Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/30451/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 10.05.2024. Забезпечено надання загального доступу: 10.05.2024.
Дата набрання законної сили: 08.05.2024
Номер судового провадження: 61-18176ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Ухвала                                   
		 
		08 травня 2024 року
		м. Київ
		 
		справа № 761/30451/20
		провадження № 61-18176св23
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Червинської М. Є., 
		суддів:  Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,             Тітова М. Ю.,        
		 
		учасники справи:
		позивач - Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії Головного управління по м. Києву та Київській області,
		відповідач - ОСОБА_1 , 
		третя особа - ОСОБА_2 , 
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Головного управління по м. Києву та Київській області до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет іпотеки
		 
		за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 29 травня 2023 року у складі судді Саадулаєва А. І. та постанову Київського апеляційного суду від 22 листопада 2023 року у складі колегії суддів: Яворського М. А., Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О.,
		 
		                                                            ВСТАНОВИВ:
		 
		 
		 
		 
		 
		1. Описова частина
		Короткий зміст позовних заяв
		У вересні 2020 року Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України»              в особі філії Головного управління по м. Києву та Київській області (далі - АТ «Ощадбанк», банк) звернулося до суду з позовом, у якому   з урахуванням заяв про збільшення та зменшення позовних вимог просило звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 07 жовтня 2008 року № 6432, укладеним між ВАТ «Державний ощадний банк України», правонаступником якого є ПрАТ «Ощадбанк», і ОСОБА_1 , що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковбасинською C. B. та зареєстрований в реєстрі за № 5326, а саме - на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 54,70 кв. м, житловою площею 31,60 кв. м, зі всіма об`єктами, функціонально пов`язаними з вказаним нерухомим майном, що знаходиться на АДРЕСА_2 , та належить на праві власності ОСОБА_1 , у рахунок погашення заборгованості за договором відновлювальної кредитної лінії від 07 жовтня 2008 року № 2739, укладеним з ОСОБА_2 , в розмірі 990 122,60 грн, в тому числі: 465 651,35 грн - заборгованість за кредитом; 211 108,33 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом;  120 530,26 грн - пеня; 97 321,13 грн - інфляційні втрати від прострочених сум заборгованості за кредитом; 40 622,03 грн - інфляційні втрати від прострочених сум заборгованості за процентами за користування кредитом; 41 946,89 грн - 3 % річних від прострочених сум за кредитом; 12 942,61 грн - 3 % річних від прострочених сум заборгованості за процентами за користування кредитом;
		встановити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом його продажу на електронному аукціоні відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» з урахуванням норм Закону України «Про іпотеку» за ціною, що має бути визначена на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
		Підставою позовних вимог банк зазначав те, що 07 жовтня 2008 року між банком                        і ОСОБА_2 укладений договір відновлювальної кредитної лінії № 2739,            за умовами якого позичальник отримав кредит у сумі 534 100,00 грн зі сплатою                 20,5 % річних та кінцевим строком повернення до 07 жовтня 2018 року. 
		На забезпечення належного виконання позичальником умов кредитного договору 07 жовтня 2008 року між позивачем і ОСОБА_1 укладено іпотечний договір                  № 6432, за умовами якого іпотекодавець як майновий поручитель боржника передав, а банк прийняв в іпотеку в порядку і на умовах, визначених іпотечним договором, спірну квартиру, яка належить іпотекодавцю на праві власності.
		У зв`язку з невиконанням умов кредитного договору у ОСОБА_2 виникла заборгованість за кредитним договором, яка заочним рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 10 грудня 2015 року у справі № 363/3912/15, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Київської області                                від 30 листопада 2017 року та постановою Верховного Суду від 05 березня                2018 року, стягнена з ОСОБА_2 на користь банку.
		У Вишгородському районному відділі державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавче провадження № 50950956 про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості в розмірі 802 693,06 грн.
		Оскільки заборгованість за рішенням суду не погашена, банк просив позов задовольнити.  
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Шевченківський районний суд м. Києва рішенням від 29 травня 2023 року позов задовольнив. Звернув стягнення на майно, передане в іпотеку відповідно до іпотечного договору від 07 жовтня 2008 року № 6432, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковбасинською С. В., зареєстрованого в реєстрі за  № 5325, а саме двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , яка має загальну площу 54,70 кв. м, житлову площу 31,60 кв. м зі всіма об`єктами, функціонально пов`язаними з цим нерухомим майном, розташованим за адресою: АДРЕСА_2 , що на підставі договору купівлі-продажу                           від 02 жовтня 2003 року належить ОСОБА_1 , на користь АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» в рахунок погашення заборгованості за договором відновлюваної кредитної лінії від 07 жовтня 2008 року № 2739, укладеним з ОСОБА_2 , в розмірі 991 926,61 грн, в тому числі:  465 651,35 грн - заборгованість за кредитом; 212 912,34 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом; 120 530,26 грн - пеня; 97 321,13 грн - інфляційні втрати від прострочених сум заборгованості за кредитом; 40 622,03 грн - інфляційні втрати від прострочених сум заборгованості за процентами за користування кредитом;                 41 946,89 грн - 3 % річних від прострочених сум за кредитом; 12 942,61 грн - 3 % річних від прострочених сум заборгованості за процентами за користування кредитом. Встановив спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом його реалізації на електронному аукціоні відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» з урахуванням вимог Закону України «Про іпотеку» за ціною, що має бути визначена на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.
		Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позичальник порушив умови кредитного договору, внаслідок чого виникла заборгованість. Станом на час розгляду справи заборгованість за кредитним договором не погашена, іпотека не припинена, тому АТ «Ощадбанк» вправі задовольнити свої вимоги за основним
		Короткий зміст рішення апеляційного суду
		Київський апеляційний суд постановою від 22 листопада 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 29 травня 2023 року - без змін.
		 
		Постанова апеляційного суду мотивована законністю й обґрунтованістю рішення суду першої інстанції.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та її  узагальнені аргументи
		У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду, ОСОБА_1 просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 29 травня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 листопада 2023 року й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.   
		 
		Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду                          від 14 лютого 2018 року у справі № 127/8068/16, від 29 вересня 2020 року у справі  № 757/13243/17.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що суди допустили істотні порушення норм процесуального права, неправильно застосували норми матеріального права, що регулюють права й обов`язки сторін у спірних правовідносинах, в результаті чого  дійшли необґрунтованих висновків без усебічного, повного, об`єктивного дослідження наявних у справі доказів, та без їх належної правової оцінки. 
		 
		10 грудня 2015 року Вишгородський районний суд Київської області ухвалив заочне рішення, яким стягнув з ОСОБА_2 на користь банку борг за кредитним договором у розмірі 802 693,06 грн, тобто цим рішенням був зафіксований розмір заборгованості за кредитним договором. Рішення суду перебуває на виконанні ВП (№ 50950956) і з ОСОБА_2 стягується заборгованість шляхом утримання коштів з пенсії та зарплати в рахунок погашення заборгованості. Тобто на час звернення з цим позовом заборгованість позичальника перед банком за кредитним договором була меншою, ніж зазначена в заочному рішенні, однак, уточнивши позовні вимоги, банк просив стягнути суму ще більшу, ніж встановлена        у рішенні суду, що є недопустимо, проте суди на це не звернули уваги та не встановили розмір дійсної заборгованості за кредитним договором на час звернення банку з цим позовом. 
		 
		Також позивач ще у 2014 році вже звертався до суду м. Києва з позовом                         до ОСОБА_1 про звернення стягнення на цей предмет іпотеки, однак постановою Верховного Суду від 31 липня 2019 року у справі № 761/4676/14                   в задоволенні позову було відмовлено. 
		 
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду від 05 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
		22 лютого 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
		Ухвалою Верховного Суду від 10 квітня 2024 року справу призначено до розгляду.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		07 жовтня 2008 року між ВАТ «Ощадбанк», правонаступником якого є ПАТ «Ощадбанк», і ОСОБА_2 укладено договір відновлювальної кредитної лінії           № 2739, за умовами якого позичальник отримав кошти в сумі 534 100,00 грн зі сплатою 20,5 % річних, комісійних винагород та інших платежів у порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором, з терміном повернення 07 жовтня               2018 року.  
		На забезпечення належного виконання умов кредитного договору 07 жовтня          2008 року між банком і ОСОБА_1 укладено іпотечний договір № 6432, за умовами якого іпотекодавець як майновий поручитель боржника передала                          в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 54,70 кв. м, житловою площею                     31,60 кв. м, зі всіма об`єктами, функціонально пов`язаними із вказаним нерухомим майном, що знаходиться на АДРЕСА_2 , яка належить іпотекодавцеві на праві власності. Погоджена сторонами вартість предмета іпотеки на день укладення іпотечного договору становила 763 000 грн.
		Відповідно до пункту 6.1 іпотечного договору іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі, якщо у момент настання строку платежу зобов`язання (або відповідної його частини) не буде виконано, а також                у будь-який час незалежно від настання строку платежу у випадку невиконання іпотекодавцем будь-якого з обов`язків передбачених цим договором та/або                       у випадку невиконання боржником своїх обов`язків.
		22 грудня 2011 року між ПАТ «Ощадбанк» і ОСОБА_2 укладено додатковий договір № 1 до договору відновлювальної кредитної лінії від 07 жовтня 2008 року № 2739, згідно з яким кредитну заборгованість реструктуризовано та змінено графік погашення кредиту в межах строку кредитування.
		23 грудня 2012 року між банком і ОСОБА_2   укладено додаткову угоду № 2 до договору, відповідно до якої сторони дійшли згоди щодо зміни терміну сплати чергових платежів.
		ОСОБА_2 належним чином умови кредитного договору не виконував,                  у зв`язку з чим виникла заборгованість, яка на 31 серпня 2015 року становила           802 693,06 грн, з яких: 226 954,60 грн - сума простроченого кредиту,                                  238 696,75 грн - сума непростроченого кредиту, 216 511,45 грн - заборгованість за відсотками та 120 530,26 грн - пеня.
		10 грудня 2015 року Вишгородський районний суд Київської області ухвалив заочне рішення у справі № 363/3912/15-ц, яким задовольнив позов банку до ОСОБА_2 та стягнув заборгованість за кредитним договором у розмірі               802 693,06 грн.
		Станом на 05 вересня 2022 року на виконанні у Вишгородському районному відділі державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавчий документ (виконавче провадження № 50950956) про стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ «Ощадбанк» заборгованості в розмірі 990 122,60 грн.
		2. Позиція Верховного Суду 
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про необхідність передачі справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду,  з огляду на таке.
		 
		Мотиви передання справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
		Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
		За змістом статей 525 та 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов`язання не допускається.
		Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
		Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
		Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
		Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Виконання зобов`язання може забезпечуватися заставою (частина перша                    статті 546 ЦК України).
		Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (стаття 575 ЦК України).
		Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
		Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п`ята статті 3 Закону України «Про іпотеку»).
		Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.
		У статті 33 Закону України «Про іпотеку» передбачені підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки.
		Зокрема, частиною першою цієї статті передбачено, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
		Отже, чинне законодавство передбачає право іпотекодержателя задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання.
		Суди встановили, що у зв`язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору банк скористався наданим йому правом на дострокове повернення заборгованості за кредитним договором, у результаті чого  Вишгородський районний суд Київської області заочним рішенням від 10 грудня 2015 року у справі № 363/3912/15-ц стягнув з ОСОБА_2 на користь банку заборгованість за кредитним договором у розмірі 802 693,06 грн. 
		У справі № 363/3912/15-ц  було встановлено невиконання ОСОБА_2 зобов`язань за кредитним договором у розмірі 802 693,06 грн, у тому числі загальна сума непростроченого кредиту - 238 696,75 грн, загальна сума простроченого кредиту - 226 954,60 грн та заборгованість за процентами - 216 511,45 грн, заборгованість за пенею за несвоєчасне погашення відсотків за користування кредитом - 55 463,28 грн та пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 65 066,98 грн.
		Рішення суду у справі № 363/3912/15-ц  перебуває на виконанні у ВДВС                             (ВП № 50950956).
		Звертаючись до суду з цим позовом, банк зазначив, а суд урахував при ухваленні рішення розмір заборгованості за кредитом у сумі 991 926,61 грн, у тому числі із: 465 651,35 грн - загальна сума заборгованості за кредитом;  212 912,34 грн - загальна сума заборгованості за процентами; 120 530,26 грн - пеня; 97 321,13 грн - загальна сума інфляційних втрат від прострочених сум заборгованості за кредитом; 40 622,03 грн - загальна сума інфляційних втрат від прострочених сум заборгованості за процентами за користування кредитом; 41 946,89 грн - загальна сума 3 % річних від прострочених сум за кредитом; 12 942,61 грн - загальна сума                 3 % річних від прострочених сум заборгованості за процентами за користування кредитом.
		Ураховуючи, що за правилом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми, колегія суддів уважає, що іпотекою забезпечені всі вимоги кредитора в тому числі і передбачені частиною другою статті 625 ЦК України. 
		 
		Проте у постанові Верховного Суду від 04 серпня 2021 року у справі                                           № 727/7578/16-ц колегія суддів Третьої судової палати Верховного Суду виклала інші висновки в аналогічній справі, зокрема, вирішуючи правове питання, чи забезпечуються іпотекою вимоги кредитора про стягнення встановленого індексу інфляції та 3 % річних, нарахованих за правилами статті 625 ЦК України, Верховний Суд повинен враховувати умови та правила укладеного між сторонами іпотечного договору.  У цьому висновку визначальним є зміст та умови іпотечного договору,    в якому сторони дійшли домовленості про перелік вимог кредитора, виконання яких забезпечується встановленою іпотекою.
		Отже, Верховний Суд вважає за необхідне відступити від вказаного висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у зазначеній постанові Верховного Суду.
		Європейський суд з прав людини зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії» («Brumarescu v. Romania», заява № 28342/95, п. 61).
		Загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає не тільки виконуваність судових рішень, а й стабільність правового регулювання. Завданням правозастосовчої практики є, серед іншого, формування такого застосування норм права, яке забезпечує рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права, що поліпшує громадське сприйняття справедливості, а також підвищує довіру до відправлення правосуддя.
		Завжди існуватиме потреба у роз`ясненні нечітких норм або тих, що потребують пристосування до обставин, що змінюються. Багато законів неминуче сформульовані у термінах, що тією чи іншою мірою є нечіткими, та тлумачення й застосування яких є питанням практики. Функція здійснення правосуддя, закріплена за судами, полягає саме у подоланні сумнівів щодо тлумачення, що залишаються (рішення ЄСПЛ від 11 квітня 2013 року у справі «Вєренцов проти України» («Vyerentsov v. Ukraine», заява № 20372/11, п. 65).
		Відповідно до частини другої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу               в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду                     у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.
		Ураховуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від  04 серпня 2021 року у справі № 727/7578/16-ц, зокрема, що вирішуючи правове питання, чи забезпечуються іпотекою вимоги кредитора про стягнення встановленого індексу інфляції та 3 % річних, нарахованих за правилами статті 625 ЦК України, які є заходами цивільно-правової відповідальності за порушення грошового зобов`язання, необхідно враховувати умови та правила укладеного між сторонами іпотечного договору, адже у таких справах визначальним є саме зміст і умови іпотечного договору, в якому сторони дійшли домовленості про перелік вимог кредитора, виконання яких забезпечується встановленою іпотекою. 
		Ухвалення протилежних чи суперечливих судових рішень, особливо судом вищої інстанції, може призвести до порушення права на справедливий суд, закріпленого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
		Згідно з частиною другою статті 403 ЦПК України та з урахуванням наведеного                  є підстави для передання справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
		 
		Керуючись  статтями  403, 404  ЦПК  України,  Верховний  Суд  у  складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		Справу № 761/30451/20 за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Головного управління по м. Києву та Київській області до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет іпотеки                                           за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення                               Шевченківського районного суду м. Києва від 29 травня 2023 року                                       та    постанову   Київського    апеляційного   суду    від    22    листопада   2023   року
		 
		 
		передати на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
		 
		Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття,                        є остаточною і оскарженню не підлягає. 
		 
		 
		Головуючий                                                                                    М. Є. Червинська 
		 
		Судді                                                                                                 А. Ю. Зайцев
		 
		                                                                                                            Є. В. Коротенко
		 
		                                                                                                            В. М. Коротун
		 
		                                                                                                            М. Ю. Тітов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...