Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 160/9500/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; дорожнього руху, транспорту та перевезення пасажирів, з них.
Надіслано для оприлюднення: 07.05.2024. Зареєстровано: 08.05.2024. Забезпечено надання загального доступу: 09.05.2024.
Дата набрання законної сили: 01.05.2024
Номер судового провадження: 852/3251/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		П О С Т А Н О В А
		і м е н е м  У к р а ї н и
		 
		 
		01 травня 2024 року м. Дніпросправа № 160/9500/21
		Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
		судді-доповідача:  Шальєвої В.А.
		суддів:                           Сафронової С.В., Чепурнова Д.В.,     
		секретар                   Корсун Ю.В.
		за участі представника позивача Єсипенко О.А. (в режимі відеоконференцзв`язку)
		представника відповідача Державіаслужби Миргородської О.С. (в режимі відеоконференцзв`язку)
		представника третьої особи НАБУ Пилипенка С.М. (в режимі відеоконференцзв`язку),
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 січня 2024 року (суддя Горбалінський В.В.) в справі № 160/9500/21 за позовом ОСОБА_1 до Державної авіаційної служби України, Голови Державної авіаційної служби України, треті особи на стороні відповідачів, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - Державне підприємство «Обслуговування повітряного руху України», Товариство з обмеженою відповідальністю «Авіаційна компанія «Роза Вітрів», Національне антикорупційне бюро України, про визнання протиправним рішення, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної авіаційної служби України (далі - Державіаслужба), Державного підприємства «Обслуговування повітряного руху України», у якому, з урахуванням уточнень до позовної заяви, просив визнати протиправним рішення Голови Державіаслужби щодо зміни виконання польоту (перенаправлення повітряного судна Hawker НОМЕР_2, державний реєстраційний знак НОМЕР_1 , на якому він перебував, до міжнародного аеропорту «Бориспіль») від 22 лютого 2021 року.
		Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 липня 2021 року залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача, - Національне антикорупційне бюро України (далі - НАБУ).
		Позивачем 09 серпня 2021 року подано заяву про уточнення позовних вимог, якою, серед іншого, змінено процесуальний статус ДП «Обслуговування повітряного руху України» з відповідача на третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача. Ухвалою суду першої інстанції від 09 серпня 2021 року прийнято до розгляду цю уточнену позовну заяву.
		Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2021 року позов задоволено повністю, визнане протиправним рішення Голови Державіаслужби щодо зміни виконання польоту (перенаправлення повітряного судна Hawker НОМЕР_2, державний реєстраційний знак НОМЕР_1 , на якому перебував ОСОБА_1 , до МА «Бориспіль») від 22 лютого 2021 року.
		Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2022 року апеляційні скарги НАБУ та Державіаслужби задоволені частково, рішення суду першої інстанції змінено шляхом викладу абзацу 2 його резолютивної частини в такій редакції: «Визнати протиправними дії Державіаслужби щодо зміни 22.02.2021 виконання польоту (перенаправлення повітряного судна Hawker НОМЕР_2, державний реєстраційний знак НОМЕР_1 , на якому перебував позивач, до МА «Бориспіль»). В іншій частині рішення суду залишено без змін.
		Постановою Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року касаційну скаргу Державної авіаційної служби України задоволено частково, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2022 року скасовано, справу № 160/9500/21 направлено до Дніпропетровського окружного адміністративного суду на новий судовий розгляд.
		Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2023 року залучено співвідповідачем Голову Державної авіаційної служби України.
		За результатами нового розгляду рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 січня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
		В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення з підстав неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
		Вважає неправильним висновок суду першої інстанції, що рішення про зміну виконання польоту та примусової посадки повітряного судна прийнято після доведення до відома Голови Державіаслужби змісту листа НАБУ, який містив інформацію про наявність загрози безпеці польотів з використання цього судна, адже листом НАБУ повідомило Державіаслужбу та Украерорух дві обставини: про здійснення детективами НАБУ досудового розслідування та наявність оперативної інформації, що позивач намагається залишити територію України за напрямком Дніпро-Відень, у зв`язку з чим є необхідність проведення невідкладних слідчих дій; наявність оперативної інформації в НАБУ, що повітряне судно може мати відношення до втручання в роботу цивільної авіації та може бути причетне до терористичної діяльності на території України. При цьому інформація про причетність повітряного судна до терористичної діяльності не містила жодних обґрунтувань, що на думку апелянта, свідчить про створення штучних умов для примусової посадки повітряного судна та проведення процесуальних дій в рамках кримінального провадження.
		Висновок суду першої інстанції про правомірність рішення про зміну виконання польоту є помилковим та не ґрунтується на вимогах закону, за відсутності підстав, передбачених Порядком взаємодії припинення протиправних дій повітряних суден, які можуть використовуватися для вчинення терористичних актів у повітряному просторі України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2008 року № 153.
		Крім того, оскарженим рішенням порушено право позивача на свободу пересування.
		У відзивах на апеляційну скаргу відповідач Державіаслужба та третя особа НАБУ просять залишити рішення суду першої інстанції без змін.
		В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.
		Представник відповідача Державіаслужби в судовому засіданні просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити.
		Представник третьої особи НАБУ в судовому засіданні просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити.
		Відповідач Голова Державної авіаційної служби України до судового засідання не з`явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином, подав суду заяву про розгляд справи за його відсутністю, у зв`язку з чим суд визнав за можливе здійснити апеляційний розгляд справи за відсутністю відповідача.
		Представники третіх осіб ДП «Обслуговування повітряного руху України» та ТОВ «Авіаційна компанія «Роза Вітрів» до судового засідання не з`явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, у зв`язку з чим суд визнав за можливе здійснити апеляційний розгляд справи за відсутністю цих осіб.
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, представника відповідача Державіаслужби, представника третьої особи НАБУ, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить до висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.
		Судом першої інстанції встановлено, що 22 лютого 2021 року ОСОБА_1 перебував на борту повітряного судна Hawker НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1 , яке виконувало рейс 7W7751 за маршрутом «Дніпро-Відень», та був єдиним пасажиром означеного повітряного судна.
		Метою цього польоту у м. Відень було здійснення планової перевірки у лікаря Віденської приватної клініки, що підтверджується копією довідки з Віденської приватної клініки, відповідно до якої планова перевірка ОСОБА_1 призначена на 22 лютого 2021 року на 17:00 год.
		22 лютого 2021 року о 10:05 год. повітряне судно Hawker НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснило виліт з аеродрому «Дніпро» та рухалось у напрямку Відня, здійснюючи рейс WRC7751. В процесі виконання польоту екіпажу повітряного судна диспетчером обслуговування повітряного руху, що є посадовою особою Державного підприємства «Обслуговування повітряного руху України», доведено до відома рішення Голови Державної авіаційної служби України про зміну маршруту руху (перенаправлення) та примусову посадку повітряного судна в Міжнародному аеропорту «Бориспіль» з метою обмеження вильоту ОСОБА_1 до Відня.
		22 лютого 2021 року Національне антикорупційне бюро України направило Голові Державної авіаційної служби України лист за №01-024/5849-ДСК.
		Із виписки стенограми розмови між диспетчером ОПР та екіпажем повітряного судна, яке виконувало рейс 7W7754 (WRC7751), наданої Державним підприємством «Обслуговування повітряного руху України» на виконання ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2021 року, слідує, що диспетчером екіпажу повідомлено наступне: «…по приказу Украэроцентра вам приказано разворачиваться на аэродром Борисполь, согласно решению Державиаслужбы и НАБУ».
		У відповідь на лист Національного антикорупційного бюро України від 23 лютого 2021 року №042-024/5897 Державіслужба листом від 24 лютого 2021 року повідомила про те, що «…причиною посадки повітряного судна авіарейсу 7W7754 (WRC7751) на аеродромі Київ (Бориспіль) була зміна виконання польоту».
		Врахувавши, що листом НАБУ №01-024/5849-ДСК від 22 лютого 2021 року доведено до відома Голови Державіаслужби про існування інформації про можливе вчинення актів незаконного втручання в діяльність цивільної авіації з використанням повітряного судна, яке здійснює рейс WRC7751, а положення п. 3 ч. 1 ст. 6 Повітряного кодексу України наділяє повноваженнями керівника уповноваженого органу з питань цивільної авіації, а саме Голову Державіаслужби, забороняти, скасовувати, тимчасово припиняти або змінювати виконання будь-яких видів польотів і авіаційної діяльності у разі виявлення загрози безпеці польотів або їх невідповідності встановленим стандартам і авіаційним правилам України, суд першої інстанції дійшов висновку, що у Голови Державіаслужби були наявні підстави вважати про наявність загрози безпеці польотів, а Голова Державіаслужби діяв правомірно при прийнятті рішення щодо зміни виконання польоту (перенаправлення повітряного судна Hawker НОМЕР_2, державний реєстраційний знак НОМЕР_1 , на якому перебував позивач, до міжнародного аеропорту «Бориспіль») від 22 лютого 2021 року, тому відмовив у задоволенні позову.
		Здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд визнає приведені висновки обґрунтованими, з огляду на наступне.
		Судом встановлено, що ОСОБА_1 22 лютого 2021 року перебував на борту повітряного судна Hawker НОМЕР_2, державний реєстраційний знак НОМЕР_1 , яке виконувало рейс 7W7751 за маршрутом «Дніпро-Відень».
		Позивач був єдиним пасажиром означеного повітряного судна.
		Метою польоту ОСОБА_1 у м. Відень було здійснення планової перевірки у лікаря Віденської приватної клініки, що підтверджується копією довідки з Віденської приватної клініки, відповідно до якої планова перевірка ОСОБА_1 призначена на 22 лютого 2021 року на 17:00 год.
		Повітряне судно Hawker НОМЕР_2, державний реєстраційний знак НОМЕР_1 , 22 лютого 2021 року о 10:05 год. здійснило виліт з аеродрому «Дніпро» та рухалось у напрямку Відня. В процесі виконання польоту екіпажу повітряного судна диспетчером обслуговування повітряного руху, що є посадовою особою ДП «Обслуговування повітряного руху України», доведено до відома рішення Голови Державіаслужби про зміну маршруту руху (перенаправлення) та примусову посадку повітряного судна в МА «Бориспіль».
		Передумовою для прийняття такого рішення, як вказує відповідач, став лист НАБУ від 22 лютого 2021 року № 01-024/5849-ДСК, яким доведено до відома Голови Державіаслужби про існування інформації про можливе вчинення актів незаконного втручання в діяльність цивільної авіації з використанням повітряного судна, яке здійснює рейс WRC7751.
		Відповідно до виписки стенограми розмови між диспетчером ОПР та екіпажем повітряного судна, яке виконувало рейс 7W7754 (WRC7751) диспетчером екіпажу повідомлено наступне (мовою оригіналу): «…по приказу Украэроцентра вам приказано разворачиваться на аэродром Борисполь, согласно решению Державиаслужбы и НАБУ».
		У відповідь на лист НАБУ від 23 лютого 2021 року № 042-024/5897 Державіслужба листом від 24 лютого 2021 року повідомила про те, що «…причиною посадки повітряного судна авіарейсу 7W7754 (WRC7751) на аеродромі Київ (Бориспіль) була зміна виконання польоту».
		Спірним в цій справі є питання правомірності рішення Голови Державіаслужби про зміну виконання польоту та перенаправлення повітряного судна, на якому перебував позивач.
		Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного. 
		Правові основи діяльності в галузі авіації визначаються Повітряним кодексом України від 09 травня 2011 року №3393-VI.
		За положеннями частини другої статті 4 Повітряного кодексу України державне регулювання діяльності в галузі авіації та використання повітряного простору України полягає у формуванні державної політики та стратегії розвитку, визначенні завдань, функцій, умов діяльності в галузі авіації та використання повітряного простору України, застосуванні заходів безпеки авіації, прийнятті загальнообов`язкових авіаційних правил України, у здійсненні державного контролю за їх виконанням та встановленні відповідальності за їх порушення.
		Відповідно до частини п`ятої статті 4 Повітряного кодексу України державне регулювання у сфері цивільної авіації та використання повітряного простору України здійснюють у межах повноважень:
		- центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері транспорту;
		- центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики в галузі цивільної авіації (далі - уповноважений орган з питань цивільної авіації);
		- національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту.
		За положеннями частини восьмої статті 4 Повітряного кодексу розслідування авіаційних подій та інцидентів з цивільними повітряними суднами України та іноземними цивільними повітряними суднами, фактів порушення порядку використання повітряного простору України покладається на спеціалізовану експертну установу з розслідування авіаційних подій. 
		Відповідно до частини першої статті 5 Повітряного кодексу України уповноважений орган з питань цивільної авіації реалізує державну політику і стратегію розвитку авіації України, здійснює державне регулювання діяльності в галузі цивільної авіації за такими напрямами, зокрема організація використання повітряного простору України (пункт 3).
		Частинами третьою - четвертою статті 5 Повітряного кодексу передбачено, що уповноважений орган з питань цивільної авіації є уповноваженим та незалежним органом щодо забезпечення використання повітряного простору України суб`єктами авіаційної діяльності, нагляду за забезпеченням аеронавігаційного обслуговування.
		З метою вжиття заходів до забезпечення безпеки авіації уповноважений орган з питань цивільної авіації взаємодіє з правоохоронними органами, органами виконавчої влади.
		Питання забезпечення безпеки авіації врегульоване статтею 10 Повітряного кодексу, згідно з частиною другою якої з метою забезпечення безпеки цивільної авіації уповноважений орган з питань цивільної авіації здійснює комплекс заходів, спрямованих на запобігання виникненню авіаційних подій, шляхом, зокрема, заборони, скасування, тимчасового припинення або зміни виконання будь-яких видів польотів і авіаційної діяльності у разі виявлення загрози безпеці авіації або їх невідповідності встановленим стандартам і авіаційним правилам України (пункт 6).
		Статтею 6 Повітряного кодексу України визначені повноваження керівника уповноваженого органу з питань цивільної авіації, відповідно до частини першої якої керівник уповноваженого органу з питань цивільної авіації здійснює в межах та у спосіб, визначені законом, такі повноваження, зокрема, організація заходів щодо безпеки авіації;  заборона, скасування, тимчасове припинення або зміна виконання будь-яких видів польотів і авіаційної діяльності у разі виявлення загрози безпеці польотів або їх невідповідності встановленим стандартам і авіаційним правилам України (пункти 1 та 3). 
		Положення про Державну авіаційну службу України затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 2014 року №520 (далі - Положення № 520), пунктом 1 якого встановлено, що Державна авіаційна служба (Державіаслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем`єр-міністра з відновлення України - Міністра розвитку громад, територій та інфраструктури (далі - Міністр), який реалізує державну політику у сфері цивільної авіації та використання повітряного простору України та є уповноваженим органом з питань цивільної авіації.
		Державіаслужбу очолює Голова, який призначається на посаду та звільняється з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Прем`єр-міністра України, внесеним на підставі пропозицій Міністра (пункт 9 Положення про Державіаслужбу).
		          Пунктом 10 Положення № 520 визначені повноваження Голова Державіаслужби, зокрема на заборону, скасування, тимчасове припинення або зміну виконання будь-яких видів польотів і авіаційної діяльності у разі виявлення загрози безпеці польотів або їх невідповідності встановленим стандартам і авіаційним правилам України (підпункт 20). 
		Відтак, до повноважень Голови Державіаслужби належить заборона, скасування, тимчасове припинення або зміна виконання будь-яких видів польотів і авіаційної діяльності у разі виявлення загрози безпеці польотів або їх невідповідності встановленим стандартам і авіаційним правилам України.
		Згідно з пунктом (b) статті 3 bis Протоколу, що стосується зміни Конвенції про міжнародну цивільну авіацію від 10 травня 1984 року, ратифікованого 11 липня 2002 року, дата набуття чинності 21 січня 2003 року, Договірні держави визнають, що кожна держава при здійсненні свого суверенітету має право вимагати посадки в будь-якому вказаному аеропорту цивільного повітряного судна, якщо воно виконує політ над її територією без дозволу або, якщо є розумні підстави стверджувати, що воно використовується з метою, яка не сумісна з цілями цієї Конвенції, або може давати такому повітряному судну будь-які інші вказівки, щоб покласти край таким порушенням. З цією метою Договірні держави можуть застосовувати будь-які відповідні заходи, що сумісні з відповідними нормами міжнародного права, включаючи відповідні положення цієї Конвенції, а саме пункт a) цієї Статті. Кожна Договірна держава погоджується опубліковувати свої правила, що діють стосовно перехвату цивільних повітряних суден.
		Як вказано вище, листом НАБУ №01-024/5849-ДСК від 22 лютого 2021 року доведено до відома Голови Державіаслужби про існування інформації про можливе вчинення актів незаконного втручання в діяльність цивільної авіації з використанням повітряного судна, яке здійснює рейс WRC7751.
		Враховуючи, що Голова Державіаслужби наділений повноваженнями забороняти, скасовувати, тимчасово припиняти або змінювати виконання будь-яких видів польотів і авіаційної діяльності у разі виявлення загрози безпеці польотів або їх невідповідності встановленим стандартам і авіаційним правилам України, доведення до відома Голови Державіаслужби інформації про наявність загрози безпеці польотів з використанням повітряного судна, на борту якого знаходився позивач, суд доходить до висновку, що рішення Голови Державіаслужби щодо зміни виконання польоту (перенаправлення повітряного судна Hawker НОМЕР_2, державний реєстраційний знак НОМЕР_1 , на якому перебував позивач, до міжнародного аеропорту «Бориспіль») від 22 лютого 2021 року прийнято правомірно, тобто на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством, тому є правомірним.
		Доводи апелянта про те, що інформація, викладена в листі НАБУ, про причетність повітряного судна до терористичної діяльності не містила жодних обґрунтувань, що свідчить про створення штучних умов для примусової посадки повітряного судна та проведення процесуальних дій в рамках кримінального провадження, суд визнає необґрунтованими.
		Як вірно вказав суд першої інстанції, Положення про Державіаслужбу не містить іншого механізму перевірки інформації про наявність загрози безпеці польотів, ніж той, який визначений підпунктом 20 пункту 10 Положення № 520.
		Суд зазначає, що Голова Державіаслужби, отримавши інформацію про наявність загрози безпеки польотів, мав обґрунтовані підстави для реалізації повноважень на зміну виконання польоту, а враховуючи відсутність іншого механізму перевірки отриманої інформації, Головою Державіаслужби цілком обґрунтовано прийнято оскаржене позивачем рішення. 
		Посилання апелянта на те, що рішення про зміну виконання польоту прийнято за відсутності підстав, передбачених Порядком взаємодії припинення протиправних дій повітряних суден, які можуть використовуватися для вчинення терористичних актів у повітряному просторі України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2007 року № 153 (далі - Порядок № 153), суд відхиляє.
		Так, у розумінні Порядку № 153 повітряне судно-порушник, яке несе загрозу безпеці життя чи здоров`я людини, заподіяння значної майнової шкоди чи настання інших тяжких наслідків у зв`язку з його можливим використанням для вчинення терористичного акту (далі - повітряне судно-загроза), класифікується як повітряне судно - підозрювана загроза, повітряне судно - правдоподібна загроза або повітряне судно - підтверджена загроза.   
		Пунктом 4 Порядку № 153 визначено, що повітряне судно-загроза класифікується як повітряне судно - підозрювана загроза за наявності хоча б однієї з таких ознак, зокрема, надходження від органів обслуговування повітряного руху, спеціальних служб, правоохоронних органів, зокрема міжнародних, інформації про підозру незаконного втручання в дії екіпажу. 
		За положеннями пункту 5 Порядку № 153 повітряне судно-загроза класифікується як повітряне судно - правдоподібна загроза за наявності хоча б однієї з таких ознак, зокрема, надходження від органів обслуговування повітряного руху, спеціальних служб, правоохоронних органів, зокрема міжнародних, інформації про ймовірне використання повітряного судна для вчинення терористичного акту. 
		Відтак, надходження від спеціальних служб, правоохоронних органів тощо інформації про ймовірне використання повітряного судна для вчинення терористичного акту є достатньою підставою для класифікації повітряного судна як загрози.
		Національне антикорупційне бюро України (далі - Національне бюро) є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, на який покладається попередження, виявлення, припинення, розслідування та розкриття корупційних та інших кримінальних правопорушень, віднесених до його підслідності, а також запобігання вчиненню нових (стаття Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України» від 14 жовтня 2014 року №1698-VII).
		Суд вважає за необхідне зауважити, що хоча НАБУ не є правоохоронним органом, а є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, проте отримання від НАБУ інформації про ймовірну загрозу безпеці польотів давало Голові Державіаслужби підстави для прийняття рішення щодо зміни виконання польоту.
		Аргумент апелянта, що оскарженим рішенням порушено право позивача на свободу пересування, суд відхиляє з таких підстав.
		Статтею 2 Протоколу 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, в межах цієї території має право на свободу пересування і свободу вибору місця проживання.
		Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.
		На здійснення цих прав не встановлюються жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, для забезпечення громадського порядку, запобігання злочину, для охорони здоров`я або моралі чи з метою захисту прав і свобод інших осіб.
		Відповідна норма Конвенції міститься у статті 33 Конституції України, якою встановлено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
		Статтею 313 ЦК України передбачено, що фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.
		У справі «Гочев проти Болгарії» (Gochev v.Bulgaria), рішення від 26.11.2009 року (заява № 34383/03), Європейський суд визначив загальні стандарти щодо права на свободу пересування.
		Тимчасове обмеження в праві виїзду має відповідати трьом критеріям:
		- ґрунтуватися на національному законі;
		- переслідувати одну або декілька легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції;
		- відповідати справедливому балансу між правами людини та публічним інтересом, тобто бути пропорційним меті його застосування.
		Суд звертає увагу, що право позивача на свободу пересування не було обмежене, адже на час виникнення спірних правовідносин було відсутнє рішення уповноваженого органу про обмеження позивача у праві виїзду за межі України, а спірне в цій справі рішення жодним чином не обмежувало позивача у цьому праві.
		Разом з тим, приймаючи рішення про зміну виконання польоту, Голова Державіаслужби переслідував легітимну ціль - забезпечення безпеки польотів, й таке втручання у право позивача на свободу пересування (якщо б таке втручання й було) відповідає справедливому балансу між правом позивача та публічним інтересом, тобто є пропорційним меті його застосування.  
		Підсумовуючи викладене, суд визнає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання протиправним рішення Голови Державіаслужби щодо зміни виконання польоту (перенаправлення повітряного судна Hawker НОМЕР_2, державний реєстраційний знак НОМЕР_1 , на якому перебував позивач, до міжнародного аеропорту «Бориспіль») від 22 лютого 2021 року.
		З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.
		Керуючись статтями 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 січня 2024 року в справі №  160/9500/21 залишити без задоволення.
		Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 січня 2024 року в справі № 160/9500/21за позовом ОСОБА_1 до Державної авіаційної служби України, Голови Державної авіаційної служби України, треті особи на стороні відповідачів, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - Державне підприємство «Обслуговування повітряного руху України», Товариство з обмеженою відповідальністю «Авіаційна компанія «Роза Вітрів», Національне антикорупційне бюро України, про визнання протиправним рішення залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття 01 травня 2024 року та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		Повне судове рішення складено 07 травня 2024 року.
		 
		   
		             Суддя-доповідач                                                                      В.А. Шальєва 
		 
		                               суддя                                                                      С.В. Сафронова 
		 
		                               суддя                                                                      Д.В. Чепурнов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...