Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 760/12411/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Державна зрада.
Надіслано для оприлюднення: 09.05.2024. Зареєстровано: 09.05.2024. Забезпечено надання загального доступу: 10.05.2024.

Номер судового провадження: 1-кп/760/1608/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42016000000002377

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Провадження № 1-кп/760/1608/24
		Справа №760/12411/22
		 
		 
		В И Р О К
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		       07 травня 2024 року                                                                              м. Київ
		 
		Солом`янський районний суд м. Києва в складі:
		головуючого судді ОСОБА_1 ,
		за участі сторін та інших учасників провадження
		секретаря судового засідання - ОСОБА_2 
		прокурора ОСОБА_3 ,
		захисника адвоката ОСОБА_4 ,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві, в порядку спеціального судового провадження кримінальне провадження, відомості про яке внесені до ЄРДР 14.09.2016 за №42016000000002377, за обвинуваченням
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Житомира, громадянки України, колишньої судді Сімферопольського районного суду АРК, з вищою освітою, яка зареєстрована та проживає за останньою відомою адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.111 КК України, -
		В С Т А Н О В И В:
		Реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на вчинення державної зради, з метою заподіяння шкоди територіальній цілісності України та становлення і зміцнення окупаційної влади, сприяння окупаційним органам влади у придушенні спротивів окупації півострова з боку громадян України на території Автономної Республіки Крим та у впровадженні практики переслідування осіб, що перебувають під захистом в порушення вимог ст. 65 Конституції України, якою передбачено обов`язок громадян України захищати, незалежність та територіальну цілісність України, порушуючи присягу судді в частині неупередженого, незалежного, справедливого та кваліфікованого здійснення правосуддя від імені України, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, та не вчинення дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя ОСОБА_5 , будучи громадянкою України та суддею відповідно до Указу Президента України «Про призначення суддів», від 18.05.2012 №336/2012», займаючи посаду судді Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим, маючи достатній рівень освіти, спеціальних знань, життєвого та професійного досвіду для розуміння факту здійснення підривної діяльності проти України представниками у тому числі незаконно утворених судових органів та органів державної влади Російської Федерації та неможливість відправлення правосуддя на підставі законодавства іноземної держави, бажаючи допомогти в проведенні цієї підривної діяльності та зробити свій особистий внесок в утворення та функціонування в АР Крим системи незаконних судових органів Російської Федерації, вчинив дії щодо надання допомоги у здійсненні підривної діяльності проти України. 
		Зокрема, достовірно знаючи про тимчасову окупацію Російською Федерацією з 20.02.2014 території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя ОСОБА_5 , будучи громадянкою України, в порушення вимог Конституції та законів України, маючи тривалий стаж роботи суддею, а тому достовірно знаючи, розуміючи та усвідомлюючи незаконність дій Верховної Ради АР Крим та Російської Федерації щодо приєднання території АР Крим та м. Севастополя до складу Російської Федерації, усвідомлюючи, що так званий «Сімферопольський районний суд Республіки Крим» відповідно до положень ст. 64 Конвенції є незаконно створеним органом, діючи добровільно та умисно на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності України, бажаючи допомогти іноземній державі та її представникам у проведенні підривної діяльності проти України, з метою зміцнення та посилення заходів тимчасової окупації території АР Крим, діючи в інтересах Російської Федерації, перебуваючи за адресою АДРЕСА_2 , упродовж березня - квітня 2014 року продовжив роботу у складі незаконного органу судової влади Російської Федерації на території АР Крим на посаді так званих «громадян, які заміщають посади суддів судів, що діють на територіях Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя», внаслідок чого у подальшому, Указом Президента Російської Федерації ОСОБА_6 від 19.12.2014 №786 була призначена на посаду, так званого «Сімферопольського районного суду Республіки Крим» Російської Федерації чим надала допомогу представникам іноземної держави у переході судової системи України, яка діяла на території півострова Крим, на відправлення правосуддя відповідно до ч. 5 ст. 9 «Федерального Конституційного Закону» Російської Федерації №6-ФКЗ «Про прийняття в Російську Федерацію Республіки Крим та утворення в складі Російської Федерації нових суб`єктів Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя» та на підставі законодавства іноземної держави - Російської Федерації.
		Продовжуючи свою злочинну діяльність ОСОБА_5 , діючи добровільно та умисно на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності України, в порушення вимог Конституції та законів України, маючи тривалий стаж роботи суддею, а тому достовірно знаючи, розуміючи та усвідомлюючи незаконність своїх дій, з метою зміцнення та посилення заходів тимчасової окупації території АР Крим, перебуваючи у службовому приміщенні так званого «Сімферопольського районного суду Республіки Крим», за адресою Україна, АР Крим, м. Сімферополь, вул. К. Маркса, 18, діючи в інтересах Російської Федерації, упродовж з березня 2014 року по 19.04.2016 (день звільнення з посади судді Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим, відповідно до Указу Президента України «Про звільнення суддів», від 30.01.2016 №28/2016), прийняла рішення у 267 судових (адміністративних, кримінальних, цивільних) справах, чим надала допомогу представникам іноземної держави у переході судової системи України, яка діяла на території півострова Крим, на відправлення правосуддя відповідно до ч. 5 ст. 9 «Федерального Конституційного Закону» Російської Федерації №6-ФКЗ «Про прийняття в Російську Федерацію Республіки Крим та утворення в складі Російської Федерації нових суб`єктів Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя» та на підставі законодавства іноземної держави - Російської Федерації.
		Допомога ОСОБА_5 іноземній державі та її представникам у переході судів АР Крим на відправлення правосуддя на підставі законодавства іноземної держави - Російської Федерації, сприяння окупаційним органам влади у придушенні спротивів окупації півострова з боку громадян України на території Автономної Республіки Крим та допомога у впровадженні практики переслідування осіб, що перебувають під захистом, призвели до забезпечення належного функціонування незаконно створених судових органів та посилили заходи тимчасової окупації півострова.
		Відповідно до ч. 2 ст. 7 КПК України, зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у частині першій цієї статті, з урахуванням особливостей, встановлених законом.
		Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (ч. 3 ст. 323 КПК України), суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, враховує необхідність забезпечення особливого значення охорони прав та законних інтересів обвинуваченого, як учасника кримінального провадження, яке відбувається за його відсутності, забезпечення повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченого була застосована належна правова процедура, в контексті приписів ст. 2 КПК України, з дотриманням усіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом. Суд також враховує, що наведені особливості вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, відтак поріг вимогливості до доказування у даному випадку має бути підвищений.
		Статтею 297-5 глави 24-1 КПК України встановлений порядок вручення процесуальних документів підозрюваному при здійсненні спеціального досудового розслідування.
		Повістки про виклик підозрюваного у разі здійснення спеціального досудового розслідування надсилаються за останнім відомим місцем його проживання чи перебування та обов`язково публікуються в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційних веб-сайтах органів, що здійснюють досудове розслідування. З моменту опублікування повістки про виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження підозрюваний вважається належним чином ознайомленим з її змістом. Копії процесуальних документів, що підлягають врученню підозрюваному, надсилаються захиснику.
		Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 29.08.2016 в справі №757/40215/16-к, надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування стосовно оголошеної у розшук ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, зобов`язано прокурора у кримінальному провадженні відомості про здійснення спеціального досудового розслідування внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань. 
		Відповідно до ухвали суду від 26.07.2023 постановлено здійснювати спеціальне судове провадження за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України.
		Судовий розгляд у межах даного кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченої ОСОБА_5 (in absentia), остання показань суду не надавала, клопотань на адресу суду також не надходило.
		Відповідно до ухвали суду від 26.07.2023 постановлено здійснювати розгляд у вказаному кримінальному провадженні за відсутності обвинуваченого (in absentia) в порядку спеціального судового провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.111 (в редакції Закону України від №1689-VII від 07.10.2014) КК України.
		Повістки про виклик обвинуваченої ОСОБА_5 у судові засідання, а також інформація про процесуальні документи надсилались та публікувались відповідно до вимог ст. 323 КПК України.
		Аналіз наявних в матеріалах справи документів на підтвердження завчасних належних викликів ОСОБА_5 до слідчого (прокурора), направлених їй повідомлень з приводу її прав та обов`язків, оголошеної підозри, висунутого обвинувачення та руху спеціального судового провадження свідчить про те, що вона мала підстави усвідомлювати, що проти неї розпочато кримінальне провадження, мала можливість отримати оголошену підозру, відповідні виклики та пред`явлене обвинувачення, а також бути обізнаною із усіма своїми правами, в тому числі, на захист та доступ до правосуддя. Відтак, держава Україна під контролем сторони захисту та суду використала всі можливості для того, щоб обвинувачена мала право під час судового провадження як мінімум на такі гарантії: а) бути терміново і докладно повідомленим мовою, яку вона розуміє, про характер і підставу обвинувачення; б) мати достатній час і можливості для підготовки свого захисту, обрати самостійно захисника; в) бути судженою в її присутності і захищати себе особисто або за посередництвом обраного нею захисника, бути повідомленою про це право і мати призначеного їй захисника безоплатно для неї. Зазначене узгоджується із взятими на себе зобов`язаннями, яких повинна дотримуватися держава Україна з тим, щоб забезпечити реальне використання права, яке гарантується статтею 6 Європейської Конвенції з прав людини та ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права. Натомість, ОСОБА_5 скористалася своїми правами на власний розсуд за відсутності будь-яких перешкод для їх реалізації на території України та з боку останньої.
		Вказані висновки також ґрунтуються на правовій позиції Європейського суду з прав людини (справа «Колоцца проти Італії» від 12.02.1985, «Шомоді проти Італії» від 18.05.2004 та ін.), за якою суд при розгляді справи в порядку спеціального судового провадження зобов`язаний обґрунтувати чи були здійсненні всі можливі, передбачені законом заходи, щодо дотримання прав обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя.
		Таким чином, суд вважає, що наявні у справі документи свідчать про відмову ОСОБА_5 , яка в свою чергу повинна була знати про розпочате кримінальне провадження, від здійснення свого права предстати перед українським судом за діяння вчинені на території суверенної України, юрисдикцію якої обвинувачена над собою не визнає, та захищати себе безпосередньо в такому суді, та так само свідчать про її наміри ухилення від кримінальної відповідальності.
		У той же час, ухилення обвинуваченої ОСОБА_5 від правосуддя, суд оцінює як реалізацію останньою її невід`ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п. «g» п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.
		Водночас, це кримінальне провадження здійснювалось з обов`язковою участю захисника, який був забезпечений державою з Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги в місті Києві.
		Захисник обвинуваченої ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_4 , обґрунтовуючи неможливість ухвалення обвинувального вироку, зазначив на відсутність прямих доказів, які б підтверджували винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, та зауважив, що є думка про те, що виконання своїх професійних обов`язків мешканцями непідконтрольних територій, у тому числі органів, що забезпечують життєдіяльність на непідконтрольних територіях, державною зрадою вважати не можна.
		Захисник додав, що у зв`язку з неможливістю провести конфіденційне побачення з підзахисною, йому не відома, її позиція. Однак вважає, що на обвинувачену міг чинитися тиск зі сторони окупаційної влади, що органом досудового розслідування під час розслідування не досліджувалося, тому ОСОБА_5 безпідставно обвинувачена у вчиненні кримінальногго правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 111 КК України, оскільки не мала умислу на вчинення даного злочину. Просив, суд на підставі ст.ст.39-40 КК України виправдати ОСОБА_5 у вчиненні кримінальногго правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 111 КК України, а провадження закрити.
		Винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, тобто умисному діянні, вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності України, а саме: в наданні іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України доведена такими доказами, наданими стороною обвинувачення та дослідженими судом:
		- заявою народного депутата України ОСОБА_7 про кримінальні правопорушення, передбачені ст. ст. 109, 110, 110-2 КК України, відповідно до якої останній повідомляє Генерального прокурора України про обставини ймовірного вчинення кримінального правопорушення суддями на тимчасово окупованій території АР Крим;
		- даними Указу Президента України від 18.05.2012 № 336/2012 про призначення строком на п`ять років на посаду судді Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим ОСОБА_5 ; 
		- даними повідомлення Голови ВККС України про кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 111 КК України, відповідно до якого останній повідомляє Генерального прокурора України про те, що ОСОБА_5 здійснює правосуддя іменем російської федерації без припинення статусу судді відповідно до законів України, що є порушенням присяги судді та містить ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 111 КК України та просить внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування;
		- даними листа заступника Голови Вищої кваліфікаційної комісії суддів України ОСОБА_8 від 16.02.2015 №18-2153/15 щодо звернення суддів місцевих та апеляційних судів АР Крим та м. Севастополя з заявами про переведення до інших судів на території України;
		- даними листа Вищої ради юстиції від 12.01.2015 № 112/0/9-15, відповідно до якої заява судді Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим ОСОБА_5 про звільнення з посади не надходила;
		- даними звернення Заступника Генерального прокурора ОСОБА_9 від 25.05.2015 №26/3-27027-14 скерованого Голові Вищої кваліфікаційної комісії України про направлення рекомендації до Вищої ради юстиції для вирішення питання щодо внесення подання про звільнення судді Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим ОСОБА_5 ;
		- даними листа члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України ОСОБА_8 від 06.10.2015 № 8вк-4067/15, відповідно до якого рішенням Комісії від 05.10.2015 відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим ОСОБА_5 ;
		- даними рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 06.10.2015 №8вк-4067/15, відповідно до якого направлено до Вищої ради юстиції висновок щодо встановлених Вищою кваліфікаційною комісією судів України фактів, які свідчать про порушення суддею Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим ОСОБА_5 присяги та рекомендовано розглянути питання про звільнення останньої з підстав, передбачених пунктом 5 частини 5 статті 126 Конституції України;
		- даними рішення Вищої ради юстиції від 24.12.2015 № 1206/о/15-15, відповідно до якого вирішено внести подання Президентові України про звільнення за порушення присяги суддею Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим ОСОБА_5 ;
		- даними клопотання про міжнародну правову допомогу в кримінальному провадженні №№42016000000001732 від 25.12.2014 про витребування інформації щодо судді Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим ОСОБА_5 ; 
		- даними Указу Президента України «Про звільнення суддів» від 30.01.2016 № 28/2016, в якому вказано, що відповідно до пункту 5 частини п`ятої статті 126 Конституції України звільнено з посади у зв`язку з порушенням присяги - суддю Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим ОСОБА_5 ;
		- даними відомостей з Адміністрації Президента України від 20.03.2015 № 45-01/135, відповідно до яких ОСОБА_5 призначено на посаду судді Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим Указом Президента України від 18.05.2012 № 336;
		- даними копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 виданого Центральним РВ Сімферопольського МУГУ МВС України в Криму ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно з положеннями Закону України «Про громадянство України» від 18.01.2001 №2235-III, який визначає підстави і порядок набуття та припинення громадянства України, законодавство у цій сфері ґрунтується на принципах: єдиного громадянства, якщо громадянин України набув громадянство іншої держави, то у правових відносинах з Україною визнається лише громадянином України; неможливості позбавлення громадянина України громадянства України; визнання права громадянина України на зміну громадянства; збереження громадянства України незалежно від місця проживання (ст. 2). Датою припинення громадянства України є дата видання відповідного Указу Президента України (ст. ст.18 та 19). Громадянин України, який подав заяву про вихід з громадянства України або щодо якого оформляється втрата громадянства, до видання Указу Президента України про припинення громадянства України користується всіма правами і несе всі обов`язки громадянина України (ст.20). За Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 №1207-VII (ч. 4 ст. 5), примусове автоматичне набуття громадянами України, які проживають на тимчасово окупованій території, громадянства рф не визнається Україною і не є підставою для втрати громадянства України. Суд при цьому бере до уваги, що законодавство рф визначає підстави набуття та припинення громадянства рф, проте не може вирішувати питання припинення громадянства іншої країни, в тому числі України. Таким чином, враховуючи приписи ст. 4 Конституції України, ст. ст. 2, 18 та 19 Закону України «Про громадянство України», ч. 4 ст. 5 Закону №1207, дотримуючись проголошеного в Україні визнання права громадянина України на зміну громадянства у встановленому порядку, ОСОБА_5 на час поставлених їй у провину подій була громадянином України незалежно від місця її проживання. Примусове автоматичне набуття нею як громадянкою України, яка проживає на тимчасово окупованій території, громадянства рф не визнається Україною, відтак не може бути підставою для втрати нею громадянства України. Через оголошену ОСОБА_5 у межах даного провадження підозру у вчиненні злочину не допускається і її вихід із громадянства України. Фактичне набуття ОСОБА_5 громадянства рф не впливає на зміст її правових відносин з Україною, за якими вона визнається лише громадянином України;
		- даними протоколу огляду від 07.04.2015 офіційного сайту президента російської федерації, яким встановлено, що указом президента російської федерації «о назначении судей федеральных судов» від 19.12.2014 № 786, ОСОБА_5 призначено на посаду судді Сімферопольського районного суду Республіки Крим; 
		- даними протоколу огляду від 11-18.06.2015 офіційного сайту «судові акти рф», яким встановлено, що ОСОБА_5 , будучи «суддею» незаконно створеного «Сімферопольського районного суду Республіки Крим» 12.09.2014 та 23.09.2014 виносила постанови іменем російської федерації та за законодавством країни-агресора рф;
		- даними протоколу огляду від 30.03.2021 сайту «офіційний інтернет-портал правової інформації російської федерації», яким встановлено, що федеральним законом російської федерації від 23.06.2014 № 154-Ф3 «О создании судов российской федерации на териториях Республики Крым и города Севастополя и о внесении изменений в отдельные законодательные акты российской федерации» незаконно створено на території Автономної Республіки Крим «Сімферопольський районний суд»;
		- даними протоколу огляду від 30.03.2023 офіційного сайту президента російської федерації, яким встановлено, що федеральним конституційним законом російської федерації від 21.03.2014 № 6-ФКЗ «О принятии в российскую федерацию Республики Крым и образование в составе российской федерации новых субъектов - Республики Крым и города федерального значения Севастополя» незаконно приєднано до країни-агресора рф територію України - Автономну Республіку Крим та місто Севастополь;
		- даними протоколу огляду речей та документів від 30.03.2021 сайту «Официальные сетевые ресурсы президента россии», а саме « ІНФОРМАЦІЯ_2 де відображено копією указу президента російської федерації «о назначении судей федеральных судов» від 19.12.2014 № 786, згідно якогоОСОБА_5 призначено на посаду «судді» незаконно створеного Сімферопольського районного суду Республіки Крим;
		- даними протоколу огляду речей та документів від 30.03.2021 сайту російської федерації «sudact.ru», з якого встановлено, що ОСОБА_5 , будучи «суддею» незаконно створеного «Сімферопольського районного суду Республіки Крим» виносила постанови, рішення та ухвали іменем російської федерації та за законодавством країни-агресора рф зокрема в період з 26.08.2014 по 27.10.2014;
		- даними протоколу огляду інтернет видань від 30.03.2021, відповідно до якого, пошукова система сайту «Судові рішення російської федерації» надала 267 рішень та к званого «судді» ОСОБА_5 в так званому «Симферопольському районном суде Республики Крым» постановлені з 01.03.2014 по 30.01.2016 (останній день звільнення судді в Україні); 
		Таким чином, аналізуючи зібрані у кримінальному провадженні та досліджені під час судового розгляду докази, оцінюючи їх з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд, розглядаючи кримінальне провадження відповідно до вимог ст.337 КПК України, в межах висунутого обвинувачення, вважає вину обвинуваченої ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого їй злочину доведеною у повному обсязі, а тому її дії правильно кваліфіковано за ч.1 ст.111 КК України, тобто в умисному діянні, вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості України, а саме в наданні іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України. 
		Судом визнано загальновідомим і таким, що не потребують доказуванню в межах даного провадження та викладені у обвинуваченні, факти про те, що рф тимчасово окупувала частину території України - АР Крим, яка розпочалася із збройного конфлікту, викликаного російською військовою агресією, починаючи з 20.02.2014, а також анексувала цю частину території України, які за хронологією подій пов`язані із прийняттям відповідних нормативних актів рф, а також «нормативних актів» самопроголошених суб`єктів на території України в АР Крим, законність яких не визнається державою Україна, що приймаються судом до уваги, оскільки вирішується питання про відповідальність за вчинення кримінального правопорушення, скоєного внаслідок прийняття таких актів; встановлені національними нормативно-правовими актами, які є обов`язковими для застосування на території України; засуджені міжнародними актами колективного реагування.
		Крім того, судом встановлено, що обвинувачена ОСОБА_5 обіймаючи посаду судді на окупованій території АР Крим, здійснювала правосуддя на підставі законодавства російської федерації та ухвалювала рішення у справах, що у сукупності свідчить про те, що вона надала допомогу державним органам рф у проведенні підривної діяльності проти України, таким чином спричинила шкоду суверенітетові та територіальній цілісності та недоторканості України.
		Здійснення ОСОБА_5 конкретних дій від імені російської федерації свідчить про те, що обвинувачена забезпечувала становлення та зміцнення окупаційної влади рф з метою недопущення контролю української влади на території АР Крим.
		При призначенні покарання суд, згідно із вимогами ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винної, яка вперше притягується до кримінальної відповідальності, тривалий період часу вчиняла умисний, закінчений, особливо тяжкий злочин, її ставлення до вчиненого, яка свідомо розірвавши всі правові стосунки з державою, громадянинкою якої вона є, обіймаючи посаду судді на окупованій території АР Крим, здійснювала правосуддя на підставі законодавства російської федерації та ухвалювала рішення у справах на основі російського законодавства, що у сукупності свідчить про те, що вона надала допомогу державним органам рф у проведенні підривної діяльності проти України, таким чином спричинила шкоду суверенітетові та територіальній цілісності та недоторканості України, її особисту роль у цьому, а також відсутність обставин провадження, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Із врахуванням всіх обставин кримінального провадження, позицій державного обвинувачення та захисту, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі на строк в межах санкції ч. 1 ст. 111 КК України з конфіскацією всього належного їй на праві власності майна. 
		Згідно з положеннями ч. 2 ст. 59 КК України (в редакції Закону України від № 1689-VII від 07.10.2014) конфіскація майна встановлюється, зокрема, за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.
		Речові докази в кримінальному провадженні відсутні.
		На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 370, 371, 373, 374, 376, КПК Українист.ст.59, ч.1 ст.111 КК України, суд, -
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		ОСОБА_5 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, та призначити їй покарання у виді позбавлення волі строком 14 (чотирнадцять) років з конфіскацією всього належного їй на праві власності майна.
		Строк відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з моменту звернення вироку до виконання.
		Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Солом`янський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. 
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі її подання, якщо його не скасовано, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
		 
		Суддя

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...