Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 345/1319/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне легке тілесне ушкодження.
Надіслано для оприлюднення: 13.05.2024. Зареєстровано: 13.05.2024. Забезпечено надання загального доступу: 14.05.2024.
Дата набрання законної сили: 08.05.2024
Номер судового провадження: 11-кп/4808/138/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023096170000051

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 345/1319/23 
		Провадження № 11-кп/4808/138/24 
		Категорія ч.1 ст.125 КК України 
		Головуючий у 1 інстанції  ОСОБА_1  
		Суддя-доповідач  ОСОБА_2  
		 
		У Х В А Л А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		08 травня 2024 року м. Івано-Франківськ
		Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду в складі:
		головуючого судді ОСОБА_3 
		суддів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
		за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_6 ,
		прокурора ОСОБА_7 ,
		обвинуваченого ОСОБА_8 ,
		захисника адвоката ОСОБА_9 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №120230961700000051 за апеляційною скаргою захисника адвоката ОСОБА_9 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , на вирок Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 13 грудня 2023 року, яким 
		ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , 
		визнано винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, -
		 
		 в с т а н о в и л а :
		 
		За вироком суду ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, і призначити йому покарання у виді громадських робіт строком на 200 (двісті) годин.
		Цивільний позов потерпілої ОСОБА_10 про стягнення моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_10 в рахунок відшкодування моральної шкоди 3000, 00 (три тисячі) грн. 
		Вирішено питання щодо речових доказів.
		Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_8 заподіяв умисне легке тілесне ушкодження потерпілій ОСОБА_10 
		Кримінальний проступок вчинено за таких обставин.
		14.03.2023 близько 10.00 год., ОСОБА_8 перебував в АДРЕСА_2 , біля фотостудії «Галичанка», де також знаходилась потерпіла ОСОБА_10 . На ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин між ОСОБА_8 та ОСОБА_10 виник словесний конфлікт. В ході даного конфлікту у ОСОБА_8 виник умисел на спричинення ОСОБА_10 тілесних ушкоджень.
		Реалізовуючи свій протиправний умисел, усвідомлюючи суспільно небезпечний та протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки та свідомо бажаючи настання таких наслідків, ОСОБА_8 кулаком правої руки наніс ОСОБА_10 удар в праву ділянку обличчя.
		У результаті умисного нанесення удару ОСОБА_8 потерпілій ОСОБА_10 спричинено тілесні ушкодження у вигляді садна та крововиливу слизової оболонки справа, які згідно висновку експерта від 14.03.2023 відносяться до легких тілесних ушкоджень. 
		Не погоджуючись з вказаним вироком суду, адвокат ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу. Просить скасувати вирок Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 13 грудня 2023 року та закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_8 за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення.
		Вважає вирок суду першої інстанції таким, що не відповідає вимогам законності обґрунтованості та вмотивованості. Посилається на те, що висновки суду щодо доведеності умисної поведінки ОСОБА_8 в заподіянні тілесних ушкоджень є передчасними, неповними, а також не ґрунтуються на доказах, досліджених судом. 
		Звертає увагу на те, що словесний конфлікт між ОСОБА_8 та ОСОБА_10 виник ще до часу їх перебування біля фотостудії «Галичанка», що підтвердила в судовому засіданні ОСОБА_10 . Вважає, що в діях ОСОБА_8 відсутня така складова кримінального проступку як прямий умисел. Так, з пояснень ОСОБА_8 і ОСОБА_10 вбачається, що причиною, яка надалі призвела до отримання ОСОБА_10 тілесних ушкоджень, є її плювання в обличчя ОСОБА_8 . На думку захисника, поведінка ОСОБА_10 була цинічна та зухвала, вона демонструвала зневагу по відношенню до ОСОБА_8 , повністю ігноруючи моральні засади суспільства. Вважає такі дії ОСОБА_10 дрібним хуліганством. 
		Також вказує, що судом не дано оцінки обставинам нанесення та отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_10 . Зокрема, показання в судовому засіданні ОСОБА_10 про нанесення їй ОСОБА_8 ударів в праве плече та в ліву сторону обличчя не узгоджуються з висновком експерта №35 від 14.03.2023 року. Так, за результатами судово-медичної експертизи у ОСОБА_10 виявлено тільки одне тілесне ушкодження: на слизовій оболонці верхньої губи справа садно продовгуватої форми, будь яких інших тілесних ушкоджень та слідів не виявлено. При цьому, пояснення ОСОБА_10 про те, що вона не показувала експерту плече, не відповідають дійсності, адже експерт попереджений за дачу завідомо неправдивого висновку. Крім того, у висновку експерт зазначив, що вказане тілесне ушкодження утворилося від дії тупих твердих предметів, могли утворитися як при нанесенні ударів такими предметами (можливо кулаком) у вказану вище ділянку, так і при падінні та ударі вищевказаного ділянкою до таких. Разом з тим, ОСОБА_8 стверджував, що ОСОБА_10 могла спричинити собі тілесне ушкодження телефоном, який був у її руках, в момент її відштовхування ОСОБА_8 з причин її хуліганських дій.
		Зазначає, що судом було безпідставно відмовлено в задоволенні клопотання сторони захисту про призначення судово-медичної експертизи з метою надання відповіді на питання про те, чи могли утворитись тілесні ушкодження у ОСОБА_10 від удару об мобільний телефон за обставин, які описав під час своїх показань ОСОБА_8 . Водночас, незважаючи на те, що висновок експерта №35 від 14.03.2023 року містить припущення у відповідях, суд у вироку покликався на цей висновок, звинувачуючи ОСОБА_8 в умисному нанесенні легких тілесних ушкоджень. 
		Окрім того, суд першої інстанції не дав оцінку показанням свідка ОСОБА_11 , яка була очевидцем події, посилаючись на те, що свідок, будучи доброю знайомою обвинуваченого, переповідає версію події, яка вигідна обвинуваченому. Захисник вважає, що така позиція суду має обвинувальний ухил, адже незрозуміло, яким чином суд переконався про добре знайомство ОСОБА_11 із ОСОБА_8 . Інших очевидців події немає, тому неможливо порівняти показання свідка ОСОБА_11 з іншими показаннями. З показань свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 (працівників муніципальної інспекції), допитаних в судовому засіданні вбачається, що ОСОБА_10 плюнула ОСОБА_8 в обличчя, що і стало причиною конфлікту, та що ОСОБА_8 наніс ОСОБА_10 тільки один удар. 
		Зважаючи на вищевказане, сторона захисту вважає, що в діях ОСОБА_8 відсутній склад кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України.
		Під час апеляційного розгляду:
		- обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник ОСОБА_9 підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги;
		- прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника обвинуваченого, просив вирок суду залишити без змін.
		Потерпіла ОСОБА_10 в судове засідання апеляційної інстанції не з`явилася, хоча належним чином повідомлена про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги. 
		Відповідно до ч.4 ст. 405 КПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути кримінальне провадження за відсутності потерпілої.
		Заслухавши доповідь судді, доводи учасників кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
		Відповідно до вимог ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає вирок суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. 
		Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України, вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Як вбачається з вироку, судом першої інстанції вказані вимоги закону були дотримані в повному обсязі.
		В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_9 вказує на недоведеність вини ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України. Зокрема, сторона захисту не оспорює встановлені судом фактичні обставини стосовно часу, місця та мотивів вчинення злочину, однак вказує на те, що обвинувачений ОСОБА_8 не мав умислу на заподіяння потерпілій тілесних ушкоджень і не вчиняв стосовно потерпілої дії, які могли заподіяти їй тілесні ушкодження. 
		Доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_9 аналогічні доводам, які наводив обвинувачений ОСОБА_8 в суді першої інстанції. 
		Суд першої інстанції перевіряв в судовому засіданні доводи обвинуваченого ОСОБА_8 щодо невинуватості у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, які свого підтвердження не знайшли.
		Висновки суду про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, а саме в спричиненні умисного легкого тілесного ушкодження потерпілій ОСОБА_10 , за обставин та в обсязі, встановленому у судовому засіданні та наведеному в мотивувальній частині вироку підтверджуються сукупністю досліджених в судовому засіданні узгоджених між собою, допустимих, достовірних та достатніх доказів.
		Так, у суді першої інстанції обвинувачений ОСОБА_8 зазначив, що жодних тілесних ушкоджень потерпілій він не наносив. Разом з тим не заперечував, що між ним та ОСОБА_10 виник словесний конфлікт, оскільки потерпіла поводилась неадекватно: переслідувала його, матюкалась в його сторону та плюнула йому в обличчя. Він в свою чергу, відчувши загрозу, автоматично відштовхнув її своїми двома руками об її дві руки, однак будь-яких тілесних ушкоджень їй не спричиняв. Ймовірно вона сама вдарила себе своєю ж рукою в якій тримала мобільний телефон. Вказував, що його дії були відповіддю на неправомірні дії потерпілої. 
		Суд першої інстанції обґрунтовано вказав на те, що вищевказані доводи обвинуваченого ОСОБА_8 з приводу не нанесення потерпілій ударів, спрямовані на уникнення від кримінальної відповідальності та спростовуються показаннями потерпілої, свідків сторони обвинувачення, а також дослідженими письмовими доказами.
		Як слідує із, наданих суду першої інстанції, показань потерпілої ОСОБА_10 , ОСОБА_8 14.03.2023, близько 9 год. 30 хв. на площі Героїв неподалік фонтану конфліктував зі старшою жінкою і штовхнув її. Через це вона зробила йому зауваження, після чого. ОСОБА_8 почав суперечку з нею, він висловлювався в образливій формі і кричав. Вона продовжила рух у напрямку свого дому, а ОСОБА_8 продовжував словесно її ображати. Біля фотостудії «Галичанка» ОСОБА_8 наблизився до неї, розмахував руками і нецензурно висловлювався. Вона сказала обвинуваченому, щоб той перестав себе так поводити, на що останній запитав: «А що ти мені зробиш?». Вона йому відповіла: « ОСОБА_14 плюнути тобі в обличчя», що в подальшому і зробила. Після цього обвинувачений різко наніс їй удар кулаком правої руки в ліве плече та другий удар в ділянку обличчя в область верхньої губи справа. В подальшому вона намагалась втекти і хотіла зняти обвинуваченого на відео за допомогою телефону. Обвинувачений пробував вирвати телефон з її руки. Вона голосно кричала про допомогу. Коли надійшли двоє працівників муніципальної інспекції, то ОСОБА_15 намагався втекти, але вони наздогнали його.
		Вищевказані показання потерпілої ОСОБА_10 є послідовними, оскільки відповідно до протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 14.03.2024 року, вона вказувала на те, що 14.03.2023 близько 10-00 год. невідомий чоловік перебуваючи у центральні частині м. Калуша на Площі Героїв, вчинив з нею конфлікт в ході якого спричинив їй тілесні ушкодження. Просила притягнути до кримінальної відповідальності вищеописаного чоловіка (а.п. 40).
		Аналогічні показання потерпіла ОСОБА_10 надала під час слідчого експерименту 15.03.2023 року. Згідно з протоколом проведення слідчого експерименту від 15.03.2023, потерпіла ОСОБА_10 відтворила обставини нанесення їй тілесних ушкоджень 14.03.2023 року близько 10.00 год. в АДРЕСА_2 незнайомим їй на той час чоловіком. До протоколу додано фототаблицю, на фотознімках відображено, що потерпіла показує, як обвинувачений наніс їй удар кулаком правої руки в ділянку лівого плеча та ще один удар в ділянку обличчя в область верхньої губи справа (а.сп 43-46).
		Показання потерпілої ОСОБА_10 в частині часу та місця вчинення кримінального правопорушення, наслідків у виді легких тілесних ушкоджень, повністю узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_16 .
		Так, свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , які працюють в Муніципальній інспекції управління з надзвичайних ситуацій Калуської міської ради, пояснили суду, що 14.03.2023 патрулювали територією м. Калуш, та близько 10.00 год., коли вони рухались в сторону площі Героїв, на зустріч йшов молодий чоловік, який повідомив, що неподалік фотостудії «Галичанка», відбувається конфлікт між чоловіком і жінкою. Неподалік фотостудії «Галичанка» знаходилась потерпіла ОСОБА_10 , яка кричала, що її побив обвинувачений. Вони затримали обвинуваченого та почали розпитувати, що сталося і чи він бив потерпілу. Спочатку ОСОБА_8 говорив, що нікого не бив, проте потім сказав, що вдарив потерпілу, оскільки, та йому плюнула в обличчя. Свідки бачили на обличчі ОСОБА_10 тілесні ушкодження, а саме розбиту губу і кров, вона перебувала в шоковому стані. 
		Доводи захисника обвинуваченого про те, що невинуватість ОСОБА_8 у вчиненні проступку підтверджується показаннями працівників муніципальної інспекції ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , є неспроможними, оскільки вказані свідки вказували, що після затримання ОСОБА_8 зізнався, що вдарив потерпілу і свідки бачили на обличчі ОСОБА_10 розбиту губу і кров. 
		Крім того, суд обґрунтовано послався на показання свідка ОСОБА_16 , який в суді пояснив, що 14.03.2023 близько 10 год. йому на мобільний телефон зателефонувала дружина ОСОБА_10 і повідомила, що на площі Героїв неподалік фотостудії «Галичанка» її побив невідомий чоловік. Він негайно приїхав на місце події, де побачив свою дружину, в якої підпухла верхня губа і на обличчі засохла кров. Дружина розповідала, що вона вступилась за жінку і через це виник конфлікт з обвинуваченим. Визнавала, що плюнула в обличчя обвинуваченому з метою дезорієнтації останнього. Казала, що обвинувачений бив її в плече і в губу. Того ж таки дня вони з дружиною поїхали у відділення поліції для написання зави про вчинення правопорушення, а після цього дружина проходила огляд в судмедексперта. 
		При цьому, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано висловив недовіру до показань свідка ОСОБА_11 , які були не конкретними. Крім того, ОСОБА_11 повідомила суду, що добре знає обвинуваченого, а тому суд вважав очевидним той факт, що свідок переповідає версію події, яка вигідна обвинуваченому.
		Правдивість вищевказаних показань потерпілої ОСОБА_10 повністю підтверджується відеозаписом, який міститься на CD-диску, який добровільно надала потерпіла, на якому зафіксовано як потерпіла 14.03.2023 о 10 год. 04 хв. проходить центральною частиною міста м. Калуша по площі Героїв. Коли вона вже минає центральну частину, то видно як ближче до супермаркету «Рукавичка» на відстані декількох десятків метрів від ОСОБА_10 , йде обвинувачений і пересікається з якоюсь особою жіночої статі. ОСОБА_8 наближається до цієї жінки, між ними відбувається нетривала розмова. ОСОБА_8 спершу відштовхує цю жінку, а потім замахується ногою в сторону цієї жінки, демонструючи таким чином, що бажає вдарити її коліном. Далі ОСОБА_8 продовжує рух в ту сторону, куди пішла і потерпіла ОСОБА_10 . Весь цей час ОСОБА_8 тримає в руках сумку чи пакет чорного кольору. (а.п. 42, 121)
		Суд першої інстанції обґрунтовано вказав, що зазначеним відеозаписом підтверджуються пояснення потерпілої ОСОБА_10 про те, що вона не безпідставно робила зауваження обвинуваченому, адже його поведінка по відношенню до жінки була явно такою, що не відповідала навколишній обстановці, така поведінка обвинуваченого підтверджує схильність обвинуваченого до агресивної поведінки по відношенню до оточуючих його людей. 
		Показання потерпілої ОСОБА_10 в частині локалізації нанесених їй тілесних ушкоджень, механізму і способу заподіяння тілесних ушкоджень повністю узгоджуються з висновком експерта № 35 від 14.03.2023 року. 
		Зокрема, за змістом висновку, у потерпілої ОСОБА_10 мались тілесні ушкодження: садно та крововилив слизової оболонки справа, який міг утворитися як при нанесенні ударів такими предметами (можливо кулаками) у вказану вище ділянку, так і при падінні та ударі вище вказаною ділянкою до таких, може відповідати терміну, вказаному у постанові і відноситься до легких тілесних ушкоджень (а.п. 38, 41).
		В апеляційній скарзі сторона захисту вважає, що вказаний висновок експерта містить припущення у відповідях, оскільки не дає відповіді на питання про те, чи могли утворитись тілесні ушкодження у ОСОБА_10 від удару об мобільний телефон за обставин, які описав під час своїх показань ОСОБА_8 .
		Колегія суддів звертає увагу на те, що вищевказані доводи були предметом дослідження суду першої інстанції, внаслідок чого було встановлено, що вони не відповідають фактичним обставинам та є безпідставними, а тому відмовлено в задоволенні клопотання сторони захисту про призначення судово-медичної експертизи. 
		Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у призначенні судово-медичної експертизи, оскільки сукупність досліджених судом доказів свідчить про те, що тілесні ушкодження потерпілій ОСОБА_10 були заподіяні внаслідок удару, який обвинувачений ОСОБА_8 наніс потерпілій в праву ділянку обличчя.
		Колегія суддів вважає, що висновок експерта № 35 від 14.03.2023 року повністю узгоджується з показаннями потерпілої ОСОБА_10 та свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_16 в частині обставин вчиненого правопорушення, характеру насильства, яке було застосовано обвинуваченим та його наслідків. 
		Перевіряючи доводи сторони захисту про те, що обвинувачений ОСОБА_8 діяв в межах необхідної оборони, оскільки захищався від неправомірних дій потерпілої ОСОБА_10 , яка плюнула в обличчя ОСОБА_8 , колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на наступне. 
		Так, відповідно до ст.27 Конституції України, кожен має право захищати своє життя і здоров`я, життя і здоров`я інших людей від протиправних посягань, а згідно з ч. 1 ст.36 КК України необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони, а перевищенням меж необхідної оборони відповідно до ч. 3 ст. 36 КК України визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту.
		Кожна особа має право на необхідну оборону незалежно від можливості уникнути суспільно небезпечного посягання або звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади.
		Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що право на необхідну оборону виникає тільки у випадку суспільно небезпечного посягання, а тому неможливо вважати, що обвинувачений ОСОБА_8 перебував у стані необхідної оборони під час словесного конфлікту з потерпілою. Колегія суддів вважає, що дії потерпілої не були спрямовані на заподіяння шкоди життю та здоров`ю обвинуваченого, не містили ознак суспільно небезпечного посягання і не створювали для обвинуваченого умови для необхідної оборони. 
		За встановленими судом фактичними обставинами провадження, виходячи із сукупності зазначених та інших досліджених у судовому засіданні доказів, які отримали відповідну правову оцінку у вироку, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції поза розумним сумнівом, прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_8 у вчиненні кримінального проступку та правильно кваліфікував його дії за ч.1 ст. 125 КК України, оскільки він своїми умисними діями спричинив легке тілесне ушкодження потерпілій ОСОБА_10 .
		Апеляційним розглядом встановлено, що при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_8 суд першої інстанції в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, особу винного, зокрема те, що він має постійне місце проживання, на обліку у психіатра та нарколога не перебуває, позитивно характеризується, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, не розкаявся за вчинені дії, а також думку потерпілої, відсутність обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, та дійшов висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання в мінімальних межах санкції ч. 1 ст. 125 КК України, у виді штрафу.
		Колегія суддів вважає, що призначене судом першої інстанції покарання обвинуваченому ОСОБА_8 , відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України та буде необхідне й достатнє для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів, а також справедливим щодо досягнення мети покарання.
		Окрім цього, під час апеляційного розгляду колегією суддів не виявлено даних які б давали підстави вважати, що в кримінальному провадженні судом першої інстанції допущені істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які тягнуть скасування судового рішення, та які б перешкоджали чи могли перешкодити суду повно і всебічно розглянути кримінальне провадження та постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок. 
		Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для зміни чи скасування вироку суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
		Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-
		 
		 п о с т а н о в и л а :
		 
		Апеляційну скаргу захисника адвоката ОСОБА_9 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , залишити без задоволення.
		Вирок Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 13 грудня 2023 року щодо ОСОБА_8 залишити без змін.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.
		 
		Головуючий суддя ОСОБА_3 
		 
		 Судді: ОСОБА_4 
		 
		 ОСОБА_5

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...