Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 160/32924/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; дорожнього руху, транспорту та перевезення пасажирів, з них.
Надіслано для оприлюднення: 16.05.2024. Зареєстровано: 17.05.2024. Забезпечено надання загального доступу: 20.05.2024.
Дата набрання законної сили: 24.09.2024
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		08 березня 2024 рокуСправа №160/32924/23 
		Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рищенка А.Ю., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,-
		 
		УСТАНОВИВ:
		 
		18.12.2023 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач), в якій просить:
		- визнати протиправною та скасувати постанову відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області №006283 від 22.11.2023 про застосування до ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000 грн.
		В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Відділом державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №006283 від 22.11.2023. Позивач не погоджується з постановою з тих підстав, що здійснював вантажні перевезення в розумінні Закону України "Про автомобільний транспорт". Зазначений товар перевозився для власних потреб з одного приміщення до іншого приміщення, яке також перебуває у користуванні ФОП ОСОБА_1 . 
		Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.12.2023 позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху, у зв`язку з невідповідністю останньої вимогам ст.ст. 160, 161 КАС України.
		На виконання вимог ухвали суду, 02.01.2024 позивачем були усунуті недоліки позовної заяви.
		Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.01.2024 відкрито провадження у справі №160/32924/23 та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
		Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
		Відповідач, у строки встановлені ухвалою суду від 08.01.2024, відзив на позов суду не надав, зазначену ухвалу про відкриття спрощеного позовного провадження було отримано останнім 12.01.2024.
		У відповідності до положень ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
		Згідно положень ст. 262 КАС України, суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
		Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
		Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 31.10.2023 на автодорозі М-15 «Дніпро-Кривий Ріг» посадові особи Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті здійснили перевірку транспортного засобу позивача ЗІЛ ММЗ, державний номер НОМЕР_1 .
		За результатами перевірки складений акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 31.10.2023 №004982, в якому посадові особи відповідача встановили, що водій здійснював внутрішні вантажні перевезення за відсутності товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документу на вантаж.
		22.11.2023 в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті прийняв постанову №006283 про застосування адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000,00 грн.
		Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач звернувся до суду з цим позовом.
		Відповідно до абзацу 3 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
		Отже, склад порушення за вчинення якого позивача притягнуто до відповідальності, полягав у здійсненні перевезення вантажу за відсутності товарно-транспортної накладної.
		З цього приводу суд зазначає таке.
		Статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
		Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
		Тобто вказаною нормою закріплено, що для здійснення внутрішніх перевезень у водія повинна бути товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.
		Згідно з статтею 1 Закону №2344-III автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
		Зі змісту наведених норм слідує, що відповідальність у цьому випадку несуть фізичні чи юридичні особи, які безпосередньо здійснюють, у тому числі, за власний кошт перевезення вантажів транспортними засобами.
		Перевезення на комерційній основі означають надання послуг, а перевезення за власний кошт - перевезення для власних потреб.
		Відповідно до статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов`язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.
		Приписами розділу І Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 №363 (далі - Правила №363) визначено, що:
		- перевізник - фізична або юридична особа - суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами;
		- товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.
		Як встановив суд, позивач здійснював перевезення власного вантажу власним транспортом для власних потреб, що з урахуванням наведених норм статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" виключає необхідність оформлення товарно-транспортної накладної.
		Таким чином, позивач в спірних правовідносинах не є автомобільним перевізником у розумінні положень Закону України "Про автомобільний транспорт" і не може нести відповідальність, передбачену абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт". Як наслідок, застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу на підставі абзацу 3 частини 1 статті 60 цього закону є протиправним.
		Під час розгляду справи посадова особа територіального органу Укртрансбезпеки має з`ясувати, зокрема, особу порушника, адже видається очевидним, що автомобільний перевізник не може встановлюватися на основі самих лише слів водія транспортного засобу.
		Вказані висновки також узгоджуються з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 22.02.2023 у справі №240/22448/20.
		Слід зазначити, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець, основним видом діяльності якого є 01.11 "Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур ".
		Відповідач жодним чином не спростовує доводи позивача, що під час рейдової перевірки транспортний засіб використовувався у власних потребах.
		Однак наявність товарно-транспортної накладної є обов`язковою у випадку здійснення перевезень на договірних умовах. У випадку ж здійснення перевезення для власних потреб - остання не оформлюється.
		На підставі зазначеного, та відсутності достатніх спростувань даної обставини відповідачем, суд дійшов висновку, що у позивача був відсутній обов`язок пред`являти посадовим особам відповідача товарно-транспорту накладну, оскільки в межах цих правовідносин він не виступав як перевізник, що здійснює перевезення вантажу на договірних умовах, а перевозив такий для власних потреб.
		Слід зазначити, що згідно з пунктом 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
		Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994).
		За нормами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Наведене свідчить про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
		У зв`язку із задоволенням позовних вимог відповідно до статті 139 КАС України сплачений позивачем судовий збір слід стягнути з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.
		Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250 КАС України, суд,-
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		Позовну заяву ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови  задовольнити повністю. 
		Визнати протиправною та скасувати постанову відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області №006283 від 22.11.2023 про застосування до ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000 грн.
		Стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1073,60 грн.
		Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені ст. 295 КАС України.
		Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		 
		 
		Суддя А. Ю. Рищенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...