Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 521/13117/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Крадіжка.
Надіслано для оприлюднення: 08.05.2024. Зареєстровано: 08.05.2024. Забезпечено надання загального доступу: 09.05.2024.

Номер судового провадження: 1-кп/521/637/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12022162470000926

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 521/13117/22
		     Номер провадження:1-кп/521/637/24
		 
		 
		     
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ
		 
		 08 травня 2024 року                                                                               м.Одеса
		       Малиновський районний суд м. Одеси у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Одеси кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022162470000926 від 08.08.2022 року за обвинуваченням
		             ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Одеси, громадянина України,  із середньо-технічною  освітою, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину 2006 року народження, офіційно не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
		       у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,
		В С Т А Н О В И В:
		 
		               На підставі Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ІХ із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який було продовжено неодноразово.
		        ОСОБА_4   08.08.2022 року приблизно о 13 годині 35 хвилин, перебуваючи в приміщенні торгової зали супермаркету «Сільпо», розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Генерала Петрова, 51, побачив на поверхні однієї з холодильних камер мобільний телефон марки «Redmi Notel 1 64Gb» блакитного кольору, imei 1: НОМЕР_1 ,  imei 2: НОМЕР_2 у прозорому силіконовому чохлі, який залишений його власником під час виконання робочих обов`язків та у останнього виник умисел на таємне викрадення цього майна, що належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		       Так, у вказаний день та час, ОСОБА_4 , реалізуючи свій умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, переконавшись, що його дії є непомітними для власника майна, працівників та відвідувачів магазину, умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, шляхом вільного доступу, підійшов до холодильної камери, на поверхні якої лежав мобільний телефон марки  «Redmi Note 11 64Gb»  блакитного кольору, imei 1: НОМЕР_1 ,  imei 2: НОМЕР_2 у прозорому силіконовому чохлі, вартістю 7 999 гривень, який належить ОСОБА_6 , взяв його з поверхні холодильної камери та пішов з ним з приміщення супермаркету «Сільпо», що по вул. Генерала Петрова, 51 у м. Одесі .
		       Заволодівши вказаним мобільним телефоном, ОСОБА_4 залишив місце вчинення кримінального правопорушення, отримавши реальну можливість розпорядитись ним на власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 матеріальну шкоду на суму 7 999 гривень.
		       Кримінальна відповідальність за вчинене  кримінальне правопорушення передбачена   ч.4 ст.185 КК України, а саме за таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене в умовах воєнного стану.
		       Обвинувачений  ОСОБА_4  в судовому засіданні свою вину не визнав та пояснив, що дійсно  08.08.2022 року  приблизно о 13.30 годин перебував у супермаркеті «Сільпо» за адресою   м.Одеса, вул.Г.Петрова, 51 , куди прийшов за харчами. У торгівельній залі він підійшов до  холодильної камери з продуктами та побачив на поверхні однієї камери мобільний телефон, зрозумів, що хтось його забув,  озирнувся та нікого не побачив, щоб хтось шукав телефон, також не бачив поруч працівників магазину або інших осіб, які були би вдягнуті в уніформу. Підійшов до морозильної камери та взяв цей телефон, потім з камери дістав морозиво, яке він хотів купити. Розрахувався за товар та вийшов з магазину, бо поспішав на роботу. Оскільки він вже мав такий досвід повернення телефону його власнику, за що йому були вдячні, він вирішив також взяти телефон, щоб його повернути власнику, який міг йому зателефонувати або самостійно здійснити виклик з найденого телефону. Жодного наміру привласнити мобільний телефон не мав, хотів зробити добру справу- повернути телефон його власнику. Про тре, що телефон належить працівнику магазину йому відомо не було. Оскільки на телефоні був маленький заряд зрозумів, що не зможе здійснити виклик, тому прийшов додому та підзарядив його своєю зарядкою, намагався увімкнути телефон, але він був заблокований паролем, вхідних дзвінків на телефон не надходило. Телефон був блакитного чи бірюзового кольору у прозорому чохлі. В подальшому виконав свій обов`язок та добровільно видав працівникам поліції  знайдений телефон в той же день, куди прийшов сам увечері. Так вийшло, що потерпіла звернулася до органів поліції, а не зателефонувала на телефон. В поліції дійсно писав заяву, що телефон взяв з наміром таємно заволодіти ним, але писав це за диктовкою поліції. Під час досудового розслідування дійсно визнавав себе винним, але лише у тому, що взяв цей телефон та наміру заволодіти ним не мав, хотів повернути його власнику. У відділення поліції 08.08.2022 року прийшов сам без виклику та перебував там до вечора коли видав телефон слідчому. Два рази до відділу поліції в той день не ходив. Одразу не звернувся до органів поліції, оскільки поспішав на роботу, працює неофіційно перевізником. Додому заходив, щоб занести морозиво, яке він купив і тоді швидко підзарядив телефон та поїхав по роботі. До працівників магазину - охоронців, касирів та інших не звертався, оскільки вважав, що вони можуть привласнити знайдений телефон та не повернути його власнику. До органів місцевого самоврядування - райадміністрації, яка поблизу магазину, для повернення телефону власнику також не звертався. До керівництва магазину- адміністратора, директора також не звертався. Хотів сам повернути телефон та зробити приємне його власнику. Про введення воєнного стану на території України обізнаний. Вважає, що жодного злочину не вчиняв.
		       Незважаючи на те, що обвинувачений не визнав своєї вини у пред`явленому обвинуваченні, суд вважає, що його вина в скоєнні злочину у повній мірі підтверджується дослідженими судом доказами та спростовує позицію обвинуваченого, яку суд розцінює як спосіб захисту, обраний ним з метою уникнення від кримінальної відповідальності за скоєний злочин.
		       Потерпіла  ОСОБА_6 в судове засідання не прибула, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, покарання обвинуваченому просила призначити на розсуд суду.
		       Свідок ОСОБА_7 щодо подій у сепермаркеті " Сільпо " 08.08.2022 року суду пояснив, що він працює старшим зміни охорони у супермаркеті «Сільпо» по вул.Г.Петрова в м.Одеса та має обов`язки дивитися  відеокамери, слідкувати за відвідувачами. Пом`ятає, як потерпіла ОСОБА_6 повідомила йому, що зник її мобільний телефон, який вона залишила на морозильній камері у молочному відділі. Це відбувалося вдень. Переглянувши відеозапис  він побачив, що в секторі морозива на морозильній камері на склі лежав мобільний телефон. Також на відеозапису зафіксовано момент, коли чоловік  забирав телефон з морозильної камери. На відео не було  видно, щоб цей чоловік до когось у магазині звертався. Очевидцем події не був, бачив усе лише по відеозапису. У ОСОБА_6 робочого місця в магазині не було, вона була  мерчендайзером. Чи була вона в робочому одязі не пом`ятає. До якого підприємства вона відноситься не знає. Коли щось трапляється то звертаються  до охорони. Морозильна камера виглядає як стіл, поверхня зі скла прозора. Потерпіла особисто звернулася до нього з питання втрати телефона та надалі зателефонувала до поліції про крадіжку телефону, перебуваючи в магазині.
		       На підтвердження встановлених судом обставин вчинення обвинуваченим злочину свідчать докази, дослідженні під час судового розгляду у порядку ст. 94 КПК України.
		       Відповідно до витягу з ЄРДР  №12022162470000926 відомості про кримінальне правопорушення за заявою потерпілої внесені  08.08.2022 року о 18.26 годин за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.
		       Виклик поліції потерпілою ОСОБА_6   на службу 102 здійснено 08.08.2022 року о 15.01. про крадіжку телефона 08.08.2022 року о 14.30.
		       Відповідно до протоколу прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 08.08.2022 року ОСОБА_6   просила вжити заходи до невідомої особи, яка 08.08.2022 року о 13.30-13.40 год. в торгівельній залі магазину «Сільпо» по вул.Генерала Петрова викрала її мобільний телефон  «Redmi Note 11 64Gb» блакитного кольору, imei 1: НОМЕР_1 , imei 2: НОМЕР_2 .
		       Згідно заяви ОСОБА_4 від 08.08.2022 року  до відділу поліції № 1 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області останній зазначає, що він 08.08.2022 року таємно заволодів  чужим майном  - телефоном у магазині « Сільпо » за адресою м.Одеса, вул.Г.Петрова, 51.
		       Відповідно до протоколу огляду місця події від 08.08.2022 року у період з 17.00. до 17.30. годин оглянуто торгівельну залу магазину «Сільпо» за адресою м.Одеса, вул.Г.Петрова, 51, де розташовані  морозильні камери, в ході огляду нічого вилучено не було.
		       Вартість мобільного телефону «Redmi Note 11 64Gb» згідно видаткової накладної від 01.08.2022 року становить 7999 грн., що судом враховується як доведена вартість майна, оскільки  між датою продажу телефону 01.08.2022 року та датою його крадіжки 08.08.2022 року минув лише тиждень.
		       Відповідно до протоколу добровільно наданих предметів від 08.08.2022 року  у період з 20.57 до 21.05.годин   слідчий  у присутності понятих отримав добровільно наданий ОСОБА_4 мобільний телефон «Redmi Note 11 64Gb». Під час дослідження відеозапису  зазначеної процесуальної дії ОСОБА_4 зазначив, що він добровільно надає працівникам поліції мобільний телефон. Пояснив, що  здійснючи покупки в магазині ним був помічений телефон на вітрині, він без будь-яких думок взяв цей телефон, щоб повернути власнику. Оскільки телефон був розряджений, не було можливості його включити, на телефоні був встановлений пароль. Це сталося 08.08.2022 року за адресою м.Одеса, вул. Ген. Петрова, 51 в магазині « Сільпо ».
		       Протоколом огляду предмету від 08.08.2022 року оглянуто мобільний телефон «Redmi Note 11 64Gb», його imei 1: НОМЕР_1 , imei 2: НОМЕР_2 , які відповідають номерам, зазначеним потерпілою у її заяві про крадіжку телефону.
		       На підставі  постанови слідчого від 08.08.2022 року на підставі вимог  ч.1 ст.245-1 КПК України проведено зняття показань технічних приладів, які зафіксовані на камеру зовнішнього відеоспостереження в торгівельній залі супермаркету «Сільпо» за адресою м.Одеса, вул.Г.Петрова, 51 згідно  протоколу від 09.08.2022 року.
		       Відповідно до протоколу огляду документів від 09.08.2022 року  оглянуто отриманий відеозапис камери зовнішнього відеоспостереження в торгівельній залі супермаркету «Сільпо» за адресою м.Одеса, вул.Г.Петрова, 51 за 08.08.2022 року,  на якому вбачається перебування в торгівельній залі супермаркету «Сільпо»  о 13.33. год.  жінки біля морозильної камери з продуктами харчування, на поверхні якої лежить мобільний телефон, далі жінка  йде від цієї камери та видаляється, в цей час ОСОБА_4 пересувається також по цій торгівельній залі біля морозильної камери, спостерігає за жінкою та підходить до камери, на поверхні якої лежить мобільний телефон, відкриває камеру, бере продукти харчування, закриває камеру, подивився в бік іншого покупця, ставить на поверхню камери кошик з продуктами біля мобільного телефону, знову відкриває камеру, бере продукти, кладе продукти до кошику, озирається та  забирає телефон з поверхні камери правою рукою, далі праву руку разом із телефоном опускає  в середину холодильної камери, достає товар разом із мобільним телефоном, тримаючи телефон правою рукою, зачинив  холодильну камеру о 13.34.57 год. Далі  13.35. годині тримаючи мобільний телефон правою рукою ОСОБА_4  підійшов до іншої холодильної камери, відчинив її цією рукою та дістав товар, зачинив камеру та пішов далі по торгівельній залі. Судом здійснений перегляд  вказаного відеозапису в судовому засіданні.
		       На підставі  постанови слідчого від 11.08.2022 року на підставі вимог  ч.1 ст.245-1 КПК України проведено зняття показань технічних приладів, які зафіксовані на камеру зовнішнього відеоспостереження в торгівельній залі супермаркету «Сільпо» за адресою м.Одеса, вул.Г.Петрова, 51 згідно  протоколу від 15.08.2022 року.
		       Відповідно до протоколу огляду документів від  15.08.2022 року  оглянуто отриманий відеозапис камери зовнішнього відеоспостереження в торгівельній залі супермаркету «Сільпо» за адресою м.Одеса, вул.Г.Петрова, 51 за 08.08.2022 року,  на якому вбачається, як ОСОБА_4 входить до приміщення магазину через центральний вхід, переміщується по торгівельній залі, перебуваючи біля морозильної камери озирнувся та о 13.34.29  годині взяв мобільний телефон з поверхні морозильної камери  правою рукою, далі пішов вздовж морозильних камер до інших полиць. О 13.36. ОСОБА_4 пройшов на касову зону супермаркету,  тримаючи в руці мобільний телефон, здійснив розрахунок за товар та вийшов з приміщення магазину о 13.42.години. Судом здійснений перегляд  вказаного відеозапису в судовому засіданні.
		       Під час перегляду відеозаписів  ОСОБА_4 не заперечував, що на відеозаписах в супермаркеті зображений саме він та того, що він дійсно взяв з поверхні морозильної камери мобільний телефон, який було залишено іншою особою.
		       Згідно інформації з журналу обліку доставлених, відвідувачів та запрошених до  ВП №1 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 08.08.2022 року  прибув до відділу поліції як  запрошений о 18.25. та залишив ВП о 19.20. Та 09.08.2022 року також прибув до ВП о 17.16. як запрошений та залишив відділення поліції 09.08.2022 року о 19.45.
		       Відповідно до довідки ТОВ «Ласунка»  від 16.08.2022 року  товариство не перебуває у трудових відносинах  з   ОСОБА_6 .
		         Під час судового розгляду стороною захисту не ставилось питання щодо визнання будь-яких із досліджених судом доказів сторони обвинувачення недопустимими та недостовірними. Будь-яких інших доказів у ході судового розгляду сторонами з боку обвинувачення та захисту, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачений КПК України, суду надано не було.
		         Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, що грунтується на вимогх ст.94 КПК України.
		               Вважаючи достатньо забезпеченими в ході судового розгляду процесуальні права сторони захисту та сторони обвинувачення на надання ними доказів на підтвердження та спростування висунутого обвинувачення, суд виходить із принципів реалізації права особи на справедливий суд, який закріплений в ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за яким винуватість особи у вчиненні злочину має бути доведена поза розумним сумнівом.
		               Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
		               Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
		               Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 750/11509/18 від 01 квітня 2020 року.
		               Аналізуючи вище перелічені докази в їх сукупності, провівши судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акту, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому досліджені всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів, з точки зору достатності та взаємозв`язку, а також в сукупності з показаннями обвинуваченого, свідка , суд приходить до висновку, що вказані докази належні, оскільки вони підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, допустимі, оскільки вони отримані в порядку встановленому КПК України, достовірні, оскільки фактичні дані отримані з цих доказів, не спростовані жодним іншим доказом, наданим сторонами кримінального провадження.
		               Провівши судовий розгляд лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин данного кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до висновку про доведеність вини  ОСОБА_4 у вчиненні таємного викрадення чужого майна (крадіжки), вчиненої в умовах воєнного стану при встановлених судом фактичних обставинах поза розумним сумнівом та суд вважає, що подія кримінального правопорушення мала місце, а його дії правильно кваліфіковані за ч.4 ст. 185 КК України.
		               При цьому пояснення обвинуваченого  ОСОБА_4  суд оцінює критично, хоча останній не заперечує, що він забрав мобільний телефон у магазині «Сільпо» 08.08.2022 року у денний час, який належить потерпілій, але вказує, що умислу викрасти або якимось чином привласнити мобільний телефон у нього не було, забрав телефон з метою подальшого його повернення його власнику та добровільно  сам видав його органам поліції.
		                    Вказана версія обвинуваченого судом не приймається, оскільки спростовується дослідженими судом доказами в межах висунутого обвинувачення. А саме відеозаписом з приміщення супермаркету «Сільпо», протоколом добровільно наданого предмету - мобільного телефону, який відповідно до протоколу огляду відповідає мобільному телефону, стосовно якого потерпіла подала заяву до органів поліції, які у своєї  сукупності підтверджують факт вчинення   ОСОБА_4  кримінального правопорушення.
		       При цьому суд надає оцінку діям та поведінці обвинуваченого під час вчинення злочину так і подальшої його поведінці. З переглянутого відеозапису вбачається, що ОСОБА_4 , перебуваючи у торгівельній залі супермаркету, бачить як біля морозильної камери де лежав мобільний телефон, стоїть молода жінка, яка потім йде з цього місця. ОСОБА_4 підходить до телефону та не бере його одразу, а починає виконувати наступні дії - відкриває морозильну камеру, бере товар, ставить поруч із телефоном кошик для товару, потім бере телефон правою рукою та цією рукою, у якій тримає телефон, занурюється у морозильну камеру разом із телефоном, достає  товар та кладе у кошик. В цей час ОСОБА_4 озирається по боках. Із вказаних дій вбачається, що обвинувачений намагається приховати свої дії. В подальшому іде торгівельною залою, тримаючи телефон у своїй руці, проходить касову зону, розрахувавшись, виходить з приміщення магазину та йде через  паркувальну зону  для автівок біля магазину. На касовій зоні присутні працівники супермаркету - касири, охорона, інші відвідувачі магазину, але до жодного з них ОСОБА_4 не звертається з питання знахідки телефону. Відповідно до фіксації відеокамер зазначено дату 08.08.2022 року, момент коли ОСОБА_4 бере у свою руку телефон відповідає 13.35 годин. 
		       Потерпіла телефонує на лінію 102 о 15.01. годин  08.08.2022 року щодо крадіжки її телефона та звертається із заявою про крадіжку до органу поліції. В цей же день о 17.00 слідчим здійснюється огляд місця події - приміщення супермаркету «Сільпо». ОСОБА_4 08.08.2022 року о 18.25. згідно журналу відвідувань відділу поліції прибуває до органу поліції як запрошена особа, коли  вже розпочато кримінальне провадження за заявою потерпілої, та вже після цього 08.08.2022 року о 20.57. годин ОСОБА_4 видав працівникам поліції викрадений ним мобільний телефон.
		       З аналізу зазначеної поведінки вбачається, що ОСОБА_4 дійсно виданий добровільно мобільний телефон потерпілої  вже після її звернення до органів поліції, коли вже виконані слідчі дії відповідно до вимог ст.214 КПК України  та розпочато досудове розслідування. При цьому суд відхиляє посилання ОСОБА_4 на те, що він сам прийшов в цей час до органів поліції з метою повернення знахідки, оскільки відповідно до відміток журналу відвідувачів ВП вбачається запис про його запрошення, а не відвідування чи інше. Крім того, суд  також не приймає посилання обвинуваченого на його зайнятість по роботі, як обґрунтування відсутності часу для повернення  мобільного телефону, оскільки останній офіційно не працює. В судовому засіданні ОСОБА_4 пояснив, що він займався перевезенням вантажів на своєму власному транспорті без офіційного оформлення. Отже  самостійно організовує свій графік роботи та  мав певний час для того, щоб виконати дії, передбачені вимогами чинного законодавства, щодо повернення знахідки.  Також під час надання своїх пояснень суду ОСОБА_4 зазначив, що він не мав часу на повернення телефону після його знахідки, оскільки працював та поїхав на роботу. При цьому одночасно пояснив, що він підзарядив телефон, намагався його увімкнути, але телефон був заблокований паролем. Після з`ясування питання яким чином він здійснював зарядження телефону, останній  пояснив інші обставини, зазначив, що йому необхідно було відвезти додому морозиво, яке він купив, тому він поїхав додому та вже дома заряджав телефон та намагався його увімкнути, а потім поїхав на роботу. З вказаних дій вбачається, що у ОСОБА_4 був відсутній намір на повернення телефону, його поведінка в торгівельній залі вказувала на намір приховати свої дії  та привласнити знайдений телефон, а отже вчинити крадіжку. Лише після звернення потерпілої із заявою про злочин до органів поліції та початку досудового розслідування  останній дійсно добровільно видав мобільний телефон після його запрошення до відділення поліції, але вказана дія обвинуваченого не свідчить про відсутність у останнього умислу на його викрадення.
		       Посилання сторони захисту на ту обставину, що відомості до ЄРДР були внесені 08.08.2022 року о 18.26. годин, реєстрація провадження о 19.23.год., а ОСОБА_4 відповідно до журналу відвідування відділу поліції прибув 08.08.2022 року о 18.25., як обставину відсутності умислу та корисливого мотиву на викрадення мобільного телефону, не є слушними.
		       Відповідно до вимог ч.1 ст.214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Згідно вимог ч.2 цієї статті досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
		       Згідно дослідженх доказів - документів, вбачається, що з моменту отримання повідомлення від потерпілої про злочин о 15.01.год. 08.08.2022 року до внесення відомостей до ЄРДР 08.08.2022 року о 18.26. годин минуло 03.25. год., що відповідає наведеним вимогам КПК України та є часом початку досудового розслідування.       
		       Відповідно до ч.3 ст. 214 КПК України здійснення досудового розслідування, крім випадків, передбачених цією частиною, до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом. У невідкладних випадках до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань може бути проведений огляд місця події (відомості вносяться невідкладно після завершення огляду).
		       Огляд місця події від 08.08.2022 року, який здійснено у період з 17.00. до 17.30. годин, відповідає вимогам ч.3 ст.214 КПК України.
		       Після огляду місця події відомості про злочин внесено до ЄРДР, розпочато досудове розслідування, під час якого обвинувачений добровільно видав мобільний телефон потерпілої.
		       Збіг майже одночасної дії 08.08.2022 року запису до журналу відвідувань на вході до відділу поліції ОСОБА_4 , який прибув як запрошена особа, о 18.25. годин та формування змісту фабули про кримніальне правопорушення та внесення відомостей до ЄРДР о 18.26. год., які відбувалися у різних місцях відділу поліції, не доводить позицію сторони захисту, що ОСОБА_4 прибув до відділення поліції ще до розпочатку досудового розслідування добровільно з метою видачі знайденої речі.
		       Потерпіла звернулася до поліції із заявою про крадіжку її власності - мобільного телефону протягом невеликого проміжку часу о 15.01. Після її заяви органами поліції почали здійснюватися дії по встановленню обставин кримінального правопорушення з огляду місця події та подальшого внесення відомостей до ЄРДР, проведення інших слідчих дій.
		       Отже судом беззаперечно встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 прибув до відділення поліціі як запрошена особа та добровільно видав викрадений мобільний телефон потерпілої після розпочатку досудового розслідування. Тому заяву ОСОБА_4 під час видачі мобільного телефону слідчому, що він без будь-яких думок взяв цей телефон, щоб повернути власнику, суд розцінює як намір ухилення від кримінальної відповідальності.
		       Також суд критично оцінює пояснення обвинуваченого, що він у відділені поліції писав заяву про таємне заволодіння мобільним телефоном під диктовку працівників поліції. ОСОБА_4 є дорослою людиною, має середньо-технічну освіту, одружений, має дитину, працює водієм, а отже є освідченою людиною, яка може орієнтуватися у подіях, які відбуваються навколо неї. Якщо людина самостійно без запрошення приходить до органів поліції, щоб повернути знахідку, то у такому випадку не може погоджуватися на будь-які пропозиції самостійно себе оговорювати та заявляти стосовно себе про вчинення правопорушення. Вказана обставина не є прямим доказом, враховуючи, що обвинувачений відповідно до вимог КПК України має право змінювати свої покази, взагалі відмовитися від них. Судом досліджені інші докази, які у їх сукупності доводять вину обвинуваченого.
		       Крім того, суд відхиляє посилання сторони захисту на відповідність дій обвинуваченого вимогам діючого законодавства України щодо знахідки та відсутності у його діях складу кримінального правопорушення, виходячі з наступного.
		               Відповідно до чинного законодавства України, особа, яка знайшла загублену річ, не стає її власником. Згідно статті 337 Цивільного кодексу України, така особа зобов`язана негайно повідомити про знахідку  особу, яка її загубила (або власника речі), і повернути майно цій особі. Особа, яка знайшла загублену річ у приміщенні або транспортному засобі, зобов`язана передати її особі, яка представляє володільця цього приміщення чи транспортного засобу. Особа, якій передана знахідка, набуває прав та обов`язків особи, яка знайшла загублену річ. Якщо особа, яка має право вимагати повернення загубленої речі, або місце її перебування невідомі, особа, яка знайшла загублену річ, зобов`язана заявити про знахідку Національній поліції або органові місцевого самоврядування. Особа, яка знайшла загублену річ, має право зберігати її у себе або здати на зберігання Національній поліції, або органові місцевого самоврядування, або передати знахідку особі, яку вони вказали.
		               Верховний суд у своїй постанові від 18 липня 2019 року у справі  №761/31918/14-к зазначив, що якщо привласнення майна відбувається в адміністративних приміщеннях, пунктах здійснення розрахунково-касових операцій та інших громадських місцях з обмеженим простором, слід констатувати презумпцію «забутості» речі її власником. У подібних випадках особа, яка привласнює річ, має розуміти, що зовнішні умови, обстановка, розташування речі свідчать про те, що вона фактично не вийшла з володіння власника, а тільки залишена чи забута ним.
		              На відміну від крадіжки, привласнене майно може вважатися знахідкою лише за умов, що: а) воно вибуло з володіння власника; б) місцезнаходження цього майна власнику не відоме; в) між втратою майна та його знахідкою пройшов тривалий час, який давав власнику підстави вважати майно остаточно втраченим; г) особа, яка знайшла майно, не була очевидцем події втрати й сама не чинила будь-яких активних дій, спрямованих на вилучення майна з володіння власника; ґ) відсутня можливість виявлення (ідентифікації) законного власника майна.
		               Верховний Суд під час розгляду справи № 128/984/17 (провадження № 51-1305км20) у постанові від 23.06.2020 р. назвав аналогічні умови, за яких знайдене стає знахідкою та зазначив, що за законодавчим визначенням крадіжка - це таємне викрадення майна, яке завідомо є чужим для винного, тобто воно перебуває у власності іншої особи, і винний не має на це майно ні дійсного, на вигаданого права. Заволодіння майном, яке фактично не вийшло з володіння власника, а опинилося з будь-яких причин у неналежному, але відомому йому місці (залишене чи забуте), особою, яка знала, кому належить це майно, мала підстави вважати, де знаходиться власник речі і усвідомлювала, що він може за нею повернутися, слід розцінювати не як привласнення знахідки, а як крадіжку чужого майна.
		       У свою чергу під час розгляду даного кримінального провадження судом було встановлено та підтверджено наданими доказами, що потерпіла та обвинувачений перебували у приміщенні магазину одночасно, потерпіла випадково забула телефон на поверхні морозильної камери, а через короткий проміжок часу звернулася до поліції із заявою про крадіжку її мобільного телефону.
		        ОСОБА_4 самостійно не звернувся до Національної поліції або органів місцевого самоврядування, до яких він був забов`язаний звернутися у разі знахідки. Також обвинувачений не здійснив звернення до адмінінстрації магазину, його працівників - касирів чи охорони.
		       Суд відхиляє посилання обвинуваченого на ту обставину, що він сам добровільно видав мобільний телефон працівникам поліції саме як знахідку, оскільки вказане майно було отримано працівниками поліції під час здійснення кримінального провадження після звернення потерпілої, яка таким чином розшукувала своє майно. З переглянутого відеозапису у торгівельній залі супермаркету крім всього вбачається, що від морозильної камери відходить жінка, на поверхні камери залишається мобільний телефон, ОСОБА_4 підходить до цієї камери, де залишено телефоном та не окликає цю жінку, не звертається до інших покупців, присутніх неподалік, а навпаки своїми рухами намагається приховати свої дії як він бере цей телефон з поверхні морозильної камери.
		         Не заслуговують на увагу також і посилання  обвинуваченого на відсутність у нього довіри до працівників магазину, до яких він не звернувся. Як доброчесна людина з метою повернення знайденого майна жодної дії по зверненню до адміністрації та керівництва магазину, який є великою торгівельною мережею, та їх працівників,  або зазначення своїх даних для можливості власнику самостійно з ним зв`язатися, обвинувачений не здійснив. При цьому сама поведінка обвинуваченого під час того, як він забрав телефон з поверхні морозильної камери, виглядала, як намагання приховати свої дії.
		       Суд враховує особу обвинуваченого, який працював водієм  не офіційно, здійснював перевезення вантажів, а отже за своїм фізичним станом здоров`я спроможний виконувати зазначений вид роботи, швидко орієнтуватися у дорожній обстановці, розумітися на правилах дорожнього руху, а тому не є особою, яка не розуміє своєї поведінки та  її наслідків. Суд розцінює позицію обвинуваченого  як намір ухилитися від кримінальної відповідальності.
		        Прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання. Непрямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажала, але свідомо припускала їх настання згідно  ст.24 КК України
		       Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що дії обвинуваченого були умисними.
		       Посилання обвинуваченого на ту обставину, що він не мав наміру здійснювати будь-які дії з телефоном, його продаж, отримати будь-який дохід, вигоди від цього, оскільки заробляє та має можливість собі придбати телефон, як на відсутність корисливого умислу, також не є слушними. Перебування мобільного телефону прятогом проміжку часу з 13.35. годин до прибуття до відділу поліції о 18.25. за запрошенням, що складає майже п`ять годин, у фактичному володінні обвинуваченого з будь-якою метою, як то особисте користування, передача іншим особам, продаж, тощо, вказує на наявність корисливого умислу.
		            Також суд відхиляє посилання сторони захисту на ту обставину, що потерпіла не працює офіційно представником ТОВ «Ласунка» та не є працівником супермаркету. Відсутність офіційного працевлаштування у потерпілої не впливає на оцінку дій обвинуваченого та їх кваліфікацію. Судом беззаперечно встановлено та це не спростовується і самою стороною захисту, що мобільний телефон був залишений його власником на поверхні  морозильної камери, яка розташована у загальній  торгівельній залі супермаркету «Сільпо»  та відповідно до ст.1 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення» є громадським місцем, яке доступне чи відкрите для населення вільно або за запрошенням, або за плату, постійно, періодично або час від часу.  Незалежно від того чи є потерпіла працівником магазину, представником торгівельної марки або інше, чи звичайним покупцем або відвідувачем магазину, вина обвинуваченого у вчиненні крадіжки майна потерпілої є доведеною. Відсутність у потерпілої трудових відносин із супермаркетом та іншим товариством не змінює та не впливає на кваліфікацію дій обвинуваченого за ч.4 ст.185 КК України.
		       Таким чином, суд дійшов до обґрунтованого та переконливого висновку про відсутність у діях обвинуваченого  ОСОБА_4 необхідних умов, за яких привласнене майно може вважатися знахідкою.
		       Вирішуючи питання про призначення покарання, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України  враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		             Обвинувачений раніше не судимий, на обліку у лікаря-нарколога та психіатра не перебуває, офіційно не працює, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, свою вину не визнав.        
		        Обставин, що пом`якшує та обтяжує покарання обвинуваченого, судом не встановлено.   
		             Згідно з ч. 2 ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.                 
		       Виходячи із принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації - покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.             
		       У відповідності до вимог ст.50 КК України при призначенні міри покарання обвинуваченому, суд вважає за необхідне призначити такий захід примусу, який би був відповідною мірою кари за скоєне, сприяв виправленню засудженого та запобігав вчиненню інших кримінальних правопорушень.
		            Відповідно до вимог ст.12 КК України вчинений обвинуваченим злочин, передбачений ч.4 ст. 185 КК України , є тяжким злочином.
		       Враховуючи характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного, дані про особу обвинуваченого, відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, принцип індивідуалізації покарання, позицію сторони обвинувачення, потерпілої та захисту, обставини справи, суд по стійкому внутрішньому переконанню відповідно до ст.65 КК України для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів призначає покарання у виді  позбавлення волі у межах санкції ч.4 ст.185 КК України.
		       Враховуючи особу обвинувавеного, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, його вік, те, що він працює водієм,  має на утриманні неповнолітню дитину, обставини справи, повернення  викраденого майна потерпілій,  суд приходить до висновку про можливість звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст.76 КК України, оскільки саме таке покарання буде необхідним та достатнім для його виправлення, досягнення інших цілей покарання, буде відповідати тяжкості правопорушення, не буде становити «особистий надмірний тягар для особи» та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства і вимогами захисту основоположних прав особи.
		               Відповідно до вимог ст. 100 КПК України суд вирішує долю речових доказів.
		             Судові витрати та цивільний позов у кримінальному провадженні відстні.
		               Керуючись ст. ст. 100, 124, 373,374 КПК України, суд-
		 
		                                                             У Х В А Л И В :
		 
		                ОСОБА_4  визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України і призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.
		       На підставі ст.75 КК України звільнити  ОСОБА_4  від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом 2 (двох) років іспитового строку не вчинить нове кримінальне правопорушення та виконає покладені на нього згідно п.п.1,2 ч.1  ст.76 КК України обов`язки:
		-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації,
		-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
		               Обов`язок нагляду за засудженим     ОСОБА_4  покласти на уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання, роботи засудженого.
		               Строк покарання     ОСОБА_4  відраховувати з 08.05.2024 року.
		               Речові докази після набрання вироком законної сили:
		               -мобільний телефон марки «Redmi Note 11 64Gb» - повернути потерпілій ОСОБА_6 , скасувавши арешт телефону, накладений ухвалою слідчого судді Малиновського районного суду м.Одеси від 09.08.2022 року;
		             -2 (два) диски з відеозаписами камер відеонагляду супермаркету «Сільпо» - залишити зберігатися у матеріалах кримінального провадження.
		               Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду через Малиновський районний суд м.Одеси протягом 30 днів з дня його проголошення.
		          Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції
		                Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		              Копії вироку негайно після його проголошення вручаються обвинуваченому та прокурору.
		 
		               Суддя                                                ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...