Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 393/649/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами в стані сп’яніння.
Надіслано для оприлюднення: 15.05.2024. Зареєстровано: 15.05.2024. Забезпечено надання загального доступу: 16.05.2024.
Дата набрання законної сили: 14.05.2024
Номер судового провадження: 11-кп/4809/171/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023121040000509

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		Кропивницький апеляційний суд
		 
		№ провадження 11-кп/4809/171/24 Головуючий у суді І-ї інстанції  ОСОБА_1  
		Категорія 286-1 Доповідач в колегії апеляційного суду         ОСОБА_2  
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		14.05.2024 року                                         м.Кропивницький
		       
		       Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Кропивницького апеляційного суду у складі: 
		головуючого судді ОСОБА_2 , 
		суддів: ОСОБА_3 ОСОБА_4 ,
		за участю секретаря ОСОБА_5 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому матеріали кримінального провадження №12023121040000509 за апеляційними скаргами прокурора, потерпілої ОСОБА_6 , представника неповнолітнього ОСОБА_7 - ОСОБА_8 та захисника обвинуваченого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_10 на вирок Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 13 грудня 2023 року, яким
		ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Верблюжка Новгородківського району Кіровоградської області, українця, громадянина України, освіта професійно-технічна, одруженого, на утриманні має одну малолітню дитину, не працюючого, зареєстрованого АДРЕСА_1 , проживаючого АДРЕСА_1 , раніше судимого: 22.06.2023 Новгородківським районним судом Кіровоградської області за ч.1 ст.190 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік, на підставі ст.ст.75,76 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік
		визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України і призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років 6 (шість) місяців з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 10 (десять) років. На підставі ч.1 ст.71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання за цим вироком повністю приєднати невідбуту частину покарання за вироком Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 22.06.2023, з урахуванням вимог п.п. ''б'' п.1 ч.1 ст.72 КК України, та остаточно призначити ОСОБА_9 до відбуття покарання у виді позбавлення волі строком на 6 (шість) років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 10 (десять) років. Цивільний позов ОСОБА_6 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 до ОСОБА_9 про стягнення шкоди, завданої внаслідок ДТП - залишено без розгляду. Цивільний позов ОСОБА_8 , ОСОБА_7 до ОСОБА_9 про стягнення моральної та майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП - залишено без розгляду
		за участю сторін кримінального провадження:
		прокурора ОСОБА_13 ,
		потерпілої ОСОБА_6 ,
		представника неповнолітнього ОСОБА_7 - ОСОБА_8 
		та їх представника - адвоката ОСОБА_14 ,
		захисника ОСОБА_10 ,
		обвинуваченого ОСОБА_9 
		В С Т А Н О В И Л А:
		В апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду скасувати   в частині призначеного покарання через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_9 визнати винним та призначити покарання за ст. 286-1 ч.3 КК України у виді позбавлення волі строком на 8 років з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 10 років. На підставі ст. 72, ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного за даним вироком, приєднати повністю невідбуту частину покарання за вироком Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 22.06.2023 та остаточно призначити ОСОБА_9 покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років 6 місяців з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 10 років. Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що вирок суду першої інстанції не містить переконливого обґрунтування щодо можливості призначення обвинуваченому ОСОБА_9 покарання найбільш наближеному до мінімального, а тому на переконання державного обвинувача, суд не прийняв до уваги обставини, що повинні були вплинути на міру призначеного покарання. Так, не дивлячись, що злочини вказаної категорії вчиняються із необережності, ОСОБА_9 перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння та не маючи взагалі посвідчення водія на право керування транспортними засобами будь-якої категорії, свідомо сів за кермо автомобіля на підпитку, позбавивши себе можливості безпечного його керування, як наслідок, одна особа загинула та ще одна неповнолітня отримала тяжкі тілесні ушкодження. Вказане свідчить про високу суспільну небезпечність обвинуваченого, що не повинно було залишитись поза увагою суду при постановленні рішення. Поряд із цим, дослідивши особу обвинуваченого встановлено, що останній офіційно не непрацюючий, одружений, має на утриманні малолітню дитину, вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав, шкоду, завдану злочином, не відшкодував, раніше судимий, інкримінований злочин вчинив у період іспитового строку, неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за ст. 126 КУпАП (керування т.з без відповідних документів) та двічі за ст. 130 КУпАП ( у зв`язку із відмовою проходження відповідного освідування). На переконання сторони обвинувачення, при призначенні ОСОБА_9 покарання слід враховувати наслідки, які настали в результаті його протиправних дій, а саме смерть - ОСОБА_15 та отримання тяжких тілесних ушкоджень неповнолітнім ОСОБА_7 .
		В апеляційній скарзі потерпіла  ОСОБА_6  просить вирок суду змінити  з підстав невідповідності призначеного судом  ОСОБА_16  покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості та призначити покарання за ч.3 ст.286-1 КК України 10 років позбавлення волі. Свої вимоги обґрунтовує тим, що  призначивши обвинуваченому  ОСОБА_9  майже мінімальну міру покарання, суд не навів переконливих доводів на підтвердження прийнятого рішення. При цьому, судом не враховано суспільну небезпеку вчиненого кримінального правопорушення, тяжкі наслідки ДТП,  через стан алкогольного сп`яніння обвинувачений вчинив ДТП і як наслідок її чоловік загинув; дані про особу обвинуваченого, який ніде не працює, постійного джерела доходів не має, вчинив тяжкий злочин, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, скоїв злочин в період іспитового строку; позбавив життя людину, дітей залишив без батька та годувальника сім`ї; завдав тяжкі тілесні ушкодження неповнолітньому, який ще до цього часу лікується; навмисно не забезпечив технічно-справний стан і комплектність ходової частини транспортного засобу.Вважає, що поведінка обвинуваченого ОСОБА_9 не свідчить про каяття у скоєному та прагнення стати на шлях виправлення.
		В апеляційній скарзі представник неповнолітнього  потерпілого ОСОБА_7  - ОСОБА_8  просить вирок суду змінити  з підстав невідповідності призначеного судом  ОСОБА_16  покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості та призначити покарання за ч.3 ст.286-1 КК України 10 років позбавлення волі. Свої вимоги обґрунтовує тим, що  призначивши обвинуваченому  ОСОБА_9  майже мінімальну міру покарання, суд не навів переконливих доводів на підтвердження прийнятого рішення. При винесенні покарання судом не було враховано, що ОСОБА_9  на протязі року неодноразово притягався до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП, керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння - це свідчить про те, що щирого каяття в діях ОСОБА_9  немає, так як він в котре сів за кермо в стані алкогольного сп`яніння та, не маючи посвідчення водія. Через стан алкогольного сп`яніння обвинувачений вчинив ДТП і як наслідок її неповнолітній син отримав тяжкі тілесні ушкодження. Матеріальні збитки потерпілим не відшкодував. Тому щирого каяття зі сторони ОСОБА_9  немає, а суд визнав відповідно до ст.66 КК України визнав щире каяття, як обставину, що пом`якшує покарання обвинуваченому. Крім того, судом не враховано суспільну небезпеку вчиненого кримінального правопорушення, тяжкі наслідки ДТП; дані про особу обвинуваченого, який ніде не працює, постійного джерела доходів не має, вчинив тяжкий злочин, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, скоїв злочин в період іспитового строку; позбавив життя людину, дітей залишив без батька та годувальника сім`ї; завдав тяжкі тілесні ушкодження неповнолітньому, який ще до цього часу лікується; навмисно не забезпечив технічно-справний стан і комплектність ходової частини транспортного засобу.Вважає, що поведінка обвинуваченого ОСОБА_9 не свідчить про каяття у скоєному та прагнення стати на шлях виправлення.
		В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_10 просить вирок суду змінити та призначити ОСОБА_9 основне покарання за вчинене кримінальне правопорушення у виді позбавлення волі строком на 5 років. Свої вимоги обґрунтовує тим, що Засуджений ОСОБА_9 визнає всі обставини, які встановлені судом. Обвинувачений щиро розкаявся, повністю визнав свою вину, позитивно характеризується за місцем проживання, одружений, на утриманні має одну малолітню дитину, на диспансерному обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, є єдиним годувальником сім`ї. В судовому засіданні вибачився перед потерпілим. Спочатку проведення досудового розслідування активно співпрацював з органами досудового слідства та судом, активно сприяв встановленню всіх обставин справи. Не мав можливості відшкодувати матеріальну та моральну шкоду потерпілим, але так як він перебуває під вартою є сиротою і не має можливості перебуваючи під вартою відшкодувати матеріальну шкоду. Виразив готовність після завершення терміну покарання почати відшкодування моральної та матеріальної шкоди. Водночас, суд призначив остаточне покарання за правилами ч.1 ст.71КК України, а саме - до покарання, призначеного за новим вироком повністю приєднав невідбуту частину покарання за попереднім вироком Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 22.06.2023р., але не враховано судом в повній мірі, що засудженим частково відбуто іспитовий строк та злочин вчинено з необережності. Ці обставини дають можливість призначити покарання шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком та на думку сторони захисту доцільно було приєднати до покарання по ч. 3 ст. 286-1КК України не 6 місяців позбавлення волі, а 1 місяці позбавлення волі визначивши при цьому остаточне покарання в вигляді 5 років 1 місяць позбавлення волі.
		Вироком суду ОСОБА_9 визнано винним за те, що він 30.07.2023 близько 22 год. 00 хв. перед початком керування автомобілем ''ВАЗ 2101 ЗНГ'', реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить на праві приватної власності ОСОБА_17 , не перевірив належним чином і не забезпечив технічно-справний стан і комплектність ходової частини транспортного засобу, розпочав експлуатацію вищезазначеного технічно-несправного автомобіля у порушення вимог п. 31.1, 31.4, 31.4.5(г), 2.1 (а), 2.9 (а) ПДР України, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння та не маючи взагалі посвідчення водія на право керування транспортними засобами будь-якої категорії, керував легковим автомобілем в умовах обмеженої видимості (темна пора доби) по АДРЕСА_2 . Під час руху, обвинувачений, грубо порушуючи вимоги п.п. 1.5, 2.3 (б) і (д) ПДР України через наявний стан алкогольного сп`яніння та відсутність достатніх навичок водіння, позбавив себе можливості вірно оцінювати дорожню обстановку та безпечно керувати транспортним засобом, щоб мати можливість постійно контролювати напрямок його руху, та не створювати небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, не переконався у відсутності транспортних засобів на смузі зустрічного руху, яким може бути створена перешкода чи небезпека, без нагальної на те потреби, не пов`язаної із забезпеченням безпеки дорожнього руху, в безпосередній близькості із зустрічним транспортним засобом, виїхав на смугу зустрічного руху при вільній своїй правій смузі руху, чим грубо порушив вимоги п.п. 10.1, 12.1 ПДР України. В цей час, в зустрічному напрямку, зі сторони вул. Беляєва по проїзній частині дороги вул.Гагаріна рухався в межах своєї смуги мотоцикл ''Mustang MT 150-8'', реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_15 , який здійснював перевезення пасажира ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та якому односторонніми діями водія ОСОБА_9 була створена аварійно-небезпечна ситуація. При сукупності всіх зазначених обставин та внаслідок невиконання водієм ОСОБА_9 вищевказаних вимог ПДР України, а також п.п. 13.1 та 13.3 ПДР України щодо обрання безпечного бокового інтервалу між зустрічним транспортним засобом, останнім створено передумови, при яких на відстані 3,6 м до правого краю дороги, тобто на смузі руху мотоцикла, та 21,2 м до будинку АДРЕСА_3 , відбулося зіткнення вищезазначених транспортних засобів. У результаті дорожньо-транспортної пригоди: водій мотоциклу ОСОБА_15 згідно висновку судово-медичної експертизи отримав тілесні ушкодження, які в сукупності мають ознаки тяжких, які небезпечні для життя і знаходяться у прямому причинному зв`язку з настанням 31.07.2023 смерті останнього у КНП ''Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради''; пасажир мотоциклу ОСОБА_7 згідно висновку судово-медичної експертизи отримав тілесні ушкодження, які в сукупності мають ознаки тяжких, які є небезпечними для життя в момент їх спричинення.
		Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав вимоги своєї апеляційної скарги та просив її задовольнити, частково підтримав апеляційну скаргу потерпілих та просив залишити без задоволення апеляційну скаргу захисника обвинуваченого, потерпілу ОСОБА_6 , представника неповнолітнього ОСОБА_7 - ОСОБА_8 та їх представника - адвоката ОСОБА_14 , які підтримали подані апеляційні скарги потерпілих та апеляційну скаргу прокурора, апеляційну скаргу захисника просили залишити без задоволення, обвинуваченого ОСОБА_9 та його захисника ОСОБА_10 , які підтримали апеляційну скаргу захисника та просили апеляційні скарги прокурора та потерпілих залишити без задоволення, дослідивши матеріали кримінального провадження, зваживши доводи апеляційних скарг, колегія судів дійшла до наступних висновків. 
		 
		Висновок суду про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_9  у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення ґрунтується на достовірних та узгоджуваних між собою доказах, які зібрані у передбаченому кримінальним процесуальним законом порядку, належно оцінені судом та наведені у вироку. 
		Враховуючи те, що фактичні обставини кримінального провадження, доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та правильність кваліфікації його дій за ч.3 ст.286-1 КК України в апеляційних скаргах не оспорюються, а тому колегією суддів відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України не переглядаються.
		Дії ОСОБА_9 правильно кваліфіковані судом першої інстанції за ч.3  ст. 286-1 КК України якпорушення правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, якщо вони спричинили смерть одного потерпілого та тяжкі наслідки іншому потерпілому.
		Щодо доводів   захисника з приводу суворості призначеного покараннято колегія суддів вважає їх необґрунтованими.
		Відповідно до змісту ст. ст. 50, 65 КК України - покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Суд, при призначенні покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
		Так, суд першої інстанції врахував тяжкість вчиненого злочину, особу винного, який не працює, позитивно характеризується за місцем проживання, одружений, на утриманні має одну малолітню дитину, на диспансерному обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, раніше неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності, судимий, відсутність обставин, які обтяжують покарання та наявність обставин, які пом`якшують покарання - щире каяття, і прийшов до висновку з приводу необхідності призначення ОСОБА_9 покарання у виді позбавлення волі в мінімальній межі санкції ч.3 ст.286-1 КК України. 
		При цьому, під час досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження обвинувачений визнав вину та щиро розкаявся, що свідчить про те, що обвинувачений критично ставиться до своїх дій та виявив готовність нести кримінальну відповідальність за скоєне, це і є обставина, що пом`якшує покарання, а саме щире каяття.
		З огляду на викладене, доводи захисника, на які він посилається в своїй апеляційній скарзі щодо визнання обвинуваченим своєї вини, щире каяття у вчиненому, наявність постійного місця проживання, на утриманні малолітню дитину, судом першої інстанції були враховані в повній мірі. При цьому, районний суд врахував всі обставини справи, у тому числі пом`якшуючі покарання обставини, на які посилається у своїй скарзі захисник.
		Крім того, з урахуванням особи ОСОБА_9 , даних про нього, який вже притягався до кримінальної відповідальності за вчинення злочину проти власності, системний характер його протиправної поведінки, оскільки останній неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності, свідчить про небажання ставати на шлях виправлення та підвищену суспільну небезпеку його особи.
		Таким чином, аргументи захисника про недостатнє врахування судом першої інстанції при призначенні покарання даних про особу обвинуваченого є необґрунтованими, оскільки їх в повній мірі враховано, що підтверджується вироком суду.
		Крім того, враховуючи вимоги ч.1 ст.71 КК України, остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
		Отже, судом першої інстанції повністю дотримані вимоги ч.1 ст.71, 72 КК України та за оскаржуваним вироком обвинуваченому призначено остаточне покарання за сукупністю вироків, шляхом повного складання покарань.
		При цьому, суд в межах своїх дискреційних повноважень при призначенні покарання, як вбачається з мотивувальної частини вироку, фактично прийняв до уваги всі дані, що характеризують особу обвинуваченого, а також врахував обставини кримінального провадження в їх сукупності, які визначають тяжкість скоєного кримінального правопорушення, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання.
		Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, при призначенні покарання суди мають враховувати обставини, встановлені у кожному конкретному провадженні, та дані про особу винного, які є суто індивідуальними та при однакових обставинах, за наявності даних про особу винного покарання буде різним, з огляду на те, чи зможе особа виправитись при призначенні їй більш м`якого покарання ніж позбавлення волі. У даному провадженні, за встановлених даних про особу обвинуваченого, колегія суддів приходить до висновку про неможливість його виправлення при призначенні більш м`якого покарання.
		Отже, підстав вважати призначене покарання вочевидь несправедливим, через його суворість, як про це зазначається в апеляції захисника, колегія суддів не знаходить.
		Поряд з цим, колегія суддів визнає доводи, викладені в апеляційній скарзі прокурора, потерпілої ОСОБА_6 та представника неповнолітнього ОСОБА_7 - ОСОБА_8 слушними, находить їх такими, які ґрунтуються на вимогах закону.
		        Вважаючи обґрунтованим визнання судом першої інстанції обставин, які характеризують особу обвинуваченого, визнання ним вини, відсутність обтяжуючих обставин, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, колегія суддів приходить до висновку, що при призначенні покарання ОСОБА_9 суд першої інстанції допустив неправильне застосування Закону України про кримінальну відповідальність.
		Так, санкція ч.3 ст.286-1 КК України передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від 5 до 10 років років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до десяти років.
		Відповідно до висновку Верховного Суду, який викладено у постанові від 02 березня 2021 року у справі №721/115/19, для досягнення пропорційності між злочином та покаранням, основним чинником, який має братися до уваги під час визначення виду та міри покарання за злочин, є ступінь його тяжкості та небезпечності. При призначенні покарання судам слід прагнути до справедливості та пропорційності, а будь-які винятки з цієї мети мають бути належним чином обґрунтовані.
		Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не було враховано в повній мірі те, що злочин, у якому обвинувачується ОСОБА_9 , відноситься до категорії тяжких злочинів, основною причиною його вчинення стало грубе порушення вимог ПДР України, внаслідок чого одна особа загинула та ще одна неповнолітня особа отримала тяжкі тілесні ушкодження. 
		Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_9 , достатньою мірою не врахував наслідки дорожньо-транспортної пригоди, в результаті якої настали тяжкі наслідки.
		Колегія суддів також погоджується з доводами сторони обвинувачення, що визнання вини ОСОБА_9 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, було вимушеним під тиском вагомих, допустимих та належних доказів його винуватості.
		Що стосується визнаної судом обставини, що пом`якшує покарання - щирого каяття, то колегія суддів звертає увагу на таке.
		Так, дійсно обвинувачений ОСОБА_9 своєї вини у вищевказаному злочині не заперечує та висловлює жаль з приводу його вчинення, просив вибачення у потерпілих.
		Проте, колегія суду звертає увагу на те, що матеріальна та моральна шкода, завдана обвинуваченим, до цього часу не відшкодована навіть частково, на що обґрунтовано звертають увагу прокурор та потерпілі в апеляційних скаргах.
		Так, колегія суддів враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду, що містяться у постанові від 27.11.2019 року (кримінальне провадження 629/847/15-к), згідно яких, щире каяття - це певний психічний стан винної особи, коли вона засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, що об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям всіх відомих їй обставин вчиненого діяння, вчиненням інших дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину, або відшкодування завданих збитків чи усунення заподіяної шкоди.
		Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Щире каяття - це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження.
		Про щирість каяття особи свідчить і поведінка засудженого після вчинення злочину. Якщо особа сприяє розкриттю вчиненого нею злочину, добровільно відшкодовує завдані збитки або усуває завдану шкоду, такі дії об`єктивно підтверджують щире каяття особи.
		Отже, той факт, що ОСОБА_9 визнав свою вину, само по собі не може безумовно свідчити про його щире каяття. Інших обставин, які б об`єктивно підтверджували щире каяття обвинуваченого, не убачається.
		Крім того, судом не враховано відомості щодо особи обвинуваченого, зокрема те, що він раніше притягався до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, та знову, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння та, не маючи взагалі посвідчення водія на право керування транспортними засобами будь-якої категорії, свідомо сів за кермо автомобіля на підпитку, позбавивши себе можливості безпечного його керування. 
		Суд першої інстанції, приймаючи рішення про призначення обвинуваченому покарання, наближене до мінімальної межі, встановленої санкцією ч.3 ст. 286-1 КК України, пославшись на обставини, які він враховує при призначенні покарання, належним чином не мотивував і не навів переконливих доводів про доцільність призначення саме такого розміру покарання, обмежившись лише формальним посиланням на вищезазначені обставини.
		Крім того, посилання у вироку на те, що призначаючи покарання ОСОБА_9 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, також є формальним і фактично не враховує характеру вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, оскільки останній на шлях виправлення не став та в подальшому в черговий раз допустив протиправну поведінку, що спричинило смерть водія мотоцикла ОСОБА_15 та отримання неповнолітнім пасажиром ОСОБА_7 тяжких тілесних ушкоджень. При цьому, потерпілі у кримінальному провадженні, під час розгляду справи, наполягали на призначенні найбільш суворого покарання, передбаченого санкцією ч.3 ст. 286-1 КК України, чого судом також не було враховано при призначенні покарання.
		З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що призначене обвинуваченому ОСОБА_9 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 6 місяців, з позбавленням права керування транспортним засобом на 10 років, не відповідає загальним засадам призначення покарання, принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Крім того, таке покарання не є достатнім і необхідним для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів, не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину і особі обвинуваченого внаслідок м`якості.
		Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 420 КПК України, суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання.
		При призначенні покарання колегія суддів ураховує ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_9  злочину, що відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином, його високий ступінь суспільної небезпеки для невизначеного кола осіб, виходячи з обставин вчинення при керуванні обвинуваченим джерелом підвищеної небезпеки грубого порушення одночасно декількох вимог ПДР України, та наслідків у вигляді смерті людини та одна неповнолітня особа отримала тяжкі тілесні ушкодження, який осудний, раніш притягувався як до адміністративної так і кримінальної відповідальності, має на утриманні малолітню дитину, на спеціальних обліках у медичних закладах не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, однак, не намагався після ДТП і до ухвалення оскаржуваного судового рішення будь-яким чином допомогти потерпілим оговтатись від пережитого, компенсувати їм спричинену його злочинними діями шкоду чи полегшити душевний біль, наявність обставини, що пом`якшує покарання визнання вини, та відсутність обставин, які його обтяжують.
		Крім того, колегія суддів враховує досудову доповідь щодо обвинуваченого, відповідно до якої, останній має середній рівень ризику вчинення кримінального правопорушення та високий рівень ймовірної небезпеки для суспільства, а тому виправлення ОСОБА_9 без ізоляції від суспільства не можливе. 
		Поряд з цим, колегія суддів ураховує і те, що обвинувачений скоїв злочин під час відбування покарання за попереднім вироком під час іспитового строку, неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за ст. 126 КУпАП, а саме керування транспортним засобом без відповідних документів та двічі за ст. 130 КУпАП, у зв`язку з відмовою проходження огляду для визначення стану алкогольного сп`яніння, тобто будучи позбавлений права керування транспортними засобами, сів за кермо автомобіля. 
		Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що при призначенні обвинуваченому покарання суд першої інстанції порушив загальні засади призначення покарання, передбачені Кримінальним кодексом України, не дотримався принципу індивідуалізації покарання, не врахував в повній мірі даних про особу ОСОБА_9 та призначив покарання, яке не є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.
		Поряд з цим, на підставі ст. 71 КК України, з урахуванням приписів  ст. 72 КК України, відповідно до яких одному дню позбавлення волі відповідає два дні обмеження волі, до цього покарання визначеного апеляційним судом, слід повністю приєднати невідбуту частину покарання за вироком Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 22 червня 2023 року та призначити ОСОБА_9 остаточне покарання за сукупністю вироків у виді позбавлення волі в межах санкції ч.3 ст.286-1 КК України.
		Таке покарання перебуватиме у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню.
		Справедливе застосування норм права означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
		Такий висновок узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини, який зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним («Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року).
		Поряд з цим, частковому задоволенню підлягає апеляційна скарга потерпілої ОСОБА_6 та представника неповнолітнього ОСОБА_7 - ОСОБА_8 , оскільки останні просили вирок суду в частині призначеного покарання змінити, збільшивши строк визначеного судом першої інстанції покарання, посилаючись на вимоги, які збігаються з вимогами прокурора, так як, відповідно до ст.420 КПК України, суд апеляційної інстанції у зв`язку з необхідністю застосування більш суворого покарання скасовує вирок суду першої інстанції та ухвалює свій вирок.
		На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги захисника обвинуваченого та про задоволення апеляційної скарги прокурора, й часткове задоволення апеляційних скарг потерпілоїОСОБА_6 та представника неповнолітнього ОСОБА_7 - ОСОБА_8 , і вважає за необхідне скасувати вирок суду першої інстанції в частині призначеного обвинуваченому ОСОБА_9 покарання, та ухвалити новий вирок в цій частині, тобто у зв`язку з необхідністю застосування більш суворого покарання.
		 
		Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 413, 420, 615 ч.15 КПК України, колегія суддів 
		У Х В А Л И Л А:
		Апеляційну скаргу прокурора задовольнити, апеляційні скарги потерпілої ОСОБА_6 та представника неповнолітнього ОСОБА_7 - ОСОБА_8 задовольнити частково, апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_10 залишити без задоволення.
		Вирок Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 13 грудня 2023 року щодо ОСОБА_9 в частині призначеного покарання скасувати.
		Визнати ОСОБА_9 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 286-1 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 10 років.
		На підставі ст.71 КК України, за сукупністю вироків до покарання, призначеного за даним вироком, повністю приєднати невідбуту частину покарання за вироком Новгородківського районного суду від 22.06.2023 та остаточно призначити ОСОБА_9 покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років 6 місяців.
		В решті вирок суду залишити без зміни.
		Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення та на нього може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення, а засудженими, які тримаються під вартою в цей же строк, з дня отримання копії вироку.
		 
		СУДДІ:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...