Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 904/9875/21 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; купівлі-продажу; поставки товарів, робіт, послуг.
Надіслано для оприлюднення: 13.05.2024. Зареєстровано: 14.05.2024. Забезпечено надання загального доступу: 15.05.2024.
Дата набрання законної сили: 07.05.2024
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		07.05.2024 року м.Дніпро Справа № 904/9875/21
		 
		Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
		головуючого судді: Дарміна М.О.(доповідач),
		суддів: Чус О.В., Кощеєва І.М.
		при секретарі судового засідання Ковзиков В.Ю.
		 
		Представники сторін:
		від позивача: Маєвська К.В. (в залі суду)
		приватний виконавець: Селезньов М.О. (в залі суду)
		представник відповідача у судове засідання не з`вився.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріколь-Самара" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 13.03.2024 (на дії (бездіяльність) приватного виконавця Селезньова Максима Олександровича) у справі №904/9875/21 (суддя Крижний О.М.)
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Капітал-Дніпро", м. Дніпро
		до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріколь-Самара"
		про стягнення заборгованості
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Капітал-Дніпро" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріколь-Самара" заборгованість за наступними договорами:
		- за договором про надання фінансового кредиту №ФК210920Д від 21.09.2020 заборгованість зі сплати суми основного боргу у розмірі 17 728 823, 50 грн., суми несплачених процентів у розмірі 3 654 246, 60 грн., суми нарахованої комісії у розмірі 227 288, 20 грн., штраф у розмірі 1 136 441, 18 грн., пеню у розмірі 2 920 742, 13 грн., суму інфляційного збільшення суми боргу у розмірі 1 604 850, 22 грн.;
		- за договором про надання фінансового кредиту №ФК220920Д від 22.09.2020 заборгованість зі сплати суми основного боргу у розмірі 22 875 810, 24 грн., суми несплачених процентів у розмірі 3 949 150, 70 грн., суми нарахованої комісії у розмірі 228 758, 10 грн., штраф у розмірі 1 143 790, 51 грн., пеню у розмірі 3 168 636, 20 грн., суму інфляційного збільшення суми боргу у розмірі 1 721 069, 97 грн.;
		- за договором про надання фінансового кредиту №ФК290920Д від 29.09.2020 заборгованість зі сплати суми основного боргу у розмірі 16 011 883, 25 грн., суми несплачених процентів у розмірі 2 347 013, 70 грн., суми нарахованої комісії у розмірі 160 118, 80 грн., штраф у розмірі 800 594, 16 грн., пеню у розмірі 2 217 881, 35 грн., суму інфляційного збільшення суми боргу у розмірі 1 204 659, 91 грн.;
		- за договором про надання фінансового кредиту №ФК021020Д від 02.10.2020 заборгованість зі сплати суми основного боргу у розмірі 21 039 144, 26 грн., суми несплачених процентів у розмірі 3 443 835, 60 грн., суми нарахованої комісії у розмірі 210 391, 40 грн., штраф у розмірі 257 347, 53 грн., пеню у розмірі 2 914 230, 95 грн., суму інфляційного збільшення суми боргу у розмірі 1 582 887, 73 грн.;
		- за договором про надання фінансового кредиту №ФК251119Д від 25.11.2019 суму штрафу, що передбачений п.7.3 договору ФК251119Д від 25.11.2019 у розмірі 257 347, 53 грн. та суму несплачених процентів (відповідно до п. 3.2 договору №ФК251119Д від 25.11.2019) у розмірі 729 346, 44 грн. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2022 затверджено мирову угоду від 22.02.2022 у справі №904/9875/21, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Капітал-Дніпро" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агріколь-Самара" в редакції, яка узгоджена сторонами.
		У межах виконавчого провадження №72877257 з примусового виконання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2022у справі №904/9875/21. відкритого постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Селезньовим Максимом Олександровичем від 25.09.2023, зокрема, прийнято постанову від 20.02.2024 про арешт майна боржника, відповідно до якої накладено арешт на майнові права, що належать боржнику: право оренди Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріколь-Самара" на земельні ділянки, землекористувачем яких є боржник Товариство з обмеженою відповідальністю "Агріколь-Самара" на праві оренди.
		Скаржник не погоджується із вказаною постановою, вважає, що спірною постановою приватним виконавцем в межах виконавчого провадження № 72877257 накладений арешт на майнове (речове) право оренди, об`єктом якого є земельні ділянки (перелік наведений у скарзі), призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з метою звернення в подальшому на нього стягнення. Скаржник стверджує, що зміни, внесені Законом № 1423-IX від 28.04.2021 до ч. 5 ст. 93 Земельного кодексу України, які надали можливість орендарю самостійно, на власний розсуд, без згоди власника земельної ділянки, розпоряджатися належним йому правом оренди, зокрема, відчужувати право оренди земельної ділянки не впливають на питання правомірності оскаржуваної постанови приватного виконавця. Встановлена цією нормою можливість відчуження, передання в заставу права користування (оренди, емфітевзису) земельною ділянкою сільськогосподарського призначення її користувачем без погодження із власником такої земельної ділянки, не змінює правової суті майнового (речового) права, зокрема права оренди земельної ділянки, як окремого об`єкта цивільних прав, відмінного від нерухомого та рухомого майна.
		Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.03.2024 у справі №904/9875/21 в задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріколь-Самара" на дії (бездіяльність) приватного виконавця Селезньова Максима Олександровича - відмовлено. Приймаючи оскаржувану ухвалу, місцевий господарський суд виходив з того, що після розгляду даного питання Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі №904/968/18 редакція статті 93 Земельного кодексу України змінювалася двічі і на момент прийняття оскаржуваної постанови приватного виконавця вказана норма має наступну редакцію: "5. Право оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення може відчужуватися, передаватися у заставу (іпотеку) її користувачем без погодження з власником такої земельної ділянки, крім земельних ділянок державної, комунальної власності у випадках, визначених законом. Відчуження, передання у заставу (іпотеку) права оренди земельної ділянки здійснюється за письмовим договором між її користувачем та особою, на користь якої здійснюється відчуження або на користь якої передається у заставу (іпотеку) право оренди землі. Такий договір є підставою для державної реєстрації переходу права оренди землі у порядку, передбаченому законодавством".
		Тобто має місце кардинальна зміна правового регулювання питання оборотоздатності права оренди земельної ділянки. І якщо норма, що аналізувалася Великою Палатою Верховного Суду, наділяла правомочностями щодо права оренди саме власника такої ділянки, то на час прийняття оскаржуваної постанови приватного виконавця та на сьогодні діє норма, що прямо передбачає відсутність необхідності навіть згоди власника земельної ділянки на передачу землекористувачем правом оренди земельної ділянки, власником якої виступає інша особа.
		Згідно чинного законодавства на момент розглядуваних у справі № 904/968/18 правовідносин, правом на відчуження права оренди був наділений лише власник земельної ділянки. Натомість на час прийняття оскаржуваної постанови приватного виконавця такими правомочностями щодо права оренди наділений орендар - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агріколь-Самара".
		При цьому п.1 даного розділу передбачає, що опис та арешт земельних ділянок або прав на них здійснюються виконавцем у порядку, встановленому розділом VII Закону та розділом VIII цієї Інструкції. Розділ VII Закону України "Про виконавче провадження" передбачає та має назву "Порядок звернення стягнення на майно боржника". У цілому це узгоджується з загальним регулюванням Цивільного кодексу України, що відносить майнові права до майна. Відповідно до статті 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.
		Дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Селезньова Максима Олександровича щодо накладення арешту на майнові права оренди земельних ділянок є правомірними та спрямовані на забезпечення виконання ухвали суду у справі №904/9875/21. У зв`язку з цим підстави для визнання неправомірними дій приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Селезньова М.О. у виконавчому провадженні № 72877257 щодо накладення арешту на майнове право оренди земельних ділянок, призначених для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, як на речове право Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріколь-Самара" та визнання неправомірним та скасування постанови від 20.02.2024 у виконавчому провадженні №72877257 про арешт майнового права оренди земельних ділянок, а також зобов`язання зняти арешт, накладений його постановою від 20.02.2024 у виконавчому провадженні №72877257, відсутні.
		 
		Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:
		 
		Не погодившись з ухвалою суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агріколь-Самара" подало апеляційну скаргу, в якій просить зупинити виконання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2022 по справі № 904/9875/21 у виконавчому провадженні №72877257 в частині продажу на аукціоні належного ТОВ «Агріколь-Самара» права оренди земельних ділянок згідно з переліком.
		Скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 13.03.2024 р. у справі № 904/9875/21 повністю та ухвалити нове рішення, яким:
		-визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Селезньова М.О. у виконавчому провадженні №72877257 щодо накладення арешту на майнове право оренди земельних ділянок, призначених для ведення товарного сільськогосподарського виробництва згідно з переліком, як на речове право товариства з обмеженою відповідальністю «Агріколь-Самара»;
		-визнати неправомірною та скасувати постанову від 20.02.2024 у виконавчому провадженні № 72877257 приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Селезньова М.О. про опис та арешт майнового права оренди земельних ділянок, призначених для ведення товарного сільськогосподарського виробництва згідно з переліком, як речового права товариства з обмеженою відповідальністю «Агріколь-Самара».
		-зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Селезньова М.О. зняти арешт, накладений його постановою від 20.02.2024 у виконавчому провадженні № 72877257 на майнове право оренди земельних ділянок, призначених для ведення товарного сільськогосподарського виробництва згідно з переліком, як на речове право товариства з обмеженою відповідальністю «Агріколь-Самара» та внести відповідні зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
		 
		Узагальнення доводів апеляційної скарги:
		 
		Апеляційна скарга обґрунтована наступним:
		Апелянт зазначає, що договори оренди вказаних земельних ділянок були укладені ТОВ «Агріколь-Самара» з фізичними особами - орендодавцями строком на 15 років і зареєстровані у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у період з 2011 по 2018 роки; за змістом вони є ідентичними.
		У пункті 2.3. кожного з цих договорів зазначено : «Умови цього договору зберігають свою чинність на строк його дії у випадках, коли після набуття чинності договором законодавством встановлені інші правила, ніж передбачені цим договором». Копії договорів оренди від 2011, 2014 та 2018 р. р. надаю для прикладу.
		У період з 14.10.2008 р. по 26.05.2021 р. частина 5 статті 93 ЗК України мала наступну редакцію : «Право оренди земельної ділянки може відчужуватися, у тому числі продаватися на земельних торгах, а також передаватися у заставу, спадщину, вноситися до статутного фонду власником земельної ділянки - на строк до 50 років, крім випадків, визначених законом".
		Зміни, які внесені до ч. 5 ст. 93 ЗК України з 27.05.2021 р. та з 08.06.2023 р. регулюють земельні правовідносини, які виникли з цих дат, тобто стосуються договорів оренді земельних ділянок, укладених з 27.05.2021 р. та з 08.06.2023 р. відповідно.
		Таким чином, до договорів оренди, укладених ТОВ «Агріколь-Самара» з 2011 по 2018 р. р. згідно з переліком, застосовуються положення ч. 5 ст. 93 ЗК України в редакції від 14.10.2008 р., яка діяла по 26.05.2021 р.
		 
		Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:
		 
		Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Капітал-Дніпро" подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній не погоджується з апеляційною скаргою та вважає її необґрунтованою та безпідставною. Просить відмовити у задоволенні скарги на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 13.03.2024р. у справі № 904/9875/21.
		Приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Селезньовим М.О. подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає таку апеляційну скаргу безпідставною та необґрунтованою, наведені в ній доводи хибними та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції.
		В свою чергу, ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 13.03.2024 у справі № 904/9875/21 вважає законною та обґрунтованою, прийнятою з повним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, наданням їм вірної оцінки, правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права. Просить залишити без задоволення апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агріколь-Самара» на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 13.03.2024 у справі № 904/9875/21. Залишити без змін ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області про відмову у задоволенні скарги від 13.03.2024 у справі № 904/9875/21.
		 
		Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:
		 
		Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.03.2024 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Дармін М.О., судді: Чус О.В., судді Кощеєв І.М.
		Ухвалою суду від 29.03.2024 відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 904/9875/21. Доручено Господарському суду Дніпропетровської області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи №94/9875/21.
		01.04.2024 до Центрального апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 904/9875/21. 
		Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.04.2024 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріколь-Самара" про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 13.03.2024 (на дії (бездіяльність) приватного виконавця Селезньова Максима Олександровича) у справі №904/9875/21. Поновлено строк на апеляційне оскарження. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріколь-Самара" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 13.03.2024 (на дії (бездіяльність) приватного виконавця Селезньова Максима Олександровича) у справі №904/9875/21. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 07.05.2024 об 14:00 год. Засідання відбудеться в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду за адресою: м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, 65, в залі засідань № 207, а в разі надходження відповідних заяв чи клопотань - в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням технічних засобів учасників провадження у справі та програмного забезпечення "EasyCon".
		07.05.2024 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови Центрального апеляційного господарського суду.
		 
		Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:
		 
		Постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Селезньовим Максимом Олександровичем від 25.09.2023 відкрито виконавче провадження №72877257 з примусового виконання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2022у справі №904/9875/21.
		У межах вказаного виконавчого провадження приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Селезньовим Максимом Олександровичем, зокрема, прийнято постанову від 20.02.2024 про арешт майна боржника, відповідно до якої накладено арешт на майнові права, що належать боржнику: право оренди Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріколь-Самара" на земельні ділянки, землекористувачем яких є боржник Товариство з обмеженою відповідальністю "Агріколь-Самара" на праві оренди.
		Зазначена постанова прийнята на підставі встановленої приватним виконавцем інформації, отриманої з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріколь-Самара", який є орендарем земельних ділянок (відповідно до переліку).
		Щодо вказаного арешту на майнові права (права оренди) приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Селезньовим Максимом Олександровичем прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та внесено відповідні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяжень.
		Скаржник не погоджується із вказаною постановою, вважає, що спірною постановою приватним виконавцем в межах виконавчого провадження № 72877257 накладений арешт на майнове (речове) право оренди, об`єктом якого є земельні ділянки (перелік наведений у скарзі), призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з метою звернення в подальшому на нього стягнення. Скаржник стверджує, що зміни, внесені Законом № 1423-IX від 28.04.2021 до ч. 5 ст. 93 Земельного кодексу України, які надали можливість орендарю самостійно, на власний розсуд, без згоди власника земельної ділянки, розпоряджатися належним йому правом оренди, зокрема, відчужувати право оренди земельної ділянки не впливають на питання правомірності оскаржуваної постанови приватного виконавця. Встановлена цією нормою можливість відчуження, передання в заставу права користування (оренди, емфітевзису) земельною ділянкою сільськогосподарського призначення її користувачем без погодження із власником такої земельної ділянки, не змінює правової суті майнового (речового) права, зокрема права оренди земельної ділянки, як окремого об`єкта цивільних прав, відмінного від нерухомого та рухомого майна.
		 
		Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:
		 
		Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:
		Предметом апеляційного оскарження є ухвала місцевого господарського суду про відмову в задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агріколь-Самара» на дії (бездіяльність) приватного виконавця Селезньова Максима Олександровича.
		Матеріалами справи підтверджується, що постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Селезньовим Максимом Олександровичем від 25.09.2023 відкрито виконавче провадження №72877257 з примусового виконання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2022у справі №904/9875/21.
		У межах вказаного виконавчого провадження приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Селезньовим Максимом Олександровичем, зокрема, прийнято постанову від 20.02.2024 про арешт майна боржника, відповідно до якої накладено арешт на майнові права, що належать боржнику: право оренди Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріколь-Самара" на земельні ділянки, землекористувачем яких є боржник Товариство з обмеженою відповідальністю "Агріколь-Самара" на праві оренди.
		Зазначена постанова прийнята на підставі встановленої приватним виконавцем інформації, отриманої з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріколь-Самара", який є орендарем земельних ділянок (відповідно до переліку).
		Щодо вказаного арешту на майнові права (права оренди) приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Селезньовим Максимом Олександровичем прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та внесено відповідні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяжень. 
		Відповідно до ч.1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
		Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч.1 ст. 327 Господарського процесуального кодексу України).
		Відповідно до статті 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
		Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців (стаття 2 Закону України Про виконавче провадження).
		Стаття 5 Закону України Про виконавче провадження визначає, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів.
		Відповідно до статті 10 Закону України Про виконавче провадження заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
		Відповідно до п. 6 ч.3 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.
		У разі, якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону (ч.7 ст. 26 Закону України Про виконавче провадження).
		Таким чином, Законом України Про виконавче провадження прямо передбачено можливість застосування заходів примусового виконання рішень щодо майнових прав.
		Відповідно до абзацу 7 п. 2 ч.1 ст. 4 Закону України Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки відносяться до речових прав на нерухоме майно, похідних від права власності.
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №904/968/18, на якій побудовиний висновок суду першої інстанції у справі, що розглядається, зазначено, що визначаючи наявність чи відсутність у приватного виконавця права накладати арешт на майнові (речові) права боржника, відповідні норми Закону України Про виконавче провадження слід застосовувати у їх системному зв`язку зі спеціальним законодавством, яке регулює зміст відповідного права, а також порядок його виникнення, зміни та припинення.
		У процедурі виконання судового рішення про стягнення заборгованості щодо боржника-орендаря межі оборотоздатності права оренди земельної ділянки як об`єкта стягнення у виконавчому провадженні слід визначати залежно від змісту прав орендаря за договором оренди, а не прав власника такої земельної ділянки (п.6.27 постанови).
		З аналізу статей 93 і 135 Земельного кодексу України, положень Закону України Про оренду землі, статті 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень слідує, що право на оренду (право оренди) земельної ділянки, яке набуте орендарем на підставі договору оренди, є похідним від права власності майновим правом у розумінні статей 177 і 178 Цвільного кодексу України, щодо якого законодавством установлено певні обмеження, які визначають рівень його оборотоздатності (п. 6.37 постанови).
		Рівень оборотоздатності права на оренду (права оренди) земельної ділянки залежить від визначеного суб`єкта права на оренду земельної ділянки, який має право його відчужувати (власник (орендодавець) земельної ділянки, заставодержатель), виду права на користування земельною ділянкою (емфітевзіс і суперфіцій, оренда у спеціально визначених випадках), форми права власності на земельну ділянку (п. 6.38 постанови).
		Застосування виконавцем такого заходу примусового виконання рішень, як звернення стягнення на право оренди земельної ділянки, можливе стосовно власника земельної ділянки (орендодавця), а також у тих випадках, коли право на таке відчуження щодо іншої, крім власника, особи, передбачено законом або договором (емфітевзіс, суперфіцій, заставодержатель права оренди земельної ділянки тощо). Адже виконавець, виконуючи рішення, не може бути наділений більшими повноваженнями щодо майнових прав, ніж має щодо цих самих майнових прав сам боржник (п. 6.41 постанови).
		Як правильно дійшов висновку суд першої інстанції, після ухвалення постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №904/968/18 статтю 93 Земельного кодексу України було доповнено частиною 5 згідно із Законом № 509-VI від 16.09.2008 в редакції Закону № 1423-IX від 28.04.2021, який набрав законної сили 27.05.2021.
		Так, ч.5 ст. 93 Земельного кодексу України визначено, що право користування (оренда, емфітевзис) земельною ділянкою сільськогосподарського призначення може відчужуватися, передаватися у заставу її користувачем без погодження із власником такої земельної ділянки, крім випадків, визначених законом. Відчуження, застава права користування земельною ділянкою здійснюється за письмовим договором між її користувачем та особою, на користь якої здійснюються відчуження або на користь якої передається у заставу право користування. Такий договір є підставою для державної реєстрації переходу права користування у порядку, передбаченому законодавством.
		Крім того, відповідно до п.п. 9 п. 27 Перехідних положень Земельного кодексу України, яким під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням певних особливостей, визначено, що орендарі, суборендарі земельних ділянок сільськогосподарського призначення усіх форм власності можуть передавати на строк до одного року належне їм право оренди, суборенди іншій особі для використання земельної ділянки за цільовим призначенням. Така передача здійснюється без згоди власника земельної ділянки на підставі письмового договору про передачу права землекористування між землекористувачем та особою, якій передається право користування земельною ділянкою, що укладається в електронній формі і має містити відомості про:
		-сторони договору;
		-право землекористування, яке передається (із зазначенням площі, кадастрового номера земельної ділянки (за наявності), її цільового призначення, місця розташування, документа, що посвідчує право землекористування);
		-строк, на який передається право (із зазначенням дати закінчення дії договору).
		Про передачу права оренди, суборенди особа, яка його передала, письмово повідомляє орендодавця (у разі передачі права суборенди - орендаря) протягом п`яти днів з дня державної реєстрації договору про передачу права землекористування. Таке повідомлення може також бути направлено в той самий строк особою, яка передала відповідне право землекористування, до сільської, селищної, міської ради, на території територіальної громади якої розташована земельна ділянка. Зазначений орган місцевого самоврядування, який отримав таке повідомлення, зобов`язаний повідомити про передачу права землекористування власників земельних ділянок, у тому числі шляхом розміщення відповідного оголошення у загальнодоступних місцях населених пунктів за місцем розташування земельних ділянок.
		Таким чином, законодавець зняв обмеження оборотоздатності майнових прав (оренди) для користувача земельної ділянки, надавши йому право відчужувати їх без погодження з власником. 
		Вищевикладене спростовує доводи апеляційної скарги в частині того, що «… На виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Селезньова М. О. з 25.09.2023 р. знаходиться ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2022 р. у справі № 904/9875/21 про затвердження мирової угоди від 22.02.2022 року, укладеної між стягувачем - ТОВ «Фінансова компанія «Капітал-Дніпро», та боржником - ТОВ «Агріколь-Самара», виконавче провадження № 72877257.
		20 лютого 2024 року приватним виконавцем Селезньовим М.О. в межах виконавчого провадження № 72877257 винесена постанова про опис та арешт майна боржника, згідно з якою він описав, наклав арешт та встановив заборону на відчуження належного ТОВ «Агріколь-Самара», як орендарю, права оренди 189 земельних ділянок сільськогосподарського призначення відповідно до переліку (копія постанови надається).
		Договори оренди вказаних земельних ділянок були укладені ТОВ «Агріколь-Самара» з фізичними особами - орендодавцями строком на 15 років і зареєстровані у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у період з 2011 по 2018 роки; за змістом вони є ідентичними.
		У пункті 2.3. кожного з цих договорів зазначено : «Умови цього договору зберігають свою чинність на строк його дії у випадках, коли після набуття чинності договором законодавством встановлені інші правила, ніж передбачені цим договором». Копії договорів оренди від 2011, 2014 та 2018 р. р. надаю для прикладу.
		У період з 14.10.2008 р. по 26.05.2021 р. частина 5 статті 93 ЗК України мала наступну редакцію : «Право оренди земельної ділянки може відчужуватися, у тому числі продаватися на земельних торгах, а також передаватися у заставу, спадщину, вноситися до статутного фонду власником земельної ділянки - на строк до 50 років, крім випадків, визначених законом".
		Згідно з Законом України № 1423-ІХ від 28.04.2021 р. (чинним з 27.05.2021 р.), з 27.05.2021 р. частина 5 статті 93 ЗК України викладена у новій редакції : "5. Право користування (оренда, емфітевзис) земельною ділянкою сільськогосподарського призначення може відчужуватися, передаватися у заставу її користувачем без погодження із власником такої земельної ділянки, крім випадків, визначених законом. Відчуження, застава права користування земельною ділянкою здійснюється за письмовим договором між її користувачем та особою, на користь якої здійснюються відчуження або на користь якої передається у заставу право користування. Такий договір є підставою для державної реєстрації переходу права користування у порядку, передбаченому законодавством".
		Законом України № 3065-ІХ від 02.05.2023 р. (чинним з 08.06.2023 р.), з 08.06.2023 р. внесені зміни до ч. 5 ст. 93 ЗК України і вона викладена в такій редакції : "5. Право оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення може відчужуватися, передаватися у заставу (іпотеку) її користувачем без погодження з власником такої земельної ділянки, крім земельних ділянок державної, комунальної власності у випадках, визначених законом. Відчуження, передання у заставу (іпотеку) права оренди земельної ділянки здійснюється за письмовим договором між її користувачем та особою, на користь якої здійснюється відчуження або на користь якої передається у заставу (іпотеку) право оренди землі. Такий договір є підставою для державної реєстрації переходу права оренди землі у порядку, передбаченому законодавством".
		Відповідно до ч. 1 ст. 58. Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
		У пункті 2 рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 р. по справі № 1-рп/99 визначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно- правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
		Статтею 5 ЦК України передбачено, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності (ч. 1).
		Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи (ч. 2).
		Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності (ч. 3).
		Отже, згідно із зазначеними законодавчими нормами зміни, які внесені до ч. 5 ст. 93 ЗК України з 27.05.2021 р. та з 08.06.2023 р. регулюють земельні правовідносини, які виникли з цих дат, тобто стосуються договорів оренді земельних ділянок, укладених з 27.05.2021 р. та з 08.06.2023 р. відповідно.
		Таким чином, до договорів оренди, укладених ТОВ «Агріколь-Самара» з 2011 по 2018 р. р. згідно з переліком, застосовуються положення ч. 5 ст. 93 ЗК України в редакції від 14.10.2008 р., яка діяла по 26.05.2021 р.
		В казане означає, що висновки, які містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18,03,2020 р. у справі № 904/968/18, є правозастосовними до спірних правовідносин щодо правомірності накладення арешту' приватним виконавцем на речові права оренди земельних ділянок згідно з переліком з метою звернення на них стягнення, зокрема :
		- з аналізу статей 93 і 135 ЗК України, положень Закону України «Про оренду землі», статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» слідує, що право на оренду (право оренди) земельної ділянки, яке набуте орендарем на підставі договору оренди, є похідним від права власності майновим правом у розумінні статей 177 і 178 ЦК України, щодо якого законодавством установлено певні обмеження, які визначають рівень його оборотоздатності (п. 6.37.);
		-рівень оборотоздатності права на оренду (права оренди) земельної ділянки залежно від визначеного суб`єкта права на оренду земельної ділянки, який має право його відчужувати (власник (орендодавець) земельної ділянки, заставодержатель), виду права на користування земельною ділянкою (емфітевзіс і суперфіцій, оренда у спеціально визначених випадках), форми права власності на земельну ділянку (п. 6.38);
		-положеннями абзацу четвертого частини другої статті 135 ЗК України, за яким звернення стягнення на земельні ділянки або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) здійснюється державним виконавцем, приватним виконавцем під час виконання рішень, що підлягають примусовому виконанню в порядку, встановленому Законом № 1404-УШ, не врегульовано порядку звернення стягнення, а робиться лише відсилання до спеціального закону (п. 6.39.);
		-тож системний аналіз статті 19 Конституції України, статей 10, 18, 56 Закону № 1404- УШ, статті 3 Закону «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» вказує на те, що виконавець не наділений правом накладення арешту на право оренди земельної ділянки боржника-орендаря, яке як майнове право є за змістом наведених вище законодавчих норм відмінним від майна (коштів) об`єктом цивільних прав та має обмежену оборотоздатність для боржника-орендаря (п. 6.40);
		застосування виконавцем такого заходу примусового виконання рішень, як звернення стягнення на право оренди земельної ділянки, можливе стосовно власника земельної ділянки (орендодавця), а також у тих випадках, коли право на таке відчуження щодо іншої, крім власника, особи, передбачено законом або договором (емфітевзіс, суперфіцій, заставодержатель права оренди земельної ділянки тощо). Адже виконавець, виконуючи рішення, не може бути наділений більшими повноваженнями щодо майнових прав, ніж має щодо цих самих майнових прав сам боржник (п. 6.41.). …».
		Так, згідно постанови приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Селезньовим Максимом Олександровичем від 20.02.2024 у межах виконавчого провадження №72877257 описано та накладено арешт на майно боржника (право оренди Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріколь-Самара" на земельні ділянки, землекористувачем яких є боржник Товариство з обмеженою відповідальністю "Агріколь-Самара" на праві оренди), тому ненакладення арешту на майнові права оренди земельних ділянок могло призвести до відчуження відповідачем земельних ділянок, що унеможливило б примусове виконання рішення суду.
		З огляду на викладене, дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Селезньова Максима Олександровича щодо накладення арешту на майнові права оренди земельних ділянок є правомірними та спрямовані на забезпечення виконання ухвали суду у справі №904/9875/21. 
		У зв`язку з цим підстави для визнання неправомірними дій приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Селезньова М.О. у виконавчому провадженні № 72877257 щодо накладення арешту на майнове право оренди земельних ділянок, призначених для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, як на речове право Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріколь-Самара" та визнання неправомірним та скасування постанови від 20.02.2024 у виконавчому провадженні №72877257 про арешт майнового права оренди земельних ділянок, а також зобов`язання зняти арешт, накладений його постановою від 20.02.2024 у виконавчому провадженні №72877257, відсутні.
		Відповідно до п.1 ч.1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
		Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права
		Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування ухвали та неправильного застосування норм матеріального права.
		Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
		У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в ухвалі суду першої інстанції, яка є предметом апеляційного оскарження.
		З урахуванням вищевикладеного, ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 13.03.2024 на дії (бездіяльність) приватного виконавця Селезньова Максима Олександровича у справі №904/9875/21 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріколь-Самара" на нього, відповідно, підлягає залишенню без задоволення.
		 
		Розподіл судових витрат:
		 
		У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 3028,00 грн. покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.
		 
		Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріколь-Самара" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 13.03.2024 на дії (бездіяльність) приватного виконавця Селезньова Максима Олександровича у справі №904/9875/21 залишити без задоволення.
		Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 13.03.2024 на дії (бездіяльність) приватного виконавця Селезньова Максима Олександровича у справі №904/9875/21  залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України.
		 
		Повний текст постанови складено 13.05.2024.
		 
		Головуючий суддяМ.О. Дармін
		 
		СуддяІ.М. Кощеєв
		 
		СуддяО.В. Чус

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...