Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 643/4907/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Крадіжка.
Надіслано для оприлюднення: 15.05.2024. Зареєстровано: 16.05.2024. Забезпечено надання загального доступу: 17.05.2024.
Дата набрання законної сили: 15.06.2024
Номер судового провадження: 1-кп/643/608/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12024221170001102

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Провадження № 1-кп/643/608/24 
		Справа № 643/4907/24
		 
		ВИРОК 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		15.05.2024                                              м. Харків
		 
		Московський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024221170001102 від 20.03.2024, за обвинуваченням 
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Девошин Овруцького району Житомирської області, громадянина України, з середньою-технічною освітою, який не одружений, офіційно не працевлаштований, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий згідно з вироком Московського районного суду м. Харкова від 07.11.2023 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.185 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, звільнений від відбування призначеного покарання з випробування з іспитовим строком 2 роки
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України
		 
		ВСТАНОВИВ
		 
		   Обвинувачення, визнане судом доведеним
		 
		20.03.2024 о 10-47 год. ОСОБА_5 (обвинувачений) у період дії в Україні воєнного стану, який було введено 24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022, строк дії якого продовжено Указом Президента України від 05.02.2024 № 49/2024 з 14.02.2024 строком на 90 діб, знаходячись у торгівельному залі супермаркету «Сільпо», що розташований за адресою: м. Харків, пр-т Тракторобудівників, буд. 59/56, де здійснює підприємницьку діяльність ТОВ «Сільпо-Фуд», код ЄРДПОУ 40720198, діючи за раптово виниклим злочинним умислом, спрямованим на таємне викрадення чужого майна в умовах дії воєнного стану, з корисливих мотивів, з метою незаконного особистого збагачення за рахунок чужого майна, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, переконавшись у тому, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи повторно, шляхом вільного доступу таємно взяв з прилавку тютюнових виробів, розташованому у торгівельній залі, та заховав до куртки, яка в той момент була одягнена на ньому, виріб тютюновий Neo DemiTerracTobacco у кількості 10 пачок, вартістю 950,00 грн.; виріб тютюновий Neo Stics RichTobacco у кількості 10 пачок, вартістю 950,00 грн., що належить ТОВ «Сільпо-Фуд». 
		Після цього ОСОБА_5 , намагаючись завершити свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, пройшов вхідні двері супермаркету, при цьому не розрахувавшись за вказаний товар. 
		Таким чином, ОСОБА_5 вчинив усі дії, які вважав необхідними для реалізації свого злочинного умислу, направленого на таємне викрадення чужого майна, вчиненого повторно, в умовах воєнного стану, однак не довів свій злочинний намір до кінця та не обернув викрадене майно на свою користь з причин, які не залежали від його волі, так як, пройшовши вхідні двері супермаркету «Сільпо» за адресою: АДРЕСА_2 , був зупинений співробітниками охорони супермаркету, які в подальшому викликали працівників поліції.
		В результаті злочинних дій ОСОБА_5 намагався спричинити ТОВ «Сільпо-Фуд» матеріальну шкоду на загальну суму 1930,00 грн.
		 
		   Стаття Кримінального кодексу України, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнаний обвинувачений 
		 
		Розглядаючи кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, дії ОСОБА_5 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України як закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинений повторно, в умовах воєнного стану. 
		 
		   Докази на підтвердження встановлених судом обставин
		 
		Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. 
		В ході судового розглядукримінального провадження обвинувачений свою вину у вчиненні вказаного вище кримінального правопорушення визнав у повному обсязі, щиро розкаявся. Не заперечував фактичні обставини справи, викладені вище, а також розмір та вартість викраденого майна. Підтвердив вчинення ним вищезазначеного злочину за обставин, вказаних вище, надавши відповідні пояснення. Зазначив,що в обвинувальному акті правильно вказані час, спосіб, місце та інші обставини вчиненого ним кримінального правопорушення. Показав, що по закінченні досудового розслідування в повному обсязі ознайомився з матеріалами кримінальногопровадження і не заперечує висновки експертиз та інші докази, зібрані вході досудовогорозслідування.Зазначив, що розуміє наслідки розгляду справи в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України. 
		Представник потерпілого в судове засідання не з`явився, просив розглядати кримінальне провадження за його відсутності. 
		Як зазначено Європейським судом з прав людини, ані текст, ані дух статті 6 Конвенції не перешкоджають особі за вільним власним його або її бажанням відмовлятися, прямо або автоматично, від права на гарантії справедливого судового розгляду. Проте така відмова повинна, якщо вона є, бути ефективною для цілей Конвенції, бути встановлена однозначно і повинні бути застосовані мінімальні гарантії, які відповідають її важливості (Pfeifer та Plankl проти Австрії, § 37). Крім того, вона не повинна суперечити жодному важливому інтересу суспільства (Ермі проти Італії [ВП], § 73; Сейдович проти Італії [ВП], § 86; Дворскі проти Хорватії [ВП], § 100). «Право на судовий розгляд» не є абсолютним ані у кримінальному, ані у цивільному процесі. Воно має встановлені обмеження (Девеєр проти Бельгії, § 49; Карт проти Туреччини [ВП], § 67). 
		Ураховуючи обставини даної кримінальної справи, позицію обвинуваченого та участь у кримінальному провадженні його захисника, суд приходить до висновку, що у цій справі дотримані необхідні та достатні гарантії справедливого судового розгляду і відмова обвинуваченого від дослідження доказів у повному обсязі не суперечить завданням кримінального провадження та жодним важливим інтересам суспільства. 
		Ураховуючи наведене, визнання обвинуваченим своєї вини, неоспорення ним фактичних обставин справи, суд зі згоди всіх присутніх учасників судового розгляду вирішив не досліджувати всі докази щодо обставин скоєння обвинуваченим вказаного вище кримінального правопорушення та розглянув справу в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, що характеризують його особистість. Наслідки розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, учасникам судового провадження роз`яснено. 
		 
		   Призначення покарання
		 
		   Дані про особу обвинуваченого 
		 
		    ОСОБА_5 офіційно не працевлаштований, не одружений, неповнолітніх дітей не має, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває. 
		Обвинувачений є раніше судимою особою, засуджений згідно з вироком Московського районного суду м. Харкова від 07.11.2023 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.185 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, звільнений від відбування призначеного покарання з випробування з іспитовим строком 2 роки. 
		 
		   Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання
		 
		В ході судового провадження обвинувачений неодноразово висловлював жаль та розкаяння з приводу вчиненого злочину. Згідно з поясненнями прокурора, на стадії досудового розслідування обвинувачений також в повному обсязі визнавав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення. 
		Ураховуючи наведене, суд на підставі п. 1 ч. 1 ст. 66 КК визнає в якості обставини, яка пом`якшує покарання обвинуваченого, його щире каяття. 
		   Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено. 
		 
		   Застосовне законодавство 
		 
		   Відповідно до ч. 1 ст. 65 КК України, суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті)Особливої частиницього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбаченихчастиною другоюстатті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положеньЗагальної частиницього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		   Згідно ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.Більш суворийвид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень. 
		   Відповідно до ч. 3 ст. 68 КК України за вчинення замаху на кримінальне правопорушення строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
		Положеннями ч. 1 ст. 71 КК України передбачено, що якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
		 
		   Мотиви призначення покарання 
		 
		   Прокурор просила призначити обвинуваченому покарання за вчинення вказаного вище кримінального правопорушення у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць. Остаточне покарання просила визначити на підставі положень ст. 71 КК за сукупністю вироків. Захисник та обвинувачений просили призначити мінімальне покарання. 
		   Ураховуючи, що обвинувачений, будучи засудженим згідно з вироком Московського районного суду м. Харкова від 07.11.2023 до мінімального покарання, передбаченого санкцією ч. 4 ст. 185 КК України, у виді позбавлення волі на строк 5 років, належних висновків для себе не зробив та в період іспитового строку вчинив закінчений замах на такий же злочин, суд не вбачає підстав для призначення мінімального покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. 
		Одночасно суд враховує, що виходячи з положень ч. 3 ст. 68 КК України, максимальний строк покарання за даним вироком не може перевищувати 5 років 4 місяців позбавлення волі. 
		   Ураховуючи наведене та тяжкість вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, яке не є особливо тяжким злочином та не пов`язане з насильством, відсутність тяжких наслідків, спричинених кримінальним правопорушенням, фактичні обставини справи, зокрема розмір та вартість майна, яке намагався викрасти обвинувачений, його щире каяття, відсутність обставин, що обтяжують покарання, а також засади диспозитивності кримінального провадження та позицію його сторін, суд приходить до висновку, що покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць буде необхідним й достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень. 
		   Злочин, за який обвинувачений засуджується згідно з даним вироком, вчинений в період іспитового строку, визначеного вироком Московського районного суду м. Харкова від 07.11.2023.
		   Ураховуючи наведене, остаточне покарання обвинуваченому суд призначає на підставі ст. 71 КК України за сукупністю даного вироку та вироку Московського районного суду м. Харкова від 07.11.2023. 
		   Згідно з протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, та ухвал слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 22.03.2024 та 28.03.2024, обвинувачений затриманий 20.03.2024. У судовому засіданні обвинувачений підтвердив, що фактично затриманий 20.03.2024. 
		   Ураховуючи наведене, початок строку відбування покарання обвинуваченому суд обчислює з 20.03.2024 року, зарахувавши відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України в строк покарання строк попереднього ув`язнення, виходячи із співвідношення, згідно якого одному дню тримання під вартою (попереднього ув`язнення) відповідає один день позбавлення волі.
		   
		   Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом під час ухвалення вироку 
		   
		   Щодо запобіжного заходу 
		 
		   Прокурор просила продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно обвинуваченого. 
		Відповідно до ст. 374 КПК України суд у вироку в тому числі зазначає рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили. 
		Згідно з ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки;
		Обвинувачений згідно з даним вироком визнаний винним у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, йому призначено покарання у виді позбавлення волі, яке виконується реально. 
		Як вбачається з висновків щодо застосування норм права, викладених, зокрема, в постановах Верховного Суду від 20.06.2019 по справі № 166/313/17, від 13.08.2020 по справі № 674/1202/19, від 27.02.2019 по справі № 0503/10653/2012, усвідомлення імовірності визнання вини особи зависунутим їйобвинуваченням та тиск тягаря можливого відбування покарання, є обставинами, що свідчить про наявність ризику переховування від суду та є підставою для тримання особи під вартою. 
		У рішенні від 26.01.1993 року у справі «W. проти Швейцарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що тривале тримання під вартою може виявитись виправданим лише за наявності конкретних ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. 
		Враховуючи, що обвинувачений згідно з даним вироком визнається винним у вчиненні тяжкого злочину, суд приходить до висновку щодо доведеності ризиків, зокрема ризику переховування обвинуваченого через тиск тягаря можливого відбування покарання, а також ризику вчинення обвинуваченим інших кримінальних правопорушень, та неможливості запобігання вказаним ризикам шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою. 
		Також суд приходить до висновку, що інтереси суспільства у забезпеченні виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, запобігання спробам переховуватись від суду, вчинити інші кримінальні правопорушення, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи обвинуваченого.
		Враховуючи наведене, з метою забезпечення виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов`язків, попередження переховуванню від суду, вчиненню інших кримінальних правопорушень, суд вважає за необхідне до набрання вироком законної сили запобіжний захід щодо обвинуваченого залишити обраний раніше, а саме тримання під вартою. 
		 
		   Щодо інших питань 
		 
		   Цивільний позов у кримінальному провадженні не пред`явлений. 
		   Питання про процесуальні витрати в загальному розмірі 2271,84 грн., пов`язані з проведенням судової товарознавчої експертизи № 2611 від 05.04.2024, суд вирішує у відповідності дост. 124 КПК України.
		   Питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується у відповідності до ст. 100 КПК України. 
		   Керуючись ст. 128-129, 369-371, 373-377 КПК України 
		 
		УХВАЛИВ
		 
		    ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років 1 (один) місяць.
		   На підставіст.71КК Українидо призначеного ОСОБА_5 покарання за цим вироком частково приєднати невідбуту частину покарання, призначеного згідно з вироком Московського районного суду м. Харкова від 07.11.2023 року, у виді позбавлення волі на строк 1 (один) місяць, та за сукупністю вироків визначити ОСОБА_5 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років 2 (два) місяці. 
		   Початок строку відбування покарання  ОСОБА_5 обчислювати з 20.03.2024. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати в строк покарання строк тримання  ОСОБА_5 під вартою (строк попереднього ув`язнення) з 20.03.2024 року, виходячи із співвідношення, згідно якого одному дню тримання під вартою (попереднього ув`язнення) відповідає один день позбавлення волі. 
		   Запобіжний захід  ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили залишити обраний раніше - у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор». 
		   Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави витрати на проведення експертизи у розмірі 2271,84 грн. (дві тисячі двісті сімдесят одна гривня вісімдесят чотири копійки). 
		Скасувати арешт, накладений згідно ухвали слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 21.03.2024 року на наступне майно: упаковка запакована, у новому стані, виріб тютюновий Neo DemiTerracTobacco у кількості 10 пачок; упаковка запакована, у новому стані, виріб тютюновий Neo Stics RichTobacco у кількості 10 пачок.
		Речові докази, а саме: упаковку запаковану, в новому стані, виробу тютюнового Neo DemiTerracTobacco у кількості 10 пачок; упаковку запаковану, в новому стані, виробу тютюнового Neo Stics RichTobacco у кількості 10 пачок, передані на відповідальне зберігання представнику потерпілого  вважати повернутим законному володільцю. 
		Речовий доказ, а саме диск білого кольору з написами на лицевій частині маркером чорного кольору «крадіжка «Сільпо», пр-т. НОМЕР_1 , від 20.03.2024» з відеозаписами з камер відеоспостереження супермаркету «Сільпо» - зберігати в матеріалах досудового розслідування.
		Документи, приєднані до матеріалів кримінального провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження. 
		Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Московський районний суд міста Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. 
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.
		Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. 
		 
		 
		 
		 
		Суддя                 ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...