Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 991/366/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 14.05.2024. Забезпечено надання загального доступу: 14.05.2024.
Дата набрання законної сили: 24.04.2024
Номер судового провадження: 14-52цс24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		У Х В А Л А
		24 квітня 2024 року
		м. Київ
		 
		Справа № 991/366/22
		Провадження № 14-52цс24
		 
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача Воробйової І. А.,
		суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кравченка С. І.,                          Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Погрібного С. О., Ступак О. В., 
		Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.,
		перевіривши наявність підстав для прийняття до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи за позовом держави в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про визнання необґрунтованими активів та стягнення в дохід держави грошових коштів
		за касаційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Вищого антикорупційного суду від 13 липня 2022 року та постанову Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 14 грудня 
		2022 року,
		УСТАНОВИЛА:
		Короткий зміст позовних вимог
		1.                 У січні 2022 року держава в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,третя особа - ОСОБА_3 ,про визнання необґрунтованими активів та стягнення в дохід держави грошових коштів.
		2.                 Позов мотивовано тим, що Указом Президента України від 15 червня 
		2012 року № 394/2012 ОСОБА_1 призначений на посаду судді Васильківського міськрайонного суду Київської області строком на п`ять років, 
		а Указом Президента України від 19 грудня 2018 року № 429/2018 - на посаду судді цього ж суду безстроково. 
		3.                 Відповідно до положень підпункту «ґ» пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» ОСОБА_1 є особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. 
		4.                 Під час вжиття заходів щодо виявлення необґрунтованих активів Спеціалізована антикорупційна прокуратура (далі - САП) з`ясувала, що теща ОСОБА_1 - ОСОБА_2 набула у власність квартиру АДРЕСА_1 , а його батько ОСОБА_4 - автомобіль марки «TOYOTA» моделі «LAND CRUISER 200», 2018 року випуску, VIN: НОМЕР_1 . 
		5.                 Стверджує, що вказані активи були набуті за дорученням ОСОБА_1 
		з метою їх подальшого фактичного використання та його розпорядження. 
		6.                 На обґрунтування цих аргументів посилається на те, що договір купівлі-продажу квартири від імені ОСОБА_2 на підставі довіреності укладала дружина ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , яка займалася оформленням правовстановлюючих документів на об`єкт нерухомості та вчиненням інших супутніх дій. Електронні перепустки для доступу на територію двору та житлового будинку, в якому розташована спірна квартира, оформлені на ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 . При цьому ОСОБА_3 також оформила на своє ім`я та ім`я її чоловіка перепустки для доступу до паркомісць. Виписки з банківських установ підтверджують факт використання ОСОБА_1 своїх банківських карток у терміналах та банкоматах, розташованих неподалік спірної квартири, а також оплату ним комунальних послуг та сплату оренди машиномісця за адресою вказаного об`єкта нерухомості. ОСОБА_1 отримує послуги доступу до мережі «Інтернет» за адресою розташування квартири від провайдера - Товариства з обмеженою відповідальністю «Стрім Юкрейн». Автомобіль з реєстраційним номером  НОМЕР_2 , що належав ОСОБА_1 у період з 04 квітня до 20 листопада 
		2020 року, та автомобіль «TOYOTA LAND CRUISER 200», який є предметом позову, в період з 24 листопада 2020 року до 30 вересня 2021 року майже щоденно зранку або в першій половині дня та ввечері або вночі проїжджав повз камери, розташовані на перетині 
		АДРЕСА_2 .                 Можливість придбання ОСОБА_2 спірної квартири за ціною 4 629 163,00 грн за рахунок власних грошових коштів викликає обґрунтовані сумніви, оскільки сукупний дохід від проданого нею нерухомого майна 
		(дві квартири у місті Тернополі та одна квартира у місті Києві) за період з 2006 до 2019 роки становив 2 153 480,00 грн, а згідно з інформацією Державної фіскальної служби України за 1998 - 2020 роки ОСОБА_2 отримала дохід на загальну суму 1 095 455,00 грн, після утримання податків - 920 182,20 грн. 
		8.                 Також позивач ставить під сумнів спроможність ОСОБА_4 придбати за рахунок власних грошових коштів автомобіль «TOYOTA LAND CRUISER 200» вартістю 2 100 000,00 грн з огляду на те, що за відомостями податкової звітності за період з 1998 року до 2020 року ОСОБА_4 отримав сукупний дохід у розмірі          1 821 315,00 грн без урахування витрат на проживання. 
		9.                 Водночас згідно з даними щорічних декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, активи ОСОБА_1 та його дружини за 2018 рік складалися з внесків до Корпоративного недержавного пенсійного фонду Національного банку України (далі - КНПФ НБУ) у розмірі 273 431,00 грн та готівкових коштів у сумі 480 000,00 грн, а за 2019 рік - доходи названого відповідача становили 904 359,00 грн, а його дружини ОСОБА_3 - 1 197 265,00 грн. При цьому станом на 31 грудня 2019 року грошові активи подружжя складалися з готівкових коштів та коштів на банківських рахунках у розмірі 1 664 142,00 грн, а також внесків у КНПФ НБУ в сумі 318 209,00 грн. 
		10.            Сукупний розмір законних доходів подружжя ОСОБА_6 на дату набуття спірної квартири, які могли бути використані, становив 2 581 624,00 грн, отже, різниця між вартістю активу - об`єкта нерухомості (4 646 863,00 грн) та максимально можливими законними доходами без урахування витрат на проживання (2 581 624,00 грн) становить 2 065 239,00 грн. 
		11.            Згідно з відомостями щорічних декларацій сукупний розмір законних доходів подружжя ОСОБА_6 на 20 листопада 2020 року (дату набуття другого активу - автомобіля) становив 2 785 265,00 грн, а загальна сума витрат з огляду на відомості з банківських рахунків подружжя за період з 01 січня 
		до 20 листопада 2020 року - 1 759 728,00 грн. Отже, станом на 20 листопада 
		2020 року максимальний розмір законних доходів подружжя Ковбелів становив 1 025 537,00 грн. 
		12.            Таким чином, різниця між вартістю спірних активів (квартири та транспортного засобу) та максимально можливими законними доходами становить 5 721 326,00 грн, що свідчить про їх необґрунтованість. 
		13.            Посилаючись на наведене, САП просила суд: 
		- визнати необґрунтованими активи вартістю 6 746 863,00 грн, а саме квартиру  АДРЕСА_3 та автомобіль марки «TOYOTA» моделі «LAND CRUISER 200», 2018 року випуску, VIN: НОМЕР_1 ; 
		- стягнути  з ОСОБА_1 у дохід держави грошові кошти, використані для придбання необґрунтованих активів, які не могли бути набуті за рахунок його законних доходів, у сумі 5 721 326,00 грн.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		14.            Рішенням Вищого антикорупційного суду від 13 липня 2022 рокупозов задоволено частково. 
		15.            Визнано необґрунтованим актив у вигляді квартири АДРЕСА_3 . 
		16.            Стягнуто з  ОСОБА_1 у дохід держави частину вартості активу, визнаного необґрунтованим, у сумі 3 621 326,00 грн. 
		17.            У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. 
		18.            Стягнуто із САП на користь ОСОБА_1 4 557,00 грн витрат, понесених на професійну правничу допомогу. 
		19.            Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що зв`язок активів, про необґрунтованість яких стверджує позивач, з відповідачем (особою, уповноваженою на виконання функцій держави) є очевидним.
		20.            Суд першої інстанції дійшов висновку про набуття квартири за дорученням ОСОБА_1 , а також про те, що останній може прямо чи опосередковано вчиняти щодо цього активу дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження з мотивів, викладених у пункті 5.10.11 рішення суду.
		21.            Задовольняючи частково позовні вимоги та визнаючи необґрунтованим актив ОСОБА_1 у вигляді спірної квартири, суд першої інстанції керувався тим, що в умовах визнання цілого активу необґрунтованим правильно стягнути не вартість активу, а сам актив, однак, з урахуванням вимог позивача про стягнення використаних для придбання необґрунтованих активів коштів, а не самого активу, суд позбавлений можливості вийти за межі позовних вимог та стягнути сам актив.
		22.            Позивач просив стягнути з ОСОБА_1 5 721 326,00 грн, тобто меншу суму, ніж сукупна вартість спірних активів (квартири та автомобіля), яка становить 6 729 163,00 грн.
		23.            Офіційний сукупний дохід батька ОСОБА_1 - ОСОБА_4 за 23 роки, що передували купівлі автомобіля марки «TOYOTA» моделі «LAND CRUISER 200», становив 2 483 459,84 грн, тоді як вартість цього транспортного засобу становить 2 100 000,00 грн, що свідчить про його спроможність придбати вказаний актив 
		за рахунок власних офіційних доходів.
		24.            У зв`язку із цим сума активу, що підлягає стягненню, становить 3 621 326,00 грн (5 721 326,00 грн - 2 100 000,00 грн) і є неспівмірною з вартістю квартири (4 629 163,00 грн).
		25.            Визначити та виділити відповідну частину квартири пропорційно сумі, яка підлягає стягненню, є неможливим.
		26.            Ураховуючи принцип диспозитивності цивільного судочинства, стягненню в дохід держави підлягає саме частина вартості активу (квартири), визнаного необґрунтованим, у сумі 3 621 326,00 грн. 
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції 
		27.            Постановою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду 
		від 14 грудня 2022 року апеляційні скарги прокурора САП та представника ОСОБА_1 - адвоката Лошакова Д. С. залишено без задоволення, а рішення Вищого антикорупційного суду від 13 липня 2022 року - без змін. 
		28.            Постанова апеляційного суду мотивована тим, що під час вирішення питання про визнання активів необґрунтованими для задоволення позовних вимог достатньою є підтверджена доказами сукупність фактичних обставин, 
		з якими закон пов`язує набуття активів особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та відповідна різниця між їх вартістю та законними доходами. 
		29.            Апеляційний суд виходив з того, що висновки суду першої інстанції про доведеність позивачем відповідності набутого ОСОБА_1 майна у вигляді квартири поняттю активів згідно зі статтею 290 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційних скарг не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права. 
		Короткий зміст вимог та доводів касаційних скарг 
		30.            У грудні 2022 року ОСОБА_1 через представника  ОСОБА_7 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Вищого антикорупційного суду від 13 липня 2022 року та постанову Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 14 грудня 2022 року в частині задоволених позовних вимог і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову 
		в задоволенні позову. 
		31.            Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник указав пункти 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України та послався на те, що суди попередніх інстанцій не врахували правових висновків, викладених у постановах 
		Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, 
		від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15, від 11 вересня            2019 року у справі № 487/10132/14, від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16, від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19(пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Крім того, наразі відсутні висновки Верховного Суду щодо питання застосування положень статей 290-292 ЦПК України 
		у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України). 
		32.            Касаційну скаргу мотивував тим, що прокурор обрав неналежний спосіб захисту, адже частиною другою статті 290 ЦПК України не передбачена можливість стягнення різниці між вартістю набутих активів, що визнані судом необґрунтованими, та максимально можливими законними доходами.
		33.            Висновок судів попередніх інстанцій про доведеність придбання спірної квартири «за дорученням» не відповідає дійсним обставинам справи. 
		34.            Крім того, розширювальне тлумачення судами звороту «дії, тотожні 
		за змістом здійсненню права розпорядження» не відповідає його справжньому та дійсному визначенню, спотворює принцип правової визначеності щодо однозначності та передбачуваності правозастосування. 
		35.            Суди не встановили та в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що ОСОБА_1 мав намір чи погоджував (координував) поведінку ОСОБА_2 під час придбання нею спірної квартири, навпаки, саме дочка останньої - ОСОБА_3 вчиняла на підставі довіреності усі необхідні дії щодо вказаної нерухомості. 
		36.            Сторона відповідачів довела наявність у членів сім`ї ОСОБА_2 значних порівняно з вартістю спірної квартири доходів та заощаджень. 
		37.            Зазначає, що ОСОБА_1 не може здійснювати будь-які розпорядчі дії стосовно квартири, оскільки її власником є ОСОБА_2 . 
		38.            У січні 2023 року ОСОБА_2 через представника ОСОБА_8 також подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Вищого антикорупційного суду від 13 липня 2022 року та постанову Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 14 грудня 2022 року в частині задоволених позовних вимог і ухвалити у цій частині нове рішення про відмову 
		в задоволенні позову. 
		39.            Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявниця послалась на пункти 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України та зазначила, 
		що наразі відсутні висновки Верховного Суду щодо питання застосування положень статей 290-292 цього Кодексу у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України). Крім того, суди попередніх інстанцій установили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 4 частини третьої статті 411 
		ЦПК України). 
		40.            На обґрунтування касаційної скарги  ОСОБА_2 указала на те, 
		що в цій справі суди застосували щодо неї завідомо недосяжний стандарт доказування, за якого вона заздалегідь не мала перспективи отримати рішення суду на свою користь, що не узгоджується зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та має для неї серйозні наслідки. Вважає, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на припущеннях, 
		що є порушенням частини шостої статті 81 ЦПК України. 
		41.            У цьому випадку вона нічого не порушила, оскільки добросовісно 
		і відповідно до законодавства, на власний розсуд, без будь-яких вказівок чи доручень з боку інших осіб придбала, володіє та розпоряджається майном (квартирою), тоді як право власності є непорушним і має конституційні гарантії. Само по собі користування спірною квартирою її дочкою  ОСОБА_3 разом із чоловіком ОСОБА_1 не свідчить про наявність у них права, яке тотожне розпорядженню об`єктом нерухомості, або придбання такого майна «за дорученням». Вважає, що спірна квартира не відповідає ознакам активу в розумінні частини четвертої статті 290 ЦПК України. 
		42.            Суди безпідставно не врахували, що, збираючи докази у цій справі, позивач фактично провів моніторинг способу життя судді та членів його сім`ї, а також 
		її життя як особи, що не уповноважена на виконання функцій держави, 
		що свідчить про надмірне втручання у право на недоторканність особистого 
		і сімейного життя особи без відповідних на те повноважень (такими повноваженнями наділене виключно Національне агентство з питань запобігання корупції; далі - НАЗК), тому докази позивача з цих мотивів 
		є недопустимими. 
		Аргументи інших учасників справи 
		43.            У січні 2023 року  ОСОБА_3 та  ОСОБА_2 подали відзиви на касаційну скаргу  ОСОБА_1 , у яких просили задовольнити цю скаргу, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є незаконними та не відповідають фактичним обставинам справи. 
		44.            У квітні 2023 року  ОСОБА_3 також подала відзив на касаційну скаргу  ОСОБА_2 , у якому просила задовольнити цю скаргу, а оскаржувані судові рішення в частині задоволених позовних вимог скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову. 
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		45.            Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В. , Коротуна В. М. від 23 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою  ОСОБА_1 , витребувано матеріали цієї справи з Вищого антикорупційного судута зупинено дію оскаржуваного рішення суду першої інстанції до закінчення його перегляду в касаційному порядку. 
		46.            03 січня 2023 року справа № 991/366/22 надійшла до Верховного Суду. 
		47.            Розпорядженням заступника керівника Апарату Верховного Суду 
		від 26 січня 2023 року у зв`язку з відрядженням судді  Бурлакова С. Ю. до Вищої ради правосуддя призначений повторний автоматизований розподіл цієї справи. 
		48.            Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 січня 2023 року матеріали справи № 991/366/22 передано судді-доповідачу Петрову Є. В., судді, які входять до складу колегії: Грушицький А. І., Литвиненко І. В. 
		49.            Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В. від 03 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження 
		за касаційною скаргою  ОСОБА_2 на рішення Вищого антикорупційного суду від 13 липня 2022 року та постанову Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 14 грудня 2022 року у цій справі з огляду на усунення цією заявницею недоліків її касаційної скарги. 
		50.            Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.  від 12 грудня 2023 року справу призначено до судового розгляду. 
		51.            24 січня 2024 року колегією суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду постановлено ухвалу про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного суду з посиланням на частину п`яту статті 403 ЦПК України, зокрема з тих підстав, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права 
		та формування єдиної правозастосовчої практики. 
		Підстави передачі справи на розгляд Великої Плати Верховного Суду
		52.            Передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду керувався тим, що така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики щодо розгляду справ про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, зокрема, необхідністю визначення: 
		- чи може  бути заявлено вимогу про стягнення не самого активу, який 
		визнано необґрунтованим, а грошових коштів, використаних для придбання необґрунтованих активів, які не могли бути набуті за рахунок законних доходів; 
		- чи можливе стягнення різниці між вартістю набутих активів, визнаних судом необґрунтованими, та максимально можливими законними доходами особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування; 
		- чи може бути пред`явлено позов про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави до публічної особи та/або іншої фізичної чи юридичної особи у випадку, якщо позивач не заявляє вимог про стягнення безпосередньо самих необґрунтованих активів, які належать таким іншим особам, а просить стягнути в дохід держави грошові кошти (вартість активу або його частини) лише з публічної особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. 
		53.            З проблематики цієї справи постає низка питань щодо розгляду справ з визнання необґрунтованими активів, відсутність відповіді на які суттєво впливає на ефективність цивільного процесу та однозначне розуміння як судом, так і учасниками цивільного процесу обраних способів захисту та процесуальної співучасті учасників процесу, що свідчить про виключність цієї правової проблеми.
		Позиція Великої Палати Верховного Суду
		54.            Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для прийняття цієї справи до розгляду з таких мотивів. 
		55.            Відповідно до частини п`ятої статі статті 403 ЦПК України cуд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.
		56.            Згідно з усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду виключна правова проблема має, як правило, оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного критеріїв. Кількісний ілюструє те, що певна проблема постала не в одній конкретній справі, а в невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням питання, щодо якого постає проблема. 
		57.            З погляду якісного критерію на виключність правової проблеми можуть вказувати: відсутність чи неефективність процесуальних механізмів її вирішення, що зумовлює необхідність використання повноважень Великої Палати Верховного Суду (процесуальний аспект); відсутність чи неефективність матеріальних гарантій реалізації, охорони та захисту фундаментальних прав і свобод, унаслідок чого обґрунтованість обмежень останніх може зумовлювати необхідність використання повноважень Великої Палати Верховного Суду (матеріальний аспект).
		58.            Для віднесення справи до такої, що містить виключну правову проблему, 
		вирішення якої необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики, справа, щонайменше, повинна мати декілька з таких ознак:
		- справа  не може бути вирішена відповідним касаційним судом у межах оцінки правильності застосування судами нижчих інстанцій норм матеріального права чи дотримання норм процесуального права;
		- існують кількісні критерії, що свідчать про наявність виключної правової проблеми, а саме значний перелік подібних справ (зокрема, між тими ж самими сторонами або з однакового предмета спору), які перебувають на розгляді 
		в судах;
		- існують якісні критерії, зокрема: відсутність усталеної судової практики 
		в застосуванні однієї і тієї ж норми права, у тому числі наявність правових висновків суду касаційної інстанції, які прямо суперечать один одному; невизначеність законодавчого регулювання правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема, у тому числі необхідність застосування аналогії права чи закону; встановлення глибоких та довгострокових розходжень у судовій практиці у справах з аналогічними підставами позову та подібними позовними вимогами, а також наявність обґрунтованих припущень, 
		що аналогічні проблеми неминуче виникатимуть у майбутньому; наявність різних наукових підходів до вирішення конкретних правових питань у схожих правовідносинах.
		59.            Обґрунтування правової проблеми лише кількісними критеріями без належного обґрунтування якісних не є достатнім та не свідчить про те, 
		що порушене колегією суддів питання має характер виключної правової проблеми, і що єдиним способом вирішення такої проблеми є передача справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		60.            Суд, який розглядає справу в касаційному порядку і вирішує передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу як таку, що має саме виключну правову проблему, повинен обґрунтувати не тільки те, що є правова проблема, але й те, що вона є виключною (цьому покликані сприяти відповідні критерії). Констатація наявності певної правової проблеми без відповідного обґрунтування її виключності не означає наявності підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду та не зумовлює доцільності розгляду цієї справи.
		61.            В ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 січня 2024 року відсутнє належне обґрунтування наведених критеріїв, у тому числі не наведено суперечливої практики щодо порушеного питання у подібних правовідносинах.
		62.            Посилання колегії суддів на те, що зазначена проблема може виникнути 
		в майбутньому в невизначеній кількості справ, є передчасними з огляду на вимоги частини п`ятої статті 403 ЦПК України.
		63.            Вказані в ухвалі про передачу на розгляд Великої Палати Верховного Суду питання цілком у компетенції Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду як найвищої судової інстанції у системі судоустрою України і можуть бути вирішені в межах оцінки правильності застосування судами нижчих інстанцій норм матеріального права чи дотримання норм процесуального права, в тому числі із прийняттям власного висновку щодо застосування відповідних норм права у спірних правовідносинах.
		64.            Відповідно до статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» сталість та єдність судової практики в порядку та спосіб, визначені процесуальним законом, а також вирішення проблем правозастосування забезпечують усі касаційні суди Верховного Суду.
		65.            Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що мотиви, зазначені 
		в ухвалі від 24 січня 2024 року, не свідчать про наявність виключної правової проблеми, а правові питання, які виникли у цій справі Касаційний цивільний суд 
		у складі Верховного Суду може розтлумачити самостійно.
		66.            Оскільки Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність у цій справі виключної правової проблеми, вирішення якої необхідно для забезпечення розвитку права і формування єдиної правозастосовчої практики, 
		то відсутні й підстави для прийняття справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		67.            За викладених обставин Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для прийняття справи до розгляду та повертає її на розгляд Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду на підставі частини шостої статті 404 ЦПК України.
		Керуючись статтями 402-404 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
		УХВАЛИЛА:
		1.                 Справу за позовом держави в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 про визнання необґрунтованими активів та стягнення в дохід держави грошових коштів за касаційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Вищого антикорупційного суду від 13 липня 
		2022 року та постанову Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду 
		від 14 грудня 2022 року повернути на розгляд колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
		2.                 Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали до відома.
		3.                 Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
		Суддя-доповідач                                                                                  І. А. Воробйова
		Судді:                        О. О. Банасько                                                     О. В. Кривенда
		                                    О. Л. Булейко                                                         М. В. Мазур
		                                    Ю. Л. Власов                                                          С. Ю. Мартєв
		М. І. Гриців                                                             С. О. Погрібний
		                                    Ж. М. Єленіна                                                        О. В. Ступак
		                                    І. В. Желєзний                                                        О. С. Ткачук
		Л. Ю. Кишакевич                                                  В. Ю. Уркевич
		                                    В. В. Король                                                           Є. А. Усенко
		                                    С. І. Кравченко                                                      Н. В. Шевцова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...