Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/14031/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них.
Надіслано для оприлюднення: 17.05.2024. Зареєстровано: 18.05.2024. Забезпечено надання загального доступу: 20.05.2024.

Номер судового провадження: 2/761/3117/2024

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 761/14031/22
		Провадження № 2/761/3117/2024
		 
		РІШЕННЯ 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		       09 травня 2024 року Шевченківський районний суд міста Києва в складі:
		               головуючого судді Романишеної І.П.,
		               за участі секретаря Решти Д.О.,
		               представника позивача Березюк Є.О. ,
		               відповідача ОСОБА_2 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про визнання договору недійсним та зобов?язання вчинити певні дії,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У липні 2022 року до Шевченківського районного суду міста Києва надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі по тексту - позивач) до ОСОБА_2 (далі по тексту - відповідач) про стягнення заборгованості.
		Позовні вимоги мотивовані тим, що 10.06.2019 року між Публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» в особі філії - Головного управління по м.Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» та відповідачем укладено договір комплексного обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) шляхом підписання заяви про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) №2712535/180517. Відповідач звернувся із заявою про встановлення відновлювальної кредитної лінії і Банк встановив клієнту кредит у розмірі 133000,00 грн. В свою чергу, позивач виконав свої зобов?язання за договором, надавши відповідачу кредит у встановленому договорі розміру, проте, останній порушив умови договору щодо повернення кредиту та сплати процентів у встановлені договором строки та порядку, відтак у відповідача виникла прострочена заборгованість у розмірі 152490,65 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2481,00 грн.
		Заочним рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 25.11.2022 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Головного управління по м.Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» заборгованість у розмірі 152 490, 65 грн. та судовий збір у розмірі 2 481, 00 грн.
		У серпні 2023 року на адресу Шевченківського районного суду міста Києва надійшла заява відповідача про перегляд заочного рішення суду.
		Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 11.08.2023 року вказану заяву задоволено, скасовано заочне рішення від 25.11.2022 року по цивільній справі №761/14031/22, вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
		31.08.2023 року до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про визнання договору недійсним, відповідно до вимог якої позивач за зустрічним позовом просив визнати Договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) недійсним та застосувати наслідки недійсності правочину, а також зобов?язати АТ «Державний ощадний банк України» здійснити перерахунок заборгованості і врахувати всі кошти, які сплачувались ОСОБА_2 у рахунок основної заборгованості. 
		Позовні вимоги за зустрічним позовом мотивовані тим, що між відповідачем та позивачем дійсно існували банківські відносини. У травні 2017 року відповідач відкрив у АТ «Ощадбанк» зарплатний проект та отримав банківську карту для отримання заробітної плати, адже на той час  ОСОБА_2 працював в Генеральній прокуратурі України на посадах старшого слідчого в особливо важливих справах Головної військової прокуратури та прокурора у зв?язку із чим отримував офіційну заробітну плату на державній службі. Згодом, представниками АТ «Ощадбанк» було запропоновано відповідачу відкрити ще один рахунок та отримати банківську картку з встановленим кредитним лімітом до 133 000  грн 00 коп (в розмірі 4 заробітних плат) на умовах 0,001 % річних за користування коштами.  ОСОБА_2  звертає увагу, що між ним та позивачем не підписувався Договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, не погоджувались істотні умови такого можливого Договору, не надавався Паспорт споживчого кредиту та Умови користування кредитом. На його питання  щодо обґрунтування з сторони банку саме такої суми доступного кредитного ліміту, представники АТ «Ощадбанк» повідомили, що встановлений кредитний ліміт до 133 000 грн доступний у зв?язку з тим, що ОСОБА_2  працює на державній службі і має стабільний дохід. Відповідач не погоджується з твердженням позивача, що 10.06.2019 року між сторонами був укладений Договір комплексного обслуговування фізичних осіб, тому заявляє про необхідність визнання його недійсним. Відповідач звертає увагу, що наданий позивачем на підтвердження своїх вимог договір не підписаний  ОСОБА_2 , відповідно банк не надає жодних належних і достовірних доказів на підтвердження своїх вимог. Єдиний документ, який начебто містить підпис  ОСОБА_2 , то це копія Заяви про приєднання. Проте, АТ «Ощадбанк» не підтвердив, які ж конкретні умови він запропонував відповідачу при підписанні заяви про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) №2712535/180517, так як на поданому банком екземплярі відсутня фактична можливість прочитати текст. Відповідач підкреслює, що позивач не довів, що саме наданий ним до суду Договір був укладений між сторонами та відповідно що  ОСОБА_2  брав на себе зобов?язання зі сплати будь-яких процентів та комісій за користування кредитом, чи інших обов?язкових платежів. Також, позивач не довів, що відповідач взяв на себе зобов?язання виконувати умови, викладені в Договорі. Матеріали справи не містять також підтвердження, що відповідач розумів та погодився з умовами надання грошових коштів. Розрахунок заборгованості, наданий позивачем у додатках до позовної заяви до суду, не є належним і достовірним доказом, оскільки не є первинним документом, а створений і наданий до суду в односторонньому порядку. Також,  ОСОБА_2  зазначив, що наполягає на визнанні Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб недійсним, оскільки між сторонами не було підписано та узгоджено істотних умов Договору. Також, договір підлягає визнанню недійсним, з огляду на встановлення банком комісійної винагороди за обслуговування кредиту. Окрім того, Договір комплексного банківського обслуговування містить положення про необхідність щомісячної оплати комісійної винагороди за обслуговування кредиту, що є порушення Закону України «Про споживче кредитування» і підставою для визнання його недійсним. Також, як на підставу визнання Договору недійсним позивач за зустрічним позовом посилався на те, що банк частину коштів, які він сплачував, вносив в рахунок оплати комісійної винагороди, процентів, інших обов?язкових платежів, на які він не погоджувався при відкритті рахунку, відтак АТ «Ощадбанк» своїми діями штучно створив заборгованість, яка є безпідставною. Саме тому, ОСОБА_2 заявляє вимогу зобов?язати АТ «Ощадбанк» здійснити перерахунок заборгованості і врахувати всі кошти, які він сплачував в рахунок основного боргу. 
		31.08.2023 року на адресу суду надійшов відзив на первісний позов, відповідно до змісту якого відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки наданий позивачем на підтвердження своїх вимог Договір не підписаний ОСОБА_2 , відповідно банк не надає жодних належних і достовірних доказів на підтвердження своїх вимог. Позивачем не надано належних і достовірних доказів існування заборгованості, а також виписки по картковому рахунку відповідача у належній якості, відсутній належний розрахунок заборгованості із зазначенням, яким саме чином та за який період пораховані кожна зі складових зазначеної позивачем загальної суми заборгованості станом на момент подання позовної заяви, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
		Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 08.09.2023 року прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про визнання договору недійсним та зобов?язання вчинити певні дії та об?єднано в одне провадження з первісним позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, здійснено перехід розгляду цивільної справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.
		25.09.2023 року на електронну пошту суду надійшла відповідь на відзив за первісним позовом, згідно змісту якої представник АТ «Ощадбанк» вказував, що позивач не погоджується з доводами відповідача, вказаними у відзиві та наполягав на задоволенні позовних вимог.
		29.09.2023 року відповідачем за первісним позовом до суду подано заперечення, відповідно до яких вказував, що не погоджується з аргументами і міркуваннями представника позивача, викладеними у відповіді на відзив.
		10.10.2023 року представником позивача за первісним позовом подано позовну заяву в новій редакції, в якій виправлено помилку в зазначені суми заборгованості, яку позивач просить стягнути з відповідача, при цьому, підстави та предмет позову (стягнення заборгованості у розмірі 152 490, 65 грн.) не змінено, а тому перешкод для прийняття заяви до розгляду судом не встановлено.
		27.10.2023 року до суду надійшов відзив на зустрічний позов.
		21.11.2023 року до суду надійшла відповідь на вказаний відзив.
		11.12.2023 року позивачем за зустрічним позовом подано заяву про зміну предмету позову, в якій просить суд визнати Договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб недійсним в частині кредитних правовідносин та застосувати наслідки недійсності правочину; зобов?язати АТ "Державний ощадний банк України" здійснити перерахунок заборгованості і врахувати всі кошти, які сплачувались ОСОБА_2 у рахунок заборгованості за основним боргом.
		Ухвалою від 11.12.2023 року судом прийнято до розгляду заяву позивача за зустрічним позовом про зміну предмету позову та закрито підготовче провадження по справі, справу призначено до судового розгляду.
		В судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог та просив задовольнити первісний позов, враховуючи подану уточнену позовну заяву, в якій виправлено описку в розрахунку заборгованості. У задоволенні зустрічного позову просив відмовити.
		Відповідач з приводу задоволення первісного позову заперечував та наполягав на задоволенні зустрічного позову.
		Суд, заслухавши думку учасників судового розгляду, ретельно вивчивши та дослідивши матеріали цивільної справи в повному обсязі, приходить до наступного висновку.
		Відповідно до ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.
		Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 10.06.2019 року між Публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» та відповідачем укладено Договір комплексного обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) шляхом підписання заяви про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) № 2712535/180517.
		Згідно з п. 3.1. Заяви про приєднання шляхом підписання цієї Заяви про приєднання до Договору Клієнт беззастережно приєднується до Договору в редакції, яка на день підписання цієї Заяви про приєднання розміщена на інтернет-сторінці Банку www.oschadbank.ua, та укладає з Банком Договір, складовою частиною якого є умови договору банківського рахунку.
		За умовами п. 3.4. Заяви про приєднання Банк на підставі наданих Клієнтом відповідно до вимог чинного законодавства України документів відкриває Клієнту поточний рахунок за тарифним пакетом «Мій комфорт».
		Банк відкриває рахунок № НОМЕР_1 в гривні на умовах тарифного пакету «Мій комфорт», Тарифів за користування платіжною карткою, розміщених на сайті Банку та на інформаційних стендах, що знаходяться у приміщеннях установ Банку, та надає Клієнту Платіжну картку типу «Моя картка» та ПІН-конверт до неї (за наявності).
		Згідно із Положенням про кредитування клієнтів АТ «Ощадбанк» з використанням електронних платіжних засобів, затвердженого постановою правління публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» № 990 від 13.11.2015 року, максимальний розмір Кредиту, що може бути встановлено Клієнту відповідно до обраної ним програми кредитування, становить 250 000,00 грн.
		В судовому засіданні було досліджено оригінали документів кредитної справи ОСОБА_2 , зокрема, Заяву про приєднання №2712535/180517 до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки), в якій міститься підпис ОСОБА_2 , а також посилання на те, що примірник Заяви про приєднання засвідчує укладання Договору, в тому числі договору банківського рахунку та кредитного договору.
		За змістом п. 4.1. Заяви про приєднання проставленням власноруч свого підпису під цією Заявою про приєднання Клієнт:
		Підтверджує своє письмове клопотання на отримання Кредиту та усвідомлення того, що укладає Договір в повному обсязі, з урахуванням всіх його складових частин, зокрема, договору банківського рахунку, договору банківського вкладу (депозиту), Кредитного договору, умови яких викладені в Особливій частині ДКБО, та усвідомлює правові наслідки таких договорів.
		Засвідчує підписання Паспорту споживчого кредиту та Таблиці сукупної вартості Кредиту, які є невід?ємною частиною Договору та розміщені на офіційному сайті Банку.
		Підтверджує, що він ознайомлений з Умовами користування кредитною лінією (Кредитом), Паспортом споживчого кредиту, Таблицею сукупної вартості Кредиту, згідно вимог діючого законодавства, вони йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення, а також ознайомився із переліком потенційно доступних Послуг, які йому можуть бути надані згідно умов Договору.
		Підтверджує та усвідомлює, що Банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати йому розмір ліміту кредитування, в тому числі, здійснювати перерозподіл ліміту кредитування між різними Кредитними послугами, на умовах, передбачених Договором.
		Підтверджує усвідомлення та розуміння свого ПРАВА НА ВІДМОВУ від отримання Послуг, що пропонуватимуться Банком, яке реалізується в порядку, передбаченому Договором та зобов?язується своєчасно, у спосіб, строки та в порядку, визначеному в Договорі та/або Банком в момент пропонування Послуги, вживати заходів, які б свідчили про його волевиявлення (надання згоди або відмови) щодо отримання Послуги, яка пропонується Банком.
		Надає право та доручає АТ «Ощадбанк» здійснювати договірне списання коштів з усіх його рахунків, відкритих в АТ «Ощадбанк», без додаткових його розпоряджень для погашення будь-яких його грошових зобов`язань перед АТ «Ощадбанк», що випливають з умов Договору та/або будь-якого іншого договору, що укладений або буде укладений в майбутньому з Банком.
		Згідно із п. 4.2. Заяви про приєднання всі терміни та скорочення, що вказані, за текстом цієї Заяви, вживаються в значеннях, визначених Договором, з якими Клієнт ознайомлений на момент підписання цієї Заяви про приєднання.
		Відповідно до п.4.3. Заяви про приєднання ця Заява про приєднання оформлена (заповнена та підписана) у двох примірниках, по одному для Клієнта та для АТ «Ощадбанк» та є документом, що підтверджує укладення Договору.
		Ці обставини спростовують доводи відповідача, що АТ «Ощадбанк» не надав йому ні у письмовій формі, ні усно жодної інформації про умови кредиту (кредитної лінії), а лише поставив його перед фактом, що відкривається кредитна лінія, фактично нав`язуючи умови, визначені Заявою про приєднання, а не кредитним договором.
		Згідно п. 1.18 Договору комплексного обслуговування фізичних осіб Нарахування та сплата процентів та інших обов`язкових платежів:
		1.18.1 За користування Кредитом Клієнт зобов?язаний сплачувати Банку проценти в порядку та розмірах, визначених в Умовах користування кредитною лінією (Кредитом), що застосовуються до відповідної категорії Клієнтів, в тому числі, з урахуванням змін умов кредитування згідно пункту 11.1.3. Розділу ХХ Договору, що мають наслідком зміну категорії, до якої відноситься Клієнт.
		1.18.2 Проценти нараховуються методом факт/факт на фактично отриману Клієнтом суму Кредиту та за строк фактичного користування ним, починаючи з першого дня отримання Кредиту включно, та до дня фактичного повернення Кредиту (його частини), за виключенням випадків, передбачених Кредитним договором та/або додатками до нього.
		1.18.3 При нарахуванні процентів день отримання Клієнтом. Кредиту приймається до розрахунку як 1 (один) повний день користування Кредитом, а день повернення Кредиту (його частини) до розрахунку процентів не включається. Обов?язковий щомісячний платіж за Кредитом розраховується від фактично отриманої
		Клієнтом суми Кредиту (його частини), повернення якої не прострочено Клієнтом, станом на 25 число кожного місяця.
		1.18.4 Клієнт зобов?язаний щомісячно (у терміни, визначені цим Договором та додатками, для сплати процентів) здійснювати часткове повернення Кредиту шляхом сплати суми обов?язкового щомісячного платежу, якщо це вимагається умовами надання Кредиту, передбаченими в Умовах користування кредитною лінією (Кредитом).
		1.18.5 Сплата нарахованих процентів за користування Кредитом (в т.ч. процентів за користування Кредитом протягом Грейс періоду)/обов?язкового щомісячного платежу/ процентів за Несанкціонованим овердрафтом та сплата комісійних винагород, що передбачені Заявою на встановлення відновлюваної кредитної лінії (Кредиту) здійснюється не пізніше 25 числа кожного місяця шляхом договірного списання коштів з Карткового рахунку Клієнта. У разі несплати вишезазначених платежів у визначений розрахунковий період, сума заборгованості, яка підлягала погашенню, наступного робочого дня переноситься на відповідні рахунки для обліку простроченої заборгованості, а Платіжна картка при цьому блокується.
		1.18.6 Грейс-період:
		???Тривалість Грейс-періоду встановлюється в Умовах користування кредитною лінією (Кредитом), виходячи з умов Банківських продуктів, та становить за загальним правилом - 30 днів.
		???Після закінчення вказаного періоду при непогашенні Клієнтом заборгованості, проценти за користування Кредитом нараховуються в розмірі, визначеному Договором. У випадку отримання коштів за Платіжною карткою готівкою та/або переказу коштів з рахунку на будь-який інший рахунок процентна ставка за користування Кредитом протягом Грейс-періоду не застосовується.
		???Тривалість Грейс-періоду за Банківським продуктом «Моя кредитка» становить - до 62 днів.
		???Грейс-період застосовується з моменту здійснення розрахунку за товари та послуги на підприємствах торгівлі та сервісу за рахунок Кредиту до останнього робочого дня наступного Розрахункового періоду за наступних умов: 
		Повного повернення Клієнтом суми загальної заборгованості Клієнта за Кредитом, наданим Клієнту як розрахунок за товари та послуги на підприємствах торгівлі та сервісу за попередній Розрахунковий період, сплати нарахованих процентів за користування Кредитом/комісійної винагороди за обслуговування Кредиту в повному обсязі/нарахованих комісій та інших платежів, передбачених Договором,сплати обов?язкового щомісячного платежу по Кредиту.
		???При нарахуванні процентів за користування кредитом протягом Грейс періоду на суму операцій, здійснених Клієнтом за рахунок коштів кредиту як розрахунки за товари та послуги на підприємствах торгівлі та сервісу, збільшених на суму сплачених комісій / процентів чи інших платежів, сплата яких передбачена умовами цього Договору, процентна ставка у розмірі визначеному цим Договором, в тому числі додатками, що є його невід?ємною частиною, не застосовується, а проценти за користування кредитом протягом Грейс періоду нараховуються за ставкою 0,001 % річних.
		???У випадку отримання коштів за рахунок Кредиту готівкою та/або переказу коштів з рахунку на будь-який інший рахунок процентна ставка за користування Кредитом/комісійна винагорода за обслуговування Кредиту протягом Грейс-періоду не застосовується.
		Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
		За вимогамист.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
		Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
		Частиною 1 та 2 ст.639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
		Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.
		Частинами 2, 3 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
		Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).
		Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Згідно з ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Відповідно до положень ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним свого зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були виконані умови кредитного договору в частині надання кредитних коштів. Факт отримання та використання кредитних коштів відповідачем підтверджується випискою по картковому рахунку відповідача.
		При цьому, у зустрічному позові відповідач не заперечував факту, що впродовж 2019-2021 року він дійсно користувався банківською карткою АТ «Ощадбанк» та кредитним лімітом, який був на ній встановлений.
		Доказів щодо доведеності вимог відповідача в частині не підписання ним спірного договору не надано, даний факт обґрунтовується суб`єктивною позицією відповідача, що судом приймається як припущення та не може бути прийнято за об`єктивну істину.
		В той же час, відповідачем були порушені зобов`язання, передбачені кредитним договором в частині повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами.
		Враховуючи, що у справах про стягнення кредитної заборгованості до предмета доказування включаються серед іншого обставини щодо розміру заборгованості, відповідно розрахунок заборгованості є належним доказом наявності та розміру заборгованості.
		Згідно розрахунку заборгованості за Договором, який міститься в матеріалах справи (т.1 а.с. 24) загальний розмір заборгованості станом на 18.01.2022 року становить 152490,65 грн., з яких: заборгованість за основним боргом - 132458,53 грн., проценти за користування кредитом - 19288,35 грн., проценти річних за несвоєчасне погашення основного боргу - 283, 06 грн., 3 проценти річних за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом - 152, 55 грн., інфляційні втрати - 308, 16 грн.
		Боржник не надав суду доказів на спростування як факту надання кредиту в розмірі, визначеному кредитним договором, так і розміру боргу, що є процесуальним обов`язком боржника.
		Відповідачем не виконано зобов`язань, визначених Договором, порушено умови щодо погашення кредиту та нарахованих відсотків за його користування, що підтверджується розрахунком суми заборгованості по договору.
		При цьому, відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на спростування доводів позивача, а доводи відповідача зводяться до суб`єктивного тлумачення чинних норм законодавства України та тлумачення на власний розсуд умов кредитування банку.
		Враховуючи викладене, оскільки відповідач фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ «Ощадбанк» не повернув, відтак встановлені судом обставини свідчать про те, що відповідач ухиляється від виконання покладених на нього кредитно-договірних зобов`язань, допускаючи їх грубе порушення, тим самим порушуючи майнові права та інтереси кредитора АТ «Ощадбанк», тому суд приходить до висновку про доведеність заявлених вимог та необхідність їх задоволення у повному обсязі.
		Згідно зі ст. 625 ЦПК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		На підставі вище викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості підлягають задоволенню, а з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» підлягає стягненню заборгованість станом на 18.01.2022 року в розмірі 152 490,65 грн. з якої: 132 458,53 грн. - заборгованість по основному боргу; 19 288,35 грн. - заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом; 283,06 грн. - сума 3% річних від простроченої суми заборгованості по основному боргу; 152,55 грн. - сума 3% річних від простроченої суми заборгованості по процентам; 308,16 грн. - сума інфляційних втрат від простроченої суми заборгованості по процентам.
		Щодо вимог за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про визнання договору недійсним та зобов?язання вчинити певні дії, суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні з наступних підстав.
		Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
		Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
		Одним із загальних принципів цивільного законодавства є принцип свободи договору, який знайшов своє відображення в ст. 3, 6, 627 ЦК України.
		Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов?язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов?язковим для виконання сторонами.
		Отже, якщо сторони досягли домовленості згідно з положеннями статей 207, 640 ЦК України та уклали договір, у якому передбачили умови його виконання, то ці умови мають виконуватись і свідчать про те, що момент досягнення домовленості настав.
		За змістом статті 526 ЦК України зобов?язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
		З наданих в розпорядження суду документів вбачається, що в момент укладення договору, між банком та позивачем було досягнуто домовленості щодо Заяви про приєднання до ДКБО, Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, додатків до нього, тарифів та комісій Банку в цілому, і щодо всіх його пунктів, якими передбачено умови його виконання, споживачу було надано інформацію про те, за яких умов відбувається банківське обслуговування.
		Отже, відповідно до ст. 628 ЦК України, Банк належним чином виконував умови Договору, визначені пунктами Заяви про приєднання, які є обов?язковими у разі їх погодження Сторонами в момент підписання Договору.
		Частиною 3 ст. 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
		У справі, що розглядається, позивач за зустрічним позовом звернувся з вимогою про визнання недійсним договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб недійсним в частині кредитних правовідносин та просив застосувати наслідки недійсності правочину з огляду на те, що на його переконання Договір між АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_2 суперечить актам цивільного законодавства, а саме: не містить істотних умов кредитного договору, він має бути визнаний недійсним у частині кредитних правовідносин.
		Відповідно до ст.ст. 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: 1) пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; 2) наявність підстав для оспорення правочину; 3) встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.
		Презумпція правомірності правочину підтверджена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18), де зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
		Так, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) зазначено, що тлумачення статей 215 та 216 ЦК України свідчить, що учасники цивільних відносин не можуть на рівні того чи іншого договору здійснювати його кваліфікацію як недійсного (нікчемного чи оспорюваного), визначати правові наслідки нікчемності правочину. За домовленістю сторін можуть змінюватися тільки правові наслідки оспорюваного правочину. У статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: 1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; 2) розірванні договору в судовому порядку; 3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; 4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; 5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).
		Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 червня 2020 року в справі № 177/1942/16-ц (провадження № 61-2276св19) вказує, що тлумачення статей 215, 216 ЦК України та статей 651 - 653 ЦК України свідчить, що законодавець розмежовує конструкції «недійсність договору» та «розірвання договору», як за підставами, так і за своїми правовими наслідками. Наявність підстав для визнання договору недійсним має встановлюватися судом на момент його укладення. Тобто, недійсність договору має існувати в момент його укладення, а не в результаті невиконання чи неналежного виконання зобов`язань, що виникли на підставі укладеного договору. Невиконання чи неналежне виконання зобов`язань, що виникли на підставі оспорюваного договору оспорюваного договору не є підставою для його визнання недійсним.
		В даному випадку слід дійти висновку, що небажання відповідача виконувати умови кредитного договору не може слугувати підставою для визнання його недійсним.
		Недійсність договору як приватноправова категорія покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів недопустиме. Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси власне порушені, а учасники цивільного обороту використовують цивільне судочинство для такого захисту. Приватноправовий інструментарій (зокрема, ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів) не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для невиконання публічних обов`язків, звільнення майна з-під арешту в публічних відносинах або створення преюдиційного рішення суду для публічних відносин (позиція Об`єднаної палати КЦС ВС сформульовану в постанові від 5 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).
		За загальним правилом, передбаченим статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
		Частинами 2, 3 ст.215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
		Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені статтею 203 ІІК України. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
		Відповідно до ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» - цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування".
		Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
		Відповідно до ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
		Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
		Крім того, відповідно до ч.1 ст.15 Закону України «Про споживче кредитування» - споживач має право протягом 14 календарних днів з дня укладення договору про споживчий кредит відмовитися від договору про споживчий кредит без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів.
		Судом встановлено, що при підписанні Заяви про приєднання №2712535/180517 сторонами погоджені усі істотні умови кредитного договору, позивач підтвердив, що на момент укладення договору він ознайомився з повним текстом договору, в тому числі з додатками до договору та тарифами, повністю зрозумів його зміст та погоджується з усіма умовами договору, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їх внутрішній волі.
		При розгляді справи судом не здобуто належних й допустимих доказів на спростування презумпції правомірності оспорюваного правочину у цілому, зокрема не спростовано, що при підписанні Заяви про приєднання № 2712535/180517 відповідно до умов Договору комплексного обслуговування фізичних осіб, укладеного між Банком і Клієнтом відповідач ОСОБА_2 , як позичальник діяв свідомо та вільно, враховуючи власні інтереси, добровільно погодився з його умовами, визначивши характер правочину і всі його істотні умови і не доведено, що АТ «Державний ощадний банк України», діючи при укладенні оспорюваного правочину як кредитор, свідомо й умисно ввів позичальника в оману щодо обставин, які впливали на вчинення такого правочину.
		В даному випадку, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією із сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.
		У зустрічній позовній заяві позивач вказував, що на час відкриття банківської карти працював в Генеральній прокуратурі України на посадах старшого слідчого в особливо важливих справах Головної військової прокуратури та прокурора, що на переконання суду вказує на те, що ОСОБА_2 , будучи фахівцем в галузі права, володів об`єктивною можливістю відмовитися від договору про споживчий кредит без пояснення причин відповідно до ч. 1 ст.15 Закону України «Про споживче кредитування», а також розуміти, що економічні відносини з приводу надання банківськими установами в борг фізичним особам відповідних коштів, є споживчим кредитуванням, яке здійснюється на комерційній основі, з метою отримання банком процентів за користування кредитом на умовах, встановлених договором.
		Принагідно зауважити, що з наданого позивачем за первісним позовом розрахунку заборгованості вбачається, що в позовних вимогах ним не заявлено стягнення та не включено до нарахованої заборгованості заборгованість відповідача за комісією за обслуговування кредиту, нарахування якої останній вважав незаконним.
		Також, суд зазначає, що долучення представником позивача до матеріалів позову двох редакцій ДКБО, а саме від 01.04.2019 року та 10.05.2019 року не вказує на непогодження істотних умов кредитного договору, адже згідно п.3.1 Заяви про приєднання, відповідач, підписавши Заяву, беззастережно приєднався до Договору у редакції, яка на день підписання Заяви була розміщена на інтернет-сторінці Банку www.oschadbank.ua та уклав з Банком Договір, складовою частиною якого є умови договору банківського рахунку.
		Так, відповідач не був позбавлений можливості ознайомитись з чинною редакцією ДКБО, яка була розміщена на сайті банку та перебувала у вільному доступі.
		Окрім того, згідно наданих двох редакцій ДКБО, при зміні редакції, загальні умови надання споживчого кредиту не змінювались, зокрема розмір плати за користування кредитом на рівні 38 % річних, також не змінювались умови користування кредитною лінією, яка була надана відповідачу.
		За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Умови договору, погоджені сторонами, що підтверджено їх підписами. Сторони своїм вільним волевиявленням визначили умови договору. 
		Водночас, суд наголошує, що ОСОБА_2 до підписання договору мав можливість ознайомитися з його умовами та не погодитись чи відмовитись від укладення договору.
		З урахуванням всебічно встановлених судом обставин, визначивши характер спірних правовідносин, суд приходить до висновку щодо необґрунтованості зустрічного позову та відсутності підстав для визнання Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб недійсним в частині кредитних правовідносин та застосування наслідків недійсності правочину.
		Наданий відповідачем розрахунок не спростував наведений позивачем розрахунок заборгованості, який відповідає умовам договору.
		Враховуючи, що відповідачем не надано доказів на спростування розміру заборгованості перед позивачем, суд не знаходить підстав для зобов`язання позивача здійснити перерахунок заборгованості і врахувати кошти, які сплачувались відповідачем у рахунок заборгованості за основним боргом.
		Відповідно до вимог ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Частиною 2 ст. 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		Згідно з ч.1 ст. 76, ч. 1 ст.77 та ст. 80 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Відповідно до ч.2 ст.89 ЦПК України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Згідно роз`яснень, які містяться в п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009р., предметом доказування є факти, якими обґрунтовуються заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи (причини пропуску позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні рішення.
		Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
		Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про задоволення первісного та про відмову в задоволенні зустрічного позову.
		У відповідності до ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2481, 00 грн.
		Керуючись ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 354-355 ЦПК України, суд,
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Позов Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити.
		Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» заборгованість в розмірі 152 490, 65 грн. з якої: 132 458, 53 грн. - заборгованість по основному боргу; 19 288, 35 грн. - заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом; 283, 06 грн. - сума 3% річних від простроченої суми заборгованості по основному боргу; 152, 55 грн. - сума 3% річних від простроченої суми заборгованості по процентам; 308, 16 грн. - сума інфляційних втрат від простроченої суми заборгованості по процентам.
		Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» судовий збір у розмірі 2 481, 00 грн.
		У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про визнання договору недійсним та зобов?язання вчинити певні дії - відмовити.
		Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Реквізити сторін:
		ОСОБА_2 , адреса ресстрації: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ; 
		Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України»: код ЄДРПОУ 00032129, в особі філії - Головне управління по м. Києву та Київськи області АТ «Ощадбанк» (код ЄДРПОУ 09322277, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Володимирська, 27). 
		Повний текст рішення складено 17.05.2024 року.
		 
		СУДДЯ                                                                 І.П.РОМАНИШЕНА

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...