Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 686/26519/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано судом: 14.05.2024. Зареєстровано: 15.05.2024. Забезпечено надання загального доступу: 16.05.2024.
Дата набрання законної сили: 11.06.2024
Номер судового провадження: 2/686/239/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 686/26519/23
		Провадження № 2/686/239/24 
		 
		       
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		30.04.2024 
		 
		Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області у складі: 
		головуючого судді Колієва С.А. 
		при секретарі Кучерук Н.В.
		за участю:
		представника позивача ОСОБА_1 
		представника відповідача ОСОБА_2 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницькому справу за позовом ОСОБА_3 до Поліклініки Державної прикордонної служби України про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,- 
		в с т а н о в и в :
		У жовтні 2023 року ОСОБА_3 звернулася до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області із позовом до Поліклініки Державної прикордонної служби України в якому просила визнати незаконним та скасувати наказ начальника Поліклініки Державної прикордонної служби України №97-ОС від 22.09.2023 року «Про особовий склад» про звільнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , завідувача психіатричного кабінету (лікаря-психіатра) за прогул; поновити її на посаді завідувача психіатричного кабінету (лікаря-психіатра) Поліклініки Державної прикордонної служби України з 18.09.2023 року та стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 18.09.2023 року по день винесення рішення у справі.
		В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з 21.10.2019 року ОСОБА_3 працювала на посаді лікаря-психіатра психіатричного кабінету поліклінічного відділення з денним стаціонаром Госпіталю Державної прикордонної служби України. 28.10.2020 року назва вказаної установи була змінена на «Поліклініка Державної прикордонної служби України». 28.10.2020 року вона була переведена на посаду завідувача психіатричного кабінету (лікаря-психіатра) Поліклініки Державної прикордонної служби України.
		29.06.2022 року на підставі ст.13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у зв`язку з повномасштабною збройною агресією російської федерації, що призвело до обмеження можливостей виконання працівниками Поліклініки Державної прикордонної служби України своїх обов`язків відповідачем був вданий наказ №54-ОС «Про призупинення дії трудового договору» згідно з яким було призупинено дію її трудового договору з 20.06.2022 року до дня припинення або скасування воєнного стану. Внаслідок ситуації, що склалася у місті Харків та Харківської області, а саме ведення активних воєнних дій, постійних ракетних обстрілів, що створювали загрозу її життю та здоров`ю вона вимушена була переїхати проживати до іншого регіону України та з березня 2022 року вона стала проживати у м. Хмельницький. 22.09.2023 року на свою електронну адресу вона отримала копію витягу з наказу начальника Поліклініки Державної прикордонної служби України від 22.09.2023 року №97-ОС «Про особовий склад» згідно якого її було звільнено з 18.09.2023 року із займаної посади на підставі п.4 ст.40 КЗпП України за прогул. Зазначила, що вказаний наказ є незаконним оскільки на час його ухвалення стосовно неї діяв інший наказ установи від 20.06.2022 року №54-ОС про призупинення дії її трудового договору до припинення або скасування воєнного стану. Про те, що дію її трудового договору відновлено з 18.09.2023 року вона дізналася лише 19.09.2023 року, отримавши від відповідача копію відповідного наказу (про відновлення дії трудового договору) № 95-ОС від 18.09.2023 року. При цьому 20.09.2023 року вона повідомила відповідача, що скасування дії наказу про призупинення дії її трудового договору з подальшим її виходом на роботу на територію Поліклініки, яка розташована у безпосередній близькості до військових об`єктів та які є ціллю ракетних ударів російської федерації, незабезпечення відповідачем належних та безпечних умов роботи, становить під загрозу її життя та здоров`я, грубо порушує Конституцію України.
		Посилаючись на вказані обставини, а саме неповідомлення її за 10 календарних днів до відновлення дії трудового договору про необхідність стати до роботи, поважність причин її неприбуття на робоче місце (внаслідок постійних обстрілів території міста Харкова у якому розташована Поліклініка Державної прикордонної служби України існує реальна загроза її життю і здоров`ю) вважає, що її звільнення на підставі п.4 ст.40 КЗпП України є незаконним, а відповідний наказ підлягає скасуванню із поновленням її на відповідній посаді із виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
		У поданому відзиві відповідач Поліклініка Державної прикордонної служби України позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні. Зазначено, що дійсно ОСОБА_3 з 21.10.2019 року працювала на посаді лікаря-психіатра психіатричного кабінету поліклінічного відділення з денним стаціонаром, а з 28.10.2020 року обіймала посаду завідувача психіатричного кабінету (лікаря-психіатра) у Поліклініці Державної прикордонної служби України. 20.06.2020 року у зв`язку із повномасштабною збройною агресією російської федерації, що призвело до обмеження забезпечення працівників Поліклініки роботою, на підставі ст.13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» наказом начальника Поліклініки №54-ОС від 20.06.2022 року з працівниками Поліклініки, в тому числі з ОСОБА_3 дію трудового договору було призупинено. 05.09.2023 року було прийнято рішення про скасування призупинення трудового договору з ОСОБА_3 та відновлення його дії з 18.09.2023 року, про що останню було повідомлено листом Поліклініки «Про скасування призупинення та поновлення дії трудового договору» від 06.09.2023 року №12/665-23  Вих., який направлено на електронну адресу ОСОБА_3 . Вказаним листом ОСОБА_3 було повідомлено про відновлення дії її трудового договору та необхідність стати до роботи і приступити до виконання своїх посадових обов`язків згідно займаної посади з 18.09.2023 року. Вказаний лист ОСОБА_3 отримала 06.09.2023 року. Крім того, про відновлення дії трудового договору позивача та необхідність приступити до виконання своїх посадових обов`язків з 18.09.2023 року остання також була повідомлена у телефонному режимі, а Поліклінікою направлялися відповідні лист поштою на повідомленою самою позивачкою поштову адресу. 18.09.2023 року наказом начальника Поліклініки від 18.09.2023 року № 95-ОС призупинення дії трудового договору з ОСОБА_3 було скасовано, а дію відповідного трудового договору відновлено, про що позивача повідомлено на її електронну адресу. Про видачу вказаного наказу та відновлення дії трудового договору ОСОБА_3 було також повідомлено у телефонному режимі, проте остання висловила прохання надіслати на її електронну адресу відповідний наказ. В період з 18 по 22 вересня 2023 рік ОСОБА_3 до виконання своїх трудових обов`язків не приступила, на робочому місці була відсутня, про що було складено відповідні акти. Оскільки після відновлення дії трудового договору позивач на роботу не вийшла та була відсутня на робочому місці впродовж 5-ти робочих днів без поважних причин, 22.09.2023 року був виданий наказ начальника Поліклініки №97-ОС про звільнення ОСОБА_3 із займаної посади на підставі п.4 ст.40 КЗпП України. Вважає, що вказане звільнення позивача було здійснено у відповідності до вимог діючого трудового законодавства та підстав для скасування вказаного наказу і поновлення позивача на відповідній посаді не має.
		В судовому засіданні представник позивача позов підтримала, просила його задовольнити. Зазначила, що 20.06.2022 року у зв`язку із збройною агресією російської федерації, веденням активних бойових дій на території Харківської області, постійними ракетними обстрілами міста Харків, у якому розташована Поліклініка Державної прикордонної служби України дію трудового договору з ОСОБА_3 було зупинено на період до припинення або скасування воєнного стану. Внаслідок безпосередньої загрози життю та здоров`ю позивача остання вимушена була покинути місце проживання у м. Харків та переїхати у м. Хмельницький, де вона проживає і на даний час. 06.09.2023 року від керівництва Поліклініки на свою електронну адресу позивачка отримала лист в якому повідомлено про відновлення дії її трудового договору та необхідність прибути на робоче місце та приступити до виконання своїх трудових обов`язків з 18.09.2023 року. Оскільки у лютому 2023 року керівництвом Поліклініки вже направлявся подібний лист щодо відновлення дії її трудового договору проте фактичного відновлення не відбулося та наказ про припинення дії її трудового договору не скасувався, з метою пересвідчитися чи дійсно відновлюється дія її трудового договору 13.09.2023 року вона направила лист до Поліклініки з проханням надати відповідний наказ про відновлення дії її трудового договору. На вказану заяву вона отримала відповідь 14.09.2023 року (лист) в якій було знову повідомлено про відновлення дії її трудового договору та необхідність приступити до роботи з 18.09.2023 року. Відповідний наказ про відновлення дії трудового договору ОСОБА_3 був виданий Поліклінікою лише 18.09.2023 року та фактично отриманий позивачкою лише 19.09.2023 року. При цьому у листі від 20.09.2023 року в якості обставин, які унеможливлюють її прибути на робоче місце та приступити до виконання своїх посадових обов`язків є те, що Поліклініка розташована у м. Харків у безпосередній близькості до військових об`єктів, які є ціллю для завдання ракетних ударів, а отже вихід її на роботу становить загрозу її життю та здоров`ю. Вважала, що оскільки сам наказ про відновлення дії трудового договору ОСОБА_3 був ухвалений Поліклінікою лише 18.09.2023 року, який вона фактично отримала лише 19.09.2023 року, роботодавцем не дотриманий 10-ти денний строк повідомлення позивача до відновлення дії трудового договору. За таких обставин, посилаючись на недотримання роботодавцем вимог щодо повідомлення позивача у 10-ти денний строк про відновлення дії трудового договору, а також те, що неприбуття на робоче місце позивачки було обумовлено поважними причинами (наявність обґрунтованих побоювань за своє життя та безпеку) підстав для звільнення ОСОБА_3 на підставі п.4 ст.40 КЗпП України не має і таке звільнення є незаконним. Крім того просила врахувати, що сам наказ про звільнення був виданий роботодавцем 22.09.2023 року проте звільнення ОСОБА_3 згідно вказаного наказу здійснено з 18.09.2023 року, що також є незаконним.
		Представник відповідача позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні. Зазначив, що дійсно позивач працювала у Поліклініці та з 28.10.2020 року обіймала посаду завідувача психіатричного кабінету (лікаря-психіатра). 20.06.2020 року у зв`язку із повномасштабною збройною агресією російської федерації дію трудового договору з позивачкою було зупинено. 06.09.2023 року позивачку належним чином було повідомлено про відновлення її трудового договору та необхідність приступити до виконання покладених на неї посадових обов`язків з 18.09.2023 року. 18.09.2023 року наказом начальника Поліклініки був виданий відповідний наказ про відновлення дії трудового договору з ОСОБА_3 . Впродовж робочого тижня, в період з 18.09.2023 по 22.09.2023 року ОСОБА_3 була відсутня на робочому місці до виконання своїх трудових обов`язків не приступила. 22.09.2023 наказом начальника Поліклініки ОСОБА_3 була звільнена на підставі п.4 ст.40 КЗпП України. Вважає вказаний наказ законним і обґрунтованим та підстав для його скасування не має. Крім того просив врахувати, що незважаючи на видачу у червні 2022 року наказу про зупинення дії трудових договорів з рядом працівників Поліклініки сама установа не припиняла свою діяльність та фактично станом на вересень 2023 рік єдиним працівником, який не вийшов на роботу була лише ОСОБА_3 . При цьому за характером роботи посада ОСОБА_3 , яку вона обіймає у Поліклініці (завідувач психіатричного кабінету (лікар-психолог)) не може виконуватися дистанційно, і така посада входить до переліку членів військово-лікарської комісії. Таким чином не вихід на роботу ОСОБА_3 фактично унеможливлювало роботу ВЛК. Щодо ракетних обстрілів міста Харкова просив врахувати, що внаслідок повномасштабної збройної агресії російської федерації ракетним обстрілам піддаються не лише місто Харків а фактично більшість великих міст України. При цьому підприємства та установи у м. Харкові продовжують здійснювати свою діяльність, і таку діяльність фактично не припиняла і продовжує здійснювати і сама ОСОБА_4 .
		Фактичні обставини встановлені судом. 
		21.10.2019 року ОСОБА_3 була прийнята на роботу до Госпіталю Державної прикордонної служби України на посаду лікаря-психіатра психіатричного кабінету поліклінічного відділення з денним стаціонаром (наказ №131-ОС від 21.10.2019 року).
		З 28.10.2020 року назва установи Госпіталь Державної прикордонної служби України була змінена на «Поліклініка Державної прикордонної служби України».
		28.10.2020 року наказом від 28.10.2020 року №3-ОС була переведена на посаду завідувача психіатричного кабінету (лікаря-психіатра).
		Наказом начальника Поліклініки Державної прикордонної служби України №54-ОС від 20.06.2022 року на підставі ст.13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у зв`язку з повномасштабною збройною агресією російської федерації, що призвела до обмеження можливостей виконання працівниками Поліклініки своїх обов`язків призупинено дію трудового договору працівнику ОСОБА_3 , завідувачу психіатричного кабінету  лікарю психіатру з 20.06.2022 року до дня припинення або скасування воєнного стану.
		Листом від 06.09.2023 року за № 12/665-23-Вих за підписом в.о. начальника Поліклініки Державної прикордонної служби України ОСОБА_3 було повідомлено, що в умовах воєнного стану в Поліклініці створено умови для виконання сторонами трудових відносин своїх обов`язків, передбачених законодавством, та наявні підстави для скасування призупинення з нею трудового договору та відновлення його дії з 18.09.2023року. У зв`язку із цим повідомлено про необхідність стати до роботи з дня відновлення трудового договору  18.09.2023 року. 
		Наказом в.о. начальника Поліклініки Державної прикордонної служби України №95-ОС від 18.09.2023 року скасовано призупинення дії трудового договору та поновлено дію трудового договору з ОСОБА_3 , завідувачем психіатричного кабінету (лікарі-психіатра).
		Листом від 19.09.2023 року за №12/703-23-Вих за підписом в.о. начальника Поліклініки ОСОБА_3 було повідомлено про факт її невиходу на роботу та відсутності впродовж робочого дня на робочому місці 8.09.2023 року та запропоновано у зв`язку із цим надати письмові пояснення про причини відсутності на робочому місці.
		У відповідь на вказаний лист 20.09.2023 року ОСОБА_3 повідомила Поліклініку Державної прикордонної служби України про те, що оскільки приміщення Поліклініки розташовані в близькості від певних військових об`єктів, які відповідно до норм міжнародного гуманітарного права є законними цілями для нападу, а Харківська міська територіальна громада, де і розташована Поліклініка належить до території можливих бойових дій, наказ про скасування призупинення дії її трудового договору з її виходом на роботу на територію Поліклініки поставить під загрозу її життя і здоров`я, що є порушенням Конституції України.
		18 вересня, 19 вересня , 20 вересня, 21 вересня і 22 вересня 2023 року працівниками Поліклініки були складені акти про відсутність завідувача психіатричного кабінету (лікаря-психіатра) ОСОБА_3 впродовж всього робочого дня.
		Наказом в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковника ОСОБА_5 від 22.09.2023 року за №97-ОС «Про особовий склад» був розірваний трудовий договір та звільнено ОСОБА_3 , завідувача психіатричного кабінету (лікаря-психіатра) за прогул (в тому числі відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) з 18 вересня 2023 року, на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України.
		Застосовані норми права та мотиви з яких виходить суд.
		Згідно з частиною першою статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
		Частиною першою ст.3 КЗпП України визначено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
		Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього  ст.4 КЗпП України.
		Держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи  п.6 ч.1 ст.51 КЗпП України.
		Згідно ч.1 ст.21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.
		Особливості проходження державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, представництв іноземних суб`єктів господарської діяльності в Україні, а також осіб, які працюють за трудовим договором, укладеним з фізичними особами (далі - працівники), у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану" визначені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі Закон № 2136-IX).
		Згідно положень ст.13 Закону №2136-ІХ призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв`язку із збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором.
		Призупинення дії трудового договору може здійснюватися за ініціативи однієї із сторін на строк не більше ніж період дії воєнного стану. У разі прийняття рішення про скасування призупинення дії трудового договору до припинення або скасування воєнного стану роботодавець повинен за 10 календарних днів до відновлення дії трудового договору повідомити працівника про необхідність стати до роботи.
		Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин.
		Частиною третьою статті 29 КЗпП України передбачено, що ознайомлення працівників з наказами (розпорядженнями), повідомленнями, іншими документами роботодавця щодо їхніх прав та обов`язків допускається з використанням визначених у трудовому договорі засобів електронних комунікаційних мереж з накладенням удосконаленого електронного підпису або кваліфікованого електронного підпису. У трудовому договорі за згодою сторін можуть передбачатися альтернативні способи ознайомлення працівника, крім інформації, визначеної пунктом 4 частини першої цієї статті, що доводиться до відома працівників у порядку, встановленому цією статтею.
		Згідно з пунктом 4 частиною першою статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
		Положеннями статті 148 КЗпП України обумовлено, що дисциплінарне стягнення застосовується роботодавцем безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.
		Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.
		В силу статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення роботодавець повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення роботодавець повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.
		Відповідно до статті 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на роботодавця, крім випадків укладення між працівником та роботодавцем трудового договору про дистанційну роботу. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Роботодавець повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, що запобігають виробничому травматизму, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань у працівників. Роботодавець не вправі вимагати від працівника виконання роботи, що становить явну небезпеку для життя працівника, а також в умовах, що не відповідають законодавству про охорону праці. Працівник має право відмовитися від виконання дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, що становить небезпеку для життя чи здоров`я такого працівника або людей, які його оточують, і навколишнього середовища. У разі неможливості повного усунення небезпечних і шкідливих для здоров`я умов праці роботодавець зобов`язаний повідомити про це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, який може надати тимчасову згоду на роботу в таких умовах. На роботодавця покладається обов`язок проведення інструктажу (навчання) працівників з питань охорони праці, протипожежної безпеки. Трудові колективи обговорюють і схвалюють комплексні плани поліпшення умов праці, охорони праці та проведення санітарно-оздоровчих заходів і контролюють виконання таких планів.
		У справі, що розглядається, позивача звільнено з посади завідувача психіатричного кабінету (лікаря-психіатра) Поліклініки Державної прикордонної служби відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України.
		Відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України висновується, що власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір у випадку здійснення працівником прогулу без поважних причин.
		При цьому прогул, в розумінні КЗпП України, це відсутність працівника на роботі без поважних причин більше трьох годин (безперервно чи загалом). Для звільнення працівника на такій підставі власник або уповноважений ним орган повинен мати докази, що підтверджують відсутність працівника на робочому місці більше трьох годин упродовж робочого дня.
		Невихід на роботу у зв`язку із самовільним використанням працівником відпустки, відгулів за відпрацьовані раніше дні, залишення роботи без попередження власника чи уповноваженого ним органу визнаються прогулом і можуть бути підставою звільнення працівника.
		З матеріалів справи встановлено, що з 20.06.2022 року, відповідно до положень ст.13 Закону № 2136-ІХ було призупинено дію трудового договору між ОСОБА_3 та Поліклінікою Державної прикордонної служби України.
		06 вересня 2023 року Поліклінікою Державної прикордонної служби України було повідомлено ОСОБА_3 про відновлення дії відповідного трудового договору та необхідність у зв`язку із цим прибути на робоче місце і приступити до виконання своїх трудових обов`язків з 18.09.2023 року. Факт отримання такого повідомлення 06.09.2023 року підтверджується матеріалами справи, був визнаний і не заперечувався стороною позивача в судовому засіданні.
		Таким чином слід констатувати, що Поліклінікою, як роботодавцем, у відповідності до вимог ст.13 Закону № 2136-ІХ, було повідомлено позивача про відновлення строку дії трудового договору, а остання відповідно зобов`язана була прибути на робоче місце та приступити до виконання трудових обов`язків з 18.09.2023 року.
		З 18.09.2023 року та впродовж п`яти робочих днів (до 22.09.2023 року) ОСОБА_3 не приступила до виконання своїх трудових обов`язків та була відсутня на робочому місці впродовж усього робочого дня в цей період. Вказане підтверджено складеними роботодавцем актами про відсутність позивача на робочому місці та не заперечувалося самою позивачкою.
		Звільнення на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України є видом дисциплінарного стягнення за порушення трудової дисципліни (пункт 2 частини першої статті 147 КЗпП України). Крім встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи є з`ясування поважності причини його відсутності.
		Поважними визнаються такі причини, які виключають вину працівника. До поважних причин відсутності на робочому місці слід відносити такі обставини, як: стихійні лиха, хвороба працівника або членів його сім`ї, нерегулярна робота транспорту, участь працівника в порятунку людей або майна, відмова від незаконного переведення та невихід у зв`язку з цим на нову роботу. Не вважаються прогулом відсутність працівника не на підприємстві, а на робочому місці; відмова від незаконного переведення; відмова від роботи, протипоказаної за станом здоров`я, не обумовленої трудовим договором або в умовах, небезпечних для життя і здоров`я; невихід на роботу після закінчення строку попередження при розірвання трудового договору з ініціативи працівника
		Відповідні правові висновки викладені у постанови Верховного Суду від 26 червня 2019 року в справі № 572/2944/16-ц.
		Поліклінікою, як роботодавцем, було запропоновано надати ОСОБА_3 пояснення з приводу причин своєї неявки на роботу з 18.09.2023 року. Листом від 20.09.2023 року позивач повідомила, що її неявка обумовлена тим, що повернення на роботу ставить під загрозу її життя та здоров`я оскільки Поліклініка (її робоче місце) знаходиться у місті Харків, яке віднесено до територій можливих активних бойових дій, та безпосередньо розташоване поблизу військових об`єктів.
		Вказані причин неявки на робоче місце були по суті зазначені позивачем і в обґрунтування позовних вимог.
		Надаючи оцінку поважності причин неявки на робоче місце після відновлення дії трудового договору суд зазначає наступне.
		Так, як встановлено із матеріалів справи після зупинення дії трудового договору позивач ОСОБА_3 переїхала із міста Харків та з березня 2023 року стала проживати у м. Хмельницький. Як зазначено стороною позивача такий переїзд був викликаний із наявною загрозою для її життя та здоров`я, яка пов`язана з військовою агресією проти України та систематичними обстрілами міста Харків.
		Водночас суд зазначає, що перебування будь-якої особи на всій території України, починаючи з 24 лютого 2022 року, не може вважатись безпечним та несе значну кількість ризиків для життя та здоров`я такої особи.
		При цьому позивач мала усвідомлювати факт перебування у триваючих трудових відносинах з Поліклінікою Державної прикордонної служби, а також те, що вона обіймає посаду завідувача психіатричного кабінету, та як наслідок має виконувати свої посадові обов`язки, дотримуватись правил трудового розпорядку, а у випадку відсутності на роботі повідомляти свого роботодавця про причини відсутності на робочому місці.
		Згідно пояснень представника відповідача Поліклініка фактично не призупиняла свою діяльність та продовжує надавати відповідні медичні послуги. Вказані обставини підтверджені матеріалами справи.
		Крім того, згідно пояснень представника відповідача Поліклініка не піддавалася жодним ракетно-бомбовим ударам, не має руйнувань та має всі необхідні умови для працівників, в тому числі і без пекові, для виконання ними своїх посадових обов`язків. 
		За таких обставин за умови функціонування Поліклініки Державної прикордонної служби, а також наявності в останньої потреби в працівниках, по суті відмова позивача повертатися на своє робоче місце та виконувати свої посадові обов`язки, не може вважатися поважною причиною та по суті свідчить про те, що інші працівники Поліклініки, які продовжили виконувати свої посадові обов`язки в умовах дії воєнного стану, перебували в обмеженому становищі в порівнянні з позивачем, яка не виконувала своїх посадових обов`язків.
		Також суд зазначає, що позивач, усвідомлюючи відновлення Поліклінікою своєї роботи у повному обсязі (повідомлення роботодавцем відновлення з позивачем дії трудового договору) та відповідно необхідність виконання завідувачем психіатричного кабінету своїх посадових обов`язків, остання, по суті відмовляючись повертатися на своє робоче місце, не вчиняла жодних дій до впорядкування своїх трудових відносин з відповідачем. 
		За таких обставин на переконання суду, відсутність позивача на роботі у зазначений період, що супроводжувався по суті небажанням позивача повертатися на своє робоче місце та не вчиненням нею жодних дій для врегулювання процесу виконання нею своїх трудових обов`язків, не є наслідком існування обставин непереборної сили.
		Щодо посилань на незаконність наказу в частині зазначення дати звільнення суд зазначає наступне.
		Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
		За змістом статті 47 КЗпП України, яка передбачає обов`язок роботодавця видати працівнику трудову книжку у день звільнення, та статті 116 КЗпП України, яка встановлює обов`язок роботодавця провести розрахунок із працівником у день звільнення, останнім робочим днем є день звільнення.
		У постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 289/51/16-ц (провадження № 61-13864св18), від 24 жовтня 2018 року у справі № 307/3546/16-ц (провадження № 61-7980св18), від 15 квітня 2020 року у справі № 462/993/17 (провадження № 61-14166ск19) та від 22 червня 2021 року у справі № 703/240/20 (провадження № 61-260св21) зазначено, що працівник не може бути звільнений у день, який передує дню видання роботодавцем наказу про звільнення. Працівник може бути звільнений з підстав, передбачених КЗпП України, лише у день видання наказу роботодавця або у будь-який наступний день за днем видання наказу про звільнення.
		Як встановлено з матеріалів справи ОСОБА_3 допустила порушення трудової дисципліни у вигляді прогулу 18 вересня 2023 року, що є підставою для звільнення з роботи за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, проте зазначення в наказі від 22 вересня 2023 року № 97-ОС датою звільнення зазначено 18 вересня 2023 року, що не відповідає наведеним положенням КЗпП України.
		Враховуючи відсутність підстав для поновлення позивача на роботі, оскільки її 22 вересня 2023 року обґрунтовано звільнено за прогул, суд дійшов висновку про визнання незаконним та скасування наказу від 22 вересня 2023 року № 97-ОС в частині визначення дати звільнення ОСОБА_3 з 18 вересня 2023 року.
		За встановленими судами обставинами днем звільнення ОСОБА_3 необхідно вважати дату винесення наказу про звільнення, тобто 22 вересня 2023 року.
		Оскільки підстав для поновлення ОСОБА_3 на посаді не має, а вимоги про стягнення на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу є похідними від цієї вимоги, у задоволенні в цій частині позову слід відмовити.
		На підставі викладеного, керуючись 10, 12, 13, 76-89, 258-268, 274-279 ЦПК України суд,- 
		у х в а л и в:
		Позов задовольнити частково.
		Наказ в.о. начальника Поліклініки Державної прикордонної служби України від 22 вересня 2023 року № 97-ОС в частині визначення дати звільнення ОСОБА_3 змінити з 18 вересня 2023 року на 22 вересня 2023 рік.
		В решті у задоволенні позову відмовити.
		На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту до Хмельницького апеляційного суду.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 . 
		Відповідач: Поліклініка Державної прикордонної служби України, код ЄРДПОУ 20695033, адреса: м. Харків, пров. Інженерний, буд.7.
		Повний текст судового рішення буде виготовлений 10.05.2024 року
		 
		 
		 
		Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...