Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 160/20531/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері.
Надіслано для оприлюднення: 07.05.2024. Зареєстровано: 09.05.2024. Забезпечено надання загального доступу: 09.05.2024.
Дата набрання законної сили: 07.05.2024
Номер судового провадження: К/990/14083/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		07 травня 2024 року 
		м. Київ
		 
		справа № 160/20531/21
		адміністративне провадження № К/990/14083/23  
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача - Рибачука А.І.,
		суддів: Бучик А.Ю., Коваленко Н.В.,
		розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами в суді касаційної інстанції адміністративну справу № 160/20531/21
		за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі - Держгеокадастр), Кваліфікаційної комісії Держгеокадастру, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Дніпропетровська обласна прокуратура, про визнання протиправним рішення, визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито
		за касаційною скаргою ОСОБА_1 
		на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04.04.2023, ухвалену судом у складі колегії суддів: головуючого судді - Добродняк І.Ю., суддів:               Бишевської Н.А., Семененка Я.В.,
		УСТАНОВИВ:
		І. РУХ СПРАВИ
		1. 29.10.2021 ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, у якому просила:
		визнати протиправним рішення Кваліфікаційної комісії Держгеокадастру від 04.10.2021 №21/88 щодо внесення подання стосовно анулювання кваліфікаційного сертифіката від 18.01.2013 № 000503 інженера-землевпорядника ОСОБА_1 ;
		визнати протиправним і скасувати наказ Дергеокадастру від 06.10.2021 №486 «Про анулювання кваліфікаційних сертифікатів інженера-землевпорядника» у частині анулювання кваліфікаційного сертифіката від 18.01.2013 №000503 інженера-землевпорядника ОСОБА_1 ;
		зобов`язати Дергеокадастр поновити дію кваліфікаційного сертифіката від 18.01.2013 №000503 інженера-землевпорядника ОСОБА_1 шляхом внесення відомостей до Державного реєстру сертифікованих інженерів-землевпорядників.
		На обґрунтування заявлених вимог позивачка зазначила, що при прийнятті спірного рішення та наказу відповідачі діяли всупереч Закону України від 22.05.2003 № 858-IV «Про землеустрій» (далі - Закон №858-IV), оскільки не було встановлено факту наявності її вини щодо грубого порушення вимог положень нормативно-правових актів, нормативно-технічних документів, стандартів, норм і правил у сфері землеустрою, тобто не встановлено порушення, передбаченого абзацом 2 частини другої статті 68 Закону             №858-IV, в редакції станом на 14.03.2019, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин (тобто на момент розроблення позивачкою документації із землеустрою).
		2. Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 03.11.2022 задовольнив позовні вимоги:
		визнав протиправним рішення Кваліфікаційної комісії Держгеокадастру щодо внесення подання від 04.10.2021 №21/88 стосовно анулювання кваліфікаційного сертифіката від 18.01.2013 №000503 інженера-землевпорядника ОСОБА_1 ;
		визнав протиправним і скасував наказ Держгеокадастру від 06.10.2021 №486 «Про анулювання кваліфікаційних сертифікатів» у частині анулювання кваліфікаційного сертифіката від 18.01.2013 №000503 інженера-землевпорядника ОСОБА_1 ;
		зобов`язав Держгеокадастр поновити дію кваліфікаційного сертифіката від 18.01.2013 №000503 інженера-землевпорядника ОСОБА_1 шляхом внесення відомостей до Державного реєстру сертифікованих інженерів-землевпорядників;
		стягнув на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Держгеокадастру судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2724,00 грн.
		3. Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 04.04.2023 скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове судове рішення, яким відмовив у задоволенні позову.
		4. 19.04.2023 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04.04.2023 у справі №160/20531/21 за вищевказаним позовом, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, позивачка просить скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04.04.2023 та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		5. Разом з касаційною скаргою позивачка подала клопотання про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		6. Верховний Суд ухвалою від 03.05.2023 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
		7. 08.05.2023 та 18.05.2023 від відповідача та третьої особи до суду касаційної інстанції надійшли відзиви на зазначену вище касаційну скаргу, в яких Держгеокадастр та Дніпропетровська обласна прокуратура просять залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване позивачкою судове рішення - без змін.
		ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
		8. У справі, яка розглядається, суди встановили, що відповідно до наказу Державного агентства земельних ресурсів України від 18.01.2013 №13 ОСОБА_1 виданий кваліфікаційний сертифікат інженера-землевпорядника від 18.01.2013 №000503. Вказаним кваліфікаційним сертифікатом підтверджується відповідність інженера-землевпорядника кваліфікаційним характеристикам професії та його спроможність самостійно складати окремі види документації із землеустрою та документації з оцінки земель (крім експертної грошової оцінки земельних ділянок), виконувати топографо-геодезичні і картографічні роботи, проводити інвентаризацію земель, перевіряти якість ґрунтових, геоботанічних та інших обстежень земель при здійсненні землеустрою.
		Листом від 26.08.2021 №09/2-1829-вих.21 Дніпропетровська обласна прокуратура направила до Кваліфікаційної комісії Держгеокадастру постанову від 26.08.2021 (далі - постанова), прийняту на підставі статті 110 Кримінального процесуального кодексу України, якою постановлено звернутись до Держагеокадастру з приводу вирішення питання щодо анулювання кваліфікаційного сертифіката від 18.01.2013 №000503 інженера-землевпорядника ОСОБА_1 з підстав грубого порушення нею вимог положень нормативно-правових актів, нормативно-технічних документів, стандартів, норм і правил у сфері землеустрою, а також рішення суду за фактами неякісного проведення землеустрою зазначеним сертифікованим інженером-землевпорядником.
		За результатом розгляду інформації, наведеної в постанові, Кваліфікаційна комісія Держгеокадастру прийняла рішення, оформлене протоколом від 28.09.2021 №4, яким ухвалено звернутися до Держгеокадастру із поданням про позбавлення (анулювання) кваліфікаційних сертифікатів інженерів-землевпорядників, зокрема інженера-землевпорядника ОСОБА_1 .
		Так, у протоколі засідання вказано, що до Кваліфікаційної комісії Держгеокадастру надійшла постанова, в якій зазначено, що при розробленні документації із землеустрою, яка здійснювалась позивачкою на підставі договору, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Авалон Бізснес-Консталтинг» та Державним підприємством (далі - ДП) «Шовкорадгосп "Щорський"» сертифікованим інженером-землевпорядником порушено вимоги статті 55 Закону №858-IV (в редакції, чинній на момент розробки документації із землеустрою), а саме: розроблена позивачкою технічна документація містила лише лист Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про те, що воно не заперечує щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Натомість, на думку прокурора, таке погодження мало бути здійснене у формі наказу як це встановлено пунктом 8 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 №333 «Про затвердження положень про територіальні органи Держгеокадастру», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 за №1391/29521.
		Також Кваліфікаційна комісія Держгеокадастру, посилаючись на постанову, зазначила, що технічна документація позивачкою виготовлена на земельну ділянку площею 131 га (закріплена на праві постійного користування за ДП «Шовкорадгосп "Щорський"» рішенням Криничанської районної ради народних депутатів Дніпропетровської області від 28.02.1992), натомість згідно з актом на право користування землею від 01.11.1959, зареєстрованим в державній книзі реєстрації землекористувань за №34, виданим Щорському держлісорозсаднику (правонступником якого є ДП «Шовкорадгосп "Щорський"») у користуванні ДП «Шовкорадгосп "Щорський"» перебуває земельна ділянка площею 111,4 га.
		Крім того, в протоколі засідання Кваліфікаційної комісії Держгеокадастру зазначено, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 08.06.2021 у справі №904/628/21 державну реєстрацію земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 131 га, яка здійснена на підставі технічної документації, розробленої ТОВ «Авалон Бізнес-Консалтинг», скасовано.
		З огляду на зазначене вище, Кваліфікаційною комісією Держгеокадастру встановлено факт порушення сертифікованим інженером-землевпорядником ОСОБА_1 законодавства у сфері землеустрою та Державного земельного кадастру, а саме статтей 6, 55 Закону №858-IV, що призвело до порушення прав та законних інтересів замовників документації із землеустрою, юридичних або фізичних осіб, держави, територіальної громади.
		Кваліфікаційною комісією Держгеокадастру на адресу Держгеокадастру направлено подання від 04.10.2021 № 21/88 про анулювання кваліфікаційних сертифікатів інженерів-землевпорядників відповідно до рішення (протокол від 28.09.2021 №4), зокрема, про анулювання кваліфікаційного сертифіката позивачки.
		На підставі вищевказаного подання, Держгеокадастр видано наказ від 06.10.2021 №486, яким, зокрема, анульовано кваліфікаційний сертифікат інженера-землевпорядника ОСОБА_1 від 18.01.2013 № 000503.
		Вважаючи зазначені рішення Кваліфікаційної комісії Держгеокадастру та наказ Держгеокадастру протиправними, ОСОБА_1 звернулась до суду з цим позовом.
		ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		9. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що приймаючи рішення про анулювання кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника ОСОБА_1 . Держгеокадастр застосував норму абзацу 2 частини другої статті 68 Закону №858-IV в редакції Закону України від 28.04.2021 №1423-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» (далі - Закон №1423-ІХ), який набрав чинності 27.05.2021, у зв`язку з чим позивачку притягнуто до відповідальності за діяння, яке на час його вчинення (14.03.2019) не визнавалося законом як правопорушення. Також суд першої інстанції зазначив, що матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що відповідачами під час встановлення факту порушення позивачкою вимог положень нормативно-правових актів, нормативно-технічних документів, стандартів, норм і правил у сфері землеустрою досліджувались, збирались та оцінювались додаткові докази, аналізувалась попередня робота позивачки, проводилась перевірка кваліфікації та якості її професійної підготовки як інженера-землевпорядника, проводилась оцінка характеру порушення, категорії виконавця, об`єктивних та суб`єктивних ознак здійснюваного порушення, що у свою чергу додатково свідчить про безпідставність притягнення позивачки до відповідальності шляхом саме анулювання кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника.
		10. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.11.2022, зазначив, що суд першої інстанції правильно вказав, що до події (факту), яка відбулась 14.03.2019 за участі сертифікованого інженера-землевпорядника ОСОБА_1 підлягає застосуванню законодавство України, яке було чинним станом на 14.03.2019. Водночас, суд апеляційної інстанції не погодився з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, оскільки державний акт на право постійного користування земельною ділянкою загальної площею 131 га ДП «Шовкорадгосп "Щорський"» виданий не був, натомість згідно з актом на право постійного користування землею від 01.11.1959 в постійному користуванні                                         ДП «Шовкорадгосп "Щорський"» перебуває земельна ділянка загальною площею 111,4 га, а тому позивачкою проектна документація виготовлена з порушенням вимог Закону №858-IV. Суд апеляційної інстанції також зазначив, що листом від 31.08.2018 Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області надало згоду ДП «Шовкорадгосп "Щорський"» щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на території Божедарівської селищної ради Криничанського району Дніпропетровської області згідно з зазначеним вище актом на право постійного користування землею, тобто, земельної ділянки саме площею 111,4 га, а не площею 131 га. З огляду на такі обставини, апеляційний суд констатував, що редакція статті 68 Закону №858-IV (чинна на час виготовлення позивачкою документації із землеустрою) однією з підстав для анулювання кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника визначала грубе порушення сертифікованим інженером-землевпорядником вимог положень нормативно-правових актів, нормативно-технічних документів, стандартів, норм і правил у сфері землеустрою і дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 було допущено грубе порушення статті 55 Закону №858-IV під час виготовлення технічної документації із землеустрою, а тому підстав для задоволення позову немає.
		IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВІВ
		11. Касаційна скарга позивачки мотивована, зокрема тим, що Кваліфікаційна комісія Держгеокадастру, вирішуючи питання про звернення до Держгеокадастру з поданням щодо анулювання їй кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника, застосувала норму абзацу 2 частини другої статті 68 Закону №858-IV (в редакції, яка набрала чинності з 27.05.2021) до правовідносин (події/факту), які у часі виникли 14.03.2019. При цьому, на думку позивачки, Кваліфікаційна комісія Держгеокадастру не встановила факту грубого порушення нею нормативно-правових актів, нормативно-технічних документів, стандартів, норм і правил у сфері землеустрою як того вимагала чинна на момент виникнення спірних правовідносин (14.03.2019) редакція абзацу 2 частини другої статті 68 Закону №858-IV.
		12. Крім того, позивачка вказала на те, що в рішенні Кваліфікаційної комісії Держгеокадастру, оформленому протоколом від 28.09.2021 №4, не зазначена конкретна особа (коло осіб), права якої були порушені її діями, як того вимагає абзац 2 частини другої статті 68 Закону №858-IV (в редакції, чинній з 27.05.2021), яка була застосована відповідачем під час прийняття спірного рішення).
		13. Разом з касаційною скаргою позивачка подала клопотання про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, яке було обґрунтоване тим, що ця справа містить виключну правову проблему, вирішення якої необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки Закон №858-IV, яким врегульовано питання притягнення відповідним суб`єктом владних повноважень (Держгеокадастром) сертифікованих інженерів-землевпорядників до юридичної відповідальності за порушення законодавства у сфері землеустрою згідно з абзацом 2 частини другої статті 68 Закону №858-IV не містить положень щодо строків давності притягнення до відповідальності, зокрема, у вигляді анулювання кваліфікаційного сертифіката.
		14. У відзиві на касаційну скаргу Держгеокадастр вказав на необґрунтованість доводів касаційної скарги, зокрема зазначив, що Кваліфікаційна комісія Держгеокадастру правомірно застосувала редакцію статті 68 Закону №858-IV, яка була чинна на момент розгляду скарги на дії сертифікованого інженера-землевпорядника ОСОБА_1 , у зв`язку з чим просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін. 
		15. Дніпропетровська обласна прокуратура у своєму відзиві на касаційну скаргу вказала на безпідставність та необґрунтованість доводів касаційної скарги, у зв`язку з чим просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04.04.2023 - без змін.
		V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		16. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також, враховуючи межі касаційного перегляду справи, визначені статтею        341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів виходить із такого.
		17. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		18. Спірні правовідносини регулюються, зокрема, Земельним кодексом України (далі - ЗК України), Законом №858-IV та Порядком роботи Кваліфікаційної комісії, видачі та анулювання кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника та інженера-геодезиста, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 28.07.2017 №392 (далі - Порядок №392).
		19. Статтею 184 ЗК України визначено, що землеустрій передбачає:
		а) встановлення (відновлення) на місцевості меж адміністративно-територіальних одиниць, землеволодінь і землекористувань;
		б) розробку загальнодержавної і регіональних програм використання та охорони земель;
		в) складання схем землеустрою, розроблення техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель відповідних адміністративно-територіальних одиниць;
		г) обґрунтування встановлення меж територій з особливими природоохоронними, рекреаційними і заповідними режимами;
		д) складання проектів відведення земельних ділянок;
		е) встановлення в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок;
		ж) складання проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозмін, упорядкування угідь, а також розроблення заходів щодо охорони земель;
		з) розроблення іншої землевпорядної документації, пов`язаної з використанням та охороною земель;
		і) проведення топографо-геодезичних, картографічних, ґрунтових, геоботанічних та інших обстежень і розвідувань земель;
		ї) визначення самозалісених ділянок. 
		20. Землеустрій здійснюється суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, за рахунок коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим і місцевих бюджетів, а також коштів громадян та юридичних осіб. Землеустрій здійснюється відповідно до закону (стаття 185 ЗК України).
		21. Погодження і затвердження документації із землеустрою регламентовано статтею 186 ЗК України.
		22. Закон №858-IV визначає правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою і спрямований на регулювання відносин, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування.
		23. Пунктом «г» частини першої статті 14 Закону № 858-IV передбачено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, у сфері землеустрою, належать здійснення сертифікації інженерів-землевпорядників, утворення Кваліфікаційної комісії та ведення Державних реєстрів сертифікованих інженерів-землевпорядників та інженерів-геодезистів.
		24. Згідно із частиною першою статті 25 Закону № 858-IV (тут і далі - в редакції, чинній на момент виготовлення позивачкою документації із землеустрою) документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації.
		25. Відповідно до частини четвертої статті 25 Закону № 858-IV відповідність документації із землеустрою положенням нормативно-технічних документів, державних стандартів, норм і правил у сфері землеустрою засвідчується:
		у паперовій формі - підписом та особистою печаткою сертифікованого інженера-землевпорядника, який відповідає за якість робіт із землеустрою;
		в електронній формі - електронним цифровим підписом сертифікованого інженера-землевпорядника, який відповідає за якість робіт із землеустрою, згідно із законодавством про використання електронного цифрового підпису.
		26. Відповідно до статті 60 Закону № 858-IV (тут і далі - в редакції чинній на момент прийняття відповідачем спірного рішення) державний контроль за проведенням землеустрою, виконанням запроектованих заходів із землеустрою і дотриманням вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, при розробленні документації із землеустрою здійснюється органами, що здійснюють державний контроль за використанням та охороною земель відповідно до повноважень, визначених законом.
		27. Частиною третьою статті 66 Закону № 858-IV встановлено, що відповідальними особами за якість робіт із землеустрою можуть бути лише сертифіковані інженери-землевпорядники.
		28. Відповідно до частин дев`ятнадцятої - двадцять першої статті 66 Закону № 858-IV кваліфікаційний сертифікат інженера-землевпорядника анулюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин: а) за зверненням сертифікованого інженера-землевпорядника; б) у разі набрання законної сили рішенням суду про обмеження дієздатності особи (інженера-землевпорядника), визнання її недієздатною, безвісно відсутньою; в) за поданням Кваліфікаційної комісії в разі встановлення факту порушення інженером-землевпорядником законодавства у сфері землеустрою відповідно до статті 68 цього Закону; г) на підставі свідоцтва про смерть.
		Кваліфікаційний сертифікат інженера-землевпорядника може бути також анульований за рішенням суду.
		Рішення про зупинення дії чи анулювання кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника може бути оскаржено до суду.
		29. Статтею 68 Закону № 858-IV передбачено, що особи, винні у порушенні законодавства у сфері землеустрою, несуть відповідальність згідно із законом.
		Кваліфікаційна комісія за результатами розгляду письмових звернень заінтересованих осіб, замовників документації із землеустрою, органів державної влади та місцевого самоврядування, саморегулівних організацій у сфері землеустрою робить подання центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, про позбавлення сертифікованого інженера-землевпорядника кваліфікаційного сертифіката (його анулювання) з таких підстав:
		встановлення Кваліфікаційною комісією факту порушення сертифікованим інженером-землевпорядником законодавства у сфері землеустрою та Державного земельного кадастру, що призвело до порушення прав та/або законних інтересів замовників документації із землеустрою, юридичних або фізичних осіб, держави, територіальної громади, на підставі розгляду письмових звернень таких осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування;
		рішення суду за фактами неякісного проведення землеустрою сертифікованим інженером-землевпорядником;
		наявність у сертифікованого інженера-землевпорядника непогашеної судимості за корисливі кримінальні правопорушення;
		з`ясування факту неправомірної видачі кваліфікаційного сертифіката.
		На підставі подання Кваліфікаційної комісії про позбавлення сертифікованого інженера-землевпорядника кваліфікаційного сертифіката центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, приймає відповідне рішення та повідомляє його письмово у двотижневий строк після надходження відповідного протоколу засідання Кваліфікаційної комісії.
		30. Основні засади роботи Кваліфікаційної комісії визначено Порядком №392 (тут і далі - в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення).
		31. Відповідно до пункту 5 розділу І Порядку № 392 до повноважень Кваліфікаційної комісії належать: розгляд заяв, документів та матеріалів, що надійшли до Кваліфікаційної комісії, прийняття рішень про допуск осіб, що подали зазначені документи, до складання кваліфікаційного іспиту; організація і проведення кваліфікаційних іспитів фізичних осіб, які бажають отримати кваліфікаційний сертифікат інженера-землевпорядника та/або інженера-геодезиста; встановлення вимог до програм підвищення кваліфікації сертифікованих інженерів-землевпорядників та інженерів-геодезистів; здійснення контролю за якістю професійної підготовки сертифікованих інженерів-землевпорядників та інженерів-геодезистів; затвердження переліку питань до кваліфікаційних іспитів та в разі потреби внесення змін до зазначеного переліку; прийняття рішень про видачу кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника та/або інженера-геодезиста, їх дублікатів; розгляд письмових звернень заінтересованих осіб, замовників документації із землеустрою, органів державної влади та місцевого самоврядування, саморегулівних організацій у сфері землеустрою та топографо-геодезичної і картографічної діяльності стосовно професійної діяльності сертифікованих інженерів-землевпорядників та інженерів-геодезистів, а також актів, складених за результатами здійснених Держгеокадастром заходів державного нагляду (контролю); прийняття рішень про внесення подання до Держгеокадастру стосовно анулювання чи зупинення дії сертифіката інженера-землевпорядника та/або інженера-геодезиста; у разі потреби звернення до відповідних уповноважених органів з метою вирішення питань, що належать до її компетенції.
		32. Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Порядку № 392 організаційною формою роботи Кваліфікаційної комісії є засідання, які проводяться в міру надходження документів або виникнення питань, розгляд яких потребує прийняття рішення, але не рідше один раз на місяць.
		33. Пунктами 6 та 7 розділу ІІ Порядку № 392 передбачено, що рішення Кваліфікаційної комісії приймаються шляхом відкритого голосування простою більшістю голосів присутніх на її засіданні та оформлюються протоколом, який підписують усі присутні на засіданні члени Кваліфікаційної комісії. Член Кваліфікаційної комісії, який не погоджується з прийнятим Кваліфікаційною комісією рішенням, висловлює окрему думку в письмовому вигляді, що додається до протоколу.
		Рішення Кваліфікаційної комісії може бути оскаржено в суді.
		34. Пунктами 19 та 20 розділу ІІІ Порядку № 392 передбачено, що Кваліфікаційна комісія за результатами розгляду письмових звернень заінтересованих осіб, замовників документації із землеустрою, органів державної влади та місцевого самоврядування, саморегулівних організацій у сфері землеустрою робить подання до Держгеокадастру про позбавлення сертифікованого інженера-землевпорядника кваліфікаційного сертифіката (його анулювання) з таких підстав:
		- грубе порушення сертифікованим інженером-землевпорядником вимог положень нормативно-правових актів, нормативно-технічних документів, стандартів, норм і правил у сфері землеустрою;
		- рішення суду за фактами неякісного проведення землеустрою сертифікованим інженером-землевпорядником;
		- наявність у сертифікованого інженера-землевпорядника непогашеної судимості за корисливі злочини;
		- з`ясування факту неправомірної видачі кваліфікаційного сертифіката.
		На підставі подання Кваліфікаційної комісії про позбавлення сертифікованого інженера-землевпорядника кваліфікаційного сертифіката Держгеокадастр приймає відповідне рішення та повідомляє його письмово у двотижневий строк після надходження відповідного протоколу засідання Кваліфікаційної комісії.
		Рішення про позбавлення сертифікованого інженера-землевпорядника кваліфікаційного сертифіката може бути оскаржено в судовому порядку.
		Кваліфікаційний сертифікат інженера-землевпорядника анулюється Держгеокадастром: за зверненням сертифікованого інженера-землевпорядника; у разі набрання законної сили рішенням суду про обмеження дієздатності особи (інженера-землевпорядника), визнання її недієздатною, безвісно відсутньою; за поданням Кваліфікаційної комісії у разі встановлення факту порушення інженером-землевпорядником законодавства у сфері землеустрою відповідно до статті 68 Закону №858-IV; на підставі свідоцтва про смерть.
		35. Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що законодавець наділив Держгеокадастр повноваженнями здійснювати державний нагляд у сфері землеустрою та приймати рішення про анулювання кваліфікаційного сертифіката на підставі відповідного подання Кваліфікаційної комісії.
		36. Що стосується власне факту порушення позивачкою вимог положень нормативно-правових актів, нормативно-технічних документів, стандартів, норм і правил у сфері землеустрою при складанні нею документації із землеустрою, колегія суддів виходить із такого.
		37. У справі, яка розглядається, суди встановили, що Дніпропетровська обласна прокуратура листом від 26.08.2021 №09/2-1829-вих.21 «Про порушення сертифікованими інженерами-землевпорядниками вимог законодавства при розробленні документації із землеустрою» направила до Кваліфікаційної комісії Держгеокадастру постанову, прийняту на підставі статті 110 Кримінального процесуального кодексу України, якою постановлено звернутись до Держагеокадастру з приводу вирішення питання щодо анулювання кваліфікаційного сертифіката від 18.01.2013 №000503 інженера-землевпорядника ОСОБА_1 з підстав грубого порушення вимог положень нормативно-правових актів, нормативно-технічних документів, стандартів, норм і правил у сфері землеустрою, а також рішення суду за фактами неякісного проведення землеустрою сертифікованим інженером-землевпорядником. Зазначена в постанові інформація стала основою для складання та направлення Кваліфікаційною комісією Держгеокадастру на адресу Держгеокадастру подання від 04.10.2021 № 21/88, що стало підставою для анулювання зазначеного кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника ОСОБА_1 .
		38. Колегія суддів зазначає, що будь-яке рішення (дії) суб`єкта владних повноважень має бути законним та обґрунтованим, прийнятим чи вчиненим в межах наданих повноважень, містити конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		39. Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що до події (факту), яка відбулась 14.03.2019 за участі сертифікованого інженера-землевпорядника ОСОБА_1 підлягає застосуванню законодавство України, яке було чинним станом на 14.03.2019 (за твердженням позивачки, яке не заперечується іншими учасниками справи, в цей день вона засвідчила своїм підписом відповідність документації із землеустрою, виконаної на замовлення ДП «Шовкорадгосп "Щорський"» положенням нормативно-технічних документів, норм і правил у сфері землеустрою).
		40. Враховуючи зазначене, анулювання кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника ОСОБА_1 за поданням Кваліфікаційної комісії могло бути здійснено за умови наявності в діях позивачки ознак грубого порушення вимог положень нормативно-правових актів, нормативно-технічних документів, стандартів, норм і правил у сфері землеустрою (відповідно до абзацу другого частини другої статті 68 Закону №858-IV в редакції, чинній станом на 14.03.2019).
		41. Перевіряючи оспорювані рішення та наказ на відповідність наведеним у статті 2 КАС України критеріям, колегія суддів виходить із такого.
		42. Згідно із статтею 28 Закону №858-IV (в редакції, чинній на момент розробки позивачкою документації із землеустрою) розробники документації із землеустрою мають право:              а) виконувати роботи із складання документації із землеустрою; б) погоджувати із замовником наукові, технічні, економічні та інші вимоги до документації із землеустрою, строк виконання робіт, їх вартість та порядок оплати; в) вимагати індексації вартості виконаних робіт із землеустрою в порядку, встановленому законом; г) авторства на створену ними документацію із землеустрою; ґ) здійснювати авторський нагляд за реалізацією заходів, передбачених документацією із землеустрою; д) вимагати зупинення робіт, що виконуються з порушенням документації із землеустрою і призводять до нецільового використання земель та їх псування; е) вносити пропозиції щодо оновлення застарілої або розробки нової документації із землеустрою.
		Розробники документації із землеустрою зобов`язані: а) дотримуватися законодавства України, що регулює земельні відносини, а також державних стандартів, норм і правил при здійсненні землеустрою; б) інформувати зацікавлених осіб про здійснення землеустрою;   в) виконувати всі умови договору; г) виконувати роботи із складання документації із землеустрою у строк, передбачений договором. Максимальний строк складання документації із землеустрою не повинен перевищувати шести місяців з моменту укладення договору.
		Розробники документації із землеустрою несуть відповідно до закону відповідальність за достовірність, якість і безпеку заходів, передбачених цією документацією.
		У разі невиконання або неналежного виконання умов договору при здійсненні землеустрою, розробники документації із землеустрою несуть відповідальність, передбачену договором і законом.
		43. Стаття 68 Закону №858-IV (в редакції, чинній на момент розробки позивачкою документації із землеустрою) передбачала, що кваліфікаційна комісія за результатами розгляду письмових звернень заінтересованих осіб, замовників документації із землеустрою, органів державної влади та місцевого самоврядування, саморегулівних організацій у сфері землеустрою робить подання центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, про позбавлення сертифікованого інженера-землевпорядника кваліфікаційного сертифіката (його анулювання) на підставі, зокрема, грубого порушення сертифікованим інженером-землевпорядником вимог положень нормативно-правових актів, нормативно-технічних документів, стандартів, норм і правил у сфері землеустрою.
		44. Закон №858-IV не дає визначення грубого порушення суб`єктом господарювання або ж інженером-землевпорядником вимог нормативно-правових актів.
		45. Поняття «грубе порушення суб`єктом господарювання або ж інженером-землевпорядником вимог нормативно-правових актів», яке застосоване законодавцем у статті 68 Закону №858-IV має оціночний характер, а тому для з`ясування характеру порушення слід досліджувати усі обставини, пов`язані з його вчиненням. У кожному конкретному випадку воно повинно встановлюватися, виходячи з об`єктивних та суб`єктивних ознак вчиненого діяння.
		46. Визнання порушення нормативно-правових актів, нормативно-технічних документів, стандартів, норм і правил у сфері землеустрою грубим залежить від оцінки таких критеріїв кожний з яких має самостійне значення: характеру порушення; категорії виконавця; об`єктивних ознак здійснюваного порушення; суб`єктивних ознак здійснюваного порушення.
		47. У справі, що розглядається, Кваліфікаційна комісія Держгеокадастру, вирішуючи питання про звернення до Держгеокадастру з поданням про анулювання кваліфікаційного сертифіката від 18.01.2013 №000503 інженера-землевпорядника ОСОБА_1 , застосувала норму абзацу 2 частини другої статті 68 Закону №858-IV в редакції, чинній на момент розгляду скарги прокуратури та зазначила, що нею встановлено факт порушення сертифікованим інженером-землевпорядником законодавства у сфері землеустрою та Державного земельного кадастру, а саме статей 6, 55 Закону №858-IV, що призвело до порушення прав та законних інтересів замовників документації із землеустрою, юридичних або фізичних осіб, держави, територіальної громади.
		48. За змістом статті 55 Закону №858-IV технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає, в тому числі, згоду власника земельної ділянки, а для земель державної та комунальної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на відновлення меж земельної ділянки користувачем; копію документа, що посвідчує право на земельну ділянку (у разі проведення робіт щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі).
		49. Суть встановленого Кваліфікаційною комісією Держгеокадастру порушення позивачкою приписів статті 55 Закону №858-IV полягає в наступному: 1) технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ДП «Шовкорадгосп "Щорський"» виготовлена позивачкою на площу земельної ділянки 131 га, в той час як у суб`єкта господарювання був правовстановлюючий документ (акт на право постійного користування землею від 01.11.1959) на земельну ділянку площею 111,4 га; 2) листом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 31.08.2018 №М-6484/0-4386/0/20-18 надано згоду на встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) згідно з актом на право користування землею від 01.11.1959, тобто щодо земельної ділянки площею 111,4 га, а не площею 131 га.
		50. Крім того, Кваліфікаційна комісія Держгеокадастру зазначила, що рішення організаційно-розпорядчого характеру приймаються територіальними органами Держгеокадастру у формі наказу.Отже, відповідна згода мала бути надана не листом, а наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.
		51. Нормами Закону №858-IV не визначено, в якій саме правовій формі (яким розпорядчим документом) вирішується питання щодо надання згоди на встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Зокрема, чи необхідно приймати відповідне рішення органу з цього питання у певній формі чи достатньо відповіді, наданої листом.
		52. Пунктом 9 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15 «Про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру», передбачено, що Держгеокадастр в межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України та наказів Мінагрополітики видає накази організаційно-розпорядчого характеру, організовує та контролює їх виконання.
		53. Згідно з пунктом 84 Типової інструкції з діловодства в територіальних органах Держгеокадастру, затвердженої наказом Держгеокадастру від 15.10.2015 № 600 (чинної на момент виникнення спірних правовідносин), накази видаються як рішення організаційно-розпорядчого характеру. За змістом управлінської дії накази видаються з основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, адміністративно-господарських, кадрових питань.
		54. Пунктом 123 вказаної Інструкції визначено, що службові листи складаються з метою обміну інформацією між установами як: відповіді про виконання завдань, визначених в актах органів державної влади, дорученнях вищих посадових осіб; відповіді на запити, звернення; відповіді на виконання доручень установ вищого рівня; відповіді на запити інших установ; відповіді на звернення громадян; відповіді на запити на інформацію; ініціативні листи; супровідні листи.
		55. Відповідно до Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2005 № 34/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 15.05.2013 №888/5), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.04.2005 за № 381/10661, наказ, розпорядження, постанова, рішення - акт організаційно-розпорядчого характеру чи нормативно-правового змісту, що видається суб`єктом нормотворення у процесі здійснення ним виконавчо-розпорядчої діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданої компетенції з основної діяльності, адміністративно-господарських або кадрових питань, прийнятий (виданий) на основі Конституції та інших актів законодавства України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та спрямований на їх реалізацію, спрямування регулювання суспільних відносин у сферах державного управління, віднесених до його відання.
		56. Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що за результатами розгляду будь-яких основних питань, у тому числі щодо надання згоди на встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) у межах повноважень територіального органу Держгеокадастру, цей орган має видавати відповідний наказ.
		57. Таким чином Верховний Суд констатує, що наданий Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області лист від 31.08.2018 №М-6484/0-4386/0/20-18 не може сприйматися судом як належна згода на встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), оскільки питання вирішене не у встановленому законом порядку і до того ж за змістом вказаного листа згода надавалась на розробку документації із землеустрою щодо земельної ділянки площею 111,4 га.
		Отже, позивачкою технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки площею 131 га в натурі (на місцевості) було розроблено за відсутності згоди уповноваженого органу. 
		58. Крім того, з Єдиного державного реєстру судових рішень видно, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 08.06.2021 у справі №904/628/21, задоволено позовні вимоги Дніпропетровської обласної прокуратури до Приватного підприємства «Шовкорадгосп "Щорський"» та скасовано державну реєстрацію земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 131 га, кадастровий номер 1222055700:01:001:0632 у Державному земельному кадастрі.
		Ухвалюючи таке рішення, Господарський суд Дніпропетровської області виходив з того, що рішенням Криничанської районної ради народних депутатів Дніпропетровської області від 28.02.1992 за ДП «Шовкорадгосп "Щорський"» (правонаступником якого є Приватне підприємство «Шовкорадгосп "Щорський"») закріплено земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною, площею 131 га, що розташовується на території Божедарівської селищної ради Криничанського району, однак правовстановлюючі документи на земельну ділянку площею 131 га ДП «Шовкорадгосп "Щорський"» не було отримано, отже, господарський суд констатував, що в постійному користуванні державного підприємства як до 1992 року, так і після, продовжувала перебувати земельна ділянка, площею, 111,4 га, що розташовується на території Божедарівської селищної ради Криничанського району відповідно до акта на право постійного користування землею від 01.11.1959, зареєстрованого в державній книзі реєстрації землекористувань за №34.
		59. З огляду на наведене, колегія суддів зазначає, що такі обставини, які також були встановлені у спірному рішенні Кваліфікаційної комісії Держгеокадастру від 04.10.2021 №21/88, свідчать про те, що позивачкою як інженером-землевпорядником було вчинено саме грубе порушення вимог статті 55 Закону №858-IV, оскільки внаслідок її дій, які полягають у виготовленні технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки площею 131 га в натурі (на місцевості) за відсутності у замовника правовстановлюючого документа на таку земельну ділянку та без згоди уповноваженого органу на встановлення (відновлення) меж земельної ділянки площею 131 га в натурі (на місцевості), земельну ділянку площею 131 га було незаконно зареєстровано в Державному земельному кадастрі за кадастровим номером 1222055700:01:001:0632.
		60. Разом з тим, оцінюючи доводи позивачки та висновки судів попередніх інстанцій стосовно застосування строків давності притягнення до відповідальності у вигляді позбавлення сертифікованого інженера-землевпорядника кваліфікаційного сертифіката (його анулювання), передбаченої частиною другою статті 68 Закону №858-IV, колегія суддів вважає необхідним вказати на таке.
		61. У практиці, зокрема, адміністративного судочинства застосовується загальний принцип in dubio pro tributario (пріоритет з найбільш сприятливим для особи тлумаченням норми права): у разі якщо норма закону або іншого нормативного акта, виданого на основі закону, або якщо норми різних законів або нормативних актів дозволяють неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків особи у її взаємовідносинах з державою (в особі відповідних суб`єктів владних повноважень), тлумачення такого закону здійснюється на користь особи (суб`єкта приватного права).
		62. Як вже було зазначено вище, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
		63. У справі, яка розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, і це не заперечується учасниками справи, що факт засвідчення позивачкою своїм підписом документації із землеустрою мав місце 14.03.2019.
		64. При цьому, оскаржувані позивачкою рішення Кваліфікаційної комісії Держгеокадастру від 04.10.2021 № 21/88 та наказ Дергеокадастру від 06.10.2021 №486 були прийняті у строк понад два роки з моменту вчинення нею дій, за які її було притягнуто до відповідальності.
		65. Колегія суддів зазначає, що з метою перевірки спірних рішень на відповідність критеріям, визначеним в статті 2 КАС України, необхідно встановити, до якого виду відповідальності належать заходи впливу, встановлені частиною другою статті 68 Закону №858-IV.
		66. У теорії права виділяють конституційну, кримінальну, адміністративну, цивільну, дисциплінарну, матеріальну відповідальність. Критерієм видової класифікації заходів відповідальності має бути юридична природа відповідного правопорушення та характер шкоди, що ним спричинена.
		67. Дисциплінарна відповідальність - це різновид юридичної відповідальності, що передбачає застосування спеціальних заходів або покарань (дисциплінарних стягнень) до особи, за вчинення нею дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні цією особою своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених правилами внутрішнього трудового розпорядку, колективним договором або нормативно-правовими актами, що регулюють професійну діяльність такої особи.
		68. Враховуючи наведене вище, дисциплінарну відповідальність (залежно від джерела правового регулювання) можна умовно поділити на два види: 1) загальну, яка врегульована нормами Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) та правилами внутрішнього трудового розпорядку і яка застосовується до всіх працівників, окрім тих, для кого дисциплінарна відповідальність визначена спеціальними актами законодавства; 2) спеціальну, яка передбачає застосування певних заходів впливу до осіб залежно від їхньої посади, специфіки роботи або характеру порушень і яка визначена спеціальними нормативно-правовими актами.
		69. Закон не визначає, до якого саме виду юридичної відповідальності належать заходи впливу за правопорушення, передбачені частиною другою статті 68 Закону №858-IV.
		Кваліфікуючи вид цієї відповідальності, суд бере до уваги:
		1) мету відповідальності - покарання особи за дії, вчиненні нею під час виконання своїх професійних обов`язків;
		2) вид стягнення - анулювання кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника;
		3) наслідок для винної особи - позбавлення можливості виконувати роботи, пов`язані з виготовленням документації із землеустрою;
		4) джерело регулювання - спеціальний закон.
		70. Враховуючи вищенаведені ознаки, а також пріоритетність тлумачення норм закону, яке повинно у найбільшій мірі відповідати інтересам людини, Суд дійшов висновку, що відповідальність, передбачена частиною другою статті 68 Закону №858-IV, належить до дисциплінарної відповідальності.
		71. Колегія суддів враховує той факт, що нормами Закону №858-IV не визначено строк протягом якого на сертифікованого інженера-землевпорядника може бути накладено стягнення у вигляді анулювання відповідного кваліфікаційного сертифіката, разом з тим, в силу положень частини шостої статті 7 КАС України, суд вважає, що в цьому випадку за аналогією підлягають застосуванню норми КЗпП України.
		72. Відповідно до частини другої статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.
		73. При цьому, до відповідальності у вигляді анулювання кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника позивачку було притягнуто у строк понад два роки з моменту вчинення нею відповідних дій (засвідчення підписом виготовленої документації із землеустрою).
		74. Колегія суддів враховує, що юридична відповідальність є однією з форм захисту суспільства та держави від посягань на відповідні цінності, головними з яких відповідно до статті 3 Конституції України є людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека. При цьому, юридична відповідальність ґрунтується, у першу чергу, на державному примусі як специфічному впливі на поведінку особи, заснованому на організованій силі та спрямованому на безумовне виконання санкціонованих державою правил поведінки (норм права). Такий примус передбачає його регламентованість виключно законом, наявність чітко встановлених меж застосування та здійснення лише компетентним суб`єктом владних повноважень.
		75. Мета застосування державою юридичної відповідальності до правопорушника зумовлена цілями, заради яких вона запроваджується. До таких основних цілей слід віднести такі:
		охоронна - зупинити триваюче правопорушення (протиправний стан);
		правозабезпечувальна - досягнути результату у формі приведення поведінки (діяльності) відповідного суб`єкта до стану правомірної;
		правовідновлювальна (компенсаційна)- відновити порушене право потерпілого та компенсувати йому матеріальний і моральний збиток, заподіяний правопорушенням;
		попереджувальна (превентивна) - попередити вчинення нових правопорушень з боку як самого правопорушника (приватна превенція), так і інших суб`єктів (загальна превенція);
		процедурно-процесуальна - офіційно визнати правопорушника винним у здійсненні протиправного діяння;
		виховна - перевиховати правопорушника шляхом забезпечення у нього сталого спрямування на неухильне дотримання норм права;
		каральна (штрафна) - покарати правопорушника у формі понесення ним додаткових втрат, зокрема, й шляхом анулювання кваліфікаційного сертифікату.
		76. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 803/1122/17, від 05.03.2019 у справі № 814/1049/18.
		77. Таким чином, колегія суддів Верховного Суду вважає, що спірні рішення Кваліфікаційної комісії Держгеокадастру та наказ Держгеокадастру прийняті без дотримання встановлених законом вимог щодо строку притягнення особи до відповідальності, отже, не відповідають критеріям, визначеним у статті 2 КАС України.
		78. З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов помилкових висновків про відсутність підстав для скасування рішення Кваліфікаційної комісії Держгеокадастру від 04.10.2021 № 21/88 та наказу Дергеокадастру від 06.10.2021 №486.
		79. Натомість суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, однак неправильно визначив мотиви, якими обґрунтував своє рішення, у зв`язку з чим мотивувальна частина рішення суду першої інстанції має бути змінена і викладена в редакції цієї постанови.
		80. Щодо клопотання позивачки про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів вважає необхідним вказати на таке.
		81. На обґрунтування вказаного клопотання ОСОБА_1 зазначила, що ця справа містить виключну правову проблему, вирішення якої необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
		82. Відповідно до частини п`ятої статті 346 КАС України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
		83. Велика Палата Верховного Суду, застосувавши норми частини п`ятої статті 346 КАС України, у постановах від 13.10.2020 у справі № 640/17296/19, від 27.04.2021 року у справі №480/3310/19 визначила критерії справи, що містить виключну правову проблему, вказавши, що за усталеною практикою розгляду Великою Палатою Верховного Суду питань стосовно прийнятності справ на підставі частини п`ятої статті 346 КАС України наявність у справі виключної правової проблеми має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного критеріїв.
		84. Кількісний критерій ілюструє той факт, що правова проблема наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності.
		85. Якісний критерій ілюструє, що на користь виключності правової проблеми можуть свідчити, зокрема, такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі. Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовної практики та забезпечення розвитку права.
		86. Верховним Судом не встановлено підстав для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки наведені в клопотанні скаржниці доводи в контексті правовідносин щодо яких виник спір, не свідчать про те, що справа містить виключну правову проблему, і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики, а тому в задоволенні клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду слід відмовити.
		87. Відповідно до частин першої та четвертої статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
		88. Відповідно до частини першої статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
		89. За вказаних обставин, касаційну скаргу слід задовольнити частково, постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення суду першої інстанції змінити в частині мотивів задоволення позову.
		90. Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		91. Згідно з частиною шостою статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
		92. Оскільки за наслідками касаційного перегляду колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, а також враховуючи те, що рішенням суду першої інстанції на користь позивачки стягнуто з відповідача судовий збір за подання позовної заяви, має бути здійснений розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		93. За подання касаційної скарги позивачкою було сплачено судовий збір в сумі            5448,00 грн.
		94. Зазначені судові витрати на суму 5448,00 грн підлягають стягненню на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань Держгеокадастру.
		Керуючись статтями 345, 349, 352, 355, 356 КАС України, Верховний Суд, 
		ПОСТАНОВИВ:
		Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про передачу справи №160/20531/21 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
		Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04.04.2023 у справі №160/20531/21 скасувати.
		Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.11.2022 у справі №160/20531/21 змінити, виклавши мотивувальну частину зазначеного рішення у редакції цієї постанови.
		Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) із Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 3, код ЄДРПОУ: 39411771) за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 5448 (п`ять тисяч чотириста сорок вісім) гривень 00 копійок.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
		 
		Суддя-доповідач                                                             А.І. Рибачуксудді                                                                                 А.Ю. Бучик                                          Н.В. Коваленко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...