Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 133/3963/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них; про виплату заробітної плати.
Надіслано судом: 07.05.2024. Зареєстровано: 07.05.2024. Забезпечено надання загального доступу: 08.05.2024.
Дата набрання законної сили: 14.08.2024
Результат оскарження 14.08.2024 Апеляційний суд Вінницької області: залишено рішення без змін
Номер судового провадження: 2/133/852/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
		РІШЕННЯ
		Іменем України
		(вступна та резолютивна частини)
		справа №133/3963/21
		 
		16.04.24                                        м.Козятин
		 
		Козятинський міськрайонний суд Вінницької області
		у складі головуючого - судді Пєтухової Н.О.,
		за участю секретаря судового засідання Штепи В.С.,
		позивача ОСОБА_1 ,
		представника позивача - ОСОБА_2 ,
		представника відповідача АТ "Українська залізниця" Козаченка В.О.,
		 
		розглянувши в судовому засіданні в м. Козятин цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» Регіональна філія «Південно-Західна залізниця», співвідповідача  Козятинський загін воєнізованої охорони Виробничий підрозділ «Південно-Західна залізниця Регіональна філія Акціонерне товариство «Українська залізниця», про стягнення заробітної плати та допуск позивача до роботи,
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ відповідача № HOP 2-2/374, від 08.12.2021, зобов`язати відповідача, виплатити його користь невиплачену заробітну плату з дня незаконного відсторонення від роботи по день фактичного допущення до роботи, а також стягнути з відповідача на його користь судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 951 грн 89 коп.
		Позов обґрунтовує тим, що 08.12.2021 наказом начальника загону виробничого підрозділу Козятинський загін воєнізованої охорони Набокова Василя Антоновича №НОР-2-2/374, у зв`язку з ненаданням ним підтверджуючого документа про обов`язкове профілактичне щеплення від гострої респіраторної хвороби CОVID-19, з 09 грудня 2021 року до моменту усунення причин відсторонення, його було протиправно відсторонено від роботи - стрільця 4-го розряду стрілецької команди станції Козятин, без нарахування заробітної плати (середнього заробітку).
		Так, керуючись ст. 46 КЗпП, ч. 2 ст. 12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб», наказом МОЗ «Про затвердження переліку професій виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» №2153 від 04.10.2021 року, пунктом 41-6 постанови КМУ від 09.12.2020 №1236 та Постанови КМУ №1096 від 20.10.202, відповідач протиправно відсторонив його від роботи на необмежений термін, починаючи з 08.11.2021 на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати. Однак, зі слів позивача, ні в трудовому контракті, ні в посадовій інструкції чи в будь-якому іншому документі, підписаному між ним і відповідачем, такого зобов`язання з його боку немає, як і немає передбачених законом повноважень відповідача на відсторонення його від роботи з підстав відсутності вищезгаданого щеплення від CОVID-19. Тому вважає такий наказ протиправним, свавільним та таким, що порушує конституційні права та основоположні свободи позивача, як людини і громадянина, суперечить вимогам Конституції України та діючому законодавству і підлягає скасуванню. При цьому зазначає, що жодним чинним законодавством не передбачено відсторонення людини від роботи у зв`язку з відсутністю щеплення проти CОVID-19, а вимога надати відповідачу та ку інформацію суперечить нормам закону. Крім того, вважає, що оскільки його право на працю з відповідною оплатою було безпідставно порушене відповідачем, шляхом видання незаконного наказу про відсторонення позивача від роботи без збереження заробітної плати, позивач вважає, що ефективним способом порушеного його права буде зобов`язання відповідача виплатити невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи, кінцевий розрахунок якої має бути здійснено відповідачем в порядку, встановленому КМУ щодо визначення середнього заробітку з моменту відсторонення позивача по день фактичного допущення до роботи.
		Ухвалою Козятинського міськрайонного суду від 04.01.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
		Ухвалою суду від 23.06.2022 за клопотання позивача замінено первісного відповідача Акціонерне товариство «Українська залізниця» Регіональна філія «Південно-Західна залізниця» Виробничий підрозділ Козятинський загін воєнізованої охорони в особі ОСОБА_3 на належного - Акціонерне товариство «Українська залізниця», а також залучено в якості співвідповідача Козятинський загін воєнізованої охорони Виробничий підрозділ «Південно-Західна залізниця» Регіональна філія Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі ОСОБА_3 .
		12.07.2022, представник відповідача  адвокат Чешковський В.А. надав відзив на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог позивача, зазначив, що відсторонення було проведено відповідно до вимог чинного законодавства. Вважає, що посилання позивача на те, що ст. 12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб» не передбаченого жодних посилань на обовязкову вакцинацію від гострої респіраторної вірусної інфекції COVID-19, спричиненої короновірусом SARS-CoV-2, є необгрунтованими, оскільки ч. 2 цієї статті встановлює, що працівники окремих професій, виробництв та організації, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення інфекційних хвороб, підлягають обовязковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб, якою є в тому числі госта респіраторна вірусна інфекція COVID-19. Також зазначив, що у разі відмови від обов`язкової вакцинації дозволяє відсторонювати працівників без виплати заробітної плати.
		25.10.2022 ухвалою суду провадження у справі зупинено до вирішення аналогічної за змістом справи Верховним Судом.
		01.03.2023 провадження у справі поновлено та призначено судове засідання.
		13.10.2023 від представника відповідача АТ "Українська залізниця" Козаченка В.О. надійшли до суду додаткові пояснення, де він зазначив, що відповідно до п. 1 Положення про відомчу воєнізовану охорону акціонерного товариства "Українська залізниця", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 1994 p. N, відомча воєнізована охорона акціонерного товариства "Українська залізниця" - система спеціалізованих воєнізованих підрозділів, що здійснюють охорону вантажів, прийнятих до перевезення, об`єктів інфраструктури залізничного транспорту, інших об`єктів, заходи, спрямовані на запобігання пожежам на них, а також забезпечують дотримання правил перевезення пасажирів залізничним транспортом, правил поведінки громадян на залізничному транспорті. Позивач ОСОБА_4 працює стрільцем 5-го розряду стрілецької команди станції Козятин. Враховуючи завдання охорони, визначені у Положенні, не може здійснювати свої трудові обов`язки дистанційно чи надомно. За штатним розписом Козятинського загону воєнізованої охорони -виробничого підрозділу Акціонерного товариства «Українська залізниця», загалом в загоні працюють 758 працівників. З них 116 - це працівники стрілецької команди станції Козятин. З них - 98 ходять з зміну - 12 годин в денну зміну, 24 години відпочинку, 12 годин в нічну зміну, 48 годин відпочинку. Більшість робочого часу стрільці стрілецької команди станції Козятин супроводжують вантажі, які доставляються залізницею у різні куточки країни. При прийманні та передачі такого вантажу стрілець повинен оформити документи з працівниками відповідної залізничної станції України. А це є умовами праці, які збільшують вірогідність зараження COVID-19. В кожну зміну виходить по 24 стрільця. У відповідності до п.2.6.3 Керівництва з організації служби стрілецьких та стрілецько-пожежних підрозділів відомчої воєнізованої охорони на залізничному транспорті України (ЦУО-0029), затвердженої наказом Державної адміністрації залізничного транспорту України від 28.12.2002 року №003-Ц/ДСК, «особи, призначені у варти, перед заступанням у наряд проходять інструктаж і бойовий розрахунок», де їм керівник роз`яснює оперативні обставини та завдання варти. Отже, Позивач при заступанні на варту має контакти із складом чергової варти і своїм керівником. Це  22-28 прямих контактів (в залежності від кількості керівників та стрільців на інструктажі). Інструктаж і бойовий розрахунок відбувається у приміщенні адміністративної будівлі Козятинського загону воєнізованої охорони. Адміністративна будівля Козятинського загону воєнізованої охорони розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
		Крім того,представник відповідачазазначив,що доситьсуттєва частинапрацівників загонупроживають позамежами містаКозятин.Тому приїздятьна роботуі зроботи добираютьсядодому електропоїздами.І якщоу одномувагоні електропоїздуможе їхатидо 110-150чоловік,то самвокзал станціїКозятин всередньому задобу обслуговуєвід 1000до 1500 пасажирів. Ця обставина, у відповідності до вказівок постанови Великої Палати Верховного Суду у справі №130/3548/21 від 14 грудня 2022 року, є непрямим контактом. І у цьому випадку, враховуючи рівень контактів, мова йде вже про надзвичайні заходи забезпечення особистого захисту. Таким чином, відсторонення від роботи позивача, яке відбулося внаслідок відмови його від вакцинації і ненадання роботодавцеві медичного висновку про наявність у позивача протипоказань (необгрунтована відмова), було: вимушеним заходом; проведене за встановленою чинними нормативами процедурою; з одної сторони послаблювало функціональні виробничі можливості підрозділу залізниці; з іншої - забезпечувало захист суспільних інтересів.
		В судовому засіданні позивач та представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити.
		Представник відповідача ОСОБА_5 просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
		Співвідповідач ОСОБА_3 , який є керівником Козятинського загону воєнізованої охорони Виробничий підрозділ «Південно-Західна залізниця» Регіональна філія Акціонерне товариство «Українська залізниця», в судове засідання не з`явився, хоч був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, про що свідчить наявна в матеріалах справи розписка про вручення судової повістки.
		Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши думку учасників справи, приходить до наступних висновків.
		Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		Відповідно до положень ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
		Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Згідно зі ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Судом встановлено, що згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , на підставі наказу №161-ос від 16.07.2013 прийнятий в стрілецьку команду на ст. Козятин на посаду стрільця відділу воєнізованої охорони Південно-Західної залізниці (а.с.14-17).
		Відповідно до довідки про доходи від 03.12.2021 № НОР 2.5/1544 заробітна плата стрільця 4 розряду структурного підрозділу служби воєнізованої охорони регіональної філії «Південно-Західна залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» - ОСОБА_1 , за період з червня 2021 по листопад 2021 року, без урахування аліментів становить 95 189,66 грн (а.с.13).
		Наказом виробничого підрозділу «Козятинський загін воєнізованої охорони» № НОР.2.2/374 від 08.12.2021, ОСОБА_1 , стрільця 4 розряду стрілецької команди ст. Козятин було відсторонено від роботи з 09.12.2021 до моменту усунення ним причин відсторонення. Причиною відсторонення стало ненадання підтверджуючого документу про обов`язкове профілактичне щеплення від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короновірусом SARS-CoV-2, або копії медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19 (а.с.7-8)
		Як вбачається із копії наказу № НОР 2.2/57 від 01.03.2022, виданого начальником ВП «Козятинський загін воєнізованої охорони» Василем Набоковим, зокрема відповідно до п.2 додатку до вказаного наказу  ОСОБА_1 з 01.03.2022 допущено до роботи (а.с. 119-120).
		Вирішуючи спір суд виходить з такого.
		Згідно ч.ч. 5, 6ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»,висновки щодо застосування норм права, викладені упостановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
		Висновки щодо застосування норм права, викладені упостановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
		Згідно з ч. 4ст. 263 ЦПК,при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Велика палата Верховного Суду розглянула аналогічну справу №130/3548/21 за позовом працівника до АТ «Українська залізниця» та виклала свої правові висновки в постанові від 14 грудня 2022 року, звернувши увагу на наступне.
		Медична допомога - діяльність професійно підготовлених медичних працівників, спрямована на профілактику, діагностику та лікування у зв`язку з хворобами, травмами, отруєннями і патологічними станами, а також у зв`язку з вагітністю та пологами (абзац п`ятий частини першої статті 3 Закону України № 2801-XII «Основи законодавства України про охорону здоров`я» (далі - Закон № 2801-XII) у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
		За змістом пункту «б» частини першої статті 10 Закону № 2801-XII громадяни зобов`язані у передбачених законодавством випадках робити щеплення. Щодо окремих особливо небезпечних інфекційних захворювань можуть здійснюватися обов`язкові медичні огляди, профілактичні щеплення, лікувальні та карантинні заходи в порядку, встановленому законами України (друге речення частини другої статті 30 цього Закону).
		Медичне втручання (застосування методів діагностики, профілактики або лікування, пов`язаних із впливом на організм людини) допускається лише в тому разі, коли воно не може завдати шкоди здоров`ю пацієнта. Медичне втручання, пов`язане з ризиком для здоров`я пацієнта, допускається як виняток в умовах гострої потреби, коли можлива шкода від застосування методів діагностики, профілактики або лікування є меншою, ніж та, що очікується в разі відмови від втручання, а усунення небезпеки для здоров`я пацієнта іншими методами неможливе (частини перша та друга статті 42 Закону № 2801-XII).
		Статтею 284 ЦК Українипередбачено, що надання медичної допомоги фізичній особі, яка досягла чотирнадцяти років, провадиться за її згодою. Повнолітня дієздатна фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій і може керувати ними, має право відмовитися від лікування.
		Статтею 43 Закону № 2801-XII визначено, що для застосування методів діагностики, профілактики та лікування необхідна згода інформованого відповідно до статті 39 цих Основ пацієнта.
		Частиною шостоюстатті 12 Закону № 1645-ІІІтакож передбачено, що повнолітнім дієздатним громадянам профілактичні щеплення проводяться за їх згодою після надання об`єктивної інформації про щеплення, наслідки відмови від них та можливі поствакцинальні ускладнення; якщо особа та (або) її законні представники відмовляються від обов`язкових профілактичних щеплень, лікар має право взяти у них відповідне письмове підтвердження, а в разі відмови дати таке підтвердження - засвідчити це актом у присутності свідків.
		Згідно із частиною сьомою цієї статті відомості про профілактичні щеплення, поствакцинальні ускладнення та про відмову від обов`язкових профілактичних щеплень підлягають статистичному обліку і вносяться до відповідних медичних документів. Медичні протипоказання, порядок проведення профілактичних щеплень та реєстрації поствакцинальних ускладнень установлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.
		Аналізуючи викладене, слід дійти висновку, що для отримання профілактичного щеплення, в тому числі проти COVID-19, необхідна згода працівника, який отримав повну й об`єктивну інформацію про щеплення, наслідки відмови від нього тощо. Роботодавець має довести до відома працівника наслідки для виконання трудових обов`язків відмови чи ухилення працівника від обов`язкового профілактичного щеплення, а лікар - надати об`єктивну інформацію про щеплення, наслідки відмови від нього для здоров`я та можливі поствакцинальні ускладнення. Відмова поінформованого працівника від проведення обов`язкового профілактичного щеплення чи факт ухилення від останнього мають бути належно підтвердженими.
		Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується (частина першастатті 43 Конституції України). За змістом частини другої цієї статті держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом (частина четверта вказаної статті).
		Частиною першоюстатті 46 КЗпП Українипередбачено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі:
		- появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння;
		- відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони;
		- в інших випадках, передбачених законодавством.
		Термін «законодавство» досить широко використовується у правовій системі, в основному в значенні сукупності законів та інших нормативно-правових актів, які регламентують ту чи іншу сферу суспільних відносин. Цей термін використовує іКонституція України(статті 9, 19, 118, пункт 12 розділу XV «Перехідні положення»). У законах залежно від важливості та специфіки суспільних відносин, що регулюються, цей термін вживається в різних значеннях: в одних маються на увазі лише закони; в інших в обсяг поняття «законодавство» включаються як закони та інші акти Верховної Ради України, так і акти Президента України, Кабінету Міністрів України, а в деяких випадках - також і нормативно-правові акти центральних органів виконавчої влади.
		Конституційний Суд України у справі за конституційним зверненням Київської міської ради професійних спілок щодо офіційного тлумачення частини третьоїстатті 21 КЗпП України(рішення від 09 липня 1998 року № 12-рп/98) офіційно розтлумачив термін «законодавство». Так, Конституційний Суд України дійшов висновку, що термін «законодавство», який вживається в частині третійстатті 21 КЗпП Українищодо визначення сфери застосування контракту як особливої форми трудового договору, потрібно розуміти так, що ним охоплюються закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а такожпостанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно доКонституції Україниі законів України.
		У рішенні № 10-р/2020 від 28 серпня 2020 року у справі № 1-14/2020(230/20) за конституційним поданням Верховного Суду Велика Палата Конституційного Суду України зазначила, що «обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина є можливим у випадках, визначенихКонституцією України. Таке обмеження може встановлюватися виключно законом - актом, ухваленим Верховною Радою України як єдиним органом законодавчої влади в Україні. Встановлення такого обмеження підзаконним актом суперечить статтям1,3,6,8,19,64 Конституції України»(абзац другий пункту 3.2 мотивувальної частини).
		Відповідно до абзацу другого частини четвертоїстатті 4 Цивільного кодексу Україниякщопостанова Кабінету Міністрів Українисуперечить положенням цьогоКодексуабо іншому закону, застосовуються відповідні положення цьогоКодексуабо іншого закону.
		Згідно з пунктами «б», «г» статті 10 Закону № 2801-XII громадяни України зобов`язані у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення; виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про охорону здоров`я.
		Закон № 1645-ІІІвизначає правові, організаційні та фінансові засади діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, спрямованої на запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізацію та ліквідацію їх спалахів та епідемій, встановлює права, обов`язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб у сфері захисту населення від інфекційних хвороб.
		Застаттею 1 Закону № 1645-ІІІ,протиепідемічні заходи - це комплекс організаційних, медико-санітарних, ветеринарних, інженерно-технічних, адміністративних та інших заходів, що здійснюються з метою запобігання поширенню інфекційних хвороб, локалізації та ліквідації їх осередків, спалахів та епідемій.
		Стаття 11 цього Законувизначає, що організація та проведення медичних оглядів і обстежень, профілактичних щеплень, гігієнічного виховання та навчання громадян, інших заходів, передбачених санітарно-гігієнічними та санітарно-протиепідемічними правилами і нормами, у межах встановлених законом повноважень покладаються на органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, органи державної санітарно-епідеміологічної служби, заклади охорони здоров`я, підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, а також на громадян.
		Частиною першою cтатті 12Закону № 1645-ІІІпередбачено, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.
		Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт (речення перше та друге частини другоїстатті 12 Закону № 1645-ІІІ).
		Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я (речення третє частини другоїстатті 12 Закону № 1645-ІІІ).
		У разі загрози виникнення особливо небезпечної інфекційної хвороби або масового поширення небезпечної інфекційної хвороби на відповідних територіях та об`єктах можуть проводитися обов`язкові профілактичні щеплення проти цієї інфекційної хвороби за епідемічними показаннями (частина третястатті 12 Закону № 1645-ІІІ).
		Рішення про проведення обов`язкових профілактичних щеплень за епідемічними показаннями на відповідних територіях та об`єктах приймають головний державний санітарний лікар України, головний державний санітарний лікар Автономної Республіки Крим, головні державні санітарні лікарі областей, міст Києва та Севастополя, головні державні санітарні лікарі центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах оборони і військового будівництва, охорони громадського порядку, виконання кримінальних покарань, захисту державного кордону, Служби безпеки України (частина четвертастатті 12 Закону № 1645-ІІІ).
		Профілактичні щеплення проводяться після медичного огляду особи в разі відсутності у неї відповідних медичних протипоказань (речення перше частини шостоїстатті 12 Закону № 1645-ІІІ).
		Згідно із Положенням про Міністерство охорони здоров`я України (далі - Положення про МОЗ), затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 267(в редакціїпостанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 року № 90), МОЗ є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, а також захисту населення від інфекційних хвороб, протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та іншим соціально небезпечним захворюванням, попередження та профілактики неінфекційних захворювань.
		Накази МОЗ, видані в межах повноважень, передбачених законом, є обов`язковими до виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, місцевими держадміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та громадянами (пункт 8 вказаного Положення).
		Наказом МОЗ від 04 жовтня 2021 року № 2153затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням (далі - Перелік № 2153). У первинній редакції до цього переліку ввійшли: працівники центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів; місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів; закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року № 83 «Про затвердження переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави»затверджено Перелік об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави (далі - Перелік № 83), до якого віднесено, зокрема, АТ «Укрзалізниця».
		Наказом МОЗ від 01 листопада 2021 року № 2393 «Про затвердження змін до Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», який набрав чинності 09 грудня 2021 року, Перелік № 2153 було доповнено пунктами 4-6, відповідно до яких у Перелік увійшли також працівники: підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади; установ і закладів, що надають соціальні послуги, закладів соціального захисту для дітей, реабілітаційних закладів; підприємств, установ та організацій, включених до Переліку № 83.
		Наказом МОЗ від 30 листопада 2021 року № 2664 «Про затвердження змін до Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», який набрав чинності 31 січня 2022 року, Перелік № 2153 доповнено пунктами 7-9, згідно з якими до Переліку увійшли працівники органів місцевого самоврядування, закладів охорони здоров`я державної та комунальної форми власності, комунальних підприємств, установ та організацій.
		Наказом МОЗ від 25 лютого 2022 року № 380, який набрав чинності 01 березня 2022 року, зупинено дію наказу МОЗ № 2153 до завершення воєнного стану в Україні, який триває в Україні з 24 лютого 2022 року відповідно доУказу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні»з подальшими змінами.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2021 року № 1096постанову Кабінету Міністрів України № 1236 було доповнено пунктом 41-6, відповідно до якого керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій доручено забезпечити:
		1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена Переліком № 2153;
		2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно достатті 46 КЗпП України, частини другоїстатті 12 Закону № 1645-ІІІта частини третьоїстатті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я;
		3) взяття до відома, що:
		- на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першоїстатті 94 КЗпП України, частини першоїстатті 1 Закону України «Про оплату праці»та частини третьоїстатті 5 Закону України «Про державну службу»;
		- відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються;
		- строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 26 березня 2022 року № 372внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України № 1236, зокрема на період воєнного стану:
		- фізичним особам і суб`єктам господарювання рекомендовано дотримуватися протиепідемічних заходів, спрямованих на запобігання поширенню COVID-19;
		- фізичним особам рекомендовано забезпечити отримання повного курсу вакцинації від COVID-19 вакцинами, включеними ВООЗ до переліку дозволених для використання в надзвичайних ситуаціях;
		- закладам охорони здоров`я забезпечити готовність до реагування на спалахи COVID-19 в умовах воєнного стану;
		- пункт 41-6 постанови № 1236 було доповнено абзацом такого змісту: «Положення цього пункту не застосовуються на період воєнного стану».
		Вказане вище свідчить про те, що після набрання чинності цими нормативно-правовими актами і до завершення воєнного стану в Україні до працівників, які належать до Переліку № 2153, не може бути застосовано відсторонення від роботи у зв`язку з відсутністю щеплення від COVID-19.
		Питання відсторонення від роботи додатково регламентовано вЗаконі № 4004-XIIтаІнструкції № 66.
		Підприємства, установи і організації зобов`язані усувати за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби від роботи, навчання, відвідування дошкільних закладів осіб, які є носіями збудників інфекційних захворювань, хворих на небезпечні для оточуючих інфекційні хвороби, або осіб, які були в контакті з такими хворими, з виплатою у встановленому порядку допомоги з соціального страхування, а також осіб, які ухиляються від обов`язкового медичного огляду або щеплення проти інфекцій, перелік яких встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я (абзац шостий частини першоїстатті 7 Закону № 4004-XII).
		Відповідно до пункту 2.3Інструкції № 66з урахуванням змін, внесенихнаказом МОЗ від 30 серпня 2011 року № 544, подання про відсторонення від роботи або іншої діяльності - це письмовий організаційно-розпорядчий документ Державної санітарно-епідеміологічної служби України, який зобов`язує роботодавців у встановлений термін усунути від роботи або іншої діяльності зазначених у поданні осіб.
		Згідно з підпунктом 1.2.5 пункту 1.2Інструкції № 66особами, які відмовляються або ухиляються від профілактичних щеплень, визнаються громадяни та неповнолітні діти, а також окремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи, які необґрунтовано відмовились від профілактичного щеплення, передбаченого Календарем профілактичних щеплень в Україні, затвердженим наказом МОЗ від 16 вересня 2011 року № 59, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 10 жовтня 2011 року за № 1159/19897.
		Згідно з пунктом 2.7Інструкції № 66термін, на який відсторонюється особа, залежить від епідеміологічних показань та встановлюється згідно з додатком № 2 до цієїІнструкції.
		Велика Палата Верховного Суду зауважила, що положення абзацу шостого частини першоїстатті 7 Закону № 4004-XIIтаІнструкції № 66не охоплюють порядок відсторонення від роботи у зв`язку з відмовою чи ухиленням від проведення обов`язкових профілактичних щеплень для запобігання захворюванню на COVID-19. Обов`язки роботодавців щодо забезпечення епідеміологічного благополуччя населення визначені не тількиЗаконом №4004-XII.Постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2021 року №1096передбачено, що відсторонення працівників в межах відповідних заходів боротьби з пандемією COVID-19 керівник підприємства, установи, організації проводить відповідно достатті 46 КЗпП України, частини другоїстатті 12 Закону № 1645-ІІІі частини третьоїстатті 5 Закону України «Про державну службу».
		Таким чином, відсторонення від роботи (виконання робіт) певних категорій працівників, які відмовляються або ухиляються від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, було передбачене законом. Приписи законів України з приводу такого відсторонення є чіткими, зрозумілими та за дотримання визначеної в них процедури дозволяють працівникові розуміти наслідки його відмови або ухилення від такого щеплення за відсутності медичних протипоказань, виявленої за наслідками медичного огляду, проведеного до моменту відсторонення, а роботодавцеві дозволяють визначити порядок його дій щодо такого працівника.
		Наказом МОЗ від 25 лютого 2020 року № 521 внесено зміни до Переліку особливо небезпечних, небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб, затвердженого наказом МОЗ від 19 липня 1995 року № 133, доповнено розділ «Особливо небезпечні інфекційні хвороби» пунктом 39, де зазначено COVID-19.
		11 березня 2020 року у зв`язку з масштабами поширення SARS-CoV-2 ВООЗ офіційно визнала пандемію COVID-19.
		Постановою від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»(далі - Постанова № 211) Кабінет Міністрів України в межах усієї території України встановив карантин на період з 12 березня до 03 квітня 2020 року, заборонивши: відвідування закладів освіти її здобувачами; проведення всіх масових заходів, у яких бере участь понад 200 осіб, крім заходів, необхідних для забезпечення роботи органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Спортивні заходи дозволялося проводити без участі глядачів (уболівальників).
		У подальшому з огляду на незадовільну ситуацію з поширюваністю коронавірусної інфекціїпостановами Кабінету Міністрів Україникарантин неодноразово продовжувався. Вказаніпостановивстановлювали низку карантинних заходів та обмежень, суворість яких визначалася з огляду на епідемічну ситуацію в державі та її окремих регіонах.
		За змістом Переліку № 2153 обов`язковим профілактичним щепленням проти COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають усі працівники визначених цим документом органів, закладів, підприємств, установ, організацій у разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженогонаказом МОЗ від 16 вересня 2011 року № 595. Отже, Перелік № 2153 передбачав низку винятків, пов`язаних зі станом здоров`я конкретної людини, із загального правила про обов`язкову вакцинацію зазначених груп працівників незалежно від того, чи є в них об`єктивна необхідність контактувати на роботі з іншими людьми та з якою саме їх кількістю, тобто чи мають підвищений ризик інфікуватися коронавірусом SARS-CoV-2 та/або сприяти його подальшому поширенню. Критеріїв вибору підприємств, установ та організацій для включення до Переліку № 2153 останній не містить.
		Велика Палата Верховного Суду зазначила, що в кожному конкретному випадку для вирішення питання про наявність підстав для обов`язкового щеплення працівника проти COVID-19 і, відповідно, для відсторонення працівника від роботи, слід виходити не тільки з Переліку № 2153, але йоцінки загрози, яку потенційно на роботі може нести невакцинований працівник. Зокрема, слід враховувати і такі обставини, як:
		-кількість соціальних контактів працівника на робочому місці (прямих/непрямих);
		-форму організації праці (дистанційна/надомна), у тому числі можливість встановлення такої форми роботи для працівника, який не був щепленим;
		-умови праці, у яких перебуває працівник і які збільшують вірогідність зараження COVID-19, зокрема потребу відбувати у внутрішні та закордонні відрядження;
		- контакт працівника з продукцією, яка буде використовуватися (споживатися) населенням.
		Визначаючи об`єктивну необхідність щеплення працівника і перевіряючи законність його відсторонення від роботи для протидії зараженню COVID-19, необхідно з`ясовувати наявність наведених вище та інших факторів.
		Судом встановлено, що позивач є працівником АТ «Укрзалізниця» та обіймає посаду стрільця 4 розряду стрілецької команди станції Козятин. Формально він належить до числа працівників, які підлягали обов`язковому профілактичному щепленню від COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
		Як встановлено вище, позивача було відсторонено від роботи з 09 грудня 2021 року до усунення ним причин відсторонення через ненадання підтверджуючого документа про обов`язкове профілактичне щеплення від COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, або копії медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19. На час відсторонення нарахування заробітної плати (середнього заробітку) не здійснювалося.
		Суд вважає, що застосування до позивача передбачених Переліком №2153 таЗаконом № 1645-ІІІзаходів не передбачало жодної індивідуальної оцінки виконуваних ним трудових обов`язків, зокрема об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми.
		Судом не встановлено жодних фактів, які б підтверджували нагальність потреби у відстороненні саме позивача від роботи. Відповідач стверджував, що обіймаючи посаду стрільця стрілецької команди ст. Козятин, позивач міг спричинити поширення коронавірусної інфекції серед працівників АТ «Укрзалізниця», учасників дорожнього руху тощо; його відсторонили від роботи, позбавивши на час відсторонення заробітку, лише тому, що він працював в АТ «Укрзалізниця», всі працівники якого підлягали обов`язковому щепленню проти COVID-19 (тоді як для працівників підприємств багатьох інших галузей економіки України таке щеплення було добровільним). 
		На думку суду, з врахуванням позиції Великої Палати Верховного суду, таке відсторонення не можна вважати пропорційним меті охорони здоров`я населення та самого Позивача.
		Судом у судовому засіданні з`ясовано обставини щодо характеру роботи позивача, наявності у нього контактів з іншими співробітниками, інформацію щодо вантажу, який ним супроводжується. Так, при виконанні своїх трудових обов`язків позивач контактує з незначною кількістю співробітників, супроводжуючи вантажі знаходиться сам; з продукцією не контактує, оскільки такого роду вантажі він не супроводжує.
		Відповідачем залишилось недоведеним наявність значних прямих та непрямих соціальних контактів позивача з іншими особами, що могло б вказувати на існування ризиків перенесення та розповсюдження ним хвороби. 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 17 квітня 2019 року у справі № 682/1692/17 дійшов висновку, що вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я заінтересованих осіб є виправданою. Принцип важливості суспільних інтересів превалює над особистими правами особи, однак лише тоді, коли таке втручання має об`єктивні підстави та є виправданим.
		Аналогічний висновок зробив Верховний Суд і в постановах від 10 березня 2021 року у справі № 331/5291/19 (провадження № 61-17335св20), від 20 березня 2018 року у справі № 337/3087/17 (провадження № К/9901/283/18), від 08 лютого 2021 року у справі № 630/554/19 (провадження № 61-6307св20).
		З огляду на викладене суд приходить до висновку про те, що наказ АТ «Укрзалізниця» про відсторонення від роботи ОСОБА_1 є протиправним і підлягає скасуванню.
		Встановлено, що позивача було допущено до роботи з 01.03.2022.
		Відповідно до п. 4 ч. 2ст. 16 ЦК України,способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відновлення становища, яке існувало до порушення.
		Кодексом законів про працю Українине врегульоване питання про відновлення становища яке існувало до порушення права особи у зв`язку з його незаконним відстороненням від роботи. Іншого способу захисту цивільних прав, як поновлення на роботікодекс законів про працюне містить.
		Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» якщо буде встановлено, що на порушенняст.46 КЗпПроботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд має задовольнити позов останнього про стягнення у зв`язку з цим середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу (ст. 235 КЗпП).
		За змістом частини другоїстатті 235 КЗпП,при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
		Тому суд вважає необхідним стягнути з відповідача Акціонерного товариства "Укрзалізниця" на користь позивача середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з часу відсторонення - 09.12.2021 до 01.03.2022, в розмірі, обчисленому відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 року.
		Згідно п.2, 5, 8 вказаного Порядку середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочих (календарних) днів на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, на число календарних днів за цей період.
		Згідно з довідкою РФ «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця» від 10.12.2021 № НОР 2-5/1544, заробітна плата позивача у жовтні та листопаді 2021 року становила 13613,25 грн та 14358,69 грн відповідно. Середньоденна заробітна плата становить 650,51 грн (27 971,94 грн : 43 робочих днів). Усього позивач за час відсторонення не працював 58 робочих дні. 
		Таким чином, сума середнього заробітку за період незаконного відсторонення розраховується судом наступним чином: 58 х 640,51 = 37729,59 гривень.
		Зазначена сума підлягає стягненню з відповідача АТ «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_1 .
		Щодо позовних вимог в частині пред`явленого позову до співвідповідача, слід зазаначити наступне.
		Учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (ч. 1ст.2 ЦК України).
		Відповідно до ч.1ст. 96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.
		За наявними даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців видно, що Акціонерне товариство «Українська залізниця» є юридичною особою, до складу якої входить підрозділ регіональна філія «Південно-Західна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» без статусу юридичної особи, виробничим підрозділом якої є відповідач у цій справі - Козятинський загін воєнізованої охорони виробничого підрозділу "Південно-Західна залізниця" РФ АТ "Українська залізниця", який також не має статусу юридичної особи.
		Отже, належним відповідачем у трудових спорах про стягнення грошових коштів, невиплачених при звільненні, є юридична особа, з якою позивач перебував у трудових правовідносинах, а не виробничий підрозділ філії цієї юридичної особи, який представляв її у правовідносинах з позивачем.
		Враховуючи те, що ухвалою суду від 23.06.2022 у справі було замінено первісного відповідача начальника Козятинського загону воєнізованої охорони регіональної філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Укрзалізниця" ОСОБА_3 на належного відповідача АТ "Українська залізниця", та в свою чергу первісного відповідача залучено до участі у справі в якості співвідповідача, суд вважає, що стягнення за судовим рішенням необхідно проводити АТ "Українська залізниця", яке має статус юридичної особи.
		Таким чином, суд дійшов висновку, що оскільки спірні правовідносини безпосередньо стосуються прав та обов`язків Акціонерного товариства «Українська залізниця», тоді як в діях співвідповідача не вбачається порушення будь-яких позивача, оскільки співвідповідач діяв на підставі відповідного розпорядження АТ "Українська залізниця", то у задоволенні позову в частині вимог до нього суд відмовляє.
		На підставі статті 141 Цивільного процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір.
		Керуючись Конституцією України, ст. 3, 5-1, 21, 233, 235, 236 КЗпП України, ст. 4, 10, 12, 13, 76, 81, 82, 141, 258, 259, 264 265, 268 ЦПК України, суд, -
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		Задовольнити частково позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про скасування наказу, стягнення заробітної плати та допуск позивача до роботи.
		Скасувати наказ Акціонерного Товариства "Укрзалізниця" від 08.12.2021 № НОР 2-2/374 про відсторонення від роботи ОСОБА_1 .
		Стягнути з Акціонерного Товариства "Укрзалізниця" (код ЄДРПОУ 40075815, юридична адреса: м. Київ-150, вул. Єжи Гедройця, 5, індекс 03150) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , проживає по АДРЕСА_2 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 37729 (тридцять сім тисяч сімсот двадцять дев`ять) грн 59 коп. та компенсацію судового збору у розмірі 951 (дев`ятсот п`ятдесят одна) грн 90 коп.
		В решті вимог відмовити.
		Відмовити у позові ОСОБА_1 до співвідповідача Козятинський загін воєнізованої охорони Виробничий підрозділ «Південно-Західна залізниця» Регіональна філія Акціонерне товариство «Українська залізниця» .
		Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його постановлення.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його постановлення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя            Наталя ПЄТУХОВА
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		16.04.24

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...