Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 682/2819/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації; Ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Надіслано для оприлюднення: 15.05.2024. Зареєстровано: 15.05.2024. Забезпечено надання загального доступу: 16.05.2024.

Номер судового провадження: 1-кп/682/20/2024
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023244000001870

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		               
		                                                                Справа № 682/2819/23
		                                                Провадження № 1-кп/682/20/2024 
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		       15 травня 2024 року 
		       Славутський міськрайонний суд
		       Хмельницької області в складі:
		       головуючої судді                                                 ОСОБА_1 ,
		       за участю секретаря судових засідань                  ОСОБА_2 ,
		       прокурора                                                         ОСОБА_3 ,
		       обвинуваченого                                                 ОСОБА_4 ,
		       захисника                                                          ОСОБА_5 ,
		       розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Славута обвинувальний акт у кримінальному провадженні за № 12023244000001870 від 03.10.2023 по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Хмельницької області, Славутського району, с. Головлі, українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, неодруженого, на утриманні неповнолітніх дітей чи осіб похилого віку не має, непрацюючого, фактично проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України,
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		Згідно ст. 65 Конституції України вбачається, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.
		Так, ОСОБА_4 в період часу з червня 2020 року по липень 2020 року проходив строкову військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді курсант. В період часу з липня 2020 року по листопад 2021 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 на посаді водій. В подальшому призовник ОСОБА_4 , 2001 р.н., згідно наказу № 260 від 18.11.2021 командира військової частини НОМЕР_2 звільнений в запас та зарахований до ОР-1 (оперативного резерву І черги) вказаної військової частини.
		27.05.2022 ОСОБА_4 пройшов медичний огляд та згідно довідки військово-лікарської комісії придатний до військової служби відповідно до Наказу Міністерства оборони № 402 від 14.08.2008 «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України». 
		30 вересня 2023 року працівником ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_3 ), в житловому будинку по АДРЕСА_1 , військовозобов`язаному ОСОБА_4 , на виконання Указу Президента України № 65/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію», запропоновано отримати повістку з визначеним терміном прибуття на 02.10.2023 до ІНФОРМАЦІЯ_4 , що за адресою: АДРЕСА_2 для відбуття на навчальні збори та проходження військової служби. ОСОБА_4 відмовився отримувати повістку, про що складено акт про відмову від отримання повістки та 02.10.2023 не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_5 .
		Окрім того, ІНФОРМАЦІЯ_6 , працівником ІНФОРМАЦІЯ_5 , в житловому будинку по АДРЕСА_1 , військовозобов`язаному ОСОБА_4 , на виконання Указу Президента України № 65/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію», запропоновано отримати повістку з визначеним терміном прибуття на 04.10.2023 до ІНФОРМАЦІЯ_4 , що за адресою: АДРЕСА_2 для відбуття на навчальні збори та проходження військової служби. ОСОБА_4 відмовився отримувати повістку, про що складено акт про відмову від отримання повістки та 04.10.2023 не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_5 .
		Також, 26.10.2023 ОСОБА_4 пройшов повторний медичний огляд та згідно довідки військово-лікарської комісії придатний до військової служби згідно Наказу Міністерства оборони № 402 від 14.08.2008 «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України».
		26 жовтня 2023 року, працівником ІНФОРМАЦІЯ_5 , в службовому кабінеті по АДРЕСА_2 , військовозобов`язаному ОСОБА_4 , на виконання Указу Президента України № 65/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію», запропоновано отримати повістку з визначеним терміном прибуття на ІНФОРМАЦІЯ_4 , що за адресою: АДРЕСА_2 для відбуття на навчальні збори та проходження військової служби. ОСОБА_4 відмовився отримувати повістку, про що складено акт про відмову від отримання повістки.
		Військовозобов`язаний ОСОБА_4 , всупереч вимогам ст. 65 Конституції України, п. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», Указу Президента України № 65/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженого Законом України № 2105-ІХ від 03.03.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію», Указу Президента України № 59/2023 від 06.02.2023 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації», Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, визначених Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30.12.2022, Дерективи Генерального штабу Збройних сил України з додатками, з метою ухилення від призову за мобілізацією в особливий період, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, умисно, будучи належним чином попередженим про час та місце прибуття, придатним за станом здоров`я для проходження військової служби під час мобілізації в особливий період, тричі відмовився від отримання повістки та 02.10.2023 і 04.10.2023 не з`явився без поважних причин до ІНФОРМАЦІЯ_5 для відбуття на навчальні збори та проходження військової служби, ухилившись таким чином від призову за мобілізацією в особливий період.
		Таким чином, своїми умисними діяти, які виразились в ухиленні від призову на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 336 КК України.
		Обвинувачений  ОСОБА_4  в судовому засіданні під час з`ясування обставин свою провину визнав, розуміє, що був зобов`язаний з`явитися до ТЦК, однак через страх за своє життя цього не зробив. Після проходження ВЛК 27.05.2022 він був готовий проходити військову службу, однак бойової повістки не отримував, тому вважав, що без виклику не повинен з`являтись до ТЦК для проходження військової служби. Однак в подальшому він вважав, що за станом здоров`я та в силу свого віку він не підлягає мобілізації. Окрім того, ОСОБА_4 вважав, що має нервове порушення, у зв`язку із чим звертався за консультаціями до лікаря. ОСОБА_4 підтвердив, що 17 червня 2020 року він розпочав строкову військову службу, з якої був звільнений в листопаді 2021 року. 27.05.2022 після виклику із ТЦК він пройшов медичний огляд та був визнаний придатним для проходження військової служби, тоді жодних скарг на своє здоров`я він не мав та, як і зазначав раніше, був готовий до проходження служби, однак наступні півтора роки бойової повістки не отримував. Коли ж 30.09.2023 до нього додому прийшли працівники ТЦК, щоб вручити бойову повістку на відправку до бойової військової частини на 02.10.2023, він відмовився отримувати повістку, оскільки на той час мав травму ноги та не міг ходити. Про причини неявки на виклик 02.10.2023 він не повідомляв працівників ТЦК. За медичною допомогою на той час він також не звертався. 03.10.2023 працівники ТЦК разом із дільничним офіцером поліції знову прийшли до нього додому, щоб вручити повістку на 04.10.2023 на відбуття на навчальні збори, від отримання якої він знову відмовився, оскільки на той час ще мав проблеми з ногою та мав намір звернутися до лікаря, якого відвідав 05.10.2023, після чого 8 днів перебував на стаціонарному лікуванні. 
		26.10.2023 він повторно пройшов ВЛК, яка визнала його придатним для проходження військової служби, однак йому було надано 10 днів відстрочки для продовження лікування травми ноги. Далі йому вручили повістку про з`явлення до ТЦК на 06.11.2023, однак він на виклик не з`явився, оскільки він ще не міг добре ходити. Також він відчував страх за своє життя та невпевненість у собі.
		ОСОБА_4 зауважив, що свій обов`язок розуміє, однак проходити військову службу не готовий через страх за власне життя. 
		В ході розгляду даного кримінального провадження судом встановлено, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого злочину підтверджується наступними дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами та показаннями свідків.
		Так, свідок ОСОБА_6 , сержант роти охорони, повідомив, що йому доручено було вручити повістку ОСОБА_4 , у зв`язку із чим він із колегою, солдатом ОСОБА_7 , завозили адресну повістку додому ОСОБА_8 за адресою, вказаною в повістці, точної дати, коли це відбувалося, він не пам`ятає, але це було восени. На подвір`ї будинку був батько ОСОБА_4 , який повідомив, що ОСОБА_4 не може вийти до них, оскільки в нього порізана нога. Після цього вони зайшли, в будинок, де знаходився ОСОБА_4 та його мама, та запропонували ОСОБА_4 отримати повістку, на що він відмовився вказуючи на те, що він може загинути на війні, крім того на даний час має травму ноги. Вони телефонували до ТЦК, щоб з`ясувати, чи може мати ОСОБА_4 принести довідку про те, що у нього травма, через що він особисто не може з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_7 . Усі події фіксувались на відео, після цього складались відповідні рапорти.
		Свідок ОСОБА_10 , старший лейтенант, старший офіцер відділення обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_8 , повідомив наступні обставини. Так, йому відомо, що ОСОБА_4 , 2001 р.н., перебуває в оперативному резерві першої черги, тобто при оголошенні війни він має або самостійно з`явитись до військової частини, до якої він зарахований, або до відповідного ТЦК для подальшої відправки для проходження служби. ОСОБА_4 проходив строкову військову службу, був звільнений в листопаді 2021 та за наказом командир військової частини НОМЕР_2 був зарахований до оперативного резерву 1 черги. Після звільнення зі служби при постановці на облік до ТЦК ОСОБА_4 був ознайомлений із повідомленням про те, що у разі оголошення війни він повинен з`явитися до своєї в/ч, але він цього не зробив. Свідок зауважив, що ОСОБА_4 рахується резервістом, а перебування в оперативному резерві не залежить від вікової категорії. Окрім того, у ОСОБА_4 є обов`язок з`являтися на військові збори, оскільки він є резервістом. ОСОБА_4 проходив медичний огляд в 2022 році, на той час висновок ВЛК був дійсний протягом 5 років і повторний медичний огляд проводився через п"ять років. Також свідок зауважив, що при врученні повістки дата вручення записується при військовозобов`язаному, а дата, коли він повинен з`явитися визначається в ТЦК. 
		У матеріалах кримінального провадження відсутні належні дані, які б викликали сумніви в щирості та достовірності послідовних показань даних свідків. У зв`язку з цим підстав вважати, що вказані свідки оговорюють обвинуваченого, враховуючи їх безсторонність, у суду не має. Більше того, вказані твердження повністю узгоджуються із дослідженими судом доказами у їх сукупності та стороною захисту не спростовані. 
		Суд звертає увагу на те, що Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого продовжена Указами Президента України № 133/2022 від 14.03.2022, № 259 від 18.04.2022 р., № 341/2022 від 17.05.2022 р., № 573/2022 від 12.08.2022 р, № 757/2022 від 07.11.2022 р., № 58/2023 від 06.02.2023 р, № 254/2023 від 01.05.2023 р., № 451/2023 від 26.07.2023 р., № 734/2023 від 06.11.2023 р.
		Указом Президента України № 65/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію» в Україні оголошено загальну мобілізацію, яка триває і на даний час.
		Особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій (абзац тринадцятий частини першої статті 1 Закону України «Про оборону України»).
		Особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій (абзац п`ятий статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).
		Викладене вказує на те, що в Україні діє особливий період.
		Відповідності до вимог ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до військових комісаріатів для постановки на військовий облік та визначення призначення на воєнний час; надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, Оперативно-рятувальній службі цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом.
		Відповідно до ст.ст. 1, 2, 3 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
		Так, згідно Постанови КМУ «Про затвердження структури військового резерву людських ресурсів» від від 12 листопада 2014 р. № 60 із змінами, внесеними згідно Постанови КМУ від 17 червня 2020 р. № 495, оперативний резерв першої черги включає резервістів та військовозобов`язаних (переважно з досвідом участі в антитерористичній операції та у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях), призначених для доукомплектування органів військового управління, військових частин та підрозділів бойового складу Збройних Сил, органів управління, військових частин та підрозділів інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, Держспецзв`язку (далі - інші військові формування).
		Зарахуванню до оперативного резерву першої черги в обов`язковому порядку підлягають військовослужбовці, які звільняються зі строкової військової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, які за своїми професійно-психологічними характеристиками і станом здоров`я придатні до служби у військовому резерві та відповідають встановленим вимогам проходження служби у військовому резерві.
		У військових частинах (установах) резервістами військового оперативного резерву першої черги комплектуються посади, на яких вони проходили військову службу, або рівнозначні (вищі) посади. Комплектування посад резервістами ОР-1 здійснюєються незалежно від їх зайнятості військовослужбовцями.
		Призов резервістів ОР-1 на військову службу під час мобілізації здійснюється з оголошенням загальної мобілізації або за окремим рішенням Президента України в ході часткової мобілізації.
		До оперативного резерву першої черги зараховуються всі військовослужбовці, які звільняються в запас і не виявили бажання укласти контракт на проходження військової служби у Збройних Силах України, окрім тих, які за своїми професійно-психологічними характеристиками та станом здоров`я непридатні до проходження військової служби, а також тих, хто може отримати право на відстрочку від призову під час мобілізації відповідно до чинного законодавства. 
		Військовослужбовці строкової військової служби зараховуються до оперативного резерву першої черги лише в тому випадку, коли вони за час служби набули необхідного для виконання бойових завдань військовою частиною професійного рівня.
		Таким чином, з урахуванням наведених вище норм закону, обставини вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення об`єктивно стверджується даними облікової картки до військового квитка серії НОМЕР_3 ОСОБА_4 , відповідно до якої обвинувачений призовною комісією при ІНФОРМАЦІЯ_9 визнаний придатним та зарахований в запас 18.06.2020 року. 18.11.2021 на підставі наказу Н-ЗУМО України від 17.09.21 № 282 звільнений в запас. На підставі наказу командира в/ч НОМЕР_2 № 260 від 18.11.2021 ОСОБА_4 зарахований до ОР-1 (оперативного резерву першої черги) в/ч НОМЕР_2 .
		27.05.2022 року медичною комісією при першому відділі ІНФОРМАЦІЯ_10 ОСОБА_4 визнаний придатним до військової служби.
		Отже, ОСОБА_4 є військовозобов`язаним, особою, яка перебуває в оперативному резерві 1-ї черги, і не заброньована в установленому порядку на період мобілізації.
		Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань про реєстрацію кримінального провадження № 12023244000001870 від 03.10.2023 вбачається, що 02.10.2023 року до СВ Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області надійшли матеріали з ІНФОРМАЦІЯ_2 про те, що військовозобов`язаний ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_3 , будучи придатним до військової служби, умисно ухиляється від призову під час мобілізації в особливий період (а.с. 1).
		Згідно постанови від 03.10.2023 року, визначено групу прокурорів в кримінальному провадженні № 12023244000001870 від 03.10.2023 (а.с. 3).
		Постановою від 03.10.2023 року визначено групу слідчих для проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12023244000001870 від 03.10.2023 (а.с. 4).
		Згідно рапорту офіцера відділення обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_5 , ст. лейтенанта ОСОБА_11 , на виконання вимог наказу ОК «Захід» здійснювався набір команди в складі однієї особи, які мають вирушити на навчальний збір та проходження військової служби. Під час відбору військовозобов`язаних, які пройшли військово-лікарську комісію та визнані придатними до військової служби за її результатами, на виконання Указу Президента України № 69 від 24.02.2022 року «Про призив військовозобов`язаних на військову службу за призивом під час мобілізації в особливий період» громадянин ОСОБА_4 , 2001 року народження, за місцем проживання 30.09.2023 року відмовився від отримання бойової повістки (повістки на відправку), в якій зазначалося про необхідність з`явитися на 02.10.2023 року (а.с. 6).
		Даними розписки до повістки від 30.09.2023 року (а.с. 12) та долученим DVD-диском із відеофайлом (а.с. 13) стверджуються обставини вручення ОСОБА_4 повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 02.10.2023 року на 09 год. 00 хв. для направлення у військову частину НОМЕР_4 на підставах та умовах, встановлених законом.
		Відповідно до акту про неприбуття військовозобов`язаного від 02.10.2023 року встановлено, що ОСОБА_4 , будучи ознайомленим про день та час до ІНФОРМАЦІЯ_5 на 09.00 годину 02.10.2023 року для вибуття до військової частини НОМЕР_4 , не з`явився, про причину неявки ОСОБА_4 не повідомив (а.с. 14). 
		Стосовно тверджень захисника про те, що ОСОБА_4 відмовився отримувати повістку, оскільки не пройшов медичного огляду і вважав, що за станом свого здоров`я не може проходити військову службу, а з часу попереднього медичного обстеження 27.05.2022, під час якого його було визнано придатним до військової служби, пройшло більше року, суд звертає увагу на те, що згідно п. 3.8 Розділу 3 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністра оборони № 402 від 14.08.2008, в редакції від 25.08.2023, яка діяла станом на момент вручення 30.09.2023 ОСОБА_4 повістки для відбуття на навчальні збори, постанова ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_11 про ступінь придатності військовозобов`язаного до військової служби, прийнята в облікових цілях, дійсна протягом п`яти років з дня закінчення медичного огляду. Жодних заперечень стосовно результатів медичного огляду про придатність до військової служби ОСОБА_4 не висловив, рішення ВЛК не оскаржував. 
		Надалі, згідно розписки до повістки від 03.10.2023 року (а.с. 15) та долученим DVD-диском із відеофайлом (а.с. 16), стверджуються обставини вручення ОСОБА_4 повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 04.10.2023 року на 07 год. 00 хв. для направлення у військову частину НОМЕР_4 на підставах та умовах, встановлених законом.
		Актом про неприбуття військовозобов`язаного від 04.10.2023 року встановлено, що ОСОБА_4 будучи ознайомленим про день та час до ІНФОРМАЦІЯ_5 на 07.00 годину 04.10.2023 року для вибуття до військової частини НОМЕР_4 не з`явився, про причину неявки ОСОБА_4 не повідомив (а.с. 14). 
		Суд критично сприймає посилання захисника обвинуваченого на поважність неявки ОСОБА_4 до ІНФОРМАЦІЯ_5 о 07.00 год. 04.10.2023 року з посилання на його перебування на прийомі у лікаря травматолога 04.10.2023 року (довідка від 16.11.2023 року (а.с. 33)), оскільки, як з`ясовано в судовому засіданні та підтверджено медичними довідками, травму ОСОБА_4 отримав ще 29.09.2023 року і з того часу до лікаря за медичною допомогою не звертався.
		03.10.2023 року під час вручення йому повістки він не повідомив про запис на прийом до лікаря на 04.10.2023 року, в подальшому також жодного повідомлення до ІНФОРМАЦІЯ_5 про поважність неявки від ОСОБА_4 не надходило. 
		Згідно даних довідки № 109 від 13.10.2023, ОСОБА_4 перебував на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні КП «Славутська міська лікарня» з лише з 05.10.2023 по 13.10.2023.
		Тобто поважність причин неприбуття 04.10.2023 до ІНФОРМАЦІЯ_5 стороною захисту не підтверджена.
		Відповідно до Картки обстеження та медичного огляду військовозобов`язаних, придатність до військової служби (а.с. 18) та довідки військово-лікарської комісії від 26.10.2023 року (а.с. 19), ОСОБА_4 , 26.10.2023 року повторно пройшов медичний огляд. В ході огляду у ОСОБА_4 виявлена різана рана медіальної поверхні лівої п`яткової ділянки. За висновком ВЛК ОСОБА_4 визнаний придатним до військової служби. 
		Згідно розписки до повістки від 26.10.2023 року (а.с. 20) та Акту про відмову військовозобов`язаного (а.с. 21), ОСОБА_4 втретє відмовився від отримання повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 06.11.2023 року на 05 год. 30 хв. для направлення у військову частину НОМЕР_5 на підставах та умовах, встановлених законом. Крім того, з метою попередження невірного трактування значення отриманої бойової повістки (повістки на відправку) або уявного викривлення її змісту, при отримання вказаної повістки ОСОБА_4 доведено її зміст, роз`яснено алгоритм дій та письмово, шляхом вручення відповідного листа-попередження, попереджено про кримінальну відповідальність, яка передбачена ст. 336 КК України в разі ухилення ним від мобілізації, незалежно від способу такого ухилення.
		Згідно довідки, виданої КП «Славутська міська лікарня ім. Ф.М. Михайлова» (а.с. 22), ОСОБА_4 , 2001 р.н., звертався амбулаторно за медичною допомогою 09.02.2023 року, 30.06.2023 року та 04.10.2023 року. Стаціонарне лікування в період часу з 01.01.2023 року по 03.10.2023 року не проходив. 
		Таким чином, дослідженні в судовому засіданні докази дають підстави вважати, що ОСОБА_4 , перебуваючи в оперативному резерві 1-ї черги, будучи визнаним придатним для проходження військової служби, усвідомлюючи свій військовий обов`язок, тричі відмовився від отримання повісток та жодного разу не з`явився за викликами до ІНФОРМАЦІЯ_5 . 
		Жодних належних та допустимих доказів, які б викликали сумніви у об`єктивності вищевказаних матеріалів, їх фальсифікації обвинуваченим та його захисником не надано.
		За таких обставин, суд приходить до переконання, що докази вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_4 були отримані з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства.
		Наведені докази та їх оцінка на предмет належності та допустимості переконують суд, що дії обвинуваченого ОСОБА_4 необхідно кваліфікувати за ст. 336 КК України як ухилення від призову на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період. 
		Вирішуючи питання про обрання міри покарання ОСОБА_4 , відповідно до ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відноситься до нетяжких злочинів, особу винного, зокрема, його характеристику, фактичні обставини справи.
		Так, судом не встановлено обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченого. Разом із тим, судом береться до уваги визнання винуватості у вчиненому кримінальному правопорушенні обвинуваченим ОСОБА_4 . 
		Суд враховує, що ОСОБА_4 раніше не судимий, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, неодружений, на утриманні малолітніх, неповнолітніх дітей чи осіб похилого віку не має, за місцем проживання характеризується позитивно. Однак ОСОБА_4 , хоча вину визнає, однак у вчиненому не розкаявся, на даний час наміру проходити військову службу не бажає через страх за власне життя та невпевненість у собі. 
		Згідно з досудовою доповіддю відносно ОСОБА_4 , складеною Шепетівським районним сектором № 1 філії Державної установи «Центр пробації» у Хмельницькій області, ризик вчинення обвинуваченим повторного кримінального правопорушення та небезпеки для суспільства є середнім. На думку органу пробації, беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого та спосіб його життя, його виправлення можливе без позбавлення або обмеження волі на певний строк та не становить високої небезпеки для суспільства.
		Разом з тим, згідно зі ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобіганню вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.
		Відповідно до положень ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
		При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним (справа Скополла проти Італії від 17 вересня 2009 року). Для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не ставити особистий і надмірний тягар для особи (справа Ізмайлов проти Росії від 16 жовтня 2008 року).
		Визначені у ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
		Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (зокрема у справі «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
		Суд зазначає, що у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України захист незалежності та територіальної цілісності держави набув особливого значення для кожного громадянина та має забезпечуватися всіма можливими засобами. Наслідки ухилення осіб від військової служби в цих умовах через призначене їм покарання мають досягати такої мети, яка зможе запобігти вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. В інакшому ж випадку звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання із випробуванням сформує негативну думку інших військовослужбовців щодо своєї діяльності, матиме вплив на їх бойовий дух та мотивацію, а також жодним чином не сприятиме дотриманню мети та принципів призначення покарання.
		Тому суд не знаходить підстав для застосування щодо обвинуваченого положень ст.ст. 69 та 75 КК України і вважає, що виправлення обвинуваченого можливе лише шляхом призначення покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ст. 336 КК України.
		Визначена ОСОБА_4 форма відбування покарання в умовах ізоляції від суспільства є співмірною із вчиненим ним злочинним діянням, а також є справедливим і виваженим заходом примусу, що забезпечить виправлення обвинуваченого та буде ефективним в аспекті превенції вчинення ним чи іншими особами аналогічних злочинів, тоді як звільнення від відбування покарання з випробуванням не сприятиме виправленню обвинуваченого, а також призведе до збільшення свідомого та відвертого ігнорування особами, які підлягають мобілізації, отриманого письмового повідомлення про необхідність несення військової служби, що може стати наслідком неможливості боротьби з подальшим вчиненням таких кримінальних правопорушень.
		Звільнення осіб, які обвинувачуються у скоєнні кримінального правопорушення за ст. 336 КК України, від покарання з випробуванням, на думку суду, не відповідає принципам та меті призначення покарання, а також суспільній необхідності на сьогоднішній день. Активні бойові дії на території України продовжуються, ворог не відступає та, навпаки, акумулює свої сили, воєнний стан, введений Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, у країні триває, а наші мобілізаційні ресурси потребують постійного оновлення. Зазначене у своїй сукупності свідчить про суттєво підвищений ступінь суспільної небезпечності вчиненого діяння.
		Судові витрати та речові докази у справі відсутні.
		Суд приймає до уваги, що як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду ОСОБА_4 покладені на нього процесуальні обов`язки виконував, спроб переховуватися від органів досудового розслідування та суду або перешкоджати кримінальному провадженню не робив, інше кримінальне правопорушення не вчинив, ризики, передбачені ст. 177 КПК України, відсутні, а тому суд не вважає за доцільне обирати відносно ОСОБА_4 запобіжний захід до вступу вироку в законну силу.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд
		У Х В А Л И В :
		 
		ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, та призначити йому покарання згідно санкції ст. 336 КК України у вигляді позбавлення волі строком на три роки.
		Початок строку відбуття покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту його фактичного затримання.
		Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу не обирати.
		Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана до Хмельницького апеляційного суду через Славутський міськрайонний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору та захиснику.
		 
		 
		 
		Суддя                                                         ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...