Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 725/3352/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи про звільнення майна з-під арешту (виключення майна з опису).
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 08.05.2024. Забезпечено надання загального доступу: 08.05.2024.
Дата набрання законної сили: 06.05.2024
Номер судового провадження: 61-292ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		06 травня 2024 року
		м. Київ
		справа № 725/3352/23
		провадження № 61-292 св 24
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,                    Луспеника Д. Д., 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідачі: відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Головне управління Державної податкової служби у Чернівецькій області,
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці 
		від 29 серпня 2023 року у складі судді Чебан В. М. та постанову Чернівецького апеляційного суду від 30 листопада 2023 року у складі колегії суддів: Кулянди М. І., Одинака О. О., Половінкіної Н. Ю.; касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Чернівецькій області на постанову Чернівецького апеляційного суду від 30 листопада 2023 року у складі колегії суддів: Кулянди М. І., Одинака О. О., Половінкіної Н. Ю.,
		ВСТАНОВИВ:
		1.            Описова частина 
		Короткий зміст позовних вимог
		У травні 2023 року  ОСОБА_1  звернулася до суду з позовом до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Головного управління Державної податкової служби у Чернівецькій області про звільнення майна з-під арешту.
		Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її син - 
		ОСОБА_3 
		22 грудня 2022 року вона звернулася до Першої чернівецької державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті сина, оскільки вона є його єдиним спадкоємцем.
		Нотаріусом було відмовлено їй у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а саме з актуальної інформації зі спеціального розділу стало відомо про існування запису про обтяження майна від 16 вересня 2011 року 
		№ 201072.
		Зазначене обтяження було накладено постановою відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернівецькій області про арешт майна боржника від 16 вересня 2011 року, а саме накладено арешт на квартиру 
		АДРЕСА_1 , у зв`язку з примусовим виконанням виконавчого листа від 27 липня 2011 року № 2a-3597/10/2470, виданого Чернівецьким окружним адміністративним судом (виконавче провадження № 28729071), про застосування санкцій у розмірі 7 256 000 грн до приватного підприємця ОСОБА_3 і стягнення прибутку (доходу) від проведення азартних ігор у сумі 6 610 грн.
		Вона зверталась до відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) із заявою щодо зняття арешту з вищезазначеного майна, однак їй було відмовлено у вчиненні таких дій.
		Вказаними протиправними діями відповідачів порушено її спадкові права, крім того, вважала, що у позасудовому порядку звільнити майно з-під арешту неможливо.
		З урахуванням викладеного ОСОБА_1  просила суд звільнити майно з-під арешту її спадкодавця - ОСОБА_3 , а саме: належну йому на праві спільної сумісної власності квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер запису про обтяження від 16 вересня 2011 року № 201072, накладеного на підставі постанови про арешт майна боржника, серія та номер: 28729071).
		Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції 
		Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 29 серпня 2023 року 
		у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції не може вважатись належним відповідачем у справі, оскільки не повинен відповідати за пред`явленим позовом про зняття арешту, а можуть лише бути залученим в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
		Головне управління Державної податкової служби у Чернівецькій області також не є належним відповідачем у справі, оскільки постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 03 лютого 2011 року у справі № 2-а-3597/10/2470 позов саме Державної податкової інспекції в м. Чернівці задоволено, застосовано санкцію у розмірі 7 256 000 грн до приватного підприємця ОСОБА_3 й стягнуто прибуток (дохід) від проведення азартних ігор у сумі 6 610 грн до державного бюджету та конфісковано у дохід держави 10 гральних автоматів. Таким чином, вказані правовідносини не стосуються публічно-владних функцій у сфері реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску чи інших функцій, що були передані Державній податковій службі України. 
		Правонаступництво Державної податкової служби у Чернівецькій області у спірних правовідносинах могло б мати місце лише унаслідок припинення Державної фіскальної служби у Чернівецькій області.
		Отже, належним відповідачем у справі є особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, тобто Державна фіскальна служба у Чернівецькій області, структурним підрозділом якої є Державна податкова інспекція міста Чернівці.
		Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
		Постановою Чернівецького апеляційного суду від 30 листопада 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Змінено мотивувальну частину рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 29 серпня 
		2023 року, викладено її у редакції цієї постанови. У решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
		Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що Державна податкова служба України є правонаступником майна, прав та обов`язків реорганізованої Державної фіскальної служби України у відповідних сферах діяльності. Таким чином, Головне управління Державної податкової служби у Чернівецькій області є належним відповідачем у цій справі.
		ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Головного управління Державної податкової служби в Чернівецькій області про зняття арешту з нерухомого майна, проте відповідно до вимог статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» не заявила вимоги про визнання права власності на спадкове майно. Отже, у зазначеному випадку законом передбачений інший спосіб судового захисту порушеного права ОСОБА_1 , яке може бути захищене у порядку позовного провадження шляхом подання позову про визнання права власності на спадкове майно і зняття із нього арешту, відповідачами в якому мають бути особи, в інтересах яких накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях. Ураховуючи викладене, позивачкою обрано неефективний спосіб захисту порушених прав, що є самостійною підставою для відмови у позові. 
		Короткий зміст вимог касаційних скарг 
		У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. 
		У касаційній скарзі Головне управління Державної податкової служби у Чернівецькій областіпросить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати й залишити у силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права. 
		Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження в указаній справі за касаційною скаргою представника 
		ОСОБА_1 - ОСОБА_2 і витребувано цивільну справу № 725/3352/23 з Шевченківського районного суду м. Чернівці. Підставою відкриття касаційного провадження зазначено пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 березня 2024 року відкрито касаційне провадження в указаній справі за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Чернівецькій області. Підставою відкриття касаційного провадження зазначено пункти 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
		У лютому 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
		Аргументи учасників справи
		Доводи осіб, які подали касаційні скарги 
		Касаційна скарга представника ОСОБА_1 -   ОСОБА_2  мотивована тим, що позивачка після смерті сина не може прийняти спадщину на спадкове майно, оскільки на нього накладено арешт у виконавчому провадженні № 28729071. 
		12 лютого 2014 року державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. Виконавче провадження 
		№ 28729071, після трьох років зберігання в архіві, у 2017 році було знищено. 
		Унаслідок вищевказаних обставин вона позбавлена можливості у встановленому законом порядку зареєструвати право власності на спадкове майно, оскільки накладене на нього обтяження перешкоджає їй отримати свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті сина.  
		Апеляційний суд неправомірно поставив під сумнів її право на спірно нерухоме майно, оскільки згідно з частиною п`ятою статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
		Той факт, що позивачка не зареєструвала за собою право власності на 1/2 частку спірної квартири у відповідному державному реєстрі, зумовлене лише існуванням арешту на спірне майно. Отже, нею обрано ефективний спосіб захисту порушених прав. 
		Касаційна скарга Головного управління Державної податкової служби у Чернівецькій області мотивована тим, що постановою Кабінету Міністрів України від 25 вересня 2019 року № 846 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» розподілено сервісну та правоохоронну функції та передбачено вилучення у Державної податкової служби Українифункції з реалізації державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, законодавства з питань плати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
		Отже, суд першої інстанцій дійшов вірного висновку про те, що спір у зазначеній справі виник у правовідносинах пов`язаних з правоохоронною діяльністю Державної фіскальної служби у Чернівецькій області. Діяльність підрозділів податкової міліції не входить до сфери діяльності, в яких Державна податкова служба України є правонаступником Державної фіскальної служби України.
		Доводи особи, яка подала відзив 
		У лютому 2024 року Головне управління Державної податкової служби у Чернівецькій області подало відзив на касаційну скаргу представника 
		ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на те, що належним відповідачем у справі є саме Державна фіскальна служба у Чернівецькій області, оскільки вона продовжує здійснювати свої повноваження до їх передачі правонаступнику. 
		2. Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження 
		у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване рішення суду першої інстанції у незміненій при апеляційному перегляді частині та постанова апеляційного суду ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		Судом установлено, що згідно зі свідоцтвом про право власності на житло, виданим відкритим акціонерним товариством «Чернівецький олійно-жировий комбінат» від 08 червня 1999 року квартира 
		АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (а.с. 13-14, 56-57).
		Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 03 лютого 
		2011 року у справі № 2-а-3597/10/2470 позов Державної податкової інспекції 
		в м. Чернівці задоволено, застосовано санкцію у розмірі 7 256 000 грн до приватного підприємця ОСОБА_3 й стягнуто прибуток (дохід) від проведення азартних ігор у сумі 6 610 грн до державного бюджету та конфісковано у дохід держави 10 гральних автоматів. 
		27 липня 2011 року Чернівецьким окружним адміністративним судом видано виконавчий лист № 2-а-3597/10/2470 з примусового виконання вищевказаного судового рішення.
		03 вересня 2011 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління Міністерства юстиції Мінтенком Р. Г. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 28729071 щодо примусового виконання виконавчого листа № 2-а-3597/10/2470, виданого 27 липня 2011 року Чернівецьким 
		окружним адміністративним судом, про застосування санкцій у розмірі 
		7 256 000 грн до приватного підприємця ОСОБА_3 і стягнуто прибуток (дохід) від проведення азартних ігор у сумі 6 610 грн до державного бюджету та конфісковано в дохід держави 10 гральних автоматів, де стягувачем виступає Державна податкова інспекція в м. Чернівці (держава), а боржником - 
		ОСОБА_3 (а.с. 72-73).
		16 вересня 2011 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління Міністерства юстиції Мінтенком Р. Г. було винесено постанову про арешт майна боржника, якою останнім було накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику ОСОБА_3 (а.с. 74-75).
		Відповідно до листа відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в Чернівецькій області 
		від 15 серпня 2022 року № 59886/02-22 виконавчий документ (виконавчий лист 
		№ 2-а-3597/10/2470) на виконання повторно не надходив та на виконанні не перебуває. При цьому, повернення виконавчого документу стягувачу не є підставою для зняття арешту з майна боржника. Виконавче провадження 
		№ 28729071 після 3-х річного зберігання у архіві було знищено (а.с. 63-67).
		Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд
		і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Згідно з частинами першою та другою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
		Згідно із частиною першою статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 цього Кодексу).
		Відповідно до частин першої, другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
		Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
		Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України).
		Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).
		Згідно з частиною першою статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
		Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).
		Згідно з частиною першою статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).
		Аналіз вищевказаних положень закону свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.
		У частині першій статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18 (провадження № 12-85 гс 19) зазначено, що відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна. При цьому орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
		Таким чином, позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами у справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів (орган фіскальної служби), банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.
		Аналогічний за змістом висновок щодо застосування норм права викладено 
		у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року (провадження № 11-680апп19) та у постановах Верховного Суду від 06 грудня 2021 року у справі № 554/5912/19-ц (провадження № 61-12594 св 21), від 08 грудня 2022 року у справі № 331/1383/20 (провадження № 61-7109 св 22).
		У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження» (абзац 1 пункту 5 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна»).
		Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 24 травня 2021 року у справі 
		№ 712/12136/18 (провадження № 61-4726сво19).
		Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Ураховуючи викладене, апеляційний суд, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, належним чином оцінивши докази, подані сторонами, дійшов обґрунтованого висновку про те, що законом у спірних правовідносинах передбачений інший спосіб судового захисту порушеного права позивачки, яке може бути захищене в порядку позовного провадження шляхом подання позову про визнання права власності на спадкове майно і зняття із нього арешту.
		Таким чином, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що порушене право спадкоємця може бути захищене в порядку позовного провадження шляхом подання позову про визнання права власності на спадкове майно і зняття із нього арешту, а позивачкою заявлено лише позовну вимогу про зняття арешту, 
		що спростовує доводи касаційної скарги представника ОСОБА_1 - 
		ОСОБА_2 у відповідній частині. 
		Посилання касаційної скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на те, що позивачкою обрано ефективний спосіб захисту порушених прав, є безпідставними, оскільки спростовуються вищевказаними висновками апеляційного суду і потребуватиме подання нового позову до суду (див. пункт 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі 
		№ 522/1528/15-ц (провадження № 14-67 цс 20), пункт 8.49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 911/3135/20 (провадження № 12-10 гс 22).
		Доводи касаційної скарги Головного управління Державної податкової служби 
		у Чернівецькій області про те, що належним відповідачем у справі є Державна фіскальна служба України, на увагу не заслуговують, оскільки Державна податкова служба України є правонаступниками майна, прав та обов`язків реорганізованої Державної фіскальної служби України у відповідних сферах діяльності, тому є належним відповідачем.
		Наведені у касаційних скаргах доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства.
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційні скарги без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції у незміненій при апеляційному перегляді частині та постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційних скарг висновків судів не спростовують.
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційні скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , Головного управління Державної податкової служби у Чернівецькій області залишити без задоволення.
		Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 29 серпня 2023 року 
		у незміненій при апеляційному перегляді частині та постанову Чернівецького апеляційного суду від 30 листопада 2023 рокузалишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                                       Б. І. Гулько
		 
		                                                                                                Г. В. Коломієць
		 
		Д. Д. Луспеник

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...