Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 333/395/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 18.05.2024. Забезпечено надання загального доступу: 21.05.2024.
Дата набрання законної сили: 15.05.2024
Номер судового провадження: 14-55цс24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		УХВАЛА                                                                                      
		 
		15 травня 2024 року                                                                             
		м. Київ
		 
		cправа №333/395/22
		провадження № 14-55цс24
		 
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		 
		судді-доповідачки Ступак О. В.,
		суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Воробйової І. А., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В.,          Кравченка С. І., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Погрібного С. О., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.,
		 
		перевіривши наявність підстав для прийняття до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи 
		 
		за касаційною скаргою  ОСОБА_1  
		 
		на ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 07 лютого 2023 року (суддя Наумова І. Й.) та постанову Запорізького апеляційного суду від 31 травня 2023 року (колегія суддів Гончар М. С., Маловічко С. В., Подліянова Г. С.)
		 
		за скаргою ОСОБА_1 
		 
		на бездіяльність державного виконавця Комунарського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), правонаступником якого є Комунарський відділ державної виконавчої служби в м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_2 
		 
		за участю заінтересованих осіб - Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промисловий інвестиційний банк», начальника Комунарського відділу державної виконавчої служби в м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Шабали Ігоря Анатолійовича, Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи»,
		 
		УСТАНОВИЛА:
		 
		1.           У січні 2022 року ОСОБА_1 (далі також - заявниця) звернулася до суду зі скаргою, у якій просила:
		 
		-                  визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Комунарського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), правонаступником якого є Комунарський відділ державної виконавчої служби в м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_2 (далі - державний виконавець) щодо незняття арешту зі всього невизначеного нерухомого майна скаржниці при поверненні виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні № НОМЕР_2;
		-                  визнати неправомірною бездіяльність державної виконавиці щодо незняття арешту зі всього невизначеного нерухомого майна скаржниці (запис про обтяження № 13146086 від 22 жовтня 2022 року) при поверненні виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні № НОМЕР_1;
		-                  визнати незаконною відмову у скасуванні арештів майна скаржниці, накладених у виконавчих провадженнях № НОМЕР_2 і № НОМЕР_1;
		-                  зняти арешт і заборону відчуження всього невизначеного нерухомого майна скаржниці, накладені у виконавчих провадженнях № НОМЕР_2 (запис про обтяження № 13146075 від 22 жовтня 2022 року) і № НОМЕР_1 (запис про обтяження № 13146086 від 22 жовтня 2022 року).
		 
		2.           Скарга мотивована тим, що на виконанні у Комунарському відділі державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), правонаступником якого є Комунарський відділ державної виконавчої служби в м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - Комунарський ВДВС у м. Запоріжжі), перебував виконавчий документ № 2-157, виданий 31 травня 2012 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя про стягнення зі скаржниці на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промисловий інвестиційний банк» (далі -ПАТ «Промінвестбанк») 26 179,79 дол. США та 58 665,99 грн боргу. На підставі цього виконавчого документа 14 серпня 2012 року відкрито виконавче провадження                         № НОМЕР_2. З метою забезпечення виконання рішення постановою                      від 22 жовтня 2012 року на майно заявниці накладено арешт. 04 листопада 2013 року державний виконавець повернув виконавчий документ стягувачу відповідно до пункту 2 частини першої статті 47 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606- XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон             № 606-XIV). Повторно виконавчий документ на виконання не надходив.
		 
		На виконанні у Комунарському ВДВС у м. Запоріжжі перебував виконавчий документ № 2-157, виданий 31 травня 2012 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Промінвестбанк» 223,13 дол. США та 304,08 грн. На підставі цього виконавчого документа 14 серпня 2012 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1. З метою забезпечення виконання рішення суду постановою від 22 жовтня 2012 року на майно скаржниці накладено арешт.  04 листопада 2013 року державний виконавець повернув виконавчий документ стягувачу згідно з пунктом 2 частини першої статті 47 Закону            № 606-XIV. Повторно виконавчий документ на виконання не надходив.
		 
		29 листопада 2021 року ОСОБА_1 , отримавши інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, дізналася про накладення 22 жовтня 2012 року арешту на все невизначене її майно у виконавчих провадженнях № НОМЕР_2, № НОМЕР_1.
		 
		14 грудня 2021 року ОСОБА_1 через представника звернулася до начальника Комунарського ВДВС у м. Запоріжжі із заявою про скасування арешту, накладеного на її майно. 
		 
		20 грудня 2021 року в листі-відповіді № 81881-18.3-34 їй повідомили, що виконавчі провадження № НОМЕР_2 і № НОМЕР_1 завершені згідно з пунктом 2 частини першої статті 47 Закону № 606-XIV, тому підстав для зняття арешту немає.
		 
		На адвокатський запит представника заявниці Комунарський районний суд м. Запоріжжя повідомив, що дублікат виконавчого листа № 2-157 не видавався, заяви про видачу дублікатів виконавчих листів до суду не надходили. 
		 
		Автор звернення вважає, що оскільки виконавчий документ від 31 травня 2012 року № 2-157, виданий Комунарським районним судом м. Запоріжжя, 04 листопада 2013 року повернули стягувачу, який повторно не пред`явив  його для виконання, а строк для його пред`явлення сплив, то арешт майна заявниці є безпідставний і невиправданий.
		 
		3.           Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 07 лютого 2023 року в задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.
		 
		Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що державний виконавець повернув виконавчий документ стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону № 606-XIV. Таке повернення не є підставою для зняття арешту з майна боржника. Права заявниці державний виконавець та начальник Комунарського ВДВС у м. Запоріжжі у виконавчих провадженнях № НОМЕР_2 і № НОМЕР_1 не порушили. Наведене узгоджується з висновками, зробленими Верховним Судом у постанові від 19 січня 2022 року у справі № 521/14329/20. 
		 
		4.           Постановою Запорізького апеляційного суду від 31 травня 2023 року у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовлено. Ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 07 лютого 2023 року залишено без змін. 
		 
		5.           Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні скарги. Зазначив, що у матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 погасила борг. Оскільки повернення виконавчого документа стягувачу не є закінченням виконавчого провадження, а рішення суду заявниця не виконала, то підстави для зняття арешту з її майна відсутні.
		 
		6.           Не погодившись із ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 07 лютого 2023 року та постановою Запорізького апеляційного суду від 31 травня 2023 року,  ОСОБА_1  у червні 2023 року звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення скарги. 
		 
		7.           Касаційна скарга мотивована тим, що суди не врахували висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27 березня 2020 року у справі № 817/928/17, від 29 вересня 2022 року у справі № 500/1912/22, Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 червня 2022 року у справі № 522/8685/13. 
		 
		А також тим, що відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах з приводу того, чи перериває строк для примусового виконання виконавчого листа його пред`явлення одному з боржників.
		 
		У касаційній скарзі міститься посилання на те, що суди не звернули увагу на те, що строк для пред`явлення до виконання виконавчого документа № 2-157, виданого 31 травня 2012 року Комунарським районним судом                      м. Запоріжжя, сплив 05 листопада 2014 року, тобто через рік з моменту прийняття 04 листопада 2013 року постанови про повернення виконавчого документа стягувачу. Цей документ повторно на виконання не надходив. Матеріали виконавчих проваджень № НОМЕР_2 і № НОМЕР_1 були знищені через закінчення строків зберігання. Заяви про заміну сторони виконавчого провадження та про видачу дублікатів виконавчих листів до Комунарського районного суду м. Запоріжжя не надходили.
		 
		8.           Ухвалою від 07 серпня 2023 року Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду відкрив касаційне провадження у справі, а ухвалою               від 14 лютого 2024 року передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини третьої статті 403 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України для) відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду. Касаційні суди у складі Верховного Суду неоднаково застосовують одні і ті самі положення Закону № 606-XIV та Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) у подібних правовідносинах. 
		 
		9.           Мотивуючи ухвалу про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду зазначила, що державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону (частина перша статті 30 Закону № 606-XIV).
		 
		Виконавчий документ на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо, зокрема, у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними (пункт 2 частини першої статті 47 Закону № 606-XIV).
		 
		Виконавче провадження підлягає закінченню у випадках, передбачених частинами першою та другою статті 49 Закону № 606-XIV. У разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
		 
		У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника (частини перша та друга статті 50 Закону № 606-XIV).
		 
		Схожі за змістом норми містяться у частинах першій та другій статті 40 Закону № 1404-VIII.
		 
		10.        У цій справі, відмовляючи у задоволенні скарги, суди першої й апеляційної інстанцій виходили з того, що оскільки державний виконавець на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону № 606-XIV повернув виконавчий документ стягувачу, а не органу, який його видав, то виконавче провадження є незавершеним. Тому відсутні підстави для зняття арешту, передбачені на час винесення державним виконавцем постанови про повернення виконавчого документа стягувачу у 2014 році за статтею 50         Закону № 606-XIV і на час розгляду судом скарги ОСОБА_1 за статтею 59 Закону № 1404-VIII.
		 
		11.        Верховий Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду підтримав висновок судів попередніх інстанцій у цій справі (близький за змістом висновок див. у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 березня 2023 року у справі № 202/1182/22, від 15 лютого 2023 року у справі № 202/1183/22, від 26 квітня 2022 року у справі № 242/4601/20, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 січня 2022 року у справі № 521/14329/20, в ухвалі від 14 вересня 2023 року у справі № 754/19209/21, у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 березня 2020 року у справі № 137/1649/17, Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постановах від 17 січня 2018 року у справі № 910/8019/15-г, від 16 травня 2018 року у справі № 10/56-08).
		 
		12.        Разом із цим Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 27 березня 2020 року у справі № 817/928/17 сформував протилежний висновок щодо застосування положень законів № 606-XIV та № 1404-VIII. 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що згідно зі статтею 30, частинами першою та другою статті 50 Закону № 606-XIV як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав є завершенням виконавчого провадження, після чого ніякі інші дії державний виконавець не вчиняє. Незняття арешту з майна боржника у виконавчому провадженні у разі повернення виконавчого документа стягувачеві є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби; тому порушене право боржника слід захистити шляхом зобов`язання відповідача зняти арешт з нерухомого майна позивача.
		 
		13.        Аналогічні висновки сформував також Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 08 червня 2022 року у справі № 522/8685/13 та Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 січня 2024 року у справі № 569/6234/22. 
		 
		14.        За таких обставин колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважала за необхідне передати цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступу від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, сформульованого у постанові від 27 березня 2020 року у справі № 817/928/17, щодо можливості зняття арешту з майна боржника у випадку повернення виконавчого документа стягувачу. Такий відступ має полягати у висновку, який неодноразово викладав у постановах Верховний Суд у складі колегій суддів Першої, Другої та Третьої судових палат Касаційного цивільного суду і підтримали суди першої й апеляційної інстанцій у справі № 333/395/22, а саме якщо виконавець повернув виконавчий документ стягувачу, а не органу, який його видав, то виконавче провадження є незавершеним і відсутні підстави для зняття арешту з майна боржника. Якщо боржник вважає, що для продовження виконання виконавчого документа немає підстав, то може ініціювати вирішення питання про визнання цього документа таким, що не підлягає виконанню (частина друга статті 432 ЦПК України), і зняття арешту з майна з цієї підстави.
		 
		15.        Оцінюючи наявність підстав для прийняття справи до розгляду, Велика Палата Верховного Суду враховує, що відповідно до частини третьої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.
		 
		16.        Отже, умовою прийняття до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи з підстав, передбачених частиною третьою статті 403 ЦПК України, є встановлення подібності правовідносин, щодо яких сформульовано висновок про застосування норми права, від якого колегія суддів (палата, об`єднана палата) іншого касаційного суду пропонує відступити.
		 
		17.        Для цілей застосування приписів процесуальних законів щодо подібності правовідносин Велика Палата Верхового Суду вже сформулювала відповідні критерії, вказавши на те, що слово «подібний» в українській мові має такі значення: такий, який має спільні риси з ким-, чим-небудь, схожий на когось, щось; такий самий; такий, як той (про якого йде мова). Тому термін «подібні правовідносини» може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис потрібно визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін «подібні правовідносини», зокрема пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України (пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК України); пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України)) та пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України (пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України; пункту 5 частини першої статті 339 КАС України), таку подібність потрібно оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.            
		 
		18.        У справі № 333/395/22, яка переглядається в касаційному порядку, встановлено, що з метою забезпечення виконання судового рішення щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь банку заборгованості у межах виконавчих проваджень накладено арешт на її майно. У подальшому виконавчі листи повернуті стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону № 606-ХІV. Повторно виконавчі листи до виконання не пред`являлися. 
		 
		Також суди не встановили, що судове рішення виконано, оскільки заявниця у своїй скарзі на бездіяльність державного виконавця не посилалася на те,  що заборгованість перед банком погашена, матеріали справи також не містять доказів на підтвердження таких обставин.  
		 
		19.        Водночас у справі № 817/928/17, від висновку щодо застосування Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду норм законів № 606-ХІVта № 1404-VIIIу якій пропонує відступити Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду, встановлено, що державний виконавець повернув виконавчий документ стягувачу через відсутність у боржника майна, на яке можна звернути стягнення згідно з пунктом 2 частини першої статті 47 Закону № 606-XIV, виконавчий документ вдруге до виконання не пред`являвся. Такожустановлено, що на момент розгляду справи борг за виконавчим документом, за яким було відкрито виконавче провадження, у позивача відсутній, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.  
		 
		20.        Таким чином, в адміністративній справі № 817/928/17, від висновків у якій пропонується відступити, на відміну від цивільної справи № 333/395/22, яка передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду, встановлено, що у божника у виконавчому проваджені відсутня заборгованість за виконавчим документом. 
		 
		Наведена обставина є істотною, оскільки у разі існування у боржника заборгованості за виконавчим документом, стягувач має право повторно пред`явити виконавчий документ до виконання, у тому числі звертатися до суду із заявою про поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання та вчиняти інші дії, спрямовані на примусове виконання судового рішення. 
		 
		Наявність / відсутність боргу за виконавчим документом є істотною фактичною обставиною, яка враховується судом під час вирішення питання про зняття в судовому порядку арешту з майна боржника, накладеного в межах виконавчого провадження.  
		 
		21.        При передачі цивільної справи № 333/395/22 на розгляд Великої Палати Верховного Суду колегія суддів у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду не врахувала, що правовідносини в адміністративній справі № 817/928/17 хоча і виникли на стадії виконання судового рішення після повернення виконавчого документа стягувачу, проте фактичні обставини не є подібними, оскільки у справі              № 817/928/17, від висновків у якій пропонується відступити, встановлено відсутність заборгованості у боржника перед стягувачем на час вирішення судом питання про зняття арешту з майна боржника, натомість у розглядуваній справі встановлено існування заборгованості у заявниці перед стягувачем, що і стало підставою для відмови у задоволенні скарги. 
		  
		22.        Щодо посилання в ухвалі про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду на те, що аналогічні висновки до тих, які викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27 березня 2020 року у справі № 817/928/17, сформував також Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 08 червня 2022 року у справі № 522/8685/13 та Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 10 січня 2024 року у справі № 569/6234/22, то Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.
		  
		23.        Частина друга статті 403 ЦПК України передбачає, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати. 
		 
		24.        За таких обставин, справа відповідно до частини другої статті 403 ЦПК України може бути передана на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду. 
		 
		25.        Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду вважає відсутніми підстави, передбачені частиною третьою статті 403 ЦПК України, для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		 
		26.        Згідно із частиною шостою статті 404 ЦПК України, якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, а також якщо дійде висновку про недоцільність розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об`єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегії (палати, об`єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати. Тому справа № 333/395/22 підлягає поверненню для продовження розгляду до Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду.
		 
		27.        Керуючись статтями 402-404 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
		 
		УХВАЛИЛА:
		 
		Справу № 333/395/22 за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Комунарського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), правонаступником якого є Комунарський відділ державної виконавчої служби в м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_2 за участю заінтересованих осіб - Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промисловий інвестиційний банк», начальника Комунарського відділу державної виконавчої служби в м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Шабали Ігоря Анатолійовича, Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 07 лютого 2023 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 31 травня 2023 року - повернути відповідній колегії Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду для розгляду.
		 
		Ухвала у справі № 333/395/22 набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідачка                                                                  О. В. Ступак
		 
		Судді:                        О. О. Банасько                                          М. В. Мазур
		                            
		О. Л. Булейко                                            С. Ю. Мартєв
		 
		І. А. Воробйова                                 К. М. Пільков
		 
		                            М. І. Гриців                                      С. О. Погрібний
		 
		                            Ж. М. Єленіна                                  І. В. Ткач
		 
		                            І. В. Желєзний                                  О. С. Ткачук
		 
		                            Л. Ю. Кишакевич                              В. Ю. Уркевич
		 
		                            В. В. Король                                      Є. А. Усенко
		 
		                            С. І. Кравченко                                 Н. В. Шевцова
		 
		                            О. В. Кривенда

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...