Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 501/4300/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 11.05.2024. Забезпечено надання загального доступу: 13.05.2024.
Дата набрання законної сили: 01.05.2024
Номер судового провадження: 61-17412ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		01 травня 2024 року 
		м. Київ
		 
		справа № 501/4300/19
		провадження № 61-17412св23
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Синельникова Є. В.,
		суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,
		відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу  ОСОБА_2 на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 20 вересня 2021 року у складі судді Смирнова В. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 06 листопада 2023 року у складі колегії суддів: Сєвєрової Є. С., Вадовської Л. М., Комлевої О. С.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Описова частина 
		Короткий зміст позовних вимог
		1.                 У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до 
		ОСОБА_2 про визначення часток на спадкове нерухоме майно, земельну ділянку та визнання права власності на них.
		2.                 Первісний позов обґрунтований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько сторін - ОСОБА_3 , який з 14 червня 1958 року до своєї смерті перебував у шлюбі з ОСОБА_4 . 
		3.                 Згідно заповіту від 19 березня 2009 року батько заповів йому житловий будинок під літ. «Б» з господарськими спорудами по 
		АДРЕСА_1 , та земельну ділянку площею 
		0,0324 га.
		4.                 Зазначав, що він зі своєю родиною проживає в будинку під літ. «Б», а відповідач - в будинку під літ. «А» без оформлення права власності на спадкове майно, в яке крім будинків входить також і земельна ділянка, площею 0,530 га. Не встановленими є й частки спадкоємців в спадковому майні, оскільки у 2013 році померла їх мати, частка якої формально перейшла до ОСОБА_2 .
		5.                 З огляду на вказане просить визнати його частку у домоволодінні в розмірі 59/100 та визнати за ним, ОСОБА_1 , право власності: на будинок під літ «Б» загальною площею 121,8 кв. м, земельну ділянку площею 0,0324 кв. м, гараж площею 35,2 кв. м та комору, які вказані в технічному паспортіна садибний (індивідуальний) будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 13,5 кв. м.
		6.                 У серпні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про встановлення факту реєстрації шлюбу, визнання спільної сумісної власності та визнання часток майна. 
		7.                 Зустрічний позов мотивовано тим, що у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян наявний актовий запис про шлюб № 8 від 14 червня 1958 року, складений виконавчим комітетом Миколаївської сільської ради Ширяївського району Одеської області, відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , проте наявні відмінності в написанні прізвища батька сторін, зокрема, у Державному реєстру актів цивільного стану громадян зазначено - « ОСОБА_5 », а в паспорті та свідоцтві про смерть - « ОСОБА_5 ». До паспорта батька був внесений запис про його прізвище « ОСОБА_5 », а до паспорту матері - прізвище « ОСОБА_5 ». В той же час, при перекладі на українську мову до Державного реєстру актів цивільного стану громадян був внесений актовий запис про шлюб № 8 
		від 14 червня 1958 року, де прізвища батьків збігаються « ОСОБА_5 » та « ОСОБА_5 ». У зв`язку з цим позивачем заявлена вимога про встановлення факту реєстрації шлюбу. 
		8.                 Також зазначав, що під час шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було набуте домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 . В період з 1960 року по 1968 рік ними був побудований будинок за вказаною адресою житловою площею 46,2 кв. м, загальною площею 80,6 кв. м, а в подальшому в період 1994 року на цій земельній ділянці збудований поруч з зазначеним вище будинком інший будинок, загальною площею 118,0 кв. м, житловою площею 66,1 кв. м. 
		9.                 19 березня 2009 року ОСОБА_3 був складений заповіт, яким належний йому житловий будинок з господарчими спорудами та будівлями, що розташований в АДРЕСА_1 , та земельну ділянку площею 0,0324 га, яка розташована за цією ж адресою, згідно наданої схеми він заповідав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 
		10.             26 вересня 2012 року його брат ОСОБА_1 звертався до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, проте у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом позивачу було відмовлено з причин невідповідності майна, яке зазначено в заповіті, майну, яким володів померлий.
		11.             На день подання зустрічного позову право власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 зареєстроване за ОСОБА_3 . Дане домоволодіння складається з двох будинків, літера «А» та «Б». Крім того, ОСОБА_3 було безоплатно передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,053 га за цією ж адресою.
		12.             Вважає, що оскільки поділу спільного майна подружжя між батьками сторін не відбувалось, а зазначеного в заповіті майна не існує, тому заповіт 
		від 19 березня 2009 року є нікчемним.
		13.             Також вказував, що ОСОБА_1 після смерті їхньої матері ОСОБА_4 подав заяву про відмову від прийняття спадщини на його користь, тому він є єдиним спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_4 .
		14.             Зважаючи на вищевикладене, просив: 
		- встановити факт реєстрації шлюбу ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
		- визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 та 
		ОСОБА_4 домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 , яке складається з двох будинків: літера «А» та літера «Б», господарських споруд: № 1 - хвіртка, № 2 - огорожа, № 3-цистерна, І - покриття;
		- визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 та 
		ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,053 га за адресою 
		АДРЕСА_1 ; 
		- визначити, що частка померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 у праві спільної сумісної власності подружжя на домоволодіння за адресою: 
		АДРЕСА_1 , земельну ділянку площею 0,053 га за адресою АДРЕСА_1 , становила ;
		- визначити, що частка померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 у праві спільної сумісної власності подружжя на домоволодіння за адресою: 
		АДРЕСА_1 , земельну ділянку площею 0,053 га за адресою АДРЕСА_1 , становила ;
		- визнати право власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 , а саме: 1/6 частки домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 частки земельної ділянки площею 0,053 га за адресою АДРЕСА_1 ;
		- визнати право власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4 , а саме: 4/6 частки домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 ; 4/6 частки земельної ділянки площею 0,053 га за адресою АДРЕСА_1 .
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		15.             Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 27 липня 2021 року первісний позов ОСОБА_1 залишено без розгляду.
		16.             Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 20 вересня 
		2021 року зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково.
		Встановлено факт реєстрації шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
		Визнано спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4 земельну ділянку, площею 0,053 га, за адресою: АДРЕСА_1 .
		Визначено, що частка померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 у праві спільної сумісної власності подружжя на вказану земельну ділянку становила 1/2 частки.
		Визначено, що частка померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 у праві спільної сумісної власності подружжя на спірну земельну ділянку становила 1/2 частки.
		Визнано за ОСОБА_2 право власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 , 1/6 частки земельної ділянки, площею 0,053 га, за адресою: АДРЕСА_1 .
		Визнано за ОСОБА_2 право власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4 , 4/6 частки земельної ділянки, площею 0,053 га, за адресою: АДРЕСА_1 .
		В іншій частині позову відмовлено.
		17.             Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у судовому засіданні сторони визнали та не оспорювали факт перебування ОСОБА_3 та 
		ОСОБА_4 у шлюбі. Після прийняття до експлуатації домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 та оформлення права власності на нього за ОСОБА_3 , передана останньому в результаті приватизації земельна ділянка площею 0,053 га за цією ж адресою набула статус спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а 
		ОСОБА_2 є таким, що прийняв спадщину, тому зустрічний позов в частині визнання права власності в порядку спадкування на спірну земельну ділянку підлягає задоволенню. Проте судом враховано, що у разі відсутні документів про відведення земельних ділянок під забудову, таке будівництво визнається самочинним, тому суд відмовляє у визнанні права власності на нього в порядку спадкування.
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		18.             Постановою Одеського апеляційного суду від 19 жовтня 2023 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково.
		Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 20 вересня 2021 року в частині задоволення вимог ОСОБА_2 про визнання права власності за позивачем на частину спірної земельної ділянки в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 та матері ОСОБА_4 та відмови в задоволенні зустрічного позову про визнання права власності за ОСОБА_2 на частину домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батьків скасовано.
		В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 про визнання права власності на частину спірних земельної ділянки та домоволодіння в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відмовлено.
		19.             Рішення суду першої інстанції в частині встановлення факту реєстрації шлюбу сторонами не оскаржувалося, тому апеляційним судом не переглядалося.
		20.             Постанова апеляційного суду мотивована тим, що вимоги ОСОБА_2 про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом є передчасними, оскільки преюдиційне значення має визначення складу майна, яке охоплене заповітом, відтак об`єктом спадкування є лише майно, яке ним не охоплене. Виходячи зі змісту заповіту заповідана частина майна, первісний позов ОСОБА_1 у цій справі про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом залишений без розгляду, відтак спір вирішений у цій справі бути не може, докази на підтвердження істотних обставин у справі сторонами не надано.
		21.             Відмова у задоволенні позову ОСОБА_2 не є перешкодою для пред`явлення ним нових вимог з врахуванням викладених обставин, які, в тому числі, можуть бути предметом одночасного вирішення у справі за позовом ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, яка перебуває в провадженні суду першої інстанції.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		22.             У грудні 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 20 вересня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 06 листопада 2023 року.
		23.             Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2023 рокувідкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу. 
		24.             Ухвалою Верховного Суду від 25 квітня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		25.             У касаційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції змінити, а рішення апеляційного суду скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити зустрічний позов.
		26.             Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 571/1306/16-ц, від 22 травня 2019 року у справі № 640/7778/18, від 29 травня 2019 року у справі № 2-3632/11, від 15 липня 2019 року у справі № 235/499/17, від 17 липня 2019 року у справі 
		№ 523/3612/16-ц, від 24 липня 2019 року у справі № 760/23795/14-ц, від 25 вересня 2019 року у справі № 642/6518/16-ц, від 30 жовтня 2019 року у справі 
		№ 390/131/18, від 06 листопада 2019 року у справі № 464/4574/15-ц та 
		№ 756/17180/14-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 697/2368/15-ц, 
		від 04 грудня 2019 року у справі № 635/8395/15-ц, від 01 квітня 2020 року у справі № 686/24003/18, від 03 червня 2020 року у справі № 318/89/18, від 01 липня 
		2020 року у справі № 287/575/16-ц, від 19 серпня 2020 року у справі 
		№ 287/587/16-ц, від 16 червня 2021 року у справі № 570/997/19, від 14 липня 
		2021 року у справі № 200/7924/16-ц, від 22 березня 2023 року у справі 
		№ 595/731/21, від 18 травня 2023 року у справі № 442/9001/21, від 12 липня 
		2023 року у справі № 352/1506/21, (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
		27.             Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не врахував, що після смерті одного з подружжя відкривається спадщина тільки на майно, яке належало спадкодавцю особисто, відповідно, частка іншого з подружжя у об`єкті, який є спільним сумісним майном, не входить до складу спадщини. ОСОБА_3 заповідав не свою частку у спільному майні подружжя, а окремо визначене майно, яке не належало йому особисто та взагалі не існувало як об`єкт, стосовно якого можуть виникати права та обов`язки, оскільки не відбувалась реєстрація права власності на нього як на нерухоме майно.
		28.             Оскільки домоволодіння і земельна ділянка є сумісною власністю подружжя, тому після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на частку цього майна, в той же час в заповіті зазначений розмір земельної ділянки 
		0,0324 га, що значно більше частки земельної ділянки площею 0,053 га, а будинок під літ. «Б» в домоволодінні складає 59/100 частин від домоволодіння, що також перевищує розмір частки померлого.
		29.             Вважає, що апеляційний суд, відмовляючи у позові та мотивуючи своє рішення тим, що спір може бути вирішений шляхом пред`явлення вимоги про тлумачення заповіту, який складений на користь однієї із сторін, порушив принцип змагальності та диспозитивності.
		30.             Також посилався на зловживання ОСОБА_1 своїми правами, оскільки вважає, що він штучно утворив аналогічний судовий процес щодо поділу спадкового майна. Так, він звернувся до суду з первісним позовом у цій справі про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, який в подальшому просив залишити без розгляду, а у серпні 2021 року звернувся з новим позовом про визнання права власності на нерухоме майно і земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом.
		31.             Крім того, безпідставним є висновок апеляційного суду про наявність у позивача за зустрічним позовом можливості звернутися з таким же позовом до того ж самого відповідача, але в іншому провадженні. Вважає, що у разі залишення оскаржуваної постанови апеляційного суду без змін, він буде позбавлений можливості звернутися за судовим захистом з цього ж самого питання.
		32.             Водночас суд першої інстанції, правильно застосувавши норми матеріального права щодо визначення часток на спадкове майно, яким є земельна ділянка, та визнання права власності на її частку за позивачем у порядку спадкування за законом після смерті батьків, помилково не застосував такі самі норми матеріального права при вирішенні аналогічних питань щодо спірного домоволодіння.
		Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
		33.             У січні 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу, в якому він просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін, посилаючись на те, що апеляційний суд належним чином оцінив всі докази, які були надані сторонами при розгляді справи, зробив правильні висновки та прийняв законне та обґрунтоване рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		34.             Судами попередніх інстанцій встановлено, що  ОСОБА_3 та 
		ОСОБА_4 (батьки сторін) з 14 червня 1958 року перебували у шлюбі.
		35.             Рішенням виконавчого комітету Іллічівської міської ради народних депутатів від 17 квітня 1986 року № 262 затверджено акт від 17 лютого 1986 року про закінчення будівництва будинку за адресою: АДРЕСА_1 , житловою площею 46,9 кв. м, загальною площею 80,6 кв. м, та самовільно збудовані споруди за ОСОБА_3 . 
		36.             Відповідно до Свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок від 10 червня 1986 року домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_6 .
		37.             Рішенням виконавчого комітету Іллічівської міської ради народних депутатів №1133/1 від 16 вересня 1994 року встановлено, що ОСОБА_3 проживає за адресою: АДРЕСА_1 , має на праві власності житловий будинок під літ. «А». У зв`язку зі збільшенням сім`ї на присадибній ділянці був самовільно збудований ще один житловий будинок під літ. «Б». Вказаним рішенням виконавчого комітету оформлено право власності на житловий будинок літ «Б» за адресою: АДРЕСА_1 .
		38.             Відповідно до Свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок від 03 квітня 1995 року домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , яке складається з двох житлових будинків, належить ОСОБА_6 .
		39.             Також судами установлено, що ОСОБА_3 була безоплатно передана у приватну власність земельна ділянка площею 0,053 га за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 311385 та рішенням Іллічівської міської ради 
		від 25 березня 1994 року № 132/275-ХХІ.
		40.             Отже, судами установлено, що на підставі свідоцтва про право особистої власності домоволодіння від 03 квітня 1995 року за життя ОСОБА_3 належало домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , яке складалося з двох будинків, а також земельної ділянки площею 0,053 га.
		41.             19 березня 2009 року ОСОБА_3 склав заповіт, яким житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,0324 га за цією ж адресою згідно наданої схеми заповідав ОСОБА_1 .
		42.              ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтво про смерть серії 
		НОМЕР_1 .
		43.             Станом на час смерті ОСОБА_3 зареєстрованими разом із ним за адресою: АДРЕСА_1 були: 
		ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 .
		44.             З матеріалів справи вбачається, що рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 01 серпня 2013 року у справі № 501/1306/13 позов 
		ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі. Встановлено факт родинних відносин між ОСОБА_1 і його батьком ОСОБА_3 , який помер 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0324 га, згідно спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , та згідно зі схемою розподілу, що є додатком до заповіту. Визнано за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , згідно спадкування за заповітом. 
		45.             Згідно з технічним паспортом від 18 вересня 2013 року на садибний будинок АДРЕСА_1 , власниками є 
		ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . 
		46.             Згідно з висновком № 637 від 15 жовтня 2013 року, наданого КП «БТІ», станом на 29 грудня 2012 року власником житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на домоволодіння від 03 квітня 1995 року є ОСОБА_3 , та на підставі рішення суду від 01 серпня 2013 року у справі № 501/1306/13-ц - ОСОБА_1 . Згідно замовлення №12094 від 16 вересня 2013 року проведено підрахунок частки, яка належить ОСОБА_1 і складається з житлового будинку літ. «Б», що становить 59/100 частки домоволодіння за вказаною адресою.
		47.             Водночас, рішенням апеляційного суду Одеської області  від 19 травня 
		2014 року у справі № 501/1306/13 рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 01 серпня 2013 року скасовано в частині: визнання за ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0324 га, згідно спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 та згідно зі схемою розподілу, що є додатком до заповіту; визнання за ОСОБА_1 права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , згідно спадкування за заповітом. Ухвалено в цій частині нове рішення, яким відмовлено в задоволенні цих позовних вимог. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
		48.             Також з матеріалів справи вбачається, що рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 10 лютого 2014 року у справі №501/6447/13 встановлено факт родинних відносин між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановивши, що ОСОБА_2 є рідним сином ОСОБА_3 . 
		49.              ІНФОРМАЦІЯ_6 померла мати сторін ОСОБА_4 , свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 .
		50.             29 листопада 2013 року ОСОБА_1 написав заяву про відмову від прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_4 на користь брата ОСОБА_2 .
		51.             В подальшому ОСОБА_1 звертався до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання відмови від прийняття спадщини недійсною.
		52.             Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 25 квітня 
		2016 року у справі № 501/2869/14-ц, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 28 жовтня 2016 року та постановою Верховного Суду від 04 квітня 2018 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання відмови від прийняття спадщини недійсною відмовлено.
		53.             Згідно з довідкою КП «БТІ» Чорноморської міської ради Одеської області від 26 березня 2019 року домоволодіння складається з житлового будинку під літ. «А», площею 88,7 кв. м, житловою площею 46,9 кв. м, будинку під літ. «Б», площею 
		121,8 кв. м, житловою площею 83,4 кв. м, господарських будівель: літ. «И» -гараж, літ. «К» - комора, господарських споруд: №1 - хвіртка, №2 - огорожа, №3-цистерна, І-покриття.
		54.             22 листопада 2019 року Чорноморською міською державною нотаріальною конторою нотаріусом Жмиховою О. С. ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, оскільки будинок під літ. «Б» зазначено лише в експлікації, а фактично адреси: АДРЕСА_1 не існує та таке спадкове майно відсутнє, аземельна ділянка переходить у власність пропорційно часткам осіб у вартості будівель і споруд, та рекомендовано звернутися до суду.
		Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		55.             Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 
		2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;  4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		56.             Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		57.             Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		58.             Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		59.             Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		60.             Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		61.             Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		62.             Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		63.             Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.
		64.             Рішення суду першої інстанції в частині встановлення факту реєстрації шлюбу не оскаржувалося сторонами в апеляційному порядку та судом апеляційної не переглядалось, тому суд касаційної інстанції рішення суду першої інстанції в цій частині також не переглядає.
		65.             Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		66.             Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
		67.             Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).
		68.             Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
		69.             Спірні правовідносини стосуються захисту спадкових прав позивача за зустрічним позовом, як спадкоємця за законом, пов`язаних із наявністю заповіту, складеного на ім`я відповідача.
		70.             Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
		71.             Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
		72.             Відповідно до частин першої, другої статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
		73.             У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
		74.             Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом, апеляційний суд виходив з того, що преюдиційне значення для вирішення справи має визначення складу майна, яке не охоплене заповітом, оскільки об`єктом спадкування є лише майно, яке ним не охоплене.
		75.             Судами попередніх інстанцій встановлено, що 19 березня 2009 року 
		ОСОБА_3 склав заповіт, яким житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,0324 га за цією ж адресою згідно наданої схеми заповідав ОСОБА_1 .
		76.             Водночас у листопаді 2019 року нотаріусом відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, оскільки будинок під літ. «Б» зазначено лише в експлікації, а фактично адреси: АДРЕСА_1 не існує та таке спадкове майно відсутнє, а земельна ділянка переходить у власність пропорційно часткам осіб у вартості будівель і споруд, та рекомендовано звернутися до суду.
		77.             Верховний Суд неодноразово підкреслював, що свобода заповіту охоплює особисте здійснення заповідачем права на заповіт шляхом вільного волевиявлення, яке, будучи належним чином вираженим, піддається правовій охороні і після смерті заповідача. Свобода заповіту як принцип спадкового права включає, серед інших елементів, також необхідність поваги до волі заповідача та обов`язковість її виконання.
		78.             Відповідно до статті 1256 ЦК України тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями. У разі спору між спадкоємцями тлумачення заповіту здійснюється судом відповідно до статті 213цього Кодексу.
		79.             У статті 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні правочину, які втілюються в трьох рівнях. Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів. Другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також з чого вони виходили при його виконанні. Третім рівнем тлумачення (при без результативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніш в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення.
		80.             Таким чином, тлумаченню підлягає зміст правочину або його частина за правилами, встановленими статтею 213 ЦКУкраїни.
		81.             У постанові Верховного Суду від 23 лютого 2022 року у справі № 474/454/18 (провадження № 61-17277св20) зазначено, що «тлумачення заповіту може здійснюватися як при розгляді власне позовної вимоги про тлумачення змісту заповіту, так і, зокрема, при розгляді позовної вимоги про визначення додаткового строку для прийняття спадщини; з урахуванням того, що зміст заповіту може містити розпорядження про призначення спадкоємця (спадкоємців) і/або визначення спадкового майна (спадщини), то і тлумачення змісту заповіту може здійснюватися щодо таких розпоряджень заповідача».
		82.             Отже, тлумачення заповіту може здійснюватися як при розгляді справи з такими позовними вимогами, так і при розгляді справ щодо спадкування без заявлення таких позовних вимог, що не буде виходом судами за межі позовних вимог.
		83.             Таким чином, оскільки до предмету доказування по цій справі відноситься визначення спадкової маси при спадкуванні за законом, що, серед іншого, вимагає з`ясування обсягу майна, спадкування якого відбувалося за заповітом, судам слід було розтлумачити заповіт та визначити спадкову масу.
		84.             В той же час слід враховувати, що спадкодавець не може заповідати майно, власником якого він не є.
		85.             Частиною першою статті 1236 ЦК України визначено, що заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому.
		86.             Згідно з частиною першою статті 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.
		87.             Відповідно до частини другої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
		88.             Отже заповіт визнається нікчемним в частині заповідання майна, власником якого заповідач не буві не мав права охопити заповітом права, які йому не належать.
		89.             Схожий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 758/384/17 (провадження № 61-37911св18).
		90.             Як зазначалося вище, рішенням апеляційного суду Одеської області  
		від 19 травня 2014 року у справі № 501/1306/13 рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 01 серпня 2013 року скасовано в частині: визнання за ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0324 га, згідно спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 та згідно зі схемою розподілу, що є додатком до заповіту; визнання за ОСОБА_1 права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , згідно спадкування за заповітом. Ухвалено в цій частині нове рішення, яким відмовлено в задоволенні цих позовних вимог. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
		91.             Зокрема вказаним рішенням суду встановлено, що після смерті 
		ОСОБА_3 спадкоємцями першої черги за законом є його діти: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , та його дружина - ОСОБА_4 , яка проживала та була зареєстрована по місцю відкриття спадщини після смерті чоловіка, за життя не відмовлялася від прийняття спадщини після його смерті на обов`язкову частку в майні згідно заповіту від 19 березня 2009 року. З огляду на вказане відсутні підстави для визнання права власності в порядку спадкування за заповітом на все спірне спадкове майно за позивачем, оскільки це порушує права ОСОБА_2 , який зареєстрований та проживає за місцем відкриття спадщини, від прийняття спадщини не відмовлявся та також має право на спірне спадкове майно, враховуючи обов`язкову частку ОСОБА_4 .
		92.             При цьому,обґрунтовуючи наявність підстав для визнання права власності на частину спадкового майна, яка мала належати йому у випадку спадкування за законом, ОСОБА_2 посилався на нікчемність заповіту ОСОБА_3 
		від 19 березня 2009 року.
		93.             Скасовуючи рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції встановив, що суд безмотивовано відмовив у задоволенні вимог про визнання права власності на будинок та задовольнив вимоги про визнання права власності на земельну ділянку без врахування фактичних обставин справи та змісту заповіту, проте сам спірне питання не вирішив.
		94.             Крім того апеляційний суд безпідставно відмовив у задоволенні зустрічного позову у повному обсязі, вважаючи, що його вимоги є передчасними і така відмова не є перешкодою для пред`явлення нових вимог, які можуть бути предметом одночасного вирішення у справі за позовом ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, яка перебуває в провадженні суду першої інстанції.
		95.             Апеляційний суд не врахував неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, що ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.
		96.             Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення.
		97.             Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
		98.             Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження 
		№ 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження 
		№ 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження 
		№ 14-338цс18), від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18 (провадження 
		№ 12-46гс19).
		99.             У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі №333/6816/17 (провадження №14-87цс20) зазначено, що ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою. Не відповідатиме завданням цивільного судочинства звернення до суду з позовом, спрямованим на оцінювання доказів, зібраних в інших справах, на предмет їх належності та допустимості, або з метою створення підстав для звільнення від доказування в іншій справі (для встановлення у судовому рішенні обставин, які би не потрібно було надалі доказувати під час розгляду іншої справи).
		100.        Судовий захист повинен бути повним, відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в пункті 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19), пункті 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20).
		101.        Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з доводами касаційної скарги, що відмова апеляційним судом в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування за законом після смерті батьків, з одночасним висновком про можливість звернення з таким же позовом до того ж самого відповідача, але в іншому провадженні, є помилковою.
		102.        Фактично апеляційний суд усунувся від вирішення спору в цій справі, не врахував доводи сторін, не перевірив наявні в матеріалах справи докази та не надав їм належної оцінки, обставини справи не встановлював, дійшовши помилкового висновку про неможливість розгляду зустрічного позову 
		ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування за законом в результаті залишення без розгляду первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення часток на спадкове нерухоме майно, земельну ділянку та визнання права власності на них.
		103.        Таким чином судом апеляційної інстанції не встановлені обставини справи, що унеможливлює надати Верховному Суду оцінку аргументам заявника щодо вирішення спору по суті.
		104.        Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання цього принципу є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
		105.        З урахуванням наведеного, оскільки фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення справи, не встановлено, а суд касаційної інстанції
		у силу своїх процесуальних повноважень (стаття 400 ЦПК України) позбавлений такої можливості, постанова апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.
		106.        Відповідно до пункту першого частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
		107.        Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції. Частиною першою статті 400 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції під час розгляду справи в касаційному порядку не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		108.        Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог матеріального та процесуального права, дослідити і належним чином оцінити надані сторонами докази, дати правову оцінку доводам та запереченням сторін і ухвалити законне та справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону, зокрема врахувати як можливість тлумачення заповіту в рамках розгляду цієї справи, так і можливість визнання його нікчемним в частині заповідання майна, власником якого заповідач не був, визначити спадкову масу, встановивши, чи є спірне майно (домоволодіння та земельна ділянка) спільною сумісною власністю подружжя, а також враховуючи обов`язкову частку ОСОБА_4 .
		109.        Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		110.        Враховуючи, що справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, суд касаційної інстанції розподілу судових витрат не здійснює.
		Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		1.                 Касаційну скаргу  ОСОБА_2 задовольнити частково.
		2.                 Постанову Одеського апеляційного суду від 06 листопада 2023 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий   Судді:Є. В. Синельников    О. В. Білоконь   О. М. Осіян   Н. Ю. Сакара   В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...