Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 756/2907/24 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них; фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення.
Надіслано для оприлюднення: 16.05.2024. Зареєстровано: 17.05.2024. Забезпечено надання загального доступу: 20.05.2024.
Дата набрання законної сили: 09.06.2024
Номер судового провадження: 2/756/2375/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		14.05.2024 Справа № 756/2907/24
		                
		  Унікальний номер 756/2907/24
		Номер провадження 2/756/2375/24
		 
		 
		 
		ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		09 травня 2024 року                                                          м. Київ
		 
		Оболонський районний суд м. Києва в складі:
		головуючого судді - Шролик І.С.
		секретар судового засідання - Крикун І.В.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог
		У березні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_2 матеріальну шкоду, завдану внаслідок злочинних дій в сумі 13000,00 грн та моральну шкоду в сумі 7000,00 грн.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вироком Оболонського районного суду м. Києва від 07 лютого 2024 року у справі № 756/1425/24 (1-кп/756/1004/24) ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України та призначено покарання у виді громадських робіт на строк 200 (двісті) годин. Під час розгляду кримінального провадження встановлено, що 08 січня 2024 року о 12.00 год ОСОБА_2 перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 4Ж , умисно ввівши в оману ОСОБА_1 щодо подальшої передачі, за попередньою домовленістю талонів на пальне, заволоділа грошовими коштами на суму 13000,00 грн, які належали останній. В подальшому талони на пальне не були передані, ОСОБА_2 грошовими коштами розпорядилася на власний розсуд. За вказаним фактом до ЄРДР внесено дані про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 190 КК України за № 120241100050000083. ОСОБА_1 надано статус потерпілої в кримінальному провадженні та заподіяно майнову шкоду в розмірі 13000,00 грн.
		Рух справи
		На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 березня 2024 року справу передано на розгляд судді Шролик І.С.
		Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 11 березня 2024 року справу прийнято до розгляду, вирішено, що справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження та призначено до розгляду на 09 квітня 2024 року о 12.00 год.
		В судове засідання призначене на 09 квітня 2024 року сторони не з`явилися, про розгляд справи повідомлялися судом належним чином. Враховуючи неявку сторін розгляд справи відкладено на 09 травня 2024 року о 10.00 год.
		Позивач в судове засідання не з`явилася, про розгляд справи повідомлена судом належним чином. 09 травня 2024 року надала до суду заяву, в якій зазначає, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи та просить проводити розгляд справи без її участі.
		Відповідач у судове засідання не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлялася судом належним чином. Ухвала про відкриття провадження, копія позовної заяви з додатками, судова повістка направлялися відповідачу за адресою зареєстрованого місця проживання. Судова кореспонденція повернулася на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». 
		08 травня 2024 року відповідач надала до суду клопотання, в якому просить призначити розгляд справи на іншу дату. 
		Зважаючи на те, що відповідач будучи достеменно обізнана про порушене щодо неї провадження, яке перебуває на розгляді в суді, не вчинила жодних дій задля отримання позовної заяви й додатків до неї та ознайомлення з матеріалами справи, не скористалася правом подачі відзиву на позовну заяву, суд вважає дані дії відповідача зловживанням, штучним ухиленням від розгляду справи та намаганням затягнути розгляд справи на більш тривалий термін. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
		З метою недопущення порушення ст. 6 Конвенції, щодо розумного строку розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи у відсутність відповідача ОСОБА_2 , яка належним чином сповіщена про розгляд справи, проте не виявила бажання прийняти участь у розгляді справи.
		Оцінюючи характер процесу, значення справи для сторін, категорію та складність справи, враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.
		Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України в разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
		Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
		За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність сторін за наявними матеріалами справи та ухвалити заочне рішення відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, оскільки позивач не заперечувала проти заочного розгляду справи.
		В зв`язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
		Встановлені судом факти та відповідно ним правовідносини
		Дослідивши письмові докази подані в обґрунтування позову, судом встановлені наступні обставини та правовідносини між сторонами.
		Вироком Оболонського районного суду м. Києва від 07 лютого 2024 року встановлено, що 08 січня 2024 року о 09:15 год ОСОБА_2  зателефонувала ОСОБА_1 , яка здійснює волонтерську діяльність щодо догляду, лікування тварин, та дізналася під час телефонної розмови, що ОСОБА_1  має намір здійснити робочу поїздку на захід України і потребує для цього пальне. В цей момент у  ОСОБА_2  виник умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом обману. Надалі, реалізуючи свій вищевказаний умисел, в той же день та час  ОСОБА_2  повідомила ОСОБА_1  неправдиву інформацію про те, що вона нібито співпрацює з мережею автомобільних заправок «ОККО» та здійснює продаж талонів на пальне за цінами, нижчими за середньоринкові, й запропонувала  ОСОБА_1  зустрітися в ТЦ «РЕТРОВІЛЬ» за адресою:  м. Київ, просп. Правди, 47 . Цього ж дня, приблизно о 12:00 год. під час зустрічі з  ОСОБА_1  за вищевказаною адресою ОСОБА_2  запропонувала останній придбати в неї талони на пальне, а саме на 200 літрів бензину А-95, та 200 літрів газу на загальну суму 13 000 грн, на що  ОСОБА_1 , не будучи обізнаною про злочинні наміри  ОСОБА_2 , погодилась. Після досягнення вказаних домовленостей,  ОСОБА_2  повідомила ОСОБА_1  про необхідність прибути до мережі заправок «ОККО» за адресою:  м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 4ж , де ОСОБА_2  здійснить отримання обумовлених раніше талонів в офісі підприємства та передасть їх потерпілій, при цьому, маючи намір отримати гроші потерпілої шляхом обману без передачі їй в подальшому обумовлених талонів на пальне. Надалі, 08 січня 2024 року приблизно о 12:00 год. ОСОБА_2 , перебуваючи за вказаною адресою ( м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 4Ж ) в автомобілі марки HYUNDAI моделі TUCSON (д.н.з. НОМЕР_1 ), який належить ОСОБА_1 , отримала від останньої грошові кошти різними номіналами в сумі 13 000 грн, якими ОСОБА_2 заволоділа шляхом обману та розпорядилась даними коштами на власний розсуд.
		Цим же вироком ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України та призначено покарання у вигляді громадських робіт на строк 200 (двісті) годин (а.с. 6-7).
		Внаслідок вчинення кримінального проступку ОСОБА_2 спричинила потерпілій ОСОБА_1 майнову шкоду на суму 13 000 грн.
		Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті рішення
		Згідно положення ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
		Відповідно до ч. 1 ст. 15 та п. 8 і 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання, а одними із способів захисту цивільного права є відшкодування збитків, інші способи відшкодування майнової шкоди та відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
		Відповідно до ч. 7 ст. 128 КПК України, особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.
		Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
		Згідно ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		Відповідно до п. 25 постанови пленуму Верховного суду України від 06 листопада 2009 року № 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» розмір майна, яким заволоділа винна особа в результаті вчинення відповідного злочину, визначається лише вартістю цього майна, яка виражається у грошовій оцінці. Вартість викраденого майна визначається за роздрібними (закупівельними) цінами, що існували на момент вчинення злочину, а розмір відшкодування завданих злочином збитків - за відповідними цінами на час вирішення справи в суді. За відсутності зазначених цін на майно його вартість може бути визначено шляхом проведення відповідної експертизи.
		Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Доказовий процес у цивільному судочинстві має велику значимість через його важливість для вирішення кожної справи і загальнообов`язковість, оскільки без належного підтвердження необхідних обставин особа не отримає бажаного результату та не зможе повною мірою використати надані державою юрисдикційні гарантії захисту прав, свобод та інтересів осіб у разі їх порушення, невизнання або їх оспорення.
		Належність та допустимість доказів визначають ст. ст. 77,78 ЦПК України.
		Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
		З огляду на викладене з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 слід стягнути матеріальну шкоду, завдану внаслідок злочинних дій в сумі 13000,00 грн.
		Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
		Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає:
		1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;
		2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;
		3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
		4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		Згідно із частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою 2 цієї статті.
		Таким чином, частина перша статті 1167 ЦК України встановлює загальне правило, відповідно до якого відповідальність за заподіяння моральної шкоди настає за наявності загальної підстави - наявності моральної (немайнової) шкоди, а також за наявності всіх основних умов відповідальності, а саме: неправомірної поведінки, причинного зв`язку та вини заподіювача.
		Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
		Відповідно до статті 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
		Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.
		Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Суд вважає, що діями відповідача, що виразилися у заволодінні шляхом обману належними позивачу грошовими коштами заподіяна моральна шкода. Суд вирішуючи питання про розмір компенсації моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача, виходить з меж пред`явлених позовних вимог, враховує психоемоційний стан позивача та переживання, оскільки вона перенесла емоційний стрес, переживання, викликані внаслідок вчинення кримінального правопорушення, змінами в звичному життєвому ритмі, тому приходить до переконання про необхідність стягнення з відповідача на корить позивача компенсації моральної шкоди в розмірі 7000,00 грн, визначений розмір є достатнім, співмірними із завданою шкодою та не призведе до збагачення позивача за рахунок відповідача та не поставить у вкрай тяжкий матеріальний стан відповідача.
		Щодо стягнення судових витрат
		Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Разом з тим, суд враховує, що позивач звільнений від сплати судового збору в силу приписів п. 6 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
		З урахуванням задоволення позову, на підставі ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1211, 20 грн.
		На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 10, 12, 76-83, 141, 209-211, 223, 258, 259, 263-265, 280-282, 354 ЦПК України, суд
		 
		ВИРІШИВ :
		 
		Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення - задовольнити.
		Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_4 ) грошові кошти, в якості відшкодування збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення в розмірі 13000,00 грн. та моральну шкоду в розмірі 7000,00 грн.
		Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 ) на користь держави витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211,20 грн.
		Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
		Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
		Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
		Апеляційна скарга позивачем подається до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Повний текст рішення складено 14 травня 2024 року.
		 
		Суддя І.С. Шролик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...