Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 213/3386/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано для оприлюднення: 13.05.2024. Зареєстровано: 13.05.2024. Забезпечено надання загального доступу: 15.05.2024.
Дата набрання законної сили: 07.06.2024
Номер судового провадження: 2/213/69/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області
		                          Справа № 213/3386/23
		Номер провадження  2/213/69/24
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		07 травня 2024 року                                                         м. Кривий Ріг
		 
		Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
		головуючого судді Мазуренка В.В., 
		за участю секретаря судового засідання - Ємельянцевої Т.С.
		без участі сторін,
		 
		розглянувши заочно у відкритому судовому засіданні в залі Інгулецькому районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПРИВАТБАНК»про захист прав споживачів, стягнення безпідставно отриманих грошових коштів та процентів за користування ними,
		 
		       В С Т А Н О В И В:
		Представник позивача звернулась в суд в інтересах ОСОБА_1 з позовом до відповідача посилаючись на те, що в листопаді 2015 року між сторонами укладено кредитний договір у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Позивач жодного разу не користувалась кредитними коштами та у грудні самостійно зменшила кредитний ліміт до 0,00 грн. 
		27 грудня 2022 року невідома особа внаслідок шахрайських дій заволоділа пін-кодом картки. Одразу після телефонної розмови з невідомою особою позивач повідомила на гарячу лінію банку, проте її банківська картка вчасно не була заблокована, внаслідок чого в період з 27.12.2022 по 28.12.2022 з її банківського рахунку в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» були зняті власні кошти в розмірі 12681,26 грн та 75000 грн. кредитних коштів. 
		29 грудня 2022 року за її заявою відкрито кримінальне провадження щодо незаконного заволодіння грошовими коштами за ч. 1 ст. 190 КК України.
		Договір на отримання кредиту вона не укладала. У разі своєчасного виконання банком обов`язків щодо блокування операцій по картковому рахунку кредитна заборгованість не утворилась би. Відповідач самовільно без згоди позивача з січня 2023 року став знімати грошові кошти (заробітну плату) позивача в рахунок погашення заборгованості та було знято 12022,00 грн. Вона не надавала розпорядження банку щодо автоматичного списання грошових коштів, рішення суду з цього приводу також відсутнє. 
		В подальшому позивач збільшила позовні вимоги, оскільки незважаючи на наявність ухвали суду щодо заборони АТ «КБ «ПриватБанк» вчиняти дії щодо списання з рахунку позивача коштів в рахунок обов`язкового платежу по картці, банк продовжував неправомірне списання коштів, загальна сума яких склала 15382,67 грн, проценти - 2299,93 грн, які просить стягнути з відповідача. 
		Позивач та його представник в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. 
		Представником позивача була подана заява про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує. В разі задоволення позову просить здійснити розподіл судових витрат (правничої допомоги). 
		Представник відповідача Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки свого представника не повідомили, відзив на позов не надали.
		Отриманий судом 17.10.2023 відзив на позов суд не може прийняти до уваги, оскільки він направлений на електронну адресу суду та не містить електронного підпису відправника. Доданий до відзиву на позов протокол створення та перевірки кваліфікованого удосконаленого електронного підпису є додатком до відзиву, та не підтверджує підписання відзиву цією особою. 
		На підставі наявних у справі доказів, та оскільки  позивач не надала заперечень щодо заочного розгляду справи, суд вважає за можливе постановити заочне рішення, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
		Представник позивача подала відповідь на відзив, в якій зазначає, що предметом позову є стягнення безпідставно набутих відповідачем грошових коштів, які банк самовільно починаючи з січня 2023 року списує із заробітної плати позивача в рахунок погашення кредитної заборгованості, яку відповідач сам визначив без згоди позивача. Однак після винесення судом ухвали про забезпечення позову відповідач продовжує списувати грошові кошти із заробітної плати позивача, ухвала суду банком не виконана. Банком не надано належного обґрунтування своїх дій. Так, відповідач посилається на Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, однак останню не надає. 
		Із виписок по особовому рахунку інформації із сайту Українське бюро кредитних історій від 02.01.2023, видно, що позивач кредитною карткою не користувалась, тому твердження відповідача про наявність між сторонами кредитних відносин вражає хибним. 
		Банк безпідставно списує з рахунку позивача кошти, які надходять як заробітна плата, оскільки рішення суду про наявність у ОСОБА_1 заборгованості по кредитному договору відсутнє, договірне розпорядження банку на такі дії клієнт не надавала. Просить позов задовольнити в повному обсязі. 
		03 квітня 2024 року від представника позивача надійшли письмові пояснення по справі, де вказує, що з роздруківки із телефонної книги позивача за 27.12.2022 видно, що о 15:49 год. невідома особа здійснила телефонний дзвінок на мобільний телефон позивача та шахрайськими діями заволоділа пін-кодом картки позивача. Після розмови з невідомою особою позивач о 16:07 повідомила на гарячу лінію банку про вчинені щодо неї шахрайські дії та звернулась з вимогою заблокувати всі наявні картки відкриті на її ім`я у банку. Позивач чекала за з`єднання з оператором 6 секунд, а саме розмова тривала 4-6 хвилини. Перша операція по зняттю коштів з картки позивача почалась о 18:59 год. 27.12.2022, тобто майже через 3 години після повідомлення на гарячу лінію. Вважає, що це вказує на те, що банком вчасно не були вчинені дії щодо припинення незаконних операцій з картковим рахунком позивача. 
		Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання 
		всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
		 
		Ухвалою Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 вересня 2023 року відкрито провадження у справі, та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Також ухвалою суду від 11.09.2023 забезпечено позов шляхом заборони АТ «Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» вчиняти дії щодо списання з рахунку  НОМЕР_1 (картка НОМЕР_2 ), який належить ОСОБА_1 грошових коштів в рахунок оплати обов`язкового платежу за карткою.
		Ухвалою суду від 07 листопада 2023 року постановлено про розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті. 
		Відповідно до ухвали суду від 07 листопада 2023 року частково задоволено клопотання відповідача та витребувані докази у справі. 
		Дослідивши матеріали справи, суд вважає встановленими такі обставини.
		За розрахунком сторони позивача проценти за користування чужими грошовими коштами за період з 28.01.2023 по 02.10.2023 на заборгованість 15 382,67 грн за ставкою: подвійна облікова ставка НБУ, нараховано 2299,93 грн (а.с.55).
		Як видно із виписки по картці/рахунку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» позивача НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ) і додатковим рахункам договору SAMDNWFC00081708694 від 28 грудня 2022 року за період з 01.12.2022 - 29.12.2022 кредитний ліміт 75 000,00 UAH, баланс на початок періоду: - 0,00 UAH, баланс на кінець періоду: - 68 267,21 грн. 28.12.2022 здійснено 120 операцій з переказу коштів зі своєї картки на суми близько 300,00 грн, оплата: цифрові товари Steam (а.с.7-14).
		Із виписки по картці/рахунку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» позивача НОМЕР_2 ( НОМЕР_1 ) і додатковим рахункам договору SAMDNWFC00022191831 від 28 грудня 2015 року за період з 27.12.2022 - 29.12.2022 кредитний ліміт 0,00 UAH, баланс на початок періоду: - 6 881,26 UAH, баланс на кінець періоду: - 0,00 грн. Протягом 27.12.2022 та 28.12.2022 здійснено 28 операцій з переказу зі своєї картки, 28.12.2022 двічі здійснено поповнення мобільного на суми по 52,00 грн (а.с.15-17).
		Як видно із скріншоту з мобільного телефону, 27.12.2022 о 15:49 на мобільний телефон надійшов вхідний дзвінок з номеру НОМЕР_5 . Цього ж дня о 16:07 годині здійснено вихідний телефонний дзвінок на номер гарячої лінії АТ КБ «ПРИВАТБАНК» 3700 (а.с.34).
		За завою ОСОБА_1 30 грудня 2022 року відкрито кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12022046610000149 з правовою кваліфікацією ст. 190 ч.1 КК України. Обставини правопорушення вказані: 27.12.2022 приблизно о 15:45, невстановлена особа. Представившись співробітником служби безпеки АТ КБ «ПриватБанк» шляхом обману з банківської карти ОСОБА_1 заволоділа грошовими коштами (а.с.27). 
		Із відповіді ВП №6 Криворізького районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області від 23.11.2023 наданого на ухвалу суду, видно, що здійснюється досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні. проводяться слідчі дії. 
		Із довідки Українського бюро кредитних історій по клієнту ОСОБА_1 видно, що за договором (НОМЕР_7) видано кредитну карту з датою видачі 28.12.2022, сума кредиту 75 000,00 грн, поточна заборгованість - 51321,49 грн, термін кредиту - 28.12.2023. За договором (НОМЕР_8) міститься така інформація: кредитна картка з датою видачі 28.11.2015, сума кредиту 0,00, заборгованість - 0.00, термін кредиту 28.11.2114, закритий 29.12.2022.
		12 січня 2023 року ОСОБА_1 звернулась до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» із заявою та просила списати кредитну заборгованості в розмірі 51321,49 грн, яка утворилась в період з 27.12.2022 по 28.12.2022, нараховані штрафні санкції та пеню на зазначену суму заборгованості та відсотки за користування кредитом, припинити нарахування штрафних санкцій та пені за невиконання зобов`язань, відсотків за користування кредитом на суму кредитної заборгованості (а.с.20-21). 
		На вказану заяву позивачу 26.01.2023 надано відповідь, у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено. Вказують, що повернення коштів не можливе, оскільки переказ коштів може бути здійснено за допомогою використання фінансового номеру та іншої особистої інформації по картці. Банк не несе відповідальності за операціями, що супроводжуються правильним введенням ПІНа або нанесених на картці даних. За умовами кредитного договору, укладеного між сторонами, позичальник зобов`язується повернути кредит у встановлений договором строк і сплатити встановлені відсотки. Повернення кредиту є основним принципом кредитування. Норми банківського законодавства, забороняють банкам встановлювати окремій особі більш сприятливі умови, іншим клієнтам банку за аналогічними договорами. У випадку впевненості в наявності шахрайських дій щодо списання грошових коштів, рекомендовано звернутися до правоохоронних органів (а.с.23).
		21 лютого 2023 року ОСОБА_1 звернулась до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» із заявою про надання копій договорів, укладених між нею та банком, виписок по особовим рахункам, інформації про платіжні картки та інформації про час блокування банківської та кредитної картки ОСОБА_1 після її повідомлення. (а.с.24). На вказану заяву надано відповідь банком 29.03.2023 (а.с.25-26).
		Як видно із сповіщень банку: 27.01.2023 з картки НОМЕР_2 списано 160 грн в рахунок оплати обов`язкового платежу за карткою НОМЕР_3. До 31.1. залишилось внести 2406,07 грн; 28.01.2023 з картки НОМЕР_2 списано 2406,07 грн в рахунок оплати обов`язкового платежу за карткою НОМЕР_3; 27.02.2023 з картки НОМЕР_2 списано 1185 грн в рахунок оплати обов`язкового платежу за карткою НОМЕР_3. ДО 28.02. залишилось внести 1252,77 грн; 28.02.2023 з картки НОМЕР_2 списано 1252,77 грн в рахунок оплати обов`язкового платежу за карткою НОМЕР_3; 27.04.2023 з картки НОМЕР_2 списано 235 грн в рахунок оплати обов`язкового платежу за карткою НОМЕР_3. до 30.04 залишилось внести 1556,09 грн; цього ж дня з картки НОМЕР_2 списано 1556,09 грн в рахунок оплати обов`язкового платежу за карткою НОМЕР_3; 27.05.2023 з картки НОМЕР_2 списано 1176,95 грн в рахунок оплати обов`язкового платежу за карткою НОМЕР_3. До 31.05 залишилось внести 691,03 грн; 30.05.2023 з картки НОМЕР_2 списано 591,03 грн в рахунок оплати обов`язкового платежу за карткою НОМЕР_3; 07.06.2023 з картки НОМЕР_2 списано 5 грн в рахунок оплати обов`язкового платежу за карткою НОМЕР_3. До 30.06 залишилось внести 1736,56 грн; 29.06.2023 з картки НОМЕР_2 списано 1736,56 грн в рахунок оплати обов`язкового платежу за карткою НОМЕР_3; 27.07.2023 з картки НОМЕР_2 списано 1717,53 грн в рахунок оплати обов`язкового платежу за карткою НОМЕР_3; 27.08.2023 з картки НОМЕР_2 списано 1410 грн в рахунок оплати обов`язкового платежу за карткою НОМЕР_3. До 31.08 залишилось внести 282,07 грн; 30.08.2023 з картки НОМЕР_2 списано 282,07 грн в рахунок оплати обов`язкового платежу за карткою НОМЕР_3; 28.09.2023 з картки НОМЕР_2 списано 1466,05 грн в рахунок оплати обов`язкового платежу за карткою НОМЕР_3. До 30.09 залишилось внести 202,55 грн; 02.10.2023 з картки НОМЕР_2 списано 100 грн в рахунок оплати обов`язкового платежу за карткою НОМЕР_3. До 30.09 залишилось внести 102,55 грн; 29.09.2023 з картки НОМЕР_2 списано 102,55 грн в рахунок оплати обов`язкового платежу за карткою НОМЕР_3 (а.с.28-33, 56-58).
		 
		Викладеним обставинам відповідають правовідносини, які регулюються ЦК України.
		Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
		Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Статтею ч.1 ст.5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
		За змістом статей 15, 16 ЦК України, особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду.
		Відповідно до вимог ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Суд виходить з вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України, відповідно до яких цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Відповідно до ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
		 Як свідчить тлумачення ст. 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.
		Як видно з матеріалів справи та не заперечується позивачем, в АТ «КБ ПРИВАТБАНК» були відкриті рахунки на ім`я позивача та їй було видано платіжну картку із встановленим кредитним лімітом. 
		Згідно зі  ст. 1 Закону України «Про платіжні послуги», платіжна  картка - електронний платіжний засіб у вигляді пластикової чи іншого виду картки. Держатель платіжного інструменту - фізична особа, яка на законних підставах використовує платіжний інструмент для ініціювання платіжної операції з відповідного рахунку для виконання платіжних операцій або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного платіжного інструменту.
		Користування позивачем кредитними коштами до 28.12.2022 матеріалами справи не підтверджується. 
		Відповідно до приписів ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.
		       Банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунку грошові кошти в день надходження до банку відповідної платіжної інструкції, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунку або законом (чч. 1, 3 ст. 1068 ЦК України).
		 Стаття 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначає: споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22); продукція - це будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 19); послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 17); виконавець - це суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт 3).
		Аналіз наведених норм закону свідчить про те, що позивач ОСОБА_1 є споживачем фінансових послуг, а банк - їх виконавцем та несе відповідальність за неналежне надання цих послуг.
		Відповідно до умов Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого Постановою Правління НБУ 29.07.2022  № 164 (пункт 138) емітент зобов`язаний забезпечити користувачу можливість безоплатно в будь-який час повідомити емітента про втрату платіжного інструменту або індивідуальної облікової інформації та не допускати будь-якого використання платіжного інструменту після отримання такого повідомленя. До моменту повідомлення емітента про факт  втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на користувача. З моменту повідомлення користувачем емітента про факт  втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неакцептованих/неналежних платіжних операцій та відповідальність покладаються на емітента. 
		Користувач зобов`язаний не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, та негайно після того, як йому стало відомо про факт втрати такої інформації та/або платіжного інструменту,  повідомити про це емітента в спосіб та каналами зв`язку, визначеними договором між емітентом та користувачем (п.140 Положення).
		Пункт 143 Положення передбачає: надавач платіжних послуг у разі виконання помилкової платіжної операції з рахунку неналежного платника, якщо власник рахунку/держатель невідкладно повідомив про платіжні операції з використанням платіжного інструменту, які ним не виконувалися, зобов`язаний негайно після виявлення помилки або після отримання повідомлення (залежно від того, що відбулося раніше) переказати за рахунок власних коштів суму платіжної операції на рахунок неналежного платника. Надавач платіжних послуг зобов`язаний також відшкодувати неналежному платнику суму утриманої/сплаченої неналежним платником комісійної винагороди за виконану помилкову платіжну операцію (за наявності такої комісійної винагороди).
		Як передбачено пунктом 147 Положення власник рахунку має право на відшкодування в судовому порядку шкоди, заподіяної надавачем платіжних послуг унаслідок помилкової, неналежної платіжної операції або виконання платіжної операції з порушенням установлених законодавством України строків.
		Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин.
		Судом встановлено, що ОСОБА_1 одразу після встановлення несанкціонованого доступу до даних її платіжної карти повідомила про це банку, здійснивши телефонний дзвінок на лінію 3700. 
		Верховний Суд у постанові від 16 серпня 2023 року у справі № 176/1445/22 зазначив про таке: «у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 зазначено, що: «відповідно до пунктів 6.7, 6.8 Положення № 223 банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		У вказаній постанові Касаційний Цивільний Суд у складі Верховного Суду зробив висновок про те, що саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. В свою чергу, у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.
		Також суд зазначив, що сам факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; за відсутності належних і допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною в таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними.
		Згідно з положеннями частини другої статті 614 ЦК України саме банк має довести відсутність своєї вини, а не перекладати це на клієнта банку, споживача послуг, що відповідає й вимогам Цивільно-процесуального кодексу України, які викладені вище.
		Судом встановлено факт своєчасного звернення позивача до банку стосовно блокування всіх наявних у нех карток, а так само її звернення до правоохоронних органів з приводу вчинених стосовно неї шахрайських дій, що у сукупності свідчать про те, що у позивача була дійсно відсутня воля на вчинення дій по перевипуску її карток, зміни паролів та перерахування коштів, а банком не надано доказів та не заперечено факту її звернення з вимогою про блокування карток о 16:07 год. 27 грудня 2022 року на гарячу лінію банку.
		Таким чином, операції, які відбувались по карткам позивача в період після вказаного часу з використанням платіжної картки є безпідставними транзакціями. 
		Встановлено, що відповідачем здійснюється списання коштів з рахунку позивача ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості по кредитному рахунку, переказ коштів з якого було здійснено за відсутності волі клієнта.
		Відповідно до ч.3 ст. 1066 ЦК України Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.
		Згідно частини 1 статті 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.
		Як передбачено ст. 1073 ЦК України, у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
		Відповідно до ст. 42 ЗУ «Про платіжні послуги» надавач платіжних послуг платника (надавач платіжних послуг, у якому відкритий рахунок платника для виконання платіжних операцій) зобов`язаний отримати згоду платника на виконання кожної платіжної операції, крім випадків, передбачених цим Законом.
		Надавач платіжних послуг може передбачити в договорі з платником виконання платіжних операцій, пов`язаних між собою спільними ознаками, у визначений період часу (далі - пов`язані між собою платіжні операції). У такому разі згода надається перед виконанням першої платіжної операції. Платіжна операція вважається акцептованою після надання платником згоди на її виконання. Якщо немає згоди платника на виконання платіжної операції, - така операція вважається неакцептованою, якщо інше не передбачено цим Законом. Надавач платіжних послуг платника за виконання неакцептованих платіжних операцій несе відповідальність, передбачену цим Законом.
		Відповідачем не доведено, що банк отримав від позивача ОСОБА_1 згоду на списання коштів з її банківського рахунку на погашення заборгованості, що виникла по кредитному договору внаслідок шахрайських дій, а отже банком безпідставно отримані кошти з рахунку позивача № НОМЕР_2 .
		Відповідно до ч.1 ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
		Встановивши обставини справи та врахувавши відсутність доказів того, що ОСОБА_1 своїми діями або бездіяльністю сприяла втраті чи незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера та іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, а також оскільки встановлено несвоєчасність дій банку по блокуванню всіх наявних карток позивача та відсутність згоди клієнта банку ОСОБА_1 на списання грошових коштів з її рахунку, плати суд доходить висновку про необхідність повернення коштів, списаних одноособово з картки НОМЕР_2 в рахунок погашення обов`язкового платежу за карткою НОМЕР_3 в загальному розмірі 15 382,67 грн, що підтверджується сповіщеннями банку про списання коштів. 
		       Як передбачено ст. 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. У разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу). Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
		Враховуючи вказані положення законодавства та оскільки сторонами не було встановлено розмір процентів за користування чужими грошовими коштами, суд погоджується з розрахунком позивача щодо розміру відсотків за користування чужими коштами, які нараховані за період з 28.01.2023 по 02.10.2023 в розмірі 2299,93 грн, які підлягають стягненню з відповідача.
		Слід зазначити, що сама по собі відсутність вироку у кримінальній справі за фактом незаконного заволодіння невстановленими особами грошовими коштами із використанням карткових рахунків, відкритих на ім`я ОСОБА_1 не є підставою для відмови у задоволенні позову".
		Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
		Таким чином, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, провівши аналіз норм матеріального права в системному зв`язку із встановленими по справі фактичними обставинами, суд дійшов висновку, що відповідач не надав суду належних і допустимих доказів на спростування доводів позивача, а тому позов підлягає задоволенню. 
		Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 141 ЦПК України).
		Оскільки суд вирішив про задоволення позову, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача понесені останнім судові витрати по оплаті судового збору при подачі позовної заяви в загальній сумі 1610,40 грн.
		Крім того, позивач ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.
		Як зазначено у постанові Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі №756/2114/17, «при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), і розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.
		Такі ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, в його рішенні від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
		       У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. 
		       Відповідно до Постанови Верховного суду від 11 листопада 2021 року у справі 
		№922/449/21 витрати на надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.
		       На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем були надані суду: ордер, копія договору про надання правничої (правової) допомоги від 02.01.2023; додаток до договору, яким визначено гонорар адвоката в сумі 5000 грн, квитанція №629395 від 28.07.2023 про сплату клієнтом гонорару в сумі 5000 грн. 
		       Надаючи оцінку послугам правничої допомоги, на думку суду вартість послуг адвоката в загальній сумі  5000,00 грн є обґрунтованою  та співмірною зі складністю справи.
		У зв`язку з наведеним, з урахуванням відсутності клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на професійну (правничу) допомогу, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.
		Керуючись ст. ст.  3, 5, 11, 15, 16, 20, 526, 536, 614, 1066, 1068, 1071, 1073, 1212, 1214 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 19, 42, 48, 76 - 81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 274, 280-282, 354 ЦПК України, 
		 
		У Х В А Л И В:
		 
		Позов ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПРИВАТБАНК»про захист прав споживачів, стягнення безпідставно отриманих грошових коштів та процентів за користування ними - задовольнити.
		Стягнути з Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПРИВАТБАНК»на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 15382,67 грн, проценти за безпідставне користування грошовими коштами в сумі 2299,93 грн, витрати на правову допомогу в розмірі 5000 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 1610,47 грн.
		Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
		Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільно-процесуальним законодавством.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи. 
		Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 .
		Відповідач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», вул. Грушевського, буд.1Д м. Київ, ЄДРПОУ 14360570.
		Дата складення повного тексту судового рішення - 07 травня 2024 року.
		 
		 
		 
		       Суддя                                                                                В.В. Мазуренко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...