Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 580/3690/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них; загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них.
Надіслано для оприлюднення: 10.05.2024. Зареєстровано: 11.05.2024. Забезпечено надання загального доступу: 13.05.2024.
Дата набрання законної сили: 09.05.2024
Номер судового провадження: К/990/44672/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		09 травня 2024 року 
		м. Київ
		справа №580/3690/23
		адміністративне провадження № К/990/44672/23  
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Бучик А.Ю. та Шарапи В.М., розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу 
		за позовом ОСОБА_1 
		до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області
		про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії
		за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області
		на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2023 року (ухвалене суддею-доповідачем Кульчицьким С.О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2023 року (прийняту у складі колегії: головуючого судді Мєзєнцева Є.І., суддів: Епель О.В., Файдюка В.В.),
		У С Т А Н О В И В :
		Короткий зміст позовних вимог
		1.          У травні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - Управління, відповідач, скаржник), в якому просив:
		визнати протиправною бездіяльність Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, яка полягає у неприйнятті рішення про надання страхової виплати (одноразової грошової допомоги), передбаченої пунктом 3 Порядку здійснення страхових виплат у разі захворювання або смерті медичних працівників у зв`язку з інфікуванням гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, та визначення їх розмірів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2020 року №498 (далі - Порядок №498) позивачу, як члену сім`ї його батька ОСОБА_2 - медичного працівника, померлого у зв`язку з інфікуванням гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2;
		зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, яке є правонаступником Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області, призначити і виплатити позивачу страхову виплату (одноразову грошову допомогу), передбачену пунктом 3 Порядку №498, як члену сім`ї його батька ОСОБА_2 - медичного працівника, померлого у зв`язку з інфікуванням гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS- CoV-2.
		2.          В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказав, що захворювання його батька сталося під час виконання трудових обов`язків. Гостре професійне захворювання зі смертельним наслідком визнано таким, що пов`язане з виробництвом, тому позивач вважає, що він має право на отримання страхової виплати.
		Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
		3.          Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2023 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2023 року, адміністративний позов задоволено.
		4.          Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у разі смерті медичного працівника, яка настала внаслідок його інфікування гострою респіраторною хворобою COVID-19, проводиться виплата в розмірі 750-кратного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб членам сім`ї такого медичного працівника, належність яких до сім`ї визначається відповідно до Сімейного кодексу України (далі - СК України) і встановлюється такий факт відповідним рішенням лише за наявності такого рішення з цього питання. З огляду на це, суд вказав, що аргументи відповідача стосовно того, що Фонд соціального страхування України не наділений повноваженнями встановлювати належність осіб до складу членів сім`ї померлого медичного працівника, а такий факт встановлюється виключно у судовому порядку, є підміною понять, яка призводить до помилки у застосуванні норми права. Крім того, суди вказали, що надані позивачем документи в повній мірі підтверджують, що він проживав спільно з померлим і є його кровним родичем. Ці ознаки беззаперечно вказують на належність позивача до членів сім`ї померлого медичного працівника відповідно до Сімейного кодексу України, а тому підстав для встановлення у цивільному процесі факту наявності у позивача статусу члена сім`ї відсутні.
		Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
		5.          Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Управління звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
		6.          В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували положення СК України, Порядку №498, що призвело до ухвалення необґрунтованого висновку про наявність у Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, яке є правонаступником Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Черкаській області, правових підстав для призначення та виплати повнолітньому сину ОСОБА_2 - ОСОБА_1 страхової виплати, передбаченої Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб" від 06 квітня 2000 року №1645-ІІІ, тобто у 750-кратному розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року у зв`язку з тим, що Порядком №  498 не надано повноважень органу, що призначає відповідні страхові виплати, встановлювати факт сімейних відносин або розглядати причини проживання родичів окремо.
		7.          З огляду на це у касаційній скарзі Управління просить Верховний Суд сформувати висновок щодо порядку призначення та виплати органами Пенсійного фонду України грошової допомоги члену сім`ї медичного працівника, смерть якого настала внаслідок COVID-19 без наявності судового рішення, що підтверджує факт їх спільного проживання однією сім`єю.
		8.          Водночас у касаційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області звертає увагу, що лист, надісланий позивачу у відповідь на подану ним заяву про призначення страхової виплати на підставі пункту 3 Порядку №  498, не є рішенням суб`єкта владних повноважень і не може вважатися відмовою у призначенні вказаної виплати.
		9.          Крім того, Управління наводить у касаційній скарзі висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 03 жовтня 2022 року у справі №520/12333/21:
		1)          у разі захворювання на інфекційні хвороби медичних та інших працівників, що пов`язані з виконанням професійних обов`язків в умовах підвищеного ризику зараження збудниками інфекційних хвороб, Держава через територіальні відділення Фонду соціального страхування України забезпечує страхові виплати у разі встановлення медичному працівникові групи інвалідності та ступеня втрати працездатності протягом одного календарного року внаслідок захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, що настало під час виконання професійних обов`язків в умовах підвищеного ризику зараження та у разі смерті медичного працівника, що настала внаслідок його інфікування гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, під час виконання професійних обов`язків в умовах підвищеного ризику зараження, членам сім`ї, батькам, утриманцям померлого медичного працівника;
		2)          обов`язок щодо організації розслідування нещасних випадків, професійних захворювань медичних працівників покладається на роботодавців і здійснюється відповідно до пунктів 30-53 «Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року № 337 (далі - Порядок №337), водночас процедура розслідування випадків смерті медичних працівників державних і комунальних закладів охорони здоров`я, що надають первинну, екстрену, а також в стаціонарних умовах вторинну (спеціалізовану) і третинну (високоспеціалізовану) медичну допомогу пацієнтам з гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, внаслідок інфікування коронавірусом SARS-CoV-2, передбачена окремим розділом Порядку № 337, а саме пунктами 1411 - 14114;
		3)          проведення розслідування нещасних випадків, професійних захворювань, яке здійснюється відповідно до пунктів 30-53 Порядку №337, може бути підставою для отримання виплат у розмірах відповідно до пункту 2 Порядку №498, а саме у разі встановлення медичному працівникові групи інвалідності та ступеня втрати працездатності протягом одного календарного року внаслідок захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, що настало під час виконання професійних обов`язків в умовах підвищеного ризику зараження;
		4)          результати розслідування нещасних випадків, професійних захворювань, яке здійснюється відповідно до пунктів 30-53 Порядку №337, не можуть бути підставою для отримання виплат відповідно до пункту 3 Порядку №498, оскільки Порядком №337 (пункти 1411 - 14114) передбачено особливу процедуру розслідування випадків смерті медичних працівників державних і комунальних закладів охорони здоров`я, що надають первинну, екстрену, а також в стаціонарних умовах вторинну (спеціалізовану) і третинну (високоспеціалізовану) медичну допомогу пацієнтам з гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, внаслідок інфікування коронавірусом SARS-CoV-2. Факт смерті медичного працівника з причин, пов`язаних з його інфікуванням COVID-19 під час виконання професійних обов`язків в умовах підвищеного ризику зараження, встановлюється комісією (спеціальною комісією) з розслідування (спеціального розслідування) та оформляється актом розслідування нещасного випадку за встановленою формою.
		Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
		10.          Касаційна скарга надійшла до суду 29 грудня 2023 року.
		11.           Ухвалою Верховного Суду від 17 січня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі №580/3690/23, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати відзив на касаційну скаргу.
		12.          Ухвалою Верховного Суду від 12 лютого 2024 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 13 лютого 2024 року.
		13.          Ухвалою Верховного Суду від 13 лютого 2024 року клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про зупинення виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2023 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2023 року в адміністративній справі №580/3690/23 задоволено. Зупинено виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2023 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2023 року в адміністративній справі №580/3690/23 до закінчення її перегляду в касаційному порядку.
		14.          При розгляді цієї справи в касаційному порядку іншими учасниками справи клопотань заявлено не було.
		Позиція інших учасників справи
		15.          06 лютого 2024 року до Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу Управління, в якому позивач стверджує про відсутність порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. 
		16.          Позивач вказує на безпідставності тверджень Управління про неналежність позивача до складу сім`ї померлого, оскільки, враховуючи висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 23 квітня 2020 року у справі №  686/8440/16-ц, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї. 
		17.          При цьому позивач також стверджує про безпідставне посилання відповідача на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 03 жовтня 2022 року у справі №  520/12333/21, оскільки підстав для проведення спеціальної процедури розслідування нещасного випадку на виробництві, передбаченої пунктами 1411-14116 Порядку №  337, у випадку смерті його батька, на його думку, не було. 
		Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
		18.          Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що ОСОБА_2 працював лікарем акушером-гінекологом у Комунальному некомерційному підприємстві «Золотоніська багатопрофільна лікарня» Золотоніської міської ради.
		19.          У матеріалах справи наявний акт від 20 травня 2022 року спеціального розслідування гострого професійного захворювання, що сталося 23 листопада 2021 року, зі смертельним наслідком 22 грудня 2021 року о 00:25, в Комунальному некомерційному підприємстві «Золотоніська багатопрофільна лікарня» Золотоніської міської ради. У цьому акті зазначений висновок комісії: «Гостре професійне захворювання, що сталося 23 листопада 2021 року, зі смертельним наслідком 22 листопада 2021 року о 00 год 25 хв з лікарем акушером-гінекологом пологово-гінекологічного відділення КНП «Золотоніська багатопрофільна лікарня» Золотоніської міської ради ОСОБА_2 визнано пов`язаним з виробництвом відповідно до підпункту 1 пункту 52 Порядку № 337. Комісією складається акт за нормою Н-1/П та береться на облік КНП «Золотоніська багатопрофільна лікарня» Золотоніської міської ради. Члени комісії зі спеціального розслідування гострого професійного захворювання мали зустріч з сином потерпілого ОСОБА_1 , з метою надання роз`яснень щодо його прав у зв`язку зі смертю батька внаслідок гострого професійного захворювання відповідно до законодавства України та інформування про хід розслідування».
		20.          Відповідно до свідоцтва про смерть від 28 грудня 2021 року ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що зроблено відповідний актовий запис № 824.
		21.          Син померлого, ОСОБА_1 , звернувся із заявою від 01 червня 2022 року до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області, в якій просив розглянути документи щодо виплати разової допомоги відповідно до статті 39 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" від 06 квітня 2000 року № 1645-III (далі - Закон № 1645-III).
		22.          Позивачем до заяви додано копії документів, які передбачені пунктом 7 Порядку № 498 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 11 серпня 2021 року № 836.
		23.          У відповідь позивач отримав від відповідача лист за вих. № 3-11-897 від 10 червня 2022 року, яким йому було вказано про відсутність підстав для виплати одноразової допомоги у зв`язку із відсутністю в Управління підстав вважати позивача належним до складу сім`ї померлого медичного працівника та особою, яка має право на страхову виплату. Вказане мотивовано тим, що позивачем не надані документи, які підтверджують його належність до складу сім`ї померлого медичного працівника. Водночас, у своєму листі Управління рекомендувало позивачу звернутися до суду із заявою про встановлення факту родинних відносин із ОСОБА_2 .
		24.          27 червня 2022 року позивач надав Управлінню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області довідку Виконавчого комітету Золотоніської міської ради № 707 від 22 червня 2022 року, якою підтверджується факт спільного проживання позивача разом з його батьком.
		25.          У відповідь відповідач надіслав позивачу лист за вих. № 08-07-1022 від 30 червня 2022 року, у якому повідомив про долучення наданої позивачем довідки до матеріалів справи про страхові виплати, а також вказав, що зважаючи на вичерпний перелік документів, необхідних для призначення страхових виплат, лише після надання позивачем документа, передбаченого абзацом 9 пункту 7 Порядку №   498, Управління розгляне справу про призначення страхових виплат та прийме відповідне рішення.
		26.          Враховуючи відмову відповідача у виплаті одноразової допомоги (страхової виплати), позивач звернувся до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області із відповідною заявою про встановлення факту наявності у позивача статусу члена сім`ї його померлого батька в порядку окремого провадження, що передбачено статтею 293 Цивільного процесуального кодексу України.
		27.          Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 26 серпня 2022 року у справі № 695/1804/22 (номер провадження 2-0/695/51/22) заява позивача про встановлення факту в порядку окремого провадження була залишена без розгляду на підставі частини шостої статті 294 Цивільного процесуального кодексу України з правом звернення до суду у порядку позовного провадження.
		28.          06 вересня 2022 року  позивач звернувся до Соснівського районного суду м. Черкаси із позовною заявою до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області про встановлення факту наявності у позивача статусу члена сім`ї його померлого батька.
		29.          08.09.2022 суддею Соснівського районного суду м. Черкаси Марцішевською О.М. постановлено ухвалу у справі № 712/6951/22 (номер провадження 2/712/2329/22), якою у відкритті провадження по справі відмовлено на підставі пункту 1 частини першої статті 186 Цивільного процесуального кодексу України та роз`яснено про право звернення до суду в порядку адміністративного судочинства.
		30.          На вищевказану ухвалу у справі № 712/6951/22 позивачем було подано апеляційну скаргу, яка була задоволена постановою Черкаського апеляційного суду від 02 листопада 2022 року у справі № 712/6951/22, у результаті чого ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 08 вересня 2022 року було скасовано, матеріали справи направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
		31.          Касаційний цивільний суд Верховного Суду постановою від 15 лютого 2023 року у справі № 712/6951/22 вирішив постанову Черкаського апеляційного суду від 02 листопада 2022 року скасувати, а ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 08 вересня 2022 року залишити в силі.
		32.          Вважаючи рішення відповідача про відмову у призначенні виплати ОСОБА_1 , як члену сім`ї медичного працівника ОСОБА_2 , смерть якого настала внаслідок COVID-19, протиправним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ 
		Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи 
		33.          Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
		34.          Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		35.          Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		36.          Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		37.          Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		38.          Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2023 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2023 року відповідають не повністю, а доводи касаційної скарги є частково обґрунтованими, з огляду на наступне.
		39.          Відповідно  статті 19 Конституції України  правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
		Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені  Конституцією  та законами України.
		40.          Згідно зі  статтею 68 Конституції України  кожен зобов`язаний неухильно додержуватися  Конституції України  та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
		41.          Зазначені норми означають, що з метою гарантування правового порядку в Україні кожен суб`єкт приватного права зобов`язаний добросовісно виконувати свої обов`язки, передбачені законодавством, а у випадку невиконання відповідних приписів - зазнавати встановлених законодавством негативних наслідків.
		42.          У той же час, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
		43.          Статтею 3 Конституції України  проголошено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
		44.          Відповідно до  частин першої,  четвертої статті 43 Конституції України  кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
		Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
		45.          Згідно зі  статтею 46 Конституції України  громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
		46.          Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
		47.          Предметом спору у цій справі є право ОСОБА_1 (сина ОСОБА_2 ) на виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 750-кратного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року, як члену сім`ї медичного працівника, смерть якого настала внаслідок його інфікування гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, під час виконання професійних обов`язків в умовах підвищеного ризику зараження.
		48.          Суди попередніх інстанцій, рішення яких оскаржує Управління, задовольнили позовні вимоги ОСОБА_1 і виходили із того, що останній є кровним родичем померлого і спільно з ним проживав. Ці ознаки беззаперечно вказують на належність позивача до членів сім`ї померлого медичного працівника відповідно до СК України. Підстави встановлювати у цивільному процесі факт наявності у позивача статусу члена сім`ї ОСОБА_2 відсутні, оскільки позивач має докази, безпосередньо визначені СК України, які підтверджують факт його належності до сім`ї ОСОБА_2 , що виключає наявність спору з цього питання та вирішення його у порядку цивільного судочинства.
		49.          Управління ж не погоджується із такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій та вважає, що Порядком №  498 не надано повноважень органу, що призначає відповідні страхові виплати, встановлювати факт сімейних відносин або розглядати причини проживання родичів окремо. Крім того, з огляду на положення Порядку №  337, у касаційній скарзі відповідачем також зазначено про відсутність правових підстав для виплати позивачу одноразової грошової допомоги на підставі пункту 3 Порядку № 498, з огляду на те, що нещасний випадок, який стався з ОСОБА_2  визнано пов`язаним з виробництвом відповідно до підпункту 1 пункту 52 Порядку № 337.
		50.          Таким чином, у цій справі підлягає вирішенню питання: 
		(1) наявності у Пенсійного фонду України (як правонаступника Фонду соціального страхування України) повноважень встановлювати належність заявника, на підставі наданих ним документів, до складу сім`ї померлого медичного працівника з метою отримання одноразової грошової допомоги у 750-кратному розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року; 
		(2) визначення підстав, з огляду на які Пенсійний фонд України (як правонаступник Фонду соціального страхування України) може встановити належність заявника (у цій справі - повнолітнього сина) до складу сім`ї померлого медичного працівника.
		(3) наявності підстав для призначення страхової виплати відповідно до пункту 3 Порядку №498 з огляду на те, що розслідування нещасного випадку, який стався з ОСОБА_2 , здійснено відповідно до пункту 52 Порядку №337.
		51.          При цьому Суд також зауважує, що правомірність висновків Комісії стосовно того, що інфікуванням гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, що призвело до смертельних наслідків 22 грудня 2021 року о 00 год 25 хв з лікарем акушером-гінекологом пологово-гінекологічного відділення КНП «Золотоніська багатопрофільна лікарня» Золотоніської міської ради ОСОБА_2 визнано пов`язаним з виробництвом відповідно до підпункту 1 пункту 52 Порядку № 337, учасниками справи, зокрема відповідачем, під сумнів не ставиться.
		52.          Враховуючи вказане, а також надаючи оцінку висновкам судів попередніх інстанції та доводам касаційної скарги, колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне зазначити наступне.
		53.          Спірні правовідносини у цій справі регулюються, зокрема, Законом № 1645-ІІІ та порядками №  337, №498.
		54.          Відповідно до  преамбули Закону № 1645-ІІІ цей Закон визначає правові, організаційні та фінансові засади діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, спрямованої на запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізацію та ліквідацію їх спалахів та епідемій, встановлює права, обов`язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб у сфері захисту населення від інфекційних хвороб.
		55.          Згідно з частинами першою-четвертою статті 39 Закону № 1645-ІІІ захворювання на інфекційні хвороби медичних та інших працівників, що пов`язані з виконанням професійних обов`язків в умовах підвищеного ризику зараження збудниками інфекційних хвороб (надання медичної допомоги хворим на інфекційні хвороби, роботи з живими збудниками та в осередках інфекційних хвороб, дезінфекційні заходи тощо), належать до професійних захворювань. Зазначені працівники державних і комунальних закладів охорони здоров`я та державних наукових установ підлягають обов`язковому державному страхуванню на випадок захворювання на інфекційну хворобу в порядку та на умовах, установлених Кабінетом Міністрів України.
		56.          Держава забезпечує страхові виплати в таких розмірах медичним працівникам державних і комунальних закладів охорони здоров`я:
		у разі встановлення групи інвалідності внаслідок захворювання на коронавірусну хворобу (COVID-19) протягом одного року з дня захворювання, за умови, що таке захворювання пов`язане з виконанням професійних обов`язків в умовах підвищеного ризику зараження, - залежно від встановленої працівнику групи інвалідності та ступеня втрати професійної працездатності, але не менше 300-кратного розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому встановлено групу інвалідності;
		у разі смерті працівника - у 750-кратному розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.
		57.          Розмір та порядок здійснення страхових виплат, передбачених  пунктом 1 частини другої цієї статті, визначаються Кабінетом Міністрів України.
		58.          У разі настання обставин, передбачених  пунктом 1 частини другої цієї статті, страхова виплата призначається і виплачується працівникові протягом одного місяця з дня виникнення права на страхову виплату.
		59.          У разі настання обставин, передбачених  пунктом 2 частини другої цієї статті, страхова виплата призначається і виплачується разово та в рівних частинах членам сім`ї, батькам та утриманцям померлого працівника протягом одного місяця з дня виникнення права на страхову виплату. Члени сім`ї та батьки померлого працівника визначаються відповідно до  СК України.
		60.          Відповідно до  пункту 3 частини першої статті 116 Конституції України  Кабінет Міністрів України забезпечує проведення політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту.
		61.          Так, Кабінетом Міністрів України постановою №498 затверджено Порядок здійснення страхових виплат у разі захворювання або смерті медичних працівників у зв`язку з інфікуванням гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, та визначення їх розмірів та Порядок використання фінансової допомоги Фондом соціального страхування України для проведення страхових виплат у разі захворювання або смерті медичних працівників у зв`язку з інфікуванням гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2.
		62.          Порядок №498 визначає механізм надання Фондом соціального страхування України страхових виплат медичним працівникам державних і комунальних закладів охорони здоров`я у разі їх захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, та членам їх сімей у разі смерті медичного працівника внаслідок інфікування такою хворобою, передбачених  статтею 39 Закону № 1645-ІІІ, а також розміри таких страхових виплат.
		63.          Пунктом 3 Порядку  №498 передбачено, що у разі смерті медичного працівника, що настала внаслідок його інфікування гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, під час виконання професійних обов`язків в умовах підвищеного ризику зараження, членам сім`ї, батькам, утриманцям померлого медичного працівника (далі - особи, які мають право на виплату) проводиться виплата в розмірі 750-кратного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року.
		Члени сім`ї та батьки померлого медичного працівника визначаються відповідно до  Сімейного кодексу України.
		64.          Утриманцями померлого медичного працівника, які мають право на виплату, відповідно до цього Порядку є:
		діти, на утримання яких померлий медичний працівник виплачував або був зобов`язаний виплачувати аліменти;
		непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого медичного працівника, але мають на це право відповідно до законодавства.
		У разі відсутності документів, що підтверджують належність до складу сім`ї померлого медичного працівника або перебування на його утриманні, статус члена сім`ї або факт утримання встановлюється в судовому порядку.
		65.          Відповідно до  пункту 5 Порядку  №498 страхова виплата, передбачена  пунктом 3 цього Порядку  (далі - одноразова допомога), призначається і виплачується органами Фонду разово, в рівних частинах особам, які мають право на виплату, протягом одного місяця з дня виникнення права на одноразову допомогу.
		66.          Право на одноразову допомогу виникає з дня прийняття органом Фонду заяви (заяв) та документів, визначених  пунктом 7 цього Порядку.
		67.          Якщо судом розглядається питання призначення одноразової допомоги, орган Фонду призначає таку допомогу після набрання судовим рішенням законної сили.
		68.          Одноразова допомога розподіляється пропорційно між усіма особами, які мають право на виплату та звернулися за її отриманням.
		69.          Якщо після виплати одноразової допомоги за її отриманням звертаються інші особи, які мають на це право, питання розподілу одноразової допомоги вирішується ними за домовленістю з особами, які отримали таку допомогу, або у судовому порядку.
		70.          Згідно із  пунктом 6 Порядку  №498  факт смерті медичного працівника з причин, пов`язаних з його інфікуванням COVID-19 під час виконання професійних обов`язків в умовах підвищеного ризику зараження, встановлюється комісією (спеціальною комісією) з розслідування (спеціального розслідування), що проводиться відповідно до Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року № 337,  та оформляється актом розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії, що стався (сталося/сталася), за встановленою формою.
		71.          Відповідно до  пункту 7 Порядку  №498 для отримання одноразової допомоги особи, які мають право на виплату, звертаються до органу Фонду за зареєстрованим місцем проживання/перебування померлого медичного працівника та подають:
		1)          заяви кожної особи, яка має право на виплату, або уповноваженого представника про призначення одноразової допомоги із зазначенням інформації про неотримання виплати в іншому органі Фонду за формою, затвердженою виконавчою дирекцією Фонду (за малолітніх або неповнолітніх осіб заяву подає один із батьків або опікун чи піклувальник);
		2)          копію свідоцтва про смерть медичного працівника (із пред`явленням оригіналу);
		3)          копії паспорта громадянина України та реєстраційних номерів облікової картки платника податків із пред`явленням оригіналів (копії засвідчуються підписом працівника органу Фонду);
		4)          копію свідоцтва про народження медичного працівника (у разі виплати грошової допомоги батькам медичного працівника);
		5)          копію свідоцтва про шлюб (у разі виплати грошової допомоги дружині (чоловікові) медичного працівника);
		6)          копію свідоцтва про народження дитини (дітей) або відповідне рішення суду (у разі виплати грошової допомоги дитині);
		7)          примірник акта розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії за встановленою формою;
		8)          рішення суду про встановлення факту нещасного випадку, факту перебування на утриманні, утримання із заробітної плати (доходу) аліментів, установлення статусу члена сім`ї (за наявності рішення суду з цих питань);
		9)          довідку роботодавця про утримання із заробітної плати (доходу) померлого медичного працівника на користь особи, яка має право на утримання, аліментів відповідно до закону або рішення суду (у разі такого утримання);
		10)          інформацію про рахунки, відкриті в банківських установах для перерахування коштів.
		Якщо одна із осіб, які мають право на виплату, відмовляється від отримання одноразової допомоги, грошова частка цієї особи розподіляється між іншими особами, які мають право на таку виплату. Заява про відмову від отримання одноразової допомоги повинна бути нотаріально засвідчена в установленому законодавством порядку.
		72.          Таким чином, колегія суддів, в результаті здійснення системного аналізу вищенаведених норм права, доходить висновку, що у разі смерті медичного працівника, що настала внаслідок його інфікування гострою респіраторною хворобою COVID-19, проводиться виплата в розмірі 750-кратного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб членам сім`ї такого медичного працівника, належність яких до сім`ї визначається Фондом соціального страхування України (або його правонаступником - Пенсійним фондом України) під час розгляду відповідної заяви з урахуванням положень СК України та наданих заявником документів, що можуть свідчити про проживання останнього з померлим однією сім`єю. Водночас у разі відсутності документів, що підтверджують належність до складу сім`ї померлого медичного працівника або перебування на його утриманні, статус члена сім`ї або факт утримання встановлюється в судовому порядку.
		73.          З огляду на це, доводи касаційної скарги про те, що Управління не наділене жодними повноваженнями щодо вирішення питання належності особи, яка звертається за одноразовою грошовою допомогою на підставі положень Порядку №  498, до сім`ї померлого медичного працівника, не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства і є безпідставними.
		74.          Щодо питання наявності у ОСОБА_1 статусу члена сім`ї його померлого батька ОСОБА_2 колегія суддів вказує таке.
		75.          Визначення поняття сім`ї та її членів закріплено в СК України.
		76.          Відповідно до статті 3 СК України сім`я є первинним та основним осередком суспільства.
		Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.
		Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
		77.          У пункті 6 рішення Конституційного Суду від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 зазначено, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.
		78.          Крім того, як правильно вказав позивач у відзиві на касаційну скаргу Управління: Верховний Суд, у постанові від 23 квітня 2020 року у справі №  686/8440/16-ц, вказав, що законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї.
		79.          Таким чином, враховуючи вищезазначене положення, колегія суддів наголошує, що з метою підтвердження позивачем його належності членів сім`ї померлого медичного працівника, як умови для отримання страхової виплати, є доведення ним:
		- факту проживання з померлим;
		- наявності у такої особи спільного побуту та взаємних прав і обов`язків з померлим, що включає в себе спільні витрати на купівлю майна, ремонт та утримання житла тощо.
		80.          Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підтвердження факту спільного проживання та наявності спільного побуту з померлим батьком ОСОБА_1 надав, серед іншого, копію свідоцтва про народження ОСОБА_1 , якою підтверджується те, що батьком позивача є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та документи, що підтверджують спільне з померлим батьком зареєстроване місце проживання:
		-          копію паспорта ОСОБА_1 , якою підтверджується, що він зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ; 
		-          акт від 20 травня 2022 року спеціального розслідування гострого професійного захворювання, у розділі «Відомості про потерпілого», де зазначено, що місцем проживання та реєстрації ОСОБА_2 була адреса: АДРЕСА_1 );
		-          довідку виконавчого комітету Золотоніської міської ради від 22 червня 2022 року № 707, видану ОСОБА_1 , де зазначено, що останній постійно до дня смерті проживав разом із своїм батьком ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , батько з сином вели спільне господарство і син поховав померлого за власний рахунок.
		81.          Таким чином, враховуючи надані та оцінені судами попередніх інстанцій позивачем документи, колегія суддів доходить висновку про те, що ці документи є достатнім підтвердженням наявності у позивача спільного побуту та взаємних прав та обов`язків з його померлим батьком, що з урахуванням положень СК України свідчить про проживання їх однією родиною і наявністю у позивача статусу члена сім`ї померлого ОСОБА_2 . 
		82.          З огляду на це, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав встановлювати у цивільному процесі факт наявності у позивача статусу члена сім`ї ОСОБА_2 , оскільки позивачем надано докази, які безпосередньо підтверджують проживання позивача і померлого ОСОБА_2 однією сім`єю.
		83.          Крім того, зі встановлених судами попередніх інстанцій обставин встановлено, що відповідач за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 надав відповідь у формі листа, не прийнявши при цьому жодного управлінського рішення про призначення чи відмову в призначенні страхової виплати.
		84.          Колегія суддів зазначає, що вказане свідчить про допущення відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, протиправної бездіяльності стосовно розгляду поданої позивачем заяви та наголошує, що саме на Управління (як правонаступника Фонду соціального страхування) покладено обов`язок з прийняття рішення про призначення чи відмову в призначенні одноразової грошової допомоги у разі смерті медичного працівника, що настала внаслідок його інфікування гострою респіраторною хворобою COVID-19.
		85.          З огляду на це Суд наголошує, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у частині визнання протиправною бездіяльності Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області, правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, яка полягає у неприйнятті рішення за наслідками розгляду заяви про надання страхової виплати (одноразової грошової допомоги), передбаченої пунктом 3 Порядку №  498 ОСОБА_1 , як члену сім`ї його батька ОСОБА_2 - медичного працівника, померлого у зв`язку з інфікуванням гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2.
		86.          Водночас з приводу задоволення судами попередніх інстанцій вимог позовної заяви про зобов`язання відповідача прийняти конкретне рішення, а саме: призначити і виплатити ОСОБА_1 страхову виплату (одноразову грошову допомогу), передбачену пунктом 3 Порядку № 498, як члену сім`ї його батька ОСОБА_2 - медичного працівника, померлого у зв`язку з інфікуванням гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS- CoV-2, колегія суддів зазначає наступне.
		87.          Відповідно до пункту 4 частини другої статті  245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
		88.          При цьому згідно з частиною четвертою статті  245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття  виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
		У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
		89.          За приписами вказаних норм у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення або вчинив бездіяльність за наслідками звернення особи, але таке рішення чи вчинена бездіяльність визнані судом протиправними з огляду на невідповідність чинному законодавству, то суд, як виняток, за відсутності сумнівів у тому, що суб`єктом звернення (позивачем у справі) дотримано усіх визначених законом умов для отримання позитивного результату за наслідками розгляду його звернення та за умови відсутності у суб`єкта, що уповноважений прийняти відповідне рішення за наслідками звернення позивача, дискреції (можливості на власний розсуд визначити зміст рішення та обрати на підставі поданих позивачем документів один з варіантів дій), вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення.
		У разі якщо межі заявлених позовних вимог не дозволяють суду під час розгляду справи здійснити перевірку того, чи забезпечив позивач на момент його звернення до відповідного суб`єкта владних повноважень виконання всіх без винятку вимог закону для отримання позитивного рішення та(або) якщо суб`єкт до якого звертається позивач має право діяти при прийнятті відповідного рішення на власний розсуд (тобто має альтернативні варіанти поведінки за наслідками розгляду звернення позивача), то суд, у межах свого розсуду, з метою уникнення перебирання на себе повноважень щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції іншого органу, повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення з урахуванням оцінки, наданої судом у рішенні.
		90.          Таким чином, зобов`язання судовим рішенням суб`єкта владних повноважень до вчинення конкретних дій (прийняття конкретних рішень) можливе, за загальним правилом, лише за умови почергового встановлення судом двох обставин: позивач на момент звернення до відповідного суб`єкта владних повноважень забезпечив виконання всіх без винятку вимог закону для отримання конкретного рішення; зобов`язання суб`єкта владних повноважень розглянути повторно звернення позивача з урахуванням висновків суду є недоцільним (об`єктивно встановлено безальтернативність рішення суб`єкта владних повноважень, яке може бути прийняте за встановлених судом обставин у конкретній справі).
		91.          Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.
		92.          Крім того, Верховний Суд, зокрема у постановах від 11 лютого 2020 року у справі № 0940/2394/18, від 04 вересня 2021 року у справі № 320/5007/20, від 14 вересня 2021 року у справі № 320/5007/20 та від 23 грудня 2021 року у справі №480/4737/19 дійшов подібного висновку та вказав, що адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.
		93.          Колегія суддів також вказує, що поняття дискреційних повноважень наведене у  пункті 7 частини першої статті 2 Закону  України «Про адміністративну процедуру» 17 лютого 2022 року № 2073-IX (далі - Закон №2073-IX) дискреційне повноваження - повноваження, надане адміністративному органу законом, обирати один із можливих варіантів рішення відповідно до закону та мети, з якою таке повноваження надано.
		94.            Відповідно до  частини третьої статті 6 Закону № 2073-IX  здійснення адміністративним органом дискреційного повноваження вважається законним у разі дотримання таких умов:
		дискреційне повноваження передбачено законом;
		дискреційне повноваження здійснюється у межах та у спосіб, що передбачені  Конституцією України  та законом;
		правомірний вибір здійснено адміністративним органом для досягнення мети, з якою йому надано дискреційне повноваження, і відповідає принципам адміністративної процедури, визначеним  цим Законом;
		вибір рішення адміністративного органу здійснюється без відступлення від попередніх рішень, прийнятих тим самим адміністративним органом в однакових чи подібних справах, крім обґрунтованих випадків.
		95.          Як було зазначено вище, відповідач, за наслідками розгляду заяви позивача, допустив протиправну бездіяльність та не ухвалив жодного передбаченого законом рішення.
		96.          Таким чином, враховуючи положення статті 245 КАС України, колегія суддів зазначає, що зобов`язання судом Управління призначити і виплатити страхову виплату, передбачену пунктом 3 Порядку №  498, може мати місце лише у випадку, якщо судом перевірено та встановлено наявність усіх передбаченим Законом №1645-ІІІ та порядками №  337, №  498 підстав для призначення такої виплати особі, яка звертається з відповідною заявою.
		97.          У той же час колегія суддів наголошує, що суд, за загальним правилом, не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх передбачених підстав для виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 3 Порядку №  498, у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки вказане не входить до предмету судової перевірки, виходить за межі заявлених позовних вимог та є дискреційним повноваженням відповідача. 
		98.          Таким чином вказане дозволяє дійти обґрунтованого висновку, що прийняття судом рішення про зобов`язання Управління призначити і виплатити страхову виплату члену сім`ї померлого медичного працівника, передбачену пунктом 3 Порядку №  498, без перевірки наявності чи відсутності усіх передбаченим Законом №1645-ІІІ та порядками №  337, №  498 підстав для призначення такої виплати, може бути необґрунтованим та призвести до виплати такої допомоги з непередбачених підстав або отримання її особою, яка не має на це законного права. 
		99.          З урахуванням вищевикладеного, а також враховуючи позицію Верховного Суду України, висловлену у постановах від 18 березня 2014 року у справі № 21-11а14 та від 22 квітня 2014 року у справі № 21-484а13, про те, що належним способом захисту порушених прав позивача є покладення на уповноважений орган обов`язку повторно розглянути заяву особи та прийняти рішення згідно вимог законодавства, колегія суддів Верховного Суду вважає, що рішення судів попередніх інстанцій щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, яке є правонаступником Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області, призначити і виплатити ОСОБА_1 страхову виплату (одноразову грошову допомогу), передбачену пунктом 3 Порядку № 498, як члену сім`ї його батька ОСОБА_2 - медичного працівника, померлого у зв`язку з інфікуванням гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS- CoV-2 є незаконними та підлягають скасуванню з ухваленням у цій частині нового рішення про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, яке є правонаступником Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області, повторно розглянути заяву ОСОБА_1 і додані до неї документи та прийняти вмотивоване рішення (щодо призначення такої допомоги або щодо відмови у її призначенні) у відповідності до положень Закону №1645-ІІІ, порядків №  337, №  498 та з урахуванням висновків, викладених у цій постанові.
		100.          Стосовно наведених скаржником доводів у касаційній скарзі щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема, положень Порядку № 337 та неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 03 жовтня 2022 року у справі №520/12333/21, колегія суддів вказує таке.
		101.          Так, Верховний Суд, у постанові від 03 жовтня 2022 року у справі №520/12333/21 зокрема вказав, що проведення розслідування нещасних випадків, професійних захворювань, яке здійснюється відповідно до пунктів 30-53 Порядку №337, може бути підставою для отримання виплат у розмірах відповідно до пункту 2 Порядку №498, а саме у разі встановлення медичному працівникові групи інвалідності та ступеня втрати працездатності протягом одного календарного року внаслідок захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, що настало під час виконання професійних обов`язків в умовах підвищеного ризику зараження; результати розслідування нещасних випадків, професійних захворювань, яке здійснюється відповідно до пунктів 30-53 Порядку №337, не можуть бути підставою для отримання виплат відповідно до пункту 3 Порядку №498.
		102.          Водночас, враховуючи обставини, встановлені судами попередніх інстанцій у цій справі, колегія суддів стверджує, що вказаний довід, який стосується відсутності у позивача права на отримання виплат відповідно до пункту 3 Порядку №498 з огляду на те, що розслідування нещасного випадку, який стався з ОСОБА_2 , здійснено відповідно до пункту 52 Порядку №337 є передчасним, оскільки рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 3 Порядку №  498,  з боку відповідача прийнято не було, а відтак питання відсутності у позивача права на отримання страхової виплати у зв`язку із зазначеною скаржником у касаційній скарзі підстави не може бути розглянуто та перевірено Судом у межах цієї справи.
		103.          Згідно з імперативними вимогами  статті 341 КАС України  суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		104.          Відповідно до  статті 351 КАС України  суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених  статтею 341 цього Кодексу  межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
		105.          Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
		106.          За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області слід задовольнити частково, рішення судів попередніх інстанцій скасувати у частині задоволення позовних вимог про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області призначити і виплатити ОСОБА_1 страхову виплату (одноразову грошову допомогу) та ухвалити у цій частині нове рішення про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 і додані до неї документи та прийняти вмотивоване рішення (щодо призначення такої допомоги або щодо відмови у її призначенні), у відповідності до положень Закону №1645-ІІІ, порядків №  337, №  498 та з урахуванням висновків суду у цій постанові; в іншій частині судові рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.
		Висновки щодо розподілу судових витрат
		107.          Оскільки колегія суддів частково приймає рішення на користь суб`єкта владних повноважень, то відповідно до  статті 139 КАС України  судові витрати не підлягають новому розподілу.
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, Суд
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області задовольнити частково.
		Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2023 року скасувати в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, яке є правонаступником Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області, призначити і виплатити ОСОБА_1 страхову виплату (одноразову грошову допомогу), передбачену пунктом 3 Порядку № 498, як члену сім`ї його батька ОСОБА_2 - медичного працівника, померлого у зв`язку з інфікуванням гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS- CoV-2.
		У скасованій частині ухвалити нове рішення про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, яке є правонаступником Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області, повторно розглянути заяву ОСОБА_1 і додані до неї документи та прийняти вмотивоване рішення (щодо призначення такої допомоги або щодо відмови у її призначенні) у відповідності до положень Закону №1645-ІІІ, порядків №  337 та №  498, а також з урахуванням висновків цієї постанови.
		В іншій частині рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2023 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
		 
		Суддя-доповідач                                                                                 Я.О. Берназюк 
		Судді:                                                                                                    А.Ю. Бучик
		                                                                                                              В.М. Шарапа

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...