Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 189/896/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 14.05.2024. Забезпечено надання загального доступу: 14.05.2024.
Дата набрання законної сили: 24.04.2024
Номер судового провадження: 14-44цс24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  
		 
		 
		                                                                      
		У Х В А Л А                
		 
		24 квітня 2024 року                                                                               
		м. Київ
		Справа № 189/896/20
		Провадження № 14-44цс24
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача Воробйової І. А.,
		суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Власова Ю. Л., Гриціва М. І.,                        Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кравченка С. І.,                          Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Погрібного С. О., Ступак О. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.,
		перевірила наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду цивільної справи за позовом  ОСОБА_1 , яка є правонаступником ОСОБА_2 , до Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживача фінансових послуг
		за касаційними скаргами Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» та представника ОСОБА_1 - адвоката Савка Віталія Вікторовичана рішення Покровського районного суду Дніпропетровської областівід 13 вересня 2023 року у складі судді 
		Степанової О. С.та постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 грудня 2023 року у складі колегії суддів Максюти Ж. І., Барильської А. П., 
		Городничої В. С.,
		 
		УСТАНОВИЛА:
		1.           У серпні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» (далі - ПАТ «КБ «Приватбанк»), правонаступником якого є Акціонерне товариство «Комерційний банк «Приватбанк» (далі - АТ «КБ «Приватбанк»), про захист прав споживача фінансових послуг.
		2.           Позовну заяву мотивовано тим, що 13 грудня 2013 року між ним та 
		ПАТ «КБ «Приватбанк» укладений договір банківського вкладу
		№ SAMDNWFD0070034824300 вклад «Стандарт», відповідно до умов якого він передав банку кошти у сумі 33 450,54 дол. США строком до 13 грудня 
		2014 року з правом пролонгації та нарахуванням відсотківу розмірі 9 % річних. 
		3.           У грудні 2015 року віннаправив на адресу відповідача заяву про поверненнядепозиту та відсотків, проте банк відмовив у поверненні коштів, мотивуючи це припиненням своєї діяльності на теритирої Автономної Республіки Крим.
		4.            У січні 2016 року він звернувся до суду з позовом до ПАТ «КБ «Приватбанк» про стягнення коштів.
		5.           Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська 
		від 23 червня 2016 року в справі № 201/597/16-ц, залишеним у силі постановою Верховного Суду від 03 квітня 2019 року, стягнуто з ПАТ «КБ «Приватбанк»на його користь кошти за договором депозитного вкладу 
		від 13 грудня 2013 року № SAMDNWFD0070034824300 вклад «Стандарт» у розмірі 40 022,43 дол. США, а саме: вклад у розмірі 33 450,54 дол. США, відсотки у розмірі 6 021,09 дол. США, 3 % річних у розмірі 550,80 дол. США.
		6.           Рішення суду виконано не було.
		7.           Ураховуючи зазначене, ОСОБА_2 просив суд стягнути з ПАТ «КБ «Приватбанк»: 
		- 4 947,48 дол. США - 3 % річних за користування чужими грошовими коштами згідно із частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України); 
		- 55 871 417,89 грн - пені згідно зі статтею 10 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (далі - Закон України «Про захист прав споживачів»); 
		- 12 597,75 дол. США - 9 % річних за користування грошовими коштами  поза межами укладеного між сторонами договору.
		Всього: 17 545,23 дол. США та 55 871 417,89 грн.
		8.           07 червня 2023 року ухвалою Покровського районного суду Дніпропетровської області до участі у справі залучено ОСОБА_1 як правонаступника ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		9.           13 вересня 2023 року рішенням Покровського районного суду Дніпропетровської області позов ОСОБА_1 , яка є правонаступником ОСОБА_2 , до АТ «КБ «Приватбанк» про захист прав споживача фінансових послуг задоволено частково.
		10.        Стягнуто з АТ «КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 , яка є правонаступником ОСОБА_2 , 4 947,48 дол. США - 3 % річних згідно із частиною другою статті 625 ЦК України. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		11.        Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки 
		ОСОБА_2 скористався правом на дострокове розірвання договору банківського вкладу, а отже, договірні правовідносини між сторонами вважаються припиненими з грудня 2015 року, то позовні вимоги про стягнення пені не підлягають задоволенню. Враховуючи, що між 
		ОСОБА_2 та банком припинено правовідносини за договором банківського вкладу, частина п`ята статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» не регулює спірні правовідносини.
		12.        Вирішуючи спір у частині стягнення 3 % річних згідно із частиною другою статті 625 ЦК України, суд керувався тим, що рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23червня 2016 року вирішено питання щодо стягнення з ПАТ «КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_2 3 % річних у розмірі 550,80 дол. США станом на 31 травня 2016 року, тому у цій справі слід стягнути 3 % річних на підставі статті 625 ЦК України за період 
		з 01 червня 2016 року до 05серпня 2020 року (дати складення позову).
		13.        Суд вважав, що немає підстав для застосування строку позовної давності, заявленої представником відповідача щодо позовної вимоги в частині стягнення 3 % річних, оскільки згідно із частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 червня 2016 року набрало законної сили 03 квітня 2019 року, 
		а 13 червня 2019 року було відкрито виконавче провадження. Враховуючи певні строки, у межах яких державним виконавцем повинні були бути прийняті необхідні рішення та вчинені дії для примусового виконання рішення суду, позивач очікував на стягнення з АТ «КБ «Приватбанк» присуджених рішенням суду коштів та не мав наміру звертатися повторно до суду. Однак у зв`язку з невиконанням рішення суду щодо стягнення коштів ОСОБА_2 звернувся до суду із цим позовом 18 серпня 2020 року, тобто в межах строку порушення його законних прав та інтересів, строк позовної давності позивачем пропущено не було.
		14.        У стягненні 9 % за вкладом після закінчення строку, на який зроблений вклад, відмовлено у зв`язку з тим, що депозитний договір розірвано 
		у грудні 2015 року, а після розірвання договору відсотки не сплачуються.
		15.        07 грудня 2023 року постановою Дніпровського апеляційного суду апеляційні скарги ОСОБА_1 та АТ «КБ «Приватбанк» залишено без задоволення. Рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 13 вересня 2023 року залишено без змін.
		16.        Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та залишив ухвалене ним рішення без змін.
		17.        04 січня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Савко В. В. засобами поштового зв`язку надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу, 
		в якій просить рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 13 вересня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 грудня 2023 року в частині незадоволених позовних вимог скасувати, позовні вимоги задовольнити у повному розмірі.
		18.        05 січня 2024 рокуАТ «КБ «Приватбанк» через систему «Електронний суд» надіслало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області 
		від 13 вересня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду 
		від 07 грудня 2023 року в частині задоволених позовних вимог скасувати й відмовити у задоволенні позову.
		19.        Касаційну скаргу представникаОСОБА_1 - адвоката Савка В. В. мотивовано тим, що суди попередніх інстанцій не врахували правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2023 року у справі № 199/3152/20 (провадження № 14-224цс21), в якій на користь вкладника стягнуто 3 % річних згідно із частиною другою статті 625 ЦК України, пеню відповідно до статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» (хоч і нараховану лише на відсотки, із чим заявниця не згодна) та відсотки за користування грошима поза межами укладеного між сторонами договору. Суди під час вирішення подібних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.
		20.        Посилання судів на практику Верховного Суду у подібних правовідносинах нерелевантні, адже у цій справі позивач не розривав достроково договір банківського вкладу, у тому числі в судовому порядку, лише повідомив про відмову у його автоматичній пролонгації, тому Закон України «Про захист прав споживачів» поширюється на спірні правовідносини.
		21.        Відповідно до висновків Верховного Суду України у постанові 
		від 28 січня 2015 року в справі № 6-247цс14 та Верховного Суду у постанові від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц (провадження 
		№ 14-64цс19), що не враховані судами, у разі неповернення вчасно вкладу з банку стягуються відсотки за договором за прострочений строк до дня фактичного повернення коштів. На користь заявниці підлягають стягненню відсотки за користування вкладом поза межами укладеного між сторонами договору у розмірі 9 %, тобто за ставкою депозитного договору.
		22.        Касаційну скаргу ПАТ «КБ «Приватбанк» мотивовано тим, що суди попередніх інстанцій не врахували правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі 
		№ 320/5115/17 (провадження № 14-133цс20), від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19), у постановах Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі № 464/5089/15 (провадження № 61-1256св18), від 10 квітня 2018 року у справі 
		№ 910/16945/14, від 27 квітня 2018 року у справі № 908/1394/17, 
		від 26 жовтня 2018 року у справі № 922/4099/17, від 21 листопада 2018 року у справі № 642/493/17 (провадження № 61-152св18).
		23.        Суди неправомірно нарахували 3 % річних згідно із частиною другою статті 625 ЦК України на тіло депозиту і відсотки, адже базою нарахування вказаної суми має бути лише тіло вкладу відповідно до висновків у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 320/5115/17 (провадження № 14-133цс20).
		24.        Суди стягнули 3 % річних за частиною другою статті 625 ЦК України за період з 01 червня 2016 року до 05 серпня 2020 року без урахування заявленої банком позовної давності. У постанові Великої Палати Верховного Суду 
		від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц (провадження 
		№ 14-254цс19) зазначено, що до правових наслідків порушення зобов`язання, передбачених статтею 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки. Зазначені суми суд мав стягнути за три роки перед зверненням позивача до суду відповідно до висновків у постановах Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі № 464/5089/15 (провадження № 61-1256св18), від 10 квітня 2018 року у справі 
		№ 910/16945/14, від 27 квітня 2018 року у справі № 908/1394/17, 
		від 26 жовтня 2018 року у справі № 922/4099/17, від 21 листопада 2018 року у справі № 642/493/17 (провадження № 61-152св18). Безпідставними є доводи позивача про те, що про порушене право він дізнався лише після отримання постанови Верховного Суду у справі № 201/21259/15.
		25.        29 січня 2024 року своїми ухвалами Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду відкрив касаційне провадження за касаційними скаргами представника ОСОБА_1 - адвоката Савка В. В. та АТ «КБ «Приватбанк» у справі та витребував справу із суду першої інстанції.
		26.        Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 28 лютого 
		2024 року справу призначено до судового розгляду.
		27.        Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою від 27 березня 2024 року передав справу № 189/896/20 на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на частини четверту статті 403 ЦПК України та вважав за необхідне відступити від висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 320/5115/17 (провадження № 14-133цс20), про те, що з моменту набрання законної сили рішенням суду про стягнення вкладу й розірвання депозитних договорів на вказані правовідносини не поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів».
		28.        Відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення. Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов`язання, не звільняє його від виконання зобов`язання в натурі.
		29.        Однак у постанові від 25 січня 2022 року у справі № 761/16124/15-ц (провадження № 14-184цс20) Велика Палата Верховного Суду сформулювала протилежний висновок щодо застосування частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» та зазначила, що вкладник за договором депозиту є споживачем фінансових послуг, а банк - їх виконавцем, який несе відповідальність за неналежне надання цих послуг. Набрання законної сили рішенням про присудження не змінює і не припиняє того зобов`язання, до примусового виконання обов`язку з якого присуджений боржник. Тому немає жодних підстав вважати, що у разі присудження коштів за договором банківського вкладу за рішенням суду таке зобов`язання виникає не з договору, а з рішення суду про задоволення вимог вкладника.
		30.        На думку колегії суддів, Велика Палата Верховного Суду, формулюючи нові й протилежні попереднім висновки у постанові від 25 січня 2022 року у справі № 761/16124/15-ц (й наступних аналогічних постановах), не вказала про відступ від своїх попередніх висновків у подібних правовідносинах, викладених у постанові від 09 листопада 2021 року у справі 
		№ 320/5115/17 (провадження № 14-133цс20).
		31.        Колегія суддів вважала, що з метою упорядкування судової практики щодо застосування частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» існує необхідність відступити від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 09 листопада 2021 року у справі № 320/5115/17 (провадження № 14-133цс20), про те, що з моменту набрання законної сили рішенням суду про стягнення вкладу й розірвання депозитних договорів на вказані правовідносини не поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів».
		32.        У статті 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права (правовладдя).
		33.        Відповідно до статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
		34.        У пункті 4 частини четвертої статті 17 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) передбачено, що єдність системи судоустрою забезпечується єдністю судової практики. 
		35.        Відповідно до частин першої, четвертої статті 263 ЦПК України судове рішення повинне ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		36.        У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень зазначено, що, визнаючи повноваження судді тлумачити закон, потрібно пам`ятати також і про обов`язок судді сприяти юридичній визначеності, яка гарантує передбачуваність змісту та застосування юридичних норм, сприяючи тим самим забезпеченню високоякісної судової системи (пункт 47).
		37.        Судді повинні послідовно застосовувати закон. Проте якщо суд вирішує відійти від попередньої практики, на це потрібно чітко вказувати в рішенні (пункт 49).
		38.        Єдність судової практики відіграє надважливу роль у забезпеченні однакового правозастосування в судочинстві, що сприяє правовій визначеності та передбачуваності у вирішенні спірних ситуацій для учасників справи.
		39.        Водночас принцип єдності судової практики не є абсолютним, оскільки 
		в протилежному випадку це б унеможливлювало суду виправлення своєї позиції або ж гальмувало б динамічний розвиток права та суспільних відносин.
		40.        В Україні завдання забезпечення єдності судової практики відповідно до Закону № 1402-VIII та ЦПК України, інших процесуальних кодексів покладається на Верховний Суд.
		41.        Згідно із частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 45 Закону № 1402-VIII Велика Палата Верховного Суду як постійно діючий колегіальний орган Верховного Суду забезпечує, зокрема, у визначених законом випадках здійснення перегляду судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.
		42.        Щоб гарантувати юридичну визначеність, Велика Палата Верховного Суду має відступати від попередніх висновків Верховного Суду лише за наявності для цього належної підстави. Так, вона може повністю відмовитися від певного висновку на користь іншого або конкретизувати попередній висновок, застосувавши відповідні способи тлумачення юридичних норм. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики причинами для відступу від висловленого раніше висновку можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту, через які застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку суспільних відносин у певній сфері або їх правового регулювання (постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (пункти 43-45), від 09 лютого 2021 року у справі № 381/622/17(пункт 41)).
		43.        Тож Велика Палата Верховного Суду може відступати від попередніх висновків Верховного Суду лише за наявності для цього належних підстав. Такі підстави мають бути належно мотивовані не лише в постанові Великої Палати Верховного Суду за наслідками вирішення спору по суті, а й в ухвалі відповідного касаційного суду у складі Верховного Суду про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		44.        Велика Палата Верховного Суду вважає, що справу потрібно повернути на розгляд колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду з таких підстав.
		45.        Згідно із частиною четвертою статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.
		46.        Відповідно до пунктів 25-27, 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (провадження 
		№ 14-166цс20) для цілей застосування приписів процесуальних законів подібність правовідносин потрібно оцінювати за змістовним, суб`єктним та об`єктним критеріями.
		47.        З-поміж цих критеріїв змістовний (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
		48.        Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, потрібним є специфічний суб`єктний склад саме цих правовідносин та/чи їх специфічний об`єкт.
		49.        На предмет подібності потрібно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність потрібно також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
		50.        У справі № 320/5115/17 (провадження № 14-133цс20) позивачі звернулися до суду з позовом до ПАТ «КБ «Приватбанк» про стягнення процентів, трьох процентів річних та неустойки (пені) за договорами банківських вкладів, посилаючись на те, що 04 грудня 2014 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у справі 
		№ 320/9186/14-ц ухвалив рішення, що набрало законної сили, яким визнано неправомірною відмову ПАТ «КБ «Приватбанк» достроково розірвати укладені з позивачами договори банківських вкладів, розірвано договори банківських вкладів, стягнуто грошові кошти, внесені за цими договорами. Це рішення на час звернення позивачів до суду з указаним позовом не виконано, кошти не повернуто. Позивачі вважали, що з відповідача на їх користь підлягають стягненню проценти за договорами банківських вкладів після закінчення строку їх дії на підставі статей 1061, 1070 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), 3 % річних на підставі частини другої статті 625 ЦК України та неустойка (пеня) на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів».
		51.        Велика Палата Верховного Суду постановою від 09 листопада 2021 року у справі № 320/5115/17 (провадження № 14-133цс20)скасувала оскаржувані судові рішення в частині позовних вимог про стягнення процентів за договорами банківського вкладу та пені відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» і ухвалила в цій частині нове рішення - про відмову в задоволенні цих позовних вимог.
		52.        Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що після ухвалення судового рішення Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області від 04 грудня 2014 року (справа № 320/9186/14-ц), яке набрало законної сили 25 березня 2015 року, розірвано договори банківського вкладу, тому між сторонами, кожним із вкладників та банком, припинилися договірні правовідносини з договорів банківського вкладу. Отже, договірні зобов`язання на майбутнє, після набрання чинності судовим рішенням, між сторонами припинилися. Тобто після розірвання договорів їх умови припиняють діяти і правове регулювання відносин між сторонами здійснюється на законодавчих, а не на договірних підставах, оскільки розірвання договорів у контексті статей 598 та 651 ЦК України є підставою для припинення зобов`язання. 
		53.        Велика Палата Верховного Суду в цій постанові зазначила, що після ухвалення рішення про розірвання договорів банківського вкладу та набрання ним законної сили між сторонами не існує споживчих правовідносин, а до грошового зобов`язання зі сплати коштів, наявність якого підтверджене судовим рішенням, застосовуються приписи статті 625 ЦК України у разі його невиконання. Тобто з моменту набрання рішенням законної сили на вказані правовідносини не поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів», а відтак пеня відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України «про захист прав споживачів» не нараховується.
		54.        Також колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду як на протилежну (нову) практику Великої Палати Верховного Суду у подібних правовідносинах послалася на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 січня 2022 року у справі № 761/16124/15-ц (провадження № 14-184цс20).
		55.        Так, у справі № 761/16124/15-ц (провадження № 14-184цс20) фізична 
		особа - вкладник звернулася до суду з позовом до банку про стягнення, в тому числі, пені за прострочення виконання зобов`язання відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів».
		56.        За обставинами справи № 761/16124/15-ц(провадження № 14-184цс20) вкладник за заявою достроково розірвав договір банківського вкладу, проте банк повернув лише частину депозиту та проценти за ним. Решту суми депозиту, процентів за ним і три проценти річних стягнув із банку суд в іншій справі. Проте це судове рішення певний час залишалось невиконаним. Тому вкладник звернувся до суду з вимогами стягнути з банку за період із дня ухвалення вказаного рішення суду до дня його повного виконання проценти за користування коштами на суму основного боргу, три проценти річних і пеню за прострочення виконання зобов`язання.
		57.        Велика Палата Верховного Суду вважала, що рішення про стягнення грошового боргу (у тому числі й присудження відсотків за договором банківського вкладу) є типовим рішенням про присудження й лише надає праву вимоги кредитора ознак безпосередньої примусовості у реалізації, нічого не змінюючи у змісті самого спірного правовідношення. Набрання законної сили рішенням про присудження не змінює і не припиняє того зобов'язання, до примусового виконання обов`язку з якого присуджений боржник.
		58.        У цій постанові Велика Палата Верховного Суду посилалася на те, що за змістом частини п`ятої статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду у випадках, установлених актами цивільного законодавства, а згідно з приписами частини першої статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється на підставах, визначених договором або законом. У свою чергу, цивільне законодавство України, зокрема присвячена припиненню зобов`язань глава 50 ЦК України, не містить положень про те, що набрання законної сили рішенням суду про стягнення грошового боргу із зобов`язаної до його сплати особи припиняє зобов`язання, на підставі якого цей борг виник.
		59.        У справі, що передана на розгляд Великій Палаті Верховного Суду, позивач, правонаступником якого є ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до банку про захист прав споживача фінансових послуг. ОСОБА_1 посилалася на те, що банк не виконує рішення суду про стягнення з ПАТ «КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_2 грошових коштів за договором депозитного вкладу, відсотків за договором та 3 % річних, тому просила суд, крім іншого, стягнути з банку на його користь пеню на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів».
		60.        У цій справі позивач звертався до банку із заявою про повернення депозитного вкладу, на яку отримав відмову банку, потім звернувся до суду з позовом про повернення депозитного вкладу, нарахованих відсотків та 3 % річних, який рішенням суду було задоволено, проте рішення не виконано. Натомість у справі № 320/5115/17 (провадження № 14-133цс20) договори банківського вкладу були розірвані  за судовим рішенням, у зв`язку із чим Велика Палата Верховного Суду вважала, що після ухвалення рішення про розірвання договорів банківського вкладу та набрання ним законної сили між сторонами не існує споживчих правовідносин, а до грошового зобов`язання зі сплати коштів, наявність якого підтверджене судовим рішенням, застосовуються приписи статті 625 ЦК України у разі його невиконання.
		61.        На підставі викладеного Велика Палата Верховного Суду вважає, що обставини справи № 320/5115/17 (провадження № 14-133цс20) та справи № 189/896/20 (провадження № 14-44цс24) не є подібними, оскільки правове регулювання правовідносин та фактичні обставини цих двох справ є відмінними, а тому Велика Палата Верховного Суду не може вирішувати питання відступу від висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 320/5115/17 (провадження № 14-133цс20).
		62.        Колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду фактично не погоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 320/5115/17 (провадження № 14-133цс20), та із цих підстав просить від нього відступити. Проте колегія суддів не навела, а Велика Палата Верховного Суду не встановила об`єктивних причин відступу від попереднього правового висновку, якими, за усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду, можуть бути очевидні вади попереднього рішення (неефективність, неясність, неузгодженість) чи зміна суспільного контексту.
		63.        Велика Палата Верховного Суду зауважує, що сама лише незгода з її позицією не є підставою для передачі справи до розгляду відповідно до частини четвертої статті 403 ЦПК України.
		64.        Згідно із частиною шостою статті 404 ЦПК України якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, а також якщо дійде висновку про недоцільність розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, через відсутність виключної правової проблеми, наявність висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати Верховного Суду, або якщо Великою Палатою Верховного Суду вже висловлена правова позиція щодо юрисдикції спору в подібних правовідносинах, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об`єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегії (палати, об`єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати.
		65.        Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що справа підлягає поверненню на розгляд колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду на підставі частини шостої статті 404 ЦПК України.
		Керуючись статтями 402-404 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду 
		УХВАЛИЛА:
		 
		1.           Справу за позовом  ОСОБА_1 , яка є правонаступником ОСОБА_2 , до Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживача фінансових послуг повернути на розгляд колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
		2.           Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали до відома.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
		Суддя-доповідач                                                                                  І. А. Воробйова
		Судді:                        О. О. Банасько                                                      О. В. Кривенда
		                                    О. Л. Булейко                                                         М. В. Мазур
		                                    Ю. Л. Власов                                                          С. Ю. Мартєв
		М. І. Гриців                                                             С. О. Погрібний
		                                    Ж. М. Єленіна                                                        О. В. Ступак
		                                    І. В. Желєзний                                                        О. С. Ткачук
		Л. Ю. Кишакевич                                                   В. Ю. Уркевич
		                                    В. В. Король                                                            Є. А. Усенко
		                                    С. І. Кравченко                                                      Н. В. Шевцова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...