Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 202/6421/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них; про встановлення батьківства або материнства.
Надіслано судом: 20.05.2024. Зареєстровано: 20.05.2024. Забезпечено надання загального доступу: 21.05.2024.

Номер судового провадження: 2/202/32/2024

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  Справа № 202/6421/21
		Провадження № 2/202/32/2024 
		 
		 
		ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
		Р І Ш Е Н Н Я 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		15 квітня 2024року                                місто Дніпро
		Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська в складі головуючого судді Марченко Н.Ю. за участю секретаря судового засідання Голєва А.А., представника позивача Андрусенка Д., представника відповідача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом Традєга Загі до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Соборний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Управління - служба у справах дітей Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради, про визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини, -
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		У жовтні 2021 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання його батьком народженої нею ІНФОРМАЦІЯ_1 дитини ОСОБА_3 та внесення змін до актового запису про народження дитини.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в серпні2020року в м. Ербіль Іраку він познайомився з відповідачкою. 
		Майже одразу вони стали проживати разом однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу. Про це знали члени їх родин, а також спільні друзі. 
		Факт сумісного проживання та ведення спільного господарства підтверджується спільними фотографіями та відеозаписами.
		В серпні2020року відповідачка завагітніла від нього. 
		Деякий час вони продовжували проживати разом в ОСОБА_4 , а ближче до дати пологів приїхали в Україну.
		ІНФОРМАЦІЯ_2 в них народився син ОСОБА_5 .
		Разом із батьком відповідачки він забирав дитину з пологового будинку. На відео з урочистої виписки з полового будинку відповідачка зазначає, що саме він як батько обрав для дитини ім`я ОСОБА_5 .
		Через деякий час після народження дитини він дізнався, що відповідачка самовільно без його згоди через мережу Інтернет «Є-малятко» онлайн зареєструвала дитину як одинока мати, зазначивши вигадані дані про батька дитини.
		Свої дії відповідачка пояснила бажанням бути незалежною в питаннях отримання дозволів на виїзд за кордон, одноособово приймати всі рішення відносно дитини.
		Відповідачка обіцяла внести зміни до актового запису про народження дитини та отримати інше свідоцтво про народження дитини, вказавши його батьком, однак постійно це відкладала. 
		Згодом сплив термін його перебування в Україні та посадовими особами Амур-Нижньодніпровського районного відділу у місті Дніпрі ГУ ДМС України в Дніпропетровській області було винесено рішення № 26 від 23.07.2021р. про його примусове повернення до країни походження або третьої країни, а також протоколи про адміністративне правопорушення та постанови про накладення адміністративного стягнення.
		В постанові про накладення адміністративного стягнення відповідачка зазначила: «Я запросила Традег Загі до України для підтримки у народженні нашої спільної дитини. Через клопоти не встигли оформити вчасну реєстрацію для законного проживання батьку моєї дитини».
		Більш того, відповідачка ніколи не заперечувала, що ОСОБА_5 є його сином.
		05 серпня 2021року після прийняття ДМС рішення про примусове повернення його до країни походження, він разом із відповідачкою та їхньою спільною дитиною на автомобілі поїхали до Туреччини на відпочинок, а далі планували повернутися додому в м. Ербіль Іраку.
		Під час відпочинку в Туреччині до них приєдналися батьки відповідачки.
		Через особисті неприязні стосунки мати відповідачки постійно провокувала сварки, налаштовувала відповідачку проти нього, що призвело до остаточного розриву стосунків.
		Відповідачка з батьками забрала дитину та повернулася в Україну.
		З цього часу він не бачив дитину та не має можливості з нею спілкуватися, брати участь у вихованні, виконувати батьківські обов`язки.
		Позивач вважає, що цим порушуються його права та права дитини. 
		За цих підстав позивач просить визнати його, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина Лівану, батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; внести зміни до актового запису про народження № 1032 від 03.06.2021 року про народження ОСОБА_3 , складеного Соборним районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), вказавши в графі «батько» громадянина Лівану Традєг Загі та змінивши прізвище дитини на « ОСОБА_7 ». 
		Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 12 листопада 2021 року було відмовлено у задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову шляхом заборони перетинання державного кордону України малолітнім ОСОБА_3 у напрямку - виїзд з України. 
		Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 29 листопада 2021 року у даній справі було відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання. 
		Під час підготовчого провадження відповідачкою був наданий відзив на позов, в якому вона позов не визнала, посилаючись на те, що між нею і позивачем дійсно були стосунки, але, на її думку, їх неможливо вважати сім?єю, а народжену нею дитину його. Спільного господарства вони не вели, спільного бюджету не мали. 
		Вказує, що на момент зустрічі та знайомства з позивачем вона була заручена з іншим чоловіком  ОСОБА_8 , стосунки з яким тривали більше трьох років до знайомства з позивачем.
		Саме ОСОБА_8 є біологічним батьком її дитини ОСОБА_5 , визнає своє батьківство та буде юридично його закріплювати. На цей час вони разом та офіційно зареєстрували шлюб на території ОСОБА_4 . 
		В серпні2020року після сварки зі своїм нареченим ОСОБА_9 вона познайомилася з позивачем.
		Позивач, скориставшись її моральною слабкістю, знаючи, що вона добре фінансово забезпечена, бо мала два салони краси на території Курдистану, почав активно зближуватися з нею. 
		Через кілька днів після знайомства з позивачем стало відомо, що вона вагітна. Для них обох було очевидним, що дитина не від нього. Проте позивач її запевнив у тому, що дуже любить її та буде піклуватися про дитину як рідний батько.
		На той час вона була приємно вражена таким жестом та благородністю позивача, оскільки опинилася в скрутному становищі, знаючи, що батька у її дитини не буде. 
		Тому вони домовилися, що дитина народиться в повноцінній сім`ї з обома батьками, записаними у свідоцтві про народження. Їй хотілося, щоб у дитини був батько. Статус матері-одиначки вона не розглядала. Оголосили всім рідним та друзям, що вона виношує їх спільну дитину. Через описані обставини вона в подальшому називала позивача батьком своєї дитини.
		Традєг Загі впевнив її в тому, що він успішний бізнесмен, який буде утримувати її та її дитину. Також позивач повідомив, що був одружений та має дітей, проте давно розлучений. Але згодом виявилося, що свідоцтво про розірвання шлюбу було підробленим.
		Насправді позивач одружений та більше 13 років знаходиться в шлюбі з ОСОБА_10 , до якої він їздив у ОСОБА_11 у період їх спілкування. Тобто на момент стосунків з нею в позивача існувала сім`я, але шляхом обману він запевнив, що вільний.
		Через кілька днів після того як вони з`їхалися, позивач почав чинити насильство та тиск на неї, незважаючи навіть на її вагітність, а коли вона народила, то переслідував її, викрав документи та гроші, намагався присвоїти собі її бізнес. 
		Позивач по будь-якому приводу хотів розійтися, виганяв її вагітну посеред ночі з квартири, заявляючи, що ні вона, ні її дитина йому не потрібні. Зачиняв її в квартирі, тим самим насильно утримуючи. Посеред ночі міг голосно вмикати музику і курити їй в обличчя. Неодноразово відбирав телефон аби вона не могла покликати когось на допомогу. За період перебування позивача в Україні вона тричі викликала поліцію. 
		Позивач чинив щодо неї різні види насилля (психологічне, фізичне, сексуальне). Обмежував її спілкування з друзями та рідними. Часто погрожував і шантажував, доказами чого є скріншоти. 
		В серпні2021року, перебуваючи в Туреччині, позивач сказав, що їх відносини йому не потрібні. Викрав у неї документи та кошти у розмірі трьох тисяч доларів США, про що вона подала заяву до правоохоронних органів Туреччини. 
		Поки вона була в Україні позивач викрав з її салону в Курдистані документи та гроші. Підробив документи та намагався управляти її бізнесом як власник, через що нею подано позов до суду Курдистану.
		Отже через дії позивача зрозуміла, що він не зможе стати її дитині батьком. Справжній батько на той час не виходив на зв`язок та знаходився за кордоном. Тому в неї залишився єдиний вибір стати матір`ю-одиначкою.
		За весь період її вагітності, родів та післяродового періоду позивач ні за що не заплатив.
		Тому вважає, що судове провадження - чергова спроба позивача тиску та маніпуляцій.
		Вона не уникає проведення тесту ДНК. Але повернення в Україну є небезпечним та несе загрозу для життя. Готова зробити тест ДНК, якщо позивач прибуде в м. Ербіль.
		За цих підстав відповідач просить у задоволенні позову відмовити. 
		В свою чергу, представником позивача була надана відповідь на відзив, в якій вона послалася на те, що відповідачка вводить суд в оману, спотворюючи факти. 
		Зазначає, що позивач по прохання відповідачки кілька місяців вкладав кошти та розвивав її салон краси, вклавши в нього кошти в сумі більше 50 000 доларів, а згодом разом відкрили другий салон краси.
		Відповідач із першого дня знайомства знала, що позивач був одружений та мав дитину. Позивач всебічно підтримував відповідача від початку вагітності до пологів.
		Відповідачка переїхала жити до позивача на другий день знайомства та вже кілька місяців не спілкувалася з колишнім чоловіком. У цей час у неї була менструація. Про вагітність дізналися лише в жовтні, коли виникла затримка. Отже, очевидно, що дитина саме від позивача.
		Позивач як батько має право на спілкування зі своїм сином та приймати участь у його вихованні та житті. Так само і дитина має абсолютне право на спілкування з батьком та іншими членами сім`ї по лінії батька, тому позивач звернувся за судовим захистом порушеного відповідачкою права батька та дитини.
		Позивач подав позов, а також заяву про забезпечення позову, в якій просив суд заборонити дитині виїзд за кордон з метою проведення ДНК-тесту та уникнення ситуації, яка склалася зараз, коли відповідачка переховується з дитиною за кордоном і відмовляється приїхати в України для відібрання біологічних матеріалів.
		Позивач наполягає на проведенні судово-генетичної експертизи саме в Україні, можливо у будь-якому безпечному місті на західній Україні, де не відбуваються бойові дії: Львів, Ужгород, Тернопіль, можливо Київ.
		Позивач для проведення судово-генетичної експертизи готовий оплатили відповідачці та дитині квитки на літак, готель, будь-які витрати на проїзд, проживання тощо.
		В крайньому випадку позивач згоден на проведення судово-генетичної експертизи у будь-якій сертифікованій лабораторії країн Європейського Союзу, для чого готовий сплатити відповідачці і дитині всі витрати на проїзд, проживання, харчування.
		Позивач категорично не згоден на проведення експертизи в Курдистані та країнах, що розвиваються, які, на його думку, є корумпованими. Це має бути Україна або країни Європейського Союзу.
		У разі відмови відповідачки від проведення судово-генетичної експертизи або у разі неявки відповідачки разом із дитиною до експертної установи для відібрання біологічних зразків, просить визнати походження дитини на підставі інших наявних у справі доказів.
		Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 06 квітня 2022 року за клопотанням представника позивача було залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Управління - службу у справах дітей Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради.
		Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 05 травня 2022 року за клопотанням позивача у справі була призначена судово-медична генетична експертиза, проведення якої доручено Комунальному закладу «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» Дніпропетровської обласної ради (м. Дніпро, пл. Соборна, 14). На вирішення експертизи судом було поставлено питання про те, чи є Традєг Загі біологічним батьком дитини ОСОБА_3 , який народжений ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 .
		Провадження у справі на час проведення експертизи було зупинено.
		Копію ухвали направлено до Комунального закладу «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» Дніпропетровської обласної ради для виконання в частині проведення експертизи. 
		Однак сторони для проведення експертизи у вказаний заклад не з`явилися та експертиза не була проведена. Тому провадження у справу було поновлено.
		Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 07 березня 2024 року підготовче провадження було закрито та справу призначено до розгляду по суті.
		У судовому засіданні представник позивача Андрусенко Д., який приймав участь у режимі відеоконференції, позов підтримав. 
		Представник відповідача ОСОБА_1 в судовому засіданні позов не визнала з підстав, викладений у відзиві на позов. 
		Третя особа - Соборний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надав заяву про розгляд справи без участі його представника. 
		Третя особа - Управління-служба у справах дітей Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради, явку свого представника в судове засідання не забезпечила, про розгляд справи була повідомлена.
		Суд, з`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав: 
		Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 народила сина ОСОБА_3 .
		Згідно з актовим записом про народження дитини, складеним 03.06.2021 року Соборним районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) за № 1032, відомості про батька дитини були записані відповідно до ч. 1ст.135СК України. 
		Відповідно до частини 1-2 статті 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановленостаттею 126цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.
		Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно доЦивільного процесуального кодексу України.
		Відповідно до частини 3-4 статті 128 СК України позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.
		Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно дочастини першої статті 135цього Кодексу.
		Отже справи про визнання батьківства щодо дитини суд має вирішувати відповідно до статті 128СК України на підставі будь-яких доказів, що засвідчують походження дитини від певної особи й зібрані з дотриманням норм цивільно-процесуального законодавства.
		Згідно з частиною 1статті 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Частинами 1, 5, 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. 
		При цьому відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Відповідно до частини 1 статті 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.
		Суд враховує, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт батьківства. 
		Водночас оскільки обидві сторони в Україну для проведення призначеної у справі судово-медичної генетичної експертизи не прибули, до відповідного закладу не з`явилися, то суд вирішує справу на підставі інших наданих сторонами та наявних у справі доказів, які можуть підтвердити або спростувати батьківство позивача щодо дитини, народженої відповідачкою. 
		На підтвердження своїх позовних вимог позивач надав суду фотоматеріали та копії офіційних документів, які були складені органом державної міграційної служби.
		Так, згідно з копією протоколу про адміністративне правопорушення, складеного 23.07.2021 року Амур-Нижньодніпровським РВ у місті Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області відносно Традєга Загі за частиною 1 статті 203 КУпАП, позивач надав пояснення: «В мене в Україні народилася дитина, треба була моя допомога в догляді та оформленні документів» (т. 1 а.с. 102-103). 
		В свою чергу, згідно з копією постанови про накладення адміністративного стягнення, винесеної 23.07.2022 року начальником відділу Амур-Нижньодніпровським РВ у місті Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, якою ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 205 КУпАП за не вжиття заходів до забезпечення своєчасної реєстрації громадянина Лівану Традєга Загі, при розгляді справи додатково встановлено: «Я запросила Традєга Загі до України для підтримки у народженні нашої спільної дитини. Через клопоти не встигли оформити вчасну реєстрацію для законного проживання батьку моєї дитини» (т. 1 а.с. 108-109). 
		Отже, суд враховує, що відповідачка до серпня 2021 року (до моменту припинення відносин із позивачем) не заперечувала батьківство позивача відносно народженої нею ІНФОРМАЦІЯ_1 дитини ОСОБА_3 .
		Твердження відповідачки про те, що вона вигадувала, що позивач є батьком її дитини, оскільки вони збиралися жити разом однією сім`єю, жодними належними доказами не підтверджені. 
		Суд вважає, що в даному випадку якщо відповідачка надавала недостовірні відомості щодо батьківства позивача, то саме вона повинна їх спростувати. Але відповідачка доказів на спростування відомостей щодо батьківства позивача не надала. 
		Тому в суду немає підстав сумніватися в правдивості тверджень, які надавалися, сторонами до органу Державної міграційної служби, оскільки ці відомості узгоджуються між собою, надавалися до виникнення спору, містяться в офіційних документах, складених державним органом. 
		Відповідачка постанову про притягнення її до адміністративної відповідальності не оспорювала та будь-яких заяв чи клопотань про незгоду із зазначеними в ній відомостями не подавала. 
		Суд також враховує, що відповідачка в своєму відзиві на позов та протягом усього часу розгляду справи через свого представника заперечувала проти проведення генетичної експертизи у Комунальному закладі «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» Дніпропетровської обласної ради, якому просив доручити проведення експертизи позивач. Для проведення такої експертизи відповідач не з`явилася. Тому з огляду на позицію відповідачки прибуття позивача до України для проведення генетичної експертизи стало недоцільним. 
		У свою чергу, заперечуючи проти проведення генетичної експертизи в Україні та використовуючи свої процесуальні права на власний розсуд, відповідачка зі свого боку клопотання про призначення та проведення генетичної експертизи в іншому конкретному закладі, в тому числі в іншій країні, не подавала. 
		Крім того, посилаючись на те, що біологічним батьком дитини є ОСОБА_8 , з яким вона зареєструвала шлюб, відповідачка протягом усього часу розгляду справи доказів батьківства останнього не надала. При цьому судом у судовому засіданні роз`яснювалося представнику відповідача право провести експертизу за участю чоловіка відповідачки ОСОБА_8 , що може спростувати твердження позивача щодо його батьківства, але представник відповідача наполягала на розгляді справи на підставі наявних даних та доказів.
		Суд звертає увагу, що чоловік відповідачки до теперішнього часу своє батьківство щодо народженої нею дитини офіційно не визнав, вимог про визнання його батьком дитини не заявляв. 
		Тому, оцінюючи наявні докази по справі, суд вважає, що в судовому засіданні доведено батьківство позивача відносно дитини ОСОБА_3 , який був народжений відповідачкою 07 травня 2021 року, оскільки матеріалами справи підтверджено, що до серпня 2021 року відповідачка визнавала батьківство позивача. 
		На переконання суду, встановлення батьківства позивача відповідає правам та інтересам дитини щодо встановлення її походження.
		Той факт, що після народження дитини між сторонами склалися особисті неприязні відносини жодним чином не може обмежувати права та інтересами малолітньої дитини щодо встановлення її походження, як і право позивача доводити своє батьківство стосовно дитини у передбачений законодавством спосіб.
		За таких обставин суд вважає можливим позов задовольнити та визнати позивача батьком дитини ОСОБА_3 , який був народжений відповідачкою ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		Щодо внесення змін до актового запису про народження дитини та зміни прізвища дитини, то суд виходить із того, що згідно з положеннямистатті 134 СК Українина підставі заяви осіб, зазначених устаттях 126 СК України,або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового записупро народження,складеного органамидержавної реєстраціїактів цивільногостану України,та видаєнове Свідоцтвопро народження. 
		Отже у зв`язку з визнанням батьківства позивача слід внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_3 , зазначивши позивача батьком дитини.
		При вирішенні питання щодо зміни прізвища дитини, то суд виходить із того, що відповідно до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.
		Статтею 145 СК України визначено, що прізвище дитини визначається за прізвищем батьків. Якщо мати, батько мають різні прізвища, прізвище дитини визначається за їхньою згодою. Батьки,які маютьрізні прізвища,можуть присвоїтидитині подвійнепрізвище,утворене шляхомз`єднанняїхніх прізвищ. Спір між батьками щодо прізвища дитини може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
		У даному випадку при реєстрації народження прізвище дитини було записано за прізвищем матері  « ОСОБА_12 ».
		У своєму позові позивач просить змінити прізвище дитини на його  « ОСОБА_7 ».
		При цьому відповідачка позов не визнала. Сторони не дійшли згоди щодо прізвища дитини у разі визнання батьківства позивача.
		Відтак, виходячи з рівності прав батьків, які мають різні прізвища, а також засад розумності та справедливості, враховуючи інтереси обох батьків, між якими відсутня згода стосовно прізвища дитини, суд вважає, що у зв`язку з визнанням батьківства позивача прізвище дитині слід змінити на подвійне, а саме « ОСОБА_13 ».
		При зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 1816 грн. (по 908 грн. за кожну вимогу немайнового характеру).
		Згідно з частиною 1 статті 141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Оскільки позов задоволено, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
		Керуючись ст. ст. 258-259, 263-265 ЦПК України, суд
		 
		 
		 
		У Х В А Л И В:
		Позовзадовольнити частково.
		Визнати ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянина Ліванської Республіки, батьком дитини ОСОБА_3 , який був народжений ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . 
		Внести зміни до актового запису № 1032 від 03 червня 2021 року про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , складеного Соборним районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро): 
		Зазначити батьком дитини громадянина Ліванської Республіки ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
		Змінити прізвище дитини з « ОСОБА_12 » на « ОСОБА_13 ».
		Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Традєга Загі витрати по сплаті судового збору в розмірі 1816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) грн. 
		Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку повністю або частково. 
		Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. 
		Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. 
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		Суддя                                               Наталія Марченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...