Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 260/1111/24 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо.
Надіслано для оприлюднення: 17.05.2024. Зареєстровано: 18.05.2024. Забезпечено надання загального доступу: 20.05.2024.
Дата набрання законної сили: 17.06.2024
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		Р І Ш Е Н Н Я
		і м е н е м У к р а ї н и
		 
		16 травня 2024 року м. Ужгород№ 260/1111/24 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ващиліна Р.О., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправним та скасування розпорядження, -
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ), в якому просить: 1) визнати протиправним та скасувати мобілізаційне розпорядження, поіменний список ІНФОРМАЦІЯ_2 від 11.02.2024 №2001, в частині призову ОСОБА_1 на військову службу по мобілізації та направлення для проходження військової служби до військової частини № НОМЕР_2 НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України; 2) визнати протиправним та скасувати наказ начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби від 14.02.2024 №156-ОС ОСОБА_2 про прийняття на військову службу по мобілізації, на особливий період, зарахування до списків особового складу та всі види забезпечення солдата запасу ОСОБА_1 .
		В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що 08 лютого 2024 року позивач мав намір перетнути кордон на законних підставах, однак був затриманий невідомими озброєними людьми, допитаний, а його особисті речі оглядалась без належної фіксації та дозволу. В подальшому позивач був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_2 , де проходив медичну комісію. Всупереч законодавчим нормам під час проведення медичного огляду стан здоров`я позивача не обстежувався, а скарги та факт перебування на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 як непридатного до військової служби до уваги не приймалися. Більше того, позивач був заброньований Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінтех ферма». Незважаючи на вказані обставини, всупереч законодавчим нормам, після проходження медичного огляду позивач був доставлений до Військової частини НОМЕР_2 для проходження військової служби. 
		14 березня 2024 року відповідач 2 подав через особистий електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» відзив на позовну заяву, в якому проти заявлених позовних вимог заперечив. Так, зазначає, що бронювання військовозобов`язаних здійснюється на підставі рішення Міністерства економіки України із зазначенням строку дії відстрочки. Однак у спірних правовідносинах позивач не надав належних та допустимих доказів того, що він не підлягає призову на період мобілізації у зв`язку з бронюванням. Зокрема, позивач не надав витяг з рішення уповноваженого органу про бронювання військовозобов`язаних, а тому підстав вважати його заброньованим немає. Звертає увагу суду на те, що наказом Міністерства економіки України від 31.01.2024 №2808 працівникам ТОВ «Фінтех ферма» надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації строком на 16 календарних днів, що є вкрай сумнівним. 
		02 квітня 2024 року відповідач 1 подав через особистий електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» відзив на позовну заяву, в якому у задоволенні позову просить відмовити. Так, зауважує, що працівниками ІНФОРМАЦІЯ_4 було запрошено ОСОБА_1 для уточнення військово-облікових даних та постановки на військовий облік, в ході якого позивач пройшов військово-лікарську комісію для визначення ступеня придатності до військової служби. В ході такого було з`ясовано, що позивач всупереч законодавчим вимогам за місцем свого проживання до центру комплектування з моменту оголошення мобілізації не з`являвся, дозвіл на виїзд за межі області не отримував, чим порушив вимоги ч. 4 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», що свідчить про ухилення від призову на військову службу за мобілізацією. При цьому вважає безпідставними посилання позивача на визнання його непридатним до військової служби за висновком військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_5 , оскільки постанова ВЛК про ступінь придатності військовозобов`язаного до військової служби дійсна протягом 5 років з дня закінчення медичного огляду. В свою чергу позивач повторно військово-лікарську комісію не проходив. Натомість рішенням військово-лікарської комісії від 11.02.2024 ОСОБА_1 був визнаний придатним за станом здоров`я до несення військової служби, будь-яких скарг позивач не заявляв, про наявність підстав для відстрочки від призову на військову службу не повідомляв, належного документального підтвердження бронювання не надав. За даними АІС «Оберіг» ОСОБА_1 на спеціалізованому військовому обліку не перебував, витяг з рішення про бронювання у встановленому згідно з постановою Кабінету Міністрів України №76 від 27.01.2023 порядку не надавав. 
		 
		Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
		 
		Судом встановлено, що 11 лютого 2024 року ОСОБА_1 (далі  ОСОБА_1 ) вручено повістку №126-02-2024-Х, якою зобов`язано з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі  ІНФОРМАЦІЯ_6 ).
		Відповідно до довідки військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 №1978 від 11.02.2024, ОСОБА_1 визнаний придатним до військової служби. З огляду на зазначену обставину 11 лютого 2024 року ОСОБА_1 було вручено мобілізаційне розпорядження №1, яким зобов`язано з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_4 . Однак від підпису таких документів ОСОБА_1 відмовився, що підтверджується актом від 11.02.2024, складеним начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 . 
		Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 №37 від 11.02.2024 солдата ОСОБА_1 , призвано та направлено для проходження військової служби під час мобілізації у складі команд Військової частини НОМЕР_2 ( НОМЕР_1 прикордонний загін), що підтверджується також поіменним списком військовозобов`язаних (резервістів), які призвані та відправлені з ІНФОРМАЦІЯ_4 у складі команди №9937, №2001 від 11.02.2024.
		Зазначений наказ прийнято на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №65/2022 «Про загальну мобілізацію».
		Наказом начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (далі  В/ч НОМЕР_2 ) №156-ОС від 14.02.2024 солдата запасу ОСОБА_1 прийнято на військову службу по мобілізації на особливий період та зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення з 13 лютого 2024 року. 
		Вважаючи дії відповідачів щодо його призову на військову службу протиправним з огляду на наявність підстав для звільнення мобілізації, позивач звернувся з даним позовом до суду.
		Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
		Нормами ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів визнано обов`язком громадянина України. Громадяни відбувають на військову службу відповідно до закону. 
		Вказане кореспондується також з положеннями ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі  Закон №2232).
		Згідно ч. 2 ст. 1 Закону №2232 військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
		Ч. 3 ст. 1 Закону №2232 передбачено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
		Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (ч. 5 ст. 1 Закону №2232).
		До видів військової служби, згідно ч. 6 ст. 2 Закону №2232, відноситься військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
		Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому було продовжено та наразі триває.
		Воєнний стан в розумінні положень ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 №389-VIII - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
		Окрім того, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
		Суд враховує, що спірні правовідносини виникли в період дії в Україні воєнного стану.
		Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону №2232, призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації. Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації здійснюється для доукомплектування військових посад, передбачених штатами воєнного часу, у терміни, визначені мобілізаційними планами Збройних Сил України та інших військових формувань.
		Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні визначає Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII (далі  Закон №3543).
		Положеннями ст. 22 вказаного законодавчого акту визначені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації, які передбачають, серед іншого, з`явитися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів та визначення їх призначення на особливий період.
		Відповідно до вимог Закону №2232, на військову службу за призовом під час мобілізації приймаються громадяни віком від 18 років та громадяни, які не досягли граничного віку перебування на військовій службі, тобто до 60 років.
		Ч. 5 ст. 22 Закону №3543 передбачено, що призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
		Вказане узгоджується також з положеннями ч. 10 ст. 1 Закону №2322, відповідно до яких громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, в тому числі, прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів.
		Порядок проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України регулюється нормами Положення, затвердженого Указом Президента України від 29.12.2009 №1115/2009(далі  Положення) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
		Відповідно до п. 2 розділу І Положення, громадяни проходять військову службу в Держприкордонслужбі в добровільному порядку або за призовом.
		За призовом громадяни проходять, в тому числі, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (п. 3 розділу І Положення).
		Отже, вищезазначеними законодавчими нормами передбачено, що з метою доукомплектування військових посад, передбачених штатами воєнного часу, у терміни, визначені мобілізаційними планами Збройних Сил України та інших військових формувань, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки здійснюють призов військовозобов`язаних на військову службу.
		Вказане кореспондується також з повноваженнями та завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, визначеними Положенням про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, яке затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154.
		При цьому в законодавчому розумінні призову під час мобілізації підлягають військовозобов`язані, тобто громадяни віком від 18 років та громадяни, які не досягли граничного віку перебування на військовій службі, тобто до 60 років, придатні до військової служби за станом здоров`я, за відсутності передбачених нормами ст. 23 Закону №3543, підстав для відстрочки.
		В обґрунтування протиправності свого призову на військову службу позивач, серед іншого, посилається на визнання його непридатним до військової служби за рішенням медичної комісії ІНФОРМАЦІЯ_5 та не направлення його на проходження медичного огляду в ІНФОРМАЦІЯ_7 .
		Оцінюючі правомірність заявлених в цій частині позовних вимог, суд виходить з наступного.
		Нормами ч. 13 ст. 2 Закону №2232 передбачено, що громадяни України, які приписуються до призовних дільниць, направляються для підготовки до військової служби, особи, які призиваються або приймаються на військову службу, приймаються на службу у військовому резерві, та військовозобов`язані, призначені для комплектування посад за відповідними військово-обліковими спеціальностями та іншими спеціальностями в Службі безпеки України під час проведення мобілізації, проходять обов`язковий медичний огляд. Порядок проходження медичного огляду затверджується відповідно Міністерством оборони України, центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, Службою безпеки України, Службою зовнішньої розвідки України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я. 
		Так, питання щодо медичного огляду військовозобов`язаних під час мобілізації врегульовано нормами Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України 14.08.2008 № 402, пунктом 1.1 глави 1 розділу І якого передбачено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
		Відповідно до п. 1.1 глави 1 розділу ІІ Положення №402, медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, у мирний та воєнний час.
		Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності, в тому числі, до військової служби допризовників, призовників, військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти).
		Главою 3 розділу ІІ Положення №402 врегульовано порядок здійснення медичного огляду військовозобов`язаних у мирний час та під час мобілізації, на особливий період.
		Згідно п. 3.1 підрозділу 3 розділу ІІ Положення №402 медичний огляд військовозобов`язаних проводиться за рішенням керівників ІНФОРМАЦІЯ_8 на збірних пунктах районних (міських) ІНФОРМАЦІЯ_9 або за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності лікарями, які включаються до складу ВЛК ТЦК та СП.
		Абз. 2 п. 3.2 глави 3 розділу ІІ Положення №402 передбачено, що кожний військовозобов`язаний оглядається хірургом, терапевтом, невропатологом, психіатром, офтальмологом, оториноларингологом, стоматологом, дерматологом, а за медичними показаннями - і лікарями інших спеціальностей.
		Відповідно до п.п. 3.4, 3.5 глави 3 розділу ІІ Положення №402, перед оглядом військовозобов`язаних їм проводиться загальний аналіз крові, загальний аналіз сечі, серологічний аналіз крові на: антитіла до вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ), поверхневий антиген до вірусу гепатиту «В» (HbsAg), загальні антитіла до вірусу гепатиту «С» (anti-HCV), реакція мікропреципітації з кардіоліпіновим антигеном або загальні антитіла до блідої трепонеми (RW); визначається група крові та резус-належність, проводяться рентгенологічне обстеження органів грудної клітки, ЕКГ. Особам старшим 40 років обов`язково проводиться вимір внутрішньоочного тиску, дослідження крові на цукор. Інші дослідження проводяться за показаннями.
		Пункт 3.8 глави 3 розділу II Положення №402 визначено, що після закінчення медичного обстеження під час мобілізації ВЛК виносить щодо військовозобов`язаного одну із таких постанов:
		-«Придатний до військової служби»;
		-«Тимчасово непридатний до військової служби (вказати дату повторного огляду)»;
		-«Непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку».
		Як вбачається з військового квитка серії НОМЕР_3 від 05.05.2011 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , 12 листопада 2010 року медичною комісією ІНФОРМАЦІЯ_5 визнаний непридатним до військової служби за гр. І ст. 10 «в» Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, служби у військовому резерві, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402 (далі  Розклад хвороб).
		Позивач вважає, що вказана обставина є свідченням незаконності його призову на військову службу в 2024 році під час мобілізації.
		Оцінюючи такі мотиви позивача, суд зазначає наступне.
		Графою І ст. 10 «в» Розкладу хвороб (в редакції, чинній на момент прийняття медичною комісією ІНФОРМАЦІЯ_5 рішення про непридатність ОСОБА_1 до військової служби) було передбачено, що у разі наявності у особи захворювання, передбаченого такою статтею, така є непридатною до військової служби в мирний час, обмежено придатною у воєнний час. При цьому суд відмічає, що графа І Розкладу хвороб стосується громадян під час приписки до призовних дільниць та призову на строкову військову службу, вступу до військових навчальних закладів (крім льотного складу), військовослужбовці строкової військової служби.
		В свою чергу на момент виникнення спірних правовідносин ОСОБА_1 був призваний на військову службу у складі осіб рядового складу, ба більше у період дії воєнного стану. Отже відмітка у військовому квитку про непридатність позивача до військової служби за гр. І ст. 10 «в» Розкладу хвороб не може бути належною підставою для визнання рішення про мобілізацію протиправним.
		Проте як вбачається зі ст. 10 «в» Розкладу хвороб, у разі наявності в громадянина, який призивається на військову службу осіб рядового складу (гр. ІІ), такого захворювання придатність до військової служби або обмежена придатність визначається індивідуально.
		Так, судом встановлено, що за результатами проведеного обстеження та медичного огляду ОСОБА_1 був визнаний придатним до військової служби, що підтверджується довідкою військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 №1978 від 11.02.2024. Вказана довідка підписана головою та секретарем ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_4 та завірена печатками лікарів. Окрім того, відомості про результати проведених щодо ОСОБА_1 медичних обстежень спеціалістами наявні в Картці обстеження та медичного огляду №40/8/518 від 11.02.2024, відповідно до яких позивач був визнаний здоровим та придатним до військової служби.
		Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Належними, в розумінні ч. 1 ст. 73 КАС України, є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 76 КАС України).
		Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		На думку суду, надані відповідачем 1 докази є належними та достатніми для спростування твердження позивача про не обстеження стану його здоров`я медичною комісією ІНФОРМАЦІЯ_11 .
		В свою чергу, оцінюючи рішення суб`єкта владних повноважень, суд виключно перевіряє, чи прийнято таке на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Поряд з цим суд не наділений повноваженнями надавати оцінку стану здоров`я позивача та ступеню його придатності до військової служби. Вказані питання віднесено до дискреційний повноважень ВЛК та ЦВЛК. Тому у разі наявності у позивача сумніву щодо правильності висновку ВЛК щодо його придатності до військової служби, він мав право звернутися до ЦВЛК для перегляду відповідного висновку або оскаржити такий в судовому порядку.
		Протиправність призову на військову службу ОСОБА_1 обґрунтовує також тим, що на момент виникнення спірних правовідносин він був заброньований, що, відповідно до вимог Закону №3543, є підставою для відстрочка від призову.
		Відхиляючи такі аргументи позивача, відповідачі стверджують, що ОСОБА_1 не надав належних доказів бронювання.
		З цього приводу суд зазначає наступне.
		Нормами ст. 23 Закону №3543 врегульовано питання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Так, відповідно до вказаної законодавчої норми не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, в тому числі, заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Згідно ст. 24 Закону №3543 бронювання військовозобов`язаних, які перебувають у запасі, здійснюється в мирний та у воєнний час з метою забезпечення функціонування органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ і організацій в особливий період.
		Так, відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону №3543, бронюванню підлягають військовозобов`язані, які працюють:
		1) в органах державної влади, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, у разі якщо це необхідно для забезпечення функціонування зазначених органів;
		2) на підприємствах, в установах і організаціях, яким встановлено мобілізаційні завдання (замовлення), у разі якщо це необхідно для виконання встановлених мобілізаційних завдань (замовлень);
		3) на підприємствах, в установах і організаціях, які здійснюють виробництво товарів, виконання робіт і надання послуг, необхідних для забезпечення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань;
		4) на підприємствах, в установах і організаціях, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період. Критерії та порядок, за якими здійснюється визначення підприємств, установ і організацій, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, встановлюються Кабінетом Міністрів України.
		Порядок та організація бронювання, переліки посад і професій військовозобов`язаних, які підлягають бронюванню на період мобілізації та на воєнний час, визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України. Під час дії воєнного стану бронювання військовозобов`язаних може також здійснюватися за списком військовозобов`язаних, поданим у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку відповідним органом державної влади, іншим державним органом, органом місцевого самоврядування, підприємством, установою, організацією, зазначеними в частині першій цієї статті (ч. 3 ст. 25 Закону №3543).
		Постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2023 року №76 затверджено Порядок бронювання військовозобов`язаних за списком військовозобов`язаних під час дії воєнного стану (далі  Порядок бронювання), який визначає механізм бронювання під час дії воєнного стану військовозобов`язаних за списками військовозобов`язаних, які пропонуються до бронювання на період мобілізації та на воєнний час.
		Відповідно до п. 2 Порядку бронювання, бронювання військовозобов`язаних, зазначених у пункті 1 цього Порядку, здійснюється згідно з рішенням Мінекономіки за списками військовозобов`язаних, які пропонуються до бронювання на період мобілізації та на воєнний час, погодженими Генеральним штабом Збройних Сил.
		Заброньованим військовозобов`язаним надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
		У рішенні Мінекономіки зазначається строк дії відстрочки, який не може перевищувати:
		-строку проведення мобілізації - для військовозобов`язаних, зазначених в абзаці другому пункту 1 цього Порядку;
		-шість місяців - для військовозобов`язаних, зазначених в абзацах третьому - п`ятому пункту 1 цього Порядку.
		Згідно п. 3 Порядку бронювання керівники органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій відповідають за включення військовозобов`язаних працівників до списків, а також за відповідність облікових даних військовозобов`язаних, зазначених у списку, їх військово-обліковим документам.
		Нормами п. 8 Порядку бронювання визначено, що підприємства, установи і організації, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, подають список до центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у відповідній сфері, або відповідної обласної, Київської та Севастопольської міської держадміністрації, або відповідної обласної, Київської та Севастопольської міської військової/військово-цивільної адміністрації (у разі її утворення), на території юрисдикції якої вони розташовані.
		Список подається за формою згідно з додатком 1 в паперовій та/або електронній формі разом з відповідним обґрунтуванням та довідкою про кількість військовозобов`язаних за формою згідно з додатком 2.
		Центральний орган виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у відповідній сфері, або обласна, Київська та Севастопольська міські держадміністрації, або обласна, Київська та Севастопольська міські військові/військово-цивільні адміністрації (у разі їх утворення), МЗС, Секретаріат Кабінету Міністрів України проводять перевірку повноти заповнення списку, наявності наданого до нього обґрунтування, дотримання вимог щодо кількості військовозобов`язаних, які підлягають бронюванню, та подають його у строк не більше ніж п`ять робочих днів з дня отримання списку на погодження Генеральному штабу Збройних Сил (СБУ, Службі зовнішньої розвідки).
		Відповідно до п. 9 Порядку бронювання, з метою погодження списки, подані відповідно до пунктів 4-8 цього Порядку, розглядаються щодо повноти заповнення та наявності обґрунтувань Генеральним штабом Збройних Сил (СБУ, Службою зовнішньої розвідки) у строк не більше ніж 10 робочих днів з дня їх отримання. Генеральний штаб Збройних Сил (СБУ, Служба зовнішньої розвідки) подає погоджені відповідно до абзацу першого цього пункту списки до Мінекономіки.
		За результатами перевірки списків, поданих відповідно до пункту 9 цього Порядку, щодо повноти їх заповнення, наявності обґрунтувань та погодження Генеральним штабом Збройних Сил (СБУ, Службою зовнішньої розвідки) Мінекономіки приймає у строк не більше ніж п`ять робочих днів з дня отримання зазначених списків рішення про бронювання військовозобов`язаних (п. 10 Порядку бронювання).
		Згідно п. 11 Порядку бронювання з метою оформлення військовозобов`язаним відстрочок Мінекономіки надсилає рішення про бронювання військовозобов`язаних органам державної влади, іншим державним органам, якими подано списки, а також Генеральному штабу Збройних Сил (СБУ, Службі зовнішньої розвідки).
		Генеральний штаб Збройних Сил (СБУ, Служба зовнішньої розвідки) у триденний строк доводить зазначене рішення до відома відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу Центрального управління та/або регіональних органів СБУ, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки).
		Орган державної влади, інший державний орган, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа і організація видає військовозобов`язаному витяг із зазначеного рішення за формою згідно з додатком 3.
		Витяг, завірений підписом керівника та печаткою (у разі її наявності) відповідного органу державної влади, іншого державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи чи організації, є документом, що підтверджує надання військовозобов`язаному відстрочки.
		Витяг видається військовозобов`язаному під розпис у відомості видачі бланків спеціального військового обліку, складеній за формою згідно з додатком 4.
		Органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи і організації у п`ятиденний строк з дня видачі витягу військовозобов`язаному надсилають до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, де військовозобов`язаний перебуває на військовому обліку (відповідного підрозділу Центрального управління та/або регіональних органів СБУ, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки), повідомлення про бронювання військовозобов`язаного за формою згідно з додатком 5 для зарахування його на спеціальний військовий облік.
		Територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, в якому військовозобов`язаний перебуває на військовому обліку (відповідний підрозділ Центрального управління та/або регіональний орган СБУ, відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки), на підставі рішення про бронювання військовозобов`язаних зараховує у строк не більше ніж п`ять робочих днів з дня його отримання такого військовозобов`язаного на спеціальний військовий облік.
		Судом встановлено, що наказом №1/06-5-1601 від 17.02.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінтех Ферма» (далі  ТОВ «Фінтех Ферма») було визнано критично важливим підприємством для економіки України у зв`язку з чим, товариство звернулося до Міністерства цифрової трансформації з листом, в якому просило забронювати 17 його працівників, відповідно до поданого Списку, серед яких ОСОБА_1 (п. 14 Списку).
		Листом №1/04-5-133 від 04.01.2024 Міністерство цифрової трансформації України звернулося до Генерального штабу Збройних Сил України за погодженням списків військовозобов`язаних, в тому числі від ТОВ «Фінтех Ферма».
		За результатами розгляду такого листа Генеральний штаб Збройних Сил України погодив список військовозобов`язаних ТОВ «Фінтех Ферма», серед яких ОСОБА_1 (п. 14 Списку).
		Наказом Міністерства економіки України №2808 від 31.01.2024 працівників ТОВ «Фінтех ферма» згідно з поданим списком було заброньовано на період мобілізації та на воєнний час. При цьому таким військовозобов`язаним надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації строком до 16 лютого 2024 року. 
		Листом Міністерства економіки України №27-12/8114-03 від 31.01.2024 ТОВ «Фінтех Ферма» було зобов`язано видати військовозобов`язаним витяг з цього наказу з метою підтвердження надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. В свою чергу Генеральному штабу Збройних Сил України було доручено організувати доведення цього наказу у 3-денний строк до відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. 
		Отже, станом на день призову на військову служу (11 лютого 2024 року) ОСОБА_1 був заброньований за ТОВ «Фінтех Ферма» у порядку встановленому Порядком бронювання, тобто мав право на відстрочку від призову на військову службу до 16 лютого 2024 року.
		Разом з тим, відповідачі заявляють, що позивач під час мобілізації не повідомляв працівників ІНФОРМАЦІЯ_4 про наявність в нього права на відстрочку, належних доказів щодо бронювання не надав, а інформація щодо перебування ОСОБА_1 на спеціальному військовому обліку за даними АІС «Оберіг» була відсутня.
		Так, оцінюючи такі мотиви відповідачів з точки зору основних засад адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі  Порядок №1487). Такий Порядок визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності.
		Відповідно до п. 2 Порядку №1487, військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
		Згідно п. 17 Порядку №1487 військовий облік військовозобов`язаних та резервістів за призначенням поділяється на загальний та спеціальний. На загальному військовому обліку перебувають військовозобов`язані та резервісти, які не заброньовані за державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями на період мобілізації та на воєнний час. Військовозобов`язані, які згідно із Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» заброньовані за державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями на період мобілізації та на воєнний час, перебувають на спеціальному військовому обліку.
		П. 23 Порядку №1487 визначено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти в разі зміни адреси їх місця проживання або інших персональних даних зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідним органам, де вони перебувають на військовому обліку, зокрема у випадках, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2022 року №265 «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад», через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-комунікаційні системи.
		Призовники, військовозобов`язані та резервісти, які не актуалізували інформацію про себе в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, особисто у семиденний строк з дня внесення змін до персональних даних прибувають із паспортом громадянина України та військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, підрозділу Служби зовнішньої розвідки, який організовує та веде військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці, для взяття їх на військовий облік, зняття з військового обліку або внесення змін до їх облікових даних.
		Вказане кореспондується також з нормами ч. 11 ст. 38 Закону №2232, відповідно до яких призовники, військовозобов`язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров`я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи, посади зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.
		Більше того, згідно з положеннями Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487, призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні, в тому числі, особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
		Тобто, з метою ведення районними територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки спеціального обліку військовозобов`язаних, резервістів, які мають право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на останніх покладено обов`язок із своєчасного повідомлення органу, в якому вони перебувають на військовому обліку, про наявність таких підстав.
		Отже, право на відстрочку від призову на військову службу повинно бути реалізоване військовозобов`язаним шляхом вчинення ним активних дій та оформлення його у відповідний спосіб уповноваженим органом (зокрема, районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки). При цьому реалізація такого права може бути здійснена лише до моменту набуття ним статусу військовослужбовця.
		Вказаний висновок узгодження також з правовою позицією Верховного Суду, наведеною в постанові від 18 січня 2024 року у справі №280/6033/22.
		Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Матеріали справи не містять доказів того, що під час проведення мобілізаційних процедур, позивач надавав відповідачу 1 будь-які документи для підтвердження наявності у нього підстав для відстрочки від мобілізації у зв`язку з бронюванням та оформлення права на відстрочку від призову на військову службу у встановлений законодавством спосіб.
		В тексті позовної заяви ОСОБА_1 також не заперечує той факт, що докази свого бронювання ІНФОРМАЦІЯ_7 під час призову на військову службу він не надавав. 
		Відповідач 1, в свою чергу, вказував на те, що жодних документів, які б підтвердили наявність підстав для надання ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу відповідно до абз. 2 частини 1 ст. 23 Закону №3543 не надходило. Внаслідок цього, він не володів такою інформацією на час прийняття спірного наказу.
		З огляду на вищенаведене, враховуючи відсутність в матеріалах справи відомостей про те, що позивач повідомляв відповідача 1 про обставини, які надають йому право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 можливістю реалізації права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації та оформлення його у відповідний спосіб не скористався.
		Із заявлених позовних вимог вбачається, що позивач оскаржує протиправність мобілізаційного розпорядження та поіменного списку ІНФОРМАЦІЯ_2 від 11.02.2024 №2001 в частині призову ОСОБА_1 на військову службу по мобілізації та направлення для проходження військової служби до В/ч № НОМЕР_2 .
		З цього приводу суд зазначає, що мобілізаційне розпорядження є по суті різновидом повістки, що вручається військовозобов`язаному після проходження ним медичної комісії та визнання його придатним до військової служби для подальшої мобілізації. 
		Так, як вбачається з наявного в матеріалах справи мобілізаційного розпорядження, виданого ОСОБА_1 , таким позивача зобов`язаного з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
		Отже, мобілізаційне розпорядження не є індивідуальним актом в розумінні норм КАС України, а його скасування не спричинь поновлення порушених прав позивача. Не є таким актом також і поіменний список військовозобов`язаних, які призвані та відправлені до В/ч НОМЕР_2 , що також є предметом оскарження в даній справі. Так, з матеріалів справи вбачається, що такий список є виключно додатком до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 11.02.2024 №37 «Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації».
		Тому, суд вважає, що позивачем в цій частині обрано неналежний спосіб захисту порушеного, на його думку, права. 
		Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби від 14.02.2024 №156-ОС про прийняття на військову службу по мобілізації, на особливий період, зарахування до списків особового складу та всі види забезпечення солдата запасу ОСОБА_1 суд зазначає наступне.
		Згідно п. 4 розділу ІІ Інструкції з організації обліку особового складу Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2017 №468, зарахування до списків органу Держприкордонслужби військовослужбовців, які прибули до органу Держприкордонслужби, здійснюється наказом по особовому складу, як правило, у день прибуття до органу Держприкордонслужби.
		Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 був направлений для проходження військової служби до В/ч НОМЕР_2 на підставі наказу ІНФОРМАЦІЯ_4 №37 від 11.02.2024 шляхом включення до поіменного списку військовозобов`язаних від 11.02.2024.
		В свою чергу наказом начальника В/ч 9937 №156-ОС від 14.02.2024 солдата запасу ОСОБА_1 прийнято на військову службу по мобілізації на особливий період та зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення з 13 лютого 2024 року.
		Суд вважає, що жодних підстав для не видачі наказу про зарахування позивача до списків особового складу частини у В/ч НОМЕР_2 не було. 
		Жодних інших аргументів протиправності наказу начальника В/ч НОМЕР_2 №156-ОС від 14.02.2024 ОСОБА_1 не заявляє, а судом таких не встановлено.
		Отже, за результатами розгляду даної адміністративної справи протиправність дій відповідачів щодо призову в порядку мобілізації та зарахування ОСОБА_1 до складу особового складу В/ч НОМЕР_2 не знайшли свого підтвердження, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
		У зв`язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати з відповідачів не стягуються. 
		 
		Керуючись ст. 241, 243, 255, 257, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		 
		В И Р І Ш И В:
		 
		1. У задоволенні позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код  НОМЕР_4 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 , НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправним та скасування розпорядження, - відмовити.
		 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
		 
		СуддяР.О. Ващилін

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...