Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 953/887/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Колабораційна діяльність.
Надіслано судом: 13.05.2024. Зареєстровано: 13.05.2024. Забезпечено надання загального доступу: 14.05.2024.

Номер судового провадження: 1-кп/953/410/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22022220000002898

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа№ 953/887/23 
		н/п 1-кп/953/410/24 
		ВИРОК 
		       ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ  
		               
		"13" травня 2024 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:
		головуючого  судді ОСОБА_1 ,
		за участю:  секретаря  ОСОБА_2 ,
		прокурора - ОСОБА_3 ,
		захисника - ОСОБА_4 , 
		обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
		розглянувши у  відкритому судовому засіданні в м.Харкові кримінальне провадження №22022220000002898 від 15.09.2022 за обвинуваченням:
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Ізюм Харківської області, громадянина України, із вищою освітою, не судимого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , -
		у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.7 ст.111-1  КК України,-
		встановив:
		24 лютого 2022 року Указом Президента України Володимира Зеленського №64/2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки та оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» запроваджено воєнний стан на всій території України.
		Після незаконного вторгнення на територію України та окупації частини території, представниками збройних сил та інших державних органів Російської Федерації, було створено незаконні органи влади та систему -правоохоронних органів, зокрема на території Ізюмського району та у самому м. Ізюм Харківської області.
		У громадянина України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перебував на території тимчасово окупованого м. Ізюм Харківської області, за місцем свого фактичного проживання, у період з кінця травня 2022 року по 10.06.2022, виник злочинний умисел, направлений на зайняття посади у незаконно створеному правоохоронному органі (поліції), на території окупованого м. Ізюм Харківської області.
		Так, ОСОБА_5 , проживаючи в окупованому м. Ізюм Харківської області, переслідуючи мету зайняття посади у незаконно створеному окупаційною владою правоохоронному органі (поліції), усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, 11.06.2022, добровільно подав документи та був призначений на посаду оперуповноваженого у незаконно створеному відділі поліції м. Ізюм.
		ОСОБА_5 , перебуваючи на посаді в незаконно створеному правоохоронному органі окупаційної влади (поліції), у період з 11.06.2022 по кінець червня місяця (більш точної дати не встановлено), виконував свої службові обов`язки, спрямовані на функціонування вказаного незаконного правоохоронного органу.
		Таким чином, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення , передбачене ч.7 ст. 111-1 КК України -добровільне зайняття громадянином України посади в незаконних правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території .
		Допитаний   у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5   винуватим себе у скоєні злочину не визнав. При цьому двічі давав показання. За первинними показаннями він проживав в м.Ізюм. Місто було окуповано воєнними РФ, «ЛНР», «ДНР» з 04.03.2022 по вересень 2022р. В період окупації він був у м.Ізюм. Спочатку проживав у себе за місцем реєстрації. До нього прийшли воєнні «ЛНР», біли його та примушували влаштовуватися на роботу по поліції. Він злякався та коли побої зійшли у червні 2022р. пішов влаштовуватися до створеної поліції. Там пройшов співбесіду із ОСОБА_6 , показав свій паспорт та його взяли на посаду оперуповноваженого. Його керівником був ОСОБА_7 , безпосередні керівники були воєнні. Офіційно його не оформлювали. Проте розписувався у журналі коли приходив та йшов з роботи, також ходив фотографуватися на посвідчення та йому видали посвідчення. В період праці в поліції проживав із ОСОБА_8 , яка також там працювала. Один раз він не вийшов на роботу (займався своїми справами) тоді його воєнні знайшли , посадили до підвалу на десять днів, потім випустили та повідомили , що з поліції його звільнили. Після цього він із другом відкрили магазин і в цей період він вже проживав разом із батьками.
		Під час розгляду справи змінив показання зазначивши, що під час окупації м.Ізюма почув, що ОСОБА_6 організовую «народну дружину», щоб підтримувати порядок у місті , це було у червні 2022р. До нього приїхали воєнні РФ сказали, щоб він працював у створеній «народній дружині», він відмовився. Тоді його посадили до підвалу на 10 днів, били, після чого випустили і він влаштувався до « народної дружини». В «народній дружині» він роздавав якісь листівки, повертав викрадений велосипед. Народна дружина фактично виконувала функції поліції. Ні форму, ні зброю йому не видавали. Про прийняття Україною закону, щодо кримінальної відповідальності за колабораційну діяльність не знав.
		Вина обвинуваченого у скоєні злочину підтверджується наступними дослідженими судом, належними та допустимими, доказами.
		Показаннями свідка ОСОБА_9 який є мешканцем м.Ізюма. Місто Ізюм було окуповано воєнними РФ з березня по вересень 2022р. української влади під час окупації на території міста не було. В період окупації йому запропонував ОСОБА_6 працювати в міліції , він погодився, працював там оперуповноваженим. Проте присягу не приймав, спеціальний одяг йому не видавали, зброї йому також не видавали. Також в створеній міліції працював і ОСОБА_5 (знав його раніше є друзями) ким саме йому не відомо, проте бачив, як він з ранку розписувався в журналі приходу на роботу. ОСОБА_5 не примушували там працювати. Особисто йому окупаційна влада казала або йти воювати , або працювати в міліцію. Пізніше прийшли воєнні РФ та сказали, що вони будуть працювати під їх керівництвом, після чого він ОСОБА_5 не бачив в приміщенні міліції.
		За даними протоколу пред`явлення осіб для впізнання свідок ОСОБА_9 серед пред`явлених йому чотирьох фотознімків чоловіків, впізнав ОСОБА_5 , як чоловіка який працював у поліції м.Ізюм під час окупації міста . 
		Показаннями свідка ОСОБА_10 , відповідно до яких він є мешканцем м.Ізюм, з обвинуваченим знайомі, оскільки проживають в одному місті. Місто Ізюм було окуповано з травня по вересень 2022р., воєнними РФ, а також воєнними так званих «ЛНР» та «ДНР» . В період окупації він був в місті. Окупаційна влада створила так звану «народну міліцію» , її організацією займались ОСОБА_11 та ОСОБА_12 . Міліція була розташована по АДРЕСА_2 , на будівлі висів стяг РФ, він там працював в.о. старшого дільничного. Він присягу не приймав, зброю не видавали, форми не було. Вони працювали по заявам громадян України про вчинення правопорушень, міліцію було створено для полегшення роботи окупантів. Так у створеній міліції працював і ОСОБА_5 , на які посаді йому не відомо. Не бачив та не чув, щоб ОСОБА_5 примушували там працювати. В подальшому від ОСОБА_12 чув, що ОСОБА_5 посадили до підвалу, за що саме не відомо, потім коли його випустили ОСОБА_5 виглядав наляканим.
		Показаннями свідка ОСОБА_13 , який є мешканцем м.Ізюм. Місто було окуповано воєнними РФ з 10.03.2022р., він перебував в м.Ізюм в період з травня по 10.09.2022р. до деокупації. Під час окупації, окупаційною владою в будівлі по АДРЕСА_2 була створена «поліція». Він там працював водієм. Під час прийняття на роботу він проходи співбесіду із ОСОБА_6 який її очолив, останній казав, що це поліція РФ .Також бачив, що там працює ОСОБА_5 оперуповноваженим, бачив як він розписується у зошиті приходу на роботу працівників. Працівники створеної «поліції» виїжджали по заявам мешканців міста .
		За даними протоколу пред`явлення осіб для впізнання свідок ОСОБА_13 серед пред`явлених йому чотирьох фотознімків чоловіків, впізнав ОСОБА_5 , як чоловіка який працював у поліції м.Ізюм під час окупації міста.
		Показаннями свідка ОСОБА_14 , який є мешканцем м.Ізюм. ОСОБА_5 знає , оскільки працював разом із його батьком. Місто було окуповане з березня 2022р. по вересень 2022р. військовими РФ . Він працював оперуповноваженим у створеній під час окупації, по АДРЕСА_2 , поліції та бачив там ОСОБА_5 . До окупації в будівлі була розташована адміністрація . ОСОБА_5 пропрацював там близько півтори неділі, потім повідомив, що не бажає працювати на «рашистів». Поліція була створена для захисту мешканців м.Ізюма від злочинів, форму та зброю не видавали, нікого до праці у створеній поліції не примушували. 
		За даними протоколу пред`явлення осіб для впізнання свідок ОСОБА_14 серед пред`явлених йому чотирьох фотознімків чоловіків, впізнав ОСОБА_5 , як чоловіка який працював у поліції м.Ізюм під час окупації міста . (т.1 а.с. 159-161).
		Показаннями свідка ОСОБА_15 який є мешканцем м.Ізюм. Місто Ізюм було окуповано воєнними РФ з 06.03.2022р. по 10.09. 2022р. Під час окупації влади України в місті не було, були воєнні РФ , «ЛНР» та російська воєнна поліція. Під час окупації він займався похованням людей на документах які йому давали, було написано «народна міліція». 
		За даними протоколу пред`явлення осіб для впізнання свідок ОСОБА_15 серед пред`явлених йому чотирьох фотознімків чоловіків, впізнав ОСОБА_5 , як чоловіка який працював у поліції м.Ізюм під час окупації міста .
		Показаннями свідка ОСОБА_16 , який є мешканцем м.Ізюм. Місто було окуповане влітку 2022р. воєнними РФ. В період окупації міста, була створена «народна міліція» , на будівлі висів стяг РФ. В період окупації десь в червні-липні 2022р. до неї додому приїхав раніше їй невідомий ОСОБА_5 з іншими чоловіками, представились «народна міліція». Вони покликали її чоловіка ОСОБА_17 , казали , що він мародер, почали його бити. Потім її чоловіка забрали до «народної поліції», вона поїхала із ними. ЇЇ та чоловіка розвели по різним кабінетам для дачі пояснень. Звинуватили у крадіжці телевізора їх сусідів. Проте у них були ключі від будинку сусідів, вони забрали у них телевізор, колонку, планшет для схоронності, оскільки пусті будинки обкрадали. Потім вони разом поїхали до них додому та ОСОБА_5 забрав у них телевізор та повідомив, що коли приїдуть сусіди та покажуть документи , він віддасть речі власнику. Також зверталась до «народної міліції» із заявою про крадіжку велосипеда, коли була у будівлі бачила там ОСОБА_5 . Велосипед їй найшли та повернули.
		Показаннями свідка ОСОБА_18 , який є мешканцем м.Ізюм. З березня 2022р. по серпень 2022р. місто було окуповане воєнними РФ. В літку 2022р. він перебував дома та його розбудила дружина ОСОБА_16 (офіційно шлюб із нею не укладений) повідомила, що до нього приїхала «народна міліція». Коли він вийшов там були чоловіки, в тому числі раніше не відомий йому ОСОБА_5 , які насильно його посадили в автомобіль та відвезли до «міліції» із ними поїхала його дружина. Його звинуватили у крадіжці майна сусідів, проте він не крав, а оскільки грабували пусті будинки, вони з дружиною забрали у сусідів усе цінне для збереження. Працівники так званої «народної міліції» забрали у них речі сусідів.
		Показаннями свідка ОСОБА_8 , яка є мешканкою м.Ізюм. Місто було окуповано військовими РФ в період з березня 2022р. по вересень 2022р. Вона була в місті, в період його окупації, проживала разом із ОСОБА_5 . В приміщенні адміністрації, в період окупації міста по АДРЕСА_2 , була створена поліція м.Ізюма, її створив ОСОБА_6 . Вона там працювала, також ОСОБА_5 там працював у червні 2022р. Присягу вона не приймала, зброю, форму та посвідчення не видавали. В кінці червня на початку липня 2022р. ОСОБА_5 забрали воєнні РФ та тримали близько 10 днів за його проукраїнську позицію , потім вона його бачила, у нього на тілі були синці та проблеми з вухами, він звертався до поліклініки за медичною допомогою.
		Показаннями свідка ОСОБА_19 , який є батьком обвинуваченого та проживає у м.Ізюм. Місто було окуповане воєнними РФ . В період окупації він був у місті із дружиною, також був його син ОСОБА_5 . Влади України у місті не залишилось. В період окупації син познайомився із дівчиною, яка запропонувала працювали у «народній міліції», що б підтримувати у місті порядок. В період окупації з міста можливо було виїхати лише в РФ. Син пішов працювати в поліцію, що б мати продукти. Форми, зброї і посвідчення у нього не було. Потім через деякий час його забрали воєнні РФ били та тримали у підвалі, пізніше відпустили.
		Посилання обвинуваченого на те, що він не працював у незаконно створеній поліції, створеній на тимчасово окупованій території, спростовані показаннями свідків, з яких вбачається, що в період окупації м.Ізюм були відсутні державні органи України та на тимчасово окупованій була створена поліція, де і працював ОСОБА_5 . При цьому сам ОСОБА_5 фактично ці дані підтверджує, зазначаючи, що орган в якому він працював виконував функції поліції.
		Ті обставини, що форма та зброя обвинуваченому не видавалась, була відсутня присяга , не спростовує пред`явленого обвинувачення, оскільки територія м.Ізюм була тимчасово окупована та в місті була створена поліція всупереч законодавству України, внаслідок чого порядок прийняття на роботу, вже є незаконними.
		Фізичний чи психічний примус і крайня необхідність є обставинами, які за певних умов виключають кримінальну протиправність діянь, передбачених ст. 111-1 КК, відповідно до статей 39 і 40 КК України.
		Суду не надано доказів, що ОСОБА_5  будучи громадянином України, зайняв посаду в незаконних правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території під безпосереднім впливом:
		а) фізичного примусу, внаслідок якого особа не могла керувати своїми вчинками (йдеться про катування - в розумінні ст. 127 КК, тобто спричинення сильного фізичного болю, побої, мучення тощо з певною метою);
		б) фізичного примусу, внаслідок якого вона могла керувати своїми діями, а також психічного примусу, за сукупності таких умов:
		 такі дії цієї особи були необхідними для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожувала їй чи охоронюваним законом правам її або інших осіб, або суспільним інтересам чи інтересам держави,
		 цю небезпеку в даній обстановці не можна було усунути іншими засобами та
		 при цьому не було спричинено більш значної шкоди, ніж відвернена шкода (або, хоча шкода була і більш значною, але внаслідок сильного душевного хвилювання, викликаного небезпекою, особа не могла оцінити відповідність заподіяної шкоди цій небезпеці). Шкала видів шкоди відсутня, але є один виняток - шкода життю людини завжди є більш значною, ніж шкода, не пов`язана з посяганням на життя людини; при цьому життя однієї людини не може цінуватися вище, ніж життя іншої.
		Натомість, послідовні показання допитаних в судовому засіданні свідків, про які зазначено вище та первинні показання самого обвинуваченого, надані в присутності його адвоката, об`єктивно вказують на добровільність дій ОСОБА_5 , на зайнятті посади в незаконно створеному правоохоронному органі .
		Ніяких об`єктивних даних, які б свідчили про те, що до ОСОБА_5 застосовувалися заходи фізичного та/або психічного примусу, внаслідок застосування якого ОСОБА_5 зайняв посаду в незаконно створеному правоохоронному органі, суду не надано.
		Лише самого факту добровільного зайняття громадянином України посади в незаконно створеному органі достатньо для кваліфікації відповідних дій за частиною 7 ст. 111-1 КК України. Адже суспільна небезпечність їх є очевидною: особа допомагає агресору створити вертикаль незаконних органів влади. Саме така вертикаль є основою функціонування державного механізму загалом.
		Відповідно до ст. 68 КУ незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
		Протоколи пред`явлення осіб для впізнання за участі свідків  ОСОБА_18 ,  ОСОБА_16 , проведені оперуповноваженим  УСБУ в Харківській області ОСОБА_20  від 11.01.2023р.,  а також протокол тимчасового доступу до речей та документів від 16.12.2022р.  є неналежними доказами, оскільки не містять інформації, яка  підтверджує існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні. 
		Протокол пред`явлення осіб для впізнання від 13.10.2022р. проведений заступником начальника відділу УСБУ в Харківській області ОСОБА_21 та старшим оперуповноваженим в ОВС УСБУ в Харківській області ОСОБА_22 із додатками, за участі свідка ОСОБА_16 , є недопустимим доказом, оскільки проводити слідчий дії, у відповідності до положення ст.ст.40, 228 КПК України може слідчий або за його дорученням відповідний оперативний підрозділ проведення, проте вказане пред`явлення осіб для впізнання проведені не слідчим, і відсутнє відповідне доручення слідчого. Таким чином, вказаний протокол отриманий не у порядку, встановленому КПК України.
		Інші дослідженні судом протоколи впізнання є належними та допустимими доказами, в розумінні положень ст.ст.85, 86, 87 КПК України. 
		Оцінивши наведені по справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання про доведеність винуватості  ОСОБА_5  в інкримінованому   злочині   по-за розумнім сумнівом та вірну кваліфікацію його дій  за ч. 7 ст. 111-1 КК України, тобто добровільне зайняття громадянином України посади в незаконних правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території.
		Як особа ОСОБА_5 : є громадянином України, має постійне місце проживання, працездатний, не працює, раніше не судимий, характеризується задовольни, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває.
		З обвинувального акту вбачається, що  ОСОБА_5   не інкримінувались обставини, які обтяжують покарання, внаслідок чого суд не може вийти за межі пред`явленого обвинувачення.
		Доказів, які свідчать про сприяння ОСОБА_5 розкриттю злочину, суду не надано.
		При призначенні покарання  ОСОБА_5 суд, згідно з вимогами ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відносяться до особливо тяжкого злочину проти національної безпеки України, конкретні обставини за яким вчинений злочин, особу винного, відсутність обставин, які обтяжують та пом`якшують покарання обвинуваченого, і вважає за необхідне призначити йому покарання в межах санкції встановленої ч.7 ст. 111-1 КК України у вигляді позбавленні волі, з позбавленням права обіймати посади, в правоохоронних органах.
		Відповідно до положень ст. 59 КК покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. 
		З матеріалів кримінального провадження убачається, що ні досудовим слідством, ні судом наявності у ОСОБА_5 корисливого мотиву не встановлено. Тому підстави для застосування у даному випадку додаткової міри покарання за ч.7 ст. 111-1 КК України у вигляді конфіскації майна, суд не вбачає. 
		Строк покарання ОСОБА_5 необхідно рахувати з моменту його затримання , тобто з 23.09.2022р. 
		З метою забезпечення кримінального провадження для запобіганню ризиків - приховування обвинуваченого від суду, враховуючи призначення обвинуваченому покарання у вигляді позбавлення волі, суд вважає за необхідне продовжити йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили.
		На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 100, 370,371, 374 КПК України, суд,- 
		 
		 
		 
		ухвалив :
		ОСОБА_5 , визнати винуватим у вчинені злочину, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком 12 років, з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах на строк 10 років.
		Строк відбуття покарання ОСОБА_5 рахувати з 23.09.2022р. 
		З метою забезпечення кримінального провадження, продовжити ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили.
		Речові докази : два флеш носії «Kingston Canvas select Pius Micro SD», адаптер «3500007-002.А00LF» із відеозаписом допиту ОСОБА_14 , ОСОБА_9 , ОСОБА_15 - залишити в матеріалах кримінального провадження.
		На вирок може бути подано апеляцію до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення через Київський районний суд м.Харкова. 
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. 
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. 
		Копія вироку суду негайно вручити прокурору та обвинуваченому.
		 
		Суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...