Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 184/1973/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано для оприлюднення: 09.05.2024. Зареєстровано: 09.05.2024. Забезпечено надання загального доступу: 10.05.2024.

Номер судового провадження: 2/184/119/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 184/1973/23
		Номер провадження 2/184/119/24 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		08 травня 2024 рокум. Покров
		 
		 
		Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області в складі:
		           головуючого судді  Томаш В.І.,
		           за участю секретаря судового засідання  Михайлової Т.В.,
		           позивача  ОСОБА_1 ,
		представника відповідача  ОСОБА_2 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Покров в режимі відео конференції цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до Акціонерного Товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» «про захист прав споживачів», -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Позивач звернувся з позовом до відповідача, в якому просить зобов`язати відповідача зняти (скасувати) обмеження вільно розпоряджатися грошовими коштами, що знаходяться на поточному рахунку та обслуговуються карткою № НОМЕР_1 на її ім`я шляхом розблокування рахунку та картки з забезпеченням можливості вільно користуватись та розпоряджатись грошовими коштами на ньому. В обґрунтування позову посилається на те, що між нею та АТ КБ «ПРИВАТБАНК» було укладено договір про надання банківських послуг, на виконання умов якого банк відкрив рахунок та оформив банківську картку № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_3 (з квітня 2022 року змінено прізвище на ОСОБА_4 ). Протягом деякого часу вона користувалася вказаною картою, а 23.09.2016 року рахунок та банківська карта, відкриті на її ім`я, були заблоковані. На телефонні звернення до сервісного центру АТ КБ «ПРИВАТБАНК» за номером телефону 3700 їй було повідомлено, що рахунок заблоковано через підозру у шахрайстві. АТ КБ «ПРИВАТБАНК», будучи суб`єктом первинного фінансового моніторингу та виявивши факти здійснення фінансових операцій, в тому числі щодо руху коштів по її картковому рахунку, які на думку банку містили ознаки, передбачені статтями 15та/або 16 Закону №1702-VII, та/або фінансові операції із зарахування чи списання коштів, що відбувається в результаті дій, які містять ознаки вчинення злочину, визначеного Кримінальним кодексом України, вправі був здійснити зупинення фінансових операцій по вказаному картковому рахунку лише на два робочих дні з подальшим повідомленням про вказані обставини спеціального уповноваженого органу, яким є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, який в свою чергу вправі був прийняти рішення про подальше зупинення фінансових операцій, при цьому загальний строк такого зупинення не повинен перевищувати 30 робочих днів. На її запит листом від 21.08.2023 року відповідач повідомив, що Банк, керуючись договірними відносинами, може відмовитись від обслуговування та відмовився надавати більш детальну інформацію. В зв`язку з чим вона вимушена звернутись з даним позовом до суду.
		Представник відповідача  ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечував проти позову позивача, надав відзив на позов, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі. Посилається на те, що 29.10.2011 року ОСОБА_1 подала до АТ КБ «ПриватБанк» Заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку. Договір про надання банківських послуг складається із Заяви-анкети, Пам`ятки клієнта, Умов і правил надання банківських послуг, Тарифів. Позивач тим самим уклав з відповідачем договір, який відповідно до ст. 634 ЦК є договором приєднання. Позичальник, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, приєднався до договору приєднання та погодився з його умовами. При цьому Умови та Правила надання банківських послуг є складовою частиною кредитного договору, при яких підпис під ними не потрібен, якщо саме ці Умови та Правила були чинними під час укладення договору. Отже, позивач підтвердив факт укладання договору з АТ КБ «ПРИВАТБАНК», при цьому позивач не зазначив про не ознайомлення з Умовами та правилами надання банківських послуг відповідача. Крім того, АТ КБ «ПриватБанк» було призупинено банківського обслуговування ОСОБА_1 з вересня 2016 року, оскільки надходили звернення фізичних осіб щодо перерахування коштів на рахунок позивача, але фактично товар/послуга позивачем за отримані кошти не надавалась, про зазначені обставини повідомлено позивача і вона з приводу настання цих обставин не заперечувала. Клієнту відмовлено в обслуговуванні з 23.09.2016 року та про підстави проінформовано. Також, закінчився термін дії даної карти та відкритих рахунків станом на сьогодні позивач у АТ КБ «ПриватБанк» немає. Підставами обмеження в обслуговуванні позивача стало порушення позивачем ряду умов, передбачених Умовами та Правилами надання банківських послуг. Позивачем було порушено не лише Умови та правила надання банківських послуг, а і вимоги чинного законодавства України, якими врегульовані правовідносини між Банком та Клієнтом щодо використання банківських рахунків. Отже, з огляду на вищезазначене, Банк діяв виключно в межах чинного законодавства України та на підставі умов укладеного Договору. Оскільки, обмежено в обслуговуванні позивача з 23.09.2016 року, а з позовом ОСОБА_1 звернулась лише 12.10.2023 року (дата відкриття провадження у справі), то як вбачається позивачем пропущено трирічний строк позовної давності, яку просить застосувати.
		Суд, вислухавши сторони, встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами, яким надана оцінка в їх сукупності, дійшов таких висновків.
		В судовому засіданні встановлено, що між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПРИВАТБАНК» було укладено договір про надання банківських послуг, на виконання умов якого банк відкрив рахунок та оформив банківську картку № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_3 (з квітня 2022 року змінено прізвище на ОСОБА_4 ). Протягом деякого часу позивач користувалася вказаною картою, а 23.09.2016 року рахунок та банківська карта, відкриті на її ім`я, були заблоковані. На телефонні звернення до сервісного центру АТ КБ «ПРИВАТБАНК» за номером телефону 3700 їй було повідомлено, що рахунок заблоковано через підозру у шахрайстві. АТ КБ «ПРИВАТБАНК», будучи суб`єктом первинного фінансового моніторингу та виявивши факти здійснення фінансових операцій, в тому числі щодо руху коштів по її картковому рахунку, які на думку банку містили ознаки, передбачені статтями 15та/або 16 Закону №1702-VII, та/або фінансові операції із зарахування чи списання коштів, що відбувається в результаті дій, які містять ознаки вчинення злочину, визначеного Кримінальним кодексом України, вправі був здійснити зупинення фінансових операцій по вказаному картковому рахунку лише на два робочих дні з подальшим повідомленням про вказані обставини спеціального уповноваженого органу, яким є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, який в свою чергу вправі був прийняти рішення про подальше зупинення фінансових операцій, при цьому загальний строк такого зупинення не повинен перевищувати 30 робочих днів. На її запит листом від 21.08.2023 року відповідач повідомив, що Банк, керуючись договірними відносинами, може відмовитись від обслуговування та відмовився надавати більш детальну інформацію.
		Суд,оцінивши належність,допустимість,достовірність кожногодоказу окремо,а такождостатність івзаємний зв`язокв їхсукупності засвоїм внутрішнімпереконанням,що ґрунтуєтьсяна всебічному,повному,об`єктивномута безпосередньомудослідженню наявниху справідоказів,системний аналізположень чинногозаконодавства України,приходить довисновку,що позов ОСОБА_1 про захист прав споживачів не підлягає задоволенню.
		29.10.2011 року ОСОБА_1 подано до АТ КБ «ПриватБанк» Заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку. Договір про надання банківських послуг складається із: Заяви-анкети, Пам`ятки клієнта, Умов і правил надання банківських послуг, Тарифів.
		Відповідно до чинного законодавства України Банк здійснює надання банківських послуг необмеженому колу осіб на підставі їх заяви про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг (далі  Умови, Договір). Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
		Позивач тим самим уклав з відповідачем договір, який відповідно до ст. 634 ЦК є договором приєднання. За змістом ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.
		Відповідно до Постанови Верховного Суду по справі №755/18246/15-ц від 07.03.2018 року, встановлено, що позичальник, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, приєднався до договору приєднання та погодився з його умовами. При цьому Умови та Правила надання банківських послуг є складовою частиною кредитного договору, при яких підпис під ними не потрібен, якщо саме ці Умови та Правила були чинними під час укладення договору.
		Відповідно до висновків Верховного суду, викладених у постанові від 08.07.2019 року в справі №923/760/18, твердження місцевого суду про те, що укладений між позивачем та відповідачем договорі не містить підписів відповідача (позичальника) під Умовами та правилами надання банківських послуг  є нікчемними і безпідставними, оскільки такий договір є договором приєднання і жодного підпису відповідача під публічно розміщеними Умовами та правилами - закон не вимагає.
		Отже, позивач підтвердив факт укладання договору з АТ КБ «ПРИВАТБАНК», при цьому позивач не зазначив про не ознайомлення з Умовами та правилами надання банківських послуг відповідача.
		Так, на офіційному сайті АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (www.privatbank.ua) розміщено «Умови та правила здійснення банківських послуг», цей документ є публічною офертою, що містить умови та правила надання послуг банком, до якої приєднується клієнт, підписуючи заяву.
		Відповідно до п.13 ч.1 ст.1 Закону України "Про платіжні послуги", електронний платіжний засіб  платіжний інструмент, реалізований на будь-якому носії, що містить в електронній формі дані, необхідні для ініціювання платіжної операції та/або здійснення інших операцій, визначених договором з емітентом.
		Так, Банком було призупинено здійснення банківського обслуговування на підставі порушення позивачем вимог законодавства та Умов та правил надання банківських послуг.
		Крім того, АТ КБ «ПриватБанк» було призупинено банківського обслуговування ОСОБА_1 з вересня 2016 року, оскільки надходили звернення фізичних осіб щодо перерахування коштів на рахунок позивача, але фактично товар/послуга позивачем за отримані кошти не надавалась, про зазначені обставини повідомлено позивача і вона з приводу настання цих обставин не заперечувала. Клієнту відмовлено в обслуговуванні з 23.09.2016 року та про підстави проінформовано.
		Деталі шахрайських операцій:
		«1) 17/09/2016 11:12:39 17/09/2016 Р40 S CR 4,000.00 UAH 4,020.10 156026 4829 СР980Н48 UKR Переказ с карти ПриватБанка через Приват24. Відправник: ОСОБА_5 17/09/2016 12:55:02 17/09/2016 Р40 S CR 2.000.00 UAH 2,010.05 553032 4829 СР980Н48 UKR Знайшов об`яву на ОЛХ, домовились, що клієнт зробить предоплату, а продавець вишле документи на автомобіль для перевірки. Після отримання коштів, продавець на зв`язок не виходе, не бере слухавку, на електронні листи не відповідає. Рекомендовано звернутись в поліцію. Товар не надано.
		2) 17/09/2016 12:13:52 17/09/2016 В40 S CR 1,499.46 UAH 1,507.00 247055 6010 TS208288 UKR Поповнення готівкою в терміналі самообслуговування: АДРЕСА_1 . Платник: ОСОБА_6 17/09/2016 13:14:48 17/09/2016 В40 S CR 600.00 UAH 603.02 375060 6010 TS208288 UKR Поповнення готівкою в терміналі самообслуговування: АДРЕСА_1 . Платник: ОСОБА_6 квадрацикл не надано, рекомендовано звернутись в поліцію.
		3) 18/08/2016 14:19:24 18/08/2016 В40 S CR 1,990.00 UAH 2,000.00 785035 6010 ТА209259 UKR Поповнення готівкою в терміналі самообслуговування: АДРЕСА_2 . Платник: ОСОБА_7 є претензія, олх, квадрацикл. Отримувач на зв`язок не виходе, рекомендовано звернутись в поліцію».
		Крім того, судом встановлено, що закінчився термін дії даної карти та відкритих рахунків станом на сьогодні позивач у АТ КБ "ПриватБанк" не має.
		В такому разі необхідно зазначити, що підставами обмеження в обслуговуванні позивача стало порушення позивачем ряду умов, передбачених Умовами та Правилами надання банківських послуг.
		Відповідно до п. 2.1.4.2.2. Умов та правил банківських послуг АТ КБ «ПРИВАТБАНК», банк має право призупинити дію Платіжної картки, а також відмовити в продовженні строку її дії при здійсненні операцій, що суперечать умовам цього Договору, інтересам Клієнта або Банку, з використанням Платіжної картки або нанесеної на них інформації.
		Відповідно до п. 1.1.3.2.7. Банк має право призупинити обслуговування Клієнта та обмежити доступ до програмних комплексів Банку в разі виникнення у Банку підозр щодо можливих незаконних операцій із платіжним інструментом зі сторони Клієнта.
		Згідно п. 1.1.7.12. Банк відмовляється від підтримання ділових відносин/відмовляє особі (Клієнту) у обслуговуванні, у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка/відмовляється від проведення фінансової операції зокрема у разі, якщо стосовно особи виявлено прояви, спроби або факти проведення підозрілої фінансової операції та/або підозри у фінансовому шахрайстві, політичній корупції, використанні рахунків/послуг Банку з метою ВК/ФТ або для вчинення іншого кримінального правопорушення, визначеного Кримінальним кодексом України.
		Пунктом 1.1.10.5.2 Умов встановлено, що у разі порушення Клієнтом вимог чинного законодавства України та/ або умов даного Договору та/або у разі виникнення Несанкціонованого овердрафту Банк має право зупинити здійснення розрахунків за Платіжною карткою (заблокувати Платіжну картку) та/або визнати її недійсною до моменту усунення зазначених порушень, а також вимагати дострокового виконання боргових зобов`язань у цілому або у встановленій Банком частині у разі невиконання Клієнтом своїх боргових зобов`язань та інших зобов`язань за цим Договором.
		Однак суд звертає увагу, що позивачем було порушено не лише Умови та правила надання банківських послуг, а і вимоги чинного законодавства України, якими врегульовані правовідносини між Банком та Клієнтом щодо використання банківських рахунків.
		Зокрема, відповідно до ст. 6 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», порядок відкриття банками рахунків і режими їх використання визначаються Національним банком України. Умови відкриття рахунку та особливості його функціонування передбачаються у договорі, який укладається між банком і його клієнтом-власником рахунку.
		Пунктом 13.1 статті Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», встановлено, що порядок виконання операцій із застосуванням платіжних інструментів, у тому числі обмеження щодо цих операцій, визначаються законами України та нормативно-правовими актами Національного банку України.
		Користувачі мають право використовувати спеціальні платіжні засоби для здійснення платіжних операцій відповідно до режимів рахунків та умов договору з емітентом.
		Нормативно-правовим актом НБУ, що регулює правовідносини, які виникають при відкритті банками поточних і вкладних(депозитних) рахунків у національній та іноземних валютах є Інструкція про порядок відкриття, використання та закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затверджена постановою правління НБУ від 12.11.2003 року за №492, відповідно до якої, Банк може відмовити клієнту в обслуговуванні рахунку у випадках, передбачених законодавством України і договором.
		Згідно із ч. 1-3 ст. 1066 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.
		Положеннями ч. 1 ст. 1074 ЦК України передбачено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом.
		Також, пункт 150 Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою Правління Національного банку України №164 від 29.07.2022 року (далі - Положення). передбачає право емітента прийняти рішення про зупинення здійснення операцій з використанням певного платіжного інструменту, а також про вилучення платіжного інструменту за наявності обставин, що можуть свідчити про незаконне його використання та/або його реквізитів, значно збільшеного ризику неспроможності користувача виконати своє зобов`язання щодо сплати кредиту та процентів за ним, в інших випадках, установлених договором.
		Пунктом 151 Положення передбачено, що емітент має право зупинити право користувача на використання платіжного інструменту в разі порушення користувачем умов його використання, визначених договором та/або законодавством України. Зупинення права користувача на використання платіжного інструменту не припиняє зобов`язань користувача і емітента, що виникли до зупинення зазначеного права.
		Отже, судом встановлено, що Банк діяв виключно в межах чинного законодавства України та на підставі умов укладеного Договору.
		Аналіз вищевказанихположень чинногозаконодавства тазакону свідчитьпро те,що ЗаконУкраїни «Пробанки ібанківську діяльність»не передбачаєтакої умовиздійснення зупиненнята відмовивід здійсненнявидаткових операційза рахункомклієнта,як наявністьдоведеного фактуздійснення незаконноїдіяльності.Зі змістунорм Законувипливає,що такідії здійснюютьсясаме зметою встановленняфакту незаконноїдіяльності,але нена підставіцих фактів.Для здійсненнявказаних дійнеобхідною умовоює лишенаявність обґрунтованоїпідозри щодо неправомірності дій на використання банку для проведення незаконних операцій.
		Зокрема, таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 09 жовтня 2019 року у справі №225/5476/16-ц, провадження №61-34245св18.
		Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Відповідно до ст.1066 ЦК України банк має право встановлювати клієнтам обмеження використання грошових коштів у випадках передбачених договором або законом.
		На підставі вищевикладеного суд вважає, що в даному випадку банк діяв в рамках укладеного між сторонами договору та в межах чинного законодавства.
		За загальним принципом доказування та подання доказів, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Щодо строку позовної давності, відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність  це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Тобто, позовна давність - це встановлений законом строк, протягом якого особа, право якої порушено, може вимагати примусового здійснення або захисту свого права шляхом подання позовної заяви до суду.
		Згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
		Відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
		Оскільки, судом встановлено, що позивача обмежено в обслуговуванні з 23.09.2016 року, а з позовом ОСОБА_1 звернулась лише 12.10.2023 року (дата відкриття провадження у справі), то як вбачається позивачем пропущено трирічний строк позовної давності.
		Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною. Суд вважає обсяг мотивування рішення достатнім для його прийняття. 
		Судом за клопотанням позивача витренувалась інформацію з відділу поліції № 2 Нікопольського РУП щодо наявності відносно позивача кримінальних проваджень та згідно повідомлення поліції відносно позивача дані до ЄДРДР за період з 2016 року по теперішній час не вносились. Разом з тим вказана інформація не підтверджує доводи позивача та не спростовує заперечення відповідача. 
		Суд зазначає, що обов`язок суду мотивувати прийняття або відхилення доводів сторін по суті спору полягає у відображенні в судовому рішенні висновків суду про те, що саме дало йому підстави прийняти та/чи відхилити аргументи сторін щодо суті спору, з посиланням на з`ясовані у справі обставини та норми матеріального чи процесуального права, що підлягають застосуванню до правовідносин, що склались.
		Суд вважає обсяг вмотивування судового рішення є достатнім для його прийняття та приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог позивача.
		Враховуючі те, що позивач звільнена від сплати судового збору, судові витрати, пов`язані з розглядом справи слід віднести за рахунок держави.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2-13, 76-83, 89, 263, 265, 268, 353-354 ЦПК України, -
		ВИРІШИВ:
		 
		У задоволенні позову  ОСОБА_1 до Акціонерного Товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» «про захист прав споживачів» - відмовити.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
		Повний текст рішення складено 08.05.2024р.
		 
		Суддя Орджонікідзевського  міського суду  В. І. Томаш

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...