Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 902/395/23 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Визнання договорів (правочинів) недійсними; оренди.
Надіслано судом: 13.05.2024. Зареєстровано: 14.05.2024. Забезпечено надання загального доступу: 15.05.2024.
Дата набрання законної сили: 19.07.2024
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
		вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018,  тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua 
		___________________________________________________________________________
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		РІШЕННЯ
		 
		"01" травня 2024 р.                            м. Вінниця          Cправа № 902/395/23  
		 
		Господарський суд Вінницької області у складі:
		головуючий суддя Міліціанов Р.В.,
		при секретарі Московчук Є.В.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи 
		за позовом: Заступника керівника Вінницької окружної прокуратури, пров. Цегельний, 8, м. Вінниця, 21020, в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України, Проспект Перемоги, 10, м. Київ, 01135, код - 38621185
		до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "МАКС і К", вул. Чорновола, 3, м. Вінниця, 21010, код - 21725187
		до: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях, вул. Гоголя, 10, м. Вінниця, 21018, код - 42964094
		за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів Державного торговельно-економічного університету, вул. Кіото, 19, м. Київ, 02156, в особі Вінницького торговельно-економічного інституту Державного торговельно-економічного університету, вул. Соборна, 87, м. Вінниця, 21050
		про визнання договору оренди та додаткової угоди про внесення змін до договору недійсними та повернення орендованого майна
		 
		за участю представників:
		прокурор: Суходоля Мар`яна Володимирівна, посвідчення № 072252 від 01.03.2023 року 
		позивача: не з`явився
		відповідача (ТОВ "Медичний центр "МАКС і К"): Арустамян Анаїт Едвардівна, посвідчення № 351 від 29.11.2023 року
		відповідача (Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях): Поліщук Альона Святославівна, паспорт НОМЕР_1 
		третьої особи:  Тудін Олександр Іванович , паспорт НОМЕР_2 
		 
		                                                       В С Т А Н О В И В :
		20.03.2023 року на адресу Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява (№ 50/3976вих-23 від 16.03.2023 року) Заступника керівника Вінницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "МАКС і К" та до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях про:
		- визнання недійсним договору оренди № 1147-НМ нерухомого майна, що належить до державної власності та перебуває на балансі Вінницького торговельно-економічного інституту Київського національного торговельно-економічного університету, що укладений 17.01.2012 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Медичний центр МАКС і К";
		- визнання недійсною Додаткової угоди № 4 від 12.03.2021 року про внесення змін до договору оренди від 17.01.2012 року №1147-НМ нерухомого майна, що належить до державної власності та перебуває на балансі Вінницького торговельно-економічного інституту Київського національного торговельно-економічного університету, шляхом викладення її в наступній редакції, що укладена 12.03.2021 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькі областях та товариством з обмеженою відповідальністю "Медичний центр МАКС і К", Вінницьким торговельно-економічним інститутом Київського національного торговельно-економічного університету;
		- зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр МАКС і К" повернути балансоутримувачу: Вінницькому торговельно-економічному інституту Державного торговельно-економічного університету нерухоме майно: нежитлові вбудовані приміщення (№1 (12,9 кв.м), №3 (15,2 кв.м), №5 - №8 (32,2 кв.м) за даними БТІ), загальною площею 60,3 кв.м, у прим. №4 на 1-му поверсі 5- поверхового гуртожитку №1 (літ. А), за адресою: 21100, м. Вінниця, вул. Чорновола, 3, шляхом підписання акта повернення з оренди орендованого майна.
		Ухвалою суду від 27.03.2023 року позовну заяву (№ 50/3976вих-23 від 16.03.2023 року) Заступника керівника Вінницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України залишено без руху.
		30.03.2023 року від Вінницької окружної прокуратури  на виконання вимог ухвали суду надійшов лист № 50/4829-вих.23 від 30.03.2023 року.
		Ухвалою суду від 04.04.2023 року відкрито провадження у справі № 902/395/23 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 27.04.2023 року.
		Також, даною ухвалою залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів Державний торговельно-економічний університет в особі Вінницького торговельно-економічного інституту Державного торговельно-економічного університету.
		27.04.2023 року до суду від представника третьої особи (Вінницького торговельно-економічного інституту Державного торговельно-економічного університету) надійшли письмові пояснення № 01-55/257 від 27.04.2023 року, в яких останній зазначає, що при розгляді справи покладається на розсуд суду.
		01.05.2023 року на електронну адресу суду від представника відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву № 10-4/1219 від 26.04.2023 року, в якому останній просить суд відмовити в задоволенні позову повністю.
		08.05.2023 року від Вінницької окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив відповідача 2 (№ 50/6901вих23 від 08.05.2023 року).
		Ухвалою суду від 22.05.2023 року повідомлено учасників справи про дату наступного судового засідання.
		25.05.2023 року до суду від представника відповідача 2  надійшли заперечення на відповідь на відзив  (№10-4/1454 від 19.05.2023 року).
		06.06.2023 року до суду від представника відповідача 1 надійшло клопотання (б/н від 05.06.2023 року) про витребування доказів від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях.
		У судовому засіданні 06.06.2023 року задоволено клопотання представника відповідача 1 (б/н від 05.06.2023 року) про витребування доказів.
		За результатами проведеного 06.06.2023 року судового засідання суд постановив  ухвали про продовження строку підготовчого провадження у справі на 30 днів. 
		03.07.2023 року від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях надійшов лист № 10-4/1754 від 03.07.2023 року.
		За результатами проведеного 02.08.2023 року судового засідання суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи  № 902/395/23 до судового розгляду по суті на 21.09.2023 року. 
		15.09.2023 року до суду від представника відповідача 2 на виконання вимог ухвали суду надійшов супровідний лист № 10-3/2569 від 15.09.2023 року. В якості додатків до листа додано ряд додаткових документів.
		12.10.2023 року до суду від представника відповідача 1 надійшло вступне слово (б/н від 12.10.2023 року), в якому останній зазначає про пропуск строку позовної давності та просить суд відмовити в задоволенні позову повністю.
		26.10.2023 року до суду від представника відповідача 2 надійшли додаткові письмові пояснення (б/н від 26.10.2023 року) (вх.канц. № 01-34/10122/23).
		07.11.2023 року від представника відповідача 1 до суду надійшло клопотання (б/н від 07.11.2023 року) (вх.канц. № 01-34/10505/23) про  приєднання до матеріалів справи доказів.
		09.11.2023 року до суду від Вінницької обласної прокуратури надійшли письмові пояснення (№ 24-1680вих-23 від 09.11.2023 року).
		Ухвалою суду від 07.12.2023 року задоволено клопотання Вінницької обласної прокуратури (№ 24-1792вих-23 від 04.12.2023 року) та зупинено провадження у справі № 902/395/23 до закінчення перегляду у касаційному порядку Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду судового рішення у подібних правовідносинах у справі  № 917/1173/22.
		Ухвалою суду від 02.04.2024 року поновлено провадження у справі № 902/395/23 та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 18.04.2024 року.
		18.04.2024 року до суду від представника відповідача 1 (ТОВ "Медичний центр "МАКС і К")  надійшло клопотання (б/н від 18.04.2024 року) (вх.канц. № 01-34/4122/24) про відкладення розгляду справи, в зв`язку з відсутністю уповноваженого представника бути присутнім в судовому засіданні.
		Ухвалою суду від 24.04.2024 року повідомлено учасників справи про дату наступного судового засідання.
		У судовому засіданні 01.05.2024 року прийняли участь прокурор, представники відповідачів 1, 2 та третьої особи. Представник позивача правом в участі в судовому засіданні не скористався, хоча про дату час, та місце судового засідання повідомлялись належним чином.
		При цьому, ст.ст. 42, 46 ГПК України зобов`язують сторони користуватись рівними їм процесуальними правами.
		Згідно із ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
		В силу п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
		Враховуючи положення ст. ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за відсутності належно повідомленого позивача.
		 
		Стислий виклад процесуальних позицій сторін.
		В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор зазначає, що 17.01.2012 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій області (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Медичний центр МАКС і К" (Орендар) укладено Договір оренди № 1147-НМ нерухомого майна, що належить до державної власності та перебуває на балансі Вінницького торговельно-економічного інституту Київського національного торговельно-економічного університету.
		Відповідно до п. 1.1. Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування майно - нежитлові вбудовані приміщення, у прим. № 4 (№1 (12,9 кв.м.), № 3 (15,2 кв.м.), № 5 (1,9 кв.м.), № 7 (10,1 кв.м.), № 8 (11,5 кв.м.) за даними БТІ) (далі- майно), загальною площею 60,3 кв.м., за адресою: 21100, м. Вінниця, Ленінський район, вул. Чорновола, 3, на 1-му поверсі п`ятиповерхового гуртожитку № 1 (літ. А), що перебуває на балансі Вінницького торговельно-економічного інституту, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 01562987, Київського національного торговельно-економічного університету, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 01566117, ( Балансоутримувач) і є державною власністю.
		12.03.2021 року, за результатом проведеного аукціону на продовження дії Договору оренди, відповідно до ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та п.п. 134-152 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 р. № 483 укладено Додаткову угоду про продовження договору оренди від 17.01.2012 року № 1147-НМ. 
		Даною угодою було продовжено договір оренди на 5 років до 13.01.2026 року на об`єкт оренди - нежитлові вбудовані приміщення (№1 (12,9 кв.м.), № 3 (15,2 кв.м.), № 5 - № 5- №8 (32,2 кв.м.) за даними БТІ), загальною площею 60,3 кв.м., у прим. № 4 на 1-му поверсі 5- поверхового гуртожитку № 1 (літ. А), за адресою: 21100, м. Вінниця, вул. Чорновола.
		За твердженнями прокурора,  приміщення Вінницького торговельно-економічного інституту Державного торговельно-економічного університету, що орендоване орендарем ТОВ "Медичний центр МАКС і К" використовується не за освітнім призначенням та в цілях не пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу, орендарем  фактично допущено перепрофілювання приміщення, що є підставою для визнання договору оренди нерухомого майна № 1147-НМ від 17.01.2012 року з подальшими змінами  недійсним (т. 1 а.с. 1-47).
		У відзиві на позовну заяву відповідач 1 (Регіональне відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях) заперечує проти позову, зазначаючи про те, що Регіональне відділення, виконало всі передбаченні законом умови, з передачі приміщення в оренду, отримало всі необхідні погодження та висновки, і тому не вбачає порушення законодавства.
		На думку відповідача 1, в даному випадку йдеться про перелік обставин за яких можливе передання об`єктів та майна державних і комунальних закладів освіти в оренду для використанню не за освітнім призначенням, а саме: для надання з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу та для надання з метою обслуговуванням учасників освітнього процесу.
		Отже, в межах оспорюваного Договору оренди нерухомого майна № 1147-НМ від 17.01.2012 року з подальшими змінами, із цільовим призначенням: розміщення суб`єкта господарювання, що проводить господарську діяльність з медичної практики, йдеться саме про обслуговуванням учасників освітнього процесу, ТОВ "Медичний центр МАКС і К" може значно полегшити або зробити якіснішим обслуговування, осіб пов`язаних з освітнім процесом, безпосередньо викладацького складу та студентів закладу освіти, адже видом діяльності ТОВ "Медичний центр МАКС і К" є загальна медична практика, тобто медичне консультування та лікування у сфері загальної медицини, які надають лікарі загального профілю шляхом надання медичної допомоги.
		При цьому, останній зазначає, що  Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України  листом від 16.09.2011 року № 1/11-8619, надало дозвіл як уповноваженого органу управління на укладення договору оренди державного майна.
		Відповідач 1 зазначає, що  орендоване приміщення ніколи не використовувалося для забезпечення навчально-виховного процесу, технологічно не пов`язане з навчальним процесом, дана діяльність не перешкоджає діяльності закладу освіти, а також не завадить умовам проживання у гуртожитку
		Для виконання основного завдання поставленого перед Фондом державного майна України і його регіональних відділень, для надходження коштів до Державного бюджету України, беручи до уваги заяву орендаря № 12 від 13.10.2020 р. про продовження договору оренди, лист Вінницького торговельно-економічного інституту Київського національного торговельно-економічного університету від 24.11.2020 року від 01-56/1591 та лист Міністерства освіти і науки України від 30.12.2020 р. № 1/11-9637 про надання дозволу на продовження терміну дії договору оренди № 1147-НМ від 17 січня 2012 року, відповідно до Закону України «Про оренду державного та комунального майна», Регіональне відділення не мало законних підстав відмовити в продовженні Договору оренди.
		Міністерством освіти і науки України листом № 1/3103-23 від 02.03.2023 р. надано позитивні висновки щодо надання майна в оренду та рекомендації щодо істотних умов при оформленні договорів оренди, якщо це не погіршує проведення навчального процесу та проживання студентів і учнів в гуртожитках (т. 2, а.с. 69-71).
		У відповіді на відзив прокурор підтримує заявлені позовні вимоги та зазначає, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на 12.01.2023 року ТОВ "Медичний центр МАКС і К" основним видом діяльності товариства є - 86.21 Загальна медична практика.
		Відповідно до інформації з відкритих джерел в мережі Інтернет, Товариством з обмеженою відповідальністю "Медичний центр МАКС і К" надаються наступні медичні послуги: консультації лікарів: терапевт, окуліст, хірург, ЛОР, невропатолог, гінеколог, дермато-венеролог; рентген-кабінет; аналізи (клінічна лабораторія, електрокардіограма).
		Тобто, мета використання орендованого майна не відповідає меті освітнього (навчально-виховного чи наукового) призначення, що свідчить про недотримання вимог частини 4 статті 80 Закону України "Про освіту".
		Оспорюваний Договір оренди №1147-НМ від 17.01.2012 та Додаткова угода № 4 від 12.03.2021 про внесення змін до договору оренди, якою Договір оренди № 1147-НМ від 17.01.2012 року викладено в новій редакції, не містить положень щодо форми використання орендованих приміщень Вінницького торговельно-економічного інституту Державного торговельно-економічного університету одночасно у навчальних цілях, доступу викладачів чи студентів до приміщення у процесі освітньої діяльності.
		Орендар в розумінні положень Закону України «Про освіту» не є суб`єктом освітнього процесу, не надає освітні послуги, не є учасником освітнього процесу в закладі вищої освіти.
		ТОВ "Медичний центр МАКС і К" використовує орендоване приміщення для здійснення власної підприємницької (господарської) діяльності, що не може вважатись використанням об`єкта оренди за освітнім призначенням або наданням послуг, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу чи обслуговуванням учасників освітнього процесу (т. 2, а.с. 97- 104).
		У запереченнях на відповідь на відзив відповідач 1 (Регіональне відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях) посилається на норми ч. 1, 8 ст. 61 Закону "Про освіту" в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, фінансування державних навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування. Бюджетні асигнування на освіту та позабюджетні кошти не підлягають вилученню та використовуються виключно за призначенням.
		Відповідно до абз. 5 ч. 4 вказаної статті, додатковими джерелами фінансування є доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, підприємств, цехів і господарств, від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання.
		21.01.2021 року на адресу Регіонального відділення Регіональне відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях від Вінницького торговельно-економічного інституту надійшло  повідомлення № 16/228 в якому вказано, що нежитлові вбудовані приміщення, загальною площею 60,3 кв.м., на першому поверсі п`ятиповерхового гуртожитку №1, розташованого за адресою : 21010, м.Вінниця. вул. В`ячеслава Чорновола, 3 - обліковується на балансі Вінницького торговельно-економічного інституту КНТЕ та з 2001 року не використовуються для організації навчального процесу та для проживання здобувачів вищої освіти. Надання в оренду даних приміщень не перешкоджає навчальному процесу та проживанню студентів.  Об`єкт, площею 60,3 кв.м використовується для розміщення медичного центру ТОВ «Медичний центр "МАКС і К".
		За твердженнями відповідача 1, чинне законодавство дозволяє передачу в оренду окремого індивідуально визначеного майна, що входить до складу об`єкта освіти як цілісного майнового комплексу, а саме: приміщень, споруд та обладнання навчальних закладів, що тимчасово не використовуються у освітній, навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності за умови, якщо це не погіршує соціально-побутових умов колективу відповідного навчального закладу (т. 2, а.с. 132-136).
		У письмових поясненнях на позовну заяву позиція Департаменту правового забезпечення Міністерства освіти і науки України зводиться до підтримання заявлених позовних вимог прокурора.
		Департамент зазначає, що за змістом  п. 3.5 оспорюваного договору оренди № 1147-НМ від 17.01.2012 року орендна плата перераховується до державного бюджету (казначейства) та Балансоутримувачу Вінницького торговельно-економічного інституту, у співвідношенні 70% до 30% щомісяця, не пізніше 10 числа, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець преіоду, за який здійснюється платіж.
		Дане положення договору оренди № 1147-НМ від 17.01.2012 року суперечить положенням ч. 8 ст. 61 ЗУ "Про освіту" (чинної на час укладення договору) згідно якої бюджетні асигнування на освіту та позабюджетні кошти не підлягають вилученню та використовуються виключно за призначенням.
		Також останній зазначає, що хоча згідно із аб. 4 ч. 4 ст. 61 Закону України «Про освіту» джерелами фінансування суб`єктів освітньої діяльності можуть бути доходи від надання в оренду приміщень, однак оренда приміщень у них дозволяється лише у випадках, якщо об`єкт оренди використовується за освітнім призначенням.
		Надання в оренду приміщень освітніх закладів, споруд, обладнання, що тимчасово не задіяні, дозволяється лише для їх використання, що пов`язане з навчально-виховним процесом відповідного навчального закладу.
		Відповідно до пункту 29 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 року № 483, не можуть бути використані за будь-яким цільовим призначенням такі об`єкти оренди, зокрема майно закладів освіти».
		Разом з тим, Постанова КМ України від 03.06.2020 року № 483 має підзаконний характер і повинна застосовуватися лише в контексті відповідності нормам Закону України "Про освіту", який має вищу юридичну силу  (т. 2, а.с. 33-36).
		У письмових поясненнях третя особа (Вінницький торговельно-економічний інститут Державного торговельно-економічного університету) зазначає, що при розгляді справи покладається на розсуд суду.
		ВТЕІ ДТЕУ є відокремленим структурним підрозділом ДТЕУ без набуття статусу юридичної особи згідно Положення про ВТЕІ ДТЕУ, затвердженого Постановою Вченої ради ДТЕУ від 02.02.2022 та введеного в дію наказом ДТЕУ від 02.02.2022 № 25 (Положення), ВТЕІ ДТЕУ є відокремленим структурним підрозділом ДТЕУ, здійснює свою діяльність відповідно до законодавства України, Статуту Університету та розпоряджень ректора Університету та Положення.
		Передумовою для укладення Договору оренди № 1147-НМ від 17.01.2012 рокубув лист-дозвіл Міністерства освіти і науки України про укладення договору оренди від 16.09.2011 № 1/11-8619 у відповідності до процедури, встановленої ст.9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
		За твердженнями третьої особи використання Товариством з обмеженою відповідальністю "Медичний центр МАКС І К" орендованого майна під господарську діяльність з медичної практики,  можна вважати послугами з обслуговування учасників освітнього процесу (т. 2, а.с. 58-64).
		12.10.2023 року представником відповідача ТОВ "Медичний центр МАКС І К" долучено до матеріалів справи вступе слово, у якому зазначено, що до спірних відносин слід застосовувати норми права, які діяли станом на дату укладення оспорюваного договору.
		Насамперед спірні відносини регулюються Законом України "Про оренду державного та комунального майна".
		Оспорюваний договір оренди укладено відповідачами у відповідності до вимог законодавства, чинного на момент укладення договору.
		Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України, будучи позивачем у даній справі, з 2011 по 2020 рік свідомо надавало дозволи на укладення договору оренди.
		Також, представник відповідача зауважує, що позивачем пропущений строк позовної давності (т. 3 а.с. 5-7).  
		 
		Із досліджених судом доказів слідує, що Київському національному торговельно-економічному університету видано свідоцтво про право власності на будівлю гуртожитку у м. Вінниці по вул. Чорновола, 3. літ. "А", загальною площею 2 427,8 кв.м. (т. 1 а.с. 131).  
		17.01.2012 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій області (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Медичний центр МАКС І К" укладено договір оренди № 1147-НМ нерухомого майна, що належить до державної власності та перебуває на балансі Вінницького торговельно-економічного інституту Київського національного торговельно-економічного університету (т. 1, а.с. 58-62).
		Відповідно п. 1.1 Договору  Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно - нежитлові вбудовані приміщення у прим. № 4 (№1 (12,9 кв.м), №3 (15,2 кв.м), №5 (1,9 кв.м), №6 (8,7 кв.м), №7 (10,1 кв.м), №8 (11,5 кв.м) за даними БТІ (нерухоме майно) загальною площею 60,3 кв.м, за адресою: 21100, м. Вінниця, вул. Чорновола, 3, на 1-му поверсі п`ятиповерхового гуртожитку №1 (літ. А), що перебуває на балансі Вінницького торговельно-економічного інституту (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 01562987), Київського національного торговельно-економічного університету (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 01566117) і є державною власністю, вартість якого визначена шляхом проведення незалежної оцінки і стпаном на 10.10.2011 року становить 221 360,00 грн.
		Згідно п.1.2 Договору майно передається в оренду з метою розміщення суб`єкта господарювання, що проводить господарську діяльність з медичної практики.
		Орендар вступає в строкове платне користування майном в термін, указаний в договорі, але не раніше дати підписання цього договору та акта приймання-передавання майна (п. 2.1 Договору).
		Передача майна в оренду здійснюється за вартістю, визначеною шляхом проведення незалежною оцінки (п. 2.3 Договору).
		Згідно п. 2.4 Договору обов`язку щодо складання акта приймання-передавання майна покладається на Орендодавця (п. 2.4 Договору).
		Орендар зобов`язується використовувати орендоване майно відповідно до умов цього договору (п. 6.1 Договору).
		Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропозиції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 786, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, по якому є інформація про індекс інфляції) - грудень 2011 року - 3 700,40 грн.
		Орендна плата  за перший місяць оренди (січень 2012 року) визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за січень 2012 року (п. 3.1 Договору).
		Відповідно п. 3.5 Договору орендна плата перераховується до державного бюджету (казначейства) та балансоутримувачу - Вінницькому торговельно-економічному інституту Київського національного торговельно-економічного університету, у співвідношенні 70% до 30%  щомісяця, не пізніше 10 числа, віфдповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.
		Орендар зобов"язується використовувати орендоване майно відповідно до умов цього договору (п. 5.1 Договору).
		Орендодавець зобов`язується  передати Орендарю в оренду майно згідно з цим договором за актом приймання-передавання майна, який підписується одночасно з цим договором (п. 7.1 Договору).
		Відповідно до п. 10.1 договір укладено строком на 2 роки, що діє з 17 січня 2012 року по 17 січня 2014 року включно.
		17.01.2012 року за Актом приймання-передавання орендованого державного майна,  Орендодавець погоджує передачу нерухомого державного майна - нежитлових вбудованих приміщеннь у прим. № 4 (№ 1 (12,9 кв.м), №3 (15,2 кв.м), №5(1,9 кв.м), № 6 (8,7 кв.м), № 7 (10,1 кв.м), № 8 (11,5 кв.м) за даними БТІ), загальною площею 60,3 кв.м, за адресою: 21100, м.Вінниця, Ленінський р-н, вул. Чорновола, 3 , на 1-му поверсі п`ятиповерхового гуртожитку № 1 (літ. А), що перебувають на балансі Вінницького торговельно- економічного інституту, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 01562987, Київського національного торговельно-економічного університету, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 01566117, що балансоутримувач, в особі директора Вінницького торговельно-економічного інституту Київського національного торговельно-економічного університету Сусіденка Валентина Трохимовича, який діє на підставі Положення про Вінницький торговельно-економічний інститут Київського національного торговельно-економічного університету (із змінами та доповненнями), затвердженого Київським національним торговельно-економічним університетом 12.05.2010, та довіреності, виданої Київським національним торговельно-економічним університетом 02.11.2009 за № 15/16, передає, а орендар приймає на термін оренди, вартість яких згідно з бухгалтерськими даними станом на 01.01.2011 становить: відновна - 36 771,00 грн., залишкова - 20 592,00 грн., а визначена шляхом проведення незалежної оцінки вартість їх станом на 10.10.2011 року становить 221 360,00 грн (т. 1, а.с. 64).
		В подальшому,  між сторонами  до Договору оренди № 1147- НМ від 17.01.2012 року підписано ряд додаткових угод, за змістом яких сторонами внесено зміни до  пунктів договору та продовжено дію договору, зокрема:
		- за Додатковою угодою № 1 від 31.12.2013 року, внесено зміни:
		- у розділі 3 "Орендна плата" договору оренди:
		п.3.3. розділу 3 "Орендна плата" договору оренди доповнити реченням у такій редакції: «Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на веб-сайті Фонду державного майна України»;
		у п.3.5. слова та цифри "не пізніше 10 числа2 змінити на слова та цифри "не пізніше 15 числа";
		- у п.5.9. розділу 5 "Обов`язки орендаря" договору оренди слова та цифри "до 10 числа" змінити на слова та цифри "до 15 числа";
		- у п.8.6. розділу 8 "Права орендодавця" договору оренди слова та цифри "до 10 числа" змінити на слова та цифри "до 15 числа";
		- у розділі 10 "Строк чинності, умови зміни та припинення договору» договору оренди п. 10.1 доповнити реченням у такій редакції: "Дію договору оренди продовжено по 15 січня 2017 року включно" (т. 1, а.с.65).
		- за Додатковою угодою № 2 від 16.01.2017 року, внесено зміни та авиклаено у наступних редакціях:
		- Пункт 1.1 договору викласти у такій редакції. "Орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно - нежитлові вбудовані приміщення (№1 (12,9 кв.м), №3 (15,2 кв.м), №5 (1,9 кв.м), №6 (8,7 кв.м), №7 (10,1 кв.м), №8 (11,5 кв.м) за даними БТІ), загальною площею 60,3 кв.м, у прим.№4 на 1-му поверсі 5-поверхового гуртожитку №1 (літ А), за адресою: 21100, м. Вінниця, вул. Чорновола, 3 (далі - майно), що перебуває на балансі Вінницького торговельно-економічного інституту(ідентифікаційний код ЄДРПОУ 01562987) Київського національного торговельно-економічного університету (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 01566117) (далі - балансоутримувач) і є державною власністю, вартість якого визначена шляхом проведення станом на 30.09.2016 року незалежної оцінки і становить 404 975,00 грн".
		- Пункт 3.1. договору викласти у такій редакції: "Орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 №786 (зі змінами) (далі - Методика розрахунку), і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, по якому є інформація про індекс інфляції) - грудень 2016 рроку - 6 749,58 грн.
		Орендна плата за перший місяць оренди (січень 2017 року) визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за січень 2017 року".
		- у пункті 5.8 договору друге речення викласти у такій редакції: "Постійно поновлювати договори страхування з урахуванням останньої оцінки орендованого майна такті чином, щоб протягом дії договору оренди орендоване майно постійно було застрахованим. При укладенні нових договорів страхування, протягом трьох робочих днів, надавати орендодавцю та балансоутримувачу копії цих договорів та копії документів, що підтверджують їх оплату
		- у пункті 5.9. договору перше речення виключити.
		- у пункті 8.6. договору абзац 9 виключити.
		- у пункті 10.1 договору друге речення викласти у такій редакції: "Дію договору оренди продовжено до 13 січня 2020 року включно" (т. 1, а.с.66).
		-  за Додатковою угодою № 3 від 12.02.2020 року, внесено зміни:
		- у тексті договору оренди від 17.01.2012 року №1 147-ПМ змінити орендодавця з "Регіональне відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області" (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 13327990) на "Регіональне відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях" (ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 42964094). місцезнаходження якого: 21018, м. Вінниця, вул. Гоголя, 10.
		- пункт 1.1. договору викласти у такій редакції: "Орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно - нежитлові вбудовані приміщення (№1 (12.9 кв.м), №3 (15.2 кв.м). №5 - №8 (32,2 кв.м) за даними БТІ), загальною площею 60,3 кв.м, у прим.№4 на 1-му поверсі 5-поверхового гуртожитку №1 (літ. А), за адресою: 21010. м. Вінниця, вул. Чорновола, б.3 (далі - майно), що перебуває на балансі Вінницького торговельно-економічного інституту (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 01562987) (далі - балансоутримувач) Київського національного торговельно-економічного університету (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 01566117) і є державною власністю, вартість якого визначена шляхом проведення станом на 31.01.2020 року незалежної оцінки і становить 570438.00 грн".
		- пункт 3.1 договору викласти у такій редакції: "Орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 №786 (зі змінами) (далі - Методика розрахунку), і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - січень 2020 року - 9 526,31 грн.
		Орендна плата за лютий 2020 року визначається шляхом коригування орендної плати за
		- у пункті 10.1 договору друге речення викласти у такій редакції "Дію договору оренди продовжено до 13 січня 2021 року включно" (т. 1, а.с.67-68).
		- за Додатковою угодою № 4 від 12.03.2021 року, внесено зміни, серед іншого:
		- п. 4.1 інформація про об`єкт оренди - нерухоме майно: нежитлові вбудовані приміщення (№1 (12.9 кв.м), №3 (15.2 кв.м). №5 - №8 (32,2 кв.м) за даними БТІ), загальною площею 60,3 кв.м, у прим.№4 на 1-му поверсі 5-поверхового гуртожитку №1 (літ. А), за адресою: 21010. м. Вінниця, вул. Чорновола, б.3;
		- п. 6.1 ринкова (оціночна) вартість, визначена на підставі звіту про оцінку майна (ч. 4 ст. 8 ЗУ від 03.10.2019 року № 157-ІХ "Про оренду державного і комунального майна" та становить 579 939,00 грн без ПДВ;
		- п. 7.1 цільове призначення майна - розміщення суб"єкта господарювання, що проводить господарську діяльність з медичної практики;
		- п. 9.1 місячна орендна плата, визначена за результатами проведеного аукціону - 9 981,94 грн, без ПДВ (за грудень  2020 року), протокол № UA-PS-2021-01-22-000042-3 сформований: 22.02.2021 року;
		- п. 10.1 розмір авансового внеску орендної плати - 2 місячні орендні плати, якщо переможцем аукціону є особа, що була орендарем майна станом на дату оголошення аукціону (п. 150 Порядку) - 19 963,88 грн, без ПДВ;
		- п. 11 сума забезпечувального депозиту - 19 963,88 грн, без ПДВ;
		- п. 12.1 договір діє до 13.01.2026 року (т. 1, а.с. 70-82).
		 
		Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд першочергово з`ясовує  наявність підстав для здійснення представництва прокурором інтересів держави.
		Прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
		Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 23.10.2018 у справі № 906/240/18.
		З огляду на позицію Великої Палати Верховного Суду викладену у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
		Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
		Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
		Суд також враховує, що бездіяльність компетентного органу не обов`язково повинна носити умисний характер достатньо самого факту наявності бездіяльності, яка може також виявлятися пасивній поведінці, неможливості реалізувати відповідні повноваження з незалежних від органу причин, тощо.
		Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого   статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.
		Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №912/2385/18 від 26.05.2020.
		Звертаючись з позовною заявою до суду за захистом порушених інтересів держави прокурором визначено позивачем Міністерство освіти і науки України, як орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
		У матеріалах справи наявне повідомлення Вінницької обласної прокуратури № 50/2589вих23 від 20.02.2023 до Міністерства освіти і науки України за змістом якого Вінницька місцева прокуратура має намір звернутися з відповідним позовом до суду на підставі ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" (т. 1 а.с.184, 185).
		Однак відповіді на вказаний лист не отримано, тому прокурором подано позов до суду.
		Суд також враховує, що з моменту укладення оспорюваного договору та додаткової угоди до дати пред`явлення позову минув тривалий проміжок часу, тому у відповідного міністерства було достатньо часу для самостійного звернення до суду.
		Згідно п. 1.5. Положення Вінницького торговельно-економічного інституту Державного торговельно-економічного університету є підпорядкованим Міністерству освіти i науки України, інститут є багатогалузевим закладам вищої освіти, що провадить освітню, наукову, науково-технічну, інноваційну, мистецьку та методичну діяльність, забезпечує організацію освітнього процесу та здобуття особами вищої освіти з урахуванням їхніх покликань, інтересів і здібностей.
		Організаційно-правова форма діяльності училища: державна організація (установа, заклад).
		Відповідно до п. 1.13 Положення Інститут, відповідно до наданих повноважень: самостійно ухвалює рішення в межах наданих повноважень, забезпечує ведення діловодства, веде бухгалтерський та інші види обліку, має самостійний баланс, рахунки, в тому числі депозитні, в територіальних підрозділах центрального органу виконавчої влади у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів та установах державних банків. Інститут використовує герб, прапор, печатку із зображенням Державного Герба України, найменування Інституту, а також має власну символіку.
		З метою забезпечення діяльності Інституту, за ним закріплюються на праві оперативного управління будівлі, споруди, майнові комплекси, а також інше необхідне майно передане Університетом або придбане та створене Інститутом у процесі діяльності. 
		Майно, земельні ділянки, що знаходяться у державній власності та закріплені для користування Інститутом, не підлягають вилученню або передаванню будь-яким фізичним та юридичним особам, у тому числі шляхом приватизації. Майно, земельні ділянки Інституту, що забезпечують діяльність, передбачену цим Положенням, не можуть бути предметом застави. 
		Передача в оренду Інститутом закріплених за ним на праві господарського відання об`єктів власності здійснюється без права їх викупу відповідно до законодавства (пп. 7.1-7.3 Положення).
		Міністерство освіти і науки України реалізує права та обов`язки уповноваженого Кабінетом Міністрів України стосовно Інституту органу, як центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки, у підпорядкуванні та сфері управління якого перебуває інститут, зокрема: контроль за фінансово-господарською діяльністю,  фінансування Інституту до встановлених нормативів та напрямів діяльності (п. п. 2.1., 2.2. Положення) (т. 1 а.с. 133-146).
		Таким чином, МОН України здійснює управління та контроль за діяльністю навчального закладу, є уповноваженим органом у спірних правовідносинах, оскільки міг та повинен контролювати питання укладення оспорюваного договору оренди.  
		Повноваження відповідного міністерства щодо функцій відносно контролю за використанням державного майна врегульовано положеннями ГК України (ст. ст. 22, 75(1), 137) та спеціальних нормативних актів, котрі регламентують порядок управління об`єктами державної власності.
		Отже, суд доходить висновку, що прокурором визначено Міністерство освіти і науки України, як належного позивача у даних правовідносинах, та дотримано попереднього порядку звернення до суду, визначеного ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".
		 
		Відносно нормативного регулювання спірних правовідносин по суті спору, суд виходив з наступного.
		Правові засади управління об`єктами державної власності в Україні було встановлено     Законом України «Про управління об`єктами державної власності».
		Згідно зі ст. 1 Закону України «Про управління об`єктами державної власності», управління об`єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами,  визначеними цим Законом,  повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням  і  розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством   України,   з   метою   задоволення  державних  та суспільних потреб.
		Таким чином, з дати вступу в силу Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Цивільного кодексу України» управління об`єктами державної власності здійснюється Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами.
		В силу ч. 1 ст. 4 Закону України "Про управління об`єктами державної власності", суб`єктами управління об`єктами державної власності є, зокрема міністерства, інші органи виконавчої влади та державні колегіальні органи (далі - уповноважені органи управління).
		Згідно ч. 2 ст. 137 ГК України, власник майна, закріпленого на праві оперативного управління за суб`єктом господарювання, здійснює контроль за використанням і збереженням переданого в оперативне управління майна безпосередньо або через уповноважений ним орган і має право вилучати у суб`єкта господарювання надлишкове майно, а також майно, що не використовується, та майно, що використовується ним не за призначенням.
		Частиною сьомою статті 179 Господарського кодексу України визначено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
		Відповідно до приписів частини першої статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
		Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
		Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
		Частинами першою-третьою, п`ятою статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
		Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
		Частиною першою статті 216 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
		Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
		Відповідно до статті 2 Закону України від 23.05.1991 № 1060-XII «Про освіту» (в редакції, чинній на час укладення договору оренди від 02.05.2011 року; втратив чинність у зв`язку з прийняттям 05.09.2017 Закону України «Про освіту» № 2145-VIII), завданням законодавства України про освіту є регулювання суспільних відносин у галузі навчання, виховання, професійної, наукової, загально-культурної підготовки громадян України.
		Частиною другою статті 18 Закону України «Про освіту» визначено, що заклади освіти, що засновані на загальнодержавній або комунальній власності, мають статус державного закладу освіти.
		Система освіти складається із навчальних закладів, наукових, науково-методичних і методичних установ, науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування в галузі освіти (стаття 28 Закону України «Про освіту»).
		Фінансування державних навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування. Додатковими джерелами фінансування є, зокрема, доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, підприємств, цехів і господарств, від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання (частини перша та четверта статті 61 Закону України «Про освіту»).
		Частиною першою статті 63 Закону України «Про освіту» передбачено, що матеріально-технічна база навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. 
		Майно навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених чинним законодавством, а в частині п`ятій цієї статті встановлено, що об`єкти освіти і науки, що фінансується з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов`язані з навчальним та з науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.
		Отже, зі змісту вказаної норми вбачається, що об`єкт освіти - це не тільки навчальний заклад, а й будівлі, споруди, землі, комунікації, обладнання та інші цінності підприємств системи освіти (Постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 906/164/17, Постанови Верховного Суду від 25.07.2018 у справі № 906/143/17, від 10.10.2018 у справі № 917/1934/17).
		У підпункті 2 пункту 8 постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 №796 «Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності» вказано, що навчальні заклади мають право надавати інші послуги, зокрема, надання в оренду будівель, споруд, окремих тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується в навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.
		Крім того, пунктом 3.19 Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 14 серпня 2001 року № 63, передбачено, що здача в оренду території, будівель, приміщень, обладнання підприємствам, установам, організаціям іншим юридичним та фізичним особам для використання, що не пов`язано з навчально-виховним процесом, не дозволяється.
		Виходячи зі змісту вищенаведених правових положень, як додаткові джерела фінансування навчальних закладів законом передбачається можливість залучати, у тому числі, доходи від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання. 
		Проте надання в оренду таких приміщень, споруд, обладнання, що тимчасово не задіяні, дозволяється лише для їх використання, пов`язаного з навчально-виховним процесом відповідного навчального закладу, за умови, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі. 
		Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17.
		 
		Обставини належності спірного приміщення державному навчальному закладу підтверджуються матеріалами справи та не оспорювались сторонами.
		Так, Київському національному торговельно-економічному університету видано свідоцтво про право власності на будівлю гуртожитку у м. Вінниці по вул. Чорновола, 3. літ. "А", загальною площею 2 427,8 кв.м. (т. 1 а.с. 131). 
		Згідно Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1298-р від 06.10.2021 року та Наказу Міністерства освіти і науки України №1252 від 19.11.2021 року проведено реорганізацію Київського національного торговельно-економічного університету на Державний торговельно-економічний університет.
		Вінницький торговельно-економічний інститут Київського національного торговельно-економічного університету перейменовано на Вінницький торговельно-економічний інститут Державного торговельно-економічного університету за Наказом №374 від 25.01.2022 року (т. 1 а.с. 134).
		Отже, приміщення, передане в оренду за оспорюваним договором, входить до складу приміщень державному навчальному закладу .
		Приписами частини п`ятої статті 63 Закону України «Про освіту» встановлено, що об`єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов`язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.
		Вирішальним в аспекті неухильного дотримання вимог зазначеної норми законодавець визначає обов`язкове використання об`єктів освіти і науки, що фінансуються з бюджету, за цільовим призначенням, тобто тісну пов`язаність з навчально-виховним процесом мети такого використання (в тому числі на умовах оренди). Невикористання певного приміщення навчальним закладом не свідчить про неприналежність цього приміщення до об`єкта освіти. 
		Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 905/1266/17, від 10.04.2018 у справі № 906/165/17, від 04.07.2018 у справі № 902/653/17.
		Таким чином, не спростовує існування заборон на передачу в оренду спірних приміщень з іншою метою, ніж для використання у навчально-виховному процесі листи Вінницького торговельно-економічного інституту від 24.11.2020 року (т. 1 а.с. 154, т. 2 а.с. 75, 81), від 21.01.2021 року (т. 3 а.с. 15) про не використання приміщень у навчальному процесі та для проживання здобувачів вищої освіти.
		Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, ТОВ «Медичний центр МАКС і К» не є освітнім закладом; основним видом діяльності є 86.21 загальна медична практика (т. 1 а.с. 193). 
		Наявність дозволів та листів Міністерства освіти та науки України на укладення оспорюваного договору та додаткових угод про продовження строку його дії (т. 1 а.с. 57, 88, 94, 96, 101, 117, 155) не може бути підставою для використання об`єкта освіти не за цільовим призначенням, оскільки така господарська діяльність порушує імперативні приписи частини п`ятої статті 63 Закону України «Про освіту».
		Отже, спірне приміщення передане в оренду всупереч забороні, встановленій чинним законодавством.
		З огляду на це, спірне приміщення навчального закладу використовується не за освітнім призначенням та в цілях, не пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу.
		За матеріалами справи не оспорювалось здійснення у спірних приміщеннях господарської діяльності шляхом розміщення медичного центру (т. 3 а.с. 20-29).
		Підтвердження обставин надання медичних послуг 42 000,00 студентів з 2012 року (т. 3 а.с. 31) не вказує на безоплатність надання таких послуг, а також спростовує обставин здійснення комерційної медичної практики та надання послуг стороннім особам, які не є учасниками навчального чи наукового процесу.
		Також, не надано відомостей проведення саме навчальних чи науково-дослідних заходів у відповідних приміщеннях за освітніми напрямками Вінницького торговельно-економічного інституту. 
		Відповідачі не спростували факту передачі Підприємцю в оренду спірного приміщення з метою розміщення медичного центру, тобто для проведення Орендарем господарської (комерційної) діяльності з надання платних медичних послуг, а не з метою, пов`язаною з навчально-виховним процесом (за освітнім призначенням).
		Аналогічні висновки щодо недійсності договору оренди приміщення навчального закладу, яке використовувалось з метою надання медичних послуг висловлено у п. 28 Постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.02.2024 року у справі №917/1173/22.
		Виходячи з викладеного, спірний договір оренди приміщення укладений з порушенням вимог частини п`ятої статті 63 Закону України «Про освіту», пункту 3.19 Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 14.08.2001 № 63, підпункту 2 пункту 8 постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 № 796 «Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності», у зв`язку з чим існують достатні правові підстави для визнання судом недійсним Договору оренди № 1147-НМ нерухомого майна, що належить до державної власності та перебуває на балансі Вінницького торговельно-економічного інституту Київського національного торговельно-економічного університету, що укладений 17.01.2012 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Медичний центр МАКС і К", за приписами статей 203, 215 Цивільного кодексу України, як такий, що суперечить актам цивільного законодавства.
		 
		Щодо вимог про визнання недійсною Додаткової угоди № 4 від 12.03.2021 року про внесення змін до Договору оренди від 17.01.2012 року №1147-НМ, то відповідна вимога носить похідний характер, оскільки недійсність основного договору спричиняє недійсність додаткових угод до нього.
		При цьому, суд враховує, що укладення Додаткової угоди № 4 від 12.03.2021 року відбувалося за правилами редакції Закону України "Про освіту" від 01.01.2021 року.
		Відповідно до частини 1 статті 80 Закону України № 2145-VІІІ до майна закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належать, зокрема, нерухоме та рухоме майно, включаючи будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло тощо. Майно закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених законодавством.
		Згідно з абзацом 23 частини 2 статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", окреме індивідуально визначене майно із складу цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу, забороненого до оренди, може бути об`єктом оренди (без права приватизації та суборенди), якщо воно не заборонене до оренди законами України, не задіяне у процесі основного виробництва та за висновком органу, уповноваженого управляти цим майном, його оренда не порушить цілісності майнового комплексу.
		Підпунктом 2 пункту 8 постанови КМУ №  796, передбачено, що навчальні заклади мають право надавати інші послуги, зокрема, надання в оренду будівель, споруд, окремих тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується в навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.
		Разом з тим відповідно до частини 4 статті 80 Закону України "Про освіту", в редакції від 01.01.2021 року, об`єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню не за освітнім призначенням, крім надання в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення органом управління можливості користування державним нерухомим майном відповідно до законодавства.
		Отже, чинний на момент укладення оспорюваної додаткової угоди Закон України "Про освіту" містить положення, якими імперативно передбачено заборону використання майна державних та комунальних закладів освіти не за освітнім призначенням. Надання в оренду майна закладів освіти, як виняток, передбачено лише з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу. 
		Саме по собі невикористання навчальним закладом спірних приміщень не надає права передачі цих приміщень в оренду з іншою метою, ніж пов`язаною з освітньою діяльністю самого навчального закладу, а недостатнє фінансування державного чи комунального навчального закладу також не є підставою для використання об`єктів освіти для цілей, не пов`язаних з освітньою діяльністю.
		Дійсно, Закон України "Про освіту" не містить переліку послуг, які можуть надаватися в орендованих приміщеннях закладів освіти, проте враховуючи загальну спрямованість положень цього Закону, такі послуги повинні мати пов`язаність з навчально-виховним процесом чи його учасниками. 
		Звідси, питання про те, чи пов`язані послуги, які надаються в орендованих приміщеннях, з обслуговуванням учасників освітнього процесу, суди мають вирішувати виходячи з конкретних обставин справи, однак з обов`язковим урахуванням того, що надання в оренду майна закладів освіти, в тому числі для обслуговування учасників освітнього процесу можливе виключно у випадку, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.
		Аналогічний правовий висновок щодо комплексного застосування норм частини 1 статті 79, частин 1, 4 статті 80 Закону України № 2145-VІІІ і підпункту 2 пункту 8 постанови КМУ №  796 в подібних орендних правовідносинах викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від  20.01.2022 у справі №  906/1551/20, від  08.11.2022 у справі №  917/1090/21.
		Суд констатує, що на момент укладення Додаткової угоди № 4 від 12.03.2021 року не змінився ані статус приміщень, як навчального закладу, так і комерційне використання нерухомого майна для надання медичних послуг на платній основі. 
		Застосовуючи положення статей 15, 79, 80 Закону України № 2145-VІІІ, підпункту 2 пункту 8 постанови КМУ №  796 і пункту 3.19 Правил № 63, зважаючи на встановлені та неспростовані відповідачами обставини укладення договору оренди та додаткової угоди стосовно приміщень державного закладу освіти з визначенням цільового призначення його використання відповідачем-1 - для здійснення господарської (підприємницької) діяльності (розміщення медичного центру), тобто не за освітнім (навчально-виховним чи науковим) призначенням, суд констатує, що продовження строку дії договору оренди також не відповідало вимогам чинного законодавства на момент укладення оспорюваної додаткової угоди. 
		Таким чином, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині вимог про визнання недійсною Додаткової угоди № 4 від 12.03.2021 року про внесення змін до Договору оренди від 17.01.2012 року №1147-НМ.  
		 
		При цьому, суд відхиляє посилання Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях на його статус як неналежного відповідача з позиції, що позов подано державою до держави, а саме Міністерством освіти і науки України, з посиланням на п. 68 Постанови ОП КГС ВС від 16 лютого 2024 року у cправі №  917/1173/22.
		Оскільки предметом вимог у справі №  917/1173/22, в тому числі була вимога про  повернення майна Полтавській ОВА.
		Також, по даній справі Верховний суд послався на Постанову від 05.10.2022 у справі №922/1830/19 Великої Палати Верховного Суду, у якій прокурор пред`явив, зокрема, вимогу про визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держземагентства у Харківській області, відповідачем визначив ГУ Держгеокадастру у Харківській області. Отже, в частині цієї позовної вимоги позов фактично пред`явлений державою (в особі прокурора) до неї самої (в особі ГУ Держгеокадастру у Харківській області) (п. 7.6. Постанови).   
		Тобто, правові висновки стосуються оскарження державними органами за позовами прокурора рішень інших державних органів.
		Водночас, предметом спору по даній справі №902/395/23 є визнання недійсним господарського договору, стороною якого є, зокрема, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях.
		Однак, особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину. 
		Зокрема, у справі за позовом заінтересованої особи про визнання недійсним договору як відповідачі мають залучатись всі сторони правочину, а тому належними відповідачами є сторони оспорюваного договору, а не одна із них. 
		Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 26.09.2023 у справі № 910/2392/22, від 12.09.2023 у справі № 914/198/23, від 29.08.2023 у справі № 912/1550/22, від 12.03.2024 року у справі № 918/7/23. 
		Тому, суд вважає релевантними та застосовує до спірних правовідносин щодо недійсності договору саме відповідні правові висновки Верховного Суду.
		 
		Щодо вимог про зобов`язання Товариство з обмеженою відповідальністю "Медичний центр МАКС і К" повернути балансоутримувачу нежитлові вбудовані приміщення, то відповідно до частини 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні    майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
		У пунктах 66, 67, 69 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 у справі №923/196/20 викладено такі висновки: "За змістом абзацу першого частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює для сторін тих прав та обов`язків, які зумовлені його вчиненням, а породжує лише передбачені законом наслідки, пов`язані з його недійсністю. Одним із таких наслідків є реституція. Вона спрямована на відновлення status quo у фактичному та правовому становищі сторін, яке існувало до вчинення недійсного правочину, шляхом нівелювання юридичного значення будь-яких дій, які сторони вчинили на виконання цього правочину. Тому кожна сторона зобов`язана повернути іншій у натурі все, що вона одержала на виконання недійсного правочину (абзац другий частини першої статті 216 ЦК України).
		За недійсності правочину взаємне повернення сторонами одержаного за ним (двостороння реституція) є юридичним обов`язком, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину. Таке поновлення сторін у попередньому становищі може застосовуватися лише тоді, коли майно, передане за відповідним правочином, залишається у його сторони. У разі неможливості здійснити реституцію у натурі, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, сторони зобов`язані відшкодувати вартість того, що одержали, за цінами, які існують на момент відшкодування (абзац другий частини першої статті 216 ЦК України).
		Отже, ЦК України визначає такі загальні юридичні наслідки недійсності правочину: (1)    основний - двостороння реституція - повернення сторін недійсного правочину до попереднього стану, тобто становища, яке існувало до його вчинення (абзац другий частини першої статті 216 ЦК України); (2) додатковий - відшкодування збитків і моральної шкоди винною стороною на користь другої сторони недійсного правочину та третьої особи, якщо їх завдано у зв`язку із вчиненням такого правочину (частина друга статті 216 цього Кодексу)".
		У постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від    15.08.2023 у справі № 918/862/22, від 26.01.2022 у справі № 924/637/20 викладено уточнюючий висновок про те, що правило статті 216 ЦК України застосовується виключно до сторін правочину, а двостороння реституція є обов`язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами.
		Тобто при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов`язок, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину.
		Правовий висновок щодо можливості повернення майна закладів освіти балансоутримувачу наведено Постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від  20.01.2022 у справі №  906/1551/20, від  08.11.2022 у справі №  917/1090/21, від 17 січня 2023 року у справі №  902/51/21.
		Предмет позову в зазначених справах - визнання недійсним договору оренди нерухомого майна, яке входить до складу об`єкта освіти, закріпленого за державним навчальним закладом на праві господарського відання або оперативного управління, та зобов`язання повернути вказане майно балансоутримувачу. 
		За матеріалами даної справи суд враховує, що визнання недійсною Додаткової угоди № 4 від 12.03.2021 року свідчить. що нерухоме майно використовується відповідачем 1 без належної правової підстави, тому уповноважений представник власника майна Міністерство освіти і науки України може вимагати усунення перешкод у користуванні власністю, а також самостійно обирати спосіб повернення майна та особу, якоій майно слід повернути у володіння.
		У даному випадку вимога про зобов`язання повернути нерухоме майно балансоутримувачу узгоджується з волевиявленнями власника майна та положеннями установчих документів Вінницького торговельно-економічного інституту Державного торговельно-економічного університету (т. 1 а.с. 133-146, 170-183), тому не суперечить вимогам законодавства.  Таким чином, позов у цій частині вимог є обґрунтованим.
		 
		Водночас, задоволення позовних вимог залежить від оцінки перебігу строків позовної давності, про застосування яких заявлено представником ТОВ "Медичний центр МАКС і К" (т. 3 а.с. 7).
		Відповідно до статті  256, частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
		За змістом частини 1  статті 261 Цивільного кодексу України,  позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. 
		Перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду.
		У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
		Судом встановлено обґрунтованість позовних вимог та необхідність судового захисту.
		До спірних правовідносин застосовується загальний трирічний строк позовної давності (ст. 257 ЦК України). Початок перебігу строку позовної давності обчислюється за правилами  статті 261 Цивільного кодексу України, частина перша якої пов`язує його з днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
		Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в  статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.
		Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого  статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.
		Під можливістю довідатись про порушення права або про особу, яка його порушила, в цьому випадку слід розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини, або існування в особи певних зобов`язань, як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала б змогу дізнатись про відповідні протиправні дії та того, хто їх вчинив.
		Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 57/314-6/526-2012.
		Велика Палата Верховного Суду зауважує, що якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, то за загальним правилом позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (близький за змістом висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справах № 369/6892/15-ц і № 469/1203/15-ц).
		І у разі подання позову суб`єктом, право якого порушене, і в разі подання позову в інтересах держави прокурором, перебіг позовної давності за загальним правилом починається від дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися суб`єкт, право якого порушене, зокрема, держава в особі органу, уповноваженого нею виконувати відповідні функції у спірних правовідносинах. Перебіг позовної давності починається від дня, коли про порушення права держави або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, лише у таких випадках: 1) якщо він довідався чи міг довідатися про таке порушення або про вказану особу раніше, ніж держава в особі органу, уповноваженого нею здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) якщо держава не наділила зазначеними функціями жодний орган (пункти 46, 48, 65-66 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17).
		 
		Тому, відносно обчислення перебігу строків позовної давності судом оцінено наявні у справі докази.
		Оскільки, оспорюваний договір укладено 17.01.2012 року, то загальний трирічний строк позовної давності спливав 18.01.2015 року.
		У матеріалах справи наявний лист Міністерства освіти і науки України від 16.09.2011 року №1/11-8619, згідно якого встановлено, що міністерством розглянуто звернення щодо укладення договору оренди для розміщення медпункту (т. 1 а.с. 57).
		За висновками ОП КГС ВС, об`єктивно перебіг позовної давності за вимогою заінтересованої особи (уповноваженого державного органу) про визнання недійсним оспорюваного договору оренди, стороною якого позивач не є, не може розпочинатися раніше, ніж з дня укладення договору, незважаючи на попереднє надання такою особою згоди (дозволу) на вчинення такого правочину, оскільки очевидним є те, що до моменту укладення договір є таким, що ще не відбувся, а тому й право позивача до вказаного моменту не може вважатися порушеним у розумінні частини 1 статті    261 ЦК України (п. 80 Постанови від 16 лютого 2024 року у справі №  917/1173/22).
		Тому, суд відхиляє доводи відповідача 1, що строк позовної давності за позовом Міністерства освіти і науки України про визнання недійсним договору оренди розпочався раніше дати укладення оспорюваного договору.
		Водночас, матеріали справи містять інші листи Міністерства щодо узгодження умов додаткових угод про продовження строку дії договору оренди.
		Так, 09.12.2013 року Міністерством освіти і науки України листом №11-10/3569 надано дозвіл на продовження договору оренди частини нежитлового приміщення гуртожитку 1 площею 60,3 кв.м. (м. Вінниця, вул. Чорновола, 3) (т. 1 а.с. 96).
		У листі зазначено, що розгляд здійснювався на засіданні Комісії з майнових питань підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Міністерства.
		24.10.2016 року Міністерством освіти і науки України листом №11-09/3133/1  надано дозвіл на продовження договору оренди від 17.01.2012 року №1147-НМ (т. 1 а.с. 98).
		У листі зазначено як реквізити договору оренди, так і статус орендаря, мету використання приміщень у господарській діяльності з медичної практики (амбулаторія).
		Враховуючи, що Міністерством освіти і науки України вирішувалось питання про надання дозволу на продовження строку дії укладеного договору оренди конкретно визначеного нежитлового приміщення, то суд доходить висновку, що позивач з 09.12.2013 року міг дізнатися про порушення його прав стосовно використання приміщень не для мети навчального процесу.
		Отже, трирічний строк позовної давності за вимогами про визнання недійсним договору оренди розпочав перебіг з наступної дати - 10.12.2013 року та сплинув 10.12.2016 року.
		Позов подано до суду 20.03.2023 року з пропуском строку позовної давності, матеріали справи не містять доказів наявності поважних причин пропуску строків звернення до суду.
		Однак, за вимогами про визнання недійсною Додаткової угоди № 4 від 12.03.2021 року про внесення змін до Договору оренди від 17.01.2012 року №1147-НМ трирічний строк позовної давності не сплинув.
		Враховуючи укладення додаткової угоди за правилами нової редакції Закону України "Про освіту", чому судом надано самостійну оцінку, з огляду на статус додаткової угоди як самостійного правочину, відсутні правові підстави для застосування положень ст. 266 ЦК України, котра поширює дію на акцесорні зобов`язання (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
		До вимог про зобов`язання повернути нерухоме майно позовна давність також судом не застосовується, оскільки такі вимоги є наслідком реституції внаслідок недійсності додаткової угоди.       
		На основі викладеного вище, суд частково задовольняє позов за вимогами про визнання недійсною Додаткової угоди № 4 від 12.03.2021 року до Договору оренди від 17.01.2012 року №1147-НМ нерухомого майна та зобов`язання відповідача 1 повернути балансоутримувачу нежитлові вбудовані приміщення.
		У зв`язку з пропуском строків позовної давності суд відмовляє у задоволенні позову в частині вимог про визнання недійсним договору оренди № 1147-НМ нерухомого майна від 17.01.2012 року. 
		Враховуючи клопотання представника відповідача, на підставі ч. 8 ст. 129 ГПК України судом вирішено призначити окреме судове засідання для вирішення питання про розподіл судових витрат.          
		На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2,   3,   7, 8,   10, 11, 13,   14,   15,   18,   42, 45, 46,   73-80,   86,   91,   113,   118,   123,   126, 129,   232,   233,   236,   237, 238, 240, 241,   242,   326,   327 ГПК України, суд -
		 
		У Х В А Л И В:
		1. Позов Заступника керівника Вінницької окружної прокуратури (пров. Цегельний, 8, м. Вінниця, 21020), в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України (проспект Перемоги, 10, м. Київ, 01135, код - 38621185) задовольнити частково.
		2. Визнати недійсною Додаткову угоду № 4 від 12.03.2021 року про внесення змін до Договору оренди від 17.01.2012 року №1147-НМ нерухомого майна, що належить до державної власності та перебуває на балансі Вінницького торговельно-економічного інституту Київського національного торговельно-економічного університету (вул. Соборна, 87, м. Вінниця, 21050, код 01562987), що укладена між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькі областях (вул. Гоголя, 10, м. Вінниця, 21018, код - 42964094) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Медичний центр МАКС і К" (вул. Чорновола, 3, м. Вінниця, 21010, код - 21725187), Вінницьким торговельно-економічним інститутом Київського національного торговельно-економічного університету (вул. Соборна, 87, м. Вінниця, 21050, код 01562987).
		3. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Медичний центр МАКС і К" (вул. Чорновола, 3, м. Вінниця, 21010, код - 21725187) повернути балансоутримувачу: Державному торговельно-економічному університету (код - 44470624, вул. Кіото, 19, м. Київ, 02156) в особі Вінницького торговельно-економічного інституту Державного торговельно-економічного університету (код відокремленого підрозділу -  01562987, вул. Соборна, 87, м. Вінниця, 21050) нерухоме майно: нежитлові вбудовані приміщення (№1 (12,9 кв.м), №3 (15,2 кв.м), №5 - №8 (32,2 кв.м) за даними БТІ), загальною площею 60,3 кв.м, у прим. №4 на 1-му поверсі 5- поверхового гуртожитку №1 (літ. А), за адресою: 21100, м. Вінниця, вул. Чорновола, 3, шляхом підписання акта повернення з оренди орендованого майна.
		4. Відмовити у задоволенні позову в частині вимог про визнання недійсним Договору оренди № 1147-НМ нерухомого майна, що належить до державної власності та перебуває на балансі Вінницького торговельно-економічного інституту Київського національного торговельно-економічного університету, що укладений 17.01.2012 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Медичний центр МАКС і К".
		5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
		6. Призначити судове засідання з приводу розподілу судових витрат на 28.05.2024 року о 9:30 у приміщенні Господарського суду Вінницької області за адресою: вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018 (3-й поверх, зал №1). 
		7. Встановити сторонам п`ятиденний строк з дати складення повного тексту  судового рішення на подачу доказів щодо понесених судових витрат, а також заперечень проти їх розміру.
		8. Примірник рішення надіслати учасникам до електронних кабінетів у системі ЄСІТС та на електронні адреси, за їх відсутності - рекомендованим листом, з повідомлення про вручення поштового відправлення: прокурору - vinnytsiaprok02@gmail.com, 30vinnitsa@ukr.net, позивачу - mo@mon.gov.ua, відповідачу 1 - INNAPIDLUBNA17@GMAIL.COM, innapidlubna17@gmail.com; відповідачу 2 - vinnytsia@spfu.gov.ua, представнику відповідача - advokat.vn@gmail.com; третій особі 1 - knute@knute.edu.ua, третій особі 2 - vtei@vtei.edu.ua, BUXS@vtei.com.ua, представнику відповідача 2 Т. Стецюк - ІНФОРМАЦІЯ_1.
		 
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Північно - західного апеляційного господарського суду.
		Повний текст судового рішення складено  13 травня 2024 р.
		 
		     Суддя                                                     Міліціанов Р.В.   
		віддрук. прим.:
		1 - до справи
		2 - Вінницькій окружній прокуратурі (пров. Цегельний, 8, м. Вінниця, 21020)
		3 - Міністерству освіти і науки України (Проспект Перемоги, 10, м. Київ, 01135)
		4 - ТОВ "Медичний центр "МАКС і К" (вул. Чорновола, 3, м. Вінниця, 21010)
		5 - Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях (вул. Гоголя, 10, м. Вінниця, 21018)
		6 - Державному торговельно-економічному університету (вул. Кіото, 19, м. Київ, 02156)
		7 - Вінницькому торговельно-економічному інституту Державного торговельно-економічного університету (вул. Соборна, 87, м. Вінниця, 21050)

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...