація - тимчасове зайняття збройними силами сторони, що воює, у збройному конфлікті міжнародного характеру частини або всієї території супротивника на період ведення воєнних дій.
		І, у період з 2014 по 2022 роки, військовослужбовці Збройних Сил Російської Федерації шляхом збройної агресії, із застосуванням зброї незаконно вторглись на територію України через державні кордони України в Автономній республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях України та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське та оборонне значення, житлові масиви та інші цивільні об`єкти та здійснили окупацію частини території України. 
		Але у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан із 05год30хв 24.02.2022 строком на 30 діб. Цей Указ затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ІХ. Законом України про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 15.03.2022 №2119-IX продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26березня2022 року строком на 30 діб. А 22 травня 2022 року Верховна Рада прийняла Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 22.05.2022 № 2263-ІХ, за яким воєнний стан в Україні продовжують з 05години 30хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, до 23серпня 2022 року.
		Згідно з статтею1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
		Однак 02.06.2022 року, близько 13год15хв, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуваючи у АДРЕСА_3 , будучи громадянином України, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, у присутності чотирьох осіб: ОСОБА_9 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), ОСОБА_10 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ), ОСОБА_11 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) та ОСОБА_12 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ), публічно виправдовував та визнавав правомірною збройну агресію Російської Федерації проти України, оскільки використав наступні висловлювання: « ОСОБА_13 молодець, а наші вбивці», « ОСОБА_13 правильно робить, що вбиває вбивць, таких як ви», « ОСОБА_14 на територію України прийде ОСОБА_13 та покаже як правильно жити», які відповідно до висновку судово-лінгвістичної семантико-текстуальної експертизи оцінено, як такі, що виправдовують та визнають правомірною збройну агресію Російської Федерації проти України.
		Таким чином, ОСОБА_7 вчинив виправдовування та визнання правомірної збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, що є злочином, передбаченим частиною 1 статті 436-2 КК України.
		Отже, ОСОБА_7 винний у вчиненні двох кримінальних правопорушень у вигляді кримінального проступку та нетяжкого злочину, що передбачені ч.2 ст.125 та ч.1 ст.436-2 КК України.
		 
		Суд вважає доведеним вказане формулювання обвинувачення, оскільки його зміст підтверджується наступними доказами:
		- рапортом помічника чергового Коломийського районного відділу поліції ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_15 від 02.06.2022р., у якому зазначено, що 02.06.2022 року о 13 годині 30 хвилин надійшло повідомлення зі служби 102 від ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який проживає в АДРЕСА_4 , про те, що відома особа нанесла тілесні ушкодження (а.с.153  рапорт);
		- протоколом від 02.06.2022р. прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію, відповідно до якого ОСОБА_9 зазначив, що 02.06.2022 року в 13 годині 15 хвилин в АДРЕСА_3 голосно звучала російська музика, зробили зауваження вимкнути вказану музику на, що ОСОБА_7 вдарив його металевим предметом в область обличчя, а саме наніс удар по носі (а.с.154 - протокол прийняття заяви);
		- протоколом проведення слідчого експерименту від 09.06.2022р., який був проведений в АДРЕСА_3 , за участю свідка: ОСОБА_10 та статиста, під час якого ОСОБА_10 показала, як відбувались події, зокрема де відбувався словесний конфлікт та як її чоловікові ОСОБА_9 , наносились удари в область обличчя (а.с.164-167 - протокол проведення слідчого експерименту);
		- протоколом проведення слідчого експерименту від 09.06.2022р., який був проведений в АДРЕСА_3 , за участю свідка: ОСОБА_11 та статиста, під час якого ОСОБА_11 показав, як відбувались події, зокрема де відбувався словесний конфлікт та як ОСОБА_9 наносились удари в область обличчя (а.с.171-174 протокол проведення слідчого експерименту);
		- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 13.06.2022 року відповідно до якого потерпілий ОСОБА_9 зазначив, що в ході конфлікту із невідомою особою яка мала місце 02.06.2024 року в АДРЕСА_3 , з приводу проросійської позиції, йому було завдано тілесні ушкодження невідомою особою, яка зображена на фотознімку № 1. Ознаки за якими особа впізнала особу є: форма носа та губ, посадка очей та загальними рисами обличчя у своїй сукупності. І згідно довідки дізнавача, на цьому фото зображений саме ОСОБА_7 (а.с.158-159, 160 - протокол та довідка); 
		- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 13.06.2022 року відповідно до якого свідок ОСОБА_10 зазначила, що в ході конфлікту із невідомою особою та ОСОБА_9 , яка мала місце 02.06.2024 року в АДРЕСА_3 , з приводу проросійської позиції, та в результаті якої ОСОБА_9 було завдано тілесні ушкодження невідомою особою, є особа, зображена на фотознімку № 3. Ознаки за якими особа впізнала особу є: форма носа та губ, посадка очей та загальними рисами обличчя у своїй сукупності. І згідно довідки дізнавача, на цьому фото зображений саме ОСОБА_7 (а.с. 161-162, 163 - протокол та довідка);
		- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 13.06.2022 року відповідно до якого свідок ОСОБА_11 зазначив, що під час конфлікту, котрий мав місце 02.06.2022 року близько 13 години в АДРЕСА_3 , з приводу проросійської позиції в результаті якої ОСОБА_9 завдано тілесні ушкодження невідомою особою, цією особою є особа, яка зображена на фотознімку № 4. Ознаки за якими особа впізнала особу є: форма носа та губ, посадка очей та загальними рисами обличчя у своїй сукупності. І згідно довідки дізнавача, на цьому фото зображений саме ОСОБА_7 (а.с. 168-169, 170 - протокол та довідка); 
		- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 13.06.2022 року відповідно до якого свідок ОСОБА_12 зазначив, що під час конфлікту, котрий мав місце 02.06.2022 року близько 13 години в АДРЕСА_3 , з приводу проросійської позиції в результаті якої ОСОБА_9 завдано тілесні ушкодження невідомою особою, цією особою є особа, яка зображена на фотознімку № 2. Ознаки за якими особа впізнала особу є: форма носа та губ, посадка очей та загальними рисами обличчя у своїй сукупності. І згідно довідки дізнавача, на цьому фото зображений саме ОСОБА_7 (а.с. 175-176, 177 - протокол та довідка);
		- висновком експерта №76 від 20.06.2022 р., відповідно до якого: за даними судово-медичної експертизи (обстеження), ОСОБА_9 мав такі тілесні ушкодження: закрита внутрішньо-черепна травма зі струсом головного мозку; перелом кісток носа; садно в ділянці спинки носа. При цьому, закрита внутрішньо-черепна травма зі струсом головного мозку та перелом кісток носа відноситься до легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров`я; садно в ділянці спинки носа відноситься до легких тілесних ушкоджень. Зазначені тілесні ушкодження спричинені дією тупих твердих предметів в термін до первинного звернення за медичною допомогою, що може відповідати терміну, вказаному дізнавачем в описовій частині постанови. Характер та розташування тілесних ушкоджень, які мали місце у ОСОБА_9 не виключаються можливості їх спричинення в результаті падіння останнього на площині з ударом до виступаючих частин твердої поверхні (а.с.155-156 висновок експерта);
		- постановою від 21.06.2022р. дізнавача Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області про перекваліфікацію кримінального проступку, за якою дізнавач, на підставі висновку експерта змінив кваліфікацію кримінального проступку у кримінальному провадженні №12022096180000122 з ч.1 ст.125 на ч.2 ст.125 КК України (а.с.157 постанова);
		- витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 21.06.2022р., за яким: 02.06.2022р. до нього було внесено відомості щодо кримінального провадження №12022096180000122, на підставі заяви ОСОБА_9 про вчинення кримінального правопорушення, а 21.06.2022р. змінено кваліфікацію на ч.2 ст.125 КК України (а.с.149: витяг);
		- витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 21.06.2022р., за яким: 20.06.2022р., на підставі матеріалів правоохоронних органів (зокрема, рапорту дізнавача) до цього реєстру було внесено відомості щодо кримінального провадження №12022096180000135 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111-1 КК України, оскільки під час розслідування вказаного вище кримінального правопорушення було встановлено, що ОСОБА_7 публічно заперечував здійснення збройної агресії Російської Федерації проти України та підтримував рішення та дії держави-агресора (а.с.150: витяг);
		- постановою прокурора від 22.06.2022р. Коломийської окружної прокуратури Івано-Франківській області, який об`єднав матеріали досудових розслідувань по кримінальному провадженню №12022096180000122 та №12022096180000135, з присвоєнням кримінальному провадженню першого номера: №12022096180000122 (а.с.151-152 постанова);
		- постановою прокурора Коломийської окружної прокуратури від 23.06.2022 року про визначення підслідності по кримінальному провадженню №12022096180000122 за органами досудового розслідування управління СБУ в Івано-Франківській області (а.с.197-198 постанова);
		- постановою прокурора Івано-Франківської обласної прокуратури від 30.06.2022р. про зміну кваліфікації, за якою прокурор у даному кримінальному провадженні №12022096180000122 змінив кваліфікацію діяння з ч.1 ст.111-1 на ч.1 ст.436-2 КК України (а.с.199 постанова);
		- висновком судово-психіатричного експерта №198/2022 від 17.08.2022 року, відповідно до якого експерт прийшов до висновку, що ОСОБА_7 будь-якими психічними розладами не страждає і не страждав на період часу, що відноситься до інкримінованих йому протиправних діянь. На період часу, що відноситься до інкримінованого йому злочину ОСОБА_7 перебував в стані і перебуває на даний час, при якому здатний усвідомлювати свої дії та керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_7 не потребує (а.с.215-219 висновок експерта);
		- висновком експерта Українського НДІ СТ та СЕ СБУ №54/15/6-216 від 18.11.2022 року, відповідно до якого у результаті семантико-текстуального аналізу наданого на дослідження текстового матеріалу, мовлення ОСОБА_7 що зафіксоване у протоколах допиту потерпілого: ОСОБА_9 та свідків: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , експертом встановлено: високий ступінь ідеологічної підтримки збройної агресії рф проти України, прагнення, очікування (як бажаного факту) окупації російською федерацією територій України, виправдовування, визнання правомірною збройної агресії рф проти України як такої, що: 1) «навчить як правильно жити» ідеологічних супротивників «русского мира», очевидно, змінить їхні «життєві» цінності/ідеологічні погляди, які, згідно переконань ОСОБА_7 обумовлюють те, що вказані особи є «вбивцями», очевидно, «мирного населення Донбасу», що відповідає типовим наративам пропаганди рф, комунікативна інтенція яких - формування позитивного іміджу збройної агресії рф як «визвольної», як такої, що спрямована не на окупацію територій України, знищення інфраструктури міст, а буцімто на «захист» «мирного населення»; 2) покладе край, знищить супротивників «русского мира», яких мовець, застосовуючи типовий наратив пропаганди рф, вважає «вбивцями» (очевидно, «мирного населення Донбасу»), відповідно, буде досягнуто заявлену пропагандою рф псевдоідеологічну ціль збройної агресії рф проти України; наявність високого ступеню ідеологічної підтримки ОСОБА_16 (ідеолога, ініціатора та організатора збройної агресії рф проти України), схвалення його агресивної політики, однак відсутня його героїзація, прославляння, а отже глорифікація як особи, що здійснює збройну агресію проти України. Ілюстративним текстовим матеріалом є уся сукупність висловлювань ОСОБА_7 , зміст яких досліджувався: 1.1. «Путін молодець, а наші вбивці»; 1.2. «Таких як ти, треба вбивати, ОСОБА_13 добре робить що вбиває таких вбивць як ти» (мовлення адресоване до потерпілого ОСОБА_9 ); 1.3. «Скоро на наші території прийде ОСОБА_13 та покаже нам як правильно жити»; 2.1. «Ви вбивці, ОСОБА_13 правильно робить що вбиває вбивць»; 2.2. «Вас треба вбивати»; 2.3.«Таких як ти, треба вбивати, ОСОБА_13 добре робить що вбиває таких вбивць як ти» (мовлення адресоване до потерпілого ОСОБА_9 ); 3.1. «Ви вбивці, ОСОБА_13 правильно робить що вбиває вбивць»; 3.2. « ОСОБА_14 прийде ОСОБА_13 та покаже як правильно жити»; 3.3. « ОСОБА_13 правильно робить, що вбиває вбивць, таких як ви треба вбивати»; 4.1. « ОСОБА_13 молодець, а наші вбивці»; 4.2. «Таких як ви треба вбивати, ОСОБА_13 правильно робить, що вбиває таких як ви»; 4.3. «Скоро прийде ОСОБА_13 та покаже як правильно жити» (а.с.200-205 експертиза);
		- постановою першого заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури від 15.12.2022 року про доручення здійснення досудового розслідування іншому органу, відповідно до якої досудове розслідування по кримінальному провадженню №12022096180000122 було доручено здійснювати слідчому управлінню ГУНП в Івано-Франківській області (а.с.207-208: постанова);
		- показами потерпілого ОСОБА_9 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; народився м.Коломия Івано-Франківської області; проживає: АДРЕСА_4 ; фізична особа - підприємець; з обвинуваченим не був знайомий до конфлікту), за якими: 02.06.2022р. коли він був удома, приблизно о 13год., він почув на дворі музику зі словами російською мовою, а коли вийшов на двір, то побачив, що ОСОБА_11 (його сусід, у якого на війні загинув син) зробив зауваження ОСОБА_7 аби той зробив тихіше музику, але той відповів, що не треба йому вказувати яку музику йому слухати (в цей час ОСОБА_7 ще з якимось чоловіком на сусідній до нього земельній ділянці, у дворі, копали криницю). Через деякий час, він та ОСОБА_11 прийшли на земельну ділянку, на якій перебував ОСОБА_7 , і ОСОБА_11 знову попросив зробити музику тихіше, але ОСОБА_7 відмовився. Тоді побачивши шнур від колонки, з якої лунала музика, ОСОБА_11 смикнув його, за що ОСОБА_7 вдарив його по руці та по голові лопатою, яку він врешті відібрав. Але у ОСОБА_7 в руках опинився якийсь металевий предмет, зовні схожий на гайковий ключ, яким він наніс йому (потерпілому) два удари: один в ніс, а другий  у голову. Підбігла дружина та сусід ОСОБА_17 , які бачили удар у ніс. Також, під час конфлікту, ОСОБА_7 назвав їх вбивцями і сказав, що мало їх вбивати, що ОСОБА_13 прийде і порядок наведе, що ОСОБА_13 правильно робить, що їх вбиває. Після конфлікту, перші 10 днів потерпілий знаходився на стаціонарному лікуванні, наступні два тижні лікувався на денному стаціонарі, і в липні 2022 року (4 дні) також лікувався на денному стаціонарі, і весь цей час у нього був головний біль та біль у носі, купував та приймав медичні препарати. І нині, іноді болить голова, дихає не повною мірою, лівою стороною носа, лікар рекомендував через рік, півтора зробити додаткову операцію, бо ОСОБА_7 зламав йому ніс. Моральну шкоду оцінює у 100000 грн., оскільки через хворобу, він міг би заробити ці гроші, але не заробив; також тому, що переніс душевний біль і страждання через ушкодження свого тіла та здоров`я; вимушений був перенести операцію без наркозу від 20 до 30 хвилин; переніс сильний фізичний біль від удару по голові, що мало наслідком струс головного мозку; мав тривалі душевні страждання від приниження, від того, що в лікарню приходили дружина та донька, у яких був стрес; було кілька нервових зривів; активний спосіб життя (який полягав у наданні гуманітарної допомоги воїнам та переселенцям) не міг вести тривалий час, що також вплинуло на його душевні страждання;
		- показами свідка ОСОБА_10 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ; народилась у АДРЕСА_1 ; проживає: АДРЕСА_4 ; фізична особа - підприємець; з обвинуваченим не була знайома до конфлікту, а потерпілий це її чоловік), за якими: 02.06.2022р., приблизно між 13 та 14 год. у магазин, який знаходиться на території їх з чоловіком будинку, підійшов ОСОБА_18 і покликав кудись її чоловіка, вона вийшла за ними і побачила, що вони зайшли на територію сусідньої з ними земельної ділянки. І вона чула, як з території цієї ділянки лунала музика із словами російською мовою, що була схожа на проповідь. У ОСОБА_11 та ОСОБА_7 через це виник короткий словесний конфлікт, під час якого останній вдарив лопатою ОСОБА_11 у плече та у голову. Через це її чоловік, ОСОБА_9 вирвав у нього лопату та кинув її в сторону. А ОСОБА_7 казав, що вони вбивці, що добре ОСОБА_13 робить що їх вбиває, прийде сюди і порядок наведе. Вона чітко бачила, як ОСОБА_7 тримаючи у своїх руках якийсь металевий предмет (який вона не бачила, де він його узяв, і в який саме момент), наніс цим предметом один удар по обличчю її чоловіка, почула хруст і побачила, як її чоловік схопився за обличчя, а підійшовши ближче побачила кров з носа у чоловіка, якої до конфлікту у нього не було. Другий удар не бачила особисто. Після цього, вона запитала у ОСОБА_7 навіщо він це зробив і що він буде за це відповідати, а той сказав, що йому за це нічого не буде. Додала, що вона бачила разом із ОСОБА_7 на тій земельній ділянці ще якогось чоловіка, а сама подія відбулась біля бетонних кілець для колодязя; коли туди йшли ОСОБА_11 та її чоловік, у руках у них не було будь-яких предметів у тому числі й металевих;
		- показами свідка ОСОБА_11 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ; народився у АДРЕСА_1 ; проживає: АДРЕСА_5 ; не працюючий; з обвинуваченим не був знайомий до конфлікту, а потерпілий його сусід), за якими: 02.06.2022р. він пішов по хліб у магазин його сусіда ОСОБА_9 , але біля магазину, що знаходиться у АДРЕСА_4 , зокрема на суміжній земельній ділянці, біля бетонних кілець, лунала музика зі словами російською мовою, він підійшов і вимагав вимкнути її, але ОСОБА_7 відмовив йому у цьому. Тоді він зайшов у магазин і покликавши потерпілого, разом із ним повернувся на земельну ділянку, де лунала вказана музика. А позаду йшла також дружина потерпілого. І коли вони підійшли до бетонних кілець, і він побачив колонку з проводом, з якої лунала музика, ОСОБА_11 висмикнув провід, але ОСОБА_7 лопатою, вдарив його за це, проте ОСОБА_9 забрав у ОСОБА_7 лопату та кинув її на землю в бік. Однак ОСОБА_7 вдарив ОСОБА_9 гайковим ключем. А ще казав, що ОСОБА_13  молодець, а наші хлопці вбивці, і що ОСОБА_13 прийде та порядок наведе.
		- показами свідка ОСОБА_19 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 ; народився у АДРЕСА_1 ; проживає: АДРЕСА_6 ; не працюючий; з обвинуваченим знайомий з 2002-2003 року, у день конфлікту працювали разом, з потерпілим не знайомий, але бачив до конфлікту), за якими: 02.06.2022р. на АДРЕСА_1 , біля магазину, він з ОСОБА_7 копали новий колодязь. І дійсно, з колонки ОСОБА_7 , яка знаходилась біля бетонних кілець, лунала музика зі словами російською мовою. З`явився ОСОБА_11 та почав щось кричати, а коли підійшов ближче, то почав питати чого ми працюємо у церковне свято, і якщо ми не заберемось звідси, то він нас поб`є, для чого дає нам 20 хвилин і кудись пішов. Через 15 хвилин прийшов разом з ОСОБА_9 і почав запитувати у ОСОБА_7 чому ми слухаємо музику зі словами російською мовою, але що відповів ОСОБА_7 не пам`ятає. Проте пам`ятає, що після цього ОСОБА_11 узяв колонку та кинув її у бік бетонних кілець. І після того, як він сказав, що якщо вони не підуть він їх закопає у криниці і вдарив ОСОБА_7 , у якого у руках був маленький залізний прут (10-15см), а потім вдарив ОСОБА_7 ще раз, останній вдарив ОСОБА_11 цим прутом (проте на запитання суду, куди саме і чим саме ОСОБА_11 завдав два удари ОСОБА_7 , свідок пригадати не зміг). Що було потім повністю не пам`ятає, але пам`ятає, що ОСОБА_9 казав, що він боксер, запропонував ОСОБА_7 битись, і після цього наніс ОСОБА_7 два удари в лице, але ОСОБА_7 теж наніс два удари ОСОБА_20 в лице (1 раз лівою, 1 раз  правовою рукою). Потерпілий впав і ОСОБА_7 закінчив битись. Крові ні у кого він не бачив, лопата там була, але він не бачив щоби нею хтось комусь наносив удари. Також повідомив, що за день до конфлікту ОСОБА_9 прийшов до них ( ОСОБА_7 та ОСОБА_19 ) коли вони завершили частину роботи, і запитав чого вони роблять колодязь так близько до його земельної ділянки, але він йому пояснив, що так вирішив ґазда, і що всі питання йому слід вирішити із ним. Чи надходили будь-які погрози від ОСОБА_9 , не пам`ятає.
		- показами обвинуваченого ОСОБА_7 , за якими: 31.05.2022р. на прохання одного чоловіка, він приїхав на АДРЕСА_1 , на земельну ділянку, біля магазину потерпілого, з метою перебудови криниці. Із собою він брав певні інструменти, але гайкові ключі точно не брав. Коли почав викачувати воду із старої криниці, з`явився ОСОБА_9 та почав кричати, що вода з криниці попаде на його ділянку, але він викачував воду на ділянці ґазди, який його запросив. Однак ОСОБА_9 продовжував кричати, і погрожував, що у нього будуть неприємності, тоді він зібрався та поїхав. На наступний день - 01.06.2022р. - він приїхав з ранку з ОСОБА_21 і вони почали працювати разом (викачували воду, витягували кільця з бетону) і дійсно коли вони працювали, то слухали музику: християнські пісні, проповіді та лекції російською мовою. І коли о 22 годині вже збирались додому та йшли до машини, з`явився ОСОБА_9 , який запитував чому він копає криницю біля його паркана, який може впасти, на що ОСОБА_7 повідомив, що дозвіл дав ґазда, але ОСОБА_9 намагався вдарити ОСОБА_7 , і тому він побіг до машини. А поруч із машиною залишався ОСОБА_22 , який про щось розмовляв з ОСОБА_9 . На наступний день - 02.06.2022р. - з 10 години, він та ОСОБА_22 знову працювали на тому ж місці. І коли він працював у криниці, а ОСОБА_22 був нагорі, то почув крики про те, що хтось їх повбиває, закопає і що їм потрібно забратись звідси, але він не бачив, хто то казав, бо був у криниці. Через 15-20 хвилин, знову почув ті самі слова, і коли виліз з криниці, то побачив ОСОБА_11 , який повідомив, що його син на війні, а вони тут слухають російську музику. ОСОБА_7 поцікавився при чому тут музика та мова, але після цього ОСОБА_11 почав його бити кулаками у груди, а він прикривався. Однак коли прибіг ОСОБА_9 , то ОСОБА_11 перестав його бити, взяв у ОСОБА_9 . колонку та кинув її у бік. Після чого ОСОБА_9 повідомив, що він боксер і зараз його поб`є, і почав його бити руками у груди, а ОСОБА_7 прикривався і якось схопив його за праву руку, але той якось впав на бік, на землю. Після цього прибігла його жінка та почала сваритись. ОСОБА_11 жодних ударів не наносив тим більше лопатою. І ОСОБА_9 теж не бив, ніяких тілесних ушкоджень у нього не було і він їх йому не заподіював, ОСОБА_9 міг підкупити експерта. Не визнав нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_9 , а також того, що виправдовував російську агресію.
		 
		Аргументи учасників щодо доказів та їх оцінка судом.
		 
		1.Щодо показів свідків.
		Суд одразу відзначає, що КПК України не передбачено обов`язку суду дослівно викладати показання свідків, таке джерело доказів відображається судом у тому обсязі, який необхідний для встановлення істини у кримінальному провадженні, що і було зроблено в цьому випадку судом. Такого ж правозастосування дотримується і Верховний Суд, про що ним було зазначено у постанові від 14.12.2022 року, справа 754/10882/17 (ІНФОРМАЦІЯ_9 ).
		Проте суд погоджується із стороною захисту у тому, що покази потерпілого та свідків обвинувачення: ОСОБА_10 та ОСОБА_11 суперечать показам обвинуваченого та свідка захисту: ОСОБА_19 . Однак на відміну від показів потерпілого та свідків обвинувачення, які узгоджуються між собою та із письмовими доказами, а також не мають суттєвих відмінностей і є взаємодоповнюючими, покази обвинуваченого та свідка захисту явно та суттєво суперечать один одному, що можна побачити порівнявши їх зміст (який викладено вище). Тому суд надав перевагу і ґрунтував цей вирок на підставі показів потерпілого та свідків обвинувачення, з урахуванням інших наявних і вказаних вище доказів, а також на підставі показів обвинуваченого і свідка захисту у частині, в якій вони не суперечать показам потерпілого та свідків обвинувачення.
		 
		2.Щодо гайкового ключа.
		Ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 16 червня 2022 року, було задоволено клопотання дізнавача та надано дозвіл на проведення обшуку за місцем фактичного проживання ОСОБА_7 , зокрема: гаражному приміщенні № НОМЕР_2 на території гаражного кооперативу АДРЕСА_7 , з метою відшукання знаряддя вчинення кримінального проступку  металічного предмету  гайкового ключа до автомобіля (а.с.183-184 ухвала суду).
		Але відповідно до протоколу обшуку від 18.06.2022 року який відбувався за вказаним місцем фактичного проживання ОСОБА_7 , в гаражному приміщенні АДРЕСА_8 , жодного предмету виявлено не було (а.с.185-188  протокол обшуку). Що підтверджується також і тими фактичними даними, які є на диску (а.с.189: диск  файли з номерами: S3100004, S3100005) із аудіо-відеозаписом проведеного обшуку.
		Доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню (ч.1 ст.84 КПК України). 
		А згідно з ч.1 ст.91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню:1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; 6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення; 7) обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру.
		Тож зважаючи на викладене, і конкретний зміст наданих суду і вказаних вище доказів, суд відзначає, що жоден з них (ні ухвала суду, ні протокол обшуку, ні диск із вказаними файлами) не містить будь-яких фактичних даних, на підставі яких суд міг би встановити наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для даного кримінального провадження та підлягають доказуванню, у тому числі й щодо гайкового ключа, оскільки його знайдено не було.
		 
		Ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 16 червня 2022 року, було задоволено клопотання дізнавача та надано дозвіл на проведення обшуку за місцем фактичного проживання ОСОБА_7 , зокрема: гаражному приміщенні № НОМЕР_3 на території гаражного кооперативу АДРЕСА_7 (а.с.178 ухвала суду).
		А відповідно до протоколу обшуку від 18.06.2022 року, який відбувався за вказаним місцем фактичного проживання ОСОБА_7 , в гаражному приміщенні АДРЕСА_9 , було виявлено металічний предмет у вигляді гайкового ключа із залишками НОМЕР_4 , який вилучено та поміщено до спеціального пакету №SUD2055347 (а.с.179-182  протокол обшуку). Що також підтверджується і тими фактичними даними, які є на диску (а.с.189: диск  файли з номерами: S3100001-S3100003) із аудіо-відеозаписом проведеного обшуку.
		При цьому, згідно з протоколом огляду предмету від 18 червня 2022 року, було оглянуто металічний господарський предмет, гайковий ключ. Загальна довжина вказаного предмету становить 30 см. На даному предметі наявна іржа по всій довжині вказаного предмету. Також на даному предметі наявний надпис «Хромовандий 32*36». По завершенню огляду, вказаний предмет поміщено до спеціального пакету № SUD2055347 (а.с.190-191 протокол огляду).
		А постановою про визнання речовим доказом від 18 червня 2022 року, вказаний металічний предмет, ззовні схожий на гайковий ключ, було визнано речовим доказом (а.с.192-193 постанова про визнання речовим доказом).
		Як правильно вказано у постанові дізнавача про визнання вказаного ключа речовим доказом, в силу ч.1 ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
		Але саме з цієї правової підстави, суд погоджується із запереченнями захисника обвинуваченого про те, що віднайдений у ОСОБА_7 в гаражному приміщенні металевий предмет у формі гайкового ключа (довжиною 30 см, на якому наявна іржа по всій довжині та на якому наявний напис: «Хромований 32*36»), сам по собі, не містить будь-яких фактичних даних, які б вказували на те, що саме цим ключем ОСОБА_7 заподіяв потерпілому визнані судом тілесні ушкодження. Суд згоден також із тими аргументами сторони захисту, що стороною обвинувачення не доведено факт того, що цей ключ був знаряддям вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України по відношенню до потерпілого, що цей ключ зберіг на собі сліди цього правопорушення або містить інші відомості, які могли би бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження щодо проступку, передбаченого ч.2 ст.125 КК України.
		Суд відзначає, що його не забезпечено доказами того, що на момент проведення обшуку, і навіть на момент отримання ухвали слідчого судді з дозволом на проведення обшуку, дізнавач мав конкретні і належним чином зафіксовані фактичні дані про ідентифікуючі ознаки гайкового ключа, яким ОСОБА_7 наніс тілесні ушкодження ОСОБА_9 (зокрема, його форма, колір, розмір, довжина, тощо). Тому суд погоджується із стороною обвинувачення у тому, що гайковий ключ, який дійсно був знайдений та вилучений при проведенні обшуку, що підтверджує аудіо-відеозапис обшуку, дізнавач дійсно знайшла у гаражі, який належав ОСОБА_7 , тобто отриманий ключ суд вважає предметом, здобутим у належний спосіб. Проте суд вважає правильними аргументи сторони захисту про те, що сам по собі цей ключ не відповідає умові достовірності доказу, тобто не свідчить про те, що саме він був знаряддям вчинення ОСОБА_7 діяння, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, або містить на собі його сліди. Тобто, суд не вважає цей ключ належним і достатнім доказом вказаних обставин, як в його оцінці самого по собі, так і у сукупності з усіма іншими, здобутими стороною обвинувачення доказами.
		Однак такий висновок суду, не може свідчити про підставу для ухвалення судом виправдувального вироку щодо ОСОБА_7 щодо кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, на чому наполягала сторона захисту. Оскільки і без знайденого металевого предмета у вигляді гайкового ключа, яким ОСОБА_7 наніс тілесні ушкодження ОСОБА_9 є достатньо належних та допустимих доказів вини ОСОБА_7 у вчиненому ним 02.06.2022р. діянні, передбаченому ч.2 ст.125 КК України. Зокрема, покази свідків обвинувачення, які є чіткими у цій частині; протоколи проведення слідчих експериментів; висновок експерта за яким, отримані тілесні ушкодження ОСОБА_9 могли бути завдані дією тупих твердих предметів (під який підпадає і такий ключ) в терміни, вказані у показах свідків. Суд враховує те, що експерт у своєму висновку зазначив, що характер та розташування тілесних ушкоджень, які мали місце у ОСОБА_9 не виключають можливості їх спричинення в результаті падіння останнього на площині з ударом до виступаючих частин твердої поверхні. Але, і потерпілий, і свідки обвинувачення чітко підтвердили, що два удари, описані в висновку експерта, були нанесені саме ОСОБА_7 , і саме металевим предметом у вигляді гайкового ключа, а сам обвинувачений, даючи покази суду зазначив, що не бачив, щоби потерпілий коли падав, вдарився би головою об якийсь предмет.
		 
		3.Щодо висновку судової лінгвістичної семантико-текстуальної експертизи.
		   Захисник обвинуваченого просив визнати не належним вказаний доказ, оскільки він ґрунтується на показаннях свідка ОСОБА_12 , якого суд не допитував.
		   Але суд не погоджується з такими аргументами сторони захисту, оскільки зміст висновку експерта прямо вказує на те, що предметом експертизи були висловлювання ОСОБА_7 , зміст яких експерт встановив не тільки на підставі показів свідка ОСОБА_12 , а й на підставі показів інших свідків, зокрема: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та показів потерпілого: ОСОБА_9 . Зміст яких збігався з показами свідка ОСОБА_12 .
		І оскільки інших аргументів щодо не належності вказаного доказу до суду не надійшло, а явних ознак недопустимості цей доказ не містить, суд вважає цей доказ належним та допустимим доказом вчинення ОСОБА_7 злочину, передбаченого ч.1 ст.436-2 КК України, у його сукупності з показами свідків обвинувачення та потерпілого.
		Дуже уважно ознайомившись із дослідницькою частиною висновку експерта та використаними ним джерелами, суд згоден із висновками експерта, які були викладені судом вище.
		Отже, зважаючи на все вище викладене, суд погоджується із стороною обвинувачення у тому, що 02.06.2022р. ОСОБА_7 , в осудному стані, вчинив два кримінальні правопорушення, які правильно кваліфіковані прокурором за ч.2ст.125 та ч.1 ст.436-2 КК України. І у вчиненні цих кримінальних правопорушень винен саме ОСОБА_7 
		 
		Щодо покарання.
		Обставин, які б виключали кримінальну протиправність діянь ОСОБА_7 або звільняли його від кримінальної відповідальності чи від покарання, за жодне із кримінальних правопорушень, судом не встановлено, а тому ОСОБА_7 підлягає покаранню за кожне вчинене ним кримінальне правопорушення, на загальних підставах.
		Суд погоджується із прокурором у тому, що відсутні обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання ОСОБА_7 за кожне вчинене ним кримінальне правопорушення та передбачені частиною 1 статті 67 КК України та частиною 1статті 66 КК України.
		Положеннямистатті 50 КК Українипередбачено, і суд враховує, що: покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого (частина 1); покарання має на меті не тільки кару і виправлення засуджених, а й запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами (частина 2); покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність (частина 3).
		Разом з цим суд застосовує і положеннястатті 65 КК Україниза якими: суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цьогоКодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другоюстатті 53 КК; 2) відповідно до положень Загальної частини КК; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання (частина 1); особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень (частина 2); підстави для призначення більш м`якого покарання, ніж це передбачено відповідною статтею Особливої частини цьогоКодексуза вчинене кримінальне правопорушення, визначаютьсястаттею 69 цього Кодексу(частина 3); більш суворе покарання, ніж передбачене відповідними статтями Особливої частини ККза вчинене кримінальне правопорушення, може бути призначене за сукупністю кримінальних правопорушень (частина 4).
		При цьому застосовуючи вказані норми кримінального права, суд враховує правовий висновок Верховного Суду, щодо правильного їх застосування, викладений ним у постанові від 26.06.2018 року у справі № 570/3743/15-к, в якій зазначається, що покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини кримінального провадження, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.
		Тож вирішуючи питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_7 , покарання за кожне з вчинених ним кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 125 та частиною 1статті 436-2 КК України, суд виходить з наступного:
		- суд враховує, що санкція частини 1статті 436-2 КК України (на час вчинення злочину)передбачала покарання у вигляді виправних робіт на строк до двох років або арешт на строк до шести місяців, або позбавленням волі на строк до трьох років. Але, на момент ухвалення судом цього вироку, санкція ч.1 ст.436-2 КК України передбачає покарання у вигляді виправних робіт на строк до двох років або пробаційний нагляд на строк до трьох років, або позбавлення волі на той самий строк. Частина 1 статті 5 КК України передбачає, що закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності. А ч.1 ст.59-1 КК України передбачає, що покарання у виді пробаційного нагляду полягає в обмеженні прав і свобод засудженого, визначених законом і встановлених вироком суду, із застосуванням наглядових та соціально-виховних заходів без ізоляції від суспільства. Тобто, пробаційний нагляд є покаранням, яке не пов`язане з ізоляцією від суспільства, у той час як арешт був покаранням, яке було пов`язано з ізоляцією від суспільства (ч.1 ст.60 КК України, на момент вчинення злочину). Тому, суд застосовує санкцію ч.1 ст.436-2 КК України, в редакції, що діє на момент ухвалення цього вироку, як таку, що пом`якшує покарання обвинуваченого;
		- суд враховує, що санкція частини 2статті 125 КК України (на час вчинення проступку)передбачала покарання у вигляді штрафу від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від ста п`ятдесяти до двохсот сорока годин або виправні роботи на строк до одного року, або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до двох років. Але, на момент ухвалення судом цього вироку, санкція ч.2 ст.125 КК України передбачає покарання у вигляді штрафу від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від ста п`ятдесяти до двохсот сорока годин, або виправні роботи на строк до одного року, або пробаційний нагляд на строк до двох років, або обмеженням волі на той самий строк. І тому, на підставі ч.1 ст.5 та ч.1 ст.59-1 КК України суд застосовує санкцію ч.2 ст.125 КК України, в редакції, що діє на момент ухвалення цього вироку;
		- суд враховує положення Загальної частиниКК України, які є застосовними для призначення покарання ОСОБА_7 , у цій справі (що вказані вище та нижче за цим текстом);
		- суд враховує конкретні обставини (що вказані у обвинуваченні, яке суд вважає доведеним) за яких ОСОБА_7 вчинив кожне кримінальне правопорушення, які за ступенем тяжкості, в силу положень ч.2 та ч.4ст.12 КК України, являються кримінальним проступком і нетяжким злочином та кваліфікуються за ч.2 ст.125 та ч.1 ст.436-2 КК України;
		- суд враховує, що ОСОБА_7 вчинив кожне з вказаних кримінальних правопорушень умисно, тобто з прямим умислом;
		- суд враховує, що обставини, які обтяжують та пом`якшують покарання ОСОБА_7 , за кожне вчинене ним кримінальне правопорушення та передбачені ч.1 ст.67 КК України та ч.1ст.66 КК дійсно відсутні;
		- ОСОБА_7 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Микитинці Косівського району Івано-Франківської області, громадянин України (а.с.220-222); РНОКПП: 2649219799 (а.с.223); зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , а фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 (а.с.212,220-222); не одружений (а.с.220-222); судимість погашена (а.с.209); на обліку у лікаря-нарколога чи лікаря-психіатра, не перебуває (а.с.210-213); офіційно не працевлаштований.
		Таким чином, з урахуванням викладених судом обставин, які він застосовує у їх сукупності для призначення ОСОБА_7 покарання суд вважає, що:
		- за вчинений ОСОБА_7 кримінальний проступок, передбачений ч.2ст.125 КК України, йому слід призначити основне покарання у виді пробаційного нагляду, але на мінімальний строк, яким згідно з ч.4 ст.59-1 КК України, є один рік. На думку суду, зважаючи на форму вини та поведінку обвинуваченого після вчинення правопорушення і його ставлення до вчиненого, який все заперечував, завдану матеріальну та моральну шкоду потерпілому не відшкодував, щиро не розкаявся, а тому ні штраф, ні громадські роботи, і навіть ні виправні роботи (оскільки ОСОБА_7 постійно та офіційно не працевлаштований) не зможуть досягти мети покарання;
		- за вчинений ОСОБА_7 нетяжкий злочин, передбачений ч.1 ст.436-2 КК України, йому також слід призначити основне покарання у виді пробаційного нагляду, але зважаючи на ступінь тяжкості вчиненого злочину, на строк два роки. Менш тяжке покарання, зокрема виправні роботи судом застосоване не може бути, оскільки як вже вказувалось ОСОБА_7 не працює, а вказаний вид покарання, згідно з ч.1 ст.57 КК України полягає у його відбутті за місцем роботи.
		Положеннями ч.1 ст.33 КК України передбачено, що сукупністю кримінальних правопорушень визнається вчинення особою двох або більше кримінальних правопорушень, передбачених різними статтями або різними частинами однієї статті Особливої частини цього Кодексу, за жодне з яких її не було засуджено.
		А згідно з ч.1 ст.70 КК України, при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.
		Таким чином, зважаючи на все вище викладене, суд погоджується із прокурором та потерпілим у тому, що ОСОБА_7 слід призначити остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання (пробаційний нагляд на 1 рік) більш суворим покаранням (пробаційний нагляд на 2 роки) і визначити його у вигляді пробаційного нагляду строком на два роки.
		Саме таке покарання буде відповідати вимогам справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання ОСОБА_7 , яке може досягнути, передбаченої КК України, мети.
		 
		Разом з цим суд відзначає, що за ч.2 ст.59-1 КК України на засудженого до пробаційного нагляду, суд покладає такі обов`язки: 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання; 3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації. І тому на ОСОБА_7 слід покласти вказані обов`язки.
		Також суд враховує, що за ч.3 ст.59-1 КК України, суд може покласти на засудженого до пробаційного нагляду обов`язки: 1) використовувати електронний засіб контролю і нагляду та проживати за вказаною у рішенні суду адресою; 2) дотримуватися встановлених судом вимог щодо вчинення певних дій, обмеження спілкування, пересування та проведення дозвілля; 3) працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано посаду (роботу); 4) виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою; 5) пройти курс лікування від наркотичної, алкогольної залежності, розладів психіки та поведінки внаслідок вживання психоактивних речовин або захворювання, що становить небезпеку для здоров`я інших осіб.
		І з огляду на особу обвинуваченого, суд згоден із прокурором у тому, що на ОСОБА_7 також слід покласти обов`язок виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
		 
		Щодо цивільного позову.
		 
		Положення частини 1 статті 129 КПК України передбачають, що ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому. Тому позов ОСОБА_9 слід розглянути по суті.
		Відповідно до частини 1 статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними діями особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		А згідно з частинами 1-3 статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина 1); збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (частина 2); збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (частина 3).
		Тож зважаючи на викладене і те, що особисте немайнове право ОСОБА_9 на особисту недоторканість його тіла, було порушено саме ОСОБА_7 , вчиненим ним кримінальним правопорушенням, передбаченим ч.2 ст.125 КК України, а письмовими доказами, зокрема чеками (а.с.34) ОСОБА_9 доводить, що він поніс саме у зв`язку із цим, майнові втрати (збитки) у вигляді оплати ліків на своє лікування у розмірі 1939 гривень 90 копійок, його позов, в частині стягнення з ОСОБА_7 цих коштів (1939 гривень 90 копійок), у якості відшкодування майнової шкоди, завданої злочином - підлягає задоволенню у заявленому ним розмірі.
		 
		Положеннями частини 1 статті 1167 Цивільного кодексу України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. А частина 1 статті 1168 ЦК України зазначає, що моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово.
		При цьому суд відзначає, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав (ч.1 ст.23 ЦК України); моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи.
		Разом з цим суд враховує, що згідно з ч.3 ст.23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		І суд відзначає, що встановлені ним обставини та докази, що їх підтверджують, прямо вказують на те, що обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.125 КК України щодо потерпілого ОСОБА_9 . Тобто, своїми неправомірними, винними, діями обвинувачений завдав потерпілому ушкодження здоров`я у зв`язку із нанесенням йому тілесних ушкоджень. Від отримання яких, ОСОБА_9 вочевидь отримав фізичний біль та душевні страждання, а рівень та їх глибина підтверджуються показами ОСОБА_9 та письмовими доказами про тривалість його лікування, що звичайно прямо вказує і на тривалість обмеження його здатності вільно дихати, що є невід`ємним аспектом природного права кожної людини на життя, і на те, що він продовжує дихати обмежено, тобто не повною мірою. Також своїми показами ОСОБА_9 довів, що на час свого лікування він був позбавлений можливості здійснювати волонтерську діяльність та діяльність помічника капелана, і суд погоджується із тим, що це змінило його звичний спосіб життя та нормальні життєві стосунки.
		Проте суд відзначає, що він не може погодитись із тим, що погіршення спілкування потерпілого із його друзями після цього інциденту може свідчити про підрив його справжнього авторитету та приниження його честі і гідності, оскільки зміна ставлення друзів потерпілого до нього, у бік погіршення, внаслідок заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень свідчить не про дійсне приниження честі та гідності чи авторитету потерпілого, а про наявність у друзів потерпілого інших цінностей та принципів, на яких друзі потерпілого будують свої дружні зв`язки з іншими людьми, які замість підтримки потерпілого (який цього вочевидь потребував), вони від нього відсторонились. Тим більше, як пояснив сам потерпілий їх ставлення до нього погіршилось у зв`язку із тим, що він не відповів застосуванням фізичної сили до обвинуваченого, як відповідь на застосування фізичної сили до нього.
		Також потерпілий не надав суду доказів того, що отримані ним травми продовжують впливати на його звичний спосіб життя, і ніщо у судовому засіданні на це не вказувало.
		Посилання потерпілого на рішення Європейського Суду з прав людини «Ромашов проти України» від 27.07.2004 року ( ІНФОРМАЦІЯ_10 ), з метою обґрунтування можливості задоволення судом заявленого ним розміру моральної шкоди у розмірі 100000 гривень, суд вважає помилковим. Оскільки незважаючи на присудження цим судом ОСОБА_23 3000 евро, у якості відшкодування моральної шкоди, такий розмір шкоди був призначений судом через порушення іншого права людини та за інших (у порівнянні із справою ОСОБА_9 ) обставин.
		Разом з цим, суд не може погодитись із тим, що у порядку відшкодування моральної шкоди може бути відшкодована упущена вигода, на що вказував ОСОБА_9 даючи покази, і обґрунтовуючи заявлений розмір відшкодування моральної шкоди у 100 000 гривень, оскільки упущена вигода, згідно з п.2 ч.2 ст.22 ЦК України є збитками, але з огляду на зміст позовної заяви (зокрема її предмет), ОСОБА_9 не заявляв до стягнення з обвинуваченого упущену вигоду.
		Проте суд враховує і висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений ним у п.90 постанови від 15.12.2020 року за яким, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення (ІНФОРМАЦІЯ_11 ). 
		І як наслідок, з урахуванням усього викладеного вище суд вважає, що відшкодування моральної шкоди потерпілому у розмірі 35000 гривень буде відповідати як ч.3 ст.23 ЦК України, так і вимогам розумності, справедливості та співмірності, а також не буде призводити до безпідставного збагачення потерпілого.
		Отже позов слід задовольнити тільки частково. Зокрема слід стягнути із обвинуваченого ОСОБА_7 на користь потерпілого у якості відшкодування моральної шкоди 35000 грн. А у стягненні грошових коштів у більшому розмірі  відмовити, за недоведеністю.
		 
		Щодо процесуальних витрат.
		Положеннями пункту 3 частини 1 статті 118 КПК України передбачено, що процесуальні витрати складаються з витрат, пов`язаних із залученням експертів. А згідно з частиною 2 статті 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
		Сторона обвинувачення підтвердила доказами, що держава Україна, з ініціативи сторони обвинувачення, понесла витрати на проведення експертизи на загальну суму 4694 гривні 25 копійок (а.с.206 матеріалів кримінального провадження).
		Але, суд враховує правовий висновок, наданий Об`єднаною палатою ККС ВС у постанові від 12 вересня 2022 року (справа №203/241/17) за яким: процесуальні витрати понесені органом досудового розслідування та пов`язані зі здійсненням кримінального провадження, зокрема документально підтверджені витрати на проведення експертизи, необхідно стягувати з особи, відносно якої здійснювалось кримінальне провадження, у разі: 1) ухвалення щодо неї обвинувального вироку; 2) у разі залучення експерта саме стороною захисту. 
		Тому зважаючи на це, і оскільки суд ухвалив обвинувальний вирок, але експерта було залучено стороною обвинувачення, а не стороною захисту заявлені процесуальні витрати, розподілу не підлягають. А інші витрати не заявлені.
		 
		Щодо речових доказів і документів.
		В силу положень частини 9 статті 100 КПК України, питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатись до набрання рішенням законної сили. При цьому, частина 9 статті 100 КПК України прямо передбачає, як суду треба вирішити питання про долю конкретних речових доказів і документів.
		Тож, на виконання положень частини 9 статті 100 КПК України, суду слід вирішити долю речових доказів наступним чином: гайковий ключ  повернути ОСОБА_7 , а документи  залишити в матеріалах кримінального провадження.
		 
		Інші процесуальні питання.
		Підстави, для вирішення судом інших питань, передбаченихстаттею 368 КПК України, відсутні.
		 
		Таким чином, на підставі всього викладеного і керуючись статтями 1-33,36,37,42,45-52,55,61-62,75-110,113-129,170-211,290-293,302,318-371,373-77,381,382,392-395,532КПК України,суд
		 
		у х в а л и в:
		 
		Визнати ОСОБА_7 винуватим у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 125 КК України. Призначити ОСОБА_7 , за вчинене ним кримінальне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 125 КК України основне покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 (один) рік.
		Визнати ОСОБА_7 винуватим у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 436-2 КК України. Призначити ОСОБА_7 , за вчинене ним кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 436-2 КК України основне покарання у виді пробаційного нагляду строком на 2 (два) роки.
		За сукупністю вчинених ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.125 КК України і ч.1 ст.436-2 КК України, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання (пробаційний наглядстроком на1рік)більш суворим (пробаційний нагляд строком на 2 роки), призначити йому остаточне покарання у вигляді пробаційного нагляду строком на 2 (два) роки.
		Покласти на ОСОБА_7 такі обов`язки: 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання; 3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; 4)виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
		Початок строку відбування покарання: з дня постановки засудженого на облік уповноваженим органом з питань пробації.
		Розподіл судових витрат - не проводити.
		Цивільний позов ОСОБА_9 до ОСОБА_7 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди - задовольнити частково.
		Стягнути із ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_12 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_9 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ; РНОКПП: НОМЕР_5 (тридцять п`ять тисяч) гривень, у якості відшкодування моральної шкоди та 1939 (одна тисяча дев`ятсот тридцять дев`ять) гривень 90 (дев`яносто) копійок, у якості відшкодування матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. У задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди у більшому розмірі  відмовити.
		Речовий доказ у вигляді гайкового ключа  повернути ОСОБА_7 , а документи  залишити в матеріалах кримінального провадження.
		Вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду через Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, а особами, які не були присутні під час проголошення вироку, оскільки не викликались  з моменту вручення копії вироку.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Учаснику судового провадження, який не був присутнім під час його проголошення в судовому засіданні, копія вироку надсилається не пізніше наступного дня після його проголошення. Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в Коломийському міськрайонному суді Івано-Франківської області.
		 
		Суддя: ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...