Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 522/10157/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них; завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Надіслано для оприлюднення: 13.05.2024. Зареєстровано: 13.05.2024. Забезпечено надання загального доступу: 14.05.2024.
Дата набрання законної сили: 18.04.2024
Номер судового провадження: 22-ц/813/3659/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Номер провадження: 22-ц/813/3659/24 
		Справа № 522/10157/20
		Головуючий у першій інстанції Чернявська Л.М.
		Доповідач Дришлюк А. І.
		Категорія: 30
		 
		 
		ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		18.04.2024 року                                 м. Одеса
		 
		Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: 
		головуючого судді Дришлюка А.І., суддів Громіка Р.Д., Сегеди С.М.,
		при секретарі судового засідання Нечитайло А.Ю.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі справу за апеляційними скаргами представника Одеської обласної прокуратури  заступника керівника ОСОБА_1 та Головного управління Національної поліції в Одеській області на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13 листопада 2023 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , яка діє у своїх інтересах та інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Одеської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Одеській області про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної бездіяльністю посадових осіб відповідачів при проведенні досудового розслідування (неефективне розслідування),
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		22 червня 2020 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшов позов ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ОСОБА_9 , ОСОБА_2 , яка діє в свої інтересах та інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Прокуратури Одеської області, Головного управління Національної поліції в Одеській області, Державної казначейської служби України про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної бездіяльністю посадових осіб відповідачів при проведенні досудового розслідування (неефективне розслідування) (т.1,а.с.18-45).
		24 червня 2020 року ухвалою Приморського районного суду м. Одеси у справі №522/10073/20 позовні вимоги ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 до Прокуратури Одеської області, Головного управління Національної поліції в Одеській області, Державної казначейської служби України про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної бездіяльністю посадових осіб відповідачів при проведенні досудового розслідування (неефективне розслідування), були роз`єднані в самостійні провадження (т. 1, а.с. 1).
		Справі за позовом ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 присвоєний номер - №522/10157/20 (т. 1, а.с. 3).
		02 липня 2020 року від позивачів надійшов позов у новій редакції. Позов обґрунтовано тим, що 15 вересня 2017 року внаслідок пожежі, яка виникла в кімнаті №4 корпусу №5, який знаходився на території Комунального позашкільного навчального закладу «Одеський міський дитячий оздоровчо-спортивний комплекс «Вікторія», за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського, 93, загинула їх донька ОСОБА_10 . За даним фактом уповноваженими органами держави Україна здійснено досудове розслідування, яке, на думку позивачів, виявилося вкрай неефективним у зв`язку із самоусуненням слідчого та прокурора від належного виконання своїх посадових обов`язків, що призвело до заподіяння майнової та моральної шкоди потерпілим. Позивачі посилаються на відсутність повного, об`єктивного, ефективного та швидкого розслідування загибелі їхньої доньки, а також на проведення ідентичних слідчих та процесуальних дій у окремих кримінальних провадженнях, зокрема призначення ідентичних за змістом експертиз, допит свідків, проведення слідчих експериментів. Позивачі вважають, що проведенні працівниками органів досудового розслідування та прокуратури дії не сприяли встановленню та притягненню до відповідальності винних осіб, встановленню причини займання, швидкості поширення вогню та невжиття заходів щодо порятунку загиблих. З огляду на викладене у позові, позивачі просили стягнути з Держави Україна на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 2000000 грн, з Держави Україна на користь ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 2000000 грн та з Держави Україна на користь ОСОБА_4 моральну шкоду у розмірі 2000000 грн (т. 1, а.с. 4-17).
		13 листопада 2023 року рішенням Приморського районного суду м. Одеси вирішено позовні вимоги ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про відшкодування майнової та матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок бездіяльності посадових осіб відповідачів при проведенні досудового розслідування  задовольнити частково; стягнути з Держави Україна на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 274 700 гривень 00 копійок; стягнути з Держави Україна на користь ОСОБА_4 моральну шкоду в розмірі 140 700 гривень 00 копійок; в іншій частині позовних вимог відмовити (т. 2, а.с. 92-97 зворот).
		21 грудня 2023 року засобами поштового зв`язку до Одеського апеляційного суду направлена апеляційна скарга Одеської обласної прокуратури на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13 листопада 2023 року. Представник Одеської обласної прокуратури - заступник керівника Ракович Микола Миколайович зазначив, що апелянт не погоджується із оскаржуваним рішенням, вважає його необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки, викладені у рішенні, не відповідають обставинам справи. Так, представник апелянта вважає, що суд першої інстанції унаслідок порушення норм, зазначених у ст.ст. 1173, 1174 ЦК України, за відсутності усіх трьох умов деліктної відповідальності держави за дії чи бездіяльність органів державної влади та посадових осіб, зокрема встановлення факту протиправних дій (бездіяльності) прокуратури чи її посадових осіб, дійшов помилкового висновку щодо задоволення позовних вимог до Одеської обласної прокуратури про відшкодування моральної шкоди у цій справі. Представник апелянта наголошує на тому, що матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу на підтвердження протиправних (неправомірних) дій чи бездіяльності прокуратури чи її посадових осіб. Також представник апелянта зауважує, що позивачі не надали жодного судового рішення компетентного суду кримінальної юрисдикції, яким було б встановлено факт протиправної бездіяльності прокуратури чи її посадових осіб, а суд цивільної юрисдикції, на думку представника апелянта, не може встановлювати такий факт та давати оцінку відповідності таких дій (зокрема, їх повноті) вимогам кримінального процесуального законодавства. Крім того, представник апелянта вважає, що сама по собі незгода з певними процесуальними діями слідчого та прокурора під час проведення досудового розслідування не свідчить про протиправність таких дій (бездіяльності). Тому, представник апелянта просить рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13 листопада 2023 року скасувати в частині задоволення позовних вимог до Одеської обласної прокуратури та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у їх задоволенні (т. 2, а.с. 103-129).
		21 грудня 2023 року засобами кур`єрської служби доставки до Одеського апеляційного суду направлена апеляційна скарга Головного управління Національної поліції в Одеській області на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13 листопада 2023 року. Представник апелянта (в порядку самопредставництва)  старший юрисконсульт ВПЗ ГУНП в Одеській області Сокуренко Ілля Анатолійович зазначає, що апелянт не погоджується із оскаржуваним рішенням, вважає його таким, що ухвалене із порушенням норм процесуального та матеріального права, з огляду на що підлягає скасуванню. Так, представник апелянта зазначає, що встановити причину пожежі було можливо виключно шляхом призначення відповідної судової експертизи, яка неодноразово була призначена, оскільки орган досудового розслідування та процесуальний керівник за своїм фахом не можуть володіти науковими, технічними або іншими спеціальними знаннями, необхідними для встановлення причини пожежі, через що не могли зробити власні висновки щодо причин пожежі. Тому, на думку представника апелянта, відповідачі не можуть нести відповідальність за настання обставин, які не залежали від їх дій або бездіяльності та об`єктивно унеможливили встановлення причин пожежі. Також представник апелянта вважає, що не може йти мова про неефективність розслідування, так як на теперішній час матеріали чотирьох кримінальних проваджень за фактом пожежі знаходяться на розгляді в суді. Тому, як вказує представник апелянта, заяви про неефективність розслідування є передчасними та цілком ймовірно за результатами розгляду матеріалів кримінальних проваджень винні особи будуть притягнуті до відповідальності. Крім того, представник апелянта зазначає, що доводи, якими позивачі аргументують нанесення їм моральної шкоди, підпадають під предмет доказування при розгляді цивільного позову в рамках кримінального провадження, оскільки безпосередньо пов`язані з суттю вчиненого правопорушення. З огляду на викладене в апеляційній скарзі, представник апелянта просить скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13 листопада 2023 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі (т. 2, а.с. 133-153).
		Ухвалами Одеського апеляційного суду (у складі колегії суддів: головуючого судді Дришлюка А.І., суддів Сегеди С.М., Драгомерецького М.М.) від 12 лютого 2024 року та 12 березня 2024 року за вказаними апеляційними скаргами відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 18 квітня 2024 року (т. 2, а.с. 157-159, 167, 180-183, 191).
		Відзиви на апеляційні скарги до апеляційного суду не надходили.
		У зв`язку із перебуванням судді Драгомерецького М.М. у період з 17 квітня 2024 року по 26 квітня 2024 року у відпустці з метою дотримання розумних строків, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями на підставі п. 3.8 Тимчасових засад використання автоматизованої системи документообігу суду в Одеському апеляційному суді, його було замінено на резервного суддю Громіка Р.Д. 
		З врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 10, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці, тимчасово відряджені до Одеського апеляційного суду), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку розгляду справи по незалежним від суду причинам.
		У судовому засіданні 18 квітня 2024 року представник Одеської обласної прокуратури та представник Головного управління Національної поліції в Одеській області апеляційні скарги підтримали та просили їх задовольнити, позивач ОСОБА_2 та її представник заперечували проти задоволення апеляційних скарг. Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції до суду не подавали. За ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
		Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явились, дослідивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційних скарг, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційні скарги частково підлягають задоволенню, з огляду на таке.
		Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що неефективність розслідування пожежі, тобто вина Одеської обласної прокуратури та ГУНП в Одеській області, яка виникла у таборі «Вікторія», виявилася у непроведені належних слідчих та процесуальних дій, щодо: - встановлення причини пожежі; - велика кількість кримінальних проваджень та відсутність взаємодії між слідчими щодо їх розслідування; - відсутність проведення слідчих дій (бездіяльність) щодо встановлених експертизою фактів порушення при проектуванні, будівництві, відсутності належного контролю за будівництвом; - бездіяльність щодо притягнення до відповідальності посадових осіб Одеської міської ради, ДСНС, ДАБІ та інших; - бездіяльність в частині виконання ухвали про розбір згарища (т.2,а.с.95). Оцінюючи вимоги про стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з характеру та обсягу страждань, понесених позивачами внаслідок неефективності розслідування кримінального провадження, які виразились у морально - психологічних хвилюваннях, порушенні нормального ритму життя, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, а також необхідністю витрачання часу для звернення за правовою допомогою та з позовом до суду та відповідно до вимог ст. 1167 ЦК України, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, вважав їх такими, що підлягають задоволенню частково. Щодо визначення компенсації моральних страждань, заподіяних дитині ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , суд першої інстанції врахував ту обставину, що у зв`язку з віковими особливостями малолітньої дитини ОСОБА_3 , як на період початку розслідування, так і на момент вирішення спору, малолітня дитина не може зазнавати моральних страждань, завданих саме неефективним розслідуванням кримінального провадження відносно загибелі сестри ОСОБА_10 , а відтак суд відмовив у стягненні компенсації моральних страждань, заподіяних ОСОБА_3 . При цьому, суд першої інстанції також взяв до уваги, що ОСОБА_3 не було залучено до кримінального провадження у якості потерпілої (т. 2, а.с. 97). 
		Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Апеляційний суд, частково задовольняючи апеляційні скарги, вважає за потрібне зазначити наступне. 
		Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду, позивач обґрунтовувала свої вимоги не окремими фактами бездіяльності слідчих органів у межах кримінального провадження, а його неефективністю, оскільки з моменту події злочину - 15 вересня 2017 року і на момент звернення до суду першої інстанції був відсутній вирок суду, який набрав законної сили, відносно будь-якої особи, щодо якої були висунуті звинувачення за вказаним фактом. Апеляційний суд, зауважує, що ситуація не змінилась і на момент розгляду справи в Одеському апеляційному суді, тобто минуло 6 років 7 місяців з моменту події злочину. 
		За таких обставин, надаючи оцінку обґрунтованості позовних вимог, слід виходити з наступного. 
		За обставинами даної справи 15 вересня 2017 року внаслідок пожежі, яка виникла в кімнаті №4 корпусу №5, який знаходився на території Комунального позашкільного навчального закладу «Одеський міський дитячий оздоровчо-спортивний комплекс «Вікторія», за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського, 93, загинула донька позивачів ОСОБА_10 . Судом першої інстанції встановлено, що досудове розслідування трагедії у таборі "Вікторія" розпочато з 16 вересня 2017 року і не було закінчено на день звернення до суду, тобто триває більше 6 років, незважаючи на резонансність та підвищений інтерес суспільства, у зв`язку з цим суд виснував, що оскільки загинули малолітні діти, то поза розумним сумнівом, вказані обставини негативно впливають на моральний стан позивачів, завдаючи цим моральної шкоди. При цьому, як вже зазначалося вище, висновки суду першої інстанції щодо неефективності розслідування ґрунтуються на неналежному проведенні комплексу слідчих (розшукових) дій та неналежному здійсненні процесуального керівництва в ході проведення досудового розслідування. 
		Статтею 27 Конституції України визначено, що ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов`язок держави - захищати життя людини.
		Згідно з положеннями статті 2 Конвенції право кожного на життя охороняється законом. Нікого не може бути умисно позбавлено життя.
		За статтею 2 Конвенції обов`язки держави полягають у такому:
		Негативний обов`язок - у тому, що державні органи та службові особи держави не можуть позбавляти людину життя за винятком ситуацій, коли таке позбавлення є абсолютно необхідним (випадки, за яких держава може застосувати летальну силу, перелічені у частині другій статті 2 Конвенції). Протиправне заподіяння державою в особі її органів влади та службових осіб смерті людині є порушенням зазначеного обов`язку.
		Позитивний обов`язок має два різновиди: Матеріальний, згідно з яким держава повинна встановити законодавчі положення, які би захищали життя людини, передбачити юридичну відповідальність за протиправне позбавлення людини життя, а також має вживати обґрунтовані заходи для запобігання неправомірному позбавленню життя, коли відомо чи має бути відомо про реальний і безпосередній ризик для життя конкретної людини або групи людей, зумовлений злочинними діями третіх осіб. Процесуальний, згідно з яким держава має забезпечити об`єктивне й ефективне розслідування фактів посягання на людське життя незалежним органом. Для того, щоби бути ефективним, розслідування має дозволити встановити та покарати осіб, відповідальних за порушення права на життя. Наявність або відсутність результату розслідування не є вирішальною для оцінки належності виконання такого обов`язку. Обов`язковим для держави є вжиття заходів, спрямованих на встановлення та покарання винних (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 19 лютого 1998 року у справі «Кая проти Туреччини» (Kaya v. Turkey), заява № 22729/93, § 86-87 і від 8 листопада 2005 року у справі «Гонгадзе проти України» (Gongadze v. Ukraine), заява № 34056/02, § 176). 
		Оскільки Конвенціяпокликана захищатиправа,які єпрактичними йефективними,то порушеннядержавою будь-якогоз конвенційнихобов`язків-як негативного,так іпозитивного матеріальногочи позитивногопроцесуального -може зумовлюватинеобхідність присудженняза цекомпенсації (відшкодування).Остання можемати різніформи тарозміри,що залежатимуть,зокрема,від видуконкретного порушення,вчинення якогодержавою законкретних обставиннеобхідно встановити(постановаВеликої ПалатиВерховного Судувід 12травня 2022року усправі №635/6172/17).Відповідно дочастини першоїстатті 3ЦПК Україницивільне судочинствоздійснюється відповіднодо КонституціїУкраїни,цього Кодексу,Закону України«Про міжнароднеприватне право»,законів України,що визначаютьособливості розглядуокремих категорійсправ,а такожміжнародних договорів,згода наобов`язковістьяких наданаВерховною РадоюУкраїни.Відповідно достатті 1Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свободвід 04листопада 1950року (далі-Конвенція)Високі ДоговірніСторони гарантуютькожному,хто перебуваєпід їхньоююрисдикцією,права ісвободи,визначені врозділі Iцієї Конвенції.Європейський судз правлюдини (далі-ЄСПЛ)у своїхрішеннях неодноразовозазначав,що стаття2Конвенції опосередковановимагає наявностібудь-якоїформи ефективногорозслідування «Кайяпроти Туреччини»(Kayav.Turkey),п.86.Задля досягненнятакої метиформи розслідуванняможуть бутирізними взалежності відобставин,оскільки обов`язокйого проведенняне єобов`язкомдосягти результату,це обов`язоквжити заходів.Органи державноївлади повиннібули вжитивсіх необхіднихзаходів дляотримання доказів,які стосуютьсясправи (рішенняу справі«Гонгадзе протиУкраїни» (Gongadzev.Ukraine),заява №34056/02,п.176).Вимоги статті2Конвенції небудуть виконані,якщо захист,який надаєтьсянаціональним законодавством,існує лишеу теорії.Він такожповинен ефективнопрацювати напрактиці,що вимагаєоперативного розглядусправи безнепотрібних затримок(рішенняу справі«Шиліг протиСловенії» (Silihv.Slovenia),заява №71463/01,п.195).Право особина ефективнийзасіб правовогозахисту закріплено устатті 13Конвенції,згідно зякою кожен,чиї правата свободи,визнані вцій Конвенції,були порушені,має правона ефективнийзасіб правовогозахисту внаціональному органі,навіть якщотаке порушеннябуло вчиненеособами,які здійснювалисвої офіційніповноваження.Ефективність національногозасобу правовогозахисту за змістом статті 13 Конвенції не залежить від упевненості в сприятливому результаті провадження. Ефективність має оцінюватися за можливістю виправлення порушення права, гарантованого Конвенцією, через поєднання наявних засобів правового захисту. Щоб вважатися ефективним і в такий спосіб відповідати статті 13 Конвенції, внутрішній засіб правового захисту повинен надати змогу компетентному національному органу як розглянути суть відповідної скарги за Конвенцією, так і забезпечити «належний захист» (рішення від 27 вересня 1999 року у справі «Сміт і Ґрейді проти Сполученого Королівства» (Smith and Grady v.The UK), заяви № 33985/96 і № 33986/96; рішення ЄСПЛ від 18 грудня 1996 року у справі «Аксой проти Туреччини» (Aksoy v. Turkey), заява № 21987/93). Результатом такого провадження може бути, зокрема, присудження відшкодування у зв`язку з порушенням. 
		ЄСПЛ, оцінюючи ефективність різних національних засобів правового захисту у зв`язку з надмірною тривалістю провадження, розробив кілька критеріїв та принципів, які сформулював у своїх рішеннях. Так, ЄСПЛ вказав, що вирішальним питанням при оцінюванні ефективності засобу правового захисту у випадку скарги щодо тривалості провадження є те, чи може заявник подати цю скаргу до національних судів з вимогою конкретного відшкодування; іншими словами, чи існує будь-який засіб, який міг би вирішити його скаргу шляхом надання безпосереднього та швидкого відшкодування, а не просто опосередкованого захисту його прав, ґарантованих статтею 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі «Меріт проти України» (Merit v. Ukraine) від 30 березня 2004 року, заява № 66561/01). Cуд також постановив, що цей засіб вважатиметься «ефективним», якщо його можна використати, щоб прискорити постановлення рішення судом, який розглядає справу, або надати скаржникові належне відшкодування за зволікання і затримки, що вже відбулися (§ 78 того ж рішення). Розумність тривалості провадження повинна визначатись у контексті відповідних обставин справи та з огляду на критерії, передбачені прецедентною практикою ЄСПЛ, зокрема складність справи, поведінку заявника, а також органів влади, пов`язаних зі справою (рішення від 25 березня 1999 року у справі «Пелісьє і Сассі проти Франції» (Pelissier and Sassi v France); $ 35 рішення від 27 червня 1997 року у справі «Філіс проти Греції» (№ 2, Philis v. Greece), заява № 19773/92). Стаття 13 Конвенції не вимагає надання спеціального засобу правового захисту від надмірної тривалості провадження; достатніми можуть бути загальні конституційні та судові позови, наприклад, про встановлення позадоговірної відповідальності з боку держави.
		Апеляційний суд зауважує, що для більшості ж осіб, які постраждали від злочинів, важливою сатисфакцією є покарання винних та відновлення справедливості. Якщо органи розслідування не можуть забезпечити розкриття злочину та притягнення винних до кримінальної відповідальності, то потерпілі не можуть отримати як відшкодування за рахунок порушників, так і сатисфакції у вигляді покарання винних.
		Держава є відповідальною за ефективність тієї системи органів, що створені нею для виконання тієї чи іншої публічно-каральної функції. Держава бере участь як у приватних, так і публічних відносинах. У правових відносинах держава розглядається як цілісний орган, усі структурні підрозділи якого мають ефективно функціонувати. Цілком очевидним є те, що внаслідок подій, які мали місце, позивачі відчували біль та страждання, які суттєво збільшились в зв`язку з неотриманням сатисфакції від держави в будь-якої формі. В свою чергу та обставина, що протягом більш ніж 6 років від початку досудового розслідування кримінальні провадження не знайшли свого вирішення свідчить, що у ситуації, коли незважаючи на суспільний резонанс, справа не знайшла свого вирішення протягом тривалого часу, і на момент прийняття цієї постанови, все ще знаходиться суді першої інстанції, через необхідність вчинення значної кількості додаткових процесуальних дій, апеляційний суд вважає, що мало місце неефективне досудове розслідування, яке і обумовило ускладнення розгляду кримінальних проваджень в суді першої інстанції. В такій ситуації позивачі зазнали моральних страждань, зумовлених тривалою невизначеністю спірних правовідносин, необхідністю заявляти неодноразові вимоги до державних органів щодо виконання їх посадових обов`язків, неможливістю здійснювати звичайну щоденну діяльність та перебуванні у постійному напруженому психологічному стані. 
		Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 
		Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. 
		Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав (частина перша статті 23 ЦК України). Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів (пункт 2 частини другої статті 23 ЦК України). Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб (частина третя статті 23 ЦК України). 
		Таким чином, саме виходячи з вищевказаних підстав слід було надавати оцінку обґрунтованості заявлених позовних вимог. Вказаного при ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції не врахував, а тому апеляційний суд змінює та доповнює рішення суду першої інстанції в частині мотивування. Інші доводи апеляційних скарг зводяться до формальних міркувань та заперечень висновків, що викладені в оскаржуваному рішенні, а тому не впливають на розгляд справи по суті. При цьому, апеляційний суд зауважує, що Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі RuizTorija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.
		Таким чином, з огляду на викладене, апеляційний суд на підставі ст. 376 ЦПК України, частково задовольняючи апеляційні скарги, змінює та доповнює рішення суду першої інстанції в частині мотивування, в іншій частині  залишає без змін.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційні скарги представника Одеської обласної прокуратури  заступника керівника ОСОБА_1 та Головного управління Національної поліції в Одеській області  задовольнити частково.
		Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13 листопада 2023 року  змінити та доповнити в частині мотивування, в іншій частині залишити без змін.
		Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		 
		Судді Одеського апеляційного суду                     А.І. Дришлюк
		 
		 
		 
		С.М. Сегеда
		 
		 
		 
		Р.Д. Громік
		 
		 
		 
		Повний текст постанови складений 01 травня 2024 року.
		 
		 
		 
		Суддя Одеського апеляційного суду                     А.І. Дришлюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...