Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 926/148/24 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; перевезення, транспортного експедирування; залізницею.
Надіслано судом: 14.05.2024. Зареєстровано: 15.05.2024. Забезпечено надання загального доступу: 16.05.2024.
Дата набрання законної сили: 07.08.2024
Номер судового провадження: 11/926/148/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		м.Чернівці
		07 травня 2024 року Справа № 926/148/24
		Господарський суд Чернівецької області у складі судді Гушилик С.М., за участю секретаря судового засідання Петровської В.С., розглянувши справу №926/148/24
		 
		За позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м.Київ, вул.Єжи Гедройця, 5)
		 
		До відповідача Приватного підприємства «ЛЄГО» (59126, Чернівецька обл, Вижницький р-н, с. Яблуниця, вул.О.Довбуша, 8)
		 
		Про стягнення заборгованості в сумі 7207361,64 грн
		 
		За участю представників:
		від позивача: Левчук І.М.  адвокат (дов. від 14.07.2023р.)
		від відповідача: Новотний А.М. - представник (дов. від 04.05.2023р.), Бербенюк М.В. - адвокат (ордер № 1059438 від 24.01.2023р.)
		 
		Судове засідання проведене в режимі відеоконференції в системі відеоконференцзв`язку «EasyCom».
		 
		СУТЬ СПОРУ: Акціонерне товариство «Українська залізниця» звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Приватного підприємства «ЛЄГО» про стягнення заборгованості в сумі 7207361,64 грн за договором про надання послуг з організації перевезень вантажів залізничним транспортом від 05.08.2022 року.
		В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що між сторонами було укладено договір про надання послуг з організації перевезень вантажів залізничним транспортом від 05.08.2022 року, відповідно до якого ПП «ЛЄГО» виступало відправником вантажів згідно накладних №597450 від 06.12.2022 року, №500264 від 09.12.2022 року, №544312 від 15.03.2023 року, №550798 від 17.03.2023 року (кускові деревні відходи неагломеровані або агломеровані) у вагонах №№ 59164178, 59169987, 59169953, 59167049, 59166736, 59168682, 59170043, 59167080, 59169805, 59168856, за маршрутом Коломия Львівської залізниці до Дорнешти Румунія, отримувач S.C Egger Romania SRL, через прикордонний пункт Вадул-Сірет. По прибуттю на прикордонний пункт Вадул-Сірет вагони були затримані Чернівецькою митницею. 
		Станцією Вадул-Сірет складено акти загальної форми №4798 від 10.12.2022 року, №4799 від 12.12.2022 року на засвідчення фактів затримки вагонів №№ 59164178, 59169987, 59169953, 59167049, 59166736, та акти загальної форми №2595 від 17.03.2023 року, №2769 від 23.03.2023 року на засвідчення фактів затримки вагонів №№59168682, 59167080, 59170043, 59169805, 59168856. Залізничні вагони №№59169987, 59164178, 59166736, 59167049, 59169953 та товар, який переміщувався в них, було визнано речовими доказами в кримінальному провадженні №420222600000000289 від 23.12.2022 року, щодо залізничних вагонів №№ 59168682, 59107080, 59170043, 59169805, 59168856, то 24.03.2023 року Чернівецькою митницею оформлено картки відмови в прийнятті митної декларації.
		Вказані вагони продовжують знаходитися на простої на станції Вадул-Сірет.
		За час затримки вагонів залізницею нараховано платежів на загальну вартість 7207361,64 грн разом з ПДВ: зокрема - за актами №4798 від 10.12.2022 року та №5451 від 30.09.2023 року за вагони №№59164178, 59169987  1742771,40 грн, з яких: - за користування вагонами  1000920,00 грн, - за зберігання  739720,08 грн, - за маневрову роботу  1804,44 грн, - за повідомлення 326,88 грн; за актами загальної форми №4799 від 12.12.2022 року та №5450 від 30.09.2023 року за вагони №№ 59169953, 59167049, 519166736  2594743,32 грн, з яких: -за користування вагонами 1490580,00 грн з ПДВ,-за зберігання 1102032,00 грн, -за маневрову роботу 1804,44 грн, -за повідомлення 326,88 грн з ПДВ; за актами загальної форми №2769 від 23.03.2023 року та №5446 від 30.09.2023 року за вагони №№ 59169805, 59168856  1126794,84 грн, з яких: -за користування вагонами 653520,00 грн, -за зберігання 471143,52 грн, -за маневрову роботу 1804,44 грн, -за повідомлення 326,88 грн; за актами загальної форми №2595 від 17.03.2023 року та №5448 від 30.09.2023 року за вагони №№ 59168682, 59167080, 59170043  1743052,08 грн, з яких: -за користування вагонами 1012005,00 грн, -за зберігання 728915,76 грн, -за маневрову роботу 1804,44 грн, -за повідомлення 326,88 грн.
		Платежі включено в накопичувальні картки для підписання яких вантажовласник не з`явився, платежі самостійно не оплатив, що призвело до виникнення заборгованості, та стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх прав. 
		11.01.2024 року відділом документального та інформаційного забезпечення суду зареєстровано матеріали позовної заяви за вх.№148.
		Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.01.2024 року позовну заяву передано судді Гушилик С.М.
		Ухвалою суду від 15.01.2024 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 05.02.2024 року.
		Ухвалою від 25.01.2024 року задоволено заяву представника позивача Левчука І.М. (вх.№346) про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції.
		У судовому засіданні 05.02.2024 року оголошено перерву до 22.02.2024 року.
		05.02.2024 року через систему «Електронний суд» відповідач надіслав відзив на позовну заяву (вх.№210), в якому заперечує проти доводів позивача посилаючись на те, що товарна продукція визнана речовим доказом у кримінальному провадженні та передана на зберігання станції Вадул-Сірет, а витрати, пов`язані із зберіганням речових доказів, цінностей та іншого майна, несе орган, на зберіганні якого знаходиться вилучене майно, а відтак, підстав сплати за зберігання речового доказу у ПП «ЛЄГО» відсутні; відповідач вживав заходи щодо розвантаження та повернення залізничних вагонів власнику; про затримку вагонів відповідач не був належним чином повідомлений; акти загальної форми ГУ-23 №4799 оформлено з порушенням Правил користування вагонами, акти загальної форми ГУ-23 про закінчення затримки вагонів відсутні, в акті митного огляду від 20.03.2023 року відсутня відмітка про закінчення митного огляду; документи, які є підставою для проведення оплати відсутні в реєстрах форми ф.ФДУ-92 та не відображені в бухгалтерському обліку; кримінальне провадження відносно ПП «ЛЄГО» №420222600000000289 за ч.3 ст.358 КК України закрито у зв`язку із відсутністю складу злочину.
		07.02.2024 року через систему «Електронний суд» представником позивача було подано відповідь на відзив (вх.№237), в обгрунтування якого він зазначає, що вагони були затримані з незалежних від залізниці причин та після їх визнання речовими доказами продовжували знаходитись на станційних коліях, отже продовжували діяти загальні умови перевезення вантажів та відповідно нарахування плати за надані послуги; станцією було належним чином повідомлено вантажовідправника; вагони були затримані з незалежних від залізниці причин тому нарахування є правомірними; залізниця діяла у відповідності до Правил користування вагонами; закриття кримінального провадження не означає відсутність вини в його діях щодо порушення митних правил, так як постановою Чернівецького апеляційного суду від 29.01.2024 року справа №822/38/24 повністю доведено вину ПП «ЛЄГО» в особі його керівника в порушення митних правил та накладено відповідні стягнення; акти складені у відповідності до Правил складання актів; накопичувальні картки містять усі нарахування, вони є розрахунковим документом, у зв`язку із відсутністю коштів на особовому рахунку відповідача для оплати таких нарахувань, такі накопичувальні картки неможливо провести через розрахункових підрозділ із застосуванням електронної розрахункової системи; окрім того, ні договором, ні Правилами розрахунків за перевезення вантажів не встановлено, що накопичувальні картки формуються виключно в електронному порядку.
		Представником відповідача через систему «Електронний суд» 12.02.2024 року надіслано заперечення на відповідь на відзив (вх.№278), які обґрунтовані тим, що товар, який знаходиться в залізничних вагонах переданий на відповідальне зберігання ВСП «Івано-Франківській дирекції залізничних перевезень» Регіональної філії Львівська залізниця з подальшим укладенням угоди про відповідальне зберігання до прийняття судом рішення у справі про порушення митних правил №0652/40800/22 від 20.12.2022 року; отже саме залізниця зобов`язалась зберігати вантаж, який знаходився у вагонах №№59164178, 59169987, 59169953, 59167049, 59166736; накопичувальні картки складені з порушенням розділу 8 договору; розрахунки здійснюються через філію АТ «Українська залізниця»; проте, позивач не відображав документи через філію та не відображав їх в електронному документообігу; всі акти загальної форми складені з порушенням Правил складання актів загальної форми.
		За клопотанням представника відповідача та у зв`язку із неможливістю провести судове засідання 22.02.2024 року у зв`язку із технічною несправністю, продовжено строк підготовчого провадження і відкладено підготовче засідання 21.03.2024 року, про що сторони повідомлені належним чином.
		Ухвалою суду від 21.03.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.04.2024 року.
		У судовому засіданні, 04.04.2024 року, оголошено перерву до 16.04.2024 року.
		Представником відповідача через систему «Електронний суд» 16.04.2024 року долучено до матеріалів справи документи (вх.№1041).
		У судовому засіданні, 16.04.2024 року, оголошено перерву до 23.04.2024 року.
		22.04.2024 року через систему «Електронний суд» надійшло повідомлення про сплату судового збору представником ПП «ЛЄГО» та надання доступу до запису судового засідання за допомогою Електронного кабінету користувача ЄСІТС (вх.№1092).
		У судових засіданнях, 23.04.2024 року та 30.04.2024 року, оголошено перерву.
		У судовому засіданні, 07.05.2024 року, під час розгляду справи судом досліджено письмові докази, що містяться в матеріалах справи. Після закінчення з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами суд оголосив про перехід до судових дебатів.
		Представник позивача підтримав в повному обсязі заявлені позовні вимоги, в свою чергу представники відповідача заперечували проти задоволення позовних вимог, з підстав викладених у письмовому відзиві та запереченні на відповідь на відзив. 
		Слід зазначити, що при здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених у ст.ст.2, 4 Господарського процесуального кодексу України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. В силу норм ч.1 ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) ратифікована Верховною Радою України 17.07.1997 року і набула чинності в Україні 11.09.1997р. 3 прийняттям у 2006 році Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.
		Суд з метою належного виконання свого процесуального обов`язку щодо розгляду справи по суті, керується п.10 ч.3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України (далі-ГПК України), що кореспондується із ст.129 Конституції України, за якою однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.
		У відповідності до п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
		Поняття «розумного строку» не має чіткого визначення, проте, розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
		Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд-
		В С Т А Н О В И В :
		05.08.2022 року між Акціонерним товариством «Українська залізниця» (далі  позивач, залізниця) та Приватним підприємством «ЛЄГО» (далі  відповідач, відправник) укладено договір про надання послуг з організації перевезень вантажів залізничним транспортом №34207835/2022-0002 (далі  договір) зі станції Коломия Регіональної Філії «Львівська залізниця» (далі  РФ «Львівська залізниця») до станції Дорнешти Румунія шляхом подання заяви про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажу залізничним транспортом №34207835/2022-0002 від 05.08.2022 року ПП «ЛЄГО», в якій останній підтверджує, що ознайомлений з оприлюдненим договором на інтернет порталі АТ «Укрзалізниця» та погоджується з його умовами (а.с. 42, 80). 
		Дана заявка підписана електронним цифровим підписом відповідальної особи відповідача 05.08.2022 року, у відповідь на яку відповідачу скеровано повідомлення про укладення даного договору, що також засвідчене електронним підписом представника позивача.
		Згідно з п.1.1 договору предметом договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та / або вагонах замовника, пов`язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги. У розумінні договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за використання (користування) власного вагона перевізника не є орендною платою.
		Відповідно до п.1.4 договору надання послуг за договором може підтверджуватись одним з таких документів: накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання / забирання вагонів та маневрову роботу, іншими документами.
		Враховуючи п.1.5 договору договір є публічним договором, за яким перевізник бере на себе обов`язок здійснювати надання послуг, пов`язаних з організацією та здійсненням перевезення вантажів залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
		Згідно з п.1.6. договору даний договір, з урахуванням змін до нього, оприлюднюється перевізником як публічна пропозиція для укладення на веб-сайті http://uz-cargo.соm/, з накладенням кваліфікованого електронного підпису (далі - КЕП).
		Договір укладається шляхом надання перевізником пропозиції укласти договір (оферти) і прийняття в цілому пропозиції (акцепту) другою стороною. Приймаючи пропозицію укласти договір друга сторона засвідчує, що ознайомилась та згодна з усіма умовами договору (п.1.7 договору).
		Відповідно до п.1.8 договору умови договору, що потребують визначення окремих параметрів їх надання (окрему станцію надання послуг, ін.) набувають сили і застосовуються у відносинах сторін шляхом надання перевізником пропозиції укласти такі додаткові умови до договору (оферти), прийняття пропозиції (акцепту) замовником та підтвердження її прийняття перевізником з підтвердженням таких умов надання послуг. Приймаючи пропозицію отримання послуг на умовах, що потребують визначення окремих параметрів їх надання, замовник засвідчує, що ознайомився та згоден з такими умовами.
		Договір є укладеним з дня надання замовнику перевізником інформаційного повідомлення про укладення договору, але не раніше дня введення його в дію відповідно до п.12.1 договору (п.1.10 договору). 
		За умовами підпунктів 2.1.4, 2.1.5, 2.1.6, 2.1.10, 2.1.14 пункту 2.1. договору замовник зобов`язаний: - сплачувати послуги перевізника та інші платежі, належні перевізнику за договором з сум внесеної передоплати за кодом платника. Самостійно визначати розмір попередньої оплати та періодичність її внесення на підставі діючих тарифів та умов договору, при цьому зобов`язаний враховувати обсяг запланованих перевезень, вагонообіг, строк перебування вагону за межами України та інших послуг перевізника; -відшкодовувати перевізнику витрати, пов`язані із затримками вагонів, контейнерів і вантажів з причин, що не залежать від перевізника, які виникли на станціях залізниць У країни, зокрема з наступних причин: неправильне оформлення відправниками перевізних документів; недодання до накладної документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил чи невірне їх оформлення; перевірка вантажів (маси вантажу) митними та іншими державними органами контролю; недотримання технічних умов розміщення та кріплення вантажів; недостатність грошових коштів та закриття коду платника; інші причини. Оплата вказаних послуг здійснюється шляхом списання з сум внесеної передоплати за кодом платника; - здійснювати оформлення платіжних доручень і в реквізиті «Призначення платежу» вказувати наступне: «Оплата провізних та інших платежів згідно з Договором від /дата укладання Договору/, № особового рахунку (код платника, наданий Замовнику), основна сума та сума ПДВ; - приймати подані за заявкою замовника власні вагони перевізника. Відмова замовника від прийняття власних вагонів перевізника допускається лише у випадках, якщо виключається можливість використання замовником таких вагонів для перевезення вантажу внаслідок їх технічної або комерційної непридатності, на підставі відповідних документів (форм ГУ-23, ВУ-23). Якщо подання замовнику на його замовлення порожніх власних вагонів перевізника затримується з його вини, з нього стягується встановлена в п.3.4 договору плата за користування власними вагонами перевізника за весь час затримки вагонів на станції призначення. Якщо замовник заявить про відмову від цих вагонів, плата за час затримки нараховується до моменту одержання відмови. У випадку відмови замовника від замовлених власних вагонів перевізника, що подані замовнику, замовник зобов`язаний письмово повідомити станцію навантаження та філію «Центр транспортної логістики» АТ «Укрзалізниця» про таку відмову та сплатити плату за пробіг цих вагонів від станції, з якої вони були відправлені, до станції навантаження. Така плата стягується за накопичувальною карткою форми ФДУ-92 на підставі акту загальної форми ГУ-23 та перевізного документа, за яким прибули вагони на станцію призначення за тарифною схемою 14 Збірника тарифів. Плата за пробіг вагонів не нараховується у випадку, якщо виключається можливість використання замовником вагонів під перевезення вантажу внаслідок їх технічної та комерційної непридатності, що підтверджується відповідним документом (акт форми ГУ-23, ВУ-23); - самостійно та регулярно ознайомлюватись з змінами до договору, направленими перевізником документами та повідомленнями, іншою інформацією щодо надання послуг, розміщеними в інформаційних системах перевізника.
		Пунктом 3.4 договору встановлено, що замовник зобов`язаний сплачувати визначеному договором розмірі плату за користування власними вагонами перевізника: під час виконання вантажних операцій на місцях загального користування; переданих замовнику на місцях незагального користування; затриманих на станціях в очікуванні подавання під вантажні або інші операції, з причин, які залежать від замовника; затриманих під час перевезення з інших причин, що не залежать від перевізника (далі плата за користування власними вагонами перевізника).
		Підпунктом 3.4.1 п.3.4 договору визначено, що плата за користування власними вагонами перевізника встановлюється відповідно до п. 3.4.2 договору, яким передбачено, що плата за користування власними вагонами перевізника визначається за кожен вагон відповідного типу за формулою: Пвик= (Спл/24)*tгод*kм, де: - Пвик плата за користування власними вагонами перевізника для відповідного типу вагонів; - Спл ставка плати за використання власних вагонів перевізника для відповідного типу власних вагонів перевізника, грн/вагон за добу визначена в додатку 1-2 до договору; - 24 кількість годин у добі; - tгод кількість годин користування власним вагоном перевізника для відповідного типу вагонів; - kм коригуючий коефіцієнт, що застосовуються до Пвик для вагонів, які приймаються до перевезення у складі маршрутного поїзда або контейнерного поїзда. Коефіцієнт встановлюються перевізником та зазначається в додатку 1-2 договору.
		Згідно підпункту 3.4.3 договору моментом початку відліку часу для нарахування плати за користування власними вагонами перевізника, визначеної в п.3.4 договору, є момент передачі замовнику власних вагонів перевізника або початку затримки відповідно до Правил користування вагонами.
		Облік часу користування, з метою визначення розміру плати за користування власними вагонами перевізника у випадках вказаних в п.3.4. договору, здійснюється відповідно до Правил користування вагонами. Застосування плати за користування власними вагонами перевізника в частині, що не визначена договором, здійснюється відповідно до Правил користування вагонами.
		Загальний час, за який нараховується та сплачується замовником плата за користування власними вагонами перевізника, включає час перебування вагонів у безпосередньому розпорядженні замовника та час затримки вагонів з його вини в очікуванні подавання під вантажні або інші операції на станціях призначення і на підходах до них.
		Як зазначено в п.3.7 договору замовник зобов`язаний компенсувати перевізнику сплачений останнім єдиний збір, який справляється згідно з законодавством України у пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України.
		За умовами п.4.1 договору розрахунки за договором здійснюються через філію «Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень» АТ «Укрзалізниця».
		Згідно п.4.2 договору плата послуг відповідно до договору здійснюється у національній валюті України на умовах попередньої оплати шляхом перерахування коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання перевізника, вказаний в розд.15 договору. Датою надходження платежів вважається дата зарахування коштів обслуговуючим банком на поточний рахунок перевізника зі спеціальним режимом використання.
		Одержані на поточний рахунок з спеціальним режимом використання кошти перевізник зараховує на особовий рахунок замовника, а також веде облік надходження коштів і використання їх замовником для оплати перевезень та інших послуг за умовами цього договору.
		Щодобово, упродовж періоду виконання договору, перевізник надає замовнику переліки перевізних документів в електронному вигляді (далі - щодобові переліки перевізних документів), які відображають облік коштів, перерахованих та витрачених замовником на виконання договору за звітну добу.
		На підставі переліків перевізних документів формуються виписки з особового рахунку, що відображають облік коштів, перерахованих та витрачених замовником на виконання договору за звітний місяць. У виписці відображаються дати утворення, розміри заборгованості та нарахована неустойка (штраф, пеня).
		Виписка з особового рахунку направляється перевізником на електронну адресу замовника, вказану в додатку 2-1 договору, не пізніше 10-го числа місяця наступного за звітним (п.4.5 договору).
		Згідно з п.4.6 договору зведена відомість формується перевізником на підставі інформаційних повідомлень передбачених умовами договору, та направляється для підписання замовником не пізніше 10-го числа місяця наступного за звітним.
		В зведеній відомості відображається плата за використання власних вагонів Пере-візника за межами України, плата за використання власних транспортерів Перевізника в процесі надання послуг з перевезення вантажів (у вантажному та порожньому рейсах) по території України та за межами України, а також плата за послуги із супроводження великовантажних транспортерів спеціальним вагоном з бригадою, штрафи, неустойка, пеня, інші платежі, передбачені умовами договору.
		Наявність підписаної зведеної відомості не позбавляє перевізника права здійснити донарахування не врахованої плати за надані послуги за минулі періоди за наявності для цього підстав.
		Замовник упродовж 5 робочих днів з дня отримання зведеної відомості зобов`язаний надіслати перевізнику підписану зведену відомість.
		У разі підписання зведеної відомості із зауваженнями, перевізником здійснюється перевірка наданих послуг та їх вартості за наявності окремого письмового обґрунтованого звернення замовника.
		За результатами перевірки, за наявності підстав, перевізником проводиться коригування, яке відображається в наступних зведених відомостях.
		У разі підписання зведеної відомості із зауваженнями без надання окремого письмового обґрунтованого звернення замовника, перевірка наданих послуг та їх вартості перевізником не здійснюється, а зведена відомість вважається погодженою та підписаною без заперечень.
		У разі, якщо замовником не підписано зведену відомість, у тому числі з відповідним коригуванням, упродовж 15 днів з дня її отримання та не надано письмове обґрунтоване звернення щодо зауважень до зведеної відомості, зведена відомість вважається погодженою та підписаною обома сторонами без зауважень на дату складання зведеної відомості. Датою одержання зведеної відомості, у випадку направлення її в паперовій формі, вважається відмітка поштової служби на повідомлені про вручення рекомендованого листа або дата календарного штемпеля поштової служби у випадку повернення відправлення у зв`язку із закінченням терміну зберігання, незнаходження абонента за адресою (за зазначеною адресою не проживає), з відмовою адресата від одержання.
		Відповідно до п.4.8 договору у разі незгоди з нарахованими платежами та сумою списаних з особового рахунку коштів, замовник для проведення перевірки письмово повідомляє перевізника на вказану в розд.7 договору адресу Філії «Центр транспортної логістики» АТ «Укрзалізниця».
		У разі виявлення перевізником неправильного нарахування платежів, здійснюється перерахунок, після чого надлишок списаних коштів зараховується на особовий рахунок замовника, як оплата за майбутні перевезення або ж додатково з сум внесеної попередньої оплати списуються кошти для оплати належних перевізнику платежів в порядку та строки, передбачені законодавством України і цим договором (п. 4.9 договору).
		Згідно п.4.10 договору за необхідності, на вимогу замовника або перевізника, проводиться звіряння розрахунків між ними, результати якої оформляються актом звіряння взаємних розрахунків. Із замовником - нерезидентом акт звіряння взаємних розрахунків проводиться в національній валюті України та в іноземній валюті. Звіряння розрахунків проводиться не рідше одного разу на рік. Підписання сторонами акту звіряння розрахунків не позбавляє Перевізника права на донарахування та стягнення коштів за не врахованими раніше грошовими вимогами за наявності для цього достатніх підстав.
		Відповідно до п.4.11 договору додатково до складених первинних документів, інформація про які включена до щодобових переліків перевізних документів, на звернення замовника перевізником може складатися в електронній формі акт наданих послуг. За умови відповідності критерію «ритмічний характер» встановленого п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України, такі акти є підставою для складання зведених податкових накладних (розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної).
		Відповідно до розділу 8 договору організація електронного документообігу визначено, що згідно з п.8.1 договору сторони домовились про використання електронного документообігу. Для організації електронного документообігу використовуються виключно власні інформаційні системи перевізника.
		У п.8.2 договору визначено, що електронний документообіг між перевізником та замовником передбачає оформлення документів з накладанням КЕП, якщо їх оформлення в електронній формі реалізовано в інформаційних системах перевізника та нормативно-правовими актами не встановлено обов`язковість паперового оформлення. Перелік таких документів визначений у підпунктах 1-26 пункту 8.2 договору.
		Відповідно до п.8.3 договору для цілей договору датою та часом одержання однією стороною будь-яких документів (повідомлень), відправлених іншою стороною з використанням власних інформаційних систем перевізника, є дата та час підписання відправником такого документа (повідомлення) КЕП у власних інформаційних системах перевізника.
		Пунктом 12.2 договору даний договір припиняється: у зв`язку з розірванням договору за взаємною згодою сторін, або у зв`язку з односторонньою відмовою від договору, у випадках та в порядку прямо передбачених договором, або з підстав визначених законодавством.
		Докази визнання договору недійсними, або його розірвання матеріали справи не містять, а також, даний факт підтверджений сторонами у судових засіданнях.
		На підставі укладеного між сторонами договору, ПП «ЛЄГО» згідно накладних №597450 від 06.12.2022 року, №500264 від 09.12.2022 року, №544312 від 15.03.2023 року, №550798 від 17.03.2023 року відправило вантаж зі станції Коломия Львівська залізниця до Дорнешти Румунія, через прикордонний пункт Вадул-Сірет у вагонах №№ 59164178, 59169987, 59169953, 59167049, 59166736, 59168682, 59170043, 59167080, 459169805, 59168856 (а.с.10, 17, 24, 32).
		По прибуттю на прикордонний пункт Вадул-Сірет 10.12.2022 року о 16:30 год та 12.12.2022 року о 16:30 вагони №№59164178, 59169987, 59169953, 59167049 та №59166736 були затримані Чернівецькою митницею для митного догляду (а.с.14-15). Відповідальними особами Чернівецької митниці було внесено відмітку в перевізні документи №597450 та №500264 інформацію щодо заборони пропуску вказаних вище вагонів із вантажем (а.с.10, 32). 
		17.03.2023 року о 07:20 год та 23.03.2023 року о 04:30 год вагони №№59168682, 59167080, 59170043, 59169805, 59168856 були затримані Чернівецькою митницею на пункті пропуску Вадул-Сірет для митного огляду.
		Станцією митного пропуску Вадул-Сірет складено акти загальної форми №4798 від 10.12.2022 року, №4799 від 12.12.2022 року, №2595 від 17.03.2023 року та №2769 від 23.03.2023 року (а.с.13, 21, 30, 170), якими засвідчено факт затримки вагонів №№59164178, 59169987, 59169953, 59167049, 59166736 (а.с.13,30), про що вантажовідправника повідомлено через станцію Коломия та через менеджер «Viber». Також, відповідно до довідки начальника станції ОСОБА_1 , останні повідомляли відповідача про затримку шляхом телефонного зв`язку, а також їх копії дублювалися у телефонному застосунку (а.с.171-178).
		Відповідно акти загальної форми №2595 від 17.03.2023 року та №2769 від 23.03.2023 року засвідчили факт затримки вагонів №№59168682, 59167080, 5970043 з 07:20 год 17.03.2023 року та вагонів №№59169805, 59168856 о 04:30 год 23.03.2023 року (а.с.21, 30). 
		За результатами огляду вантажу головним спеціалістом сектору технічної політики та використання лісових ресурсів Чернівецького обласного управління лісового та мисливського господарства складено акт/висновок огляду лісопродукції (а.с.15, 20, 28, 36).
		Чернівецькою митницею  на підставі ч.5 ст.338 МКУ та п.5 Постанови КМУ від 23.05.2012 року №467 складені Акти про проведення огляду товарів/транспортних засобів від 29.03.2023 року №UA408060/2022/000260 (електронна митна декларація №UA206080009048UO від 06.12.2022 року, вагони №№59169987, 59164178) та №UA408060/22/000259 (електронна митна декларація №UA206080009138UЗ від 09.12.2022 року, вагони №№59169953, 59167049, 59166736) (а.с.14, 35) 
		29.03.2023 року Чернівецькою митницею складені акти про проведення огляду товарів/транспортних засобів № UA408060/2023/000030 (вагони №№59168682, 59167080, 59170043, електронна митна декларація № UA2060801/2023/1335 від 15.03.2023 року) та №UA408060/2023/000031 (вагони №№59169805, 59168856, електронна митна декларація №UA206080/2023/1471 від 21.03.2023 року) (а.с.22, 27).
		Чернівецька митниця листом №7.2-08-1/7.2-20/14/6946 від 20.12.2022 року проінформувала залізницю про наявність провадження про порушення митних правил за фактом вчинення посадовою особою ПП «ЛЄГО» дій спрямованих на переміщення за митними деклараціями №№ UA206080009048UO, UA206080009138UЗ через митний кордон України товару шляхом надання одним товарам вигляду інших.
		У відповідності до Постанови про визнання речових доказів та визнання місця його зберігання від 19.01.2023 року залізничні вагони №№59169987, 59164178, 59166736, 59167049, 59169953 та товар, який переміщується у них, були визнані речовими доказами у кримінальному провадженні №420222600000000289 від 23.12.2022 року, відповідальною особою визначено ВСП «Івано-Франківську дирекцію залізничних перевезень» Регіональної філії Львівська залізниця, та передано по акту прийому-передачі на відповідальне зберігання від 19.01.2023 року (а.с.83-84 та а.с.93).
		24.03.2023 року Чернівецькою митницею оформлено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA408060/2023/000006 щодо відмови у пропуску через митний кордон України вагонів №№59168682, 59167080, 59170043 за накладною №544312 від 13.03.2023 року (а.с.81).
		30.03.2023 року відповідно Чернівецькою митницею оформлено картку відмови №UA408060/2023/000007 по вагонам: №№59169805,59168856 за накладною №550798 від 17.03.2023 року (а.с.82).
		Постановою Національної поліції України від 18.09.2023 року кримінальне провадження внесено до єдиного реєстру досудових розслідувань та №42022260000000289 від 23.12.2022 року, за заявою відповідача, закрито у зв`язку із відсутністю складу кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.358 КК України (а.с. 141-144).
		Постановою Першотравневого районного суду м.Чернівці від 29.11.2023 року №725/4396/23 визнано винним керівника ПП «ЛЄГО» у вчиненні правопорушення передбаченого ч.1 ст.483 МК України та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу, у розміру 404234,21 грн та конфіскації в дохід держави деревини, які були вилучені згідно протоколу про порушення митних правил №0652/40800/22 від 20.12.2022 року, яка залишена в силі постановою Чернівецького апеляційного суду від 29.01.2024 року (а.с.180).
		Не погоджуючись з діями митниці у оформленні карток відмови в прийнятті митних декларацій, ПП «ЛЄГО» оскаржило їх у судовому порядку.
		Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 11.09.2023 року в справі №600/2243/23-а, яке залишене без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2024 року встановлено, що працівником митного органу правомірно складено картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA408060/2023/000007 від 30.03.2023 року (а.с. 99-103).
		Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 13.09.2023 року в справі №600/2302/23-а, яке залишене без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2024 року встановлено, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA408060/2023/000006 від 24.03.2023 року працівниками митного органу складена правомірно (а.с.94-98).
		В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що за час затримки вагонів на станції Вадул-Сірет з вини та причин, які залежали від відповідача залізницею нараховано платежі на загальну суму 7207361,64 грн разом з ПДВ, зокрема: платежі за актами №4798 від 10.12.2022 року та №5451 від 30.09.2023 року, за вагони №59164178, №59169987 в сумі 1742771,40 грн з ПДВ; №4799 від 12.12.2022 року та №5450 від 30.09.2023 року за вагони №59169953, №59167049, №519166736 в сумі 2594743,32 грн з ПДВ; №2769 від 23.03.2023 року та №5446 від 30.09.2023 року за вагони №59169805, №59168856 в сумі 1126794,84 грн з ПДВ; №2595 від 17.03.2023 року та №5448 від 30.09.2023 року за вагони №№59168682, 59167080, 59170043 в сумі 1743052,08 грн з ПДВ.
		Платежі включено в накопичувальні картки ф.ФДУ-92 №02109006 від 02.10.2023 року, ф.ФДУ-92 №02109003 від 02.10.2023 року, ф.ФДУ-92 №02109004 від 02.102023 року, ф.ФДУ-92 №02109005 від 02.10.2023 року. Однак, вантажовласник не з`явився для їх підписання (а.с.16, 23-31, 37).
		Враховуючи, що відповідачем платежі добровільно не сплачені, позивач просить стягнути їх у судовому порядку.
		Відповідач у свою чергу просить відмовити у задоволенні позову посилаючись на те, що товар визнано речовим доказом в кримінальному провадженні, а відтак, ПП «ЛЄГО» не має зобов`язань оплати за зберігання речових доказів, крім цього відбувалося систематичне порушення виконання своїх посадових обов`язків комерційними агентами та агентами митного оформлення залізничної станції «Вадул-Сірет», митним органом систематично відбувалося порушення норм чинного законодавства, а позивач діє з порушенням умов договору, відтак відсутні підстави для нарахування всіх платежів. 
		Оцінивши всі встановлені обставини справи в їх сукупності згідно поданих до справи доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з урахуванням наступного.
		Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача витрат, понесених залізницею через затримку, зберігання вагонів та інше.
		Так, правовідносини, які виникли між сторонами у справі, регулюються Цивільним кодексом Україні (далі - ЦК України), Господарським кодексом України (далі - ГК України), Митним кодексом України (далі - МК України) та іншими підзаконними актами.
		За пунктами 2, 5 статті 306 ГК України передбачено, що суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
		Відповідно до положень ч.5 ст.307 ГК України, які кореспондуються з положеннями ч.2 ст.908 та ст.920 ЦК України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.
		Перевезення вантажів у міжнародному сполученні здійснюється, зокрема, відповідно до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС), яка є чинною для України відповідно до Закону України «Про правонаступництво в Україні» та Віденської конвенції про правонаступництво держав.
		Статтею 5 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС) визначено, що при відсутності відповідних положень в цій Угоді, застосовується національне законодавство тієї країни, в якій повноважна особа реалізовує свої права.
		Статтею 2 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС) визначено, що перевізник це договірний перевізник і всі подальші перевізники, які беруть участь у перевезенні вантажу, у тому числі по водній ділянці шляху в міжнародному залізнично-поромному сполученні; відправник - особа, яка пред`явила вантаж до перевезення і вказана в накладній як відправник вантажу.
		У відповідності до пр.6 ст.28 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, дія якої поширюється на спірні правовідносини, якщо перешкода до перевезення вантажу чи його видачі виникло з причин, що не залежали від перевізника, перевізнику повинні бути сплачені додаткові провізні платежі і витрати, понесені ним у зв`язку з перешкодами, а також неустойки, якщо вони передбачені національним законодавством.
		Відповідно до пр.1, 2 ст.32 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС) визначено, що перевізнику повинні бути відшкодовані всі витрати, пов`язані з перевезенням вантажу, не передбачені застосованими тарифами і викликані причинами, які не залежать від перевізника. Відшкодування додаткових витрат здійснюється в порядку передбаченому статтею 31 «Оплата провізних платежів та неустойок».
		Згідно з пр.1 ст.31 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС), якщо угодою між учасниками перевезення не передбачено інше, оплата провізних платежів є обов`язком: відправника - перевізникам, які беруть участь у перевезенні вантажу, за виключенням перевізника, який видає вантаж, за здійснене ним перевезення.
		За пр.2 ст.31 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС) унормовано, що якщо відправник або отримувач виконання своїх зобов`язань, передбачених в § 1 даної статті, покладає на третю особу, то ця особа повинна бути зазначена відправником в накладній як платник і повинна мати договір з відповідним перевізником.
		Відповідно до пр.5 ст.31 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС) унормовано, що провізні платежі і неустойки сплачуються перевізнику в порядку, передбаченому національним законодавством держави, в якому здійснюється оплата.
		Обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій і громадян, які користуються залізничним транспортом визначаються Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 (далі Статут).
		Статтею 8 Закону України «Про залізничний транспорт» визначено, що перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом загального користування організується на договірних засадах. Умови та порядок організації перевезень, у тому числі в прямому змішаному сполученні за участю залізничного та інших видів транспорту, нормативи якості вантажних перевезень (терміни доставки, безпека перевезень, схоронність вантажів) та обслуговування пасажирів, відправників і одержувачів вантажів визначаються Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів та Правилами перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України.
		Відповідно до п.2, 3 Статуту, він визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту. Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під`їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування.
		Відповідно до п.3 Правил складання актів (стаття 129 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 року № 334 (із змінами і доповненнями), акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема, затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства. Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами.
		Відповідно до п.119 Статуту за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під`їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами-суб`єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами користування вагонами і контейнерами.
		Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства. 
		Відповідно до п.2-4 Правил користування вагонами і контейнерами (ст.ст.119-126 Статуту залізниць України), затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 року №113 (далі - Правила) за користування вагонами і контейнерами вантажовідправники, вантажоодержувачі, власники під`їзних колій, порти, організації, установи, фізичні особи-суб`єкти підприємницької діяльності (далі - вантажовласники) вносять плату.
		Облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток 1), Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к (додаток 11), які складаються на підставі Пам`яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45 (додаток 2), Пам`яток про видачу/ приймання контейнерів форми ГУ-45к (додаток 8), Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами (додаток 12), Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а (додаток 3), Актів загальної форми ГУ-23 (додаток 6). За договором між вантажовласником і залізницею всі ці документи можуть оформлятися і надаватися в електронному вигляді. Порядок здійснення електронного документообігу під час перевезення вантажів залізничним транспортом у внутрішньому сполученні регламентується додатком до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.
		Відомості плати за користування вагонами, контейнерами складаються на вагони, контейнери, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів, контейнерів у пунктах навантаження та вивантаження та на під`їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами, контейнерами.
		Відомості плати за користування вагонами (контейнерами) мають підписуватися працівником станції і вантажовласника щоденно або в періоди пред`явлення їх станцією до розрахункового підрозділу, що встановлюються начальником залізниці. 
		У разі непогодження даних, зазначених у відомості, представник вантажовласника зобов`язаний підписати відомість із зауваженнями.
		Частиною 1 ст.26 Закону України «Про залізничний транспорт» передбачено, що обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників та одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів, засвідчуються актами.
		Згідно з ч.ч.1, 2 та 4 ст.129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
		Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.
		В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.
		Виходячи з п.8 Правил у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми (форми ГУ-23 - Додаток №6 до Правил користування) який підписується представниками станції і вантажовласника (до яких у тому числі належать вантажовідправники та вантажоодержувачі). В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.
		Аналогічні вимоги містять також Правила складання актів, відповідно до пункту 1 яких при перевезеннях у залежності від обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, відправника, одержувача, пасажира, складаються комерційні акти (додаток 1) та акти загальної форми (додаток 6 до Правил користування вагонами та контейнерами, затверджених наказом Мінтрансу від 25.02.1999 року №113).
		Отже, відповідно до названих норм чинного законодавства, підставами для майнової відповідальності вантажовласників (вантажовідправників) можуть бути різні обставини (зокрема і різні підстави для затримки/простою вагонів) і належним і допустимим доказом на підтвердження факту настання відповідних подій (кожної з них) - затримки/простою вагонів на станції (щодо кожної підстави такої затримки, якщо таких підстав більше однієї) є акт (акти) загальної форми ГУ-23, що складений(ні) згідно з Додатком №6 до Правил користування.
		За користування вагонами і контейнерами вантажовідправники, вантажоодержувачі, власники під`їзних колій, порти, організації, установи, фізичні особи  суб`єкти підприємницької діяльності (далі - вантажовласники) вносять плату (пункт 2 Правил користування вагонами і контейнерами затверджених наказом Міністерства України від 25.02.1999 №113 надалі Правила).
		Відповідно до п.4.10 Інструкції про взаємодію посадових осіб митних органів, що здійснюють митні процедури з товарами (вантажами), переміщуваними залізничними вантажними поїздами, і працівників залізниць України №1019/1143 від 18.09.2008 року (далі - Інструкції) у разі надходження на прикордонну передавальну станцію товарів (вантажів), щодо яких є потреба проведення митного огляду (переогляду), посадова особа митниці призначення здійснює необхідні митні процедури відповідно до законодавства України.
		У разі надходження на прикордонну передавальну станцію товарів (вантажів) з порушенням вимог цієї Інструкції або товарів (вантажів), щодо яких є потреба провести митний огляд (переогляд), посадова особа митниці призначення в накладній під найменуванням товарів (вантажів) учиняє запис «Пропуск заборонено» і зазначає підставу для прийняття такого рішення. Запис завіряється підписом і відбитком штампа «Під митним контролем» цієї посадової особи, і документи повертаються працівникові станції. Про затримку товарів (вантажів) складається акт загальної форми, у якому зазначається час початку й закінчення проведення митного огляду (переогляду) і який підписується особами, що брали участь у проведенні цього огляду (переогляду) (п. 4.11. Інструкції).
		Згідно з п.4.12. Інструкції у день прийняття рішення про заборону пропуску товарів (вантажів) через митний кордон України митниця призначення надсилає до митниці відправлення запит з метою з`ясування додаткових відомостей, потрібних для митного оформлення цього товару (вантажу). Митниця відправлення зобов`язана надіслати митниці призначення всю необхідну інформацію за запитом не пізніше трьох діб, а інформацію про швидкопсувні товари (вантажі) - протягом доби після отримання запиту.
		У разі неможливості пропуску товарів (вантажів) на підставі отриманої інформації посадова особа митниці оформляє Картку відмови, а в накладній під найменуваннями товарів (вантажів) зазначає підставу для прийняття такого рішення. Ця відмітка завіряється підписом і відбитком особистої номерної печатки посадової особи митниці призначення, а документи повертаються працівникові станції.
		На підставі рішення митниці працівник прикордонної передавальної станції надсилає на станцію відправлення телеграму для інформування вантажовідправника про затримку товару (вантажу) і про її причини. Вантажовідправник вживає заходи щодо усунення причин затримки такого товару (вантажу) або його повернення на станцію відправлення, про що інформує цю станцію. Станція відправлення повідомляє прикордонну передавальну станцію про прийняте вантажовідправником рішення.
		Судом встановлено, що простій вагонів на станції Вадул-Сірет відбувся у зв`язку із затримкою вагонів митним органом для огляду товару та порушенням митних правил відповідачем.
		У відповідності до пунктів 6, 10, 12, 13 Правил користування вагонам і контейнерами, станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв`язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником). Загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година.
		Плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці.
		Час користування обчислюється окремо для кожного вагона і контейнера за його номером.
		Поряд з цим, нормою ст.46 Статуту залізниць України передбачено плату за зберігання вантажу, що прибув на станцію, строк якого перевищує добу. Безкоштовний строк зберігання вантажу обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.
		Згідно з п.8 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року, збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).
		Пункт 9 Правил зберігання вантажів встановлює, що за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у т.ч. під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки.
		Таким чином, приписами законодавства унормовано обов`язок вантажовідправника, вантажоодержувача сплачувати залізниці плату за користування вагонами та збір за зберігання вантажів у разі затримки вагонів (контейнерів), пов`язаної з митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці, 
		Підстави звільнення вантажовласника від плати за користування вагонами передбачені в п.121 Статуту залізниць України та п.16 Правил користування вагонами і контейнерами є вичерпними, затримку вагонів, пов`язану з митним оформленням, а також необхідністю проведення огляду вантажу в межах відкритого кримінального провадження чи арештом вантажу, що знаходиться у вагонах, до цих підстав не віднесено, про що також зазначено в п.17 Оглядового листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства».
		До того ж як вказано у п.5.15 Роз`яснення президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею» від 29.05.2002 року №04-5/601, плата за користування вагонами як належності України, так і належності інших держав не є заходом відповідальності, яка може застосовуватись лише за наявності вини сторони у зобов`язанні.
		Звідси слід дійти висновку, що у разі понесення перевізником додаткових витрат за затримку вагонів, що сталася не з його вини, вантажовідправник зобов`язаний відшкодувати йому всі платежі виставлені до сплати за користування вагонами та зберігання вантажів.
		Натомість, у разі ж відсутності виявлення факту порушення митних правил вантажовідправник може стягнути в судовому порядку понесені ним збитки у розмірі вартості сплачених залізниці витрат з того органу, за ініціативою якого було проведено затримку товару на станціях залізниці чи на підходах до них (висновок суду з урахуванням правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 року у справі № 911/4079/16).
		Дослідивши матеріали справи, суд констатує, що факт затримки вагонів №№ 59164178, 59169987 розпочато в 16год 30хв 10.12.2022, вагонів №№ 59169953, 59167049, 59166736 о 16год 30хв 12.12.2022 року, вагонів №№ 59168682, 59167080, 59170043 о 07год 20хв 17.03.2023 року та вагонів №№ 59169805, 459168856 о 04год 30хв 23.03.2023 року у зв`язку з початком проведення митних формальностей, що підтверджується актами загальної форми №4798 від 10.12.2022 року, №4799 від 12.12.2022 року, №2595 від 17.03.2023 року, №2769 від 23.03.2023 року; актами/висновками огляду лісопродукції від 14.12.2023 року, від 20.03.2023 року та 29.03.2023 року; актом про проведення огляду товарів №UA408060/2022/000260, № UA408060/2022/000259, № UA408060/2023/000030, №408060/2023/000031.
		На даний час вказані вагони знаходяться на простої на станції Вадул-Сірет, докази протилежно у матеріалах справи відсутні.
		Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 11.09.2023 року в справі №600/2243/23-а, яке залишене без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2024 року встановлено, що працівником митного органу правомірно складено картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA408060/2023/000007 від 30.03.2023 року.
		Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 13.09.2023 року в справі №600/2302/23-а, яке залишене без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2024 року встановлено, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA408060/2023/000006 від 24.03.2023 року працівниками митного органу складена правомірно.
		Згідно ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		Преюдиційні факти  це факти, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили.
		Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивними та об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. 
		Отже, встановлені у рішенні суду, які залишені без змін постановою апеляційного адміністративного суду обставини щодо правомірності дій митного органу  є преюдиційними для господарського суду під час розгляду даної справи, а тому не підлягають повторному доказуванню.
		У той же час оскарження дій митного органу в судовому порядку не зупиняє нарахування плати за користування вагонами та супутніх з цим зборів.
		Матеріалами справи доведено, що за затримку вагонів №№59168682, 59167080, 59170043 нараховано 1743052,08 грн, та підтверджується актами загальної форми №2595 від 17.03.2023 року і №5448 від 30.09.2023 року, також за затримку вагонів №59169805, 59168856 залізницею нараховано 1126794,84 грн, що підтверджується актами загальної форми №2769 від 23.03.2023 року та №5446 від 30.09.2023 року.
		А відтак, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача коштів за користування, зберігання і простой вагонів №№59168682, 59167080, 59170043, 59169805, 59168856 в сумі 2869846,92 грн є обгрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
		Що ж стосується вагонів №№ 59169987, 59164178, 59166736, 59167049, 59169953, то слід зазначити, наступне.
		Відповідно до ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
		Матеріалами справи підтверджується, що постановою Управління Служби безпеки України в Чернівецькій області про визнання речовим доказом та визнання місця його зберігання від 19.01.2023 року, спірні вагони визнані речовими доказами та вирішено їх зберігання передати залізничній станції «Вадул-Сірет» ВСП Івано-Франківської дирекції залізничних перевезень Регіональної філії Львівська залізниця (а.с.153).
		22.12.2022 року відповідач звернувся із листом №61 від 22.12.2022 року до начальника Чернівецької митниці про надання дозволу на розвантаження вищевказаних вагонів та повернути власнику.
		23.12.2022 року відповідач звернувся до залізниці із листом №64 від 22.12.2022 року про повідомлення про затримку вагонів та звернення про розвантаження вагонів (а.с.153).
		Однак, відповідно до ст.119 Статуту визначено, що за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під`їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами суб`єктами підприємницької діяльності вноситься плата.
		Згідно зі змістом вказаної статті, під користуванням вагонами (контейнерами) слід розуміти використання відповідного рухомого складу залізниці певним суб`єктом господарської діяльності, у тому числі власником залізничної під`їзної колії, який безпосередньо приймає вагони (контейнери) від залізниці для виконання подальших операцій з ними, а потім повертає їх залізниці.
		Суд дійшов до висновку, що матеріали справи не містять доказів фактичного користування позивачем зазначеними вагонами, чим позбавляє останнього користуватися своїми правами та обов`язками.
		Крім цього, арешт майна не є підставою для звільнення від плати за користування вагонами, оскільки арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, передбачених статтею 131 Кримінального процесуального кодексу України, суть якого полягає у тимчасовому, до скасування у встановленому порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права власності.
		Відповідно до пункту 2 Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, затвердженої спільним наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Служби безпеки України, Верховного Суду України та Державної судової адміністрації України №51/401/649/471/23/125 від 27.08.2010 року (надалі - Інструкція) у ході дізнання, досудового слідства і судового розгляду у кримінальних справах слідчий, працівник органу дізнання, прокурор на підставі відповідного процесуального рішення, у тому числі постанови або ухвали суду, зобов`язані вилучати, з-поміж іншого, речові докази.
		Згідно з пунктом 12 Інструкції під час зберігання і передачі речових доказів, цінностей, документів та іншого майна вживаються заходи для забезпечення належного зберігання у вилучених об`єктів ознак і якостей, які визначають їх значення як речових доказів у кримінальних справах і які є на них, а також зберігання самих речових доказів, ознак і якостей з метою можливості їх подальшого цільового використання.
		Відповідно до пункту 12 Розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами (далі - Правила) загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника.
		У пункті 13 Правил плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці.
		Як вже було зазначено вище, у відповідності до матеріалів справи залізничні вагони №№ 59169987, 59164178, 59166736, 59167049, 59169953 вилучено та визнано речовими доказами і передано по акту прийому-передачі у кримінальному провадженні від 23.12.2022 року.
		При цьому, слід відмітити, що вагони вилучені саме з вини відповідача, а не залізниці, вагони, які були передані на зберігання залізниці, та на які було накладено арешт в рамках кримінального провадження продовжувались знаходитись на станційних коліях, отже продовжували діяти загальні умови перевезення вантажів, а відтак нарахування плати за надані послуги.
		18.09.2023 року постановою слідчого відділу Чернівецького РУП ГУНП в Чернівецькій області кримінальне провадження закрито у зв`язку із відсутністю складу кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.358 КК України.
		Однак, це не відміняє того, що вагонами залізниця не могла користуватися і в матеріалах справи відсутні докази їх повернення власнику. Враховуючи вище викладене,є факт затримки вагонів, є факт надання послуг залізницею вантажовідправнику, тому залізниця, згідно чинного законодавства, має право стягувати дані платежі.
		А відтак, залізницею нараховано 1742771,40 грн, які підтверджені актами загальної форми №4798 від 10.12.2022 року, №5451 від 30.09.2023 року за вагони №№59164178, 59169987 та, відповідно, за користування вагонами №№ 59169953, 59167049, 519166736 нараховано 2594743,32 грн, що підтверджено актами загальної форми №4799 від 12.12.2022 року та №5450 від 30.09.2023 року.
		Таким чином, вимоги про стягнення з відповідача плати за користування, зберігання, тощо вагонами №№59164178, 59169987, 59169953, 59167049, 519166736 в сумі 4337514,72 грн є обгрунтованими.
		Враховуючи вище викладене та відповідно до матеріалів справи спірні вагони №№ 59164178, 59169987, 59169953, 59167049, 59166736, 59168682, 59170043, 59167080, 459169805, 59168856 знаходяться на станції Вадул-Сірет. Відповідно, за час знаходження спірних вагонів в розпорядженні відповідача, позивачем нарахована плата за користування цими вагонами у загальному розмірі 7207361,64 грн разом з ПДВ, що підтверджується накопичувальними картками №02109006 від 02.10.2023 року на суму 1452309,50 грн без ПДВ (1742771,40 грн з ПДВ), №02109003 від 02.10.2023 року на суму 2162286,10 грн без ПДВ (2594743,32 грн з ПДВ), №02109004 від 02.10.2023 року на суму 938995,70 грн без ПДВ (1126794,84 грн з ПДВ), №02109005 від 02.10.2023 року на суму 1452543,40 грн без ПДВ (1743052,08 грн з ПДВ).
		Перевіривши розрахунки позивача, суд визнає їх арифметично правильними та такими, що відповідають умовам укладеного між сторонами договору.
		Своєю чергою відповідач не надав свого контррозрахунку вартості наведених послуг та не спростував порядок їх нарахування.
		Більше того, сторони у судових засідання підтвердили факт використання вагонів відповідачем та неможливості користування ними позивачем.
		Слід зазначити, що відповідач, звертався до відповідних органів про можливість звільнити вагони, однак, вагони повернуті не були, тому це не позбавляє його обов`язку виконувати умови договору та сплатити кошти за їх користування у встановленому законом порядку.
		У зв`язку з цим суд переконаний, що відповідач як суб`єкт господарювання вільно розпоряджається своїми правами, проте несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням ним певних дій.
		Відповідач будь-яких доказів оплати вказаної суми суду не надав. 
		Враховуючи вищевикладене, суд прийшов висновку, що позовна заява АТ «Українська залізниця» є обґрунтованою, документально підтвердженою, відповідачем не спростованою, відтак позовні вимоги належить задовольнити в повному обсязі.
		Що ж стосується тверджень відповідача щодо порушення в оформленні документів, слід відмітити, що пунктом 8.2 договору визначено, «що електронний документообіг між перевізником та замовником передбачає оформлення документів з накладанням КЕП», проте, цим пунктом застережено, що «якщо їх оформлення в електронній формі реалізовано в інформаційних системах перевізника», доказів в підтвердження такої реалізації у всіх випадках останнім не надано. При цьому, судом встановлено, що всі акти, накопичувальні картки складені у відповідності до вимог Правил та за встановленою формою, а відтак є належними доказами.
		Суд зазначає, що у спірних відносинах та з огляду на наведені вище норми права визначальним є те, що відповідач при затримці вагонів митним органом чи органами дізнання не звільняється від виконання умов договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, а тому суд відхиляє решту доводів відповідача.
		Слід також відмітити, що митні формальності не є слідчими діями, ці дії передбачені митним кодексом, факт затримка вагонів зафіксований на підставі митного огляду і заборони пропуску через питний кордон. В даному випадку, обов`язок залізниці зафіксувати цей факт, що і було зроблено в акті загальної форми. Є факт затримки вагонів, є факт надання послуг залізницею вантажовідправнику, тому залізниця, згідно чинного законодавства, має право стягувати дані платежі.
		Відповідно до ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
		Згідно з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		У відповідності до частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 ГПК України).
		Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.79 ГПК України).
		Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
		Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain).
		У висновках Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
		Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.
		Враховуючи наведені законодавчі приписи та з огляду на позицію сторін, здійснивши відповідну юридичну оцінку всіх доказів, на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог, які відповідачем не спростовані, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
		У відплвідності до положень ст.129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
		Керуючись ст.ст.2, 4, 5, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 194, 232, 233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
		ВИРІШИВ:
		1.Позовні вимоги Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м.Київ, вул.Єжи Гедройця, 5) до Приватного підприємства «ЛЄГО» (59126, Чернівецька обл, Вижницький р-н, с. Яблуниця, вул.О.Довбуша, 8) стягнення заборгованості в сумі 7207361,64 грн - задовольнити в повному обсязі.
		2.Стягнути з Приватного підприємства «ЛЄГО» (59126, Чернівецька обл, Вижницький р-н, с. Яблуниця, вул.О.Довбуша, 8, код 34207835) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м.Київ, вул.Єжи Гедройця, 5, код 40075815) заборгованості в сумі 7207361,64 грн та 86488,35 грн судового збору.
		 
		Відповідно до статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Відповідно до статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України). 
		Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб  порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб  адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.
		 
		Повний текст рішення складено та підписано 14.05.2024 року.
		 
		Суддя С.М. Гушилик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...