Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 200/2641/24 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них; загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них; громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Надіслано для оприлюднення: 17.05.2024. Зареєстровано: 18.05.2024. Забезпечено надання загального доступу: 20.05.2024.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Україна
		Донецький окружний адміністративний суд 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		17 травня 2024 року Справа№200/2641/24 
		 
		 
		Суддя Донецького окружного адміністративного суду Буряк І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративний позов ОСОБА_1 , ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84116, Донецька область, місто Слов`янськ, площа Соборна, будинок 3, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, -
		УСТАНОВИЛА:
		Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просить суд:
		визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення та не здійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь позивача по скасуванню неконституційного обмеження максимальним розміром його пенсії;
		зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області виплачувати ОСОБА_1 пенсію без обмеження її максимальним розміром та виплатити різницю між нарахованою і отриманою пенсією за період з 20.03.2024 по день початку проведення її виплати без обмеження максимальним розміром;
		стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 5000,00 грн., які складаються з витрат на правничу допомогу.
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 01.03.2024 йому розраховано пенсію в розмірі 58 902.23 грн, однак виплата здійснюється в розмірі 23 610.00 грн. 
		27.03.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою, яка зареєстрована 28.03.2024 за вх. №7740/П-0500-24 про здійснення перерахунку та виплати пенсії, призначеної відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з урахуванням усіх надбавок, доплат підвищень, проведених індексацій, проведених та подальших перерахунків, без обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, однак отримав листа ГУ ПФУ в Донецькій області, де зазначено наступне.
		Головним управлінням опрацьовано рішення Конституційного суду України від 20.03.2024 № 2-р(ІІ)/2024 (далі  Рішення), яким передбачено виплату пенсій категорії одержувачів, з числа ліквідаторів аварії на ЧАЕС, без обмежень.
		На даний час, опрацьовується механізм та коло осіб, з числа постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, на яких розповсюджується дане Рішення. Станом на дату підготовки відповіді порядок виконання вказаного знаходиться на контролі в Головному управлінні.
		Вважаючи бездіяльність органу пенсійного фонду що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення за його заявою протиправною, позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.
		Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 02.05.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Витребувано докази у відповідача, яких, на думку суду, не вистачало для всебічного та об`єктивного розгляду справи.
		У встановлений судом строк, відповідачем наданий відзив на позовну заяву, де зазначено наступне.
		ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області з 01.09.2014 як внутрішньо переміщена особа та отримує пенсію по інвалідності другої групи (захворювання пов`язане з наслідками аварії на ЧАЕС), призначену відповідно до Закону України Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі за текстом - Закон №796).
		Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 796, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом України Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи від 08 липня 2011 року № 3668-VI (далі - Закон № 3668), який набрав законної сили 01 жовтня 2011 року.
		20.03.2024 Конституційний Суд України прийняв рішення № 2-р(II)/2024 (далі  рішення КСУ), яким визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), припис статті 2 Закону України Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи від 8 липня 2011 року № 3668 зі змінами, що поширює свою дію на Закон України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 28 лютого 1991 року № 796 зі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 28 лютого 1991 року № 796 зі змінами.
		З огляду на наведене, у період по 19.03.2024 положення статті 2 Закону № 3668, що поширює свою дію на Закон № 796, та припис першого речення частини третьої статті 67 Закону № 796, які встановлювали обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, були чинними, а тому підлягали обов`язковому застосуванню.
		Таким чином, у період по 19.03.2024 Головне управління правомірно керувалось положеннями вказаних законів, обмежуючи розмір пенсійної виплати позивача десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
		Що стосується періоду з 20.03.2024 (дата набрання чинності Рішенням КСУ), то Головним управлінням здійснюється його опрацювання. На даний час визначається механізм та коло осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на яких розповсюджується дія даного Рішення. Після їх визначення, Рішення КСУ буде виконано у встановленому порядку.
		З огляду на викладене, відповідач просить суд відмовити у задоволення адміністративного позову.
		Крім відзиву відповідачем подано клопотання про витребування доказів від позивача, а саме зобов`язати позивача або його представника надати докази стосовно того, що позивач  ОСОБА_1 живий.
		Суд розглянувши вказане клопотання вважає вказане необґрунтованим та відмовляє у його задоволенні з огляду на таке.
		Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України установлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Частиною 4 ст. 9 КАС України передбачено, що Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
		Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. (ч. 5 ст. 77 КАС України).
		Виходячи з викладених положень процесуального закону застосування судом принципу офіційного з`ясування усіх обставин справи має здійснюватись судом виключно щодо з`ясування обставин за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. 
		Оскільки, заявлене відповідачем клопотання явно не стосується обставин за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів, то відповідно у суду немає правових підстав для його задоволення.
		Окрім того, з`ясування факту чи «живий позивач» належить до компетенції органу пенсійного фонду і сам він має в силу ч. 2 ст. 77 КАС України надати відповідні докази суду.
		Фактичні обставини, встановлені судом у справі, такі.
		Позивач, ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_2 , місце реєстрації АДРЕСА_1 .
		Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області з 01.09.2014 як внутрішньо переміщена особа та отримує пенсію по інвалідності другої групи (захворювання пов`язане з наслідками аварії на ЧАЕС), призначену відповідно до Закону України Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі за текстом - Закон №796).
		Згідно рішення № 914600164689 про перерахунок пенсії «Вид перерахунку у зв`язку зі зміною прожиткового мінімуму (масовий)», відповідач 01.03.2024 нарахував позивачу пенсію у розмірі 58 902.23 грн та обмежив її виплату у розмірі 23610.00 грн.
		Позивач звернувся до відповідача із заявою від 27.03.2024, де просив провести виплат пенсії без обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
		Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області 25.04.2024 за вих. №10296-7740/П-02/8-0500/24 надана відповідь де зазначено, що звернення відповідача розглянуто відповідно до Закону України від 02.10.1996 № 393/96 «Про звернення громадян». 
		Позивачу повідомлено, що Головним управлінням опрацьовано рішення Конституційного суду України від 20.03.20224 № 2-р(ІІ)/2024 (далі  Рішення), яким передбачено виплату пенсій категорії одержувачів, з числа ліквідаторів аварії на ЧАЕС, без обмежень.
		На даний час, опрацьовується механізм та коло осіб, з числа постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, на яких розповсюджується дане Рішення. Станом на дату підготовки відповіді порядок виконання вказаного знаходиться на контролі в Головному управлінні.
		Отже, предметом спору у цій справі є правомірність обмеження максимальним розміром пенсії, призначеної на підставі Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі - Закон № 796-XII).
		За встановлених фактичних обставин правова позиція суду обґрунтована таким.
		Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
		Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
		Відповідно до статті 1 Закону №796-XII, Закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв`язання пов`язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.
		Згідно зі статтею 49 Закону №796-XII пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
		Відповідно до частини першої статті 54 Закону №796-XII пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. Дружинам (чоловікам), які втратили годувальника із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від причинного зв`язку смерті з Чорнобильською катастрофою.
		Як встановлено судом з матеріалів справи, позивачу з призначено пенсію по інвалідності відповідно до статті 54 Закону України №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
		З рішення відповідача слідує, що з 01.12.2023 позивачу пенсію нараховано у розмірі 58902.23 грн та обмежено її виплату у розмірі 23610.00 грн.
		Вирішуючи питання наявності правових підстав для обмеження розміру пенсійної виплати позивача десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, суд враховує наступне.
		Обмеження максимального розміру пенсії вперше були введені в дію Законом №3668-VІ, який набрав чинності 01.10.2011.
		За положеннями статті 2 Закону №3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до, зокрема, законів України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
		Підпунктом 6 пункту 6 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №3668-VI внесено зміни до деяких законодавчих актів України зокрема, до статті 67 Закону № 796-XII, а саме частину третю цієї статті викладено в новій редакції, згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, установлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
		Так, згідно з частиною третьою статті 67 Закону №796-XII (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
		Відтак, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону № 3668-VІ, зокрема, Закону №796-XII, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений цим Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.
		Як вбачається з матеріалів справи внаслідок перерахунку пенсії позивача її розмір перевищив максимальний.
		Оскільки таке перевищення стало результатом перерахунку в період дії загальної норми частини першої статті 2 Закону № 3668-VI, то до регулювання спірних правовідносин відповідач правомірно застосував положення вказаної статті, яка встановлює обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
		Зазначені положення Закону №3668-VI та частини третьої статті 67 Закону № 796-XII, станом на дату проведення перерахунку, неконституційними не визнавалися, були чинними, а тому обов`язкові для застосування.
		Разом з тим, 20.03.2024 Конституційний Суд України прийняв рішення №2-р(II)/2024, яким визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), припис статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами.
		Відповідно до пункту 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 20.03.2024 №2-р(II)/2024 припис статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, визнані неконституційними, утрачають чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
		Згідно з частиною другою статті 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
		Отже, з 20.03.2024 - з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 20.03.2024 №2-р(II)/2024 стаття 67 Закону №796-XII не містить норм про обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, також припис статті 2 Закону №3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон №796-XII, зі змінами, визнано неконституційними.
		Таким чином, обмеження розміру пенсійної виплати десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність були правомірними до ухвалення Конституційним Судом України рішення у справі №3-123/2023(229/23).
		З 20.03.2024 обмеження максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, є протиправним з огляду на рішення Конституційного Суду України від 20.03.2024 №2-р(II)/2024.
		Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Отже, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка полягає у не проведенні перерахунку пенсії позивача без обмеження її максимальним розміром з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.03.2024 №2-р(II)/2024 та зобов`язання відповідача області здійснити з 20.03.2024 перерахунок та виплату пенсії позивача без обмеження її максимальним розміром у десять прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням раніше виплачених сум.
		Щодо вимоги здійснити виплату різниці між фактично отриманою та належною до сплати суми пенсії за період з 20.03.2024 до моменту здійснення перерахунку пенсії, суд зазначає наступне.
		Задоволення позовних вимог щодо зобов`язання здійснити з 20.03.2024 перерахунок та виплату пенсії позивача без обмеження її максимальним розміром у десять прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням раніше виплачених сум є належним способом захисту порушених прав позивача.
		Зобов`язання здійснити перерахунок та виплатити пенсію з 20.03.2024 покладає на ГУ ПФУ в Донецькій області обов`язок здійснити виплату недоотриманих сум з 20.03.2024 року.
		Таким чином, позовні вимоги в частині здійснення виплати різниці між фактично отриманою та належною до сплати суми пенсії за період з 20.03.2024 року до моменту здійснення перерахунку пенсії є складовою частиною вимог про перерахунок та виплату пенсії, починаючи з 20.03.2024 та дублюють ці вимоги, про що зазначено судом вище.
		Щодо позовних вимог в частині зобов`язання виплачувати пенсію без обмеження її максимальним розміром, суд зазначає, що оскільки на час розгляду цієї справи, відповідачем перерахунок пенсії на виконання судового рішення не проводився, отже обґрунтовані підстави вважати, що після проведення такого перерахунку відповідач не буде її сплачувати відсутні.
		Судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені в майбутньому, у задоволенні цих позовних вимог слід відмовити, як передчасних.
		Розподіл судового збору не здійснюється, оскільки позивач звільнений від його сплати (ч. 13 ст.5 Закону України «Про судовий збір»)
		Щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.
		У підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу надано:
		договір про надання правничої допомоги № 16 від 26.01.2023р., який укладено між адвокатським об`єднанням «ДК Астрея» в особі керуючого партнера Каморнікова Ю,С. та ОСОБА_1 . Пунктом 3.1 вказаного договору передбачено, що Клієнт оплачує Виконавцю гонорар впродовж трьох банківських днів з моменту укладання договору. Розмір гонорару 5000,00 грн.;
		платіжна інструкція від 03.05.2024 № 580949845 відповідно до якої ОСОБА_2 сплатив 5000 грн. (п`ять тисячі гривень) призначення платежу  правова допомога ОСОБА_1 згідно договору № 16 від 26.01.2023;
		акт приймання-передачі наданих послуг від 04.05.2024. за Договором про надання послуг № 16 від 26.01.2023;
		ордер про надання правничої (правової) допомоги адвоката Каморнікова Ю.С. ОСОБА_1 від 26.04.2024;
		Правове обґрунтування.
		Стаття 132 КАС України.
		1. Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
		3. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:
		1) на професійну правничу допомогу;
		Частиною 7 ст 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
		Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
		За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
		Стаття 134 КАС України.
		1. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
		2. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
		3. Для цілей розподілу судових витрат:
		1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
		2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		4. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		5. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		6. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
		7. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
		Висновки суду.
		Належним чином підтверджені витрати позивача на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
		За наявності обґрунтованих заперечень відповідача суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
		Верховним Судом у постанові від 04.09.2020 у справі № 820/4281/17 викладено такий правовий висновок: «За відсутності клопотання іншої сторони про зменшення таких витрат, суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.».
		З огляду на викладене, зважаючи на документальне підтвердження витрат позивача на професійну правничу допомогу та відсутності клопотання відповідача про зменшення заявленого розміру, суд дійшов висновку про задоволення заяви позивача про стягнення на його користь витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. 
		Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 257-263 КАС України, суд, -
		ВИРІШИВ:
		Адміністративний позов ОСОБА_1 , ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84116, Донецька область, місто Слов`янськ, площа Соборна, будинок 3, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
		Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, яка полягає у не проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.03.2024 №2-р(II)/2024.
		Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити з 20.03.2024 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром у десять прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням раніше виплачених сум.
		В решті позовних вимог відмовити.
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України (84116, Донецька область, місто Слов`янськ, площа Соборна, будинок 3, код ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 , ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн. (п`ять тисяч гривень 00 копійок). 
		Рішення суду першої інстанції набирає законної сили у строк та порядок визначений ст.255 КАС України.
		Рішення суду першої інстанції оскаржується у строк та порядок встановлений ст.ст.292, 295, 297 КАС України.
		Повний текст судового рішення складено 17 травня 2024 року.
		 
		 
		 
		Суддя І.В. Буряк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...